Постанова від 06 жовтня 2026 р. у справі №538/1905/25 — Полтавський апеляційний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 538/1905/25 Номер провадження 33/814/635/26Головуючий у 1-й інстанції Цімбота Л. Г. Доповідач ап. інст. Корсун О. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2026 рокум. Полтава

Суддя Судової палати з розгляду кримінальних справ Полтавського апеляційного суду Корсун О.М., за участю:

секретаря судового засідання Алексеєнко Ю.В.,

представника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвоката Гудзь Л.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , на постанову Лохвицького районного суду Полтавської області від 02 березня 2026 року,

ВСТАНОВИВ:

Цією постановою

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП із накладенням на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 гривень, із позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік.

Стягнуто з ОСОБА_1 605 гривень 60 копійок судового збору.

За постановою місцевого суду ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він 04 жовтня 2025 року о 00 годин 59 хвилин по вул. Сенчанській у м. Лохвиця керував автомобілем «ВАЗ 21099», н.з НОМЕР_1 , із ознаками алкогольного сп`яніння у вигляді: запаху алкоголю з порожнини рота, нестійкої ходи, та в порушення вимог п.2.5 ПДР України відмовився від проходження в установленому законодавством порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння.

В апеляційній скарзі особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , просить скасувати постанову Лохвицького районного суду Полтавської області від 02 березня 2026 року та закрити провадження у справі на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. Свої вимоги мотивує тим, що суд першої інстанції належним чином не мотивував прийняту постанову та не врахував те, що: поліцією не зібрано й не надано належних, об`єктивних і допустимих доказів наявності в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП; він не відмовлявся від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, а навпаки погодився пройти цей огляд у медичному закладі; акт огляду та направлення для проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння в медичному закладі складені поліцією з порушенням приписів Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом МВС України №1452/735 від 09 листопада 2015 року, та не надавалися ОСОБА_1 , наявне в матеріалах справи направлення не стосується періоду події в даній справі; ОСОБА_1 не перебував у стані алкогольного сп`яніння та не відсторонявся поліцією від керування транспортним засобом; долучена поліцією відеофіксація не була безперервною; в матеріалах справи відсутні документи на підтвердження повноважень поліцейського Олексія Підгірного на складання акту огляду, направлення на медичний огляд та протоколу про адміністративне правопорушення.

Водночас ОСОБА_1 порушує питання про поновлення йому строку на апеляційне оскарження зазначеної вище постанови як такого, що був пропущений із поважних причин.

Суд апеляційної інстанції заслухав думку адвоката на підтримку апеляційної скарги, вивчив матеріали справи та дійшов висновку про таке.

Відповідно до ч.2 ст.294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.

Разом з тим, строк на апеляційне оскарження постанови підлягає поновленню, коли він пропущений з поважних причин. Поважними причинами пропуску строку на апеляційне оскарження є обставини, що об`єктивно перешкоджали особі, яка має право на оскарження постанови, вчасно подати апеляційну скаргу.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) гарантується кожному право на справедливий суд, що включає в себе право на розгляд справи.

При цьому, право на розгляд справи означає право особи звернутися за захистом до суду та право на те, що її справа буде розглянута та вирішена судом. Дотримання цього права має забезпечуватися також відповідною умовою - особі має бути забезпечена можливість реалізації зазначених прав без будь-яких обмежень, перешкод чи ускладнень.

Саме з метою забезпечення реалізації гарантованого Конвенцією права особи на доступ до правосуддя, а також права на оскарження судового рішення у ст.294 КУпАП передбачена можливість поновлення пропущеного з поважних причин строку на апеляційне оскарження постанови суду по справі про адміністративне правопорушення.

З метою дотримання оптимального балансу між забезпеченням реалізації права особи на доступ до правосуддя та принципом правової визначеності Європейський суд з прав людини сформував правову позицію, відповідно до якої встановлення обмежень доступу до суду у зв`язку із пропуском строку необхідно застосовувати з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, перевіряючи його виконання, слід звертати увагу на обставини справи.

Як установлено в ч.ч.1, 3 ст.285 КУпАП, копія постанови протягом трьох днів вручається або висилається особі, щодо якої її винесено. Копія постанови вручається під розписку. У разі якщо копія постанови висилається, про це робиться відповідна відмітка у справі.

З матеріалів справи вбачається, що 02 березня 2026 року місцевим судом прийнято постанову щодо ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП (а.с.39).

11 березня 2026 року представник особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвокат Савчук П.К., першочергово подав апеляційну скаргу на вказане вище судове рішення, тобто протягом десятиденного строку з моменту його винесення (а.с.43).

03 квітня 2026 року суддею Полтавського апеляційного суду Костенком В.Г. повернуто апеляційну скаргу адвоката Савчука П.К., подану в інтересах ОСОБА_1 . У постанові апеляційного суду зазначено, що адвокат Савчук П.К. не підтвердив повноваження на подачу апеляційної скарги в інтересах ОСОБА_1 , оскільки: адвокат Савчук П.К. до апеляційної скарги долучив ордер на надання правничої допомоги та копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю; інші, визначені ст.271 КпАП України документи (договір про надання правової допомоги або засвідчений підписами сторін витяг з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката або обмеження його прав на вчинення окремих дій як захисника, чи доручення, що видається Центром з надання безоплатної вторинної правової допомоги) в матеріалах справи відсутні (а.с.55-56).

У матеріалах справи наявний супровідний лист від 07 квітня 2026 року про направлення вказаної вище постанови апеляційного суду адвокату Савчуку П.К. Разом з тим, даних про дату її отримання адвокатом Савчуком П.К. матеріали справи не містять (а.с.58).

Відповідно до матеріалів справи особисто ОСОБА_1 вперше було отримано копію постанови місцевого суду 17 квітня 2026 року (а.с.63).

17 квітня 2026 року особою, яка притягається до адміністративної відповідальності подано апеляційну скаргу із заявленням клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження (а.с.64-75).

Ураховуючи наведене вище, обставини звернення сторони особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, з апеляційною скаргою (зокрема, те, що першочергово стороною особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, було вчасно подано апеляційну скаргу) та обставини отримання апелянтом ( ОСОБА_1 ) копії оскаржуваного судового рішення, з метою дотримання п.1 ст.6 Конвенції та забезпечення права на доступ до суду вищої інстанції, апеляційний суд вважає, що особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, належить поновити строк на апеляційне оскарження як такий, що пропущений із поважних причин.

Відповідно до ч.7 ст.294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.

Виходячи з положень ст.252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Згідно зі ст.245 КУпАП завданням судді при розгляді справ про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.

Відповідальність за ч.1 ст.130 КУпАП настає, зокрема, за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння.

Висновок місцевого суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП - відмови ним як особою, яка керувала транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння, відповідає фактичним обставинам справи, підтверджується наявними в матеріалах справи належними, допустимими, достовірними, а у своїй сукупності достатніми та взаємозв`язаними доказами, і є обґрунтованим.

Так, згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №472831 04 жовтня 2025 року о 00 годин 59 хвилин ОСОБА_1 по вул. Сенчанській, 12 у м. Лохвиця Миргородського р-ну Полтавської обл. керував автомобілем «ВАЗ 21099», н.з НОМЕР_1 , із ознаками алкогольного сп`яніння у вигляді: запаху алкоголю з порожнини рота, нестійкої ходи, та в порушення вимог п.2.5 ПДР України відмовився від проходження в установленому законодавством порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння (а.с.2).

Наведені вище обставини підтверджуються даними відеозаписів, записаних на технічному носієві інформації, з яких убачається те, що 04 жовтня 2025 року приблизно о 00 годин 59 хвилин по вул. Сенчанській, 12 у м. Лохвиця Миргородського р-ну Полтавської обл. ОСОБА_1 керував транспортним засобом і був зупинений поліцією. На місці зупинки ОСОБА_1 зазначив: «ми в барі сиділи, я напився і їхав додому». Після зупинки поліцейським установлено наявність підстав уважати, що водій ОСОБА_1 перебуває в стані алкогольного сп`яніння та повідомлено йому про виявлені в нього ознаки алкогольного сп`яніння у вигляді: запаху алкоголю з порожнини рота, нестійкої ходи. Однак на неодноразові вимоги поліції ОСОБА_2 своєю поведінкою категорично відмовився від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння: як на місці зупинки з використанням спеціального технічного засобу, який здійснюється поліцейським, так і в медичному закладі, цілеспрямовано й умисно ухиляючись від огляду, намагаючись затягнути час, відходячи від поліції та не здійснюючи жодних дій для проходження огляду, не виконуючи багаторазові вимоги поліції щодо проходження в установленому законодавством порядку огляду на стан названого сп`яніння, хоча повною мірою усвідомлював зміст даних вимог, про що свідчить зміст його відповідей, при цьому, незважаючи на попередження поліції про те, що вказана вище його поведінка буде розцінена як відмова від проходження огляду та його вказані вище дії (відмова особи, яка керувала транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння) є порушенням п.2.5 ПДР України та за їх вчинення передбачено складання протоколу за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. Поведінка, дії та твердження ОСОБА_1 не викликають сумніву в тому, що його позиція полягала в умисній і цілеспрямованій відмові від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння (а.с.5).

Тому доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 не відмовлявся від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння в медичному закладі, а навпаки погодився пройти цей огляд є неспроможними, так як спростовуються даними безпепервної відеофіксації.

Таким чином, викладені вище докази підтверджують зміст один одного й безперечно доводять винуватість ОСОБА_1 у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та об`єктивних обставин не довіряти їм немає. Належних і мотивованих підстав для висновку про недопустимість, недостовірність чи неналежність цих доказів перевіркою матеріалів справи не встановлено.

Окрім того, ОСОБА_1 та свідок ОСОБА_3 в суді першої інстанції підтвердили факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом і його зупинки поліцією.

Разом з тим, показання ОСОБА_1 в частині того, що він не відмовлявся від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння в медичному закладі та показання свідка ОСОБА_3 в частині того, що ОСОБА_1 не висувалась вимога щодо проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння в закладі охорони здоров`я, підлягають критичній оцінці, оскільки такі показання повністю спростовуються даними безперервної відеофіксації, яка є засобом об`єктивного контролю та містить безсумнівні підтвердження того, що ОСОБА_1 на неодноразові вимоги поліції відмовився від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння. При цьому, як убачається зі змісту запису судового засідання в місцевому суді, свідок ОСОБА_3 й ОСОБА_1 є сусідами, перебувають у дружніх відносинах.

Отже, з урахуванням наведених вище обставин у сукупності, зазначені вище показання свідка ОСОБА_3 є такими, що спрямовані на надання допомоги ОСОБА_1 уникнути адміністративної відповідальності за вчинене ним адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП, а вказані вище показання ОСОБА_1 - способом його захисту та спробою уникнути адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП.

На доводи апелянта про те, що він не перебував у стані алкогольного сп`яніння апеляційний суд зауважує, що місцевим судом у межах протоколу про адміністративне правопорушення притягнуто ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності не за керування транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, а за відмову від проходження відповідно до встановленого законодавством порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння особою, яка керувала транспортним засобом, що є порушенням вимог п.2.5 ПДР України та утворює самостійну альтернативну форму об`єктивної сторони складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.

Наявність же ознак алкогольного сп`яніння не є тотожним наявності стану алкогольного сп`яніння, який можливо встановити лише за результатами відповідного огляду на стан названого сп`яніння, та згадані ознаки не вказують на перебування особи, яка керувала транспортним засобом, у цьому стані, але є однією з передумов, які на вимогу поліцейського зобов`язують особу, яка керувала транспортним засобом, пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння відповідно до встановленого законодавством порядку. Однак у порушення вимог законодавства ОСОБА_1 від проходження такого огляду відмовився.

У силу приписів ч.1 ст.130, ст.266 КУпАП, п.2.5 ПДР України проходження водієм огляду на стан алкогольного сп`яніння на вимогу поліцейського, який установив наявність підстав для висновку про перебування особи, яка керувала транспортним засобом, у стані алкогольного сп`яніння, відповідно до встановленого законодавством порядку є безумовним обов`язком особи, яка керувала транспортним засобом (водія).

При цьому, оскільки ОСОБА_1 на вимоги поліції категорично відразу відмовився від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння (навіть не розпочиналася процедура огляду ОСОБА_1 чи його доставки до медичного закладу для проходження огляду - у зв`язку з його відмовою від даного огляду), то доводи адвоката, пов`язані з письмовим направленням на огляд і актом огляду, в даному випадку не впливають на законність та обґрунтованість притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП.

Необгрунтованими є і твердження апелянта, які зводяться до небезперервності відеозапису, так як наявні в матеріалах справи відеозаписи, записані на технічних носіях інформації, містять повні відомості про обставини вчиненого ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та оформлення щодо нього матеріалів провадження поліцією, які записані в декількох файлах та відтворення змісту яких свідчить про те, що процес відеофіксації був повним і безперервним.

Також зі змісту протоколу та відеозаписів убачається те, що матеріали провадження, в тому числі протокол про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП було складено поліцейським СРПП Відділення поліції №2 Миргородського РВП ГУНП у Полтавській області - старшим сержантом поліції Підгірним Олексієм Валерійовичем, у ході здійснення ним своїх службових повноважень, цей протокол ним виготовлено на відповідному спеціальному бланку із застосуванням службових пристроїв.

Таким чином, матеріали провадження, в тому числі протокол про адміністративне правопорушення було складено уповноваженою особою відповідно до п.1 ч.1 ст.255 КУпАП, положень Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом МВС України №1452/735 від 09 листопада 2015 року, Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України №1395 від 07 листопада 2015 року.

Водночас доводи апелянта щодо питання відсторонення водія від керування транспортним засобом, за своїм змістом не стосуються конструктивних ознак диспозиції ч.1 ст.130 КУпАП, не утворюють достатню підставу для скасування оскаржуваної постанови та закриття провадження щодо ОСОБА_1 , адже не спростовують факт керування ним транспортним засобом та його відмови від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння, тобто наявність у його діях події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, і, враховуючи викладене вище, також самі по собі не обумовлюють недопустимість чи неналежність доказів по справі з огляду на відсутність безпосереднього прямого зв`язку між цими питаннями та обставинами, які мають місце в межах складу вказаного вище адміністративного правопорушення.

Таким чином, доводи апеляційної скарги, з яких ставиться питання про скасування оскаржуваної постанови й закриття провадження щодо ОСОБА_1 на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, не знайшли свого підтвердження.

Тому, з урахуванням положень ст.23, 33 КУпАП, суд першої інстанції правильно наклав на ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян із позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік відповідно до санкції ч.1 ст.130 КУпАП, яка є безальтернативною.

Також безпідставними є твердження представника, висловлені в судовому засіданні апеляційного суду, про закінчення строків застосування адміністративного стягнення щодо ОСОБА_1 .

Пунктом 7 ст.247 КУпАП передбачено, що провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за обставини закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених ст.38 КУпАП.

Згідно з ч.6 ст.38 КУпАП адміністративне стягнення за вчинення правопорушень, передбачених статтею 130 цього Кодексу, може бути накладено протягом одного року з дня його вчинення.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП, 04 жовтня 2025 року. За оскаржуваною постановою на нього накладено місцевим судом адміністративне стягнення 02 березня 2026 року, тобто з дотриманням регламентованого ч.6 ст.38 КУпАП строку, а тому підстави для закриття провадження згідно з положеннями п.7 ч.1 ст.247 КУпАП є відсутніми.

У той же час, обчислення названого строку станом на момент апеляційного розгляду не ґрунтується на вимогах КУпАП, оскільки факт дотримання строку, передбаченого ч.6 ст.38 КУпАП, законодавцем пов`язується виключно з кінцевим моментом у вигляді накладення адміністратиного стягнення (місцевим судом), а час, який сплинув у ході набрання оскаржуваною постановою законної сили, не впливає на обчислення цього строку.

Отже, апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.294 КУпАП, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ:

Поновити особі, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , строк на апеляційне оскарження постанови Лохвицького районного суду Полтавської області від 02 березня 2026 року щодо ОСОБА_1 .

Апеляційну скаргу особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , залишити без задоволення, а постанову Лохвицького районного суду Полтавської області від 02 березня 2026 року щодо ОСОБА_1 - без зміни.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя Полтавського

апеляційного суду О.М. Корсун