Вирок від 11 жовтня 2026 р. у справі №943/1914/26 — Буський районний суд Львівської області

Єдиний унікальний номер №943/1914/26

Провадження №1-кп/943/217/2026

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2026 року

Буський районний суд Львівської області

в складі: головуючого-судді ОСОБА_1

при секретарі ОСОБА_2

розглянувши в порядку спрощеного провадження в приміщенні суду м. Буськ кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12026142170000067 від 28 серпня 2026 року про обвинувачення

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с.Ожидів Золочівського району (колишнього Буського) Львівської області, українки, громадянки України, зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимої,

у вчиненні кримінальних правопорушень (проступків), передбачених ч.1 ст. 129, ч.1 ст. 125 КК України, -

встановив:

27 серпня 2026 року, приблизно о 20.30 год. ОСОБА_4 , перебуваючи у приміщенні кухні житлового будинку за місцем свого проживання, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки, і бажаючи їх настання, реалізуючи раптово виниклий умисел, спрямований на погрозу вбивством і достовірно знаючи, що висловлені нею погрози та її дії здатні викликати побоювання за своє життя і здоров`я у потерпілого і бажаючи цього, на побутовому ґрунті, в ході виниклого словесного конфлікту із своїм батьком ОСОБА_5 , тримаючи у правій руці кухонний ніж, з метою залякування останнього, погрожувала йому вбивством і на виконання своїх погроз почала підходити до потерпілого, при цьому розмахуючи перед ним ножем, під час чого потерпілий ОСОБА_5 мав реальні підстави побоюватись здійснення погроз.

ОСОБА_4 обвинувачується у погрозі вбивством, якщо були реальні підстави побоюватися здійснення цієї погрози, тобто у вчиненні кримінального правопорушення (проступку), передбаченого ч.1 ст.129 КК України.

Крім цього, 27 серпня 2026 року, приблизно о 20.40 год. ОСОБА_4 , перебуваючи у приміщенні кухні житлового будинку за місцем свого проживання, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , на побутовому ґрунті, під час раптово виниклого конфлікту із своїм батьком ОСОБА_5 , маючи умисел на заподіяння тілесних ушкоджень, застосувавши до останнього фізичне насильство, як форму домашнього насильства відповідно до ст.1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», тримаючи у правій руці кухонний ніж, який попередньо схопила зі столу, умисно нанесла останньому вказаним ножем один удар в ділянку грудної клітки зліва та один удар в ділянку лівої руки, внаслідок чого в сукупності заподіяла потерпілому ОСОБА_5 , згідно із висновком судово-медичної експертизи одну рану в ділянці грудної клітки зліва та одну рану в нижній третині лівого передпліччя, які, згідно із висновком судово-медичної експертизи, відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень.

ОСОБА_4 обвинувачується у нанесенні умисного легкого тілесного ушкодження, тобто у вчиненні кримінального правопорушення (проступку), передбаченого ч.1 ст.125 КК України.

Обвинувальний акт відносно ОСОБА_3 , в порядку ст. 302 КПК України, надійшов до суду 02.10.2026 року з клопотанням прокурора про його розгляд у спрощеному провадженні без проведення судового розгляду в судовому засіданні.

Частинами 2, 3 ст. 381 КПК України визначено, що суд розглядає обвинувальний акт щодо вчинення кримінального проступку без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження, якщо обвинувачений не оспорює встановлені під час дізнання обставини і згоден з розглядом обвинувального акта. Спрощене провадження щодо кримінальних проступків здійснюється згідно із загальними правилами судового провадження, передбаченими цим Кодексом, з урахуванням положень цього параграфа.

Зі змісту заяви обвинуваченої ОСОБА_3 , яка була складена в присутності захисника - адвоката ОСОБА_6 , вбачається, що остання беззаперечно визнає свою винуватість у вчиненні кримінальних проступків, передбачених ч.1 ст. 129, ч.1 ст. 125 КК України, погоджується із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, ознайомлена з обмеженням права апеляційного оскарження згідно з ч. 2 ст. 302 КПК України та надала свою згоду на розгляд обвинувального акту в спрощеному провадженні.

З заяви потерпілого ОСОБА_5 , вбачається, що останній повністю погоджується із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, ознайомлений з обмеженням права апеляційного оскарження згідно з ч. 2 ст. 302 КПК України, надав свою згоду на розгляд обвинувального акта у кримінальному провадженні у спрощеному провадженні.

Відповідно до частин 2, 3 ст. 382 КПК України вирок суду за результатами спрощеного провадження ухвалюється в порядку, визначеному КПК України, та повинен відповідати загальним вимогам до вироку суду. У вироку суду за результатами спрощеного провадження замість доказів на підтвердження встановлених судом обставин зазначаються встановлені органом досудового розслідування обставини, які не оспорюються учасниками судового провадження.

Суд має право призначити розгляд у судовому засіданні обвинувального акта щодо вчинення кримінального проступку та викликати для участі в ньому учасників кримінального провадження, якщо визнає це за необхідне.

Враховуючи викладене, а також те, що ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні кримінального проступку, заяву останньої, в якій вона зазначає, що не оспорює встановлені під час дізнання обставини і згідна з розглядом обвинувального акта у спрощеному порядку, відсутність сумнівів в добровільності такої позиції обвинуваченої, з урахуванням клопотання учасників судового провадження, суд дійшов висновку, що обвинувальний акт має бути розглянутий в порядку, визначеному статтями 381-382 КПК України.

При цьому, у відповідності до частини 4 ст. 107 КПК України в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.

ОСОБА_3 в поданій заяві зазначені обставини не оспорює, вважає, що органом досудового розслідування вони встановлені в повному обсязі, свою вину у вчиненні вказаних кримінальних проступків беззаперечно визнає в повному обсязі, її позиція є добровільною та не є наслідком будь-якого примусу.

Вирішуючи питання про призначення покарання обвинуваченій, суд, відповідно до ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчинених кримінальних проступків, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують його покарання.

Згідно з ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Суд, вивчивши обвинувальний акт та додані до нього матеріали кримінального провадження, вважає доведеним те, що ОСОБА_3 вчинила кримінальні проступки, передбачені ч. 1 ст. 125, ч. 1 ст. 129 КК України.

Дії обвинуваченої правильно кваліфіковано за ч. 1 ст. 125 КК України, як умисне заподіяння легкого тілесного ушкодження, а також за ч. 1 ст. 129 КК України, як погроза вбивством.

Згідно зі ст. 12 КК України кримінальні правопорушення, передбачені ч. 1 ст. 125 та ч. 1 ст. 129 КК України, є кримінальними проступками.

Частиною другою статті 50 КК України передбачено, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

Відповідно до ч. 2 ст. 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.

Призначаючи ОСОБА_3 покарання, суд враховує характер і ступінь суспільної небезпечності вчинених ним діянь, яку є кримінальними проступками, їх наслідки, фактичні обставини кримінального провадження, мотиви та форму вини, обстановку вчинення кримінальних правопорушень, особу обвинуваченої, яка у вчиненому щиро розкаялася.

Обставинами, що пом`якшують покарання ОСОБА_3 , відповідно до ст. 66 КК України, суд визнає щире каяття.

Обставинами, що обтяжують покарання ОСОБА_3 , відповідно до ст. 67 КК України, є вчинення кримінального правопорушення щодо іншої особи, з якою винний перебуває у сімейних відносинах, вчинення кримінального правопорушення щодо особи похилого віку.

Відтак, ураховуючи наведене, суд вважає, що покарання обвинуваченій ОСОБА_3 слід обрати у виді штрафу в межах санкції ч. 1 ст. 125 КК України, а також у виді обмеження волі на певний строк у межах санкції, передбаченої ч. 1 ст. 129 КК України.

Згідно частини першої статті 70 КК України при сукупності кримінальних правопорушень суд, призначивши покарання (основне і додаткове) за кожне кримінальне правопорушення окремо, визначає остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим або шляхом повного чи часткового складання призначених покарань.

Відтак, ураховуючи наведене, суд вважає, що обвинуваченій ОСОБА_3 слід призначити остаточне покарання за сукупністю кримінальних правопорушень (ч. 1 ст. 125 та ч. 1 ст. 129 КК України), шляхом повного складання призначених покарань у виді обмеження волі та штрафу, що буде необхідне та достатнє для її виправлення та попередження нових правопорушень.

Разом із тим, виходячи з принципів гуманізації та індивідуалізації покарання, судом враховується особа обвинуваченої ОСОБА_3 , яка раніше не судима, позитивно характеризується за місцем свого проживання, на обліку лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває, наявність однієї обставини, що пом`якшує покарання та істотно знижує ступінь тяжкості вчинених нею кримінальних правопорушень, наявність однієї обтяжуючої покарання обставини, а тому приходить до висновку про застосування покарання у виді обмеження волі на певний строк та з іспитовим строком, оскільки виправлення і перевиховання ОСОБА_3 можливе без ізоляції її від суспільства, а тому останню слід звільнити від відбування покарання з випробовуванням на підставі вимог ст. 75 КК України, поклавши на обвинувачену обов`язки, передбачені положеннями ст. 76 КК України, яке, на думку суду, буде справедливе, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

Цивільний позов не заявлено, процесуальні витрати на залучення експертів у даному кримінальному провадженні відсутні.

Питання доцільності застосування запобіжного заходу суд не розглядає з огляду на відсутність з цього питання відповідного клопотання прокурора, та у світлі того, що відповідно до ст. 22, 26 КПК України, суд розглядає тільки ті питання, які винесені на такий розгляд сторонами.

Долю речових доказів слід вирішити відповідно до вимог ч. 9 ст. 100 КПК України.

Крім того, відповідно до правил ч. 4 ст. 174 КПК України скасувати арешт, накладений згідно з ухвалою слідчого судді Буського районного суду Львівської області ОСОБА_7 від 31.08.2026 року на майно з метою забезпечення збереження речових доказів.

Керуючись ст.ст. 368-371, 373-374, 376, 381-382 КПК України, суд -

ухвалив:

ОСОБА_8 визнати винуватою у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 125, ч. 1 ст. 129 КК України, призначивши їй покарання:

- за ч.1 ст.125 КК України у виді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850,00 грн.;

- за ч. 1 ст. 129 КК України у виді обмеження волі строком на 1 (один) рік.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України шляхом повного складання призначених покарань у виді обмеження волі та штрафу за цим вироком, призначити ОСОБА_9 остаточне покарання у виді 1 (одного) року обмеження волі та штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850,00 грн.

Згідно ст. 75 КК України звільнити обвинувачену ОСОБА_8 від відбування призначеного основного покарання у виді обмеження волі строком на 1 (один) рік із випробуванням, встановивши їй іспитовий строк тривалістю 1 (один) рік.

На підставі ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_8 наступні обов`язки:

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Іспитовий строк обвинуваченій ОСОБА_9 обчислювати з моменту проголошення даного вироку.

Відповідно до ч. 3 ст. 72 КК України покарання у виді штрафу виконувати самостійно.

Речовий доказ - кухонний ніж загальною довжиною 33,5 см, із дерев`яним руків`ям довжиною 15 см та металевим лезом довжиною 18,5 см, який зберігається в камері схову речових доказів ВП №2 Золочівського РІП ГУ НП у Львівській області, знищити.

Арешт, накладений згідно ухвали слідчого судді Буського районного суд від 31.08.2026 року, скасувати.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо він не скасований, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржено до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з моменту його проголошення.

У відповідності до частини 1 статті 394 КПК України вирок суду першої інстанції, ухвалений за результатами спрощеного провадження в порядку, передбаченому статями 381 та 382 цього Кодексу, не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, недослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.

Копію вироку за результатами розгляду обвинувального акта щодо вчинення кримінального проступку не пізніше дня, наступного за днем його ухвалення, надіслати учасникам судового провадження.

СуддяОСОБА_1