Постанова від 11 жовтня 2026 р. у справі №644/11838/25 — Харківський апеляційний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2026 року

м. Харків

справа № 644/11838/25

провадження № 22-ц/818/4519/26

Харківський апеляційний суд у складі:

головуючого - Пилипчук Н.П.,

суддів колегії - Маміної О.В., Яцини В.Б.

за участю секретаря судового засідання Муренченко С.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Індустріального районного суду м. Харкова від 20 квітня 2026 року, постановлене суддею Черняк В.Г.,

в с т а н о в и в:

У грудні 2025 року ТОВ "ФК «Кредит капітал» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 04.07.2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Селфі Кредит» та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит №863472. 21.06.2024 року ТОВ «Селфі Кредит» та ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» уклали Договір факторингу № 21062024, згідно якого ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які були боржниками ТОВ «Селфі Кредит», включно і до ОСОБА_1 за кредитним договором №863472 від 04.07.2023 року.

Станом на день звернення до суду з даним позовом заборгованість за договором відповідачем не погашається, проценти за користування кредитними коштами не сплачуються, у зв`язку з чим у відповідача обліковується прострочена заборгованість.

Враховуючи викладене вище, позивач просить суд стягнути з ОСОБА_2 заборгованість у загальному розмірі 190349,99 грн. грн., а також витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 422,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу 8 000 грн.

Рішенням Індустріального районного суду м. Харкова від 20 квітня 2026 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит капітал» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості - задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит капітал» заборгованість за кредитним договором №863472 від 04 липня 2023 року, яка станом на 10 грудня 2025 року становить 190 349,99 грн. та складається з наступного: заборгованість за тілом кредиту - 24 999,99 грн.; заборгованість за процентами - 165 350 грн.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит капітал» витрати по сплаті судового збору в сумі 2 422 гривень 40 копійок.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит капітал» витрати на професійну правничу допомогу адвоката у сумі 8 000 (вісім тисяч) гривень 00 копійок.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповноту з`ясування обставин, що мають значення для справи, просить рішення суду першої інстанції - скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Вирішити питання щодо судових витрат.

Зазначає, що докази повідомлення відповідачем свого номеру мобільного телефону ТОВ «Селфі Кредит» в ІТС останнього та направлення на означений номер мобільного телефону одноразових ідентифікаторів, серед долучених представником позивача доказів - відсутніта судом не досліджувались, а в розділі 10 «Реквізити та підписи сторін» кредитного договору на стороні «Споживач» вказано 7 (сім) телефонних номерів. Також, відсутні повідомлення та/або заяви про акцепт пропозиція укласти Кредитний договір. Також, відсутні докази обміну між Первісним кредитором та відповідачем електронними повідомленнями або формуляри заяви (форми) про акцепт пропозиції на укладення Кредитного договору. Наголошує, що позивачем не надано суду належних та допустимих доказів того, що, наявні в матеріалах справи в копіях, Кредитний договір та інші електронні документи створювалися в порядку, визначеному Законами України «Про електрону комерцію», «Про електронні документи та електронний документообіг», «Про електронні довірчі послуги»; що вони підписувалися електронними підписами Первісного кредитора та відповідача, які є обов`язковими реквізитами електронного документа та надають можливістю ідентифікувати підписантів договору - дані обставини не можна вважати доведеними. Надання Первісним кредитором коштів кредиту у безготівковій формі шляхом їх перерахування на поточний рахунок відповідача, як це передбачено п. 2.1 Кредитного договору - позивачем не доведено, але помилково визнано судом встановленим. Розрахунок заборгованості за договором №863472 від 04.07.2023 про надання коштів на умовах споживчого кредиту станом на 21.06.2024 не є належним доказом існування заборгованості за Кредитним договором та її суми. Розрахунок заборгованості не є документом первинного бухгалтерського обліку, а є одностороннім арифметичним розрахунком сум, який повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (Первісного кредитора). Надані позивачем копії Договору факторингу, акту приймання-передачі реєстру боржників, витяг із реєстру боржників, розрахунок заборгованості, якщо і можуть доводити перехід прав від Первісного кредитора до позивача, однак жодним чином не підтверджують наявність прав вимоги у Первісного кредитора. Зазначає, що у зв`язку із недоведеністю переходу прав вимоги до відповідача за Кредитним договором до позивача, відповідач має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові (позивачу).

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, відповідно до вимог ч.1 ст.367 ЦПК України в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.367 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач свої зобов`язання за договором не виконав, оскільки в повному обсязі не повернув ні первинному кредитору, ні позивачу кредитні кошти, проценти за користування ними, внаслідок чого виникла заборгованість договором №863472 від 04 липня 2023 року в розмірі 190 349,99 грн.

Колегія суддів не в повній мірі погоджується із вказаним висновком суду першої інстанції.

Судом установлено та підтверджується матеріалами справи, що 04 липня 2023 року між ТОВ «Селфі Кредит» та ОСОБА_1 було укладено договір №863472 про надання споживчого кредиту, який останнім підписано із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором Р075, який був надісланий на номер мобільного телефону відповідача. За умовами договору товариство надає споживачу кредит у гривні, а споживач зобов`язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені договором (п. 1.2 Договору).

Сума кредиту 25 000 гривень. Строк кредиту 360 днів. (п. 1.3, 1.4 Договору).

Тип процентної ставки - фіксована. Стандартна процентна ставка 2,2% в день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п.1.4 Договору (п.1.5, п.1.5.1 Договору).

Кошти кредиту надаються Товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування на поточний рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів платіжної картки № НОМЕР_1 (п.2.1 Договору).

Графіком платежів за договором про надання споживчого кредиту №863472 від 04 липня 2023 року доведено до відома ОСОБА_1 графік погашення заборгованості, інформацію про загальну вартість кредиту, суму процентів за користування кредитом та комісії.

ТОВ «Селфі Кредит» свої зобов`язання перед ОСОБА_1 виконало та надало їй кредит в сумі 25 000 грн., що підтверджується повідомленням платіжного провайдера ТОВ «Пейтек» №20251020-4653 від 20.10.2025.

Відповідно до повідомлення АТ «Універсал банк» №БТ/Е-9484 від 23.03.2026 року на ім`я ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 банком було емітовано картку № НОМЕР_3 . Платіж від 04.07.2023 року в сумі 25 000 грн. був зарахований на рахунок, що емітований до картки № НОМЕР_3 .

21 червня 2024 року між ТОВ «Селфі Кредит» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладено договір факторингу №21062024, відповідно до умов якого ТОВ «Селфі Кредит» передає (відступає) ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» за плату, а ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» приймає належні ТОВ «Селфі Кредит» права грошової вимоги до боржників, вказаних у Реєстрі боржників, про що також був складений акт приймання-передачі реєстру божників від 21 червня 2024 року.

Відповідно до витягу з Реєстру боржників до договору факторингу №21062024, від ТОВ «Селфі Кредит» до ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №863472 від 04 липня 2023 року на загальну суму 190 349,99 гривень.

Щодо погашення заборгованості за кредитним договором позивачем направлено відповідачу досудову вимогу за вих. №23680714 від 08.12.2025 року.

Згідно з наданим позивачем розрахунком, заборгованість ОСОБА_2 за кредитним договором №863472 від 04 липня 2023 року станом на 21 червня 2024 року становить 190 349,99 грн. та складається з наступного: заборгованість за тілом кредиту - 24 999,99 грн.; заборгованість за процентами - 165 350 грн.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором кредитодавець зобов`язується надати грошові кошти позичальнику в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити відсотки.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Стаття 627 ЦК України передбачає, що відповідно до статті 6 ЦК України сторони вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно статей 526, 527, 530 ЦК України зобов`язання повинно виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору вимог закону.

Згідно зі ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту.

Згідно ч. 2 ст. 615 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.

Відповідно до п.5 ст.3 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Статтями 7 та 8 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що продавець (виконавець, постачальник) товарів, робіт, послуг в електронній комерції під час своєї діяльності та у разі поширення комерційного електронного повідомлення зобов`язаний забезпечити прямий, простий, стабільний доступ інших учасників відносин у сфері електронної комерції до інформації про себе, визначену законодавством, а покупець, який приймає (акцептує) пропозицію іншої сторони щодо укладення електронного договору, зобов`язаний повідомити про себе інформацію, необхідну для його укладення.

Згідно зі ст.10 Закону України «Про електронну комерцію», електронні правочини вчиняються на основі відповідних пропозицій (оферт).

Статтею 11 Закону України «Про електронну комерцію» визначений Порядок укладення електронного договору.

Відповідно до ч. 4 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.

Частиною 6 цієї статті передбачено шляхи надання відповіді особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт), до яких відноситься: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Статтею 12 даного Закону регламентуються вимоги до підпису сторін договору. Так, згідно ч. 1 цієї статті, якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, зокрема: електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Відповідно до правового висновку, викладеного у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, провадження № 61-7203 св 20, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, провадження № 61-8449св19, від 07 жовтня 2020 року у справі № 127/33824/19, провадження № 61-9071св20, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті205,207 ЦК України).

Як вбачається з матеріалів справи Договір № 863472 про надання ОСОБА_1 кредиту ТОВ «Селфі Кредит» підписано шляхом зазначення одноразового ідентифікатора « Р075», який відповідно до вимог чинного законодавства був власноручно введений Відповідачем для електронного підпису, у відповідності до вимог частини 6 та 8 статті 11 і статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», що свідчить про те, що Відповідач ознайомився та погодився з умовами договору, а тому сторони досягли усіх істотних умов та уклали в належній формі Кредитний договір.

Верховний Суд у складі колегії суддів першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі №524/5556/19 від 12.01.2021 р. дійшов такого висновку: «Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і літер, або тільки цифр, або тільки літер, яку заявник отримує за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернетмагазину) вказується особа, яка створила замовлення. Оспорюваний договір про надання фінансового кредиту підписаний позивачкою за допомогою одноразового пароля-ідентифікатора, тобто укладення між сторонами спірного правочину підтверджено належними та допустимими доказами». Тому підписання ОСОБА_1 шляхом зазначення одноразового ідентифікатора відповідає вимогам чинного законодавства.

Подібна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду у справі №127/33824/19 від 07.10.2020 р., «Без отримання листа на адресу електронної пошти і смс-повідомлення, без здійснення входу на веб-сайт товариства за допомогою логіна і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений. Укладення кредитного договору у запропонованій формі відповідало внутрішній волі позивача, цей правочин, відповідно до Закону України «Про електронну комерцію», вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі».

У постанові Верховного Суду від 29.01.2021 р. у справі №922/51/20 був сформульований правовий висновок, відповідно до якого учасник справи на обґрунтування своїх вимог і заперечень має право подати суду електронний доказ у таких формах: оригінал; електронна копія, засвідчена електронним цифровим підписом; паперова копія, посвідчена в порядку, передбаченому законом.

Відповідно до ч.12 ст.11 ЗУ «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Відповідно до ст.5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов`язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.

Відповідно до частин 1, 2, 4 статті 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа. Використання інших видів електронних підписів в електронному документообігу здійснюється суб`єктами електронного документообігу на договірних засадах.

У своїй постанові від 29 січня 2021 року у справі № 922/21/20 Верховний Суд України зазначив, що електронний доказ може бути поданий у формі паперової копії.

Подання електронного доказу в паперовій копії не свідчить про недопустимість такого доказу. Надані до суду докази у паперовій формі належним чином засвідчено відповідно до Державного стандарту України.

Отже, 04 липня 2023 року ОСОБА_1 підписала договір про споживчий кредит № 863472, одноразовим ідентифікатором Р075.

В підписаному договорі сторони передбачили всі істотні умови кредитного договору.

Строк кредитування 360 днів (п.1.4. Договору).

Відповідно до п.1.5.1 Договору стандартна процента ставка становить 2,2% в день

Згідно п.2.1 кредит надається Товариством у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту на поточний рахунок споживача за реквізитами платіжної картки № НОМЕР_1 .

Відповідно до п.2.2 Договору сума кредиту (його частина) перераховується Товариством протягом двох днів з моменту укладання цього Договору.

ОСОБА_1 04.07.2023 року підписала паспорт споживчого кредиту одноразовим ідентифікатором Р075.

ТОВ «Селфі Кредит» свої зобов`язання перед ОСОБА_1 виконало та надало їй кредит в сумі 25 000 грн., що підтверджується повідомленням платіжного провайдера ТОВ «Пейтек» №20251020-4653 від 20.10.2025.

Крім того, відповідно до повідомлення АТ «Універсал банк» №БТ/Е-9484 від 23.03.2026 року на ім`я ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 банком було емітовано картку № НОМЕР_3 . Платіж від 04.07.2023 року в сумі 25 000 грн. був зарахований на рахунок, що емітований до картки № НОМЕР_3 .

Отже, колегія суддів вважає, що ОСОБА_2 не спростовано обставини щодо факту укладення нею зі сторони позичальника Договору № 863472 від 04.07.2023, факту належності їй платіжної картки № НОМЕР_3 та факту отримання нею в межах Договору кредитних коштів в розмірі 25000 грн. від ТОВ «Селфі Кредит» через платіжного провайдера ТОВ «Пейтек».

Таким чином, при укладенні кредитного договору сторони погодили не лише розмір кредиту та строк його повернення, а й порядок та розмір сплати процентів за користування кредитними коштами протягом усього строку кредитування.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Матеріалами справи підтверджується, що у підписаному позичальником договорі визначені тип та розмір процентних ставок плати за користування кредитом.

Колегія суддів звертає увагу на те, що сума заборгованості по відсотках нараховувалась в межах строку дії договору з 04.07.2023 року по 21.06.2024 року, що підтверджується наявним в матеріалах справи розрахунком.

Разом з тим, при вирішенні позовних вимог ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» суд першої інстанції не перевірив правильності нарахування процентів за користування кредитом з урахуванням визначених Законом максимальних ставок.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «Селфі кредит», правонаступником якого є ТОВ «ФК «Кредит-Капітал», нараховувало ОСОБА_2 проценти за користування кредитом за період з 23 квітня 2024 року по 21.06.2024 року за ставкою 2,2% в день.

Водночас, 22 листопада 2023 року був прийнятий Закон України № 3498-ІХ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», який набрав чинності 24 грудня 2023 року. Вказаним Законом було внесено зміни та доповнення і до Закону України №1734-VIII від 15 листопада 2016 року «Про споживче кредитування».

Зокрема, ст. 8 Закону України №1734-VIII від 15 листопада 2016 року «Про споживче кредитування» доповнено частиною п`ятою, якою визначено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.

Пунктом 17 «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України «Про споживче кредитування» визначено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %. При цьому, згідно пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України № 3498-ІХ, дія пункту 5 розділу I цього Закону, яким власне і запроваджено максимальний розмір денної процентної ставки, поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.

Відтак, згідно вказаного Закону максимальний розмір денної процентної ставки не повинен перевищувати:

протягом перших 120 днів з дня набрання ним чинності, тобто, до 22 квітня 2024 року - 2,5 %;

протягом наступних 120 днів з дня набрання ним чинності, тобто з 23.04.2024 року до 20 серпня 2024 року - 1,5 %;

починаючи з 241 дня з дня набрання ним чинності, тобто, з 21 серпня 2024 року, - 1%.

Як свідчать матеріали справи кредитний договір укладено 04.07.2023 року.

З розрахунку заборгованості вбачається, що за період з 04.07.2023 року по 02.08.2023 року нараховувались відсотки за процентною ставкою 0,022%.

За період з 04.08.2023 року по 22.04.2024 року нараховувались відсотки за процентною ставкою 2,2%, що не суперечить положенням Закону України «Про споживче кредитування».

Отже, заборгованість за відсотками за період з 04.07.2023 року по 22.04.2024 року складає 133 100 грн.

Між тим, починаючи з 23 квітня 2024 року та по 21.06.2024 року ТОВ «Селфі кредит», правонаступником якого є ТОВ «ФК «Кредит-Капітал», мало право на нарахування процентів за користування кредитом, за денною ставкою 1,5%.

За розрахунком колегії суддів, розмір процентів за користування кредитом за період з 23 квітня 2024 року та по 21.06.2024 року складає 22 499,40 грн. (24999,99*1,5%*60).

За таких обставин, заборгованість за відсотками, яка підлягає стягненню з відповідача складає 155 599,40 грн. (133 100 +22 499,40).

Шодо доводів відповідача про те, що розрахунок заборгованості за договором №863472 від 04.07.2023 не є належним доказом існування заборгованості за Кредитним договором та її суми, колегія суддів зазначає.

Відповідно до п. 62 Постанови «Про затвердження Положення про організацію бухгалтерського обліку в банках України» визначено, що виписки з клієнтських рахунків є підтвердженням виконаних за операційний день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Порядок, періодичність друкування та форма надання виписок (у паперовій/електронній формі) із клієнтських рахунків обумовлюються договором банківського рахунку, що укладається між банком і клієнтом під час відкриття рахунку.

Статтею 60 Закону України «Про банки і банківську діяльність» визначено, що інформація щодо діяльності та фінансового стану клієнта, яка стала відомою банку у процесі обслуговування клієнта та взаємовідносин з ним або стала відомою третім особам при наданні послуг банку або виконанні функцій, визначених законом, а також визначена у цій статті інформація про банк є банківською таємницею.

Згідно пункту 2 статті 60 Закону України «Про банки і банківську діяльність» банківською таємницею, зокрема, є інформація про операції, проведені на користь чи за дорученням клієнта, вчинені ним правочини.

Відповідно до ст. 62 ЗУ «Про банки і банківську діяльність» визначено порядок розкриття банками банківської таємниці, зокрема, за рішенням суду.

Таким чином, виписка по рахунку клієнта, належать до інформації, що є банківською таємницею, порядок розкриття якої визначений Законом.

Окрім того, згідно пункту 5 ч. 1 статті 10 Закону України «Про платіжні послуги» до надавачів платіжних послуг належать фінансові установи, що мають право на надання платіжних послуг.

Частиною 3 ст. 10 Закону України «Про платіжні послуги» встановлено, що фінансові установи мають право на провадження діяльності з надання фінансових платіжних послуг лише після отримання ними ліцензії відповідно до цього Закону (крім банків) та за умови включення до Реєстру, якщо інше не передбачено цим Законом.

Оскільки ТОВ «Селфі кредит» не є банківською установою, а має статус фінансової установи, яка здійснює господарську діяльність з надання фінансових послуг, зокрема надання кредитів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, без відкриття рахунку.

Відсутність у матеріалах справи виписок з особових рахунків не свідчить про відсутність у відповідача заборгованості. У частині щодо виписок, слід зауважити, що виписка по картковому рахунку справді може бути належним доказом щодо заборгованості відповідача за тілом кредиту та відсотками, яка повинна досліджуватися судами у сукупності з іншими доказами.

Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затверджене постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року №75, встановлює основні вимоги щодо організації бухгалтерського обліку в банках України. Ні первинний кредитор - ТОВ «Селфі кредит»», ні ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» не є за своєю організаційно-правовою структурою банком, отже, дія вказаного вище Положення не розповсюджується, виписки по особовим рахункам клієнтів не формуються.

Щодо договору факторингу, слід зазначити наступне.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Поряд з цим, право грошової вимоги до боржника може бути відступлене також на підставі договору факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги), за яким згідно з частиною першою статті 1077 ЦК України одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до частини першої статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Статтею 1079 ЦК України визначено, що сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.

У постанові Верховного Суду від 24.12.2019 у справі № 668/7544/15-ц зазначено, що: «за приписами частини першої статті 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Первісний кредитор у зобов`язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов`язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором (частина перша статті 519 ЦК України).

Тлумачення статті 516, частини другої статті 517 ЦК України свідчить, що боржник, який не отримав повідомлення про відступлення права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення боргу, а лише має право на сплату боргу первісному кредитору і таке виконання є належним (постанові Верховного Суду від 7.02.2018 у справі № 2-2035/11, постанова Верховного Суду України від 23.09.2015 у справі № 6-979цс15).

У справі встановлено, що 21.06.2024 між ТОВ «Селфі Кредит» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладено договір факторингу № 21062024, відповідно до якого ТОВ «Селфі Кредит» відступило права вимоги за укладеними кредитними договорами згідно реєстру (в тому числі за кредитним договором № 863472, укладеним з ОСОБА_1 ).

Матеріали справи містять витяг з Реєстру боржників до договору факторингу № 21062024 від 21.06.2024, відповідно до якого до ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» перейшло від ТОВ «Селфі Кредит» право вимоги за кредитним договором від 04.07.2023 року.

Також містять платіжну інструкцію 3392 від 21.06.2024, відповідно до якої ТОВ «ФК «Кредит Капітал» оплатило ТОВ «Селфі Кредит» плату за відступлення права вимоги згідно договору факторингу № 21062024 від 21.06.2024.

Доказів того, що договір факторингу № 21062024 від 21.06.2024, укладений між ТОВ «Селфі Кредит» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» визнано недійсним суду не надано, а тому колегія суддів вважає, що позивачем доведено ту обставину, що ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло статус нового кредитора за договором факторингу № 21062024 від 21.06.2024.

З огляду на встановлені у справі обставини, апеляційний суд вважає безпідставними також посилання в апеляційній скарзі на недоведеність переходу права вимоги до позивача у спірних правовідносинах.

Враховуючи вищевикладене, з відповідача на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» підлягає стягненню заборгованість за договором про надання споживчого кредиту від 04.07.2023 року в розмірі 180599,39 грн., з яких: 24999,99 грн. - заборгованість за кредитом, 155 599,40 грн. - заборгованість за процентами. В іншій частині нарахована заборгованість стягненню не підлягає.

Щодо витрат на правову допомогу колегія суддів зазначає.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

На підтвердження понесених позивачем витрат на правничу допомогу, позивачем надано договір про надання правничої допомоги №0107 від 01.07.2025 року; акт наданих послуг правової (правничої допомоги) №22 від 08.12.2025 року; детальний опис наданих послуг до акту наданих послуг правової (правничої допомоги) №22 від 08.12.2025 року. Також до матеріалів справи долучено копію ордеру на надання правничої допомоги адвокатом Усенко М.І.

Відповідно до ч.1, 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову на відповідача; 2) у разі відмови в позові на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже, оскільки позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме на 94,8% з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на правову допомогу у розмірі 7584 грн., пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Крім того, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір за подачу позову у розмірі 2296,43 грн. (2422,40*94,8%).

Звертаючи до суду із апеляційною скаргою відповідач сплатила 3633,60 грн. враховуючи часткове задоволення апеляційної скарги, а саме на 5,2 % з позивача на користь відповідача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 188,94 грн.

Шляхом взаємозаліку з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2107,49 грн.

Згідно з п.2 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Керуючись ст.ст. 367, 369, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Рішення Індустріального районного суду м. Харкова від 20 квітня 2026 року - змінити в частині суми стягнення.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит капітал» заборгованість за кредитним договором №863472 від 04 липня 2023 року у розмірі 180599,39 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит капітал» витрати по сплаті судового збору в сумі 2107,49 грн. та витрати на професійну правничу допомогу адвоката у сумі 7584 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку тільки в випадках передбачених частиною 3 статті 389 Цивільного процесуального кодексу України безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий Н.П. Пилипчук

Судді В.Б. Яцина

О.В. Маміна