Постанова від 12 жовтня 2026 р. у справі №630/1661/25 — Харківський апеляційний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

Справа № 630/1661/25 Головуючий суддя І інстанції Малихін О. О.

Провадження № 22-ц/818/3910/26 Суддя доповідач Яцина В.Б.

Категорія: про стягнення аліментів

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 жовтня 2026 року м. Харків.

Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого судді Яцини В.Б.

суддів колегії: Маміної О.В., Тичкової О.Ю.,

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Дем`яненко Ольги Олегівни на рішення Люботинського міського суду Харківської області від 16 лютого 2026 року, у справі № 630/1661/25 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання дружини у розмірі 1/4 частини від усіх видів доходу, щомісяця, починаючи з дня подання позовної заяви до суду і до досягнення дитиною ОСОБА_3 трьох років, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_1 ,

В С Т А Н О В И В :

У грудні 2025 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просила стягнути з відповідача аліменти на її утримання у розмірі 1/4 частини від усіх видів його доходу, щомісяця, починаючи з дня подання позовної заяви до суду і до досягнення дитиною ОСОБА_3 трьох років, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Позовна заява мотивована тим, що позивачка з 15 травня 2025 року перебуває у зареєстрованому шлюбі з відповідачем ОСОБА_1 , і в період шлюбу у них ІНФОРМАЦІЯ_1 народився син ОСОБА_3 , який на даний час мешкає з нею та перебуває на її утриманні. Наразі чоловік проживає окремо від неї і сина, і вона самостійно забезпечує малолітнього сина, несе витрати з його утримання, займається його розвитком та вихованням. З огляду на вік дитини позивачка позбавлена можливості працевлаштуватися та отримувати дохід. Саме тому вона була вимушена звернутися до суду з позовом.

Рішенням Люботинського міського суду Харківської області від 16 лютого 2026 року позовні вимоги задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на її утримання у розмірі 1/4 частини від всіх видів доходу щомісяця, починаючи з 12 грудня 2025 року і до досягнення сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , трирічного віку, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у сумі 1211,20 грн.

Постановлено допустити рішення суду в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць до негайного виконання.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, представник ОСОБА_1 - адвокат Дем`яненко О.О. подала апеляційну скаргу, у якій просить рішення Люботинського міського суду Харківської області від 16 лютого 2026 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд першої інстанції допустив порушення вимог ч.ч.1, 2 ст.376 ЦПК України, яке, на думку апелянта, полягає в неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, та невідповідності висновків суду, викладених у рішенні, обставинам справи.

Зазначає, що сімейним законодавством передбачено право дружини на утримання чоловіком до досягнення дитиною трирічного віку незалежно від того, чи працює вона та яке її матеріальне становище, за умови, що чоловік має можливість надавати матеріальну допомогу.

Наголошує, що визначальною умовою стягнення аліментів на утримання дружини до досягнення дитиною трирічного віку є наявність у чоловіка можливості надавати таку матеріальну допомогу.

Також просить врахувати, що позивачка не надала суду першої інстанції доказів на підтвердження можливості відповідача надавати матеріальну допомогу на її утримання до досягнення дитиною трирічного віку.

Зазначає, що позивачка звернулася до суду з позовом про стягнення аліментів на утримання дружини 12 грудня 2025 року. На момент звернення позивачки до суду відповідач дійсно мав постійний дохід, оскільки працював у ТОВ «Нова Пошта». Водночас 27 січня 2026 року відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, у якому зазначив про відсутність у нього доходу та неможливість надавати матеріальну допомогу у зв`язку зі звільненням з роботи.

Вказує, що суд першої інстанції залишив поза увагою, що з відповідача вже стягнуті аліменти на утримання сина на підставі судового наказу Люботинського міського суду Харківської області від 29 грудня 2025 у розмірі 1/4 частки заробітку (доходу) відповідача.

Робить висновок, що наразі відповідач не має доходу, а тому позбавлений можливості сплачувати аліменти у визначеному розмірі через відсутність відповідних коштів. Зазначає, що з урахуванням положень ст.84 СК України суду необхідно з`ясувати матеріальне становище платника аліментів, керуючись загальними засадами, відповідно до яких стягнення аліментів має здійснюватися з дотриманням балансу інтересів сторін. Вважає, що, ухвалюючи рішення у справі, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо можливості відповідача надавати матеріальну допомогу позивачці.

Від ОСОБА_2 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому вона просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити рішення Люботинського міського суду Харківської області від 16 лютого 2026 року без змін.

Зазначає, що апеляційна скарга є безпідставною та необґрунтованою.

Вказує, що самостійно піклується про спільного з відповідачем сина, з яким проживає окремо від відповідача. Дитині ще не виповнилося трьох років, а позивачка перебуває у відпустці для догляду за дитиною, у зв`язку з чим не має інших джерел доходу, крім соціальних виплат.

Зазначає, що зверталася до відповідача з проханням регулярно надавати достатню матеріальну допомогу, проте він не виконав її прохання та не забезпечує стабільної матеріальної підтримки її та сина.

Не погоджується з доводами відповідача та зазначає, що він ухиляється від виконання обов`язку щодо її утримання. У зв`язку з малолітнім віком дитини позивачка позбавлена можливості працювати та тимчасово обмежена у можливості повноцінно реалізовувати себе у професійній і суспільній діяльності. Вважає, що відповідач є працездатною особою та спроможний сплачувати аліменти як на утримання сина, так і на її утримання. При цьому позивачка офіційно не працевлаштована та є матір`ю спільної з відповідачем малолітньої дитини віком до трьох років, а тому потребує матеріальної допомоги від чоловіка, що, на її думку, відповідає положенням ст.84 СК України.

Пояснює, що відповідач звільнився з ТОВ «Нова Пошта» за угодою сторін, а тому набуття статусу безробітного не звільняє його від обов`язку сплачувати аліменти. Вважає, що відповідач, маючи обов`язок утримувати малолітнього сина та дружину, штучно створив обставини, які призвели до погіршення матеріального становища сім`ї. На її думку, добровільне припинення трудових відносин та втрата заробітку були спрямовані на створення видимості погіршення матеріального становища та зменшення розміру аліментів, що з нього стягуються.

Вважає, що суд першої інстанції, ухвалюючи рішення про стягнення аліментів на її утримання до досягнення дитиною трирічного віку, повною мірою дослідив обставини справи та правильно застосував норми матеріального і процесуального права.

За правилами ч.1 ст.369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, предметом позову є вимоги про стягнення боргу в сумі меншій ніж тридцять розмірів прожиткового мінімуму. За таких обставин апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження відповідно до приписів ч.13 ст.7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Колегія суддів відповідно до ст.ст.367, 368 ЦПК України перевірила законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги й дійшла висновку про необхідність часткового задоволення апеляційної скарги з таких підстав.

Згідно з п.п.1-4 ч.1 ст.376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до ч.ч.1-5 ст.263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам рішення суду відповідає не повною мірою.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що стягнення аліментів на утримання дружини у розмірі 1/4 частки з усіх видів заробітку (доходу) відповідача, починаючи з дня подання позову і до досягнення дитиною трирічного віку, відповідатиме принципам справедливості та розумності, а також обставинам справи.

Суд зазначив, що надані документи підтверджують працездатність відповідача на час подання позивачкою позову та його можливість надавати матеріальну допомогу дружині.

Також суд встановив, що дитина проживає разом із позивачкою, у зв`язку з чим вона має право на утримання від чоловіка - відповідача у справі. Враховуючи, що відповідач добровільно матеріальної допомоги позивачці не надає, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову та стягнення з відповідача на користь позивачки аліментів у розмірі 1/4 частки з усіх видів його заробітку (доходу).

Колегія суддів не може повністю погодитися з висновками суду першої інстанції.

Судом встановлено, що сторони зареєстрували шлюб 15 травня 2025 року, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 , виданим 15 травня 2025 року виконавчим комітетом Люботинської міської ради Харківської області.

В шлюбі у сторін ІНФОРМАЦІЯ_1 народився син ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження, виданим 09 вересня 2025 року Другим відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції.

Згідно з актом ОСН «Караван» від 27 листопада 2025 року, позивачка ОСОБА_2 та її син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , фактично мешкають за адресою: АДРЕСА_1 .

Статтею 75 СК України передбачено, що дружина, чоловік повинні матеріально підтримувати один одного.

Право на утримання (аліменти) має той із подружжя, який є непрацездатним, потребує матеріальної допомоги, за умови, що другий із подружжя може надавати матеріальну допомогу.

Особливим видом права одного з подружжя на утримання є право дружини на утримання під час вагітності та у разі проживання з нею дитини. Особливість такого права полягає в обмеженості строку його дії, незалежності права на утримання від наявності у дружини доходу, а також у тому, що єдиною обставиною, яка може унеможливлювати надання такого утримання, є відсутність у чоловіка можливості надавати матеріальну допомогу.

Згідно зі статтею 84 СК України, дружина має право на утримання від чоловіка під час вагітності; дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка - батька дитини до досягнення дитиною трьох років; якщо дитина має вади фізичного або психічного розвитку, дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка до досягнення дитиною шести років; право на утримання вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має незалежно від того чи вона працює та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу; аліменти, присуджені дружині під час вагітності, сплачуються після народження дитини без додаткового рішення суду; право на утримання вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має і в разі розірвання шлюбу.

Стаття 85 СК України регулює правовідносини з припинення права дружини на утримання.

Частина четверта статті 84 СК України визначає умову виникнення права дружини на утримання під час вагітності та у разі проживання з нею дитини, а саме наявність у чоловіка можливості надавати матеріальну допомогу.

Принциповим положенням законодавчого регулювання є те, що вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання незалежно від того, чи працює вона та яке її матеріальне становище, зокрема й у разі розірвання шлюбу.

Таким чином, сімейним законодавством передбачено право дружини, з якою проживає дитина, на утримання чоловіком до досягнення дитиною трирічного віку незалежно від працевлаштування та матеріального становища дружини, за умови, що чоловік має можливість надавати матеріальну допомогу. При цьому подання доказів потреби дружини в матеріальній допомозі не є обов`язковим, оскільки право на утримання виникає незалежно від цієї обставини.

Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 27 травня 2020 у справі №712/4702/19 (провадження №61-929св20).

Суд першої інстанції всупереч вимогам ст.89 ЦПК України не надав належної оцінки матеріальному стану відповідача та не з`ясував, чи він має можливість сплачувати аліменти на утримання дружини у визначеному судом розмірі.

Як встановлено матеріалами справи, з наданого представником відповідача Наказу ТОВ «Нова Пошта» №9-К від 13 січня 2026 року вбачається, що відповідач ОСОБА_1 був звільнений 13 січня 2026 року з посади фахівця (ділянки) Харківського інноваційного терміналу Регіональної термінальної мережі №7 (Харків) Департаменту посилкової термінальної логістики Операційної дирекції.

З інших документів, сформованих ТОВ «Нова Пошта», та поданих разом з відзивом, вбачається, що ОСОБА_1 за місцем роботи були отримані виплати, нараховані за період з 01 грудня 2025 року і по 31 грудня 2025 року у розмірі 37212,19 грн, та за період з 01 січня 2026 року по 13 січня 2026 року у розмірі 4657,67 грн.

Отже, відповідач є таким, що має можливість надавати матеріальну допомогу дружині, однак, судом першої інстанції не було встановлено, чи відповідач має об`єктивну можливість надавати матеріальну допомогу дружині у заявленому позивачкою розмірі, з урахуванням того, що він має обов`язок по утриманню спільної малолітньої дитини та сплачує аліменти у розмірі 1/4 частини від свого доходу.

Так, сторони перебувають у спільному шлюбі, позивачка на теперішній час виховує спільного з відповідачем малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та перебуває на утриманні чоловіка. Також, згідно з судовим наказом, виданим 29 грудня 2025 року Люботинським міським судом Харківської області у справі №630/1662/25, з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , стягуються аліменти на утримання дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/4 частки заробітку (доходу) відповідача.

Отже, виходячи із принципу справедливості та розумності, з урахуванням вищевказаних обставин, зважаючи на інтереси сторін та малолітньої дитини, судова колегія вважає, що аліменти, які підлягають стягненню на користь позивачки на її утримання у розмірі 1/6 частки з усіх видів заробітку (доходу), починаючи з дня подання позову і до досягнення дитиною трирічного віку - наразі відповідають справедливому балансу інтересів усіх учасників справи.

Відповідно до п.п.2, 3 ч.1 ст.376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи.

Таким чином, доводи скарги знайшли своє часткове підтвердження, тому відповідно до вказаної норми цивільного процесуального права колегія суддів частково задовольняє скаргу, а рішення суду першої інстанції змінює - зменшує розмір присуджених аліментів до 1/6 частки всіх доходів відповідача.

Оскільки позивачка звільнена від сплати судового збору, сплачений відповідачем судовий збір слід залишити за ним.

Керуючись ст.ст.367, 368, 374, 376, 381-384, 389 ЦПК України, апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Дем`яненко Ольги Олегівни задовольнити частково.

Рішення Люботинського міського суду Харківської області від 16 лютого 2026 року змінити.

Стягувати з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на її утримання у розмірі 1/6 частини від всіх видів його доходу щомісяця, починаючи з 12 грудня 2025 року і до досягнення сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , трирічного віку, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду лише у випадках, передбачених п.2 ч.3 ст.389 ЦПК України.

Повний текст судового рішення складений 13 жовтня 2026 року.

Головуючий -

В.Б. Яцина

Судді -

О.В. Маміна

О.Ю. Тичкова.