Рішення від 04 жовтня 2026 р. у справі №761/31418/26 — Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/31418/26

Провадження № 2/761/14723/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 жовтня 2026 року Шевченківський районний суд м.Києва у складі:

головуючого судді: Савчук Ю.Н.,

при секретарі: Фортуні М.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернулась з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, зареєстрованого 15.06.2013 року Центральним відділом державної реєстрації шлюбів Головного управління юстиції у м. Києві, актовий запис №1188.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що 21.11.2009 між нею ОСОБА_1 та ОСОБА_2 був укладений шлюб, який зареєстрований Центральним відділом реєстрації шлюбів міста Києва з державним Центром розвитку сім?ї, про що в книзі реєстрації шлюбів зроблений актовий запис №3363.

Від спільного шлюбу позивачка та відповідач мають дітей:

- ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,

- ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 ,

- ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Позивачка вказує, що спільне життя з Відповідачем не склалося через різні погляди на сімейне життя та ведення спільного господарства, у зв`язку з чим між ними фактично припинено шлюбні відносини. Позивачка зазначає, що у сім`ї панувала постійна напружена атмосфера, виникали часті конфлікти та мав місце факт емоційної відстороненості, що негативно впливає на дітей. Подальше збереження шлюбу суперечить її інтересам та інтересам дітей, оскільки гармонійний розвиток дітей можливий лише в умовах стабільного та безпечного середовища. З огляду на викладене позивачка вважає відновлення сімейних відносин неможливим та просить суд розірвати шлюб між нею та ваідповідачем.

Ухвалою від 14.08.2026 року відкрито провадження у справі, розгляд якої вирішено проводити у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначено судове засідання.

Позивачка в судове засідання не з`явилась, однак на адресу суду надійшла письмова заява її представника, зі змісту якої вбачається, що остання позовні вимоги підтримує, просить суд задовольнити їх у повному обсязі, а також розглянути справу за їх відсутності.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином. Проте 22.09.2026 року через канцелярію суду від представника відповідача - адвоката Онопрієнко З.В. - надійшов відзив на позовну заяву. Відповідач у поданому відзиві позов про розірвання шлюбу визнав у повному обсязі, зазначивши, що шлюбні відносини між сторонами фактично припинені, спільне господарство не ведеться, а відновлення сімейних відносин є неможливим.

Разом з тим відповідач не погодився з окремими обставинами та причинами припинення сімейних відносин, викладеними позивачкою, зазначивши, що протягом тривалого часу сторони проживали однією сім`єю, спільно вели господарство, виховували дітей та разом вирішували питання забезпечення сім`ї. За твердженням відповідача, істотне погіршення відносин між сторонами відбулося на початку 2026 року, після чого їх спілкування фактично припинилося та набуло формального характеру.

Водночас відповідач зазначив, що не вбачає можливості відновлення сімейних відносин та не заперечує проти розірвання шлюбу.

Дослідивши письмові докази, які містяться в матеріалах справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом установлено, що 21 листопада 2009 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було укладено шлюб, зареєстрований Центральним відділом реєстрації шлюбів міста Києва з державним Центром розвитку сім`ї, про що в книзі реєстрації шлюбів зроблено актовий запис № 3363. Вказане підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 .

Від спільного шлюбу позивачка та відповідач мають дітей: - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (свідоцтво про народження серії НОМЕР_2 ), - ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 (свідоцтво про народження серії НОМЕР_3 ), - ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 (свідоцтво про народження серії НОМЕР_4 ).

Відповідно до ст.16 Загальної декларації прав людини від 10 грудня 1948 року чоловіки і жінки користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання.

Відповідно до ч. 1 ст. 110, ст. 112 СК України позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя. Суд з`ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Позивачка скористалась даним правом та звернулась до суду з цим позовом, наполягає на розірванні шлюбу.

Збереження шлюбу можливе на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги, взаємодопомоги та підтримки, тобто на тому, що є моральною основою шлюбу, а позивач не має намір зберігати шлюб з відповідачем.

Відповідно до ст. 111 Сімейного кодексу України, суд вживає заходів щодо примирення подружжя, якщо це не суперечить моральним засадам суспільства.

Як роз`яснено у п.10 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року за №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», проголошена Конституцією України охорона сім`ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей. Із цією метою суди повинні уникати формалізму при вирішенні позовів про розірвання шлюбу, повно та всебічно з`ясовувати фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, враховувати наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя, забезпечувати участь у судовому засіданні, як правило, обох сторін, вживати заходів до примирення подружжя.

Сторони не виявили бажання примиритись. при цьому відповідач у поданому відзиві фактично підтвердив припинення між сторонами шлюбних відносин, зазначивши, що спільне господарство не ведеться, спілкування набуло формального характеру, а відновлення сімейних відносин є неможливим.

Таким чином, судом встановлено, що на час розгляду справи між сторонами відсутні взаємна згода на продовження сімейного життя та намір зберігати шлюб. При цьому відповідач не заперечує проти розірвання шлюбу, а навпаки визнає позов у цій частині в повному обсязі.

Суд бере до уваги доводи відповідача щодо обставин спільного життя сторін, зокрема щодо тривалого спільного проживання, спільного побуту, забезпечення сім`ї, виховання дітей, придбання майна та періодичного спільного проживання за межами України. Разом з тим наведені обставини свідчать про те, що між сторонами дійсно існували сімейні відносини та спільне життя, однак самі по собі не спростовують встановленого судом факту їх припинення на час розгляду справи.

При цьому суд не вбачає необхідності надавати оцінку суб`єктивним причинам виникнення конфліктів між сторонами, оскільки предметом розгляду у даній справі є питання можливості подальшого збереження шлюбу, а не визначення винної сторони у його припиненні.

Зі змісту позовної заяви та відзиву на неї вбачається, що сторони мають різне бачення причин погіршення сімейних відносин, однак їх позиції є одностайними в головному - шлюбні відносини фактично припинені, спільне господарство сторонами не ведеться, відновлення сімейних відносин вони вважають неможливим, а відповідач не заперечує проти розірвання шлюбу.

Згідно положень частини третьої та четвертої ст. 56 Сімейного кодексу України кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом.

Згідно з ч. 3 ст. 115 Сімейного кодексу України - документом, що засвідчує факт розірвання шлюбу судом, є рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили.

Згідно ч. 1 ст. 206 ЦПК України, позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

Судом в порядку ч. 2 ст. 206 ЦПК України роз`яснено сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевірено, чи не суперечить закону визнання відповідачем позову та чи не порушено права, свободи чи інтереси інших осіб у зв`язку з таким визнання.

У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову (ч. 4 ст. 206 ЦПК України).

З врахуванням тієї обставини, що визнання позовних вимог відповідачем не суперечить закону та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, а також того, що на даний час сторони не ведуть спільного господарства, не підтримують шлюбних стосунків, наміру зберігати сім`ю не мають, шлюб існує формально, подальше спільне життя суперечить інтересам сторін та їхнім дітям, спір щодо поділу майна та утримання дітей відсутній, суд приймає визнання позовних вимог відповідачем, а відтак позовна заява підлягає задоволенню з ухваленням судового рішення.

Щодо розподілу судових витрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно положень ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем понесено документально підтверджені витрати за сплату судового збору у розмірі 1331,20 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. 21, 24, 104, 105, 110, 112, 113, 141, 160-161 Сімейного кодексу України, ст. 3, 4, 10, 12, 13, 17, 18, 76-81, 222, 258-259, 263-268, 273, 352, 354-355 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу - задовольнити.

Шлюб укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 який був зареєстрований Центральним відділом реєстрації шлюбів міста Києва з державним Центром розвитку сім`ї 21 листопада 2009 року, актовий запис № 3363, - розірвати.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збоу у сумі 1331,20 грн.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано, або після перегляду рішення в апеляційному порядку, якщо його не скасовано.

Суддя: