Постанова від 12 жовтня 2026 р. у справі №645/2183/26 — Харківський апеляційний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 жовтня 2026 року

м. Харків

справа № 645/2183/26

провадження № 22-ц/818/4333/26

Харківській апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Тичкової О.Ю.,

суддів колегії - Пилипчук Н.П., Маміної О.В.,

сторони справи:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр»,

відповідач - ОСОБА_1 ,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Немишлянського районного суду м. Харкова від 11 травня 2026 року ухвалене у складі судді Шевченко Г.С.,-

ВСТАНОВИВ:

У березні 2026 року ТОВ «Коллект-Центр» ( надалі ТОВ) звернулось до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості за договором №77863729 від 30.10.2021 року, у розмірі 15343,15 грн, судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2662,40 грн та 9000 грн витрат понесених на правову допомогу.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 30.10.2021 між ТОВ "1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ" та ОСОБА_1 укладено Договір № 77863729. ТОВ "1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ" належним чином виконало свої зобов`язання за договором кредиту, надавши позичальнику кредитні кошти, в порядку передбаченому умовами договору кредиту. 22.02.2022 було укладено договір № 22/02/2022 відповідно до якого ТОВ "1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ" відступило на користь ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 77863729. 10.01.2023 було укладено договір № 10-01/2023 відповідно до якого ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» відступило на користь ТОВ права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 77863729. Загальний розмір заборгованості по поверненню кредитних коштів та сплаті процентів за користування кредитом за Договором №77863729 від 30.10.2021 , що підлягає стягненню з позичальника станом на 10.01.2023 становить 15343.15 грн, з яких: - заборгованість за основним зобов`язанням(за тілом кредиту) - 5250.00 грн, - заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 10092.29 грн, - заборгованість за нарахованими процентами згідно кредитного договору (з моменту відступлення права вимоги по дату виготовлення розрахунку заборгованості) - 0.0000 грн, - заборгованість за пенею та/або штрафами - 0.0000 грн, - заборгованість за комісіями - 0.0000 грн, - нараховані 3% річних - 0.86 грн.

Рішенням Немишлянського районного суду м. Харкова від 11 травня 2026 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» заборгованість за Договором № 77863729 від 30.10.2021 у розмірі 15343. 15 грн та понесені позивачем витрати на сплати судового збору у розмірі 2662 40 грн та на правничу допомогу у розмірі 4 000 грн.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено.

Рішення суду мотивовано тим, що позивач надав суду належні та допустимі докази на підтвердження позовних вимог. Оскільки відповідачем не виконано належним чином свого обов`язку з повернення кредиту, тому з нього на користь позивача, як нового кредитора підлягають стягненню тіло кредиту і відсотки за користування кредитом, нараховані у межах строку кредитування. Розмір витрат на правничу допомогу визначений судом зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час та є співмірність заявленого позивачем розміру з ринковими цінами адвокатських послуг.

Не погодившись з рішенням суду ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на незаконність та необґрунтованість оскаржуваного рішення, просила змінити рішення суду в частині визначення розміру заборгованості, надавши оцінку доводам щодо співмірності розміру процентів, поведінки сторін після виникнення заборгованості та іншим обставинам, викладеним в апеляційній скарзі. А саме, судом не в повному обсязі враховано обставини, що характеризують поведінку відповідача, а саме те, що остання не заперечує існування кредитних правовідносин, не ухиляється від виконання своїх обов`язків та зверталася до позивача з пропозиціями добровільного врегулювання спору, повідомляючи про своє матеріальне становище. Крім цього, рішення містить посилання на розрахунок заборгованості наданого позивачем, в той же час не містить детальної оцінки доводів щодо співмірності такого розміру процентів з огляду на конкретні обставини справи. При вирішенні спору суд повинен був надати оцінку не лише правильності арифметичного розрахунку, а й співвідношенню між сумою фактично отриманих коштів та сумою процентів, які підлягають стягненню.

13 липня 2026 року від ТОВ надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому містяться заперечення проти задоволення апеляційної скарги та прохання про залишення оскаржуваного рішення без змін.

В обґрунтування відзиву зазначено, що суд правильно та повно встановив характер спірних правовідносин та дійшов обґрунтованого висновку про доведеність факту неналежного виконання відповідачкою взятих на себе зобов`язань щодо повернення кредитних коштів. Нарахування відсотків здійснювалося відповідно до умов договору кредиту № 77863729 та Правил надання грошових коштів у позику, погоджених з Відповідачем, а загальний строк щоденного нарахування за базовою ставкою не перевищив встановленого ліміту. Сума заборгованості за основним зобов`язанням становить 5250 грн, а нарахування відсотків є повністю обґрунтованим і за врахуванням проведених оплат становить 10092,29 грн, що у сукупності складає загальну заборгованість у розмірі 15342,29 грн станом на 22.02.2022 рік.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги в межах вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів уважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, лише якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

У відповідності до частин 1-5 статті 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам рішення суду першої інстанції відповідає.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи 30.10.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ" та ОСОБА_1 укладено Договір позики № 77863729(на умовах повернення позики в кінці строку позики). Відповідно до п.12 Договору Цей Договір укладено дистанційно, в електронній формі, з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, шляхом надсилання електронного повідомлення про прийняття (акцепт) пропозиції, та підписано накладенням електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

При укладенні електронного договору відповідачка використала електронний підпис у вигляді одноразового персонального ідентифікатора, який направлено на номер мобільного телефону вказаний відповідачкою в заявці на отримання грошових коштів, укладення договору також підтверджується виконанням алгоритму дій ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» (TM «MYCREDIT»)», кредитним договором, що містить електронні підписи сторін.

Відповідно до п. п. 5.1 договору позики підписанням цього договору позики відповідач підтверджує, що він ознайомився на сайті https://mycredit.ua/ru/documents-license/ з повною інформацією щодо позикодавця та його послуги, що передбачена ст. 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг». Також відповідач погодився, що ознайомився на сайті https://mycredit.ua/ua/documents-license/ з повною інформацією щодо Позикодавця та його послуги, що передбачена ст. 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг». Позичальник ознайомився на сайті https://mycredit.ua/ua/documents-license/ з Офіційними правилами програми лояльності для споживачів фінансових послуг ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» ( TM «MYCREDIT»), в якій визначені умови застосування зниженої процентної ставки, а також із правилами постійно діючої акції під умовною назвою «OH MY FREEDOM (перша позика 0.01%)» для споживачів фінансових послуг ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» (ТМ «MYCREDIT»), розміщених за адресою https://mycredit.ua/ua/akcii/ (п. п. 5.2 договору позики). Згідно п.3.2 Правил надання грошових коштів у позику ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ», затверджених Директором ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» Наказ №12/08/2021 від 12.08.2021, реєстрація на сайті відбувається на сторінці реєстрації, для проходження процедури реєстрації, позичальник повинен заповнити всі поля форми реєстрації, керуючись, при необхідності, підказками сайту. При реєстрації на сайті, позичальник повинен вказати дані своєї банківської картки, на яку він хоче отримати позику. Зазначена картка повинна пройти прив?язку до особистості позичальника і верифікацію. При проходженні процедури верифікації картки позичальник вводить у відповідне поле код операції, отриманий від свого банку. При проходженні процедури верифікації заявник надає згоду на обробку своїх персональних даних та підтвердження ознайомлення з Політикою конфіденційності та умовами цих правил. Пунктом 3.3 правил визначено, що результатом проходження всіх етапів реєстрації є створення особистого кабінету позичальника. Згідно із п.5.1 правил перед укладанням (підписанням) договору позики, позичальник зобов?язаний ознайомитись з цими правилами, паспортом позики та офертою, що містить в тому числі проект договору позики, політикою конфіденційності, іншою інформацією про товариство та послуги, які ним надаються, в тому числі на сайті товариства: інформацією, передбаченою Законом України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», Законом України «Про захист прав споживачів», Законом України «Про споживче кредитування», Законом України «Про захист персональних даних».

Відповідно до п.5.5 вказаних правил договір позики укладається сторонами дистанційно, в електронній формі, з використанням /ТС Товариства, в результаті чого, відповідно до положень Закону України «Про електронну комерцію», у сторін договору позики виникають цивільні права та обов`язки. Пунктом 5.6 Правил погоджено, що Договір позики укладається відповідно до вимог Закону України «Про електронну комерцію» шляхом надсилання електронного повідомлення про прийняття (Акцепт) пропозиції (Оферти) укласти договір позики в електронній формі та його підписання шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Укладений (підписаний) таким чином договір позики прирівнюється до укладеного договору в письмовій формі.

Пункт 5.7 Правил передбачає, що оферта формується за зазначеними позичальником в заявці параметрами позики з урахуванням пункту 4.4 цих правил, із зазначенням істотних умов, реквізитами та іншою інформацією, що передбачені чинним законодавством. Крім цього, оферта включає посилання на ці правила та на інформацію і документи про товариство та послуги, які ним надаються (сторінка на сайті товариства, на якій розміщена відповідна інформація та документи для ознайомлення), до яких заявнику надається безперешкодний доступ, у тому числі шляхом переходу по відповідному відсиланню. Згідно із п.5.8 правил прийняття позичальником оферти (акцепт) та укладання (підписання) ним договору позики здійснюється шляхом надсилання електронного повідомлення про акцепт оферти. Наданий суду в PDF - файлі електронний примірник договору позики № 77863729 від 30.10.2021 року містить п.20, у якому чітко зафіксовано, ОСОБА_1 РНОКПП: НОМЕР_1 підписала договір з усіма його додатками одноразовим ідентифікатором «FUeGo2AEEe».

Сторони узгодили істотні умови які викладені в договорі позики. Сума кредиту становить 5250.00 грн. Строк кредиту 12 днів, з кінцевим терміном повернення 11.11.2021. Пунктом 2.3 договору, передбачено умови нарахування та тип процентної ставки за кредитом.

Кредитодавець належним чином виконав свої зобов`язання за договором, надавши позичальнику кредитні кошти, в порядку передбаченому умовами договору, що підтверджується довідкою АТ «Таскомбанк» № 1175/80 від 13.01.2026 на суму 5250,00 грн, що містить дані платіжної картки відповідача, дату та час зарахування коштів: 30.10.2021 16:44, код авторизації, відправника ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ».

З наданої на виконання ухвали суду про витребування доказів виписки АТ КБ «ПриватБанк» по рахунку відповідача вбачається зарахування 30.10.2021 на рахунок відповідача суми в розмірі 5250,00 грн.

22.02.2022 було укладено договір № 22/02/2022 відповідно до якого ТОВ "1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ" відступило на користь ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 77863729.

На підтвердження належного виконання умов договору факторингу № 22/02/2022 від 22.02.2022 року та факту переходу права вимоги позивачем до матеріалів справи долучено копію Платіжного доручення № 333740001 від 23.02.2022 року, яке підтверджує здійснення оплати за договором факторингу. Також суду надано копію Акту приймання-передавання реєстру боржників за договором факторингу № 22/02/2022 від 22.02.2022 року та копію Акту приймання-передавання реєстру боржників в електронному вигляді, що свідчить про дотримання сторонами передбаченого договором порядку оформлення відступлення права вимоги.

10.01.2023 було укладено договір № 10-01/2023 відповідно до якого ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» відступило на користь ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 77863729. На підтвердження належного оформлення та фактичного здійснення відступлення права вимоги позивачем надано суду копію Акта прийому передачі Реєстру боржників за договором № 10-01/2023 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги від 10.01.2023 року. Крім того, відповідно до переліку боржників, право вимоги щодо яких було відступлено, позивачем подано копію Реєстру боржників до договору № 10-01/2023 від 10.01.2023 року, у якому право вимоги до відповідача за договором № 77863729 зазначено під порядковим номером «74867».

Відповідно до додатку №1 до договору позики № 77863729 від 30.10.2021 наявна таблиця обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, яка підписана електронним підписом ОСОБА_1 , а саме одноразовим ідентифікатором FUeGo2AEEe.

Із інформаційної довідки № 1175/80 від 13.01.2026, виданою АТ «ТАКОМБАНК», вбачається що 30.10.2021 на номер платіжної картки НОМЕР_2 перераховано кошти у сумі 5250 грн, код авторизації 236486, що не заперечується стороною відповідача (а.с. 65).

Згідно розрахунку заборгованості фізичної особи ОСОБА_1 , наданого ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ», вбачається, що станом на 22.02.2022 за відповідачем обліковується заборгованість що складає 15342,29 грн, яка складається з: 5250 грн - тіло кредиту; 10092,29 - заборгованість за процентами, нараховані 3% річних - 0,86 грн.

Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

За ч. 1, 2 ст. 641 ЦК України вбачається, що пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Пропозицією укласти договір є, зокрема, документи (інформація), розміщені у відкритому доступі в мережі Інтернет, які містять істотні умови договору і пропозицію укласти договір на зазначених умовах з кожним, хто звернеться, незалежно від наявності в таких документах (інформації) електронного підпису. Реклама або інші пропозиції, адресовані невизначеному колу осіб, є запрошенням робити пропозиції укласти договір, якщо інше не вказано у рекламі або інших пропозиціях.

Згідно з положеннями ч. 1 та ч. 2 ст. 644 ЦК України якщо пропозицію укласти договір зроблено усно і в ній не вказаний строк для відповіді, договір є укладеним, коли особа, якій було зроблено пропозицію, негайно заявила про її прийняття. Якщо пропозицію укласти договір, в якій не вказаний строк для відповіді, зроблено у письмовій формі, договір є укладеним, коли особа, яка зробила пропозицію, одержала відповідь протягом строку, встановленого актом цивільного законодавства, а якщо цей строк не встановлений, - протягом нормально необхідного для цього часу.

Відповідно до ч. 1 ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Так, за договором кредиту банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору (ст.1054 ЦК України).

Кредитний договір укладається в письмовій формі (ст.1055 ЦК України).

Згідно з ч. 1 та ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 1049 ЦК України).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України).

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 530 ЦК України регламентує, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ч.1 ст. 599 ЦПК України).

Згідно з ч.1 ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ч. 1 ст. 611 ЦК України).

За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч.1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Пунктами 1-1, 2, 10, 11 ст.1 Закону України «Про споживче кредитування» встановлено, що договір про споживчий кредит - вид кредитного договору, за яким кредитодавець зобов`язується надати споживчий кредит у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач (позичальник) зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, встановлених договором; загальна вартість кредиту для споживача - сума загального розміру кредиту та загальних витрат за споживчим кредитом; споживче кредитування - правовідносини щодо надання, обслуговування та повернення споживчого кредиту; споживчий кредит - (кредит) грошові кошти, що надаються споживачу (позичальникові) на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Згідно з ч.1 ст. 13 Закону України «Про споживче кредитування» договір про споживчий кредит, договори про надання супровідних послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг», а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про електронну комерцію»). Кожна сторона договору отримує по одному примірнику договору з додатками до нього. Примірник договору, що належить споживачу, має бути переданий йому невідкладно після підписання договору сторонами.

Договір про споживчий кредит укладається в порядку, визначеному цивільним законодавством України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом (ч.1 ст.14 Закону України «Про споживче кредитування»).

Згідно з ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»(в редакції чинній на день виникнення правовідносин) зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Пунктом 5 ст.3 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Електронний правочин - дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, здійснена з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем (п.7 ст.3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Електронні правочини вчиняються на основі відповідних пропозицій (оферт). Інформування потенційних покупців (замовників, споживачів) щодо товарів, робіт, послуг здійснюється відповідно до вимог Закону України «Про рекламу» та може здійснюватися шляхом надсилання комерційних електронних повідомлень (ч.1 ст.10 Закону України «Про електронну комерцію»).

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п.6 ст.3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Термін «електронний підпис» вживається у значенні, наведеному в Законі України «Про електронний цифровий підпис» (ч.2 ст.3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Сторони електронних правочинів відповідають за невиконання своїх зобов`язань у порядку, визначеному законом або договором (ч.1 ст.17 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно з ч.1 ст.18 Закону України «Про електронну комерцію», вирішення спорів між учасниками відносин у сфері електронної комерції здійснюється в порядку, визначеному законодавством.

За приписами пунктів 1, 10, 11, 14, 15 ст.1 Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги» автентифікація - електронна процедура, яка дає змогу підтвердити електронну ідентифікацію фізичної, юридичної особи, інформаційної або інформаційно-комунікаційної системи та/або походження та цілісність електронних даних; електронна довірча послуга - послуга, яка надається для забезпечення електронної взаємодії двох або більше суб`єктів, які довіряють надавачу електронних довірчих послуг щодо надання такої послуги; електронна ідентифікація - процедура використання ідентифікаційних даних особи в електронній формі, які однозначно визначають фізичну, юридичну особу або представника юридичної особи; електронна послуга - будь-яка послуга, що надається через інформаційно-комунікаційну систему; електронний підпис - електронні дані, які додаються підписувачем до інших електронних даних або логічно з ними пов`язуються і використовуються ним як підпис.

Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини, як передбачено статтею 11 ЦК України.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Поряд з цим, право грошової вимоги до боржника може бути відступлене також на підставі договору факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги), за яким згідно з частиною першою статті 1077 ЦК України одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до частини першої статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Статтею 1079 ЦК України визначено, що сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.

У постанові Верховного Суду від 24.12.2019 року у справі № 668/7544/15-ц зазначено, що: «за приписами частини першої статті 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Первісний кредитор у зобов`язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов`язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором (частина перша статті 519 ЦК України).

Враховуючи викладене колегія суддів вважає що позивачем доведено факт укладення кредитного договору № 77863729 від 30.10.2021 між первісним кредитором та відповідачем в електронній формі з використанням електронного підпису за допомогою одноразового ідентифікатора відповідно до Закону України «Про споживче кредитування» та що не заперечується сторонами.

Також колегія вважає доведеним позивачем перехід прав вимог до відповідача за кредитним договором № 77863729 від 30.10.2021 що підтверджується, зокрема копіями договорів факторингу від 22 лютого 2022 № 22/02/2022 та від 10 січня 2023 № 10-01/2023.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 2-383/2010 зроблений висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі не спростування презумпції правомірності договору усі права, набуті за ним сторонами правочину, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Суду не надано доказів на спростовування презумпції правомірності договорів факторингу від 22 лютого 2022 № 22/02/2022 та від 10 січня 2023 № 10-01/2023.

Щодо нарахування процентів колегія суду зазначає.

Згідно статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором (стаття 1049 ЦК України).

Згідно ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому.

Згідно з частиною 1 статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до розрахунку заборгованості за договором № 77863729 від 30.10.2021 вбачається за відповідачкою обліковується заборгованість що становить 15343,15 грн, з яких: - заборгованість за основним зобов`язанням(за тілом кредиту) - 5250,00 грн, - заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 10092,29 грн, - заборгованість за нарахованими процентами згідно кредитного договору (з моменту відступлення права вимоги по дату виготовлення розрахунку заборгованості) - 0.0000 грн, - заборгованість за пенею та/або штрафами - 0.0000 грн, - заборгованість за комісіями - 0.0000 грн, - нараховані 3% річних -0.86 грн.

Здійснене кредитором нарахування процентів відповідає умовам кредитного договору.

Щодо твердження апелянта щодо несправедливості умов договору, що містять істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача, зокрема щодо розміру заявлених до стягнення з відповідача процентів відповідно до пункту 5 частини 3 статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» колегія суддів зазначає наступне.

Оскільки ОСОБА_1 з позовом про визнання недійсними договору № 77863729 від 30.10.2021 до суду не зверталася, добровільно погодилася на договірні умови та взяла на себе відповідні зобов`язання, підписавши кредитний договір 77863729 від 30.10.2021 за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором, що фактично підтверджує отримання та ознайомлення її з інформацією про умови кредитування, й про орієнтовну вартість кредиту, зважаючи на обрані нею умови кредитування, твердження апелянта про несправедливість умов договору апеляційним судом не приймаються.

Крім цього, суд зауважує, що договір про надання споживчого кредиту, крім іншого містить інформацію про суму кредиту, його тип, строк кредитування, тип процентної ставки кредиту, відсотки річних, строки їх нарахування та порядок змін; права та обов`язки клієнта (позичальника) і банку, а також інші істотні умови, які є складовими частинами кредитного договору, відповідно до вимог ст. 3, 627 ЦК України, на які відповідач добровільно погодився та взяв на себе відповідні зобов`язання.

Зазначене узгоджується із правовою позицією Верховного суду викладеною у постанові Верховного Суд від 02.12.2020 у справі № 284/157/20-ц.

Крім того колегія суддів зазначає що відповідно до ст. 18 ЗУ «Про захист прав споживачів», Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Несправедливими є, зокрема, умови договору про: встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором.

Проте, вказана норма застосовується щодо нарахування штрафних санкцій за порушення виконання умов договору, зокрема неустойки (штрафу та пені), а не відсотків за користування кредитом.

Враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку ТОВ «Коллект Центр» не повернуті, а також, беручи до уваги не виконання вимог ч. 2 ст. 530 ЦК України, за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, колегія суддів вважає, що ТОВ «Коллект Центр» має право вимагати захисту своїх прав через суд шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.

Статтями 610, 612 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом.

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Стаття 625 ЦК України розміщена у розділі І «Загальні положення про зобов`язання» книги 5 ЦК України. Відтак, норми розділу І книги 5 ЦК України поширюються як на договірні зобов`язання (підрозділ 1 розділу III книги 5 ЦК України), так і на недоговірні (деліктні) зобов`язання (підрозділ 2 розділу III книги 5 ЦК України).

Отже, у ст. 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення. Норми цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

Такий правовий висновок зроблено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 686/21962/15-ц (провадження № 14-16цс18) зроблено висновок, що «у статті 625ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань».

За приписами ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справі № 703/2718/16-ц (провадження № 14-241цс19) вказано, що «нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов`язання».

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10.04.2018 у справі № 910/10156/17 вказала, що норми ст. 625 ЦК України поширюються на всі види грошових зобов`язань, та погодилася з висновками Верховного Суду України, викладеними у постанові від 01.06.2016 у справі № 3-295гс16, за змістом яких грошове зобов`язання може виникати між сторонами не тільки з договірних відносин, а й з інших підстав, передбачених цивільним законодавством.

Правовий аналіз положень статей 526, 599, 611, 625 ЦК України дає підстави для висновку, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу за кредитним договором, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення. Зазначена позиція підтверджена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18), від 04.06.2019 у справі № 916/190/18 (провадження № 12-302гс18).

За змістом ч. 2 ст. 625 ЦК України три проценти річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.

Проценти, передбачені статтею 625 ЦК України, за своєю правовою природою є відшкодуванням кредитору понесених втрат за несвоєчасне повернення грошових коштів, а відтак відрізняються від процентів, які підлягають сплаті за правомірне користування грошовими коштами, що свідчить про відсутність подвійного стягнення при нарахуванні трьох процентів річних від простроченої суми, включаючи нараховані проценти за користування коштами, встановленими договором.

Враховуючи наведене, три проценти річних, передбачені ч. 2 ст. 625 ЦК України, підлягають застосуванню до порушеного грошового зобов`язання, складовою якого є, зокрема нараховані проценти за користування коштами, строки сплати яких визначено договором.

Враховуючи викладене колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції щодо доведеності позовних вимог ТОВ «Колект Центр» та стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором №77863729 від 30.10.2021 року, у розмірі 15343,15 грн.

Доводи відповідачки про те, що вона не ухилялася від виконання зобов`язань та зверталася до позивача з пропозиціями щодо добровільного врегулювання спору, колегія суддів відхиляє, з огляду на наступне.

Сам по собі факт звернення до кредитора з ініціативою щодо реструктуризації боргу чи врегулювання спору поза судом не створює правових наслідків у вигляді припинення чи зміни грошового зобов`язання, якщо сторонами не було досягнуто відповідної згоди та укладено додатковий договір.

Звернення ж позивача до суду з позовом про стягнення заборгованості є способом захисту порушеного права, гарантованим ст. 16 ЦК України.

Констатації підлягає факт того, що чинне законодавство України не зобов`язує кредитора приймати пропозиції боржника про врегулювання спору, як обов`язкову умову для звернення до суду. Докази ж наявності самої заборгованості, її розрахунок та невиконання відповідачем умов кредитного договору у встановлені строки матеріалами справи підтверджені, а тому послання відповідачки на її переговори щодо можливості добровільного врегулювання спору, не спростовують факту наявності заборгованості та правомірності вимог позивача.

Інші доводи апеляційної скарги, колегією суддів розцінюються критично і до уваги не приймаються, оскільки не знайшли свого підтвердження і зводяться лише до переоцінки доказів, яким судом першої інстанції надано належну правову оцінку та до тлумачення норм права на розсуд апелянта, однак при цьому не ґрунтуються на нормах діючого законодавства та жодним чином не спростовують висновків суду, викладених в рішенні.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бюрг та інші проти Франції» (Burgandothers v. France), (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гору проти Греції» №2) [ВП], § 41» (Gorou v. Greece no.2).

Відповідно до статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки доводи апеляційної скарги не містять підстав для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції, яке є законним і обґрунтованим, ухваленим з додержанням норм матеріального і процесуального права, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду - залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , - залишити без задоволення.

Рішення Немишлянського районного суду м. Харкова від 11 травня 2026 року, - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України.

Головуючий: О.Ю. Тичкова

Судді: Н.П. Пилипчук

О.В. Маміна