Постанова від 12 жовтня 2026 р. у справі №714/1761/25 — Чернівецький апеляційний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 жовтня 2026 року місто Чернівці справа №714/1761/25

провадження №22-ц/822/1542/26

Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача Височанської Н. К.,

суддів: Кулянди М.І., Перепелюк І.Б.

за участю секретаря судових засідань Паучек І.І.

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Приватне акціонерне товариство «МетЛайф»

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «МетЛайф» на рішення Герцаївського районного суду Чернівецької області від 28 травня 2026 року, головуючий в суді першої інстанції суддя Костишин Н.Я.,

В С Т А Н О В И В:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства «МетЛайф» (далі по тексту ПАТ «МетЛайф») про стягнення страхового відшкодування за договором страхування.

Посилалася на те, що 17 серпня 2023 року між нею та відповідачем укладено договір добровільного страхування життя, на підтвердження чого 07 вересня 2023 року видано страховий поліс №100931180.

За програмою страхування додаткових ризиків «Страхування на випадок критичного захворювання» (код CI) вона застрахована на випадок критичного захворювання (7 хвороб/станів) зі страховою сумою 100 000 гривень, за програмою «Страхування на випадок критичного захворювання жіночого органу» (код FC) - на випадок раку жіночого органу з одноразовою страховою виплатою 100 000 гривень, щомісячною страховою виплатою 5 000 гривень та страховою виплатою 500 гривень за один день госпіталізації у зв`язку з раком жіночого органу. Строк дії цих програм - з 17 серпня 2023 року до 17 серпня 2039 року.

30 грудня 2024 року їй встановлено діагноз «Са яєчників. Стан після діагностичної лапароскопії. Кл. гр. ІІ», що підтверджується виписками з медичної карти стаціонарного хворого на злоякісне новоутворення № 42 від 17 січня 2025 року та № 558 від 22 квітня 2025 року.

08 квітня 2025 року вона звернулася до страховика із заявою про страхову виплату, однак 06 травня 2025 року отримала відмову.

10 липня 2025 року вона повторно звернулася до страховика, проте страхової виплати не отримала.

Посилаючись на положення статей 11, 525, 526, 629, 979, 990 Цивільного кодексу України, статей 8, 16, 25 Закону України «Про страхування», статей 1, 22 Закону України «Про захист прав споживачів», просила стягнути з ПрАТ «МетЛайф» на свою користь страхові виплати за страховим випадком від 30 грудня 2024 року за договором добровільного страхування від 17 серпня 2023 року (страховий поліс № 100931180 від 07 вересня 2023 року) у сумі 260 000 гривень, з яких 100 000 гривень - за програмою CI та 160 000 гривень - за програмою FC (складаються з: 100 000 гривень одноразової виплати, 55 000 гривень щомісячних виплат за 11 місяців та 5 000 гривень виплати за 10 днів госпіталізації).

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Герцаївського районного суду Чернівецької області від 28 травня 2026 року позов задоволено.

Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «МетЛайф» на користь ОСОБА_1 суму страхового відшкодування в розмірі 260 000 грн.

Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «МетЛайф» на користь держави судовий збір у розмірі 2 600 грн.

Повне рішення складено судом 28 травня 2026 року.

Короткий зміст та узагальнені доводи вимог апеляційної скарги

В апеляційній скарзі ПАТ «МетЛайф», посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права та невідповідність висновків суду обставинам справи, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що договір страхування складається зі страхового поліса, заяви про страхування, Правил добровільного страхування життя та програм страхування.

13 березня 2023 року під час обстеження у кардіолога позивачу встановлено діагноз «гіпертензивна (гіпертонічна) хвороба з переважним ураженням серця», а також залізодефіцитна анемія. Цей факт, на думку скаржника, встановлено судом і позивач його не заперечує. Оскільки обстеження проведено 13 березня 2023 року, а заяву про страхування подано 16 серпня 2023 року, позивачу було достеменно відомо про стан її здоров`я, і вона свідомо приховала ці відомості від страховика, не зазначивши їх у пункті 3.3 розділу 3 заяви про страхування, та своїм підписом підтвердила достовірність і повноту наданих відомостей (пункти 7.2, 8.1, 8.2 заяви).

Скаржник зазначає, що переддоговірний обов`язок страхувальника надати достовірні відомості про фактори ризику є проявом найвищої добросовісності, а до розкриття інформації слід застосовувати конструкцію «розумного повідомлення про ризик» (постанова Верховного Суду від 10 березня 2021 року у справі № 753/731/16).

Надання недостовірної інформації позбавило страховика можливості коректно оцінити ризик і прийняти рішення про страхування на стандартних чи особливих умовах.

Посилається на пункт 3 частини першої та частину другу статті 26, статті 18, 21 Закону України «Про страхування» в редакції, чинній на момент укладення договору, на пункт 1 пункту 10.3 Правил добровільного страхування життя, статті 628, 634 Цивільного кодексу України.

Вважає, що суд першої інстанції безпідставно пов`язав право страховика на відмову з причинним зв`язком між прихованим захворюванням та страховим випадком.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

Відзиву на апеляційну скаргу не надходило.

Мотивувальна частина

Межі розгляду справи

Відповідно до частин першої, другої статті 367 Цивільного процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Позиція апеляційного суду

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Фактичні обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій

Встановлено, що 16 серпня 2023 року ОСОБА_1 підписала заяву про страхування за формою ПАТ «МетЛайф» (заяви № 93052793 та № 93052794), складену за участю консультанта ОСОБА_2 та страхового посередника ТОВ «Старлайф № 1». У розділі 3 заяви зазначено, зокрема, зріст застрахованої особи - 155 см, вага - 105 кг. Пункти 3.2-3.6 розділу 3 заяви містять друковані тексти декларацій застрахованої особи, зокрема (пункт 3.3) про те, що вона не лікувалася та/або не обстежувалася з приводу, серед іншого, захворювань серця та/або судин. Пункт 3.9 заяви, призначений для зазначення пунктів розділу 3, з якими застрахована особа не погоджується, та додаткової медичної інформації, не заповнено.

На підставі заяви № 93052794 ПАТ «МетЛайф» 07 вересня 2023 року видало страховий поліс № 100931180, згідно з яким застрахованою особою і страхувальником є ОСОБА_1 . Поліс посвідчує, що разом із заявою №93052794, Правилами страхування та програмами страхування він становить договір страхування. Поліс містить, зокрема, програми страхування додаткових ризиків: CI «Страхування на випадок критичного захворювання (7 хвороб/станів; тип тарифу: на 10 років)» зі страховою сумою 100 000 гривень; FC «Страхування на випадок раку жіночого органу» з одноразовою страховою виплатою 100 000 гривень, щомісячною страховою виплатою 5 000 гривень та виплатою 500 гривень за один день госпіталізації у зв`язку з раком жіночого органу. Початок дії програм - 17 серпня 2023 року, закінчення - 17 серпня 2039 року. Загальна річна страхова премія становить 12 498 гривень, належна дата її сплати - 17 серпня щорічно.

Невід`ємною частиною договору страхування є Правила добровільного страхування життя ПАТ «МетЛайф» (нова редакція), затверджені 01 червня 2023 року (далі - Правила), до яких додатками належать програма страхування додаткових ризиків «Страхування на випадок критичного захворювання» (Додаток 1-20) та програма страхування додаткових ризиків «Страхування на випадок критичного захворювання жіночого органу» (Додаток 1-23).

13 березня 2023 року, тобто до підписання заяви про страхування, під час повторного огляду кардіолога Обласного комунального некомерційного підприємства «Чернівецький обласний медичний діагностичний центр» ОСОБА_1 встановлено діагноз «І11.9 Гіпертензивна (гіпертонічна) хвороба з переважним ураженням серця без (застійної) серцевої недостатності», зазначено «Залізодефіцитна анемія», призначено модифікацію способу життя, контроль артеріального тиску в амбулаторних умовах, консультацію уролога, лікування згідно з призначеннями. У записі вказано «Не збережено в ЕСОЗ».

Згідно з випискою №42 з медичної карти стаціонарного хворого на злоякісне новоутворення від 17 січня 2025 року ТОВ «Медичний центр «Клініка святого Луки» ОСОБА_1 перебувала на стаціонарному лікуванні з 15 січня 2025 року по 17 січня 2025 року із заключним діагнозом «Са яєчників. Стан після діагностичної лапароскопії. Кл. гр. ІІ» (код за МКХ-10 С56), датою встановлення діагнозу зазначено 30 грудня 2024 року. Згідно з випискою № 558 від 22 квітня 2025 року вона перебувала на стаціонарному лікуванні з 15 квітня 2025 року по 22 квітня 2025 року з тим самим основним діагнозом.

08 квітня 2025 року ОСОБА_1 звернулася до ПАТ «МетЛайф» із заявою про здійснення страхової виплати за полісами № 100931179 та №100931180 у зв`язку із захворюванням.

Листом від 06 травня 2025 року № 1988-2025-CL страховик відмовив у здійсненні страхової виплати за договором № 100931180 з тих підстав, що захворювання існувало до початку дії програм. Листом від 09 травня 2025 року № 2047-2025-CL страховик повідомив про відсутність підстав для перегляду випадку.

10 липня 2025 року ОСОБА_1 повторно звернулася до страховика із заявою про здійснення страхової виплати та письмовим зверненням, у якому зазначила, що дата 13 березня 2023 року, з якою страховик пов`язав початок захворювання, є опискою у виписці № 42, а комп`ютерну томографію проведено 11 грудня 2024 року, та надала страховику, зокрема, запис огляду кардіолога від 13 березня 2023 року.

Листом від 31 липня 2025 року № 3283-2025-CL, підписаним Головою Правління ПАТ «МетЛайф», страховик повідомив про прийняття рішень: про відмову у здійсненні страхової виплати за договором № 100931180 на підставі підпункту 1 пункту 17.1 Правил та пункту 3 частини другої статті 104 Закону України «Про страхування»; про припинення дії договору страхування життя № 100931179; про припинення дії програм страхування додаткових ризиків H/S/C-as, CI та FC договору № 100931180 на підставі підпункту 1 пункту 10.3 Правил. Підставою зазначено те, що у заяві про страхування позивач не вказала жодного наявного захворювання, тоді як згідно з наданими нею медичними документами з 13 березня 2023 року їй встановлено діагнози «гіпертонічна хвороба з переважним ураженням серця, остеоартрит первинний з ураженням суглобів кистей та колінних суглобів, СФН 1, холецистектомія, хронічний вагініт». У цьому ж листі зазначено, що дата припинення дії договору та програм (17 серпня 2025 року) збігається з датою сплати чергової страхової премії, тому незароблена частина страхової премії відсутня.

Листом від 28 серпня 2025 року № 0517-POS страховик у відповідь на запит позивача від 08 серпня 2025 року (отриманий 11 серпня 2025 року) про продовження дії договорів без змін повідомив, що дія програм страхування додаткових ризиків H/S/C-as, CI та FC за договором № 100931180 припинена з 17 серпня 2025 року з посиланням на підпункт 1 пункту 10.3 Правил та абзац четвертий частини четвертої статті 105 Закону України «Про страхування» - з дати спливу оплаченого періоду страхування.

Мотиви, з яких виходив апеляційний суд та застосовані норми права

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог

і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції прийшов до висновків, що 30 грудня 2024 року настав страховий випадок, передбачений договором добровільного страхування життя №100931180, - захворювання застрахованої особи на рак жіночого органу. Відповідач не надав доказів того, що на час укладення договору позивач приховала від страховика наявність хвороби, яка стала страховим випадком. Відомості, зазначені позивачем у розділі 3 заяви про страхування, про те, що вона не лікувалася та не обстежувалася з приводу захворювань серця та судин, самі по собі не стосуються факту настання страхового випадку та не позбавили страховика можливості встановити, чи є подія страховим випадком. Відповідач не довів належними та допустимими доказами, що гіпертонічна хвороба позивача перебуває у причинно-наслідковому зв`язку з її захворюванням на рак жіночого органу. Суд послався на висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 26 березня 2018 року у справі № 916/4613/15.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 979 Цивільного кодексу України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 989 Цивільного кодексу України страхувальник зобов`язаний при укладенні договору страхування повідомити страховика про всі відомі йому обставини, що мають істотне значення для оцінки страхового ризику, і надалі інформувати його про будь-яку зміну страхового ризику.

Відповідно до частини першої статті 990 Цивільного кодексу України страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).

За змістом пункту 3 частини першої та частин другої, третьої статті 991 Цивільного кодексу України страховик має право відмовитися від здійснення страхової виплати у разі подання страхувальником завідомо неправдивих відомостей про об`єкт страхування або про факт настання страхового випадку. Договором страхування можуть бути передбачені також інші підстави для відмови здійснити страхову виплату, якщо це не суперечить закону. Рішення страховика про відмову здійснити страхову виплату повідомляється страхувальникові у письмовій формі з обґрунтуванням причин відмови.

Договір страхування укладено 16-17 серпня 2023 року, тобто під час дії Закону України «Про страхування» від 07 березня 1996 року № 85/96-ВР. Пунктом 2 частини першої статті 21 цього Закону визначено обов`язок страхувальника при укладанні договору страхування надати інформацію страховикові про всі відомі йому обставини, що мають істотне значення для оцінки страхового ризику. Згідно з пунктом 3 частини першої статті 26 цього Закону підставою для відмови страховика у здійсненні страхових виплат є подання страхувальником свідомо неправдивих відомостей про предмет договору страхування або про факт настання страхового випадку; частиною другою цієї статті передбачено, що умовами договору страхування можуть бути передбачені інші підстави для відмови, якщо це не суперечить закону.

Аналогічну підставу для відмови у страховій виплаті (подання свідомо неправдивих відомостей про предмет договору страхування) містить і пункт 3 частини другої статті 104 Закону України «Про страхування» від 18 листопада 2021 року № 1909-IX, на який послався страховик у листі від 31 липня 2025 року, тому висновки суду щодо суті спору не залежать від того, яка редакція закону застосовується до спірних правовідносин.

Отже, законодавець пов`язує право страховика на відмову у страховій виплаті з тим, що страхувальник подав саме свідомо (завідомо) неправдиві відомості, тобто знав про їх невідповідність дійсності, і ці відомості стосуються обставин, що мають істотне значення для оцінки страхового ризику. Тягар доведення цих обставин відповідно до частини третьої статті 12 та частини першої статті 81 Цивільного процесуального кодексу України покладається на страховика, який посилається на них як на підставу своїх заперечень.

Верховний Суд у постанові від 10 березня 2021 року у справі №753/731/16 (провадження № 61-25171св18), на яку посилається скаржник, зазначив, що переддоговірний обов`язок страхувальника надати страховику достовірні відомості про об`єкт страхування є проявом найвищої добросовісності (доктрина uberrima fides), а для розкриття інформації майбутнім страхувальником застосовується конструкція «розумного повідомлення про ризик», тобто майбутній страхувальник повинен надати інформацію, яку він знає або повинен знати щодо об`єкта страхування та інших обставин, що мають істотне значення для оцінки страхового ризику. Цей висновок колегія суддів враховує. Водночас він сформульований у спорі щодо обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, і в тій справі Верховний Суд не визнав порушенням ситуацію, коли страхувальник фактично не міг знати про відповідні обставини. Цей висновок визначає стандарт переддоговірного розкриття інформації, але не вирішує питання про те, які саме наслідки його порушення встановлені умовами конкретного договору особистого страхування, і не скасовує обов`язку суду застосувати ці умови.

Факт захворювання ОСОБА_1 на рак яєчника, діагностованого 30 грудня 2024 року, тобто через шістнадцять місяців після початку дії програм CI та FC, і те, що ця подія за своїми ознаками відповідає страховим ризикам за зазначеними програмами, страховик в апеляційній скарзі не оспорює. Первісна підстава відмови, викладена в листі від 06 травня 2025 року (існування захворювання до початку дії програм), у подальшому страховиком не підтримувалася; доводів про те, що онкологічне захворювання існувало до початку дії програм, апеляційна скарга не містить.

Спір між сторонами стосується того, чи мав страховик право відмовити у страховій виплаті у зв`язку з тим, що в заяві про страхування не були зазначені відомості про обстеження у кардіолога 13 березня 2023 року та встановлений позивачу діагноз гіпертонічної хвороби.

Згідно з частиною першою статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір страхування, укладений шляхом приєднання страхувальника до розроблених страховиком правил і програм (стаття 634 Цивільного кодексу України), має застосовуватися з урахуванням усіх його складових частин у їх взаємозв`язку.

Підпунктом 1 пункту 10.3 Правил передбачено обов`язок страхувальника під час укладення договору надати правдиву та повну інформацію щодо всіх відомих йому обставин, що мають істотне значення для оцінки страхового ризику, і визначено, що порушення цього обов`язку може призвести до припинення дії договору страхування або окремих програм страхування, або відмови у виплаті будь-якої страхової суми, або зменшення страхової суми на розсуд страховика. Підпунктом 1 пункту 9.1 Правил передбачено, що якщо після настання страхового випадку з`ясується, що страхувальник надав страховику завідомо неправдиву інформацію щодо обставин, що мають істотне значення для оцінки страхового ризику, страховик має право відмовити у здійсненні страхової виплати та достроково припинити дію договору страхування.

Водночас програми страхування додаткових ризиків, за якими заявлено позов, містять спеціальні умови щодо наслідків надання неповної інформації.

Так, пунктами 10.2, 10.3 програми «Страхування на випадок критичного захворювання» (Додаток 1-20 до Правил) та пунктами 10.2, 10.3 програми «Страхування на випадок критичного захворювання жіночого органу» (Додаток 1-23 до Правил) однаково передбачено таке (вказані правила наявні в електронному кабінеті даної справи)

Подання свідомо неправдивих відомостей, їх приховування в заяві про страхування є підставою для відмови страховика у здійсненні страхових виплат; договір страхування, укладений на підставі такої заяви, припиняє свою дію або визнається недійсним з дати початку дії програми, і в такому разі зобов`язання страховика обмежуються зобов`язанням повернути страхові премії з початку дії програми за вирахуванням будь-яких зобов`язань страхувальника (пункт 10.2). У разі з`ясування страховиком після отримання заяви про здійснення страхової виплати, що причиною страхового випадку був факт, подія, обставина, про які страховик не дізнався через навмисно неправдиву інформацію, неправдиве свідчення, приховування даних у заяві про страхування, страховик має право відмовити у здійсненні страхової виплати, дія програми негайно достроково припиняється, а страховик зобов`язаний повернути незароблену премію (пункт 10.3).

Пунктом 12.4 програми CI та пунктом 11.4 програми FC визначено, що умовами Правил визначаються лише ті умови, які прямо не зазначені в тексті програми. Отже, наслідки неповідомлення відомостей у заяві про страхування для страхових випадків за програмами CI та FC врегульовані насамперед спеціальними умовами цих програм, а загальні положення Правил застосовуються в частині, не врегульованій програмами.

Із системного аналізу пунктів 10.2 та 10.3 програм вбачається, що страховик, який після отримання заяви про страхову виплату з`ясував факт неповідомлення відомостей, має право або відмовити у виплаті за умови, що прихована обставина була причиною страхового випадку (пункт 10.3), або застосувати наслідки, передбачені пунктом 10.2, - припинення дії договору чи визнання його недійсним з дати початку дії програми з поверненням страхових премій, сплачених з початку дії програми.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 05 квітня 2023 року у справі № 910/4518/16 (провадження № 12-16гс22) зазначила, що у разі сумніву щодо змісту умов договору слід застосовувати правило contra proferentem, за яким умови договору тлумачаться проти сторони, яка їх розробила. Верховний Суд застосовував це правило й до умов договорів страхування (постанова від 17 червня 2020 року у справі № 755/5989/16, провадження № 61-35491св18). Крім того, Верховний Суд виходить з того, що споживач як слабша сторона договору підлягає особливому правовому захисту (постанова від 11 вересня 2019 року у справі № 242/4812/16-ц, провадження № 61-1186св19).

Оскільки умови Правил та програм розроблені страховиком, а позивач є споживачем страхових послуг, положення договору щодо наслідків неповідомлення відомостей тлумачаться на її користь. Тому право страховика на відмову у страховій виплаті за програмами CI та FC після настання страхового випадку обумовлене умовою пункту 10.3 відповідних програм - тим, що причиною страхового випадку була обставина, про яку страховик не дізнався через навмисно неправдиву інформацію в заяві про страхування.

Таких обставин страховик не довів.

Матеріали справи не містять жодного доказу того, що гіпертонічна хвороба чи залізодефіцитна анемія, відомості про які не були зазначені в заяві про страхування, були причиною захворювання позивача на рак яєчника.

Апеляційна скарга таких доводів також не містить: скаржник лише стверджує, що причинний зв`язок не має значення.

З огляду на наведені умови договору висновок суду першої інстанції про недоведеність причинного зв`язку між прихованим захворюванням і страховим випадком є правильним і ґрунтується на умовах укладеного сторонами договору.

Крім цього, варто звернути увагу, що страховик не скористався й наслідками, передбаченими пунктом 10.2 програм та підпунктом 1 пункту 9.1 Правил.

Як вбачається з листів від 31 липня 2025 року № 3283-2025-CL та від 28 серпня 2025 року № 0517-POS, страховик не визнав програми CI та FC такими, що припинили дію з дати їх початку, не звертався до суду з вимогою про визнання договору недійсним і не повернув позивачу страхові премії, сплачені з початку дії програм. Навпаки, страховик припинив дію програм лише з 17 серпня 2025 року - з дати спливу оплаченого періоду страхування, зазначивши, що незароблена частина страхової премії відсутня, а також запропонував позивачу продовжити дію договору № 100931179 на змінених умовах.

Отже, страховик сам визнав, що програми CI та FC діяли до 17 серпня 2025 року, у тому числі на дату настання страхового випадку 30 грудня 2024 року, отримав і залишив за собою страхові премії за весь цей період, і водночас відмовив у виплаті за цими програмами. Така поведінка страховика є суперечливою. Об`єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду в постанові від 10 квітня 2019 року у справі № 390/34/17 (провадження № 61-22315сво18), а також Велика Палата Верховного Суду в постанові від 25 травня 2021 року у справі № 461/9578/15-ц виходили з того, що доктрина venire contra factum proprium (заборона суперечливої поведінки) базується на принципі добросовісності, і поведінка, яка не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, якщо інша сторона розумно на них покладається, суперечить добросовісності (пункт 6 частини першої статті 3 Цивільного кодексу України).

Щодо доводів про свідоме приховання відомостей, то колегія суддів враховує, що 13 березня 2023 року позивачу встановлено діагноз гіпертонічної хвороби, про що вона знала, і цей запис вона сама надала страховику разом зі зверненням від 10 липня 2025 року.

Водночас відомості, які страховик вважає прихованими, стосуються не відповідей на конкретні запитання, а друкованої декларації пункту 3.3 заяви, що охоплює широкий перелік захворювань; пункт 3.9 заяви, у якому застрахована особа могла зазначити незгоду з окремими пунктами розділу 3 та надати додаткову медичну інформацію, не заповнено.

Заява складена за участю консультанта страхового посередника. Страховик, маючи відповідно до пунктів 7.8, 8.13 заяви право отримувати відомості про стан здоров`я застрахованої особи з медичних закладів, уклав договір без додаткової медичної анкети чи обстеження.

Незалежно від оцінки того, чи було неповідомлення відомостей про гіпертонічну хворобу свідомим, саме по собі це не надавало страховику права відмовити у страховій виплаті за програмами CI та FC за відсутності причинного зв`язку між прихованою обставиною та страховим випадком, як того вимагає пункт 10.3 цих програм, і за умови, що страховик визнав дію програм на дату страхового випадку та не застосував наслідків, передбачених пунктом 10.2 програм.

Доводи апеляційної скарги про те, що позивач своїм підписом підтвердила достовірність усіх відомостей (пункти 7.2, 8.1, 8.2 заяви) і була обізнана з наслідками надання неправдивих відомостей, не спростовують наведених висновків, оскільки конкретні наслідки неповідомлення відомостей визначені Правилами та програмами, які є частиною договору і застосовуються в їх взаємозв`язку.

Колегія суддів погоджується з доводами скаржника про те, що висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 26 березня 2018 року у справі № 916/4613/15 (повторений, зокрема, у постанові Верховного Суду від 17 травня 2022 року у справі №569/6553/20, провадження №61-14827св21), стосується наслідків несвоєчасного повідомлення про страховий випадок та надання неправдивих відомостей про факт настання страхового випадку, а не надання неправдивих відомостей про об`єкт (предмет) страхування при укладенні договору. Проте помилкове посилання суду першої інстанції на цей висновок не призвело до неправильного вирішення спору, оскільки висновок суду про недоведеність причинного зв`язку між прихованим захворюванням і страховим випадком та про наявність підстав для страхової виплати узгоджується з умовами договору страхування, зокрема пунктом 10.3 програм CI та FC.

Відповідно до частини другої статті 375 Цивільного процесуального кодексу України не може бути скасовано правильне по суті і справедливе рішення з одних лише формальних міркувань.

Розмір стягнутої страхової виплати апелянтом не оспорюється, тому в цій частині рішення суду апеляційним судом не переглядається (частина перша статті 367 Цивільного процесуального кодексу України).

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справ «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.)

Пункт 1 статті 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burg and others v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41.

Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції про наявність у страховика обов`язку здійснити страхову виплату за програмами CI та FC договору страхування № 100931180 і зводяться до іншої оцінки доказів та тлумачення умов договору без урахування спеціальних умов програм страхування, за якими заявлено позов.

Відповідно до статті 375 Цивільного процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ураховуючи наведене, апеляційну скаргу ПрАТ «МетЛайф» слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись статтями 367, 368, 374, 375, ё381-384 Цивільного процесуального кодексу України, апеляційний суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «МетЛайф» залишити без задоволення.

Рішення Герцаївського районного суду Чернівецької області від 28 травня 2026 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

На постанову може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повна постанова складена судом 13 жовтня 2026 року.

Суддя-доповідач Н.К. Височанська

Судді: М.І. Кулянда

І.Б. Перепелюк