Постанова від 12 жовтня 2026 р. у справі №348/1379/26 — Івано-Франківський апеляційний суд

Справа № 348/1379/26

Провадження № 22-ц/4808/1895/26

Головуючий у 1 інстанції Міськевич О. Я.

Суддя-доповідач Бойчук

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 жовтня 2026 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд в складі:

судді-доповідача Бойчука І.В.,

суддів: Пнівчук О.В., Мальцевої Є.Є.,

розглянувши у порядку письмового провадження справу за позовом Акціонерного товариства «Комерційний банк «Глобус» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 на рішення Надвірнянського районного суду від 03 серпня 2026 року під головуванням судді Міськевич О.Я. у м. Надвірна,

в с т а н о в и в:

АТ «Комерційний банк «Глобус» звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги представник позивача мотивує тим, що 13.06.2018 між АТ КБ «Глобус» та ОСОБА_1 був укладений договір на відкриття поточного рахунку та обслуговування платіжної картки в АТ «КБ «Глобус», шляхом подачі заяви-анкети на приєднання до вказаного договору.

Відповідно до умов договору банк відкрив позичальнику картковий рахунок № НОМЕР_1 , що в подальшому було змінено на № НОМЕР_2 за програмою кредитування овердрафт «Запасочка» для фізичних осіб клієнтів АТ «КБ«Глобус», та встановлено ліміт дозволенного овердрафту на наступних умовах: сума ліміту овердрафту в розмірі 10 000 грн, який в подальшому був збільшений до 20 000 грн; строк дії ліміту овердрафту – 12 місяців (з 13.06.2018 по 12.06.2019), з правом продовження на кожні наступні 12 місяців на умовах, визначених договором; фіксована процентна ставка у разі непогашення кредитної заборгованості у пільговий період кредитування (річних) - 36%, яка в подальшому була змінена на 42.0% та 46,8%.

Позивач виконав взяті на себе зобов`язання та надав відповідачу в користування кошти, однак, відповідач умови договору не виконував належним чином, внаслідок чого у нього перед банківською установою утворилась заборгованість, яка станом на 01.03.2024 становить 33 018 грн, яка складається з: 20 000 грн – прострочена заборгованість по кредиту, 13 018,19 грн – прострочена заборгованість по процентам.

Просив стягнути з відповідача заборгованість за договором на відкриття поточного рахунку та обслуговування платіжної картки від 13.06.2018 року, зі змінами, в розмірі 33 018,19 грн, в тому числі: 20 000 грн прострочена заборгованість по кредиту, 13 018,19 грн прострочена заборгованість за процентами, а також понесені судові витрати в розмірі 6 000 грн та судові витрати в розмірі 3 028 грн.

Рішенням Надвірнянським районним судом від 03 серпня 2026 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № 2625/51046/648 від 13.06.2018 в розмірі 33 018,19 грн, з яких: 20 000 грн – прострочена заборгованість по кредиту; 13 018,19 грн – прострочена заборгованість за процентами, 3 328 грн судового збору, та 3 000 грн витрат на професійну правничу допомогу.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 зазначив, що ним оскаржується рішення у частині стягнення 13 018,19 грн процентів та у частині розподілу судових витрат. Рішення у частині стягнення 20 000 грн тіла кредиту апелянт не оскаржує.

Вказує, що ключова помилка суду: суд визнав 36% фіксованою ставкою, але одночасно легітимізував її односторонню зміну до 42% та 46,8%.

Оскаржуване рішення містить хронологічну суперечність, яка має безпосереднє значення для процентної вимоги. Суд зазначив, що 21.02.2018 тарифний комітет банку «збільшив» ставку до 42% річних. Водночас договір із ОСОБА_1 , за встановленням самого суду, укладено лише 13.06.2018, причому в підписаному документі встановлено фіксовані 36 % річних.

Зазначає, що окремий документ банку під назвою «Розрахунок заборгованості» станом на 01.03.2024 містить лише кінцеві показники: 20 000 грн простроченого кредиту та 13 018,19 грн прострочених процентів. Він не містить покрокового розрахунку процентів: бази нарахування, ставки на кожний період, кількості календарних днів, формули, зміни залишку тіла кредиту, часткових погашень і способу їх зарахування. Також суд не встановив факт і правову підставу продовження строку овердрафту після 12.06.2019, хоча це визначає межі нарахування договірних процентів.

Апеляційна скарга не будується на тезі про автоматичну недопустимість банківської виписки. Навіть прийнявши висновок суду про те, що виписка є допустимим доказом руху коштів і бухгалтерських операцій, із цього не випливає, що вона сама по собі доводить право банку на кожну застосовану процентну ставку та законність усього підсумку 13 018,19 грн.

Просить рішення в частині стягнення з ОСОБА_1 простроченої заборгованості за процентами в розмірі 13 018,19 грн скасувати і ухвалити нове рішення, яким відмовити АТ «КБ «Глобус» у задоволенні позовних вимог про стягнення з ОСОБА_1 13 018,19 грн заборгованості за процентами, а також здійснити новий розподіл судових витрат.

Представник АТ «КБ «Глобус» подав відзив на апеляційну скаргу в якому зазначає, що позивач надав суду всі необхідні документи для стягнення кредитної заборгованості з відповідача, а судом було винесено законне рішення ухвалене відповідно до норм матеріального права з дотриманням норм процесуального права.

Просить апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення без змін.

За змістом ч.13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, враховуючи таке.

Встановлено, що 13.06.2018 між АТ «КБ «Глобус» та ОСОБА_1 був укладений договір на відкриття поточного рахунку та обслуговування платіжної картки, шляхом подачі заяви-анкети № 2625/51046/648 на приєднання до вказаного договору, яким встановлено ліміт овердрафту 10 000 грн, зі строком дії ліміту овердрафту - 12 місяців (з 13.06.2018 по 12.06.2019), процентна ставка в пільговий період кредитування (30 днів) – 0,000001% річних, фіксована процентна ставка у разі непогашення кредитної заборгованості у пільговий період кредитування (річних) – 36,0% (а.с. 7-12).

Відповідач власноручним підписом підписав заяву-анкету № 2625/51046/648 на приєднання до договору на відкриття поточного рахунку та обслуговування платіжної картки АТ «КБ «Глобус» для фізичних осіб. У заяві-анкеті позичальником зазначено власні персональні дані (П.І.Б., дата народження, РНОКПП, документ, що посвідчує особу, адреса проживання, тощо), та погоджено умови кредитування (а.с. 15).

На підставі вказаної заяви АТ«КБ «Глобус» на ім`я відповідача відкрито картковий рахунок, на який встановлено овердрафт за програмою кредитування овердрафт «Запасочка» для операцій з платіжною карткою у валюті – гривня, видано платіжну картку зі строком дії ліміту овердрафту 12 місяців. Його дія може бути продовжена банком на кожні наступні 12 місяців на умовах визначених договором. Також видало платіжну картку.

На підставі заяви від 02.07.2018 ОСОБА_1 перевидано платіжну картку, та під розписку ознайомлено із правилами користувача платіжної картки (а.с. 17-18).

Пунктом 1.1.8 договору визначено, що дозволений овердрафт – кредит, який надається банком клієнту в межах ліміту дозволеного овердрафт в разі перевищення суми операції держателем ПК залишку коштів на рахунку та в інших випадках, визначених договором.

Банк, відповідно до умов договору на відкриття поточного рахунку та обслуговування платіжної картки, має право збільшувати та/або зменшувати розмір ліміту овердрафту, в залежності від платіжної дисципліни клієнта.

Протоколом № 10163 засідання малого кредитного комітету ПАТ «КБ «Глобус» від 29.11.2018, ОСОБА_1 збільшено ліміт овердрафту до 20 000 грн, про що повідомлено відповідача (а.с. 21).

Відповідно до п. 4.2.1. договору, проценти за користування овердрафтом нараховуються за фактичний строк користування кредитними коштам, виходячи із щоденного підсумкового залишку заборгованості на рахунку в розмірі процентної ставки, зазначеної в тарифах.

Відповідно до п. 4.7.3 договору, клієнт зобов`язаний повернути заборгованість за дозволеним овердрафтом в межах строку дії ліміту дозволеного овердрафту зазначеного в п. 4.1.9 договору, а заборгованість за недозволеним овердрафтом в день її виникнення.

Згідно п. 4.7.4 договору, за користування неповернутою в строк сумою дозволеного овердрафту та/або непогашення в строк суми обов`язкового щомісячного платежу та процентів за користування лімітом дозволеного овердрафту, клієнт зобов`язаний сплачувати проценти, комісії та штрафи відповідно до умов цього договору та тарифів банку.

Згідно до п.п. 6.1.1-6.1.3, 6.1.5 договору сторони погодили, що у випадку зміни економічної ситуації, погіршення фінансового стану банківської системи чи з метою недопущення збитковості даної послуги банк вправі вносити зміни доповнення до договору, включаючи зміну тарифів та послуг, що надаються держателю платіжної картки.

Рішенням тарифного комітету банку 21.02.2018 затверджено зміни до тарифного плану «ЗАПАСОЧКА», що затверджено протоколом № 09 від 21.02.2018, в тому числі внесено зміни до розміру відсоткової ставки та збільшено до 42% річних (а.с. 22-23).

Рішенням тарифного комітету банку 15.04.2019 затверджено зміни до тарифного плану «ЗАПАСОЧКА», що затверджено протоколом №14 від 15.04.2019, в тому числі внесено зміни до розміру відсоткової ставки та збільшено до 46,8% річних (а.с. 24-25).

Згідно виписки по договору № 2625/51046/648 за період з 27.06.2018 по 01.03.2024, відповідач ОСОБА_1 користувався кредитними коштами, у тому числі здійснював часткове погашення заборгованості за договором (а.с. 34-50, 81-97).

Згідно розрахунку заборгованості, складеного позивачем, у відповідача станом на 01.03.2024 утворилася заборгованість у розмірі 33 018,19 грн, з них: 20 000 грн – прострочена заборгованість по кредиту, 13 018,19 грн – прострочена заборгованість за процентам (а.с. 33).

З метою досудового врегулювання спору АТ «КБ «Глобус» направив відповідачу на адресу його зареєстрованого місця проживання, письмову вимогу від 07.11.2023 № 1-4023 про повернення кредиту та погашення заборгованості за кредитною карткою за період з 27.06.2018 по 06.11.2023 у розмірі 33 018,19 грн (а.с. 19-20). Станом на час розгляду справи вказана вимога відповідачем не виконана.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно із ч. 1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Згідно з ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч. 1, 2 ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та/або супутні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб.

Згідно зі ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Із прийняттям Закону України «Про електронну комерцію» № 675-VIII (надалі - Закон № 675-VIII) від 03 вересня 2015 року, який набрав чинності 30 вересня 2015 року, на законодавчому рівні встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.

У статті 3 Закону № 675-VIII визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до частини 3 статті 11 Закону № 675-VIII електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частина 4 статті 11 Закону № 675-VIII).

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі - частина 12 статті 11 Закону № 675-VIII.

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: - електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; - електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; - аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18 (провадження № 61-8449св19), електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

Отже, між сторонами вказаного кредитного договору було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договорів, які оформлені ними в електронній формі з використанням електронних підписів.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Задовольнивши частково позов АТ «КБ «Глобус», суд першої інстанції вказав, що відповідач, уклавши з позивачем електронний договір, згідно якого ним отримано послуги з надання коштів у кредит та взявши на себе зобов`язання з повернення кредитних коштів та сплати процентів за їхнє використання, належним чином їх не виконав, що призвело до виникнення заборгованості, тому дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення простроченої заборгованості за кредитом та за процентами в сумі 33 018,19 грн підлягають задоволенню. Рішення суду в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту апелянт не оскаржує.

Доводи апелянта про те, що суд першої інстанції визнав 36% фіксованою ставкою, але одночасно легітимізував її в односторонню зміну до 42% та 46,8% є не обґрунтованими та не доведеними.

В матеріалах справи містяться договір на відкриття поточного рахунку та обслуговування платіжної картки АТ «КБ «Глобус», анкета-заява № 2625/51046/648 від 13.06.2018 про приєднання до вказаного договору, та тарифні плати «Запасочка» (зі змінами), які містять наступні умови кредитування: сума/ліміт овердрафту – 10 000 грн (який збільшено до 20 000 грн згідно протоколу № 10163 засідання малого кредитного комітету ПАТ «КБ «Глобус» від 29.11.2018).

Строк дії ліміту овердрафту – 12 місяців (з 13.06.2018 по 12.06.2019), з можливістю банку продовжувати дію дозволеного овердрафту на кожні наступні 12 місяців на умовах, визначених договором. Процентна ставка в пільговий період кредитування (30 днів) – 0,000001% річних. Фіксована процентна ставка у разі непогашення заборгованості у пільговий період кредитування (річних) – 36,0% (рішенням тарифного комітету банку від 21.02.2018, затвердженим протоколом № 09 від 21.02.2018, внесено зміни до тарифного плану «ЗАПАСОЧКА», в тому числі до розміру відсоткової ставки та збільшено до 42% річних. рішенням тарифного комітету банку від 15.04.2019, затвердженим протоколом № 14 від 15.04.2019, внесено зміни до тарифного плану «ЗАПАСОЧКА», в тому числі до розміру відсоткової ставки та збільшено до 46,8% річних).

Заяву-анкету № 2625/51046/648 від 13.06.2018 про приєднання до договору на відкриття поточного рахунку та обслуговування платіжної картки АТ «КБ «Глобус», відповідачем підписано власноручним підписом, який міститься в полі «Відмітки Клієнта, підпис».

Підписання відповідачем заяви-анкети № 2625/51046/648 від 13.06.2018 вказує на те, що він взяв на себе зобов`язання за договором про приєднання до договору на відкриття поточного рахунку та обслуговування платіжної картки АТ «КБ «Глобус», щодо повернення кредитних коштів в розмірі 20 000 грн та сплати процентів за користування кредитними коштами. Докази повернення вказаних коштів та сплати процентів відповідачем в матеріалах справи відсутні.

Виписка по рахунку, що міститься в матеріалах справи є належним доказом щодо заборгованості відповідача за користування кредитними коштами, яка досліджується судом у сукупності з іншими доказами. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 16.09.2020 у справі № 200/5647/18, провадження № 61-9618св19; від 25.05.2021 у справі № 554/4300/16-ц, провадження № 61-3689св21, від 26.05.2021 у справі № 204/2972/20, провадження № 61-168св21, від 13.10.2021 у справі № 209/3046/20, провадження № 61-9207св21 та інших.

З розрахунку заборгованості вбачається, що проценти нараховувалися позивачем на залишок основного боргу, за період фактичного користування кредитними коштами та відповідно до погоджених сторонами ставок. Заявлений до стягнення розмір процентів – 13 018,19 грн - не перевищує розміру процентів, який міг бути нарахований за погодженими сторонами умовами користування кредитом протягом строку кредитування, а відповідачем такий розрахунок не спростований.

Доводи представника апелянта про те, що розмір нарахованих процентів не доведено належним перевірюваним розрахунком колегія суддів відхиляє, оскільки сам по собі значний розмір нарахованих процентів не свідчить про їх незаконність, якщо процентна ставка була визначена договором, доведена до відома споживача та підписана ним, і проценти нараховані за період фактичного користування кредитними коштами.

Апелянт не надав власного контррозрахунку, доказів повного чи часткового погашення процентів або доказів неправильності періоду їх нарахування.

За таких обставин, апеляційний суд приходить висновку, що вимоги позивача в частині стягнення процентів за користування кредитом у розмірі 13 018,19 грн є доведеними, ґрунтуються на умовах укладеного між сторонами договору, відповідають положенням ст. ст. 1048, 1054 ЦК України.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, передбачені статтею 203 ЦК України. Зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Вирішуючи спори про визнання правочинів недійсними, суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Відповідно до частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Статтею 18 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачено, що умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача.

Апеляційний суд зазначає, що умови договору відповідають законодавчому визначенню кредитного договору, передбаченому частиною першою статті 1054 ЦК України. Положення статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» не можуть бути застосовані щодо розміру процентів за користування кредитом, що відповідає висновкам, викладеним у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 07.09.2026 у спарві №552/672/23.

У цій справі проценти за користування кредитом, які позивач просить стягнути з відповідача, нараховані виключно у межах строку дії кредитного договору, не є мірою відповідальності за невиконання боргових зобов`язань позичальником, тому такі проценти, стягнуті з відповідача у визначеному судом розмірі, є правильними та обґрунтованими.

При вирішенні цього спору суд також врахував положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Зазначений Висновок також акцентує увагу й на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й відрізних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

ЄСПЛ неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що предмет і мета Конвенції як інструменту захисту прав людини потребують такого тлумачення і застосування її положень, завдяки яким гарантовані нею права були б не теоретичними чи ілюзорними, а практичними та ефективними (п.53 "Ковач проти України","Мельниченко проти України", "Чуйкіна проти України").

Згідно позиції Європейського суду з прав людини, сформованої, зокрема у справах "Салов проти України", "Проніна проти України" та "Серявін та інші проти України": принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії").

Інші доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, не спростовують висновки суду першої інстанції, та не містять підстав для скасування або зміни судового рішення.

Згідно ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів апеляційного суду дійшла переконання, що оскаржуване рішення судом першої інстанції постановлене з додержанням вимог матеріального і процесуального права, тому його слід залишити в силі. Доводи апеляційної скарги не спростовують його законності і обґрунтованості. Підстав для його скасування з мотивів, наведених у скарзі, не встановлено.

Порядок розподілу та відшкодування судових витрат регламентується статтею 141 ЦПК України.

Частиною першою зазначеної статті встановлено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи наведене, судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, покладаються на апелянта.

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Керуючись ст. 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Надвірнянського районного суду від 03 серпня 2026 року залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дня її ухвалення і у випадках, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України, може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Постанову складено 13 жовтня 2026 року.

Суддя-доповідач: І.В. Бойчук

Судді: О.В. Пнівчук Є.Є. Мальцева