Постанова від 11 жовтня 2026 р. у справі №317/3825/26 — Запорізький районний суд Запорізької області

Єдиний унікальний номер № 317/3825/26

Провадження № 3/317/1255/2026

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2026 року м. Запоріжжя

Суддя Запорізького районного суду Запорізької області Качан А.В., розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення, яка надійшла з відділу поліції № 6 Запорізького районного управління поліції ГУНП в Запорізькій області, про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП не встановлено, військовослужбовця, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

за адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, —

ВСТАНОВИВ:

24 червня 2026 року об 11 годині 20 хвилин на автодорозі с. Нове Запоріжжя – с. Долинське водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом Renault Traffic з номерним знаком НОМЕР_1 у стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан алкогольного сп`яніння проводився на місці зупинки транспортного засобу за допомогою спеціального технічного засобу Drager, результат огляду становив 0,48 проміле, тест № 2040.

Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.9 «а» Правил дорожнього руху України, за що передбачена адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

За вказаним фактом 24.06.2026 працівником поліції складено протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 701508.

У судовому засіданні брав участь захисник ОСОБА_1 – адвокат Рогальський В.М., який просив провадження у справі закрити у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

В обґрунтування своєї позиції захисник зазначив, що ОСОБА_1 алкогольних напоїв не вживав, а позитивний результат огляду на стан алкогольного сп`яніння міг бути спричинений застосуванням лікарських препаратів, які останній використовував у зв`язку із захворюванням на ГРВІ.

Крім того, захисник посилався на те, що 24.06.2026 у ранковий час ОСОБА_1 пройшов медичний огляд та був допущений до керування транспортним засобом, що, на думку захисника, свідчить про відсутність у нього стану алкогольного сп`яніння.

Також захисник зазначив, що ОСОБА_1 є військовослужбовцем та у день складання адміністративного протоколу виконував бойове завдання з перевезення особового складу та супроводження бойового медика на позиції, а тому його дії необхідно оцінювати з урахуванням положень ст. 18 КУпАП щодо крайньої необхідності.

Крім того, захисник звертав увагу на порушення працівниками поліції порядку проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння, розбіжності у зазначенні серійного номера газоаналізатора, часу проведення огляду, відсутність у матеріалах справи сертифіката відповідності приладу, а також ненадання ОСОБА_1 копії акта огляду та направлення на медичний огляд.

Заслухавши пояснення захисника, дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні докази у їх сукупності, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно зі ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку встановлюються наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Статтею 280 КУпАП передбачено, що при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд зобов`язаний з`ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до п. 2.9 «а» Правил дорожнього руху України водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебуваючи під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Диспозиція ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачає карність керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Порядок проходження огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції визначений ст. 266 КУпАП, Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затв. постановою Кабінету Міністрів України № 1103 від 17.12.2008, Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затв. наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров`я України № 1452/735 від 09.11.2015.

Відповідно до вимог ст. 266 КУпАП, огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

У разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я. Перелік закладів охорони здоров`я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров`я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, в інших закладах забороняється.

Відповідно до пункту 3, 4, 5 Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затв. постановою Кабінету міністрів України № 1103 від 17.12.2008, водій транспортного засобу, що відмовився від проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу або висловив незгоду з його результатами, направляється поліцейським для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров`я. У разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров`я поліцейський в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп`яніння і дії водія щодо ухилення від огляду.

Наведене повністю узгоджується із положеннями пункту 4 розділу 10 Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затв. наказом Міністерства внутрішніх справ України № 1395 від 07.11.2015, яким передбачено, що огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Наявні матеріали відеозапису долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

Суддя враховує те, що обов`язок проводити повну фіксацію як факту вчинення адміністративного правопорушення, так і подальших процесуальних дій, що вчиняються поліцейськими, передбачений Інструкцією із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затв. наказом МВС України 18.12.2018 № 1026. Відповідно до п. 5 розділу ІІ цієї Інструкції, включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов`язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов`язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища (відвідування вбиральні, перерви для приймання їжі тощо). У процесі включення портативного відеореєстратора поліцейський повинен переконатися в точності встановлених на пристрої дати та часу.

Метою обов`язкової відеофіксації процесу виявлення адміністративного правопорушення та процесуальних дій, що вчиняються поліцейським, є забезпечення збирання об`єктивних доказів вчиненого правопорушення, усунення суперечностей, які можуть виникати у ході вчинення цих дій, перевірка правильності та законності дій як поліцейських, так і інших учасників у ході їх вчинення.

Винуватість ОСОБА_1 підтверджується матеріалами справи, а саме:

- протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 701508 від 24.06.2026;

- актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів;

- роздруківкою результату тестування № 2040 від 24.06.2026, відповідно до якої результат огляду ОСОБА_1 на стан сп`яніння становив 0,48 проміле;

- свідоцтвом про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки № 12-01/4169 від 27.08.2025 щодо газоаналізатора Alcotest 6810, заводський номер ARBL-0782;

- сертифікатом налаштування (калібрування) зазначеного газоаналізатора;

- направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного сп`яніння;

- довідкою щодо відсутності у ОСОБА_1 повторності вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ст. 130 КУпАП ;

- фотокопією посвідчення водія;

- матеріалами відеозапису, долученими до адміністративного протоколу.

З дослідженого у судовому засіданні відеозапису, який міститься на наявному в матеріалах справи оптичному носієві інформації, вбачається, що поліцейськими був зупинений транспортний засіб, під керуванням ОСОБА_1 в ході спілкування з яким, поліцейський встановив у нього ознаки алкогольного сп`яніння, а саме запах алкоголю з ротової порожнини, зазначив її та запропонував йому пройти огляд на стан сп`яніння на місці за допомогою газоаналізатора Alcotest Drager. ОСОБА_1 погодився та пройшов тест за допомогою газоаналізатора Alcotest Drager, результат огляду – 0,48 %, , на неодноразову пропозицію поліцейського проїхати, у разі незгоди з результатом огляду, до медичного закладу для проходження огляду на стан сп`яніння відмовився.

Таким чином, працівником поліції були встановлені у ОСОБА_1 ознаки алкогольного сп`яніння, а саме запах алкоголю з ротової порожнини, а отже вимога про проходження медичного огляду на стан алкогольного сп`яніння є правомірною, процедура та результат такого огляду зафіксовано. Крім того наявність відповідної ознаки підтверджується результатом огляду.

Судом надані захисником ОСОБА_2 , медичні документи, документи щодо проходження ОСОБА_1 військової служби, дорожній лист № 6439 та витяг із журналу бойових дій військової частини НОМЕР_2 .

Оцінюючи доводи захисника про те, що ОСОБА_1 24.06.2026 у ранковий час пройшов медичний огляд та був допущений до керування транспортним засобом, суд зазначає наступне.

На підтвердження зазначених обставин сторона захисту посилається на наявність відмітки та печатки медичного працівника про проходження відповідного огляду.

Разом із тим сама по собі наявність печатки медичного працівника не є безумовним доказом того, що ОСОБА_1 не перебував у стані алкогольного сп`яніння на момент огляду на місці зупинки.

Зокрема, стороною захисту не надано результатів проведення відповідного огляду із зазначенням використаного спеціального технічного засобу, часу проведення дослідження та отриманих показників, які б дозволяли суду встановити, що ОСОБА_1 у ранковий час проходив саме огляд на стан алкогольного сп`яніння, а не загальний передрейсовий медичний огляд.

Крім того, навіть за умови проходження ОСОБА_1 передрейсового медичного огляду та допуску до керування транспортним засобом зазначені обставини не виключають можливості перебування останнього у стані алкогольного сп`яніння в подальшому.

Суд враховує, що відповідно до наявного в матеріалах справи тесту № 2040 від 24.06.2026, проведеного за допомогою газоаналізатора Alcotest Drager 6810, результат огляду ОСОБА_1 становив 0,48 проміле.

Таким чином, відмітка медичного працівника про допуск ОСОБА_1 до керування транспортним засобом у ранковий час не спростовує сама по собі результату огляду, проведеного працівниками поліції близько 11 години 22 хвилин того самого дня.

За таких обставин суд відхиляє доводи захисника у цій частині, оскільки вони не підтверджують відсутності стану алкогольного сп`яніння ОСОБА_1 на момент проведення огляду працівниками поліції.

Оцінюючи доводи захисника про те, що позитивний результат огляду на стан алкогольного сп`яніння був спричинений застосуванням лікарських препаратів, суд зазначає наступне.

Із наданих стороною захисту медичних документів вбачається, що ОСОБА_1 у червні 2026 року звертався за медичною допомогою у зв`язку із захворюванням на ГРВІ, у зв`язку з чим йому було рекомендовано відповідне лікування, зокрема застосування лікарських засобів для горла та носової порожнини.

Разом із тим наявність захворювання та факт отримання рекомендацій щодо лікування самі по собі не свідчать про те, що позитивний результат огляду на стан алкогольного сп`яніння був спричинений саме застосуванням лікарських препаратів.

Зокрема, стороною захисту не надано медичних документів або інших об`єктивних даних, які б підтверджували, що конкретний лікарський препарат, застосований ОСОБА_1 безпосередньо перед проведенням огляду, міг спричинити показник газоаналізатора у розмірі 0,48 проміле.

Також не надано висновку спеціаліста або експерта, який би встановлював причинний зв`язок між застосуванням відповідного лікарського препарату та отриманим результатом огляду та не заявлялося відповідне клопотання.

При цьому суд враховує, що застосування лікарських засобів, які можуть містити спиртовмісні компоненти, не є тотожним встановленню факту впливу таких засобів на результат конкретного огляду.

Таким чином, твердження захисника про те, що результат огляду ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння був спричинений застосуванням лікарських препаратів, не підтверджене належними доказами, у зв`язку з чим суд відхиляє зазначені доводи.

Щодо доводів захисника про перебування ОСОБА_1 у стані крайньої необхідності суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 18 КУпАП не є адміністративним правопорушенням дія, яка хоч і передбачена цим Кодексом або іншими законами, що встановлюють відповідальність за адміністративні правопорушення, але вчинена в стані крайньої необхідності, тобто для усунення небезпеки, яка загрожує державному або громадському порядку, власності, правам і свободам громадян, установленому порядку управління, якщо ця небезпека за даних обставин не могла бути усунута іншими засобами і якщо заподіяна шкода є менш значною, ніж відвернена шкода.

Судом враховується, що відповідно до витягу із журналу бойових дій військової частини НОМЕР_2 ОСОБА_1 24.06.2026 виконував бойове завдання з перевезення особового складу та супроводження бойового медика на позиції.

Разом із тим зазначені обставини самі по собі не свідчать про перебування ОСОБА_1 у стані крайньої необхідності в розумінні ст. 18 КУпАП.

Зокрема, стороною захисту не надано доказів того, що ОСОБА_1 повідомляв командування військової частини або безпосереднє керівництво про перебування у стані алкогольного сп`яніння чи про обставини, які могли перешкоджати безпечному керуванню транспортним засобом, а командування, будучи обізнаним із зазначеними обставинами, незважаючи на це, зобов`язало його здійснювати керування транспортним засобом.

Також не надано доказів того, що виконання відповідного завдання не могло бути забезпечене іншим військовослужбовцем, допущеним до керування транспортним засобом, або що існувала конкретна та безпосередня небезпека, усунення якої було неможливим іншим способом, окрім керування транспортним засобом особою у стані алкогольного сп`яніння.

Сам по собі факт виконання бойового наказу не свідчить про наявність усіх передбачених ст. 18 КУпАП умов крайньої необхідності та не звільняє військовослужбовця від обов`язку дотримання вимог Правил дорожнього руху.

При цьому керування транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння створює небезпеку не лише для інших учасників дорожнього руху, а й для осіб, які перебувають у транспортному засобі, у тому числі військовослужбовців, перевезення яких здійснював ОСОБА_1 .

За таких обставин суд приходить до висновку, що надані стороною захисту документи не доводять наявності обставин, які б виключали адміністративну відповідальність відповідно до ст. 18 КУпАП.

Таким чином, доводи захисника про перебування ОСОБА_1 у стані крайньої необхідності суд відхиляє як необґрунтовані.

Оцінюючи доводи захисника щодо недопустимості результатів огляду на стан алкогольного сп`яніння у зв`язку з відсутністю в матеріалах справи сертифіката відповідності газоаналізатора Alcotest Drager 6810, суд зазначає наступне.

Відповідно до Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність» законодавчо регульовані засоби вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, підлягають періодичній повірці з метою встановлення та підтвердження їх відповідності встановленим вимогам.

Постановою Кабінету Міністрів України від 13.01.2016 № 94 затверджено Технічний регламент законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, яким визначено вимоги до таких засобів, процедури оцінки їх відповідності та документального підтвердження відповідності.

Крім того, відповідно до п. 3 розділу II Інструкції № 1452/735 поліцейськими використовуються спеціальні технічні засоби, які мають, зокрема, сертифікат відповідності та/або сертифікат перевірки типу засобів вимірювальної техніки, та/або декларацію про відповідність та свідоцтво про повірку робочого засобу вимірювальної техніки.

Отже, законодавство передбачає альтернативні форми документального підтвердження відповідності спеціального технічного засобу, у зв`язку з чим відсутність окремого документа саме з найменуванням «сертифікат відповідності» не є безумовним підтвердженням невідповідності такого приладу встановленим вимогам.

Судом встановлено, що до матеріалів справи долучено свідоцтво про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки № 12-01/4169 від 27.08.2025, відповідно до якого газоаналізатор Alcotest 6810, заводський номер ARBL-0782, за результатами повірки визнаний таким, що відповідає встановленим вимогам.

Строк чинності зазначеного свідоцтва встановлений до 27.08.2026, тобто на момент проведення огляду ОСОБА_1 24.06.2026 свідоцтво про повірку було чинним.

Крім того, до матеріалів справи долучено сертифікат налаштування (калібрування) зазначеного газоаналізатора.

Наведені документи підтверджують проведення повірки та налаштування газоаналізатора Alcotest 6810 із заводським номером ARBL-0782.

Таким чином, сама по собі відсутність у матеріалах справи окремого сертифіката відповідності не є безумовною підставою для визнання результату огляду недопустимим доказом без встановлення того, які саме документи про відповідність були обов`язковими для відповідного засобу вимірювальної техніки та чи були дотримані вимоги законодавства щодо його застосування.

Оцінюючи доводи захисника щодо розбіжностей у зазначенні серійного номера газоаналізатора у направленні на медичний огляд водія, суд враховує, що в роздруківці результату тесту № 2040 та документах про повірку зазначено заводський номер ARBL-0782, тоді як у направленні на медичний огляд зазначено номер рукописним текстом що з урахуванням почерку могло викликати сумнів у захисника.

Зазначена розбіжність судом не встановлена оскільки випливає з почерку особи, оскільки визначальним є встановлення того, який саме прилад фактично використовувався під час проведення огляду ОСОБА_1 .

При цьому наявність у матеріалах справи роздруківки результату тестування із зазначенням заводського номера ARBL-0782 та чинного свідоцтва про повірку приладу з таким самим номером свідчить про узгодженість зазначених документів між собою.

Щодо доводів захисника про розбіжності у зазначенні часу керування транспортним засобом та проведення огляду суд зазначає, що такі розбіжності повинні оцінюватися з урахуванням їх істотності для встановлення фактичних обставин правопорушення.

Саме по собі зазначення в протоколі часу керування транспортним засобом 11 год. 20 хв., а в роздруківці результату тестування часу проведення огляду 11 год. 22 хв. не свідчить про відсутність події правопорушення, оскільки проведення огляду після зупинки транспортного засобу є послідовною процесуальною дією.

Оцінюючи доводи захисника щодо ненадання ОСОБА_1 копії акта огляду та направлення на медичний огляд, суд зазначає, що порушення порядку оформлення матеріалів справи повинні оцінюватися з точки зору їх впливу на можливість встановлення фактичних обставин правопорушення та реалізацію особою права на захист.

При цьому саме по собі посилання захисника на ненадання копій документів не спростовує факту проведення огляду та його результату.

Оцінюючи наведені захисником доводи в їх сукупності, суд зазначає, що факт проходження ОСОБА_1 ранкового медичного огляду, виконання ним бойового завдання та лікування від ГРВІ не виключає можливості перебування останнього у стані алкогольного сп`яніння на момент керування транспортним засобом.

При цьому наведені захисником доводи не містять належного підтвердження того, що результат огляду 0,48 проміле був спричинений саме застосуванням лікарських препаратів або що ОСОБА_1 діяв за умов крайньої необхідності.

Вирішуючи питання про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, суд виходить із необхідності оцінки всіх доказів у їх сукупності, з урахуванням вимог ст. 251, 252, 266 КУпАП.

З урахуванням викладеного, за умови підтвердження дотримання встановленого порядку огляду та належності використаного спеціального технічного засобу, наявні матеріали дають підстави для висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Суттєвих порушень в діях працівників поліції, які б виключали можливість притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, судом не встановлено. Факт вчинення адміністративного правопорушення зафіксовано та підтверджується наявним в матеріалах справи доказами.

Досліджені докази у своїй сукупності вказують на те, що ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.9а Правил дорожнього руху.

Зазначені дії ОСОБА_1 суд кваліфікує за частиною 1 статті 130 КУпАП, а саме керування транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння.

Відповідно до ст. 23 КУпАП метою адміністративного стягнення є виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, а також запобігання вчинення нових правопорушень.

Враховуючи вимоги ст. 33 КУпАП, суддя приходить до висновку про необхідність накладення на правопорушника стягнення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Відповідно до ст. 40-1 КУпАП, ст. 4 Закону України «Про судовий збір» з ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір у розмірі 665,60 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33, 40-1, 130, 283, 284, 287-290 КУпАП, ст. 4 Закону України «Про судовий збір», суддя -

ПОСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накласти на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17000 грн. 00 коп. (сімнадцять тисяч грн. 00 коп.) з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

Реквізити для сплати штрафу: розрахунковий рахунок: UA 708999980313000149000008001, отримувач: УК у Зап. обл/Запорізька обл/21081300, код отримувача: 37941997, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), код класифікації доходів бюджету 21081300, найменування: «Адміністративні штрафи у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху».

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави (отримувач коштів: ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106, код отримувача (ЄДРПОУ) 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача: UA 908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету: 22030106) судовий збір в розмірі 665 грн. 60 коп. (шістсот шістдесят п`ять грн. 60 коп.).

Роз`яснити правопорушнику, що у разі несплати штрафу в установлений ст. 307 КУпАП строк, постанова буде надіслана для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби за місцем його проживання. У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення відповідно до вимог ст. 308 КУпАП з порушника стягується подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу; витрати на облік зазначених правопорушень.

Постанова може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги до Запорізького апеляційного суду через Запорізький районний суд Запорізької області в 10-денний строк з дня винесення постанови.

Суддя А.В. Качан