Постанова від 11 жовтня 2026 р. у справі №304/1217/26 — Перечинський районний суд Закарпатської області

Справа № 304/1217/26 Провадження № 3/304/521/2026

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 жовтня 2026 рокум. Перечин

Суддя Перечинського районного суду Закарпатської області Ганько І.І., розглянувши матеріали, які надійшли з відділення поліції № 1 (м. Перечин) Ужгородського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки села Турички Перечинського району, Закарпатської області, мешканки АДРЕСА_1 , пенсіонерки, громадянки України,

за ч. 1 ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

У С Т А Н О В И В :

згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ВАД № 771611 від 23 червня 2026 року, близько 16.50 год 20 червня 2026 року у АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 вчинила домашнє насильство психологічного характеру відносно своєї доньки ОСОБА_2 , а саме виражалася нецензурною лайкою, внаслідок чого могла бути завдана шкода її психологічному здоров`ю.

Зазначені дії ОСОБА_1 ДОП СП відділення поліції № 1 Ужгородського районного управління Головного управління Національної поліції в Закарпатській області Стегура Аліною кваліфіковано за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП як вчинення домашнього насильства.

У судове засідання ОСОБА_1 не з`явилася, хоча про день і час слухання справи повідомлялася у встановленому законом порядку, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення; причини неявки суду не повідомила, клопотання про відкладення розгляду справи не подавала.

З огляду на те, що особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, будучи обізнаним про складання щодо неї протоколу про адміністративне правопорушення, не вжила заходів для явки до суду, не подала письмових заперечень проти протоколу, тому суддя вважає, що наведена поведінка учасника процесу є такою, що направлена на затягування розгляду справи, з метою спливу строку притягнення до адміністративної відповідальності, передбаченого статтею 38 КУпАП, та вважає можливим розглянути справу за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Європейський Суд з прав людини у рішенні «Пономарьов проти України» від 3 квітня 2008 року наголосив, що «сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження». Крім того, враховуючи принцип судочинства, зазначений в практиці ЄСПЛ, яким визнано пріоритет публічного інтересу над приватним, суддя вважає за необхідне провести розгляд справи за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, оскільки безпідставне умисне затягування справи нівелює завдання Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, суддя прийшов до такого висновку.

Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.

Згідно із ст. 9 цього Кодексу адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Доведення вини правопорушника покладається на орган, що складає протокол про адміністративне правопорушення. Під доказуванням у провадженні у справах про адміністративні правопорушення слід розуміти процесуальну діяльність суб`єктів щодо збору, перевірки та оцінки доказів з метою встановлення об`єктивної істини у справі й прийняття на цій основі законного рішення.

При з`ясуванні цих обставини, суд повинен виходити з положень ст. 251 КУпАП, згідно яких доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються, крім іншого, протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, а також іншими документами.

За змістом ст. 254, 256 КУпАП про вчинене адміністративне правопорушення уповноваженою на те посадовою особою складається протокол, в якому зазначаються місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи.

Таким чином всі викладені в протоколі про адміністративне правопорушення обставини повинні бути належним чином перевірені та доводитися сукупністю належних і допустимих доказів, обов`язок щодо збирання яких покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення.

Частиною 1 статті 173-2 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за вчинення домашнього насильства, тобто умисного вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого.

Відповідно до положень п. 3 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», домашнє насильство – діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Психологічне насильство – форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи (п. 14 ч. 1 ст. 1 Закону).

Як вбачається із суті адміністративного правопорушення, викладеній у протоколі серії ВАД № 771611 від 23 червня 2026 року, ОСОБА_1 вчинила стосовно доньки ОСОБА_2 , домашнє насильство психологічного характеру, а саме виражалася нецензурною лайкою, внаслідок чого могла бути завдана шкода її психологічному здоров`ю.

Подібний виклад суті адміністративного правопорушення має узагальнений характер, оскільки не містить зазначення того, яка саме шкода, передбачена положеннями п. 14 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», була завдана психічному здоров`ю ОСОБА_2 внаслідок дій ОСОБА_1 як її матері.

При цьому формальний підхід до складання протоколу про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 173-2 КУпАП позбавляє суддю можливості самостійно встановити наявність в діях ОСОБА_1 ознак об`єктивної сторони саме психологічного насильства, як виду домашнього насильства, за відсутності в протоколі встановлених дільничним офіцером поліції обставин події, що мала місце 20 червня 2026 року за участі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Крім того, зі змісту письмового пояснення ОСОБА_2 від 20 червня 2026 року, доданого до протоколу, не вбачається повідомлення обставин виникнення в неї внаслідок дій ОСОБА_1 побоювань за свою безпеку чи спричинення їй емоційної невпевненості. Навпаки, ОСОБА_2 вказує на виникнення конфлікту з матір`ю, в ході якого вона виражалася на адресу матері нецензурною лайкою, а та у відповідь ображала її.

Однак письмові пояснення ОСОБА_1 від 20 червня 2026 року спростовують викладені в протоколі обставини завдання шкоди ОСОБА_2 , та свідчать про те, що донька вживає алкоголь, на фоні чого й виникають конфлікти, а сьогодні взагалі донька викликала поліцію, однак ніякого конфлікту з її боку не було.

Відповідно до ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Європейським судом з прав людини у рішенні по справі «Карелін проти Російської Федерації» від 20 вересня 2016 року (заява № 926/08) зазначено, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист та принципу рівності сторін процесу.

Суд вправі обґрунтовувати свої висновки лише доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту (п. 65 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Коробов проти України» № 39598/03 від 21 липня 2011 року), тобто таких, що не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (п. 161 рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства», заява № 25).

Під час розгляду справи про адміністративне правопорушення суд, відповідно до вимог ст. 252 КУпАП, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному та об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.

З огляду на викладене, враховуючи, що обов`язковою ознакою психологічного насильства, як об`єктивної сторони адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, є наслідок у виді виникнення у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинення їй емоційної невпевненості та нездатності захистити себе, наявність якого під час розгляду справи не була підтверджена сукупністю доданих до протоколу матеріалів, а також відсутність зазначення в протоколі будь-яких ознак психологічного насильства, як об`єктивної сторони адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, суддя прийшов до висновку про відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю при відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Таким чином справа про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП підлягає закриттю за відсутності складу адміністративного правопорушення.

Керуючись статтями 247, 283, 284 КУпАП, суддя

П О С Т А Н О В И В :

провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 про притягнення її до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП – закрити у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Постанова у справі про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку на її оскарження.

Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником до Закарпатського апеляційного суду через місцевий суд, який виніс постанову, протягом десяти днів з дня її винесення.

Суддя:Ганько І. І.