Рішення від 11 жовтня 2026 р. у справі №299/275/20 — Виноградівський районний суд Закарпатської області

Виноградівський районний суд Закарпатської області

_______________________________________________________________________________________________ Справа № 299/275/20

Номер провадження 2/299/17/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12.10.2026 року м.Виноградів

Виноградівський районний суд Закарпатської області в складі: головуючого - судді Левка Т.Ю., секретар судового засідання Онисько С.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Виноградів цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на 9/16 частин будинку,

В С Т А Н О В И В :

Позивачка ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якої діє адвокат Дидинська Б.М., звернулася до Виноградівського районного суду Закарпатської області із позовною заявою до відповідарча ОСОБА_2 про визнання права власності на 9/16 частин будинку.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер чоловік позивачки ОСОБА_3 . Після його смерті залишилось спадкове майно: житловий будинок з надвірними спорудами по АДРЕСА_1 , що зареєстрований на праві власності за ним на підставі свідоцтва про право особистої власності на жилий будинок, виданого Виноградівською райдержадміністрацією 15 жовтня 2001 року на підставі розпорядження голови Виноградівської районної державної адміністрації від 15.10.2001 року за № 621. За життя спадкодавець залишив заповіт на користь свого онука, відповідача по справі ОСОБА_2 . Позивачка вказує, що оскаржувала заповіт до суду, але рішенням Виноградівського районного суду від 28.12.2018 року відмовлено в позові про визнання заповіту недійсним. В 6-ти місячний строк після смерті чоловіка позивачка звернулась із заявою на прийняття спадщини до приватного нотаріуса Виноградівського районного нотаріального округу Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області Стойки С.М. Цим нотаріусом була відкрита спадкова справа. Спадкова маса становить 1/2 частину будинку, а друга половина це є спільна сумісна власність подружжя. Для виділу частки із спадкового майна позивачка змушена звернутись до суду та просить визнати за нею права власності на 9/16 частин вказаного житлового будинку, оскільки приватним нотаріусом позивачці було відмовлено в оформленні спадщини.

Позивачка ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_4 в судове засідання не з`явилися, однак представник позивачки подала до суду письмову заяву про підтримання позовних вимог та озгляд спрви у їх відсутність.

Відповідач ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_5 будучи повідомленими про день, час та місце розгляду справи належним чином, в судове засідання не з`явилися, заяв, клопотань від них не надходило. Відзив на позов відповідач не подав.

Суд вважає за можливе провести розгляд справи у відсутність сторін на підставі наявних у ній доказів.

Дослідивши матеріали справи суд приходить до висновку, що позовна заява є підставною та підлягає задоволенню з огляду на наступне.

В судовому засіданні встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер чоловік позивачки ОСОБА_3 , що стверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 від 07.02.2017 року.

Після смерті спадкодавця залишилося спадкове майно - житловий будинок з надвірними спорудами по АДРЕСА_1 , що належав спадкодавцю на праві власності на підставі свідоцтва про право особистої власності на жилий будинок, виданого Виноградівською райдержадміністрацією 15 жовтня 2001 року на підставі розпорядження голови Виноградівської районної державної адміністрації від 15.10.2001 року за № 621.

За життя 16 жовтня 2007 року спадкодавець ОСОБА_3 залишив заповіт, яким все майно, з чого б воно не складалось і взагалі і все те, що буде йому належати на день смерті і на що за законом матиме право заповів онуку ОСОБА_2 , 1994 року народження. Заповіт посвідчений секретарем Пийтерфолвівської сільської ради та зареєстрований в реєстрі за № 172, номер у Спадковому реєстрі №46718680.

Позивачка оскаржувала заповіт до суду, але рішенням Виноградівського районного суду від 28.12.2018 року відмовлено в позові про визнання заповіту недійсним.

Суд констатує, що спадкова маса після смерті чоловіка позивачки становить 1/2 частину житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 , оскільки друга половина будинку є спільною сумісною власністю подружжя.

Так, позивачка ОСОБА_6 одружилась з ОСОБА_3 30 червня 1973 року , актовий запис №22, що стверджується свідоцтвом про укладення шлюбу серії НОМЕР_2 , наданим зав. відділу актів цивільного стану від 30 червня 1973 року.

Таким чином, житловий будинок по АДРЕСА_1 є спільною сумісною власністю майна подружжя, що підтверджується свідоцтвом про право особистої власності на жилий будинок, виданим Виноградівською райдержадміністрацією 15 жовтня 2001 року та будівельним паспортом на будинок.

У відповідності до ст.1241 ЦК України право на обов`язкову частку у спадщині мають малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують незалежно від змісту заповіту, половину частки , яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов`язкова частка).

Суд встановив, що на день смерті спадкодавця позивачка ОСОБА_6 була непрацездатна за віком, відповідно, має право на обов`язкову частку у спадщині.

Згідно ст. 1261 ЦК України, у першу чергу на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Спадкоємцями першої черги за законом після смерті померлого є його дружина, позивачка по справі ОСОБА_1 та троє дітей спадкодавця: дочка ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , дочка ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та дочка ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Виходячи з викладеного у випадку спадкування за законом ОСОБА_1 мала би право на спадкування на 1/8 частину (1/2:4) житлового будинку.

Оскільки спадкування після смерті чоловіка позивачки відбувається за заповітом, позивачка, як непрацездатна за віком має право на обов`язкову частку, яка становить в будинку 1/16 частину (1/8:2).

Отже, в загальному позивачка має право власності на 1/2 частину як частку у спільному майні подружжя та 1/16 частину на обов`язкову долю в спадковому майні, що в загальному становить 9/16 частин в житловому будинку з надвірними спорудами.

Згідно до ч.3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Суд констатує, що позивачка спадщину прийняла, оскільки в 6-ти місячний строк після смерті чоловіка звернулась із заявою на прийняття спадщини до приватного нотаріуса Виноградівського районного нотаріального округу Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області Стойки С.М.

В п.3.1 Узагальнення проведеного ВССУ від 16.05.2013 року відмічено, що право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (ст. 392 ЦК), а в п.3.3 що у випадках відсутності правовстановлюючих документів та відсутності реєстрації об`єкта нерухомості за спадкодавцем (на ім`я спадкодавця) суди в основному задовольняють вимоги спадкоємців про визнання права власності на нерухоме майно.

Отже, застосуванню підлягає ст. 392 ЦК, відповідно до якої позов про визнання права власності може бути пред`явлений, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати власником документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до ст.1296 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати Свідоцтво про право на спадщину. Статтею 1297 зазначеного Кодексу встановлено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Верховний Суд України в п. 23 Постанови Пленуму «Про судову практику у справах про спадкування» від 30 травня 2008 року за № 7 роз`яснив, що Свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду з правилами позовного провадження.

Для оформлення спадщини, що залишилася після смерті спадкодавця, позивачка звернулася до приватного нотаріуса Виноградівського районного нотаріального округу Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області Стойки С.М., де їй надано лист-роз`яснення про відмову у видачі свідоцтва про право власності на частку у спільному майні подружжя та свідоцтва про право на спадщину на обов`язкову частку за законом, у зв`язку із відсутністю правовстановлюючих документів на спадкове майно, що стверджується листом приватного нотаріуса за № 20/02-14 від 30.01.2020 року.

Відповідно до вимог п.1 ч. 2 ст. 16 ЦК України, способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

Відповідно до п.37 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 року № 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» з урахуванням положень частини першої статті 15 та статті 392 ЦК власник майна має право пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності. Виходячи зі змісту наведених норм права, потреба в такому способі захисту права власності виникає тоді, коли наявність суб`єктивного права власника не підтверджена відповідними доказами, підлягає сумніву, не визнається іншими особами або ними оспорюється, а не в тому разі, коли цими особами не виконується відповідне рішення суду, ухвалене раніше.

Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом, власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, зокрема, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою ( ст.382 ч.2, ст.392 ЦК України).

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 1220 ЦК України, спадщина відкривається внаслідок смерті особи.

Згідно ч.1 ст.1222 ЦК України спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені після відкриття спадщини.

Крім того, відповідно до норм ч. 5 ст. 1268 ЦК незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини та згідно із ч. 3 ст. 1296 ЦК відсутність Свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Відповідно до технічного паспорту на житловий будинок та довідки КП «Виноградівського РБТІ» №826 від 12.09.2018 року житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами в АДРЕСА_1 , будівництвом завершений. Інвентаризаційна вартість будинку становить 155 399 гривень.

Загальна корисна площа житлового будинку становить 49,5 кв. м, в тому числі житлова площа 19,7 кв. м.

На земельній ділянці розташовані:

- житловий будинок літ.А-саман,

- літня кухня літ.Б-цегла,

- свинарник літ.В-цегла,

- ворота №1 -металеві,

- огорожа №2-металева,

- колодязь питний №3 з бет. кілець.

Відповідно до Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 червня 2011 року № 703 (в редакції від 01.01.2013 року), рішення суду є правовстановлюючим документом, на основі якого може бути проведена реєстрація права власності на нерухоме майно.

Згідно ст. 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Виходячи з вимог ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ч.1 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

В той же час, право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом, власник майна може пред"явити позов про визнання його права власності, зокрема, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою (ст.382 ч.2, ст.392 ЦК України).

Відповідно до "Тимчасового положення про порядок реєстрації права власності на нерухоме майно", рішення суду є правовстановлюючим документом, на основі якого може бути проведена реєстрація права власності на нерухоме майно.

Таким чином, враховуючи встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, а також оцінюючи надані докази, суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню повністю.

Керуючись статтями 10, 12, 13, 18, 81, 223, 259, 263-265 ЦПК України, статтями 16, 1241, 1268, 1270 ЦК України, Постановою ПВС № 7 від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування», суд, -

У Х В А Л И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 задоволити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП: НОМЕР_3 , мешканкою АДРЕСА_1 право власності на 9/16 частин житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 , загальною корисною площею 49,5 кв. м, в тому числі житловою площею 19,7 кв.м (на земельній ділянці знаходяться житловий будинок літ.А, літня кухня літ.Б, свинарник літ.В, ворота №1, огорожа №2, колодязь питний №3).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

ГоловуючийЛевко Т. Ю.