Рішення від 11 жовтня 2026 р. у справі №299/3202/26 — Виноградівський районний суд Закарпатської області

Виноградівський районний суд Закарпатської області

_______________________________________________________________________________________________ Справа № 299/3202/26

Номер провадження 2/299/1563/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12.10.2026 року м.Виноградів

Виноградівський районний суд Закарпатської області в складі: головуючого - судді Левка Т.Ю., секретар судового засідання Онисько С.С., розглянувши у відкритому підготовчому засіданні в залі суду м. Виноградів цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за законом,

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє адвокат Хемишинець Е.І., звернувся до Виноградівського районного суду Закарпатської області із позовною заявою до відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за законом.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивача та відповідачів ОСОБА_4 , який на день смерті постійно проживав у АДРЕСА_1 . Заповіту на залишив. Відкрилася спадщина за законом. На день смерті разом із ним постійно проживали та були зареєстровані його три сини - сторони у позові, (довідка видана Виноградівською міською радою 15.05.2026). У документах, що підтверджують родинні зв`язки, є розбіжність у написанні імені спадкодавця та імен сторін у позові - ОСОБА_5 та ОСОБА_6 . Ця розбіжність очевидно зумовлена тим, що імена фізичних осіб у Закарпатській області до входження її до складу УРСР у 1946 році мали іншомовне звучання, а при оформленні та видачі документів органами УРСР іншомовні імена не вносилися до них, а вживалися їх українські аналоги. Ім`я ОСОБА_7 є українським аналогом іншомовного імені Мігаль. Усі інші персональні дані збігаються та усувають сумніви у існуванні факту родинних відносин, які виникають у зв`язку із розбіжністю у іменах ОСОБА_8 і ОСОБА_7 . Ніхто не звертався до нотаріуса із заявами про спадкування. Проте, до складу спадщини батька сторін ввійшло нерухоме майно, право власності на яке слід переоформити. Це житловий будинок з надвірними будівлями за адресою АДРЕСА_1 , який рахується за померлим ОСОБА_4 згідно виписки із погосподарської книги, виданої старостою Олешницького старостинського округу 18.05.2026. Позивач прийняв спадщину в силу ст. 1268 ЦК України (постійно проживав разом зі спадкодавцем на день відкриття спадщини та бажає оформити спадщину після смерті батька, яку прийняв. Відповідачі знають про відкриття спадщини та про її склад. Вони не заявляють претензій на майно, що ввійшло до складу спадщини після смерті батька. Вони не заперечують проти успадкування позивачем спадщини в цілому. У зв`язку із тим, що оформлення спадщини у нотаріальному порядку неможливе, позивач змушений звернутися до суду за визнанням набутого шляхом спадкування права власності на житловий будинок з надвірними будівлями, розташований за адресою АДРЕСА_1 .

Позивач та його представник у підготовче засідання не з`явилися, однак згідно прохальної частини позовної заяви просили суд провести розгляд справи у їх відсутність.

Відповідачі будучи повідомленими про день, час та місце проведення підготовчого засідання належним чином, в підготовче засідання не з`явилися, однак подали до суду заяви, згідно яких вимоги позивача визнають повністю та просять суд розглянути справу у їх відсутність.

Відповідно до ч. 3 ст. 200 ЦПК України за результатами підготовчого судового провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Відповідачами позов визнано повністю, що не суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, тому в порядку ст.206 ЦПК України визнання ними позову прийнято судом.

Обстеживши матеріали справи та клопотання сторін, визнаючи в порядку ст.223 ЦПК України необов`язковим відібрання особистих пояснень від учасників процесу, і враховуючи, що у справі наявні достатні матеріали про права і взаємовідносини сторін та визнання позову відповідачами, суд вважає за можливе у підготовчому засіданні ухвалити рішення про задоволення позовних вимог з огляду на наступне.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивача та відповідачів ОСОБА_4 ,що стверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 від 08.08.2008.

Останнім місцем проживання спадкодавця було АДРЕСА_1 , що підтверджується довідкою Виноградівської міської ради від 15.05.2026 за № 20.7-22/224.

На випадок своєї смерті спадкодавець заповітного розпорядження не залишив.

Мати сторін ОСОБА_9 померла раніше - ІНФОРМАЦІЯ_2 , що стверджується повним витягом з ДРАЦСГ від 06.10.2026.

На день смерті батька сторін відкрилася спадщина на наступне нерухоме майно:

- житловий будинок з надвірними будівлями за адресою АДРЕСА_1 , на який не оформлено правовстановлюючих документів та який рахується за померлим ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_4 на підставі записів у погосподарській книзі №8, особовий рахунок НОМЕР_2 , що стверджується довідкою старости Олешницького старостинського округу Виноградівської міської ради від 18.05.2026 за № 20.7-22/225.

Після смерті батька позивач ОСОБА_1 прийняв спадщину в порядку ч.3 ст. 1268 ЦК України, оскільки згідно довідки Виноградівської міської ради від 15.05.2026 за № 20.07-22/223 на день смерті спадкодавця проживала разом з ним у спадковому будинку.

Крім позивача, спадкоємцями за законом першої черги є відповідачі по справі, сини спадкодавця ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які на спадщину не претендують та не заперечують проти успадкування житлового будинку позивачем, про що подали до суду відповідні заяви.

Інших спадкоємців немає.

Верховний Суд України в п. 23 Постанови Пленуму «Про судову практику у справах про спадкування» від 30 травня 2008 року за №7 роз`яснив, що Свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину в судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду з правилами позовного провадження.

У зв`язку з необхідністю прийняття спадщини, що залишилася після смерті батька позивач звернувся до нотаріуса однак отримав відмову в оформленні спадщини у зв`язку з відсутністю правовстановлюючих документів на спадкове майно, виготовлених на ім`я спадкодавця.

В п.3.1 Узагальнення проведеного ВССУ від 16.05.2013 року відмічено, що право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (ст. 392 ЦК), а в п.3.3, що у випадках відсутності правовстановлюючих документів та відсутності реєстрації об`єкта нерухомості за спадкодавцем (на ім`я спадкодавця) суди в основному задовольняють вимоги спадкоємців про визнання права власності на нерухоме майно.

Відповідно до вимог п.1 ч. 2 ст. 16 ЦК України, способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 1220 ЦК України, спадщина відкривається внаслідок смерті особи.

Крім того, відповідно до норм ч. 5 ст. 1268 ЦК незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини та згідно із ч. 3 ст. 1296 ЦК відсутність Свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Відповідно до ч.1 ст.1222 ЦК України спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.

Відповідно до ст.1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, що його пережив та батьки.

Відповідно до ч.1 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Згідно ст. 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Виходячи з вимог ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Технічну інвентаризацію житлового будинку проведено.

Відповідно до відомостей технічного паспорта та довідки КП «Виноградівське районне бюро технічної інвентаризації» № 322 від 05.06.2026, житловий будинок з надвірними будівлями в АДРЕСА_1 будівництвом завершений та вартість станом на червень 2026 р. становить 346230 (триста сорок шість тисяч двісті тридцять) грн. Будинок збудовано 1970 року. Загальна корисна площа житлового будинку становить 85,6 м.кв., в тому числі житлова площа 65,0 м.кв.

Згідно архівних даних КП «Виноградівське РБТІ» станом на 01.01.2013 р. на житловий будинок в АДРЕСА_1 правовстановлюючі документи не оформлені.

Згідно довідки Виноградівської міської ради від 18.05.2026 р. №20.7- 22/225 житловий будинок рахується за ОСОБА_4 .

Відповідно до ч.3 ст.3 Закону України від 01.07.2004 року «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Відповідно до ч.4 ст.3 зазначеного Закону права на нерухоме майно, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав діяло законодавство, що не передбачало обов`язкової реєстрації таких прав.

За змістом п. 62 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій державними нотаріальними конторами Української PCP підтвердженням приналежності будинку, який знаходиться в сільському населеному пункті, можуть бути відповідні довідки виконавчого комітету сільської Ради депутатів трудящих, які видавалися в тому числі і на підставі записів у погосподарських книгах.

Додатками №32 та №33 до Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій виконавчими комітетами міських, селищних, сільських Рад депутатів трудящих було затверджено зразки довідок про право власності колгоспного (селянського) двору на жилий будинок та про право власності робітника чи службовця на жилий будинок.

За змістом зазначених нормативних актів виникнення права власності на житлові будинки, споруди не залежало від державної реєстрації цього права. До компетенції виконкомів місцевих Рад відносилось також питання узаконення цих будівель та внесення записів про право власності на будинки за громадянами у погосподарські книги місцевих Рад. Погосподарські книги є особливою формою статистичного обліку, що здійснюється в Україні (УРСР) із 1979 року. В погосподарських книгах при визначенні року побудування зазначається рік введення в експлуатацію будинку.

Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української PCP, затверджена заступником Міністра комунального господарства Української PCP 31.01.1966 року, яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу України від 13.12.1995 року № 56, передбачала обов`язкову реєстрацію (інвентаризацію) будинків і домоволодінь у межах міст і селищ (п. 4 Інструкції), в тому числі й на підставі записів у погосподарських книгах (п. 20 Інструкції). Тобто записи у погосподарських книгах визнавались в якості актів органів влади (публічних актів), що підтверджують право приватної власності.

Відповідно до роз`яснень «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» Вищий спеціалізованого суду: лист від 16.05.2013 року № 24-753/0/4-13 по об`єктах, що збудовані до 05.08.1992 року, тобто до прийняття постанови КМУ від 05.08.1992 року № 449, якою встановлено порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, при їх реєстрації для оформлення права власності одним із документів є висновок про технічний стан будинку (будівлі), що складається БТІ.

Виходячи зі змісту наведених нормативних актів, громадяни, які збудували житлові будинки до 05.08.1992 року, могли за умови прийняття їх в експлуатацію відповідними комісіями отримати правовстановлюючі документи на будинок, навіть якщо його споруджено самовільно (самочинно) на земельній ділянці, яка перебуває в їх законному користуванні або у приватній власності. За наявності відповідних доказів судами може визнаватися право власності в порядку спадкування на спірні будинки, збудовані до 05.08.1992 року, на які спадкодавцем не було отримано правовстановлюючі документи.

Крім того, відповідно до правової позиції, висловленої ВССУ у своєму листі № 24- 753/0/4-13 від 16.05.2013 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування», відповідно до норм ч. 5 ст. 1268 ЦК незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини та згідно із ч. 3 ст. 1296 ЦК України, відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Ст. 1297 Цивільного кодексу України встановлено обов`язок спадкоємця звернутися за свідоцтвом про право на спадщину на нерухоме майно. Проте нормами цієї статті, так само як й іншими нормами цивільного права, не визначено правових наслідків недотримання такого обов`язку у виді втрати права на спадщину.

Виникнення у спадкоємця права на спадщину, яке пов`язується з її прийняттям, як майнового права зумовлює входження права на неї до складу спадщини після смерті спадкоємця, який не одержав свідоцтва про право на спадщину (статті 1296, 1297 ЦК) та не здійснив його державної реєстрації (ст. 1299 ЦК).

Відповідно до правової позиції, висловленої ВССУ у своєму листі № 24- 753/0/4-13 від 16.05.2013 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування», відповідно до норм ч. 5 ст. 1268 ЦК незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини та згідно із ч. 3 ст. 1296 ЦК України, відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Ст. 1297 Цивільного кодексу України встановлено обов`язок спадкоємця звернутися за свідоцтвом про право на спадщину на нерухоме майно. Проте нормами цієї статті, так само як й іншими нормами цивільного права, не визначено правових наслідків недотримання такого обов`язку у виді втрати права на спадщину.

Стаття 41 Конституції України закріплює, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності (ч. 1). Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом (ч. 2). Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним (ч. 4).

Виходячи з вимог ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ч. 1 ст. 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

Відповідно до Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 червня 2011 року № 703 (в редакції від 01.01.2013 року), рішення суду є правовстановлюючим документом, на основі якого може бути проведена реєстрація права власності на нерухоме майно.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

В той же час, право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом, власник майна може пред"явити позов про визнання його права власності, зокрема, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою( ст.382 ч.2, ст.392 ЦК України).

Таким чином, позивач у порядку спадкування за законом успадкував житловий будинок після смерті його батька, які згідно положень закону належать позивачу з часу відкриття спадщини, однак не може реалізувати своє право на оформлення спадщини, від чого залежить можливість здійснення повноважень власника, тобто, володіння, користування та розпорядження спадковим майном.

За таких встановлених у судовому засіданні обставин, суд, розглядаючи вказану справу в межах заявлених позивачем вимог та на підставі наданих сторонами доказів, які оцінені судом в їх сукупності, вважає, що позивачем на законних підставах набуто право власності на спадкове майно, тому позовні вимоги підлягають до задоволення в повному обсязі.

Відповідно до ч.6 ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

На підставі п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України “Про судовий збір” позивач звільнений від сплати судового збору за звернення до суду із даним позовом, як особа з інвалідністю ІІ групи (пенсійне посвідчення № НОМЕР_3 від 19.01.2016), відтак із відповідачів на користь держави належить стягнути судовий збір у розмірі 3462,30 грн у рівних частинах з кожного.

На підставі наведеного, керуючись статтями 10, 12, 13, 18, 81, 223, 259, 263-265 ЦПК України, статтями 5, 16, 328, 392, 1261, 1265, 1268, 1270, 1274 ЦК України, Постановою ПВС № 7 від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування», суд, -

У Х В А Л И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 - задоволити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_3 , набуте в порядку спадкування право власності на житловий будинок з надвірними будівлями за адресою АДРЕСА_1 .

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_4 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_5 на користь держави судовий збір у розмірі 3462,30 грн у рівних частинах з кожного.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

ГоловуючийЛевко Т. Ю.