Постанова від 04 жовтня 2026 р. у справі №713/4454/24 — Чернівецький апеляційний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 жовтня 2026 року м. Чернівці

Справа № 713/4454/24

Провадження №22-ц/822/1892/26

Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача - Литвинюк І. М.,

суддів: Височанської Н. К., Одинака О. О.,

за участю секретаря судового засідання: Бортніка А. В.,

учасники справи:

заявник - ОСОБА_1 ,

заінтересовані особи: ОСОБА_2 , Орган опіки та піклування виконавчого комітету Банилівської сільської ради Вижницького району Чернівецької області,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Міністерства Оборони України на рішення Вижницького районного суду Чернівецької області від 16 травня 2025 року, головуючий у І-й інстанції - Пилипюк І.В.,

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про визнання фізичної особи недієздатною та призначення опікуна.

Посилався на те, що здійснює постійний догляд за своєю бабусею ОСОБА_2 , яка є особою похилого віку та має інвалідність II групи, хворіє за встановленим діагнозом - судинна деменція, неуточнена, F01.9, знаходиться на «Д» обліку у лікаря психіатра, потребує постійного стороннього догляду.

Вказував на те, що внаслідок стійкого хронічного захворювання ОСОБА_2 нездатна усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, у зв`язку з чим може бути визнана недієздатною.

Просив визнати недієздатною ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та призначити ОСОБА_1 її опікуном.

Рішенням Вижницького районного суду Чернівецької області від 16 травня 2025 року заяву ОСОБА_1 про визнання фізичної особи недієздатною, призначення опікуна задоволено.

Визнано ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , недієздатною особою.

Встановлено над недієздатною ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , опіку і призначено її опікуном ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Визначено строк дії даного судового рішення два роки з моменту набрання рішенням законної сили.

Рішення суду мотивовано тим, що зважаючи на наявність у ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , стійкого психічного розладу, внаслідок якого вона не може розуміти значення своїх дій і керувати ними, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для визнання її недієздатною. Інших працездатних осіб, які б могли здійснювати такий догляд за хворою ОСОБА_2 немає, а тому суд дійшов висновку щодо призначення ОСОБА_1 опікуном останньої.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, Міністерство Оборони України просить рішення суду першої інстанції в частині задоволення заяви про встановлення опіки над недієздатною ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , і призначення її опікуном ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , скасувати. В задоволенні заяви в цій частині відмовити. До призначення у встановленому законом порядку опікуна над ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обов`язки опікуна покласти на орган опіки та піклування виконавчого комітету Банилівської сільської ради Вижницького району Чернівецької області.

Посилається на те, що оскаржуване рішення є незаконним у зв`язку із невідповідністю висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що подання виконавчого комітету Банилівської сільської ради Вижницького району Чернівецької області про доцільність призначення заявника опікуном носить формальний характер, не містить належних мотивів призначення його опікуном, а також відомостей щодо неможливості виконання функцій опікуна іншими особами.

Суд першої інстанції не встановив дійсних намірів забезпечення заявником особистих немайнових і майнових прав та інтересів недієздатної ОСОБА_2 та відповідно жодним чином не перевірив мотивів звернення ОСОБА_1 до суду із даною заявою на предмет можливого способу створення штучної підстави для отримання відстрочки від призову на військову службу по мобілізації, під час правового режиму воєнного стану, за умови того, що заявник виявив бажання стати опікуном лише після оголошення загальної мобілізації, у зв`язку з повномасштабним вторгненням рф на територію України.

Представник заявника ОСОБА_3 та представник Банилівської сільської ради Вижницького району Чернівецької області подали до суду відзиви на апеляційну скаргу. Просять апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді, пояснення представників, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу, приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, враховуючи наступне.

Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Рішення суду першої інстанції оскаржується в частині призначення ОСОБА_1 опікуном над недієздатною ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в іншій частині рішення не оскаржується, а тому судом апеляційної інстанції не переглядається.

Згідно зі статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині повністю відповідає, виходячи з наступного.

Судом встановлено та з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 народилася ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується копією паспорта громадянина України, серії НОМЕР_1 від 10 січня 1996 року.

ОСОБА_2 зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується копією довідки про склад сім`ї № 02-18/1557, виданою 01 листопада 2024 року, виконавчим комітетом Банилівської сільської ради Вижницького району Чернівецької області.

Згідно із довідкою до акта огляду МСЕК серії 12 ААГ № 068838 - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , має статус особи з інвалідністю ІІ групи, загального захворювання, безтерміново.

З довідок ЛКК № 116 від 01 лютого 2023 року та № 190 від 23 лютого 2023 року вбачається, що ОСОБА_2 у зв`язку із наявними хворобами потребує постійного стороннього догляду.

З довідки лікаря-психіатра КНП «Вашківецька лікарня реабілітації» № 98 від 05 листопада 2024 року, вбачається, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на «Д» обліку у психіатра з діагнозом: F01.9 Судинна деменція, неуточнена. Знаходиться на постійному лікуванні, внаслідок чого потребує постійного стороннього догляду.

За висновком судово-психіатричного експерта № 555 від 31 березня 2025 року встановлено, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , на даний час хворіє хронічним психічним захворюванням у формі судинної деменції, неуточненої.

За своїм психічним станом, в силу наявного у неї хронічного психічного захворювання, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не може розуміти значення своїх дій та керувати ними.

Органом опіки та піклування в особі виконавчого комітету Банилівської сільської ради Вижницького району Чернівецької області надано подання № 02-18/709 від 13 травня 2025 року, в якому вказано, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , може виконувати обов`язки опікуна над ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у разі визнання її недієздатною у судовому порядку.

Встановлено, що інших працездатних осіб, які б могли здійснювати такий догляд за хворою ОСОБА_2 немає, що підтверджується дослідженими судом доказами, а саме:

копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 від 30 жовтня 2018 року, згідно з якою ІНФОРМАЦІЯ_4 помер син недієздатної ОСОБА_2 - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , місце смерті - Донецька область, м. Мар`їнка.

копією рішення Вижницького районного суду від 16 квітня 2019 року по цивільній справі №713/566/19 (провадження №2-о/713/34/19), яке набрало законної сили 16.05.2019 року, яким встановлено факт родинних відносин між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 - матері та син;

копією довідки до акта огляду МСЕК серії 12 ААГ №800367 від 15.04.2024, згідно з якою батько заявника ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , має статус особи з інвалідністю ІІІ групи внаслідок поранення, травма пов`язана із захистом Батьківщини, безтерміново;

копією довідки до акта огляду МСЕК серії 12 ААА №605387 від 06 грудня 2016 року, згідно з якою мати заявника ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , має статус особи з інвалідністю ІІІ групи загального захворювання, безтерміново.

Відповідно до норм статей 12, 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. При цьому кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частини першої статті 39 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) фізична особа може бути визнана судом недієздатною, якщо вона внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу не здатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними.

Визнання фізичної особи недієздатною тягне за собою правові наслідки спрямовані на захист її прав та інтересів.

Відповідно до статті 41 ЦК України над недієздатною особою встановлюється опіка.

Відповідно до статті 58 ЦК України опіка встановлюється над малолітніми особами, які є сиротами або позбавлені батьківського піклування, та фізичними особами, які визнані недієздатними.

У статті 55 ЦК України передбачено, що опіка та піклування встановлюються з метою забезпечення особистих немайнових і майнових прав та інтересі малолітніх осіб, а також неповнолітніх осіб, які за станом здоров`я не можуть самостійно здійснювати свої права і виконувати обов`язки.

Інститут опіки забезпечує реалізацію та охорону цивільних прав і обов`язків недієздатної фізичної особи.

У частині першій статті 60 ЦК України визначено, що суд встановлює опіку над фізичною особою у разі визнання її недієздатною і призначає опікуна за поданням органу опіки та піклування.

Суд, ухвалюючи рішення про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи (у тому числі обмеження або позбавлення права неповнолітньої особи самостійно розпоряджатися своїми доходами) чи визнання фізичної особи недієздатною, встановлює над нею відповідно піклування або опіку і за поданням органу опіки та піклування призначає їй піклувальника чи опікуна (частина перша статті 300 ЦПК України).

Системний аналіз частини першої статті 60 ЦК України, частини першої статті 300 ЦПК України дає підстави для висновку, що обов`язковою умовою призначення судом конкретної фізичної особи опікуном над недієздатною фізичною особою є наявність подання органу опіки та піклування щодо доцільності призначення саме цієї особи опікуном.

Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 20 травня 2020 року у справі № 736/1508/17 (провадження № 61-39361св18), від 23 листопада 2021 року у справі № 751/9572/19 (провадження № 61-3053св21), від 28 лютого 2024 року у справі № 372/3474/21 (провадження № 61-16349св23), від 27 листопада 2024 року у справі № 341/1526/23 (провадження № 61-6358св24), від 04 грудня 2024 року у справі № 634/1126/23 (провадження № 61-9837св24), від 28 травня 2025 року у справі № 641/7190/23 (провадження № 61-16711св24).

Відповідно до статті 62 ЦК України опіка або піклування встановлюються за місцем проживання фізичної особи, яка потребує опіки чи піклування, або за місцем проживання опікуна чи піклувальника.

У частинах другій-п`ятій статті 63 ЦК України визначено, що опікуном або піклувальником може бути лише фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Фізична особа може бути призначена опікуном або піклувальником лише за її письмовою заявою. Опікун або піклувальник призначаються переважно з осіб, які перебувають у сімейних, родинних відносинах з підопічним, з урахуванням особистих стосунків між ними, можливості особи виконувати обов`язки опікуна чи піклувальника. Фізичній особі може бути призначено одного або кількох опікунів чи піклувальників.

Опікун зобов`язаний дбати про підопічного, про створення йому необхідних побутових умов, забезпечення його доглядом та лікуванням (частина перша статті 67 ЦК України).

Наведені норми свідчать, що визнання фізичної особи недієздатною є винятковим заходом правового характеру, який застосовується з метою захисту самої особи. Інститут опіки покликаний забезпечити повну реалізацію та охорону прав недієздатної фізичної особи шляхом покладення на опікуна обов`язків діяти в інтересах підопічного, забезпечуючи йому належні умови життя, догляд і правове представництво.

При призначенні опікуна необхідно враховувати, зокрема особисті взаємини між опікуном і підопічним, які забезпечать нормальне життєзабезпечення підопічного. Можливість особи здійснювати повноваження опікуна перевіряються органом опіки та піклування, який висловлює пропозиції про доцільність призначення опікуна (Правила опіки та піклування, затверджені наказом Державного комітету України у справах сім`ї та молоді Міністерства освіти України, Міністерства охорони здоров`я України, Міністерства праці та соціальної політики України 26 травня 1999 року № 34/166/131/88).

Верховний Суд у постанові від 07 квітня 2022 року у справі № 712/10043/20 звертав увагу, що призначення опікуна недієздатної особи здійснюється за поданням органу опіки та піклування, яке повинне відповідати вимогам закону щодо його обґрунтованості та змісту, має бути подано в належній процесуальній формі згідно з вимогами ЦПК України. При внесенні подання орган опіки та піклування має якнайкраще врахувати інтереси особи, над якою встановлюється опіка.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27 листопада 2024 року у справі № 496/4271/16-а (провадження № 11-606апп18) сформулювала правовий висновок, згідно з яким рішення виконавчого комітету як органу опіки та піклування є дорадчим документом та не тягне за собою виникнення будь-яких прав чи обов`язків у осіб, яких рекомендовано призначити опікунами, таке рішення не порушує прав та обов`язків інших опікунів та підопічного. Правові наслідки для інших опікунів, підопічного виникають виключно в результаті постановлення рішення судом, в процесі чого саме і відбувається оцінка усіх доказів у сукупності, зокрема й оскаржуваного рішення органу опіки та піклування, яке не має наперед встановленої сили для суду, який розглядає справу і вирішує правове питання призначення опікуна недієздатній особі.

У цій справі із заявою про визнання ОСОБА_2 недієздатною, встановлення над нею опіки та призначення опікуна звернувся її внук ОСОБА_1 .

Згідно з наявним в матеріалах справи поданням органу опіки та піклування визнано доцільним призначити ОСОБА_1 опікуном над його бабою ОСОБА_2 .

Вказане подання обґрунтоване тим, що у хворої немає інших близьких родичів, які б могли здійснювати належний догляд, окрім ОСОБА_1 , оскільки її син - ОСОБА_4 , який був військовослужбовцем і безпосередньо брав участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, помер під час проходження військової служби, а сину - ОСОБА_5 та невістці - ОСОБА_6 встановлено ІІІ групу інвалідності.

Також органом опіки та піклування при затвердженні подання враховано стан здоров`я ОСОБА_1 та факт його перебування з недієздатною у родинних відносинах.

Верховний Суд у постанові від 05 серпня 2026 року наголосив на необхідності з`ясування наявності або відсутності інших близьких осіб, які реально можуть здійснювати належний догляд та виконувати функції саме опікуна. При цьому формальна наявність родича ще не означає наявності іншого реального кандидата на опіку.

Як вбачається з матеріалів справи, батько заявника ОСОБА_5 має інвалідність ІІІ групи внаслідок поранення, пов`язаного із захистом Батьківщини, безстроково; мати заявника ОСОБА_6 має інвалідність ІІІ групи загального захворювання, безстроково. Сама по собі наявність у інших родичів ІІІ групи інвалідності не є автоматичною забороною бути опікуном, водночас ці обставини мають оцінюватися у сукупності з поданням органу опіки, фактичним складом сім`ї, відсутністю у матеріалах справи даних про заяви інших осіб щодо бажання бути призначеними опікунами та відсутністю доказів того, що інша особа фактично здійснює постійний догляд за ОСОБА_2 .

Частина третя статті 63 ЦК України прямо передбачає, що особа може бути призначена опікуном лише за її письмовою заявою. Відтак сама можливість існування інших родичів не спростовує наявність підстав для призначення ОСОБА_1 опікуном над недієздатною ОСОБА_2 , якщо немає даних про їх реальну готовність, здатність і волевиявлення виконувати весь комплекс обов`язків опікуна.

Такий підхід узгоджується з висновком Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 22 червня 2026 року у справі № 305/1557/24 та з постановою Верховного Суду від 15 липня 2026 року у справі № 753/13848/24, оскільки суд має оцінювати не абстрактну наявність інших членів сім`ї, а їх реальну здатність виконувати функції саме опікуна, а не лише епізодично допомагати підопічному.

Доводи апеляційної скарги про те, що зайнятість ОСОБА_1 на роботі перешкоджає виконанню ним опікунських обов`язків, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки не підтверджені належними доказами, зокрема чинним законодавством не встановлено заборони для працевлаштованої особи бути опікуном. Оцінці підлягає не сам факт працевлаштування, а реальна здатність забезпечити підопічній належний догляд, лікування, побутові умови та представництво її інтересів.

Орган опіки та піклування, до компетенції якого належить перевірка можливості кандидата виконувати функції опікуна, визнав ОСОБА_1 таким, що може виконувати ці обов`язки. Наявні у справі матеріали не містять установлених статтею 64 ЦК України перешкод для призначення ОСОБА_1 опікуном, а також доказів, що його поведінка чи інтереси суперечать інтересам ОСОБА_2 .

Не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги про те, що звернення ОСОБА_1 до суду під час дії воєнного стану та загальної мобілізації пов`язане з намаганням заявника уникнути виконання його обов`язку щодо захисту Вітчизни, оскільки звернення особи чоловічої статті мобілізаційного віку із заявою про призначення опікуном над недієздатним близьким родичем не є безумовною підставою для відмови у задоволенні такої заяви (див. постанову Верховного Суду від 24 вересня 2025 року у справі № 127/10853/24 (провадження № 61-4534св25).

Стаття 64 ЦК України містить вичерпний перелік обставин, що виключають можливість призначення особи опікуном, і не встановлює заборони для особи мобілізаційного віку або військовослужбовця.

Об`єднана палата Касаційного цивільного суду у постанові від 22 червня 2026 року у справі № 305/1557/24 сформулювала висновок, що законодавство не містить заборони або обмеження щодо призначення опікуном недієздатної особи військовослужбовця, у тому числі особи, яка проходить військову службу за призовом під час мобілізації. Сам факт проходження військової служби не може бути підставою для відмови; вирішальними є інтереси підопічного, реальність намірів кандидата та наявність або відсутність інших осіб, які здійснюють або можуть здійснювати опіку.

Тобто чинним законодавством не передбачено обмежень щодо призначення опікуном особи мобілізаційного віку або мобілізованої особи, а матеріали справи не містять доказів того, що ОСОБА_1 був призваний на військову службу чи уникає її проходження.

Тому припущення про можливу мету уникнення військового обов`язку без конкретних доказів не відповідає вимогам законності й обґрунтованості судового рішення та не може переважати встановлені у справі обставини, а саме, щодо встановлення того, що ОСОБА_2 внаслідок наявного у неї психічного захворювання не здатна усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними; звернення із заявою про встановлення над недієздатною ОСОБА_2 опіки та призначення опікуном її внука ОСОБА_1 , який відповідає критеріям, які ставляться до особи опікуна; доведення факту проживання заявника із недієздатною бабою та фактичного здійснення догляду за нею, що свідчить про реальність наміру в подальшому здійснювати обов`язки опікуна; затвердження органом опіки та піклування подання про доцільність призначення опікуном саме цієї особи та відсутності інших осіб (близьких родичів), які виявили бажання та могли бути опікунами.

З огляду на викладене, оскільки відсутні передбачені законом перешкоди для призначення заявника опікуном недієздатної ОСОБА_2 , колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 в цій частині.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, №4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року), (Проніна проти України, № 63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги про неповне з`ясування судом обставин справи та неправильне застосування норм матеріального права до спірних правовідносин, не знайшли своє підтвердження під час апеляційного перегляду справи.

Рішення суду в оскаржуваній частині ґрунтується на повно, всебічно досліджених матеріалах справи, постановлено з дотриманням вимог матеріального та процесуального права і підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається.

Згідно зі статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині - без змін.

Керуючись статтями 374, 375, 381- 384, ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Міністерства Оборони України залишити без задоволення.

Рішення Вижницького районного суду Чернівецької області від 16 травня 2025 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повна постанова складена 08 жовтня 2026 року.

Суддя- доповідач І. М. Литвинюк

Судді: Н. К. Височанська

О. О. Одинак