Постанова від 08 жовтня 2026 р. у справі №196/446/25 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/4323/26 Справа № 196/446/25 Суддя у 1-й інстанції - Костюков Д. Г. Суддя у 2-й інстанції - Макаров М. О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 жовтня 2026 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі:

головуючого судді - Макарова М.О.

суддів - Петешенкової М.Ю., Пищиди М.М.,

розглянувши в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи в письмовому провадженні у м. Дніпрі цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Царичанського районного суду Дніпропетровської області від 24 грудня 2025 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором,-

В С Т А Н О В И Л А:

У квітні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором.

Позов обґрунтовано тим, що 15 березня 2021 року між ТОВ «Слон Кредит» та відповідачем ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту № 545067, за умовами якого відповідачу надано кредит у сумі 37 500,00 грн строком на 1096 днів з кінцевим терміном повернення 15 березня 2024 року, а споживач зобов`язався повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені договором.

31 січня 2025 року між ТОВ «Слон Кредит» та було укладено договір надання послуги з факторингу № 31012025, відповідно до умов якого ТОВ «Слон Кредит» відступило на користь ТОВ «Факторинг Партнерс» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, зокрема й до відповідача за договором про надання споживчого кредиту № 545067.

Проте, в порушення умов договору відповідач свої зобов`язання за вказаним договором не виконав, не повернув своєчасно суму кредиту та не сплатив нараховані відсотки, у зв`язку з чим у нього виникла прострочена заборгованість за договором № 545067 від 15 березня 2021 року в загальній сумі 67 442,50 грн, з яких: 32 497,06 грн заборгованість за тілом кредиту; 34 945,44 грн - заборгованість за процентами за користування кредитом на дату відступлення права вимоги.

Враховуючи викладене, позивач просив стягнути на свою користь з відповідача вказану суму кредитної заборгованості.

Рішенням Царичанського районного суду Дніпропетровської області від 24 грудня 2025 року позов задоволено, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Факторинг Партнерс» заборгованість за договором № 545067 від 15 березня 2021 року в сумі 67 442,50 грн, яка складається з: 32 497,06 грн - заборгованість за тілом кредиту; 34 945,44 грн - заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги, а також стягнуто з відповідача на користь позивача судовий збір у сумі 2 422,40 грн.

Рішення суду першої інстанції мотивоване наявністю правових підстав для примусового стягнення з відповідача суми непогашеної заборгованості, яка складається з тіла кредиту та процентів за користування ним, оскільки договір про надання споживчого кредиту № 545067 від 15 березня 2021 року укладений у спосіб, визначений чинним законодавством, а фактично отримані позичальником кошти в добровільному порядку не повернуті. При цьому судом встановлено, що відбулася заміна кредитодавця на підставі укладеного договору факторингу, відтак до позивача, який є належним кредитором, перейшло право вимоги за вказаним правочином , укладеним між ТОВ «Слон Кредит» та відповідачем ОСОБА_1 . Натомість відповідачем не надано належних та допустимих доказів, які б спростували наявність заборгованості перед позивачем та підтвердили належне виконання зобов`язань за кредитним договором, а тому вимоги позивача є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Рішення суду першої інстанції мотивовано наявністю підстав для стягнення з відповідача суми непогашеного тіла кредиту та процентів за користування кредитом, оскільки фактично отримані та використані боржником кошти в добровільному порядку не повернуті.

Не погодившись з рішенням суду, відповідач ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким закрити справу на підставі п. 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України за відсутності предмету спору.

Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що рішення суду першої інстанції є незаконним, необґрунтованим та таким, що було ухвалено внаслідок неповного з`ясування обставин, які мають значення для справи, та невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи. Представник скаржника посилається на недоведеність позивачем факту набуття ним права вимоги до відповідача за кредитним договором з огляду на неповідомлення його про зміну кредитора у зобов`язанні та відсутність доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні від первісного кредитора ТОВ «Слон Кредит», на що суд першої інстанції не звернув належної уваги.

ТОВ «Факторинг Партнерс» скористалось своїм правом подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу у цій справі, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду - без змін, посилаючись на його законність та обґрунтованість.

Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

За приписами п. 1 ч 1 ст. 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.

Частиною першою статті 369 ЦПК України передбачено, що апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Враховуючи вищевикладене, розгляд справи здійснено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Згідно з вимогами ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 15 березня 2021 року між ТОВ «Слон Кредит» і ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту № 545067, за умовами якого відповідачу надано кредит у сумі 37 500,00 грн (п. 1.3.) строком на 1096 днів (п. 1.4.), з кінцевим терміном повернення 15 березня 2024 року, розмір процентної ставки за перший день користування кредитом (включно) 25% в день (9 125 % річних), за всі наступні дні користування кредитом, починаючи з другого дня (включно) й до кінця строку надання кредиту, 85 % річних (п. 1.5.).

Відповідно до п. 2.1. вказаного договору кошти кредиту надаються Товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування: у розмірі 30 000,00 грн на поточний рахунок споживача, а у розмірі 7 500,00 грн - на користь Товариства з метою виконання зобов`язань з оплати процентів за перший день користування кредитом відповідно до п. 3.5. договору.

За змістом пункту 3.5 кредитного договору сплата процентів за перший день користування кредитом здійснюється споживачем в день його отримання. З метою оплати процентів за перший день користування коштами споживач доручає Товариству утримати суму зазначених процентів із суми кредиту, що підлягає наданню позичальнику.

Таким чином, інша частина із загальної суми кредиту в розмірі 7 500,00 грн відповідно до наведених умов договору перерахована ТОВ «Слон Кредит» на виконання зобов`язань позичальника з оплати процентів за перший день користування кредитом.

Тобто за змістом укладеного договору сторони дійшли згоди про те, що загальна сума кредиту становить 37 500,00 грн, і саме на цю суму нараховуються проценти. Відповідач не скористався своїм правом відмовитися від укладення договору, а тому, діючи обачливо і добросовісно, мав зрозуміти та усвідомити умови, на яких йому було запропоновано отримати грошові кошти.

Договір про надання споживчого кредиту № 545067 від 15 березня 2021 року власноручно підписаний відповідачем.

Відповідно до п. 8.2 договору він вважається укладеним з моменту його підписання Товариством шляхом використання аналога власноручного підпису уповноваженої особи та відтиску печатки, а споживачем - власноручним підписом.

Власноручним підписанням договору ОСОБА_1 підтвердив, що він ознайомився з усіма умовами Правил надання коштів у позику, зокрема й на умовах фінансового кредиту ТОВ «Слон Кредит», що розміщені на вебсайті, повністю їх розуміє, погоджується з ними і зобов`язується неухильно їх дотримуватися.

ТОВ «Слон Кредит» свої зобов`язання за кредитним договором перед відповідачем виконало та 15 березня 2021 року надало кредит у сумі 30 000,00 грн шляхом перерахування кредитних коштів на його поточний рахунок НОМЕР_1 в АТ «Альфа Банк» з призначенням платежу НОМЕР_1/перерахування коштів згідно з кредитним договором № 545067 від 15 березня 2021 року ОСОБА_1 (НОМЕР_2), що підтверджено платіжним дорученням № 4795 від 15 березня 2021 року.

У Графіку платежів, що є додатком № 1 до договору про надання споживчого кредиту № 545067 від 15 березня 2021 року, визначено терміни повернення кредитних коштів та сплати процентів. Також до матеріалів договору долучено підписаний власноручно відповідачем Паспорт споживчого кредиту, викладена в якому інформація повністю відповідає умовам вказаного кредитного договору.

При цьому відповідачем та його представником не заперечувався факту підписання ОСОБА_1 договору про надання споживчого кредиту № 545067 від 15 березня 2021 року та додатків до нього.

Відповідач як позичальник свої зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконав, тому згідно з розрахунком, складеним ТОВ «Слон Кредит», станом на 15 березня 2024 року наявна заборгованість ОСОБА_1 перед первісним кредитором у загальній сумі 72 503,49 грн, яка складається з: 27 372,00 грн - заборгованості за тілом кредиту; 5 125,06 грн - заборгованості за процентами за перший день користування; 40 006,43 грн - заборгованості за процентами за користування кредитом

31 січня 2025 року між ТОВ «Слон Кредит» та ТОВ «Факторинг Партнерс» було укладено договір надання послуги з факторингу № 31012025, відповідно до умов якого ТОВ «Слон Кредит» передало (відступило) на користь ТОВ «Факторинг Партнерс» за плату належні йому права вимоги, а останнє прийняло права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників, зокрема й до відповідача за договором про надання споживчого кредиту № 545067 від 15 березня 2021 року.

Відповідно до договору надання послуги з факторингу право вимоги означає всі належні клієнту права вимоги до боржника за кредитним договором, включаючи право грошової вимоги клієнта до боржників, строк платежу за якою настав (наявна вимога), та право грошової вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога) щодо погашення заборгованості, яка виникла та виникне в майбутньому на підставі укладених кредитних договорів, а також усі права, що забезпечують виконання зобов`язання боржника, та засоби захисту прав, які доступні клієнту щодо отримання загальної суми заборгованості.

За змістом пункту 4.2.3. цього договору права вимоги вважаються відступленими (переданими) клієнтом та набутими (прийнятими) фактором в день належного підписання сторонами акта приймання-передачі реєстру боржників для друку, за умови виконання фактором вимог цього договору щодо перерахування суми грошових коштів фінансування, передбачених розділом 6 договору.

Відступлення прав вимоги за договором про надання споживчого кредиту № 545067 від 15 березня 2021 року підтверджено витягом з реєстру боржників для друку та платіжною інструкцією кредитового переказу коштів № 0492440000 від 31 березня 2025 року.

Як вбачається з розрахунку, складеного позивачем ТОВ «Факторинг Партнерс», заборгованість ОСОБА_1 за договором № 545067 від 15 березня 2021 року станом на 17 квітня 2025 року становить у загальній сумі 67 442,50 грн, а саме: заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) - 32 497,06 грн; заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 34 945,44 грн.

З детального розрахунку заборгованості у вигляді узагальненої таблиці встановлено, що відповідач виконував свої зобов`язання, що підтверджується платежами, які зазначені в графі «Загальна сума платежу» відображені усі внесені платежі за період з 15 березня 2021 року по 15 березня 2024 року, зокрема й згідно з наданими відповідачем квитанціями (від 05 квітня 2021 року - 2 970,30 грн; від 14 травня 2021 року - 2 970,30 грн; від 11 червня 2021 року - 2 970 грн; від 20 липня 2021 року - 3 000 грн; від 12 серпня 2021 року - 3 000 грн; від 22 вересня 2021 року - 1 000,00 грн; від 28 вересня 2021 року - 1 400,00 грн; від 29 вересня 2021 року - 1 000,00 грн; від 01 жовтня 2021 року - 500,00 грн; від 13 жовтня 2021 року - 2 970,30 грн; від 26 листопада 2021 року - 2 970,30 грн; від 12 серпня 2021 року - 3 607,50 грн; від 26 жовтня 2021 року - 2 970,30 грн).

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що відповідачем було порушено право позивача як нового кредитора на повернення грошових коштів, наданих у кредит, а одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається, тому наявні підстави для задоволення позову та примусового стягнення з відповідача суми непогашеної заборгованості, які підтверджені належними та допустимими доказами у справі. При цьому, на переконання суду першої інстанції, позивачем належним чином підтверджено факт переходу права грошової вимоги, оскільки виконано всі умови договору факторингу та надано документи, що засвідчують відступлення боргу за кредитним договором, у зв`язку з чим повною мірою доведено порушення його прав з боку відповідача та наявність у нього права звернення до суду з цим позовом.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, вважає його законним та вмотивованим, а доводи апеляційної скарги про помилковість цих висновків - необґрунтованими, зважаючи на наступне.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За приписами статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно з вимогами ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

В силу статті 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Статтею 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Як правильно встановив суд першої інстанції, укладений між ТОВ «Слон Кредит» та ОСОБА_1 договір про надання споживчого кредиту № 545067 від 15 березня 2021 року, який містить усі істотні умови, підписаний відповідачем власноручно, чим підтверджується його волевиявлення на вчинення цього правочину та прийняття його умов.

Також, підписуючи вказаний договір, відповідач підтвердив ознайомлення з його текстом та умовами, Правилами надання коштів у позику, Паспортом споживчого кредиту та Графіком платежів і надав згоду на їх застосування, що прямо передбачено положеннями договору.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що кредитний договір укладений між сторонами у спосіб, визначений чинним законодавством України, оскільки сторони досягли згоди з усіх його істотних умов перед укладенням, зокрема щодо суми, строку, процентної ставки, розміру плати за користування коштами, річної відсоткової ставки та загальної вартості для позичальника, виходячи з обраних споживачем умов кредитування.

Щодо укладеного договору надання послуги з факторингу № 31012025 від 31 січня 2025 року, колегія суддів повністю погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивач є належним кредитором, який отримав дійсне право вимоги за кредитним договором № 545067 від 15 березня 2021 року на підставі вказаного договору факторингу

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ч. 1 ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

За приписами статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Згідно зі ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.

Статтею 1081 ЦК України передбачено, що клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу. Грошова вимога, право якої відступається, є дійсною, якщо клієнт має право відступити право грошової вимоги і в момент відступлення цієї вимоги йому не були відомі обставини, внаслідок яких боржник має право не виконувати вимогу. Клієнт не відповідає за невиконання або неналежне виконання боржником грошової вимоги, право якої відступається і яка пред`явлена до виконання фактором, якщо інше не встановлено договором факторингу.

Частина перша статті 1084 ЦК України встановлює, якщо відповідно до умов договору факторингу фінансування клієнта здійснюється шляхом купівлі у нього фактором права грошової вимоги, фактор набуває права на всі суми, які він одержить від боржника на виконання вимоги, а клієнт не відповідає перед фактором, якщо одержані ним суми є меншими від суми, сплаченої фактором клієнтові.

Разом із тим щодо суб`єктного складу таких правовідносин ч. 3 ст. 1079 ЦК України визначає, що фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.

У постанові від 18 жовтня 2023 року у справі № 905/306/17 Верховний Суд дійшов висновку, що для підтвердження факту відступлення права вимоги, фінансова компанія як заінтересована сторона повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі. Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором (постанови Верховного Суду від 29 червня 2021 року у справі №753/20537/18, від 21 липня 2021 року у справі №334/6972/17, від 27 вересня 2021 року у справі №5026/886/2012).

Наявними в матеріалах справи та належно засвідченими договором факторингу, актом приймання-передачі реєстру боржників, реєстром боржників, платіжною інструкцією про проведення оплати за договором факторингу підтверджується перехід права вимоги до позивача та спростовуються твердження відповідача про те, що позивач не набув права вимоги до нього.

Також, суд першої інстанції звернув увагу на те, що боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не звільняється від обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на її погашення первісному кредитору і таке виконання є належним відповідно до вимог ст. 516 ЦК України.

Відповідно до правової позиції, висловленої Верховним Судом України у постанові від 25 вересня 2015 року у справі № 6-979цс15, неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов`язку погашення кредиту взагалі.

Разом з тим, відповідач ОСОБА_1 не надав суду доказів на підтвердження того, що він у статусі позичальника належним чином виконував кредитні зобов`язання як щодо первісного кредитора, так і стосовно нового кредитора.

З огляду на вищевикладене колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги щодо відсутності достатніх доказів на підтвердження факту відступлення права вимоги за кредитним договором № 545067 від 15 березня 2021 року.

Щодо тверджень представника відповідача про неповідомлення боржника про зміну кредитора у зобов`язанні, то колегія суддів враховує, що згідно з п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно з ч. 1 ст. 513, ст. 514 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як убачається з висновків Верховного Суду, викладених, зокрема, у постановах від 06 лютого 2018 року у справі № 278/1679/13-ц, від 06 лютого 2019 року у справі № 361/2105/16-ц, якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням. Наслідками неповідомлення боржника є відповідальність нового кредитора за ризик настання несприятливих для нього наслідків і визнання виконання боржником зобов`язання первинному кредитору належним. Неповідомлення боржника про заміну кредитора не тягне за собою відмову у позові новому кредитору, а може впливати на визначення розміру боргу перед новим кредитором у випадку проведення виконання попередньому або ж свідчити про прострочення кредитора. Тобто факт неповідомлення боржника про уступку права вимоги новому кредитору за умови невиконання боржником грошового зобов`язання не є підставою для звільнення боржника від виконання зобов`язань.

У постанові від 06 лютого 2019 року у справі № 667/11010/14-ц Верховним Судом зазначено також, що боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору і таке виконання є належним. Якщо боржник не сплачував заборгованість за кредитним договором ні новому, ні старому кредитору, внаслідок чого в останнього утворилася заборгованість, правильним є стягнення заборгованості на користь нового кредитора, оскільки неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов`язку погашення кредиту взагалі.

Враховуючи викладене, колегія суддів не бере до уваги доводи апелянта щодо його неповідомлення про зміну кредитора, оскільки за відсутності в матеріалах справи доказів повного виконання відповідачем кредитних зобов`язань перед ТОВ «Слон Кредит» саме по собі неповідомлення позичальника про відступлення права вимоги не припиняє зобов`язань сторін за кредитним договором і не може бути підставою для відмови у стягненні заборгованості на користь нового кредитора.

Усі інші доводи апеляційної скарги зводяться до викладення обставин справи, їх тлумачення на власний розсуд та висвітлення у зручний для скаржника спосіб із метою задоволення апеляційної скарги, а не спростування висновків суду першої інстанції, а тому вони є необґрунтованими, не підтвердженими належними доказами і зводяться до незгоди відповідача з наслідками невиконання взятих на себе договірних зобов`язань

Також, безпідставними є аргументи відповідача про неналежне дослідження судом першої інстанції доказів у справі та неповне з`ясування її дійсних обставин. З матеріалів справи вбачається, що суд першої інстанції дослідив надані сторонами докази в їх сукупності, надав їм належну правову оцінку відповідно до вимог статей 76-81, 89 ЦПК України та дійшов обґрунтованих висновків щодо наявності правових підстав для задоволення позову

Отже, інші доводи апеляційної скарги не спростовують встановлених у справі фактичних обставин та правильності висновків суду першої інстанції щодо наявності заборгованості й правомірності вимог позивача про її стягнення. Вони зводяться до переоцінки доказів, незгоди скаржника з результатами їх оцінки та містять посилання на факти, що вже були предметом дослідження суду, який їх обґрунтовано відхилив.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не є суттєвими та не містять передбачених законом підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи, а тому підстави для скасування судового рішення відсутні.

Таким чином, колегія суддів доходить висновку, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду.

Розглядаючи цей спір, суд першої інстанції правильно визначив характер спірних правовідносин та норми матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази, дав їм належну оцінку й правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне та обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального й процесуального права.

Згідно зі ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив його з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - без змін.

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції вирішує питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи.

Оскільки, апеляційну скаргу залишено без задоволення, згідно зі ст. 141 ЦПК України підстави для нового розподілу судових витрат, понесених у суді першої інстанції, а також для розподілу витрат, понесених у зв`язку з апеляційним переглядом, відсутні.

Керуючись статтями 374, 375, 381-384, 389 ЦПК України, колегія суддів -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 - ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Рішення Царичанського районного суду Дніпропетровської області від 24 грудня 2025 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.

Повний текст судового рішення складено 09 жовтня 2026 року.

Головуючий суддя М.О. Макаров

Судді М.Ю. Петешенкова

М.М. Пищида