Рішення від 12 жовтня 2026 р. у справі №305/2113/26 — Рахівський районний суд Закарпатської області

Справа № 305/2113/26

Провадження по справі 2/305/840/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.10.2026 Рахівський районний суд Закарпатської області у складі:

головуючої судді Марусяк М.О.

за участі секретаря судового засідання Шемоти М.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Рахів в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ЕЙС", інтереси якого представляє Сахарова Ольга Ігорівна до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ЕЙС" (далі - Позивач), інтереси якого представляє Сахарова Ольга Ігорівна, звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1 (далі Відповідач) про стягнення заборгованості.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 02.07.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ОСОБА_1 уклали Договір № 9205701 на суму 15 000,00 грн. Для отримання кредиту Відповідач перейшов на офіційний вебсайт Кредитодавця та ознайомився з правилами надання коштів у кредит, розміщеними у відкритому доступі за посиланням: https://creditplus.ua. Відповідач самостійно обрав час для ознайомлення з правилами, після чого добровільно, без будь-якого примусу чи тиску, виявив бажання отримати кредитні кошти. З цією метою він пройшов процедуру реєстрації на вебсайті Кредитодавця, здійснив ідентифікацію та верифікацію особи, надавши свої персональні ідентифікаційні дані. Про підтвердження своєї повної обізнаності та згоди з усіма істотними умовами Кредитного договору та ознайомлення з правилами прийняття пропозиції (оферти) свідчить натиснута Відповідачем кнопка у Особистому кабінеті, тільки після чого Первинний кредитор направив засобами зв`язку одноразовий ідентифікатор у вигляді коду, який Позичальник ввів, тим самим підтвердивши підписання Кредитного договору згідно із Законом України «Про електронну комерцію». Відповідач приєднався до умов Кредитного договору шляхом введення одноразового ідентифікатора A5729, що відповідно до вимог законодавства визнається належним та допустимим способом підтвердження волевиявлення сторони на укладення правочину. На виконання умов Кредитного договору, 02.07.2025 Первісний кредитор ініціював переказ коштів безготівковим зарахуванням через Товариство з обмеженою відповідальністю «УНІВЕРСАЛЬНІ ПЛАТІЖНІ РІШЕННЯ» на платіжну картку № НОМЕР_2 Відповідача. Кредитодавець виконав свої зобов`язання щодо надання грошових коштів у повному обсязі. Відповідач під час укладення Кредитного договору ознайомився з його текстом та змістом, зокрема з графіком щомісячних платежів за кредитним договором та паспортом споживчого кредиту. Жодних заперечень щодо уточнення або зміни викладення умов Кредитного договору Відповідачем не висловлювалося, а також він погодився, що зміст Кредитного договору не порушує його законних прав та інтересів, що підтверджується його електронним підписом. Станом на дату подання позовної заяви на рахунки Позивача не надходило жодного платежу на погашення заборгованості Відповідача за Кредитним договором. Згідно з умовами Кредитного договору Відповідач зобов`язується вчасно повернути Кредит, сплатити відсотки за користування кредитом в порядку, визначеному Кредитним договором. Незважаючи на це, Відповідач не виконав свого обов`язку та не повертав наданий йому Кредит в строки, передбачені Кредитним договором. 29.01.2026 між Первісним кредитором та Позивачем укладено Договір факторингу № 29012026, відповідно до умов якого останньому відступлено право грошової вимоги до Відповідача за Кредитним договором. Пунктом 1.1. Договору Факторингу 1 визначено, що Фактор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження Клієнта (ціна продажу) за плату, а Клієнт відступити Факторові Право грошової Вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - Боржників, включаючи суму основного зобов`язання (кредиту), плату за кредитом (плату за процентною ставкою), пеню за порушення грошових зобов`язань та інші платежі, право на одержання яких належить Клієнту. Перелік Боржників, підстави виникнення Права грошової Вимоги до Боржників, сума грошових вимог та інші дані зазначені в Реєстрі Боржників, який формується згідно з Додатком № 1 та є невід`ємною частиною Договору. Разом із підписанням Акту прийому-передачі Реєстру Боржників Клієнт передає Фактору Додаткову інформацію до Реєстру Боржників згідно Додатку №2 до Договору. Таким чином, відповідно до Реєстру Боржників №Б/Н від 29.01.2026 до Договору Факторингу та Акту прийому-передачі Реєстру Боржників від 29.01.2026 до Договору Факторингу до Позивача перейшло право вимоги до Відповідача. Враховуючи вищезазначене, загальна сума заборгованості Відповідача перед Позивачем, на момент подання позовної заяви, за Кредитним договором, становить 49500,00 грн, яка складається з: 15 000,00 грн заборгованість по тілу кредиту, 27 000,00 грн заборгованість по несплаченим відсотків за користування кредитом, 7500,00 грн заборгованість за штрафними санкціями (пеня, штрафи). Позивач звертає увагу суду на те, що вимоги щодо стягнення штрафних санкцій у межах даного позову не заявляються, у зв`язку з чим загальний розмір грошових вимог до стягнення становить 42 000,00 грн. Відповідно до вимог ст. 133 ЦПК України, повідомляє, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які Позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи становить: сплачений судовий збір та витрати на правничу допомогу в сумі 7000 гривень. З огляду на викладене, просить стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» заборгованість за Кредитним договором № 9205701 від 02.07.2025 у розмірі 42000,00 грн, а також стягнути з ОСОБА_1 судові витрати, пов`язані з розглядом справи, а саме: судовий збір у розмірі 2662,40 грн, витрати на професійну правничу допомогу в сумі 7000,00 грн.

Копію позовної заяви з додатками Позивач направив 23.05.2026, ОСОБА_1 .

Ухвалою судді Рахівського районного суду Закарпатської області Марусяк М.О. від 13.07.2026 відкрито провадження у справі за вказаним позовом, ухвалено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження та надано Відповідачці п`ятнадцятиденний термін з дня вручення ухвали про відкриття провадження на подання відзиву на позов.

Сторони в судове засідання не викликались, відповідно до ч.5 ст.279 ЦПК України.

Відповідачці, ОСОБА_1 , копія ухвали про відкриття провадження по справі була направлена за місцем проживання, але повернута уповноваженою особою Укрпошти з відміткою від 01.08.2026 "адресат відсутній за вказаною адресою", отже вона вважається такою, що повідомлений про відкриття провадження у справі 01.08.2026.

Крім того, Відповідачку суд повідомив про відкриття провадження у справі шляхом розміщення оголошення на офіційному сайті судової влади 04.09.2026.

Відповідачка в установлений ч.7 ст.178 ЦПК України строк не подала до суду відзив на позовну заяву.

Згідно з ч.8 ст.178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Враховуючи, що Відповідач в установлений законом строк відзив не подав, у матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд, вважає за можливе вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів.

Дослідивши надані позивачем письмові докази, суд прийшов до такого висновку.

Згідно зі ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

У статті 3 Закону України "Про електронну комерцію" зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України "Про електронну комерцію").

Частиною 5 статті 11 Закону України "Про електронну комерцію" встановлено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Положеннями статті 12 Закону України "Про електронну комерцію" визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Абзац другий частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Як зазначив Верховний Суд у Постанові від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19 провадження № 61-7203 св 20 будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Відповідно до ст.ст.526, 611 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки (пені).

Підставами виникнення цивільних прав і обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (пункт 1 частина друга стаття 11 ЦК України).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст.610 ЦК України).

У ст.611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором чи законом.

Згідно з ч.1 ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання, а за правилами ч. 1 ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Вимоги частини 1 статті 44 ЦПК України передбачають обов`язок особи, яка бере участь у справі, добросовісно здійснювати свої права та виконувати процесуальні обов`язки.

Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, що також встановлено статтею 12 цього Кодексу. Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

На підставі ч.3 ст.83 ЦПК України відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Позивач на підтвердження позовних вимог надав суду Договір №9205701 про надання споживчого кредиту від 02.07.2025, Додаток №1 до Договору №9205701 про надання споживчого кредиту від 02.07.2025 - Таблицю обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки, Паспорт споживчого кредиту, Правила надання коштів у кредит ТОВ "Авентус Україна", повідомлення ТОВ "Універсальні платіжні рішення" про переказ кредитних коштів №110 від 29.01.2026, Картку обліку Договору (розрахунок заборгованості) за Договором №9205701 від 02.07.2025, Виписку з особового рахунка за Договором №9205701 від 02.07.2025, повідомлення АТ "Універсал Банк" про відкриті рахунки, досудові вимоги, направлені ОСОБА_1 29.11.2025, 24.09.2025, 04.08.2025 та 27.04.2026, Договір факторингу №29012026 від 29.01.2026, Додаток № 1 до Договору факторингу №29012026 від 29.01.2026 - Витяг з реєстру боржників від 29.01.2026, Інформаційне повідомлення споживача про відступлення права вимоги.

Крім того, за клопотанням позивача на ухвалу суду про витребування доказів, АТ КБ "ПРИВАТБАНК" надало повідомлення №20.1.0.0.0/7-260728/89207-БТ від 29.07.2026, згідно з якою на ім`я ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , відкрито банківський рахунок та емітовано банківську картку НОМЕР_2 , на яку 02.07.2025 було зарахування коштів в сумі 15000 гривень.

Отже, Позивач належними та допустимими доказами довів факт укладення договору, отримання кредитних коштів та наявність заборгованості в ОСОБА_1 в сумі 49500 гривень.

Позивач розпоряджаючись власними правами пред`явив вимогу лише щодо стягнення з ОСОБА_1 заборгованості по тілу кредиту в сумі 15000 гривень, а також заборгованості по несплаченим відсоткам за користування кредитом в сумі 27 000,00 грн, що разом становить 42000 гривень, фактично відмовившись від вимоги про стягнення штрафних санкцій в сумі 7500 гривень.

Згідно з ч.2 ст.43 ЦПК України, відповідач зобов`язаний добросовісно здійснювати процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки, що відповідно до принципу юридичної визначеності, як складової частини конституційного принципу верховенства права, зобов`язує відповідача самостійно цікавитися перебігом розгляду судом пред`явленого до нього позову. Тривала відсутність такого інтересу з боку відповідача, на думку суду, свідчить про його небажання захищати свої процесуальні права.

Статтею 263 ЦПК України передбачено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріально права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Отже, виходячи з принципу змагальності цивільного процесу, сторони повинні подати всі докази на підтвердження своєї позиції до суду першої інстанції в установлений законом строк.

Враховуючи те, що Позивач надав обґрунтовані та правові докази договірних відносин та невиконання Відповідачем умов договору, а Відповідачка жодних доказів відсутності у неї заборгованості перед Позивачем не надала, суму заборгованості не заперечувала, з іншими заявами до суду не зверталася, суд вважає, що позов підлягає до задоволення в межах пред`явлених вимог.

Стаття 133 ЦПК України передбачає, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Виходячи з наведеного, враховуючи положення ст.ст.133 та 141 ЦПК України та взявши до уваги те, що у зв`язку із розглядом справи в суді Позивач, поніс судові витрати, а саме, сплатив судовий збір у розмірі 2662 гривні 40 копійок, суд стягує з Відповідача вищенаведені витрати на користь Позивача.

Крім того, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, з-поміж іншого належать витрати на професійну правничу допомогу (частина третя статті 133 ЦПК України).

На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу позивач надав: Договір про надання правничої допомоги №20/01/26-01 від 20.01.2026, Протокол погодження вартості до Договору про надання правничої допомоги №20/01/26-01 від 20.01.2026, Додаткова угода №25771532076 до Договору про надання правничої допомоги №20/01/26-01 від 20.01.2026, акт прийому-передачі надання послуг до Договору про надання правничої допомоги №10/12-2024 від 10 грудня 2024 року, акт прийому-передачі наданих послуг від 05.05.2026, свідоцтво на право зайняття адвокатською діяльністю Тимошенка О.О. та довіреність від 20.02.2026,згідно з якими вартість послуг адвоката становить 7000 гривень.

Враховуючи вказане, позивачем доведено надання йому адвокатом правової допомоги.

Водночас процесуальним законодавством передбачено механізм зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката шляхом подання відповідного клопотання. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення розміру витрат на адвоката (ч.6 ст.137 ЦПК України).

Відповідно до ч.4 ст.137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим.

Крім того, у постанові від 12.05.2020 у справі 904/4507/18, обґрунтовуючи правові підстави стягнення витрат на професійну правову допомогу, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).

Також, у рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Водночас суд бере до уваги, що у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі №905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі №922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Також, у постанові Верховного Суду від 13.05.2021 у справі №903/277/20 зазначено, що оцінка обґрунтованості, пропорційності витрат на професійну правничу допомогу з урахуванням обсягу наданих адвокатом послуг, складністю справи, беручи до уваги, зокрема критерії реальності понесення адвокатських витрат, розумності їхнього розміру, співмірності, а також підтвердженість таких витрат належними та допустимими доказами вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням конкретних обставин кожної справи.

Отже, беручи до уваги положення ЄСПЛ, висновки Верховного Суду, враховуючи співмірність складності справи та обсягу виконаної адвокатом Тимошенком О.О. роботи, критерію необхідності та значимості таких дій у справі, виходячи з її конкретних обставин, суд вважає, що зазначені Позивачем витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7000 гривень є завищеними та не співмірними, згідно з обставинами цієї справи. Відтак, з огляду на викладене, зважаючи на критерії реальності адвокатських витрат та розумності їхнього розміру, враховуючи характер виконаної адвокатським об`єднанням роботи, складність та категорію справи, розгляд якої здійснювався за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, суд дійшов висновку, що справедливим буде зменшення розміру витрат, понесених на надання професійної правничої допомоги до 3000 гривень, які підлягають стягненню із відповідачки ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ЕЙС".

Керуючись ст. ст. 1-13, 76- 83, 141, 247, 247, 258-259, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС», заборгованість за Кредитним договором № 9205701 від 02.07.2025 у розмірі 42000 (сорок дві тисячі) гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» судові витрати в сумі 2662,40 грн (дві тисячі шістсот шістдесят дві гривні) 40 копійок, понесених на оплату судового збору та 3000 (три тисячі) гривень витрат на правову допомогу.

Відомості про учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС», 02094, Україна, м. Київ, вул. Юрія Поправки, буд. 6, кабінет 13, ЄДРПОУ: 42986956, Рахунок: НОМЕР_3 в АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК», тел.: +380955092154, ел. пошта: fincomace@gmail.com.

Відповідач: ОСОБА_1 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , тел. НОМЕР_4 , ел.пошта: ІНФОРМАЦІЯ_2

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті, чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня його складення безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду.

Головуюча: М.О. Марусяк