Постанова від 11 жовтня 2026 р. у справі №279/4604/26 — Житомирський апеляційний суд

УКРАЇНА

Житомирський апеляційний суд

Справа №279/4604/26 Головуючий у 1-й інст. Івашкевич О. Г.

Номер провадження №33/4805/1382/26

Категорія ч.1 ст.130 КУпАП Доповідач Костюкович С. І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2026 року м.Житомир

Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Житомирського апеляційного суду Костюкович С.І., з участю секретаря судового засідання Колодяжного О.В., особи, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та його захисника - адвоката Коваленко Т.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомир апеляційну скаргу захисника - адвоката Коваленко Т.В., на постанову Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 04 вересня 2026 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП,

встановив:

Постановою Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 04 вересня 2026 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік.

Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір у розмірі 665 грн. 60 коп.

Згідно постанови місцевого суду, ОСОБА_1 27.06.2026 року о 16:42 год по АДРЕСА_1, керував транспортним засобом «Volkswagen Tiguan», державний номерний знак НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота, виражене тремтіння пальців рук, почервоніння шкіри обличчя. Від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або у найближчому закладі охорони здоров`я водій відмовився, чим порушив п.2.5 Правил дорожнього руху України, відповідальність за що передбачена ч.1 ст.130 КУпАП.

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням захисник - адвокат Коваленко Т.В. подала апеляційну скаргу, в якій просить постанову скасувати, а провадження у справі закрити у зв`язку відсутністю в діях ОСОБА_1 події та складу адміністративного правопорушення.

Вважає, оскаржувану постанову незаконною та необґрунтованою, такою, що ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, що привело до неправильного вирішення справи суті.

Вказує, що наявний в матеріалах справи відеозапис не є безперервним, яким не зафіксовано факт керування транспортним засобом ОСОБА_1 . Відео розпочинається з того моменту, що працівники поліції під`їхали до транспортного засобу, який був безпосередньо припаркований на узбіччі з виключеними габаритами. Після чого безпосередньо ОСОБА_1 вийшов із подвір`я. Відповідно відеозапису інспектором поліції інкримінувався факт керування ОСОБА_1 нібито із закритими номерними знаками, однак цей факт також спростовується самим відеозаписом, оскільки при під`їзді до автомобіля, транспортні знаки не були ні чим прикриті.

Зазначає, що працівники поліції встановили, що ОСОБА_1 являється військовослужбовцем та перебуває на бойовому завданні, однак в порушення ст.266-1 КУпАП, останніми не викликано на місце працівників ВСП та не повідомлено командира частини. Таким чином, процедура огляду ОСОБА_1 на стан його алкогольного сп`яніння проведена з порушенням вимог статті 266-1 КУпАП, тому будь-які її результати є недійними.

Доводить, що працівники поліції формально оголосили ОСОБА_1 його права і обов`язки, передбачені ст.268 КУпАП, що є обов`язковою умовою складання протоколу ст.256 КУпАП коли ОСОБА_1 спілкувався із іншим працівником поліції і вже після того, як було оголошено про складання адміністративних матеріалів.

Вказує, що поза увагою суду та без надання належної оцінки залишилася та обставина, що у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 КУпАП. З наявного в матеріалах справ відеозапису вбачається, що водію ОСОБА_1 пропонується пройти огляд за допомогою приладу «Драгер» від чого він відмовляється, однак працівник поліції не роз`яснює йому наслідки та право пройти такий огляд у медичному закладі.

Зазначає, що висновки суду про те, що ОСОБА_1 , ухилився від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп`яніння, який йому запропонували пройти у відповідності до ст.266 КУпАП, як на місці так і у медичному закладі безпідставні, оскільки таких доказів матеріали справи не містять.

До початку апеляційного розгляду апеляційному суду захисником у цій справі подано ряд клопотань, а саме:

- про зупинення провадження у справі про адміністративне правопорушення;

- про визнання результатів огляду недійсними;

- про визнання доданих до справи відеозаписів недопустимими та недостовірними доказами;

- про призначення покарання з урахуванням принципу індивідуалізацї.

12.10.2026 захисник в судовому засіданні подане нею клопотання про зупинення провадження у справі про адміністративне правопорушення просила залишити без розгляду, оскільки ОСОБА_1 прибув в судове засідання для участі у справі. Цю позицію підтримав і сам ОСОБА_1 .

Врахувавши таку заяву захисника, якою фактично відкликано вказане клопотання, апеляційний суд залишив його без розгляду.

Щодо решти клопотань, то захисник просив надати їм оцінку під час прийняття рішення по справі за наслідками розгляду апеляційної скарги, мотиви щодо яких зазначено у цій постанові далі.

Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, заслухавши пояснення особи, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та його захисника, перевіривши доводи апеляційної скарги, суд дійшов висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст.245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності із законом.

Відповідно до вимог ст.280 КУпАП суд, при розгляді справи про адміністративне правопорушення, крім іншого, зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно ст.252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Висновок суду першої інстанції про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, ґрунтується на матеріалах справи та досліджених у судовому засіданні доказах, з яким погоджується і суд апеляційної інстанції.

Так, відповідальність за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП, настає, зокрема, за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння.

Пункт 2.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. № 1306 зобов`язує водія на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Процедура виявлення у водіїв ознак алкогольного, наркотичного сп`яніння та проведення огляду водіїв на стан алкогольного, наркотичного сп`яніння визначена ст.266 КУпАП, Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров`я України 09.11.2015 №1452/735, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 11 листопада 2015 р. за №1413/27858 (далі - Інструкція), а також Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 р. №1103 (далі - Порядок направлення).

Згідно ч.2 ст.266 КУпАП огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів.

Аналогічні норми передбачено і Порядком направлення та Інструкцією.

Відповідно до ч.3 ст.266 КУпАП у разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я.

Огляд осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, здійснюється в закладах охорони здоров`я не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення (ч.4 ст.266 КУпАП).

Водій транспортного засобу, що відмовився від проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу або висловив незгоду з його результатами, направляється поліцейським для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров`я (п.6 Порядку направлення).

Аналогічна норма передбачена пунктом 7 Інструкції.

Ця норма Порядку направлення та Інструкції кореспондується із пунктом 2.5 Правил дорожнього руху, яким встановлено, що водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Згідно п.8 Порядку направлення у разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров`я поліцейський із застосуванням технічних засобів відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп`яніння і дії водія щодо ухилення від огляду.

Постановою місцевого суду було притягнуто ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності саме за відмову від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння.

Винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП підтверджується сукупністю досліджених та оцінених судом першої інстанції доказів, а саме:

- протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №704513 від 27.06.2026, відповідно до якого ОСОБА_1 27.06.2026 року о 16:42:00 год по АДРЕСА_1, керував транспортним засобом «Volkswagen Tiguan», державний номерний знак НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота, виражене тремтіння пальців рук, почервоніння шкіри обличчя. Від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або у найближчому закладі охорони здоров`я водій відмовився, чим порушив п.2.5 Правил дорожнього руху України, відповідальність за що передбачена ч.1 ст.130 КУпАП (а.с.3);

- направленням на медичний огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 27.06.2026 року, в якому зазначено, що у зв`язку із виявленими у ОСОБА_1 ознаками алкогольного сп`яніння він направлявся до Коростенської ТМО, однак від огляду відмовився (а.с.5);

- актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, у якому зазначено виявлені у ОСОБА_1 ознаки алкогольного сп`яніння, та що від огляду на стан сп`яніння ОСОБА_1 відмовився (а.с.6);

- копією постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого не в автоматичному режимі серії ЕНА № 7452720 від 27.06.2026 з якої слідує, що на ОСОБА_1 накладено штраф за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121-3 КУпАП, яке було вчинене ОСОБА_1 саме як водієм транспортного засобу у часовий інтервал, який передував складенню відносно нього протоколу за ч.1 ст.130 КУпАП (а.с.10). Доказів про скасування цієї постанови апеляційному суду на момент апеляційного розгляду не надано.

- відеозаписомом, який є додатком до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №704513 від 27.06.2026 року, котрий згідно цього протоколу здійснювався працівниками поліції портативним відеореєстратором 859027.

З переглянутого судом відеозапису, наявного у матеріалах справи на DVD-диску (а.с.13), слідує, що працівник поліції повідомив особу ОСОБА_1 , що він керував транспортним засобом із закритим номерним знаком сторонніми предметами та на нього буде винесено за це порушення постанову. Також, з цього відеозапису вбачається, що при спілкуванні із ОСОБА_1 працівники поліції виявили в нього ознаки алкогольного сп`яніння, а саме різкий запах алкоголю із порожнини рота, в зв`язку з чим запропоновано ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння, як на місці зупинки транспортного засобу, так і в закладі охорони здоров`я.

Однак, від запропонованих оглядів ОСОБА_1 відмовився, відповівши «ні, не буду… не буду». При цьому, працівники поліції роз`яснили ОСОБА_1 , що у разі відмови від запропонованих оглядів на нього буде складено протокол за ч.1 ст.130 КУпАП, а саме за відмову від проходження огляду на виявлення стану алкогольного сп`яніння, а також роз`яснено йому права, передбачені ст.63 Конституції України та ст.268 КУпАП (інтервал відеозапису файлу «export-o7kok.mp4» із 0:00:10 по 0:02:50).

Таким чином, дослідивши наявний у матеріалах справи відеозапис (а.с.13) апеляційний суд з`ясував, що працівники поліції у зв`язку із виявленням у ОСОБА_1 , ознак алкогольного сп`яніння, запропонували йому пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння як на місці зупинки транспортного засобу, так і в закладі охорони здоров`я, однак ОСОБА_1 відмовився від його проходження.

Враховуючи, що ОСОБА_1 чітко і ствердно відмовився пройти огляд на виявлення стану алкогольного сп`яніння, як на місці зупинки транспортного засобу, так і в найближчому медичному закладі охорони здоров`я, що зафіксовано переглянутим судом відеозаписом і об`єктивно встановлено судом із цього доказу та із наявних у матеріалах справи письмових доказів, то ці його дії обґрунтовано визнані судом першої інстанції такими, що утворюють склад правопорушення, передбачений ч.1 ст.130 КУпАП у виді відмови особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння.

За таких обставин, працівники поліції правомірно склали протокол у зв`язку із виявленням цього правопорушення, а суд першої інстанції, перевіривши матеріали справи, оцінивши наявні в ній докази в сукупності, дійшов обґрунтованого висновку про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.

Наведені вище докази є належними, допустимими та достовірними, оскільки вони здобуті з додержанням процесуальної процедури, не суперечать фактичним обставинам справи і об`єктивно узгоджуються між собою, а їх сукупність, на переконання апеляційного суду, є достатньою для прийняття рішення про винуватість ОСОБА_1 , а тому апеляційні доводи про відсутність в його діях складу адміністративного правопорушення є необґрунтованими.

Що ж стосується посилання апелянта на відсутність відеозапису, яким би було зафіксовано керування ОСОБА_1 транспортним засобом, а також його зупинку поліцейськими, то апеляційний суд з цього приводу зазначає наступне.

Переглянутим відеозаписом відеореєстратора службового автомобіля працівників поліції файлу WhatsApp Video 2026-06-28 at 06.57.56 встановлено, що по автодорозы рухається автомобіль "Volkswagen Tiguan", та автомобіль працівників поліції здійснює розворот та продовжує рух за вказаним транспортним засобом (інтервал відеозапису із 0:00:48 по 0:00:59).

Далі відеозаписом WhatsApp Video 2026-06-28 at 06.57.56 (1) зафіксовано, як працівники поліції під`їжджають до даного автомобіля, який вже є зупинений і поруч біля нього стоїть особа чоловічої статі до якої підійшов працівник поліції (інтервал відеозапису із 0:00:40 по 0:00:59).

Відеозаписом файлу export-o7kok встановлено, що працівник поліції повідомив водія, особу якого в подальшому було встановлено, яким виявився саме ОСОБА_1 про те, що він керував транспортним засобом із закритим номерним знаком сторонніми предметами та на нього буде винесено за дане порушення постанову. При цьому ОСОБА_1 відповів «навіщо, навіщо це робити… давайте закриємо питання, ви ж нормальні люди» (інтервал відеозапису із 0:00:10 по 0:02:00).

Також ОСОБА_1 повідомив працівнику поліції, що він «…по боєвому розпорядженні і якщо десь це вспливе, що він сюда виїхав, то буде …» (інтервал відеозапису із 0:05:00 по 0:05:11).

Тобто аналіз наявного у матеріалах справи відеозапису в зазначених інтервалах засвідчує, що сам ОСОБА_1 визначає факт керування ним автомобілем Volkswagen Tiguan за зазначених у протоколі обставинах.

Крім того, даний відеозапис не містить жодного заперечення ОСОБА_1 факту керування транспортним засобом саме ним, а навпаки останній намагався просив працівників поліції «закрити це питання та не розпочинати цю справу».

Наявний у матеріалах справи відеозапис дійсно не містить фіксації виконання ОСОБА_1 функції водія транспортного засобу та його зупинку працівником поліції.

Проте суд зазначає, що процесуальні засоби доказування у справі про адміністративне правопорушення передбачені ч.1 ст.251 КУпАП.

Дії ОСОБА_1 із відмови від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння як на місці зупинки транспортного засобу так і в закладі охорони здоров`я відеозаписом у тому обсязі, який він наявний у матеріалах справи, зафіксовано, а вищезазначена сукупність матеріалів справи, зокрема, наявний відеозапис із проаналізованими інтервалами, де ОСОБА_1 визнає факт керування, та зміст постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ББА №645215 від 27.06.2026, якою на ОСОБА_1 накладено штраф за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121-3 КУпАП (а.с.10), разом із рештою доказів, на які послався суд першої інстанції, на переконання апеляційного суду, поза розумним сумнівом підтверджують факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом за обставин, які значаться у складеному відносно нього протоколі.

Доводи апелянта про те, що працівники поліції не пропонували ОСОБА_1 пройти огляд в медичному закладі після відмови його проходження на місці зупинки транспортного засобу та не роз`яснено наслідки такої відмови, апеляційний суд визнає безпідставними та такими що спростовуються відеозаписом файлу «export-o7kok.mp4» на якому зафіксовано категоричну відмову ОСОБА_1 від запропонованих працівником оглядів, як на місці зупинка, так і в найближчій медичній установі (інтервал відеозапису зазначеного файлу із 0:00:10 по 0:01:15).

Безпідставними також є посилання апелянта про формальне роз`яснення працівниками поліції ОСОБА_1 його прав та обов`язків, оскільки вказане спростовується відеозаписом файлу export-o7kok на якому зафіксовано як працівник поліції роз`яснив ОСОБА_1 його права та обов`язки, передбачені ст.63 Конституції України та ст.268 КУпАП (інтервал відеозапису файлу із 0:02:15 по 0:02:37). При цьому, апеляційний суд зазначає, що спілкування ОСОБА_1 при роз`ясненні йому вищезазначених прав та обов`язків із іншим працівником поліції не свідчить про їх формальне роз`яснення.

Посилання апелянта на порушення працівниками поліції процедури огляду ОСОБА_1 на стан його алкогольного сп`яніння, оскільки він є військовослужбовцем та перебував на бойовому завданні, апеляційний суд визнає безпідставними з урахуванням наступного.

Відповідно до ч.9 ст.1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» військовослужбовці - це особи, які проходять військову службу.

Частиною 4 ст.24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» передбачено, що військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов`язки військової служби:

- на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять);

- на шляху прямування на службу або зі служби, під час службових поїздок, повернення до місця служби;

- поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов`язкам військовослужбовця або його було направлено туди за наказом відповідного командира (начальника);

- під час виконання державних обов`язків, у тому числі у випадках, якщо ці обов`язки не були пов`язані з військовою службою;

- під час виконання обов`язку з урятування людського життя, охорони державної власності, підтримання військової дисципліни та охорони правопорядку.

Як встановлено судом першої інстанції та перевірено апеляційним судом, із копії витягу із наказу начальника Житомирського військового інституту імені С.П. Корольова № 152 від 01.06.2026 слідує, що окрім інших, підполковника ОСОБА_1 відрядження в село Залісся Житомирської області на 13 діб з 01.06.2026 по 13.06.2026 року (а.с.45).

Разом з тим, переглянутим відеозаписом файлу export-o7kok встановлено, що подія мала місце в інший період, а саме 27.06.2026 та в іншому населеному пункті: с. Бехи Коростенського району. Крім того, ОСОБА_1 прохаючи поліцейських не складати матеріали про адміністративне правопорушення, вказував на те, що він не мав права виїжджати з с. Залісся, оскільки перебуває у бойовому розпорядженні (інтервал відеозапису із 0:04:40 по 0:05:20).

Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд зазначає, що ОСОБА_1 у період пропонування йому працівниками поліції пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння та складання відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП не виконував обов`язки військової служби, а тому, на переконання суду, огляд ОСОБА_1 на виявлення стану алкогольного сп`яніння, проведений працівниками поліції у відповідності до вимог ст.266 КУпАП, за цих конкретних обставин справи є допустимим.

Таким чином, за наслідками апеляційного розгляду не встановлено підстав для висновку про відсутність події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1ст.130 КУпАП в діях ОСОБА_1 , а тому постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою.

Інші аргументи апеляційної скарги не впливають на законність на обґрунтованість рішення суду першої інстанції, оскільки заявлені апелянтом порушення не призвели до неправильного вирішення судом справи, позаяк наявність у діях ОСОБА_1 складу правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП як єдиної і достатньої підстави для притягнення особи до адміністративної відповідальності, встановлена судом і підтверджується наявними у матеріалах справи доказами, з оцінкою яких погоджується і суд апеляційної інстанції.

Стосовно клопотання захисника про визнання результатів огляду недійсними, то воно не підлягає задоволенню, оскільки ОСОБА_1 притягнуто до відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП за відмову від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп`яніння, а отже ОСОБА_1 вказаний огляд не проходив, результатів огляду немає, відповідно і предмету, щодо якого заявлено клопотання, також немає.

Стосовно цього клопотання щодо визнання недійсною процедуру огляду, то у постанові наведено аргументи на підтвердження того, що ОСОБА_1 був направлений для проходження огляду відповідно до Інструкції та Порядку направлення. Апеляційний суд із вищезазначених у постанові підстав вважає, що процедуру огляду відносно ОСОБА_1 дотримано, тому підстав для задоволення клопотання не вбачає.

Щодо клопотання про визнання доданих до справи відеозаписів недопустимими та недостовірними доказами, то воно також не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Так, згідно з висновками Великої Палати Верховного Суду, висловлених у постанові від 31 серпня 2022 року в справі 756/10060/17, у разі визнання доказів недопустимими суд має вмотивувати свої висновки про істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, зазначивши, які саме й чиї права і свободи було порушено і в чому це виражалося. Оцінюючи докази на предмет допустимості відповідно до критеріїв, встановлених кримінальним процесуальним законом, суд виходить з обставин конкретної справи і також повинен вмотивувати своє рішення.

У той же час Велика Палата Верховного Суду зауважила, що послідовність викладу в диспозиції ст. 2 КПК України, яка визначає завдання кримінального провадження, дала підстави для висновку, що застосування належної юридичної процедури є не самоціллю, а важливою умовою досягнення результатів кримінального судочинства, які законодавець визначив як пріоритетні, - захисту особи, суспільства та держави від злочинних посягань, охорони прав і свобод людини, забезпечення оперативного й ефективного розкриття кримінальних правопорушень і справедливого судового розгляду.

Невідповідність тим чи іншим вимогам закону нівелює доказове значення відомостей, одержаних у результаті відповідних процесуальних дій, не в будь-якому випадку, а лише в разі, якщо вона призвела до порушення прав людини і основоположних свобод або ж ставить під сумнів походження доказів, їх надійність і достовірність. Адже для прийняття законного та обґрунтованого рішення суд має отримувати максимально повну інформацію щодо обставин, які належать до предмета доказування, надаючи сторонам у змагальній процедурі достатні можливості перевірити й заперечити цю інформацію.

В основі встановлених кримінальним процесуальним законом правил допустимості доказів лежить концепція, відповідно до якої в центрі уваги суду мають бути права людини і виправданість втручання в них держави незалежно від того, яка саме посадова особа обмежує права. На користь такого висновку свідчить зміст ст. 87 КПК України, якою визначено критерії недопустимості засобів доказування у зв`язку з недотриманням законного порядку їх одержання.

Велика Палата Верховного Суду констатувала, що імперативною законодавчою забороною використовувати результати процесуальних дій як докази охоплюються випадки, коли недотримання процедури їх проведення призвело до порушення конвенційних та/або конституційних прав і свобод людини - заборони катування й нелюдського поводження (ст. З Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ч. 1 ст. 28 Конституції України), прав підозрюваного, обвинуваченого на захист, у тому числі професійну правничу допомогу (п. «С» ч. 3 ст. 6 Конвенції, ст. 59 Конституції України), на участь у допиті свідків (п. «d» ч. 3 ст. 6 Конвенції), права людини на повагу до свого приватного життя, недоторканність житла (ст. 8 Конвенції), на відмову давати показання щодо себе, членів своєї сім?ї та близьких родичів (ч. 1 ст. 63 Конституції України). У кожному із зазначених вище випадків простежується чіткий зв`язок правил допустимості доказів з фундаментальними правами і свободами людини, гарантованими Конвенцією та/або Конституцією України.

Подане захисником клопотання не містить достатнього обгрунтування того які фундаментальні права ОСОБА_1 було порушено не включенням портативного відеореєстратора (навіть у разі наявності такого) з моменту початку виконання працівниками поліції службових обов`язків та в чому конкретно це виразилось і чи перешкодило це стороні захисту і ОСОБА_1 в реалізації їх прав.

При цьому, на переконання апеляційного суду, відеозапис у наявному обсязі та у вищезазначених інтервалах, які у цій постанові проаналізував суд, дозволив суду встановити всі обставини, які стосуються предмету доказування у цій справі, а апеляційному суду - перевірити аргументи захисника і надати їм правову оцінку.

До того ж, і сам ОСОБА_1 під час апеляційного розгляду 12.10.2026 року пояснив суду, що припаркував транпортний засіб за декілька хвилин до приїзду працівників поліції, а отже із цього слідує, що факт керування транспортним засобом ОСОБА_1 фактично не оспорював і під час апеляційного розгляду.

До того ж, протокол про адміністративне правопорушення (а.с.3) містить посилання на здійснення працівниками поліції відеозапису.

З цих підстав апеляційний суд не знайшов правових підстав для задоволення клопотання захисника.

Що стосується клопотання про призначення покарання з урахуванням принципу індивідуалізацї, яким захисник просить суд у разі визнання ОСОБА_1 винним в інкримінованому правопорушенні застосувати за аналогією ст.69 КК України і не призначати ОСОБА_1 додаткове покарання, то апеляційний суд зазначає наступне.

Аналогія закону застосовується за наявності для того підстав до неврегульованих КУпАП відносин.

В даному випадку питання накладення адміністративного стягнення врегулювано главою 4 КУпАП, тому неврегулюваних відносин (прогалин в законі) з цього приводу в КУпАП немає, а отже і підстав застосовувати аналогію закону теж немає.

Із постанови суду першої інстанції слідує, що адміністративне стягнення накладено відповідно до санкції ч.1 ст.130 КУпАП та з урахуванням вимог КУпАП, а тому клопотання захисника не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.294 КУпАП, апеляційний суд,-

постановив:

Апеляційну скаргу захисника - адвоката Коваленко Т.В., залишити без задоволення, а постанову Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 04 вересня 2026 року щодо ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя С.І. Костюкович