Постанова від 08 жовтня 2026 р. у справі №948/470/26 — Полтавський апеляційний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 948/470/26 Номер провадження 33/814/967/26Головуючий у 1-й інстанції Косик С. М. Доповідач ап. інст. Герасименко В. М.

ПОСТАНОВА ПО СПРАВІ ПРО АДМІНПРАВОПОРУШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 жовтня 2026 рокум. Полтава

Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Полтавського апеляційного суду Герасименко В.М., з секретарем судового засідання Леуською Л.Я., за участі: особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , адвоката Павленка О.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою адвоката Павленка О.А., подану в інтересах особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , на постанову судді Машівського районного суду Полтавської області від 02 вересня 2026 року,

В С Т А Н О В И В:

Цією постановою

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , непрацюючого,

визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17000 гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік.

Стягнуто із ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 665,60 гривень.

Згідно з постановою судді, 10.05.2026 о 19:46 год по вул. Ю. Печериці, 5, в селищі Машівка Полтавської області, ОСОБА_1 керував електромопедом (електровелосипедом) марки «Партнер» без д.н.з. з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, почервоніння очей. Від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законодавством порядку відмовився, чим порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху.

Не погодившись із вказаним рішенням, адвокат Павленко О.А. в інтересах особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову судді скасувати та закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує про те, що протокол про адміністративне правопорушення не відповідає вимогам КУпАП.

Наголошує на тому, що транспортний засіб, на якому рухався ОСОБА_1 , є електричним велосипедом, а тому відповідальність має наставати за іншою статтею КУпАП.

Також зазначає, що в матеріалах справи відсутній акт проходження огляду.

Сторона захисту зауважує, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП не доведена «поза розумним сумнівом».

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, вислухавши особу, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та його адвоката Павленка О.А. в підтримку доводів апеляційної скарги, приходжу до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з такого.

Відповідно до вимог ст. ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП суд зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинене адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.

Суд першої інстанції відповідно до ст. 245 КУпАП у повній мірі дослідив всі докази і надав їм правильну правову оцінку, а відтак дійшов обґрунтованого висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, за вчинення якого застосував до нього адміністративне стягнення в межах санкції зазначеної статті.

Диспозиція ч.1 ст.130 КУпАП України передбачає відповідальність, зокрема, за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Згідно з п.2.5 Правил дорожнього руху водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Вважаю, що судом першої інстанції належно встановлені обставини, які дають обґрунтоване право притягнути ОСОБА_1 до відповідальності за ознаками вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

За наслідками перевірки рішення суду першої інстанції в межах доводів, викладених в апеляційній скарзі, встановлено, що при розгляді матеріалів справи про адміністративне правопорушення судом належним чином були досліджені докази, що містяться в матеріалах справи, зокрема:

– протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 662631 від 10.05.2026 року, у якому викладено обставини правопорушення;

– направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння від 10.05.2026 року, де вказано про ознаки алкогольного сп`яніння, виявлені у ОСОБА_1 , а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови та координації рухів, від огляду останній відмовився;

– довідку інспектора САП Полтавського РУП ГУНП в Полтавській області В. Мишинського про наявність у ОСОБА_1 посвідчення водія;

– рапорт інспектора з РПП СПД №1 ВП №3 Полтавського РУП ГУНП в Полтавській області В. Сизоненка щодо фактичних обставин справи;

– відеозаписи з нагрудних камер поліцейських, що містяться на оптичному диску.

Ці докази є належними, допустимими та достатніми на підтвердження вини ОСОБА_1 у відмові, як водія, від проходження у встановленому законом порядку огляду на визначення стану алкогольного сп`яніння.

Протокол про адміністративне правопорушення складено у відповідності до вимог ст. 256 КУпАП України, під час його складання істотних порушень, що тягли б за собою визнання доказів недопустимими, працівниками поліції допущено не було. Обставини правопорушення викладено вірно та чітко сформульовано його суть.

В апеляційного суду відсутні підстави ставити під сумнів відомості, що об`єктивно відображені у протоколі про адміністративне правопорушення.

Факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом захисником та особою, яка притягується до адміністративної відповідальності не оспорюється.

Доводи сторони захисту про те, що ОСОБА_1 керував електровелосипедом, а тому не може бути суб`єктом адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, є безпідставними з огляду на таке.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 130 КУпАП суб`єктом цього адміністративного правопорушення є особа, яка керує транспортним засобом.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 23 грудня 2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» (зі змінами) при розгляді адміністративних справ, зокрема ст. 130 КУпАП, суди мають враховувати положення правових норм, у яких визначено поняття «транспортні засоби», зокрема, ст. 121 КУпАП, п. 1.10 Правил дорожнього руху, затверджених Постановою КМУ від 10 жовтня 2001 року №13-06.

Відповідно до п. 1.10 ПДР транспортний засіб – це пристрій призначений для перевезення людей і (або) вантажу, а також встановленого на ньому спеціального обладнання чи механізмів. Даний термін охоплює всі види транспортних засобів, які можуть рухатися дорогами загального користування.

За змістом п. 2.13 ПРД до категорії А1 належать такі транспортні засоби – мопеди, моторолери та інші двоколісні транспортні засоби, які мають двигун з робочим об`ємом до 50 куб. см або електродвигун потужністю до 4 кВт.

На відеозаписі чітко зафіксовано, що ОСОБА_1 рухався на транспортному засобі, який приводився в дію за допомогою електродвигуна.

Відповідно до Закону України «Про деякі питання використання транспортних засобів, оснащених електричними двигунами, та внесення змін до деяких законів України щодо подолання паливної залежності і розвитку електрозарядної інфраструктури та електричних транспортних засобів» електричний колісний транспортний засіб – це дво- або більше колісний транспортний засіб, оснащений виключно електричними тяговими двигунами (одним чи декількома) та системою акумулювання електричної енергії, яка має технічну можливість заряджатися від зовнішнього джерела електричної енергії (акумуляторною батареєю), яка має технічні можливості заряджатися від зовнішнього джерела електричної енергії; легким персональним електричним транспортним засобом слід вважати колісний транспортний засіб, який оснащений та приводиться в рух виключно електричними тяговими двигунами (одним чи декількома) із потужністю у діапазоні до 1000 Вт, системою акумулювання електричної енергії (акумуляторною батареєю), яка здатна заряджатися шляхом підключення до зовнішнього джерела електричної енергії, з одним, двома, трьома або чотирма колесами, який має максимальну конструктивну швидкість у діапазоні до 25 кілометрів на годину; низькошвидкісний легкий електричний транспортний засіб - колісний транспортний засіб, який оснащений та приводиться в рух виключно електричними тяговими двигунами (одним чи декількома), системою акумулювання електричної енергії (акумуляторною батареєю), яка здатна заряджатися шляхом підключення до зовнішнього джерела електричної енергії, із двома, трьома або чотирма колесами, який має максимальну конструктивну швидкість, що є меншою або дорівнює 50 кілометрів на годину та більшою за 10 кілометрів на годину, та споряджену масу не більше ніж 600 кілограмів.

Отже, особа, яка керує електричним колісним транспортним засобом, є водієм транспортного засобу, у розумінні положень п. 1.10 Правил дорожнього руху.

Таким чином, ОСОБА_1 керував електричним колісним транспортним засобом, який на момент зупинки рухався за допомогою електродвигуна.

Відповідно до частин 1, 2, 5 статті 14 Закону України "Про дорожній рух", учасниками дорожнього руху є особи, які використовують автомобільні дороги, вулиці, залізничні переїзди або інші місця, призначені для пересування людей та перевезення вантажів за допомогою транспортних засобів.

Учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативно-правових актів з питань безпеки дорожнього руху.

Таким чином, особи, що керують, такими транспортними засобами як електросамокати, електроскутери, електромопеди, електровелосипеди, є водіями і зобов`язані дотримуватися Правил дорожнього руху.

Враховуючи, що ОСОБА_1 , керуючи електровелосипедом Партнер «DELTA» рухався по дорозі та був учасником дорожнього руху, а тому зобов`язаний керуватись Правилами дорожнього руху України, зокрема неухильно виконувати вимоги п.2.5 ПДР.

Долученими до матеріалів справи відеозаписами зафіксовані обставини переслідування та зупинки ОСОБА_1 , який керував електровелосипедом, виявлення у нього ознак алкогольного сп`яніння (запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови та координації рухів), а також пропозицію поліцейського пройти огляд на стан сп`яніння, як на місці зупинки транспортного засобу, так і в закладі охорони здоров`я, на яку ОСОБА_1 згоди не висловив. Крім того, на відео зафіксовано роз`яснення водієві наслідків відмови від проходження такого огляду та подальше доведення до його відома змісту складеного протоколу про адміністративне правопорушення.

Апеляційний суд зауважує, що працівники поліції неодноразово пропонували особі пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння, проте ОСОБА_1 уникав прямої відповіді, що правомірно було розцінено як відмову від проходження такого огляду. Також, наявним відеозаписом зафіксовано, що поведінка ОСОБА_1 була спрямована на ускладнення виконання працівниками поліції їхніх службових обов`язків.

Вимога поліцейського про необхідність проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або в закладі охорони здоров`я була чіткою, зрозумілою для сприйняття та пред`явленою у повній відповідності до вимог Інструкції.

Вказані відеозаписи надають можливість повно та об`єктивно дослідити обставини вчинених правопорушень, детально відновити послідовність подій та конкретизувати поведінку водія транспортного засобу та поліцейських, які склали матеріали протоколу про адміністративне правопорушення.

Таким чином, відеозапис у повній мірі узгоджується з протоколом про адміністративне правопорушення та іншими матеріалами справи.

З огляду на це, відеозапис повною мірою узгоджується з протоколом про адміністративне правопорушення та іншими матеріалами справи.

Отже, відмова ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп`яніння належним чином зафіксована, підтверджується сукупністю доказів, які учасниками справи не спростовані, а дії поліцейських не суперечать вимогам ст. 266 КУпАП.

Оскільки ОСОБА_1 у порушення п.2.5 Правил дорожнього руху України відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, суд першої інстанції обґрунтовано та на законних підставах притягнув його до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП.

Апеляційний суд не бере до уваги посилання сторони захисту на невинуватість ОСОБА_1 , оскільки сама по собі відмова водія від вимоги поліцейського пройти в установленому порядку огляд на стан сп`яніння утворює самостійний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

З урахуванням встановлених обставин, апеляційний суд дійшов висновку, що в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, його винуватість у вчиненні даного правопорушення підтверджується сукупністю наявних у справі, належних та допустимих доказів, які узгоджуються між собою і сумнівів у їх достовірності не викликають.

Переконливих доводів, які б спростовували висновки суду першої інстанції і були беззаперечними підставами для скасування постанови та закриття провадження в справі у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, при розгляді апеляційної скарги не встановлено.

Накладення судом першої інстанції адміністративного стягнення на ОСОБА_1 у виді штрафу з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 1 рік, відповідає санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП, вимогам ст. ст. 33, 34 КУпАП щодо загальних правил накладення стягнення за адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП є співрозмірним скоєним адміністративним правопорушенням, особі правопорушника та не містить його альтернативних видів.

Постанова судді суду першої інстанції відповідає вимогам Закону, істотних порушень норм матеріального чи процесуального права, які були б підставою для зміни чи скасування судового рішення не встановлено.

Враховуючи викладене, приходжу до висновку, що судом першої інстанції прийнято законне рішення, а підстав для задоволення апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись ст. 294 КУпАП, суддя апеляційного суду,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу адвоката Павленка О.А., подану в інтересах особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , залишити без задоволення, а постанову судді Машівського районного суду Полтавської області від 02 вересня 2026 щодо ОСОБА_1 – без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Суддя Полтавського

апеляційного суду В.М. Герасименко