Вирок від 12 жовтня 2026 р. у справі №301/1205/26 — Іршавський районний суд Закарпатської області

Справа № 301/1205/26

1-кп/301/229/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"13" жовтня 2026 р. м. Іршава

Іршавський районний суд Закарпатської області

в особі головуючого судді ОСОБА_1 ,

при секретарі судового засідання ОСОБА_2 ,

з участю сторін кримінального провадження:

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченої ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду кримінальне провадження №12026071060000162 від 17 квітня 2026 про обвинувачення

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки та зареєстрованої за адресою АДРЕСА_1 , мешканки АДРЕСА_2 , громадянки України, неодруженої, не працюючої, раніше не судимої,-

- у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 126-1 КК України,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_4 обвинувачується у тому, що вона, перебуваючи на превентивних обліках Національної поліції за категорією «кривдник», в порушення вимог ст. 28 Конституції України, згідно з якою кожен має право на повагу до його гідності, а також в порушення вимог Закону України «Про запобігання та протидії домашньому насильству», безпричинно, умисно, систематично, протягом періоду часу з листопада 2025 року по квітень 2026 року вчиняла психологічне насильство по відношенню до своєї матері ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з якою спільно проживає, що призвело до психологічних страждань останньої, а також погіршення якості її життя, що виразилось у формі втоми, фізичного дискомфорту, втрати повноцінного сну та відпочинку, у тому числі втрати позитивних емоцій, негативних переживань, тощо.

Так, 17 листопада 2025 року близько 14 години 30 хвилин ОСОБА_4 , перебуваючи за місцем постійного проживання в АДРЕСА_1 , діючи умисно, вчинила по відношенню до своєї матері ОСОБА_5 , з якою спільно проживає, акт психологічного домашнього насильства, що виразився у сварці з останньою, висловлюванням нецензурними словами у її адресу та вчиненням дії щодо примусового виселення з житлового будинку, що завдало їй морального та психологічного болю.

За вказані дії відносно ОСОБА_4 працівниками поліції складено протокол про вчинення адміністративного правопорушення серії ВАД № 768183 за ознаками адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП та постановою Іршавського районного суду від 01.12.2025 останню притягнуто до адміністративної відповідальності.

Продовжуючи свої умисні дії, спрямовані на вчинення домашнього насильства, 01.01.2026 близько 11 години 40 хвилин ОСОБА_4 , перебуваючи за місцем постійного проживання у АДРЕСА_1 , діючи умисно, повторно вчинила акт психологічного домашнього насильства, що виразився у сварці зі своєю матір`ю ОСОБА_5 , ображанні нецензурними словами та лайкою, чим принизила честь та гідність останньої і спричинила їй емоційну невпевненість у її безпеці.

За вказані дії відносно ОСОБА_4 працівниками поліції складено протокол про вчинення адміністративного правопорушення серії ВАД №768171, за ознаками адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП та постановою Іршавського районного суду від 02.02.2026 останню притягнуто до адміністративної відповідальності.

Не зупиняючись на вчиненому, діючи з єдиним злочинним умислом, направленим на вчинення домашнього насильства, 16.04.2026 близько 20 години 30 хвилин ОСОБА_4 , перебуваючи за місцем постійного проживання у АДРЕСА_1 , під час раптово виниклого конфлікту з ОСОБА_5 , маючи прямий умисел, спрямований на вчинення домашнього насильства, почала ображати останню, кричати на неї, виражаючись в її адресу нецензурною лайкою та погрожувала фізичною розправою, чим завдала шкоди її психологічному здоров`ю та порушила її спокій.

В результаті умисного, систематичного вчинення ОСОБА_4 домашнього насильства відносно своєї матері ОСОБА_5 , з якою спільно проживає, в останньої порушено звичний стереотип життєдіяльності, завдано утиск фундаментальним особистим цінностям та потребам в особистому благополуччі, в тому числі в продуктивній життєдіяльності, що безпосередньо викликає психічний дискомфорт, зумовивши інтенсивні психічні страждання, які існують до даного часу, чим самим погіршується якість життя потерпілої.

Враховуючи наведене, ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 126-1 КК України, в домашньому насильстві, тобто в умисному систематичному вчиненні психологічного насильства щодо іншої особи, з якою винний перебуває у сімейних відносинах, що призводить до психологічних страждань та погіршення якості життя потерпілої особи.

В судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 просила обвинувачену ОСОБА_4 визнати винною у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ст. 126-1 КК України та призначити їй покарання у виді пробаційного нагляду строком на 1 рік та на підставі положень ст. 90-1 КК України просила застосувати відносно ОСОБА_4 обмежувальний захід, що застосовується до осіб, які вчинили домашнє насильство у вигляді заборони наближатися на відстань до 3 метрів до ОСОБА_5 та направлення для проходження програми для кривдників строком до 2 місяців.

Потерпіла ОСОБА_5 в судове засідання не з`явилася, подала до суду заяву, просить суд справу розглядати в її відсутність.

В судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_4 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 126-1 КК України, та фактичні обставини, викладені в обвинувальному акті, визнала повністю, щиро розкаялася у вчиненому, суду показала, що протягом останніх шести місяців вона на постійній основі конфліктувала з матір`ю ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , агресивно поводилася щодо неї та висловлювалася нецензурною лексикою у її бік. Так було і 17 листопада 2025 року, а саме близько 14 години, перебуваючи в будинку за місцем проживання, вона розпочала з матір`ю конфлікт, під час якого виражалася лайкою та намагалася вигнати матір з будинку. У подальшому у цей же день по приїзду працівників поліції, на неї було складено протокол про адміністративне правопорушення серії ВАД № 768183 від 17.11.2025 року за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП. Постановою Іршавського районного суду від 01.12.2025 року її було притягнуто до адміністративної відповідальності. Після чого, 01.01.2026 року близько 11 години 30 хвилин вона, перебуваючи за адресою проживання, у присутності батька ОСОБА_5 та брата ОСОБА_6 висловлювала щодо матері ОСОБА_5 погрози та ображала її нецензурними словами. По приїзду працівників поліції на неї було складено адміністративний протокол про адміністративне правопорушення серії ВАД № 768171 від 01.01.2026 року за ч. 2 ст. 173-2 КУпАП та постановою Іршавського районного суду від 02.02.2026 року її було притягнуто до адміністративної відповідальності. 16 квітня 2026 року близько 20 години вона знову влаштувала сварку з матір`ю. У ході сварки вона висловлювалася нецензурною лексикою у бік матері, кричала на неї, поводилася щодо неї агресивно. Після чого її батько ОСОБА_5 зателефонував на лінію «102» та повідомив працівникам поліції про вказану подію. Причиною сварок є вживання нею та матір`ю алкогольних напоїв, вона вже не проживає з матір`ю, а проживає в м. Іршава за іншою адресою та обіцяє не вчиняти сварок , просить її строго не карати.

Вирішуючи питання щодо обсягу дослідження доказів суд установив, що фактичні обставини справи повністю визнаються учасниками справи, відповідно до їх викладу в обвинувальному акті та не оспорюються ними. При цьому суд з`ясував чи правильно розуміють учасники зміст цих обставин та перевірив добровільність їх позицій.

Суд роз`яснив учасникам справи, що у випадку визнання ними обставин провадження, може бути визнано недоцільним дослідження доказів на підтвердження таких обставин, в такому випадку сторони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

На підставі частини третьої статті 349 Кримінального процесуального кодексу України, за згодою учасників справи, суд дійшов висновку про недоцільність дослідження доказів щодо фактичних обставин справи, які підтверджують подію кримінального правопорушення та вину ОСОБА_4 у його вчиненні, та які ніким не оспорюються.

Відповідно до частин третьої й четвертої статті 349 КПК України суд обмежив обсяг дослідження доказів допитом обвинуваченої ОСОБА_4 та дослідженням доказів, які характеризують особу обвинуваченої, а саме в судовому засіданні було досліджено:

-копію постанови Іршавського районного суду Закарпатської області від 01 грудня 2025 року, яка набрала законної сили 12 грудня 2025 року, про притягнення ОСОБА_4 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП (а.с. матеріалів кримінального провадження 30);

-копію постанови Іршавського районного суду Закарпатської області від 02 лютого 2026 року, яка набрала законної сили 13 лютого 2026 року, про притягнення ОСОБА_4 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 173-2 КУпАП (а.с. матеріалів кримінального провадження 32);

-копія паспорта громадянина України на ім`я ОСОБА_4 , копія свідоцтва про народження ОСОБА_4 , актовий запис про народження № 60 від 19.05.1994 (а.с. матеріалів кримінального провадження 33-36);

-копією довідки про склад зареєстрований у житловому приміщенні/будинку осіб № 158 від 21.04.2026 (а.с. матеріалів кримінального провадження 38);

-характеристику на обвинувачену ОСОБА_4 згідно якої обвинувачена характеризується посередньо (а.с. матеріалів кримінального провадження 39);

-вимогу про судимість на обвинувачену ОСОБА_4 (арк. матеріалів 42);

- відповідь з КНП "Іршавська міська лікарня", згідно якої обвинувачена ОСОБА_4 у лікарів нарколога, психіатра та фтизіатра КНП "Іршавська міська лікарня" не перебуває (а.с. матеріалів кримінального провадження 41);

-довідка Берегівського РВ УМВС в Закарпатській області (а.с. матеріалів кримінального провадження 43-44);

-відповідь комунальної установи «Центр надання соціальних послуг» Кам`янської сільської ради № 01-21/39 від 07.05.2026, акт оцінки потреб сім`ї/особи, висновок оцінки потреб сім`ї (а.с. матеріалів кримінального провадження 46-52);

- досудову доповідь органу пробації, згідно якої беручи до уваги інформацію, що характеризує особистiсть обвинуваченого та її спосiб життя, історію правопорушень, а також середню ймовірність вчинення повторного правопорушення, орган пробацiї вважає, що виправлення цiєї особи без позбавлення або обмеження волi на певний строк можливе та не становить небезпеку для суспiльства (у т.ч. окремих осiб). У разі, якщо суд дійде висновку про можливість звільнення правопорушниці від відбування покарання з випробуванням, орган пробації вважає доцільним покладання на правопорушника обов`язків : не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації; виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою «Подолання агресивної поведінки».

Аналізуючи наведені вище та безпосередньо досліджені судом докази надані стороною обвинувачення щодо обставин вчинення протиправних дій обвинуваченою ОСОБА_4 , суд не вбачає підстав піддавати їх сумніву, оскільки вони узгоджуються між собою та вказують на існування об`єктивних даних, які беззаперечно свідчать про вчинення ОСОБА_4 кримінального правопорушення.

Розглянувши кримінальне провадження з дотриманням положень ч. 1 ст. 337 КПК України, в межах висунутого обвинувачення, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожний доказ, наданий стороною обвинувачення, з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку, вищезазначені, безпосередньо досліджені докази вважає належними, допустимими, достовірними та в сукупності достатніми для прийняття рішення про винуватість обвинуваченої ОСОБА_4 у вчиненні нею інкримінованого кримінального правопорушення, передбаченого ст. 126-1 КК України, в домашньому насильстві, тобто в умисному систематичному вчиненні психологічного насильства щодо іншої особи, з якою винний перебуває у сімейних відносинах, що призводить до психологічних страждань та погіршення якості життя потерпілої особи.

Суд кваліфікує дії ОСОБА_4 за ст. 126-1 КК України, як домашнє насильство, тобто остання вчинила умисне, систематичне психологічне насильство щодо іншої особи, з якою винна перебуває у сімейних відносинах, що призводить до психологічних страждань та погіршення якості життя потерпілої особи.

При призначенні покарання суд дотримується вимог кримінального закону, зокрема ст.65 КК України, та принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, відповідно до яких слід враховувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання.

Положеннями ст. 50 КК України передбачено, що покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженим, так і іншими особами.

При цьому каральна функція не є домінуючою, а обраний захід примусу має найбільш сприяти досягненню справедливого балансу між правами і свободами особи та захистом інтересів держави й суспільства. У будь-якому разі покарання має бути співмірним злочину, що передбачає врахування способу й об`єкту посягання, тяжкості його наслідків і потенційної суспільної небезпеки. Така домірність є необхідним проявом справедливості кримінальної відповідальності.

Виправлення, як мета покарання, це той наслідок, який прагне досягнути держава передбаченими законом заходами примусу. Виправлення засудженого це ті певні зміни в його особистості, які утримують його в подальшому від вчинення нових кримінальних правопорушень. З моральної точки зору виправлення засудженого і є кінцевою метою покарання.

Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного, які підлягають обов`язковому врахуванню.

У рішенні «Бемер проти Німеччини» від 03 жовтня 2002 року Європейський суд з прав людини зазначає, що кримінальний суд має враховувати особу засудженого, його стаж злочинної діяльності, обставини скоєного ним злочину, його поведінку після злочину, умови його життя та наслідки, яких можна очікувати в зв`язку з відстрочкою.

Так, обставиною, що пом`якшує покарання ОСОБА_4 є щире каяття.

Обставин, що обтяжують покарання, відповідно до ст. 67 КК України, судом не встановлено.

Суд враховує, що обвинувачена ОСОБА_4 на обліках в лікувальних закладах не перебуває, має постійне місце реєстрації та проживання, посередню характеристику за місцем проживання, її спосіб життя, ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення (злочину), а саме: його класифікацію за ст. 12 КК України як нетяжкий злочин, особливості й обставини вчинення: форму вини, мотив і мету, спосіб, стадію вчинення, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали; пом`якшуючі обставини вчинення кримінального правопорушення; поведінку під час та після вчинення злочинних дій.

Згідно із висновком органу пробації ризик вчинення ОСОБА_4 повторного кримінального правопорушення оцінений як середній та ризик небезпеки для суспільства також як високий, виправлення обвинуваченої без позбавлення або обмеження волі на певний строк можливе та не становитиме високої небезпеки для суспільства (у тому числі, для окремих осіб).

При таких обставинах суд вважає доцільним призначення обвинуваченій покарання в межах санкції статті, а саме обвинуваченій слід призначити покарання в межах, встановлених санкцією статті у виді пробаційного нагляду і таке покарання буде достатнім, справедливим і необхідним для виправлення обвинуваченого та для запобігання вчиненню нею кримінальних правопорушень.

При цьому, суд переконаний, що відповідно до вимог ч. 2 ст. 65 КК України, дана міра покарання є достатньою для виправлення обвинуваченого та попередження нових кримінальних правопорушень.

Разом з тим, ст. 24 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» (далі - Закон) передбачені спеціальні заходи щодо протидії домашньому насильству.

Пунктом 4 ч. 1 ст. 24 вказаного Закону передбачено направлення кривдника на проходження програми для кривдників.

Згідно ч. 6 ст. 28 Закону кривдника може бути направлено судом на проходження програми для кривдників на строк від трьох місяців до одного року.

Враховуючи систематичність вчинення домашнього насильства по відношенню до потерпілої, суд приходить до висновку, що в інтересах потерпілої від злочину, пов`язаного з домашнім насильством необхідно застосувати до обвинуваченої обмежувальні заходи, поклавши на неї обов`язок, передбачені п.п. 3, 5 ч. 1 ст. 91-1 КК України, а саме, заборона наближатися на визначену відстань до місця, де особа, яка постраждала від домашнього насильства, може постійно чи тимчасово проживати та направити ОСОБА_4 для проходження програми для кривдників.

Відповідно до ч.1 ст. 28 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» суб`єктами, відповідальними за виконання програм для кривдників є місцеві державні адміністрації та органи місцевого самоврядування.

Оскільки суд дійшов висновку про призначення обвинуваченій ОСОБА_4 покарання, не пов`язаного з позбавленням волі та застосовує до неї обмежувальні заходи згідно п.п. 3, 5 ч.1 ст. 91-1 КК України терміном на 2 місяці, виконання програми для кривдників, слід покласти на орган місцевого самоврядування за місцем проживання кривдника.

Цивільний позов у провадженні не заявлено.

Ухвалою слідчого судді Берегівського районного суду від 07.05.2026 відносно ОСОБА_4 було застосовано запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання строком до 06.07.2026. Запобіжний захід не продовжувався.

Процесуальні витрати у кримінальному провадженні - відсутні.

Речові докази - відсутні.

На підставі викладеного і керуючись ст.ст. 349, 374, 376, 395 КПК України, суд -

ЗАСУДИВ:

Визнати ОСОБА_4 винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 126-1 КК України, та призначити їй покарання у виді пробаційного нагляду на строк 1 ( один ) рік.

На підставі п. 1-3 ч. 2 ст. 59-1 КК України покласти на ОСОБА_4 наступні обов`язки:

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну свого місця проживання, роботи або навчання;

- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Відповідно до п. п. 3, 5 ч.1 ст.91-1 КК України покласти на засуджену такі обов`язки :

-заборонити засудженій ОСОБА_4 наближатися на відстань до 3 (трьох) метрів до місця – АДРЕСА_1 , де проживає ОСОБА_5 ;

-направити засуджену ОСОБА_4 для проходження програми для кривдника на строк 2 (два) місяці.

Вирок може бути оскаржено до Закарпатського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Іршавський районний суд Закарпатської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення, з урахуванням вимог статей 394, 474 КПК України.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку вручити негайно після його проголошення засудженому та прокурору.

Суддя : ОСОБА_1