Постанова від 05 жовтня 2026 р. у справі №331/4050/26 — Олександрівський районний суд міста Запоріжжя

Справа № 331/4050/26

Провадження № 3/331/1295/2026

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2026 року м. Запоріжжя

Олександрівський районний суд міста Запоріжжя у складі:

головуючого судді Каретник Ю.М.,

за участю секретаря судового засідання Данилевської О.С.,

за участю:

захисника Щеколдіна М.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі суду матеріали, які надійшли з Управління патрульної поліції в Запорізькій області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, РНОКПП: НОМЕР_1 , який проживає у АДРЕСА_1 , за ч.1 ст.130 КУпАП,

ВСТАНОВИВ:

30.04.2026 о 07 год. 05 хв. біля будинку №174 по вул. Шкільній с-ща Новомиколаївка Запорізького району Запорізької області водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, порушення мови. Від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку відмовився, від керування транспортним засобом відсторонений шляхом паркування транспортного засобу без порушень ПДР, чим порушив п.2.5 ПДР, за що відповідальність передбачена ч.1 ст. 130 КУпАП.

16.06.2026 захисником особи, яка притягається до відповідальності – адвокатом Халупком С.В. через підсистему «Електронний суд» подані письмові заперечення, де він просить визнати, що матеріали справи не містять належних, допустимих і достатніх доказів вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП; закрити провадження у справі щодо ОСОБА_1 на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

В обґрунтування заявленого клопотання зазначено, що першим і базовим порушенням у цій справі є відсутність належно зафіксованої законної підстави для зупинки транспортного засобу. У протоколі про адміністративне правопорушення не зазначено, яка саме причина зупинки транспортного засобу мала місце, яке саме порушення Правил дорожнього руху нібито було вчинено водієм до моменту зупинки, а також відповідно до якого пункту ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію» працівники поліції реалізували повноваження щодо зупинки. Натомість, у рапорті працівника поліції зазначено, що 30.04.2026 о 07:05 год. було виявлено транспортний засіб Renault Symbol, д.н.з. НОМЕР_2 , водій якого, за твердженням поліцейських, «невпевнено керував транспортним засобом». Після зупинки автомобіля було встановлено водія — ОСОБА_1 , а далі в рапорті вже зазначаються ознаки алкогольного сп`яніння та відмова від проходження огляду. Таке формулювання не є належним юридичним обґрунтуванням зупинки. «Невпевнено керував» — це оціночне, суб`єктивне та неконкретизоване твердження, яке не розкриває, у чому саме полягало порушення ПДР: чи був виїзд за межі смуги, чи порушення правил маневрування, чи порушення швидкісного режиму, чи створення аварійної обстановки, чи інша конкретна дія, передбачена ПДР. Частина 3 ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію» зобов`язує поліцейського поінформувати водія про конкретну причину зупинення транспортного засобу з детальним описом підстави зупинки, визначеної цією статтею. Сама ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію» передбачає вичерпний перелік підстав для зупинення транспортного засобу, зокрема, порушення водієм ПДР, очевидні ознаки технічної несправності, наявність інформації про причетність транспортного засобу або особи до правопорушення тощо. Зі змісту відеозапису, дослідженого стороною захисту, при першому контакті працівники поліції не повідомляють ОСОБА_1 конкретної причини зупинки, не називають пункт ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію» та не вказують, який саме пункт ПДР він нібито порушив. Отже, зупинка транспортного засобу фактично була здійснена без належного повідомлення підстави, без конкретизації порушення ПДР і без належного документального підтвердження об`єктивних обставин, які б давали право на зупинку. У такій ситуації всі подальші процесуальні дії — спілкування, пропозиція пройти огляд, фіксація відмови, складання протоколу — мають оцінюватися судом критично як похідні від первинного втручання, законність якого не доведена. Також захисник зазначає, що під час оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення мало місце неналежне роз`яснення прав і наслідків відмови до пропозиції пройти огляд, права та обов`язки ОСОБА_1 не були належним чином роз`яснені до моменту пропозиції пройти огляд і до моменту фіксації нібито відмови. З відеозапису вбачається, що працівники поліції спочатку фактично формують ситуацію «відмови», а вже після цього починають роз`яснювати права, передбачені ст. 268 КУпАП та ст. 63 Конституції України. Таке роз`яснення не може вважатися належним і своєчасним, оскільки воно має передувати процесуальній дії, яка створює для особи юридично значущі наслідки. Особа повинна розуміти, у чому її підозрюють, яке саме правопорушення їй інкримінують, які права вона має, які наслідки матиме її згода або відмова, чи має вона право на адвоката, чи може надати пояснення, чи може відмовитися від пояснень, чи може вимагати проведення огляду в закладі охорони здоров`я. У рапорті поліцейського також зазначено, що після відмови від проходження медичного огляду ОСОБА_1 було роз`яснено ст. 268 КУпАП та ст. 63 Конституції України. Саме така послідовність, викладена у рапорті, підтверджує позицію захисту: права були роз`яснені вже після ключової процесуальної події — після фіксації відмови. Таким чином, відмова від проходження огляду не може вважатися усвідомленою, добровільною та належно зафіксованою, якщо до неї особі не було роз`яснено її права, не було повідомлено правову кваліфікацію, не було пояснено наслідки відмови та не було забезпечено реальної можливості скористатися правничою допомогою. Також, як зазначає захисник, ознаки сп`яніння є суб`єктивними та не підтверджуються відеозаписом. У протоколі та рапорті працівники поліції посилаються на ознаки алкогольного сп`яніння, зокрема, запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів та порушення мовлення. У матеріалах справи наявний протокол, де зазначено, що ОСОБА_1 нібито мав ознаки алкогольного сп`яніння, серед яких: запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів та порушення мовлення. У рапорті також повторено твердження про запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів і порушення мовлення. Разом із тим, ознака «запах алкоголю з порожнини рота» є суб`єктивною та залежить виключно від сприйняття працівника поліції. Вона сама по собі не доводить стан алкогольного сп`яніння, не доводить наявність алкоголю в організмі у юридично значущій концентрації та не може підміняти собою результат огляду, проведеного в законному порядку. Крім того, зі змісту відеозапису, на який посилається сторона захисту, мова ОСОБА_1 є чіткою, поведінка — контрольованою, рухи — скоординованими, а явних зовнішніх проявів алкогольного сп`яніння, які б відповідали записам у протоколі та рапорті, не вбачається. За таких обставин формальні записи поліцейського в документах суперечать безпосередньому відеодоказу. У справах за ч. 1 ст. 130 КУпАП сам факт наявності ознак сп`яніння має значення лише як підстава для пропозиції пройти огляд, але не як доказ стану сп`яніння. Якщо огляд не проведено або відмова оформлена з порушенням процедури, посилання на суб`єктивні ознаки не усуває обов`язку держави довести всі елементи складу правопорушення. У навчальних матеріалах щодо роботи в суді першої інстанції у справах за ст. 130 КУпАП окремо наголошено, що відеозапис потрібно оцінювати як джерело перевірки законності всього ланцюга дій поліції: від моменту зупинки до пропозиції пройти огляд, роз`яснення прав, оформлення протоколу та вручення документів. Також зазначено, що письмові матеріали справи не можуть мати перевагу над відеозаписом, якщо між ними є суперечності. Отже, наявність у протоколі та рапорті фраз про «запах алкоголю», «порушення мови» чи «порушення координації» не є достатньою для висновку про доведеність вини, особливо якщо відеозапис цього не підтверджує. Також захисник вважає, що працівниками поліції порушено спеціальну процедуру огляду військовослужбовця Особливе значення у цій справі має те, що ОСОБА_1 є військовослужбовцем. У матеріалах справи вбачається зазначення про його статус як військовослужбовця у протоколі/матеріалах, що має істотне процесуальне значення для оцінки законності дій поліцейських. Після встановлення такого статусу поліцейські були зобов`язані діяти не за загальною процедурою, а з урахуванням спеціального порядку, передбаченого ст. 266-1 КУпАП і постановою Кабінету Міністрів України № 32 від 12.01.2024. Стаття 266-1 КУпАП передбачає спеціальний порядок огляду військовозобов`язаних та резервістів під час проходження зборів, а також військовослужбовців Збройних Сил України на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння. Зокрема, складення висновків у закладі охорони здоров`я за результатами такого огляду проводиться у присутності посадової особи, уповноваженої начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України або командиром військової частини, іншого військового формування чи правоохоронного органу спеціального призначення. Під час огляду з використанням спеціальних технічних засобів уповноважена посадова особа застосовує відеозапис, а за відсутності або неможливості його застосування огляд проводиться у присутності двох свідків. Порядок, затверджений постановою КМУ № 32 від 12.01.2024, також передбачає, що огляд військовослужбовців проводиться посадовою особою, уповноваженою начальником органу управління Військової служби правопорядку або командиром військової частини, із використанням спеціальних технічних засобів та тестів. Отже, після того як працівники поліції встановили або повинні були встановити, що ОСОБА_1 є військовослужбовцем, вони були зобов`язані забезпечити дотримання спеціальної процедури. Матеріали справи не містять доказів, що до огляду або оформлення відмови була залучена уповноважена посадова особа ВСП чи командування військової частини. Також відсутні докази, що ОСОБА_1 було роз`яснено саме спеціальний порядок огляду військовослужбовця.

Також, у своєму клопотанні захисник звертає увагу суду на дефекти оформлення матеріалів справи та неналежне долучення документів, а саме: те, що під час ознайомлення із матеріалами встановлено, що протокол був наданий для ознайомлення у вигляді, який обрізаний збоку, у зв`язку з чим інформація сприймається неповно та ускладнює перевірку змісту документа. Такий недолік має значення, оскільки протокол є основним процесуальним документом у справі, і сторона захисту має мати реальну можливість перевірити всі реквізити: опис події, ознаки сп`яніння, дані про свідків, роз`яснення прав, пояснення особи, перелік доданих матеріалів, підписи та інші відомості. Згідно з наданими матеріалами, у справі наявний опис документів, однак, він є рукописним і візуально складним для прочитання; зміст частини позицій не дозволяє беззаперечно встановити, які саме документи були долучені до протоколу, у якій кількості аркушів, чи були вони індивідуалізовані та чи дійсно акт огляду, направлення і рапорт належно долучені саме до протоколу. Направлення на медичний огляд наявне у матеріалах справи, однак, саме по собі його існування не доводить належного дотримання процедури: необхідно встановити, чи було воно своєчасно складене, чи вручалося особі, чи було зрозуміло роз`яснено його зміст, чи було запропоновано реальну можливість пройти огляд у медичному закладі, а також чи враховано спеціальний статус ОСОБА_1 як військовослужбовця. Крім того, у матеріалах справи наявна постанова за ч. 1 ст. 126 КУпАП щодо нібито відсутності при собі посвідчення водія, реєстраційних документів і страхового полісу, а також довідка щодо наявності посвідчення водія та відсутності повторності за ст. 130 КУпАП. Ці документи самі по собі не доводять складу правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП, не підтверджують законність зупинки, не замінюють належної процедури огляду та не усувають порушення права на захист. За таких умов суд не може покладати в основу рішення сукупність документів, якщо не встановлено, що вони належно оформлені, повністю доступні для сприйняття, своєчасно складені, належно долучені до протоколу та узгоджуються між собою і з відеозаписом.

Захисник вважає, що для притягнення особи до відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП у формі відмови від проходження огляду недостатньо формального запису у протоколі або рапорті. Суд має встановити, що особа була саме водієм транспортного засобу, що існували об`єктивні підстави для проведення огляду, що особі було належно роз`яснено її права, порядок огляду і наслідки відмови, що їй було запропоновано пройти огляд у передбачений законом спосіб, а сама відмова була чіткою, усвідомленою, добровільною та зафіксованою без порушення процедури. У даній справі ці умови не виконані. Причина зупинки не була належно повідомлена та зафіксована. Ознаки сп`яніння мають переважно суб`єктивний характер і не підтверджуються відеозаписом у тій мірі, яка необхідна для висновку поза розумним сумнівом. Права були роз`яснені після фактичної фіксації відмови. Наслідки відмови до її фіксації належно не роз`яснювалися. Спеціальна процедура огляду військовослужбовця не була дотримана. Стаття 266 КУпАП передбачає, що огляд водія на стан сп`яніння проводиться в установленому законом порядку, а огляд, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним. Аналогічний підхід має застосовуватися і до відмови від огляду, оскільки відмова також є юридично значущою процесуальною дією, яка може мати наслідком притягнення особи до відповідальності. Тому якщо відмова отримана після незаконної або необґрунтованої зупинки, без належного роз`яснення прав, без роз`яснення наслідків і без дотримання спеціальної процедури щодо військовослужбовця, така відмова не може бути визнана допустимим доказом вини. Сукупність наведених вище обставин підтверджує факт штучності створеної ситуації і вочевидь не слугує підтвердженням провини водія за викладених у протоколі про адміністративне правопорушення фактичних обставин, що, на думку захисника, є підставою для закриття справи з підстав, визначених ч.1 ст. 247 КУпАП, так як усі сумніви щодо винуватості особи в розумінні презумпції невинуватості, гарантованої ст. 62 Конституцій України, тлумачать на корить особи, якій таку підозру пред`явлено.

У судовому засіданні особа, відносно якої складено протокол про адміністративне правопорушення, присутній не був. Його захисник адвокат Щеколдін М.Ю. в судовому засіданні підтримав заявлене клопотання, просив закрити провадження у справі з підстав, визначених ч.1 ст. 247 КУпАП.

Заслухавши захисника, ознайомившись із заявленим клопотанням, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані до суду докази у їх сукупності та взаємозв`язку, суддя приходить до таких висновків.

Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Так, відповідно до п. 1.3 Правил дорожнього руху учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

Згідно з п. 1.9 ПДР особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Приписами п. 2.5 ПДР встановлено, що водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Право органів Національної поліції вимагати пройти у встановленому порядку медичний огляд відповідно до п. 2.5 ПДР кореспондується із обов`язком водія не керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин.

У разі невиконання вимог п. 2.5 ПДР передбачена адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме: за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.

Як встановлено у ч. 1 ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Згідно зі ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

В Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженій Наказом МВС та МОЗ України 09.11.2015 №1452/735, зазначено:

- п.3 розділу I: ознаками алкогольного сп`яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці;

- п.6 розділу І: огляд на стан сп`яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використання спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом; лікарем закладу охорони здоров`я (у сільській місцевості за відсутності лікаря – фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку);

Відповідно до Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17.12.2008 №1103, з наступними змінами: п.3 - огляд проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів (законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, які відповідають вимогам законодавства про метрологію та метрологічну діяльність); лікарем закладу охорони здоров`я (в сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку); п.6 - водій транспортного засобу, що відмовився від проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу або висловив незгоду з його результатами, направляється поліцейським для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров`я. Огляд може також проводитися в спеціально обладнаних пересувних пунктах (автомобілях), що належать закладам охорони здоров`я і відповідають установленим МОЗ вимогам; п.8 - у разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров`я поліцейський із застосуванням технічних засобів відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп`яніння і дії водія щодо ухилення від огляду.

Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати у справі О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства від 29 червня 2007 року зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

Таким чином, проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп`яніння є імперативною нормою, так як передбачає обов`язкове проходження огляду в незалежності від наявності особистих обставин у особи, щодо якої порушується таке питання. Склад правопорушення в діях водія є закінченим вже з моменту його відмови від проходження обстеження.

У даному випадку доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, підтверджена матеріалами справи, а саме:

- рапортом поліцейського СРПП ВнП№3 Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області від 30.04.2026, відповідно до якого 30.04.2026 о 07.05 год. при несенні служби працівниками патрульної поліції було візуально виявлено транспортний засіб RENAULT SYMBOL, д.н.з. НОМЕР_3 , водій якого невпевнено керував транспортним засобом. Після зупинки зазначеного транспортного засобу встановлено водія ОСОБА_1 , під час спілкування з яким було виявлено ознаки алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, порушення мови. Від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку водій відмовився;

- актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, у якому зазначено, що у ОСОБА_1 виявлені ознаки алкогольного сп`яніння (запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів), огляд водія на місці зупинки транспортного засобу та у медичному закладі не проводився у зв`язку з відмовою останнього від такого огляду. У графі «З результатами згоден» зазначено: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відмовився від проходження. Зазначений акт підписаний ОСОБА_1 без ніяких застережень;

- направленням на огляд до КНП «ОКЗНПД та СХЗ» ЗОР з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, від 30.04.2026 (час складення 07:15 год.), у якому зазначено, що у ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , виявлено ознаки алкогольного сп`яніння: запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, порушення мови. Огляд із застосуванням спеціального технічного приладу не проводився у зв`язку із відмовою водія;

- відеозаписом, який складається із 4 відеофайлфів, здійсненим нарядом поліції і долученим до справи, на якому зафіксовано рух та зупинку автомобіля RENAULT SYMBOL, д.н.з. НОМЕР_3 , під керування ОСОБА_1 . Також на відео чітко зафіксовано повідомлення причини зупинки, встановлення анкетних даних водія, повідомлення про наявність ознак алкогольного сп`яніння, роз`яснення прав, пропозицію пройти огляд на місці зупинки транспортного засобу або в медичному закладі та наслідки відмови від проходження такого огляду. При цьому з відео вбачається, що ОСОБА_1 повідомив, що напередодні вживав алкогольні напої, тому розуміє, що проходження такого огляду не має сенсу, тому він відмовився. Таким чином, суд вважає, що відеозаписом об`єктивно зафіксовані обставини адміністративного правопорушення у об`ємі, достатньому для вирішення питання про наявність події адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та винуватості ОСОБА_1 у його вчиненні. Разом з цим, дата, час та місце події, марка транспортного засобу, державний номерний знак, яким керував ОСОБА_1 , наведені у рапорті поліцейського, відображені й на відеозаписі та відповідають фактичним обставинам, вказаним у протоколі про адміністративне правопорушення.

У той же час, суд враховує, що відповідно до ч. 1 ст. 15 КУпАП військовослужбовці, військовозобов`язані та резервісти під час проходження зборів, а також особи начальницького складу Національного антикорупційного бюро України, Бюро економічної безпеки України, рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України, служби цивільного захисту, Державного бюро розслідувань, поліцейські несуть відповідальність за адміністративні правопорушення за дисциплінарними статутами. За порушення правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, санітарних норм, правил полювання, рибальства та охорони рибних запасів, митних правил, вчинення правопорушень, пов`язаних з корупцією, вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, невиконання термінового заборонного припису або неповідомлення про місце свого тимчасового перебування у разі винесення термінового заборонного припису, порушення тиші в громадських місцях, неправомірне використання державного майна, незаконне зберігання спеціальних технічних засобів негласного отримання інформації, невжиття заходів щодо окремої ухвали суду, ухилення від виконання законних вимог прокурора, порушення законодавства про державну таємницю, порушення порядку обліку, зберігання і використання документів та інших матеріальних носіїв інформації, що містять службову інформацію, зазначені особи несуть адміністративну відповідальність на загальних підставах.

Відповідно до ч.ч. 1 та 2 статті 260 КУпАП у випадках, прямо передбачених законами України, допускається відсторонення осіб від керування транспортними засобами та огляд на стан наркотичного сп`яніння. Порядок відсторонення осіб від керування транспортними засобами та огляд на стан наркотичного визначається цим Кодексом та іншими законами України.

Так, Законом України від 13.12.2022 № 2839-IX «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення, Кримінального кодексу України та інших законодавчих актів України щодо особливостей несення військової служби в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці», КУпАП доповнено спеціальною нормою – статтею 266-1 «Огляд військовозобов`язаних та резервістів під час проходження зборів, а також військовослужбовців Збройних Сил України на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції».

Так, згідно з ч. 2 ст. 266-1 КУпАП огляд військовозобов`язаних та резервістів під час проходження зборів, а також військовослужбовців Збройних Сил України на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, щодо яких є підстави вважати, що вони у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, виконують обов`язки військової служби або перебувають на території військових частин, проводиться посадовою особою, уповноваженою на те начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України або командиром (начальником) військової частини (установи, організації, підприємства, закладу, підрозділу), іншого утвореного відповідно до законів України військового формування, а також правоохоронного органу спеціального призначення, з використанням спеціальних технічних засобів та тестів.

Суд також враховує, що на виконання вимог частини 7 ст. 266-1 КУпАП постановою Кабінету Міністрів України від 12.01.2024 №32 затверджено Порядок направлення військовозобов`язаних та резервістів під час проходження зборів, а також військовослужбовців Збройних Сил для огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, та проведення такого огляду (далі - Порядок № 32).

Так, відповідно до п. 3 Порядку № 32 огляду підлягають військовослужбовці/військовозобов`язані, щодо яких є підстави вважати, що вони виконують обов`язки військової служби або перебувають на території військових частин (установ, закладів) у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції (далі - стан сп`яніння). Огляд військовослужбовців/військовозобов`язаних проводиться посадовою особою, уповноваженою на його проведення начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах або командиром (начальником) військової частини (установи, організації, підприємства, закладу, підрозділу) Збройних Сил, іншого утвореного відповідно до законів України військового формування, а також правоохоронного органу спеціального призначення (далі - уповноважена посадова особа), з використанням спеціальних технічних засобів та тестів.

Тобто, дані норми застосовується виключно до військовослужбовців, які (дослівно) «виконують обов`язки військової служби або перебувають на території військових частин».

Відповідно до ч. 4 ст. 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов`язки військової служби: 1) на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять); 2) на шляху прямування на службу або зі служби, під час службових поїздок, повернення до місця служби; 3) поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов`язкам військовослужбовця або його було направлено туди за наказом відповідного командира (начальника); 4) під час виконання державних обов`язків, у тому числі у випадках, якщо ці обов`язки не були пов`язані з військовою службою; 5) під час виконання обов`язку з урятування людського життя, охорони державної власності, підтримання військової дисципліни та охорони правопорядку.

У даному випадку стороною захисту не було надано жодного доказу на підтвердження того, що у вказаному у протоколі про адміністративне правопорушення місці і у вказаний час ОСОБА_1 дійсно виконував обов`язки військової служби у розумінні ч. 4 ст. 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», а тому посилання захисника на дану обставину судом не враховуються.

У зв`язку з наведеним, а також враховуючи, що місцем вчинення адміністративного правопорушення не є територія військової частини, суд приходить до висновку, що порядок огляну на стан сп`яніння, передбачений ч. 2 ст. 266-1 КУпАП та Порядком № 32, до ОСОБА_1 не повинен був застосовуватися.

Також відповідно до ч. 3 ст. 266-1 КУпАП огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння військовозобов`язаних та резервістів під час проходження зборів, а також військовослужбовців Збройних Сил України, щодо яких є підстави вважати, що вони у стані сп`яніння перебувають на вулицях, у закритих спортивних спорудах, у скверах, парках, у всіх видах громадського транспорту (включаючи транспорт міжнародного сполучення) та в заборонених законом інших місцях, проводиться посадовою особою, уповноваженою на те начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, з використанням спеціальних технічних засобів та тестів.

Проте, на переконання суду, дане положення до ОСОБА_1 також не повинно було застосовуватися, оскільки він не перебував (дослівно) «на вулицях, у закритих спортивних спорудах, у скверах, парках, у всіх видах громадського транспорту (включаючи транспорт міжнародного сполучення) та в заборонених законом інших місцях».

Крім того, відповідно до ч. 4 ст. 266-1 КУпАП, у разі незгоди військовозобов`язаного та резервіста під час проходження зборів, а також військовослужбовця Збройних Сил України на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, уповноваженими особами з використанням спеціальних технічних засобів та тестів або у разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я.

При цьому, відповідно до ч. 5 ст. 266-1 КУпАП складення висновків у закладі охорони здоров`я за результатами огляду військовозобов`язаних та резервістів під час проходження зборів, а також військовослужбовців Збройних Сил України на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, проводиться у присутності посадової особи, уповноваженої на те начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України або командиром (начальником) військової частини (установи, організації, підприємства, закладу, підрозділу), іншого утвореного відповідно до законів України військового формування, а також правоохоронного органу спеціального призначення.

Однак, чітко визначених у цих положеннях КУпАП підстав для проведення огляду військовослужбовця ОСОБА_1 у закладі охорони здоров`я у присутності відповідної посадової особи ВСП під час розгляду справи також не було встановлено.

Наведене вище спростовує твердження захисника про недотримання поліцейськими під час складання протоколу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 вимог ст. 266-1 КУпАП та Порядку №32.

Тому, з огляду на встановлені обставини справи, суддя приходить до висновку про те, що вина ОСОБА_1 у вчиненні вказаного адміністративного правопорушення повністю знайшла своє підтвердження під час судового розгляду і є доведеною, дії ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 кваліфіковані правильно.

Доводи захисника щодо недотримання працівниками поліції порядку зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 суд також вважає необґрунтованими, оскільки підстави зупинки транспортного засобу не є обов`язковою ознакою складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, і не впливають на кваліфікацію діяння за вказаною нормою.

Отже, оцінивши наявні докази у їх сукупності та дослідивши обставини справи, враховуючи, що притягнення особи до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення у сфері безпеки дорожнього руху має важливе значення для забезпечення безпеки дорожнього руху й експлуатації транспорту, захисту життя та здоров`я людей, майнових прав фізичних і юридичних осіб, враховуючи, що факт відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння 30.04.2026 підтверджений належними доказами, суддя приходить до висновку, що ОСОБА_1 дійсно скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП.

Позицію ОСОБА_1 та його захисника про невизнання вини в інкримінованому йому правопорушенні, суд розцінює як обрану лінію захисту з метою уникнення адміністративної відповідальності за вчинене правопорушення.

Слід зазначити, що адміністративне правопорушення, передбачене ст.130 КУпАП України, відноситься до тих правопорушень, яке за своїм характером є грубим суспільно небезпечним проступком в сфері забезпечення безпеки дорожнього руху та є небезпечним як для самого правопорушника, так і для інших учасників дорожнього руху. Характер вказаного правопорушення має підвищену суспільну небезпечність порівняно з іншими встановленими цим Кодексом правопорушеннями, а розгляд вказаної категорії справ є суспільно значущими та має значний суспільний інтерес.

Усі інші доводи захисника, на переконання судді, також не спростовують зазначених вище висновків про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

При цьому, суддя враховує, що у справі «Салов проти України» (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89) ЄСПЛ наголосив на тому, що згідно статті 6 Конвенції рішення судів достатнім чином містять мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя (рішення у справі «Hirvisaari v. Finland», заява № 49684/99; від 27 вересня 2001 р., пункт 30). Разом з тим, у рішенні звертається увага, що статтю 6 параграф 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення, може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи (рішення у справі «Ruiz Torija v. Spain», заява серія A № 303-A; від 9 грудня 1994 р.; пункт 29).

Обставин, що пом`якшують та обтяжують адміністративну відповідальність ОСОБА_1 , суддею не встановлено.

Підстави для закриття справи, передбачені ч.2 ст.284 та ст.247 КУпАП, відсутні.

Згідно зі ст.23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Тому з урахуванням всіх зазначених обставин у сукупності, суддя приходить до висновку, що на ОСОБА_1 має бути накладене стягнення в межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП, у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік. При цьому, на переконання судді, саме такий вид стягнення буде справедливим, достатнім і необхідним для виховання особи в дусі поваги до законів України та для запобігання вчиненню ним нових правопорушень.

Крім цього, суддею враховано, що відповідно до ст. 40-1 КУпАП судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.

Згідно із ч. 8 ст. 283 КУпАП постанова суду (судді) про накладення адміністративного стягнення повинна містити положення про стягнення з особи, щодо якої її винесено, судового збору.

У зв`язку з цим суддя приходить до висновку про необхідність стягнення з ОСОБА_1 судового збору.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 251, 252, 283-285 КУпАП, ч.2 ст.376 КПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, і накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень 00 копійок з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

Реквізити для сплати штрафу: Одержувач: ГУК у Запорізькій області 21081300; Рахунок: UA708999980313000149000008001; ЄДРПОУ: 37941997; Банк: Казначейство України (ЕАП); МФО: 899998. Призначення платежу: Сплата штрафу у справі про адміністративне правопорушення № 331/4050/26, провадження № 3/331/1295/2026.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 копійок.

Реквізити для сплати судового збору: Отримувач: ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106; Код отримувача (ЄДРПОУ): 37993783; Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); Номер рахунку (IBAN): UA908999980313111256000026001; Код класифікації доходів бюджету: 22030106, Судовий збір, Стягувач: Державна судова адміністрація України; Призначення платежу: Сплата судового збору у справі про адміністративне правопорушення №331/4050/26, провадження № 3/331/1295/2026.

У задоволенні клопотання захисника про закриття провадження у справі відмовити.

Роз`яснити, що відповідно до ст. 307 КУпАП штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтями 300-1, 300-2 цього Кодексу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення. Штраф, накладений за вчинення адміністративного правопорушення, вноситься порушником в установу банку України.

Відповідно до ст. 308 КУпАП у разі несплати штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 цього Кодексу, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом. У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу та зазначеного у постанові про стягнення штрафу.

Постанова може бути оскаржена учасниками процесу до Запорізького апеляційного суду шляхом подачі через Олександрівський районний суд міста Запоріжжя апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її винесення, а також прокурором у порядку, передбаченому ч. 5 ст. 7 КУпАП.

Вступна та резолютивна частини постанови складені у нарадчій кімнаті 06.10.2026.

Повний текст постанови складений і проголошений 12.10.2026 о 16:50 год.

Суддя Юлія КАРЕТНИК