Постанова від 12 жовтня 2026 р. у справі №522/22164/25 — Івано-Франківський апеляційний суд

Справа № 522/22164/25

Провадження № 22-ц/4808/1891/26

Головуючий у 1 інстанції Бородовський С. О.

Суддя-доповідач Пнівчук

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 жовтня 2026 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючої Пнівчук О. В.,

суддів: Бойчука І. В., Мальцевої Є. Є.,

розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Івано-Франківського міського суду від 21 липня 2026 року, у складі судді Бородовського С. О., у справі за позовом Департаменту праці і соціальної політики Одеської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення надмірно виплаченої допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам,

в с т а н о в и в:

У жовтні 2025 року Департамент праці і соціальної політики Одеської міської ради звернувся з позовом до ОСОБА_1 про стягнення надмірно виплаченої допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що ОСОБА_1 перебував на обліку в управлінні як отримувач допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, призначеної автоматично через Портал «Дія» з 01.05.2022 по 29.02.2024 в розмірі 2 000 грн щомісячно.

07.06.2024 року відповідач звернувся із заявою про призначення допомоги на наступний шестимісячний період. Під час її опрацювання встановлено, що ОСОБА_1 має у власності житлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується відомостями Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. У зв`язку з цим, відповідно до п. 29 Порядку № 332, управління надіслало відповідачу вимогу від 13.08.2024 року про повернення надміру виплачених коштів у розмірі 12 000 грн, яку вручено 18.08.2024 року. Незважаючи на повторні пропозиції повернути кошти, відповідач добровільно їх не повернув, у зв`язку з чим позивач просив стягнути зазначену суму в судовому порядку.

Рішенням Івано-Франківського міського суду від 21 липня 2026 року позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради надміру виплачені кошти у розмірі 12 000 грн та витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 028 грн.

Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу. Вважає оскаржуване рішення незаконним, необґрунтованим, ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Як правильно встановлено судом першої інстанції, нараховані ОСОБА_1 кошти у розмірі 12 000,00 грн є допомогою на проживання внутрішньо переміщеним особам, тому при вирішенні питання повернення вказаних коштів застосуванню підлягають положення статті 1215 ЦК України.

У матеріалах справи відсутні докази наявності рахункової помилки, зокрема висновки ревізії, акти перевірок чи службового розслідування, які б підтверджували її причини та характер.

Також позивачем не доведено фактів зловживання з боку відповідача, подання ним завідомо недостовірних відомостей чи його недобросовісності під час отримання соціальної допомоги. Саме лише припущення про обізнаність відповідача щодо обставин, які могли вплинути на право на допомогу, не свідчить про зловживання, оскільки Порядок № 332 не покладає на нього обов`язку відстежувати відповідні зміни та повідомляти про них позивача. Несвоєчасне припинення виплат унаслідок неналежного контролю з боку державного органу не може ставитися у вину відповідачу.

Відповідно до вимог Порядку № 332 саме на позивача покладається обов`язок перевіряти обґрунтованість видачі та достовірність документів, поданих для призначення грошової допомоги, а також здійснювати запити на безоплатній основі та отримувати відомості від підприємств, установи та організацій усіх форм власності, необхідні для призначення грошової допомоги та контролю правильності її надання.

Судом не надано належної правової оцінки тому, що позивачем не доведено факту зловживання правами відповідачем при поданні заяви про призначення допомоги, оскільки ОСОБА_1 надано всі відомості за наданим позивачем формуляром, позивачем не доведено обставин, які б свідчили про об`єктивну неспроможність позивача перевірити надану відповідачем інформацію при вирішенні питання про призначення допомоги.

Просить рішення суду скасувати та ухвалити постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити, вирішити питання про розподіл судових витрат.

Представник Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради подала відзив на апеляційну скаргу. Вважає рішення суду законним та обґрунтованим, а доводи апеляційної скарги безпідставними.

Вважає, що факт зловживання з боку відповідача, винність його дій та недобросовісність щодо надання недостовірних даних, підтверджується його особистим підписом у заяві від 07.06.2024 про призначення допомоги на проживання на другий шестимісячний період до Центру інтегрованих соціальних послуг в Приморському районі м. Одеси.

Зазначає, що відповідач повторно (особисто) подав заяву 07.06.2024, тобто вже після набуття права власності придбання квартири у власність (08.12.2022) та продовжував отримувати допомогу на проживання ВПО, не повідомляючи Департамент про наявність у власності житла.

Просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити у повному обсязі.

Відповідно до частини 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ (п.1 ч. 4 ст. 19 ЦПК України).

Малозначними є справи, у яких ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (п. 1 ч. 6 ст. 19 ЦПК України).

Згідно із частиною першою статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Частиною першою статті 369 ЦПК України визначено, що апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Враховуючи категорію справи та ціну позову в даній справі, її апеляційний розгляд здійснюється в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.

Вислухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Частиною 1 статті 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

Судове рішення, ухвалене судом першої інстанції, вищезазначеним вимогам відповідає.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачу на праві власності належить житлове приміщення, що підтверджено відомостями державних реєстрів. Врахувавши, що сума надміру виплаченої допомоги становить 12 000 грн і відповідач добровільно її не повернув, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення цих коштів з відповідача відповідно до п. 29 Порядку № 332 та постанови Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 № 505.

З таким висновком суду колегія суддів погоджується з огляду на наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , фактичне місце проживання родини: АДРЕСА_3 , перебував на обліку в управлінні, як отримувач допомоги внутрішньо переміщеним особам.

Згідно з інформацію Єдиної інформаційної системи соціальної сфери електрона особова справа автоматично вивантажена до управління за допомогою Порталу Дія, допомогу призначена автоматично з 01.05.2022 по 29.02.2024 у розмірі 2000,00 грн щомісячно. 07.06.2024 ОСОБА_1 надав заяву про призначення допомоги на проживання на другий шестимісячний період до Центру інтегрованих соціальних послуг в Приморському районі м. Одеси.

Відповідно до повідомлень про результати запиту на відповідність повідомленої реципієнтом інформації даним, що обробляються стосовно нього в інформаційно-аналітичній платформі електронної верифікації та моніторингу, відповідно до статті 10 Закону України «Про верифікацію та моніторинг державних виплат», та за даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта, ОСОБА_2 має у власності житлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1 .

За змістом розпорядження УСЗН в Приморському районі ДП тп СП Одеської міської ради №473139 від 18.07.2024 позивач звернувся до відповідача ОСОБА_1 з вимогою про повернення надмірно сплаченої допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам в сумі 12 000 грн за період з 01.09.2023 по 29.03.2024.

Також Департаментом праці та соціальної політики Одеської міської ради 13.08.2024 було надіслано рекомендований лист (вих. № 18-04-08/356) ОСОБА_1 про необхідність повернення надміру виплачених коштів в розмірі 12000,00 грн. Відправлення вручено відповідачу 18.08.2024.

За змістом частини першої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно.

Стаття 1215 ЦК України встановлює випадки, коли набуте особою без достатньої правової підстави майно за рахунок іншої особи не підлягає поверненню.

Так, зокрема, не підлягають поверненню безпідставно набуті: заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача (частина перша статті 1215 ЦК України).

Отже, закон встановлює два виключення із цього правила: по-перше, якщо виплата вказаних платежів є результатом рахункової помилки з боку особи, яка проводила цю виплату; по-друге, у разі недобросовісності з боку набувача.

Виходячи із аналізу ст. 1215 ЦК України обов`язок довести наявність рахункової помилки або недобросовісність набувача грошових сум, зазначених у ч. 1 вказаної статті, покладається на сторону, яка вимагає повернення цих коштів.

Частиною 1 статті 1 Закону України Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб від 20 жовтня 2014 року (в редакції на момент виникнення обставин) визначено, що внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

Відповідно до п.п. 5 п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 11.07.2023 №709 «Деякі питання підтримки внутрішньо переміщених осіб», з 1 вересня 2023 виплата допомоги припиняється внутрішньо переміщеним особам, зазначеним у п. 1 цієї постанови, якщо за результатами верифікації встановлено, що після набрання чинності цієї постанови внутрішньо переміщена особа має у власності житлове приміщення/частину житлового приміщення, що розташовані на територіях, не включених до переліку територій, або на територіях, включених до переліку територій, щодо яких визначено дату завершення бойових дій (дату припинення можливості бойових дій) або тимчасової окупації (крім житлових приміщень, які непридатні для проживання, що документально підтверджено органами місцевого самоврядування або за технічної можливості інформацією щодо житлових приміщень, внесених до Державного реєстру майна, пошкодженого та знищеного внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених військовою агресією Російської Федерації проти України, або житлового приміщення (частини житлового приміщення площею менш як 13,65 кв метра на одного члена сім`ї).

Згідно з п. 9 Порядку надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.03.2022 року №332 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 11 липня 2023 р. N 709) (далі - Порядок №332), уповноважена особа зобов`язана протягом 14 календарних днів після виникнення змін, які впливають на визначення права на отримання допомоги, поінформувати про це засобами поштового/електронного зв`язку (за технічної можливості з накладенням електронного підпису або використанням засобів електронної ідентифікації з високим або середнім рівнем довіри відповідно до вимог Закону України Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги) орган соціального захисту населення, уповноважену особу виконавчого органу сільської, селищної, міської ради або центр надання адміністративних послуг.

Постанова Кабінету Міністрів України від 11.07.2023 №709 «Деякі питання підтримки внутрішньо переміщених осіб» набрала чинності з 15 липня 2023 року. Відтак, після 15.07.2023 відповідач повинен була повідомити про наявність у нього житла до Управління.

Крім того презумпція знання законодавства поширюється тільки на закони та інші нормативно-правові акти, які доведені до відома населення у порядку встановленому законом.

Згідно з ч. 3 ст. 57 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти, що визначають права та обов`язки громадян, не доведені до відома населення у порядку, встановленому законом, є нечинними. І відповідно, не можуть застосовуватись. Тому основною умовою набрання нормативно-правовим актом законної сили, і, отже, обов`язку його знати є його офіційне оприлюднення, яке здійснюється шляхом опублікування у офіційних друкованих виданнях.

Опублікування нормативно-правового акта є юридичною підставою презумпції знання законодавства. Суть цієї презумпції полягає в тому, що ніхто не може посилатись на незнання закону, якщо він був опублікований у встановленому законом порядку.

Аналогічний висновок міститься в ухвалах Верховного Суду від 20.09.2021 у справі №914/1588/20, від 22.03.2021 у справі №910/6936/20, від 28.09.2020 року у справі №904/5145/19.

Колегія суддів звертає увагу, що у заяві про призначення допомоги ОСОБА_1 підтвердив, що ознайомлений з умовами надання допомоги, що підтверджується його власним підписом.

Отже, відповідач знав про обставини, що можуть вплинути на отримання щомісячної допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам та не повідомив позивача про них, що є зловживанням з його боку.

Доказів щодо звернення ОСОБА_1 на адресу позивача із заявою про наявність у нього житла у місті Одесі матеріали справи не містять.

Таким чином, колегія суддів доходить висновку, що вимоги позивача про стягнення з ОСОБА_1 надмірно виплаченої суми допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, є обґрунтованими.

Колегією суддів, не встановлено підстав передбачених п.1 ч.1 ст. 1215 ЦК України, оскільки в даному випадку має місце недобросовісність з боку набувача коштів.

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Посилання апелянта на статтю 1215 ЦК України є необґрунтованим, оскільки в даному випадку наявна недобросовісна поведінка набувача, що полягає у неподанні відомостей про обставини, які виключають право на отримання допомоги. За таких умов виплачені кошти підлягають поверненню.

З огляду на зазначене, підстави для скасування рішення суду з наведених апелянтом підстав відсутні.

Таким чином, суд першої інстанції, встановивши фактичні обставини у справі, від яких залежить правильне вирішення спору, вірно застосувавши норми матеріального права, дійшов правильного висновку про задоволення вимог Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради та постановив рішення з додержанням вимог норм матеріального та процесуального права.

Інші доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, не спростовують висновки суду першої інстанції, та не містять підстав для скасування або зміни судового рішення.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Стаття 375 ЦПК України передбачає, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду – без змін.

Керуючись ст. ст. 374, 375, 381- 384, 389, 390 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківського міського суду від 21 липня 2026 року – без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття і у випадках, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України, може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуюча О. В. Пнівчук

Судді: І. В. Бойчук

Є. Є. Мальцева