Постанова від 11 жовтня 2026 р. у справі №345/2113/26 — Івано-Франківський апеляційний суд

Справа № 345/2113/26

Провадження № 22-ц/4808/1807/26

Головуючий у 1 інстанції Кілик М. П.

Суддя-доповідач Томин

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2026 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд у складі:

головуючої Томин О. О.,

суддів: Бойчука І. В., Пнівчук О. В.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційні скарги представника ОСОБА_1 - адвоката Курилкіна Сергія Івановича, Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Абекор» на рішення Болехівського міського суду від 10 липня 2026 року, ухвалене у складі судді Кілик М. П. в м. Болехові, повний текст якого складено 10 липня 2026 року, у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Абекор» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2026 року ТОВ «Фінансова компанія «Абекор» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги мотивовано тим, що 28.04.2025 між ТОВ «ФК «Абекор» та ОСОБА_1 за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи ТОВ «ФК «Абекор» було укладено електронний Кредитний договір № 1726291, згідно умов якого кредитодавець надав позичальнику кредит в розмірі 17 000,00 грн строком на 80 днів з кінцевим терміном повернення 16 липня 2025 року (включно).

Позивач виконав свої зобов`язання перед позичальником за кредитним договором та надав кредит в сумі 17 000,00 грн у безготівковій формі шляхом їх перерахування на поточний рахунок позичальника, враховуючи використання реквізитів платіжної картки № НОМЕР_1 .

Детальні терміни (дати) повернення кредиту та сплати процентів, визначені в Таблиці (Графік платежів) обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, що є додатком № 1 до кредитного договору. Графік платежів містить обчислення загальної вартості кредиту для позичальника та реальної річної та процентної ставки за договором про споживчий кредит.

27 травня 2025 року відповідачка уклала Додаткову угоду до Кредитного договору № 1726291 від 28.04.2025 на часткову зміну п. 1.3 Договору та Додатку 1 до Договору. Сторони погодили, що строк кредиту складає загальну кількість днів користування кредитором (крім періоду прострочення), з кінцевим терміном повернення кредиту 15 серпня 2025 року.

26 червня 2025 року відповідачка уклала Додаткову угоду до Кредитного договору № 1726291 від 28.04.2025 на часткову зміну п. 1.3 Договору та Додатку 1 до Договору. Сторони погодили, що строк кредиту складає загальну кількість днів користування кредитором (крім періоду прострочення), з кінцевим терміном повернення кредиту 14 вересня 2025 року.

26 липня 2025 року відповідачка уклала Додаткову угоду до Кредитного договору № 1726291 від 28.04.2025 на часткову зміну п. 1.3 Договору та Додатку 1 до Договору. Сторони погодили, що строк кредиту складає загальну кількість днів користування кредитором (крім періоду прострочення), з кінцевим терміном повернення кредиту 14 жовтня 2025 року.

25 серпня 2025 року відповідачка уклала Додаткову угоду до Кредитного договору № 1726291 від 28.04.2025 на часткову зміну п. 1.3 Договору та Додатку 1 до Договору. Сторони погодили, що строк кредиту складає загальну кількість днів користування кредитором (крім періоду прострочення), з кінцевим терміном повернення кредиту 13 листопада 2025 року.

24 вересня 2025 року відповідачка уклала Додаткову угоду до Кредитного договору № 1726291 від 28.04.2025 на часткову зміну п. 1.3 Договору та Додатку 1 до Договору. Сторони погодили, що строк кредиту складає загальну кількість днів користування кредитором (крім періоду прострочення), з кінцевим терміном повернення кредиту 13 грудня 2025 року.

Однак, ОСОБА_1 не виконала умови кредитного договору щодо повернення кредитних коштів внаслідок чого виникла заборгованість перед позивачем в розмірі: 17 000 грн - тіло кредиту та 13 464,00 грн - нараховані проценти.

У зв`язку із цим, позивач просив стягнути на його користь з відповідачки заборгованість за Кредитним договором № 1726291 від 28.04.2025 в розмірі 30 464,00 грн, яка складається з: 17 000 грн - тіло кредиту та 13 464,00 грн - нараховані проценти, а також сплачений судовий збір у розмірі 2662,40 грн, витрати понесені на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000 грн та 165,78 грн витрат на відправку документів відповідачу.

Короткий зміст оскаржуваного рішення суду

Рішенням Болехівського міського суду від 10 липня 2026 року позов задоволено частково. Стягнуто із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Абекор» заборгованість за Кредитним договором № 1726291 від 28.04.2025 в розмірі 22 890 грн 50 коп, а також судові витрати, що складаються із судового збору в розмірі 2000,51 грн, 124,57 грн витрат, пов`язаних із розглядом справи, та 1502,80 грн витрат на правничу допомогу. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Короткий зміст та узагальнюючі доводи апеляційної скарги

Не погоджуючись із вказаним рішенням, ТОВ «Фінансова компанія «Абекор» та представник ОСОБА_1 - адвокат Курилкін С. І. подали апеляційні скарги. Вважають рішення незаконним та необґрунтованим, ухваленим із порушенням норм матеріального та процесуального права, за неповного з`ясування обставин справи.

Представник ОСОБА_1 - адвокат Курилкін С. І. у поданій ним апеляційній скарзі вказує, що оскаржуване рішення суду підлягає скасуванню в частині задоволених позовних вимог з ухваленням нового про повну відмову в позові.

Щодо необґрунтованості висновків суду про належне укладення кредитного договору та додаткових угод в електронній формі зазначає, що наданий позивачем «Log file» не відповідає вимогам щодо оригіналів електронних доказів; також відсутня верифікація відправлення SMS-повідомлень на фінансовий номер. Позивач не надав суду жодного офіційного звіту чи довідки від оператора стільникового зв`язку (логів SMS-шлюзу), які б підтверджували, що: алфавітно-цифрова послідовність (ОТП-код) дійсно була згенерована та відправлена через SMS-центр оператора; дане повідомлення було успішно доставлено саме на мобільний номер відповідача НОМЕР_2 у вказаний у таблиці час.

Вважає наявними порушення процедури ідентифікації та автентичності анкетних даних відповідача.

Долучена позивачем «Анкета клієнта» містить суттєві суперечності. На сторінці 1 Анкети у графі «Адреса фактичного місця проживання» зазначено: АДРЕСА_1 . У той же час, у всіх додаткових угодах, створених системою позивача, автоматично дублюється лише адреса реєстрації: Івано-Франківська обл., с. Козаківка. На сторінці 2 Анкети зазначено, що ідентифікація начебто проведена 01.07.2024 через «BANK ID НБУ». Проте сам кредитний договір укладено через 10 місяців після цього - 28.04.2025, і позивачем не надано жодних лог-файлів повторної верифікації особи через BankID безпосередньо в день укладення спірного договору.

На думку апелянта, в матеріалах справи відсутнє належне підтвердження того, що позичальнику була надана уся необхідна інформація відповідно до ст. 9 Закону України «Про споживче кредитування» та ст. 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг».

Вважає, що ознайомлення з Офертою та укладення кредитного договору через гіперпосилання в «особистому кабінеті» не відповідає вимогам чинного законодавства України, зокрема, порушує його права як споживача відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» та Закону України «Про захист прав споживачів». Відсутня також інформація про механізми підтвердження наміру клієнта діяти від свого імені, у власних інтересах, а не на користь третьої особи, що може спричинити неправомірне оформлення кредиту. Тому вважає укладення договору за допомогою вказаного позивачем гіперпосилання необґрунтованим і таким, що не відповідає вимогам українського законодавства.

Практично неможливо підтвердити та перевірити позицію позивача, що одноразовий ідентифікатор 63166 був отриманий і використаний ним чи третьою особою з неправомірними намірами.

Вважає, що одноразовий ідентифікатор, відправлений через SMS, не є КЕП або належним аналогом власноручного підпису, відповідно до вимог Закону. Це ставить під сумнів дійсність та юридичну силу договору, підписаного таким чином.

Щодо надання грошових коштів відповідачу зазначає, що такий факт теж не доведено. Довідка платіжного посередника EasyPay та лист ТОВ «ФК «Контрактовий дім» № 21886 не є первинними документами бухгалтерського обліку.

Суд першої інстанції вказав, що зарахування коштів підтверджено випискою «ПриватБанк», отриманою за ухвалою суду. Проте суд залишив поза увагою ту обставину, що на момент звернення до суду з позовною заявою (31.03.2026) позивач самостійно визнавав, що не володіє доказами належності платіжної картки № НОМЕР_1 відповідачу, у зв`язку з чим і заявляв клопотання про витребування доказів.

Позивач не подав до суду у встановлений ст. 83 ЦПК України спосіб виписку з рахунку відповідача, на який зараховувались грошові кошти, що позбавляє суд можливості перевірити обґрунтованість здійсненого позивачем розрахунку заборгованості.

Щодо порушення черговості зарахування коштів та безпідставного стягнення тіла кредиту в повному обсязі зазначає, що відповідачем було здійснено 5 добровільних платежів на загальну суму 21 653,50 грн. Попри те, що сума внесених коштів (21 653,50 грн) суттєво перевищує розмір отриманого тіла кредиту (17 000,00 грн), позивач протягом усього періоду вказував суму строкового тіла незмінною - 17 000,00 грн, списуючи всі платежі виключно на «проценти за пролонгацію». Суд першої інстанції погодився з цим, проігнорувавши імперативні вимоги чинного законодавства (ст. 19 Закону України «Про споживче кредитування»). Вважає, що основне тіло кредиту в розмірі 17 000,00 грн є повністю та достроково погашеним, а судом безпідставно стягнуто його повторно.

Щодо незаконності пролонгацій зазначає, що укладення додаткових угод за ініціативою фінансової установи щомісяця без надання додаткового капіталу, які передбачають автоматичне збільшення ставки майже в 7 разів (з 0,1485 % до 0,99 % на день), є кабальною практикою. Це фінансове покарання споживача за продовження строку договору. Суперечить ч. 1 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів».

Вважає, що суд першої інстанції безпідставного відхилив у рішенні додаткові письмові пояснення відповідача.

Також вважає, що суд не врахував правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 23 травня 2022 року у справі № 393/126/20, що: «Нарахування процентів за споживчим кредитом поза межами строку кредитування, визначеного первісним договором, під виглядом автоматичних пролонгацій чи щомісячних додаткових угод, які не надають споживачу нового грошового капіталу, а лише збільшують фінансовий тягар боржника, є незаконним, якщо споживач фактично повернув суму отриманого тіла кредиту з відсотками за первісний строк користування».

На думку апелянта, відповідач повернула суму отриманого капіталу, тому нарахування МФО відсотків за ставкою 0,99 % на день (361,35 % річних) поза межами первісного 80-денного строку договору є безпідставним.

Посилається на те, що відповідно до пункту 5 частини третьої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором.

Також посилається на практику Верховного Суду, що, керуючись принципами розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити загальний розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних, як відповідальності за прострочення грошового зобов`язання.

Вказує, що при перевірці наданого позивачем розрахунку процентів встановлено, що позивач ці нарахування здійснив в межах строку, який перевищує погоджений договором строк кредитування.

Вважає безпідставними вимоги в частині стягнення процентів через явну математичну фальсифікацію та штучне виведення ціни позову. А суд першої інстанції взагалі не перевірив арифметичну правильність розрахунку. Зазначає, що позивач здійснив штучне та неправомірне подвоєння процентної ставки під виглядом пролонгацій. Наводить власний розрахунок.

Вважає, що надавши до матеріалів справи копію відповіді ТОВ «ФК «Контрактовий Дім» (платіжна система EasyPay) від 23.03.2026 № 21886, яка містить повні перші шість та останні чотири цифри платіжної картки, а також суму транзакції, без попередньої згоди суб`єкта персональних даних (відповідача) позивач здійснив протиправне розголошення банківської/платіжної таємниці.

Звертає увагу і на необґрунтованість стягнення гонорару адвоката МФО за рахунок відповідача; до позовної заяви не надано документально підтверджених доказів понесених витрат, відсутні докази оплати таких послуг, враховуючі що послуга полягала тільки у підготовці позовної заяви, яка була вже подана. Також розмір витрат на професійну правничу допомогу не відповідає критерію реальності наданих адвокатських послуг, обґрунтованості, розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи, її складності, необхідних процесуальних дій сторони.

Просить скасувати рішення Болехівського міського суду від 10 липня 2026 року в частині задоволених позовних вимог та ухвалити в цій частині нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі, здійснити перерозподіл судових витрат.

ТОВ «Фінансова компанія «Абекор» у поданій ним апеляційній скарзі зазначає, що у вказаних додаткових договорах сторони узгоджували умови щодо розміру процентної ставки, яка протягом періоду пролонгації становить 0,99 % в день, що також відповідає п. 4.4 та 4.5 кредитного договору. Отже збільшення відсоткової ставки з 0,1485 % до 0,99 % відбулося за погодженням з позичальником.

Заборгованість за відсотками по Договору № 1726291 від 28 квітня 2025 року становить суму 13 464,00 грн (а саме 757,50 грн (30 днів користування кредитом за відсотковою ставкою 0,1485 % в день) + 34 417,50 грн (199 днів користування кредитом за відсотковою ставкою 0,99% в день) «-» здійснені оплати відповідачкою, а саме: 757,50 грн 27.05.2025, 5 049,00 грн 26.06.2025, 5 049,00 грн 26.07.2025, 5 049,00 грн 25.08.2025, 5 049,00 грн 24.09.2025). Відтак, за весь строк кредитування - 230 днів, нараховувалась з 1-30 день кредитування відсоткова ставка 0,1485 % в день, з 31 по 230 день кредитування нараховувалась відсоткова ставка нараховувалася у розмірі 0,99 % вдень (базова), умови нарахування якої, передбачені кредитним договором та додатковою угодою.

Зазначене підтверджується й долученим розрахунком заборгованості за Кредитним договором № 1726291 від 28 квітня 2025 року та доводить, що заборгованість за кредитним договором становить 30 464,00 грн, яка складається з: 17 000,00 грн - тіло кредиту та 13 464,00 грн - нараховані проценти.

Таким чином, заборгованість за відсотками згідно Кредитного договору № 1726291 від 28 квітня 2025 року у розмір 13 464,00 грн нарахована в межах строку дії договору та у відповідності до умов укладеного між сторонами договірних відносин.

Проте суд першої інстанції без достатніх правових підстав й нормативного обґрунтування й з нехтуванням умов, визначених Договором кредиту, визначив, що відсотки (за останньою Додатковою угодою) за користування позичальником кредитними коштами нараховані поза межами строку кредитування та не за встановленою відсотковою ставкою. Судом проігноровано зміст Кредитного договору № 1726291 від 28 квітня 2025 року, і що термін дії договору та додаткових угод становить період 28 квітня 2025 року по 13 грудня 2025 року.

Суд першої інстанції у своєму рішенні не дослідив детальні розрахунки, надані апелянтом, не надав йому правової оцінки та не вказав, яким чином цей розрахунок впливає на встановлення фактичної заборгованості.

Судом встановлено, що під час укладення Кредитного договору відповідач був належним чином повідомлений про умови кредитування, у тому числі щодо процентної ставки за кредитом, її типу (фіксована), порядку її обчислення та сплати процентів, реальної річної процентної ставки, та погодив такі умови, підписавши договори шляхом використанням кваліфікованого електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

За своєю правовою природою проценти за кредитом входять до складу кредитного зобов`язання та обов`язок позичальника сплатити проценти за надані йому грошові кошти (кредит) є істотною умовою кредитного договору відповідно до вимог Цивільного кодексу України та вимог Закону України «Про споживче кредитування».

У цивільному законодавстві діє презумпція правомірності правочину, відповідно до якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Щодо підстав для нарахування відсотків в межах терміну, визначеному кредитним договором й додатковими угодами та вимог регулятора НБУ щодо зазначення обов`язкових відомостей в договорі кредитування, вказує, що сторони умовами договору, зокрема у п. 1.4.1, 1.4.2 та зокрема у п. 2 додаткових угод визначили «Основну відсоткову ставку, що становить - 0,9900 %». Умовами додаткових угод до кредитного договору в п. 3 зазначена денна процентна ставка на дату укладення Договору: 0,12 % в день - це середня ставка, та визначає, що нарахування відсотків у графіку (Додаток 1) відбувається при застосуванні спеціальних умов лояльності/знижок. Пункт 3 Додаткової угоди є прямим виконанням кредитором вимог ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» та нормативних актів НБУ щодо обов`язку інформування споживача про вартість кредиту. Зазначення у цьому пункті орієнтовної реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту свідчить про те, що позичальник був у чіткій та зрозумілій формі ознайомлений з фінансовими наслідками пролонгації до моменту підписання угоди. Тобто п. 2 визначили 0,9900 %, а в п. 3 - 0,43 % - це застосування лояльних умов (дисконту).

Зазначення в п. 3 Додаткових угод до кредитного договору «Орієнтовна загальна вартість...» - не є встановленням нової фіксованої ставки, а є математичною моделлю (прикладом) суми вартості кредиту за умови ідеального виконання Графіка платежів.

Оскільки позичальниця не виконала умови Графіка та допустила прострочення, право на отримання «дисконтної» вартості кредиту було нею втрачено, та нарахування здійснюється за базовою (основною) ставкою 0,990000 %, яка діє протягом усього строку.

Вважає, що ухвалюючи оскаржуване рішення, судом неправомірно обмежено розмір нарахованих процентів за користування кредитом, що фактично є проявом порушення рівності учасників судового процесу перед законом і судом.

Суд не звернув уваги на наявність обґрунтованого й деталізованого розрахунку заборгованості за відсотками та всіх його складових, не врахував можливість пролонгації Договору та правильний розподіл процентів між строковим та простроченим тілом кредиту, що призвело до істотного заниження суми процентів, які підлягають стягненню відповідно до Договору.

Просить змінити рішення Болехівського міського суду від 10 липня 2026 року в частині відмови у задоволені позову, щодо стягнення нарахованих процентів за користування кредитом та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ТОВ «ФК «Абекор» до ОСОБА_1 , стягнути заборгованість за Кредитним договором № 1726291 від 28.04.2025 в сумі 30 464,00 грн, яка складається із: 17 000,00 грн - тіло кредиту та 13 464,00 грн - нараховані проценти. Стягнути з відповідача судовий збір, сплачений суду першої інстанції у розмірі 2662,40 грн та витрати на професійну правову допомогу у розмірі 10 000,00 грн. Стягнути з відповідача судовий збір, сплачений за подання апеляційної скарги у розмірі 3663,60 грн та витрати на правничу допомогу в розмірі 7000 грн, пов`язані з розглядом справи у судді апеляційної інстанції.

Позиція інших учасників справи

Відзиви на апеляційні скарги до суду апеляційної інстанції не надходили.

Відповідно до частини третьої статті 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Позиція Івано-Франківського апеляційного суду

Згідно з частиною 1 ст. 369 ЦПК України, ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, без повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Частиною 6 ст. 19 ЦПК України визначено, що малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Отже, справа є малозначною в силу прямої вказівки закону.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Курилкіна Сергія Івановича до задоволення не підлягає, апеляційна скарга ТОВ «Фінансова компанія «Абекор» підлягає до часткового задоволення, з огляду на наступне.

Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення Болехівського міського суду від 10 липня 2026 року зазначеним вимогам в повній мірі не відповідає.

Фактичні обставини справи

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, згідно копії Анкети клієнта - фізичної особи, що сформована за допомогою програмного забезпечення (ІТС), встановлено анкетні та інші дані позичальника ОСОБА_1 (а.с. 32), а також електронним підписом одноразовим ідентифікатором v85396 ОСОБА_1 було підписано Інформаційне повідомлення споживача про обробку персональних даних (а.с. 27).

Відповідно до копії Кредитного договору № 1726291 від 28.04.2025, 10:30, між ТОВ «ФК «Абекор» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання коштів у кредит, відповідно до умов якого позичальник отримала у кредит грошові кошти в розмірі 17 000 грн строком на 80 днів з кінцевим терміном повернення 16 липня 2025 року, та зобов`язалася повернути кредит згідно Графіку платежів, який є Додатком № 1 до Договору (а.с. 27-31).

Пунктами 1.3.1, 1.3.2, 1.4.1, 1.4.2 Договору передбачено сплату кредиту двома платежами: 1-й платіж через 30 днів (перший період користування кредитом, протягом якого застосовується базова процентна ставка - 0,99 % в день); 2-й платіж через 50 днів (другий період користування кредитом, протягом якого застосовується основна процентна ставка - 0,99 % в день).

Відповідно до пунктів 1.8-1.11 Договору загальні витрати за кредитом на дату укладення Договору складають: 1598,85 грн. Орієнтовна реальна річна процентна ставка на дату укладення Договору складає: 152,18 % річних. Орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладення Договору складає: 18 598,85 грн. Обчислення денної та орієнтовної реальної річної процентних ставок, загальних витрат за кредитом та орієнтовної загальної вартості кредиту також базується на припущенні, що Договір залишається дійсним протягом погодженого строку та, що Кредитор і Позичальник виконають свої обов`язки на умовах та у строки, визначені Договором.

Кошти кредиту надаються Кредитором у безготівковій формі шляхом їх перерахування на поточний рахунок Позичальника, уключаючи використання реквізитів платіжної картки № НОМЕР_1 що емітована банком України (далі - платіжна картка) (п. 2.1 Договору).

Відповідно до п.п. 4.1-4.4 Договору строк кредиту може бути продовжено за ініціативою Позичальника на кількість днів, запропоновану Кредитором (умови продовження строку кредиту, що пропонуються Кредитором, публікуються на Сайті), на підставі правочину, що укладається між Сторонами, відповідно до наступного порядку.

Позичальник з метою ініціювання перед Кредитором продовження строку кредиту повинен здійснити всі без виключення наступні дії: 1) в Особистому кабінеті або на платіжному терміналі здійснити вибір клавіші, що вказує на продовження строку кредиту; 2) на користь Кредитора внести платіж у розмірі не менше суми нарахованих та несплачених на дату ініціювання продовження строку кредиту процентів, через Особистий кабінет або платіжний термінал; 3) ознайомитися та підписати правочин про продовження строку кредиту своїм електронним підписом, що відтворений шляхом використання Позичальником одноразового ідентифікатора, який формується для кожного разу використання та направляється Позичальнику на номер мобільного телефону повідомлений останнім Кредитору в ІКС Кредитора/зазначений в Договорі.

Кредитор має право, але не обов`язок укладення з Позичальником правочину про продовження строку кредиту, в тому числі у випадку здійснення Позичальником дій направлених на ініціювання такого продовження. Розмір процентної ставки, що застосовується в період продовження строку кредиту, визначається в правочині про продовження строку кредиту. Зокрема на період продовження застосовується основна процентна ставка, яка діє у Кредитора на момент такого продовження, якщо інші умови та ставка не будуть визначені сторонами в правочині щодо продовження строку кредиту.

Згідно копії Таблиці (Графіка платежів) обчислення загальної вартості кредиту для позичальника - встановлено, що відповідач зобов`язалась повернути отримані у кредит грошові кошти двома платежами: 27.05.2025 у розмірі 16 057,35 грн (з яких 15 300,00 грн - сума кредиту, 757,35 грн - проценти за користування кредитом) та 16.07.2025 у розмірі 2541,50 грн (з яких 1700,00 грн - сума кредиту, 841,50 грн - проценти за користування кредитом), а всього у сумі 18 598,85 грн, з яких 17 000 грн - сума кредиту, 1598,85 грн - проценти за користування кредитом (а.с. 36).

Згідно копії Паспорта споживчого кредиту встановлено інформацію, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит, та відповідає умовам укладеного договору (а.с. 37).

За змістом копії Log file за Кредитним договором № 1726291 від 28.04.2025 встановлено хронологію дій щодо укладення кредитного договору (а.с. 38).

Відповідно до копії Додаткової угоди до Кредитного договору № 1726291 від 28.04.2025, підписаної позичальником електронним підписом одноразовим ідентифікатором b52621 о 19:04 27 травня 2025 року, сторони домовились продовжити строк кредиту на 80 днів, в зв`язку з чим погодили внести наступні зміни до Договору: на часткову зміну п. 1.3 Договору та Додатку 1 до Договору, сторони погодили, що строк кредиту складає загальну кількість днів користування кредитором (крім періоду прострочення), з кінцевим терміном повернення кредиту: 15 серпня 2025 року. В межах нового строку кредиту, обрахунок кількості днів в періоді та відповідно обрахунок нового строку кредиту, здійснюються з наступного дня, що слідує за днем укладення додаткової угоди на продовження строку кредиту. Кількість платежів в період пролонгації - 2 платежі. Періодичність сплати платежів в період пролонгації: 1-й платіж через 30 днів (період, що починається з наступного дня, що слідує за днем укладення цієї додаткової угоди та закінчується останнім днем (включно), встановленим для сплати цього платежу). 2-й платіж через 50 днів (період, що починається з наступного дня, що слідує за останнім днем першого періоду користування кредитом та закінчується останнім днем (включно), встановленим для сплати цього платежу). У межах нового строку кредиту, застосовується наступний розмір процентної ставки: основна процентна ставка - 0,99 % в день, застосовується протягом періоду пролонгації (продовження). Орієнтовна загальна вартість кредиту за стандартною ставкою складе: 22 890,50 грн.

Згідно копії Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит на період продовження строку кредиту станом на 27.05.2025 сума заборгованості за кредитом становить 17 000,00 грн. Відповідач зобов`язалась повернути отримані у кредит грошові кошти двома платежами: 26.06.2025 у розмірі 20 349,00 грн (з яких 15 300,00 грн - сума кредиту, 5049,00 грн - проценти за користування кредитом) та 15.08.2025 у розмірі 2541,50 грн (з яких 1700,00 грн - сума кредиту, 841,50 грн - проценти за користування кредитом), а всього у сумі 22 890,50 грн (з яких 17 000 грн - сума кредиту, 5890,50 грн - проценти за користування кредитом).

Відповідно до копії Додаткової угоди до Кредитного договору № 1726291 від 28.04.2025, підписаної позичальником електронним підписом одноразовим ідентифікатором b69584 о 11:05 26 червня 2025 року, сторони домовились продовжити строк кредиту на 80 днів, в зв`язку з чим погодили внести наступні зміни до Договору: на часткову зміну п. 1.3 Договору та Додатку 1 до Договору, сторони погодили, що строк кредиту складає загальну кількість днів користування кредитором (крім періоду прострочення), з кінцевим терміном повернення кредиту: 14 вересня 2025 року. В межах нового строку кредиту, обрахунок кількості днів в періоді та відповідно обрахунок нового строку кредиту, здійснюються з наступного дня, що слідує за днем укладення додаткової угоди на продовження строку кредиту. Кількість платежів в період пролонгації - 2 платежі. Періодичність сплати платежів в період пролонгації: 1-й платіж через 30 днів (період, що починається з наступного дня, що слідує за днем укладення цієї додаткової угоди та закінчується останнім днем (включно), встановленим для сплати цього платежу). 2-й платіж через 50 днів (період, що починається з наступного дня, що слідує за останнім днем першого періоду користування кредитом та закінчується останнім днем (включно), встановленим для сплати цього платежу). У межах нового строку кредиту, застосовується наступний розмір процентної ставки: основна процентна ставка - 0,99 % в день, застосовується протягом періоду пролонгації (продовження). Орієнтовна загальна вартість кредиту за стандартною ставкою складе: 22 890,50 грн (а.с. 45-46).

Згідно копії Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит на період продовження строку кредиту станом на 27.05.2025 сума заборгованості за кредитом становить 17 000,00 грн. Відповідач зобов`язалась повернути отримані у кредит грошові кошти двома платежами: 26.07.2025 у розмірі 20 349,00 грн (з яких 15 300,00 грн - сума кредиту, 5049,00 грн - проценти за користування кредитом) та 14.09.2025 у розмірі 2541,50 грн (з яких 1700,00 грн - сума кредиту, 841,50 грн - проценти за користування кредитом), а всього у сумі 22 890,50 грн (з яких 17 000 грн - сума кредиту, 5890,50 грн - проценти за користування кредитом).

Відповідно до копії Додаткової угоди до Кредитного договору № 1726291 від 28.04.2025, підписаної позичальником електронним підписом одноразовим ідентифікатором g45811 о 19:59 26 липня 2025 року, сторони домовились продовжити строк кредиту на 80 днів, в зв`язку з чим погодили внести наступні зміни до Договору: на часткову зміну п. 1.3 Договору та Додатку 1 до Договору, сторони погодили, що строк кредиту складає загальну кількість днів користування кредитором (крім періоду прострочення), з кінцевим терміном повернення кредиту: 14 жовтня 2025 року. В межах нового строку кредиту, обрахунок кількості днів в періоді та відповідно обрахунок нового строку кредиту, здійснюються з наступного дня, що слідує за днем укладення додаткової угоди на продовження строку кредиту. Кількість платежів в період пролонгації - 2 платежі. Періодичність сплати платежів в період пролонгації: 1-й платіж через 30 днів (період, що починається з наступного дня, що слідує за днем укладення цієї додаткової угоди та закінчується останнім днем (включно), встановленим для сплати цього платежу). 2-й платіж через 50 днів (період, що починається з наступного дня, що слідує за останнім днем першого періоду користування кредитом та закінчується останнім днем (включно), встановленим для сплати цього платежу). У межах нового строку кредиту, застосовується наступний розмір процентної ставки: основна процентна ставка - 0,99 % в день, застосовується протягом періоду пролонгації (продовження). Орієнтовна загальна вартість кредиту за стандартною ставкою складе: 22 890,50 грн (а.с. 48).

Згідно копії Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит на період продовження строку кредиту станом на 27.05.2025 сума заборгованості за кредитом становить 17 000,00 грн. Відповідач зобов`язалась повернути отримані у кредит грошові кошти двома платежами: 25.08.2025 у розмірі 20 349,00 грн (з яких 15 300,00 грн - сума кредиту, 5049,00 грн - проценти за користування кредитом) та 14.10.2025 у розмірі 2541,50 грн (з яких 1700,00 грн - сума кредиту, 841,50 грн - проценти за користування кредитом), а всього у сумі 22 890,50 грн (з яких 17 000 грн - сума кредиту, 5890,50 грн - проценти за користування кредитом).

Відповідно до копії Додаткової угоди до Кредитного договору № 1726291 від 28.04.2025, підписаної позичальником електронним підписом одноразовим ідентифікатором h62497 о 19:04 25 серпня 2025 року, сторони домовились продовжити строк кредиту на 80 днів, в зв`язку з чим погодили внести наступні зміни до Договору: на часткову зміну п. 1.3 Договору та Додатку 1 до Договору, сторони погодили, що строк кредиту складає загальну кількість днів користування кредитором (крім періоду прострочення), з кінцевим терміном повернення кредиту: 13 листопада 2025 року. В межах нового строку кредиту, обрахунок кількості днів в періоді та відповідно обрахунок нового строку кредиту, здійснюються з наступного дня, що слідує за днем укладення додаткової угоди на продовження строку кредиту. Кількість платежів в період пролонгації - 2 платежі. Періодичність сплати платежів в період пролонгації: 1-й платіж через 30 днів (період, що починається з наступного дня, що слідує за днем укладення цієї додаткової угоди та закінчується останнім днем (включно), встановленим для сплати цього платежу). 2-й платіж через 50 днів (період, що починається з наступного дня, що слідує за останнім днем першого періоду користування кредитом та закінчується останнім днем (включно), встановленим для сплати цього платежу). У межах нового строку кредиту, застосовується наступний розмір процентної ставки: основна процентна ставка - 0,99 % в день, застосовується протягом періоду пролонгації (продовження). Орієнтовна загальна вартість кредиту за стандартною ставкою складе: 22 890,50 грн (а.с. 42-43).

Згідно копії Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит на період продовження строку кредиту станом на 27.05.2025 сума заборгованості за кредитом становить 17 000,00 грн. Відповідач зобов`язалась повернути отримані у кредит грошові кошти двома платежами: 24.09.2025 у розмірі 20 349,00 грн (з яких 15 300,00 грн - сума кредиту, 5049,00 грн - проценти за користування кредитом) та 13.11.2025 у розмірі 2541,50 грн (з яких 1700,00 грн - сума кредиту, 841,50 грн - проценти за користування кредитом), а всього у сумі 22 890,50 грн (з яких 17 000 грн - сума кредиту, 5890,50 грн - проценти за користування кредитом).

Відповідно до копії Додаткової угоди до Кредитного договору № 1726291 від 28.04.2025, підписаної позичальником електронним підписом одноразовим ідентифікатором t69052 о 20:13 24 вересня 2025 року, сторони домовились продовжити строк кредиту на 80 днів, в зв`язку з чим погодили внести наступні зміни до Договору: на часткову зміну п. 1.3 Договору та Додатку 1 до Договору, сторони погодили, що строк кредиту складає загальну кількість днів користування кредитором (крім періоду прострочення), з кінцевим терміном повернення кредиту: 13 грудня 2025 року. В межах нового строку кредиту, обрахунок кількості днів в періоді та відповідно обрахунок нового строку кредиту, здійснюються з наступного дня, що слідує за днем укладення додаткової угоди на продовження строку кредиту. Кількість платежів в період пролонгації - 2 платежі. Періодичність сплати платежів в період пролонгації: 1-й платіж через 30 днів (період, що починається з наступного дня, що слідує за днем укладення цієї додаткової угоди та закінчується останнім днем (включно), встановленим для сплати цього платежу). 2-й платіж через 50 днів (період, що починається з наступного дня, що слідує за останнім днем першого періоду користування кредитом та закінчується останнім днем (включно), встановленим для сплати цього платежу). У межах нового строку кредиту, застосовується наступний розмір процентної ставки: основна процентна ставка - 0,99 % в день, застосовується протягом періоду пролонгації (продовження). Орієнтовна загальна вартість кредиту за стандартною ставкою складе: 22 890,50 грн (а.с. 51-52).

Згідно копії Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит на період продовження строку кредиту станом на 27.05.2025 сума заборгованості за кредитом становить 17 000,00 грн. Відповідач зобов`язалась повернути отримані у кредит грошові кошти двома платежами: 24.10.2025 у розмірі 20 349,00 грн (з яких 15 300,00 грн - сума кредиту, 5049,00 грн - проценти за користування кредитом) та 13.12.2025 у розмірі 2541,50 грн (з яких 1700,00 грн - сума кредиту, 841,50 грн - проценти за користування кредитом), а всього у сумі 22 890,50 грн (з яких 17 000 грн - сума кредиту, 5890,50 грн - проценти за користування кредитом).

Згідно копії квитанції до платіжної інструкції № 20206-1363-212094304 від 28.04.2025 на картку отримувача ОСОБА_1 через надавача послуг на переказ коштів ТОВ «ФК «Контрактовий дім» 28.04.2025 було перераховано кошти у розмірі 17 000 грн. Призначення платежу: кредитні кошти від ТОВ «ФК «Абекор» (а.с. 33).

Відповідно до копії листа про надання інформації/документів за № 21886 від 23.03.2026 ТОВ «ФК «Контрактовий Дім» вказаним товариством на підставі Договору № 8122023/02А від 28.12.2023 було здійснено переказ грошових коштів від ТОВ «ФК «Абекор» 28.04.2025 о 10:30 на картку отримувача НОМЕР_1 у сумі 17 000 грн; ID платежу 1597520527; номер замовлення 50571895-16e1-4642-b6cc-5dd8b368a35c; статус «успіх» (а.с. 41).

За змістом копії розрахунку заборгованості по Кредитному договору № 1726291 від 28.04.2025 ОСОБА_1 , наданої позивачем ТОВ «ФК «Абекор», заборгованість відповідача станом на 13 грудня 2025 року становить 30 464,40 грн, з яких: 17 000,00 грн - прострочене тіло кредиту, 5873,67 грн - нарахування процентів, 7 590,33 грн - нарахування на прострочене тіло кредиту (а.с. 39-40).

Відповідно до копії повідомлення, наданого АТ КБ «ПриватБанк» на вимогу суду в порядку витребування доказів за № 20.1.0.0.0/7-260424/75031-БТ від 28.04.2026 та копії виписки за Договором № б/н за період 28.04.2025-29.04.2025, підтверджено, що на ім`я ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , банком було емітовано платіжну картку № НОМЕР_1 (із зазначення повних реквізитів картки), та надано інформацію про рух коштів по картці за період з 28.04.2025-29.04.2025, на яку 28.04.2025 було здійснено зарахування коштів у сумі 17 000 грн (а.с. 68-69).

Застосовані норми права та висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що матеріалами справи підтверджено укладення 28.04.2025 між ТОВ «ФК «Абекор» та відповідачем ОСОБА_1 електронного Кредитного договору № 1726291. Між сторонами було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов кредитного договору, після укладення якого між ними виникли взаємні права та обов`язки. Позивач ТОВ «ФК «Абекор» зобов`язання за договором виконав, оскільки надав відповідачу можливість розпоряджатися кредитними коштами в розмірі 17 000 грн шляхом перерахування коштів на платіжну карту відповідачки. Однак, відповідачка належним чином мови договору не виконала.

Разом з тим, суд прийшов до висновку про часткове нарахування процентів за кредитом за межами строку кредитування, узгодженого сторонами, що фактично є відповідальністю боржника, передбаченою ст. 625 ЦК України. Тому у відповідності з положенням п. 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування позичальник звільняється від їх сплати. Отже, суд дійшов висновку про відмову в стягненні відсотків за користування кредитом в розмірі 7573,50 грн.

Суд вважав, що в позивача виникло право вимагати повернення заборгованості за кредитом, що включає тіло кредиту в розмірі 17 000 грн та нараховані відсотки в розмірі 5890,5 грн (13 464 грн - 7573,50 грн), всього - 22 890,50 грн.

Пропорційно до задоволених позовних вимог та з урахуванням обставин справи судом вирішено стягнути з відповідачки на користь позивача витрати на правничу допомогу в сумі 1502,8 грн, судовий збір в сумі 2000,51 грн та витрати за відправку документів відповідачу в сумі 124,57 грн.

Однак, апеляційний суд не може в повній мірі погодитися із такими висновками, з огляду на наступне.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).

Статті 6 та 627 ЦК України визначають, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Загальні правила щодо форми договору визначено статтею 639 ЦК України, згідно з якою: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним кодексом України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Частиною п`ятою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Положеннями статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Частиною 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору; одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію.

Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Судом першої інстанції встановлено, що на виконання умов укладеного Договору № 1726291 від 28.04.2025 позивачем надано відповідачці ОСОБА_1 кредитні кошти в розмірі 17 000,00 грн. Однак відповідачка свої зобов`язання щодо повернення кредитних коштів належним чином не виконала, внаслідок чого утворилась заборгованість за тілом кредиту та за відсотками.

Щодо доводів представника відповідачки про недоведення укладення нею вказаного договору, апеляційний суд зазначає наступне.

У справі встановлено, що ОСОБА_1 , маючи намір отримати в кредит грошові кошти, ідентифікувала себе в інформаційно-комунікаційній системі ТОВ «ФК «Абекор» та заповнила анкету клієнта. Анкета клієнта фізичної особи, що сформована за допомогою програмного забезпечення, містить дані про клієнта, особисту інформацію, дані її паспорта, адресу реєстрації та адресу фактичного місця проживання, зміст діяльності, соціальний статус, контактні дані клієнта, фінансовий стан, оцінку клієнта, а також проведення ідентифікації (верифікації) клієнта за допомогою системи BankID НБУ. А твердження представника відповідачки що вона мала пройти повторну верифікацію через BankID безпосередньо в день укладення спірного договору, нічим не обґрунтовано. Відповідно до змісту заяви, в ній зазначається дата саме першого повного заповнення клієнтом даних в ІТС фінансової установи. В подальшому вносяться зміни анкетних даних за наявності таких.

Кредитний договір № 1726291 підписано відповідачкою відповідно до вимог ч.ч. 6-8 ст. 11, ст. 12 ЗУ «Про електронну комерцію» за допомогою електронного підпису, відтвореного шляхом використання одноразового ідентифікатора v85396. Договір містить детальну інформацію щодо особи ОСОБА_1 , зокрема, РНОКПП, номер та дату видачі паспорта, адресу реєстрації та проживання, номер мобільного телефону, адресу електронної пошти та номер банківського рахунку.

У договорі сторони узгодили його умови.

Log file містить інформацію щодо укладення між ТОВ «ФК «Абекор» та ОСОБА_1 . Кредитного договору № 1726291 від 28.04.2025.

Щодо доводів апеляційної скарги представника відповідача, що ознайомлення з офертою та укладення кредитного договору через гіперпосилання в особистому кабінеті не відповідає вимогам чинного законодавства України, що одноразовий ідентифікатор, відправлений через SMS, не є КЕП або належним аналогом власноручного підпису відповідно до вимог Закону, і це ставить під сумнів дійсність та юридичну силу договору, підписаного таким чином, то такі є безпідставними. З урахуванням викладених вище положень Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч. 5 ст. 11 Закону), а електронний правочин може бути підписаний сторонами в тому числі шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором (ст. 12 Закону).

Твердження вказаного апелянта про відсутність перевірки наміру клієнта діяти від свого імені, у власних інтересах, а не на користь третьої особи, та чи не було використано такий ідентифікатор третьою особою з неправомірними намірами безпідставні. Відповідачка не надала доказів передачі чи втрати нею у вказаний період документів, телефону, SIM-карти, ідентифікаційних даних, які б давали можливість третім особам діяти від її імені, звернення з цього приводу до правоохоронних органів, звернення до мобільного оператора щодо несанкціонованого доступу. Зазначений кредитний договорі не оспорювала. Більше того, в апеляційній скарзі не заперечується, що нею було здійснено 5 добровільних платежів на загальну суму 21 653,50 грн, які на її думку банк безпідставно зарахував на погашення відсотків замість тіла кредиту, що свідчить про визнання нею укладення такого договору.

У постанові від 01 липня 2024 року у справі № 638/161/22 Верховний Суд погоджується з тим, що без введення позичальником відповідних даних, здійснення його верифікації, передання ним та отримання товариством персональних даних від позивача з метою укладення договору, таке укладення кредитного договору є неможливим. А в матеріалах справи відсутні докази протиправності дій третіх осіб стосовно позивача, які стосуються підписання кредитного договору.

Щодо доводів представника відповідачки, що надання їй грошових коштів також не доведено, довідка платіжного посередника EasyPay та лист ТОВ «ФК «Контрактовий дім» № 21886 не є первинними документами бухгалтерського обліку, а на момент звернення до суду з позовною заявою позивач визнавав, що не володіє доказами належності платіжної картки № НОМЕР_1 відповідачу, у зв`язку з чим заявляв клопотання про витребування доказів, то такі спростовуються наступним.

Так, факт перерахування коштів на платіжну карту відповідачки підтверджується копією квитанції до платіжної інструкції № 20206-1363-212094304 від 28.04.2025, згідно якої на картку отримувача ОСОБА_1 через надавача послуг на переказ коштів ТОВ «ФК «Контрактовий дім» 28.04.2025 було перераховано кошти у розмірі 17 000 грн. Призначення платежу: кредитні кошти від ТОВ «ФК «Абекор» (а.с. 33); копією листа про надання інформації/документів за № 21886 від 23.03.2026 ТОВ «ФК «Контрактовий Дім», згідно якого вказаним товариством на підставі Договору № 8122023/02А від 28.12.2023 було здійснено переказ грошових коштів від ТОВ «ФК «Абекор» 28.04.2025 о 10:30 на картку отримувача НОМЕР_1 у сумі 17 000 грн; ID платежу 1597520527; номер замовлення 50571895-16e1-4642-b6cc-5dd8b368a35c; статус «успіх» (а.с. 41); наданими на виконання ухвали суду АТ КБ «ПриватБанк» відповіді за № 20.1.0.0.0/7-260424/75031-БТ від 28.04.2026 та копії виписки за Договором № б/н за період 28.04.2025-29.04.2025, згідно яких на ім`я ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , банком було емітовано платіжну картку № НОМЕР_1 (із зазначення повних реквізитів картки), відповідно до виписки про рух коштів по картці за період з 28.04.2025-29.04.2025, 28.04.2025 було здійснено зарахування в сумі 17 000 грн (а.с. 68-69).

Саме такий номер банківської картки було вказано позичальником ОСОБА_1 при укладені Кредитного договору від 28.04.2025 (а.с. 28).

Витребування такої інформації в банку на підтвердження позову є правом позивача.

А доводи апеляційної скарги відповідачки є взаємосуперечливими з огляду на те, що нею ж зазначалося, що позивач безпідставно, зазначивши дані такої картки без попередньої згоди відповідачки, здійснив протиправне розголошення банківської/платіжної таємниці.

Таким чином, факт перерахування коштів у зазначеній сумі саме на картку відповідачки доведено належними доказами. Також з наданої виписки вбачається, що відповідачка перерахованими їй 28.04.2025 коштами в розмірі 17 000 грн розпорядилася та вивела їх з картки до 29.04.2025.

Отже, висновок суду першої інстанції про те, що 28.04.2025 між сторонами був укладений Кредитний договір № 1726291, відповідно до якого відповідачка отримала грошові кошти під проценти, на умовах вказаних в Договорі, проте свої зобов`язання, всупереч умовам Договору, належним чином не виконала, є законним та обґрунтованим.

Щодо посилань цього апелянта на незаконність пролонгацій, укладення додаткових угод за ініціативою фінансової установи без надання додаткового капіталу, що суперечить висновку, викладеному в постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 23 травня 2022 року у справі № 393/126/20 про те, що: «Нарахування процентів за споживчим кредитом поза межами строку кредитування, визначеного первісним договором, під виглядом автоматичних пролонгацій чи щомісячних додаткових угод, які не надають споживачу нового грошового капіталу, а лише збільшують фінансовий тягар боржника, є незаконним, якщо споживач фактично повернув суму отриманого тіла кредиту з відсотками за первісний строк користування», апеляційний суд зазначає наступне.

Відповідно до п.п. 4.2-4.4 укладеного Кредитного договору позичальник з метою ініціювання перед Кредитором продовження строку кредиту повинен здійснити всі без виключення наступні дії: 1) в Особистому кабінеті або на платіжному терміналі здійснити вибір клавіші, що вказує на продовження строку кредиту; 2) на користь Кредитора внести платіж у розмірі не менше суми нарахованих та несплачених на дату ініціювання продовження строку кредиту процентів, через Особистий кабінет або платіжний термінал; 3) ознайомитися та підписати правочин про продовження строку кредиту своїм електронним підписом, що відтворений шляхом використання Позичальником одноразового ідентифікатора, який формується для кожного разу використання та направляється Позичальнику на номер мобільного телефону повідомлений останнім Кредитору в ІКС Кредитора/зазначений в Договорі.

Кредитор має право, але не обов`язок укладення з Позичальником правочину про продовження строку кредиту, в тому числі у випадку здійснення Позичальником дій направлених на ініціювання такого продовження.

Розмір процентної ставки, що застосовується в період продовження строку кредиту, визначається в правочині про продовження строку кредиту.

Як вбачається з матеріалів справи, такі умови позичальником було виконано та ініційовано укладення додаткових угод до кредитного договору на визначених умовах. Додаткові угоди підписані позичальником одноразовими ідентифікаторами, які були сформовані для кожного разу використання.

Відтак, доводи апелянта, що вона не мала наміру укладати такі додаткові угоди, безпідставні. А зазначений правовий висновок у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 23 травня 2022 року у справі № 393/126/20 є неревелантним до цієї справи, оскільки пролонгації строку кредитування не були автоматичними, і до укладення додаткових угод споживач не повертала суму отриманого тіла кредиту з відсотками за первісний строк користування.

Доводи, що в анкеті клієнта зазначені як адреса фактичного місця проживання відповідачки, так і зареєстроване місце її проживання, а в договорі і додаткових угодах тільки зареєстроване місце проживання, нічого не підтверджують і не спростовують.

Що стосується тверджень представника відповідачки, що вона повернула суму отриманого капіталу, тому нарахування позивачем відсотків за ставкою 0,99 % на день (361,35 % річних) поза межами первісного 80-денного строку договору є безпідставним, то такі суд не бере до уваги.

З розрахунку заборгованості вбачається, що відповідач ОСОБА_1 вносила платежі на погашення нарахованих відсотків, внесення яких згідно з п. 4.2 Кредитного договору якраз було однією з умов для укладення додаткових угод про продовження строку кредиту, а саме: 757,50 грн 27.05.2025, 5049,00 грн 26.06.2025, 5049,00 грн 26.07.2025, 5049,00 грн 25.08.2025, 5049,00 грн 24.09.2025.

Отже, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про стягнення з відповідачки на користь позивача тіла кредиту в сумі 17 000,00 грн, і доводи зазначеної апеляційної скарги такий не спростовують.

Щодо вирішення вимоги про стягнення нарахованих процентів, апеляційний суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Статтею 525 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що ставляться.

За змістом статей 610, 612 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом. У разі порушення боржником строків сплати чергових платежів, передбачених договором, відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України кредитор протягом усього часу - до встановленого договором строку закінчення виконання останнього зобов`язання вправі заявити в суді вимоги про дострокове повернення тієї частини позики (разом з нарахованими процентами - стаття 1048 ЦК України), що підлягає сплаті.

Отже, у випадку настання строку виконання зобов`язання за кредитним договором позичальник повинен повернути кредитору позику у повному обсязі та нараховані на час повернення проценти.

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ч. 1 ст. 599 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ч. 1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч.1 ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Згідно ч. 2 ст. 78 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 79 ЦПК України передбачено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Згідно норм ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

З огляду на наведені норми права, у разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави, стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави, стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

Згідно з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, який було враховано судом першої інстанції, припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики в разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосовано лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Як наслідок, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи в разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України, оскільки в охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 цього Кодексу, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Такі висновки викладені також у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року в справі № 310/11534/13-ц, в постанові Верховного Суду від 15 березня 2023 року по справі № 300/438/18.

У справі, що переглядається, умовами кредитного договору передбачено, що кредит - 17 000,00 грн надається строком на 80 днів з кінцевим терміном повернення 16 липня 2025 року.

Додатковою угодою від 27 травня 2025 року до Кредитного договору № 1726291 від 28 квітня 2025 року сторони погодили продовжити строк кредитування з кінцевим терміном повернення кредиту 15 серпня 2025 року.

Додатковою угодою від 26 червня 2025 року до Кредитного договору № 1726291 від 28 квітня 2025 року сторони погодили продовжити строк кредитування з кінцевим терміном повернення кредиту 14 вересня 2025 року.

Додатковою угодою від 26 липня 2025 року до Кредитного договору № 1726291 від 28 квітня 2025 року сторони погодили продовжити строк кредитування з кінцевим терміном повернення кредиту 14 жовтня 2025 року.

Додатковою угодою від 25 серпня 2025 року до Кредитного договору № 1726291 від 28 квітня 2025 року сторони погодили продовжити строк кредитування з кінцевим терміном повернення кредиту 13 листопада 2025 року.

Додатковою угодою від 24 вересня 2025 року до Кредитного договору № 1726291 від 28 квітня 2025 року сторони погодили продовжити строк кредитування з кінцевим терміном повернення кредиту 13 грудня 2025 року.

Пунктами 1.3.1, 1.3.2, 1.4.1, 1.4.2 Договору передбачено сплату кредиту двома платежами: 1-й платіж через 30 днів (перший період користування кредитом, протягом якого застосовується базова процентна ставка - 0,99 % в день); 2-й платіж через 50 днів (другий період користування кредитом, протягом якого застосовується основна процентна ставка - 0,99 % в день).

Також вказаними додатковими угодами сторонами передбачено, що в межах нового строку кредиту, обрахунок кількості днів в періоді та відповідно обрахунок нового строку кредиту, здійснюються з наступного дня, що слідує за днем укладення додаткової угоди на продовження строку кредиту. Кількість платежів в період пролонгації - 2 платежі. Періодичність сплати платежів в період пролонгації: 1-й платіж через 30 днів (період, що починається з наступного дня, що слідує за днем укладення цієї додаткової угоди та закінчується останнім днем (включно), встановленим для сплати цього платежу). 2-й платіж через 50 днів (період, що починається з наступного дня, що слідує за останнім днем першого періоду користування кредитом та закінчується останнім днем (включно), встановленим для сплати цього платежу). У межах нового строку кредиту, застосовується наступний розмір процентної ставки: основна процентна ставка - 0,99 % в день, застосовується протягом періоду пролонгації (продовження).

Як вбачається з матеріалів справи, сума заборгованості по відсотках нараховувалась в межах строку дії договору та додаткових угод з 28 квітня 2025 року по 13 грудня 2025 року, що підтверджується наявним в матеріалах справи розрахунком: перші 30 днів - за акційною процентною ставкою 0,1485 % в день, в подальшому - за основною процентною ставкою - 0,99 % в день по 13 грудня 2025 року.

Наведене спростовує докази представника відповідача і висновки місцевого суду про нарахування відсотків в межах строку, який перевищує погоджений договором строк кредитування.

При цьому, сплачені позичальником 757,50 грн 27.05.2025, 5049,00 грн 26.06.2025, 5049,00 грн 26.07.2025, 5049,00 грн 25.08.2025, 5049,00 грн 24.09.2025 зараховано на погашення відсотків відповідно до умов п. 4.2 Кредитного договору.

Тому сума непогашених відсотків становить 13 464,00 грн (5873,67 + 7590,33).

З огляду на викладене, висновки суду першої інстанції про те, що проценти в розмірі 0,99 % від залишку заборгованості за сумою кредиту за кожен день прострочення є мірою відповідальності позичальника за несвоєчасне виконання зобов`язання згідно вимог ст. 625 ЦК України, є безпідставними. А доводи апеляційної скарги представника позивача в цій частині знайшли своє підтвердження.

Оскільки суд першої інстанції неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи, є підстави для зміни судового рішення.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Щодо суті апеляційної скарги

Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

З урахуванням викладеного, на підставі ч. 1 ст. 376 ЦПК України рішення Болехівського міського суду від 10 липня 2026 року необхідно змінити, стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Абекор» заборгованість за Кредитним договором № 1726291 від 28.04.2025 в розмірі 30 464,00 грн, з яких 17 000,00 грн - тіло кредиту, 13 464,00 грн - нараховані проценти.

Щодо судових витрат

Відповідно до положень частини першої ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи.

Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Частиною 13 даної статті передбачено, що якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки позовні вимоги підлягають до задоволення в повному обсязі, з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню судовий збір, сплачений за подання позову в сумі 2662,40 грн та сплачений за подання апеляційної скарги в сумі 3993,60 грн.

Також з відповідачки на користь позивача підлягають стягненню витрати в сумі 165,78 грн за відправку документів.

Щодо зменшення суми відшкодування з відповідачки на користь позивача витрат за правничу допомогу, апеляційний суд зазначає наступне.

Відповідно до положень частини першої, пунктів 1, 4 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно вимог частин першої-третьої статті 137 ЦК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Позивачем заявлялися вимоги про стягнення витрат на правову допомогу в сумі 10 000,00 грн.

Однак, суд з урахуванням наданих доказів на понесення таких витрат позивачем, враховуючи характер виконаної адвокатом роботи, принципи співмірності та розумності, критерій реальності адвокатських витрат, а також виходячи з конкретних обставин справи, її складності, вважає за можливе погодитися з висновком суду першої інстанції про зменшення таких розмір витрат під час розгляду справи в суді першої інстанції до 2000,00 грн.

Щодо стягнення відшкодування з відповідачки на користь позивача витрат за правничу допомогу в суді апеляційної інстанції в сумі 7000,00 грн, то виходячи з вищенаведених норм права, суд вважає за можливе зменшення розміру таких до 1500,00 грн.

Згідно вимог пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України.

Зазначена справа є малозначною в силу вимог закону, тому судове рішення у цій справі в касаційному порядку оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 374, 376, 381-384, 389 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Курилкіна Сергія Івановича залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Абекор» задовольнити частково.

Рішення Болехівського міського суду від 10 липня 2026 року змінити.

Стягнути із ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Абекор» (ЄДРПОУ 39287145, адреса: вул. Костянтинівська, 75, прим. 601А, м. Київ, Подільський район, 04080) заборгованість за Кредитним договором № 1726291 від 28.04.2025 в розмірі 30 464 (тридцять тисяч чотириста шістдесят чотири) грн 00 коп. (з яких 17 000,00 грн - тіло кредиту, 13 464,00 грн - нараховані проценти), а також 2662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) грн 40 коп. сплаченого судового збору, 2000 (дві тисячі) грн 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу та 165 (сто шістдесят п`ять) грн 78 коп. за відправку документів відповідачу під час розгляду справи в суді першої інстанції.

Стягнути із ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Абекор» (ЄДРПОУ 39287145, адреса: вул. Костянтинівська, 75, прим. 601А, м. Київ, Подільський район, 04080) судовий збір, сплачений за подання апеляційної скарги в сумі 3993 (три тисячі дев`ятсот дев`яносто три) грн 60 коп. та 1500 (одну тисячу п`ятсот) грн 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з її ухвалення, касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Головуюча: О. О. Томин

Судді: І. В. Бойчук

О. В. Пнівчук

Повний текст постанови складено 12 жовтня 2026 року.