Рішення від 11 серпня 2026 р. у справі №761/40380/19 — Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/40380/19

Провадження № 2/761/502/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 серпня 2026 року Шевченківський районний суд міста Києва в складi:

головуючого судді Савчук Ю.Н.,

за участі секретаря судового засідання Фортуни М.А.,

розглянувши у відкритому судовому засiданнi в залі суду в м.Києві в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «БРАЙТ ІНВЕСТМЕНТ» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ :

У вересні 2019 року ПАТ АБ «Укргазбанк» звернувся до суду з позовом, в якому просило стягнути з відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 заборгованість за кредитним договором в розмірі 304 468,71 грн та судові витрати.

В обґрунтування позову зазначено, що 16.11.2012 року між ПАТ АБ "Укргазбанк" та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 212/2012, відповідно до умов якого ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 280 000, 00 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом з кінцевим терміном повернення 15.11.2027 року включно. Згідно умов договору ОСОБА_1 зобов`язався щомісяця та у визначені строки здійснювати погашення частини суми заборгованості, проценти за користування кредитом.

В забезпечення зобов`язань ОСОБА_1 за за кредитним договором між позивачем та відповідачем-2 було укладено договір поруки, відповідно до якого поручитель відповідає за повернення заборгованості за кредитним договором, сплату процентів, неустойки (пені) в тому ж обсязі, що і позичальник.

У порушення умов кредитного договору № 212/2012 від 16.11.2012 року про належне, повне і своєчасне виконання зобов`язань, ОСОБА_1 зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконує, не сплачує щомісячні платежі, в результаті чого станом на 16.09.2019 року ОСОБА_1 має заборгованість в розмірі 304 468,71 грн.

Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 03.10.2022 року справу передано у провадження судді ОСОБА_3.

Ухвалою Щевченківського районного суду м. Києва від 11 жовтня 2023 року у даній справі відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Розпорядженням керівника апарату Шевченківського районного суду міста Києва від 19.05.2026 року № 01-08-1789 у зв`язку із відрахуванням судді ОСОБА_3 зі штату суддів через звільнення у відставку призначено повторний автоматизований розподіл справи.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.05.2026 року справу передано у провадження судді Савчук Ю.Н.

Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 21.05.2025 року позовну заяву прийнято до розгляду та здійснено перехід із спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін у спрощене позовне провадження з повідомленням (викликом) сторін.

06.02.2026 року від Публічного акціонерного товариства «Укргазбанк» надійшла заява про заміну позивача у справі на правонаступника Товариство з обмеженою відповідальністю «БРАЙТ ІНВЕСТМЕНТ».

Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 10.02.2026 року було замінено позивача Публічне акціонерне товариство Акціонерний Банк «УКРГАЗБАНК» на Товариство з обмеженою відповідальністю «БРАЙТ ІНВЕСТМЕНТ» у зв`язку із відступленням права вимоги за кредитним договором.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, в заяві від 16,07.2026 року просив розгляд справи здійснювати за відсутності представника позивача в судовому засіданні та розглянути справу на підставі наявних матеріалів, позовні вимоги підтримав у повному обсязі, проти ухвалення заочного рішення не заперечував.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання повторно не з`явилася, про місце, день та час слухання справи була повідомлена належним чином шляхом шляхом розміщення оголошення про виклик особи, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме на сайті Шевченківського районного суду міста Києва, про причини неявки до суду не повідомила, відзиву не подав.

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання повторно не з`явилася, про місце, день та час слухання справи була повідомлена належним чином шляхом шляхом розміщення оголошення про виклик особи, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме на сайті Шевченківського районного суду міста Києва, про причини неявки до суду не повідомила, відзиву не подала.

Згідно з ч.8 ст. 279 ЦПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків. Судові дебати не проводяться.

Положеннями ст. 174 ЦПК України закріплено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.

Згідно з ст. ст. 174, 178 ЦПК України відповідач не скористався своїм правом та не направив суду відзив на позовну заяву, із викладенням заперечень проти неї.

За даних обставин, суд вирішує справу за наявними матеріалами, що передбачено ч.8 ст. 178 ЦПК України.

Дослідивши подані документи і матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд приходить до наступного.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Статтями 12,13,81,89 ЦПК України передбачено: суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом; збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом; суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Судом встановлено, що 16.11.2012 року між ПАТ АБ "Укргазбанк" та ОСОБА_1 укладено договір № 212/2012, у відповідності до умов якого ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 280 000 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 16 % річних на строк по 15.11.2027 року включно. Згідно умов договору ОСОБА_1 зобов`язався щомісяця та у визначені строки здійснювати погашення частини суми заборгованості, проценти за користування кредитом.

В забезпечення виконання зобов`язань ОСОБА_1 за кредитним договором, між позивачем та відповідачем-2 16.11.2012 року укладено договір поруки № 212/2012-П, відповідно до якого поручитель відповідає перед кредитором за виконання позичальником умов кредитного договору № 212/2012 від 16.11.2012 року.

Згідно п.п. 1.2, 1.3 договору поруки поручитель несе солідарну відповідальність з позичальником перед кредитором, поручитель відповідає за повернення позичальником заборгованості за кредитним договором, сплату процентів, неустойки (пені) в тому ж обсязі, що і позичальник.

З матеріалів справи вбачається, що ПАТ АБ «Укргазбанк» належним чином виконало свої зобов`язання за кредитним договором, відкривши відповідачу позичковий рахунок та перерахувавши на вказаний рахунок грошові кошти в розмірі 280 000, 00 грн., що підтверджується випискою по особовому рахунку за період з 16.11.2012 по 16.09.2019, зі змісту якої вбачається, що 16.11.2016 року на рахунок ОСОБА_1 № НОМЕР_1 було перераховано кошти в розмірі 280 000 грн. за квартиру згідно договору про участь у Фонді фінансування будівництва виду А №ФФС/А-6-87 від 123.11.2012 року.

Натомість, відповідач ОСОБА_1 свої зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконав, в результаті чого у неї утворилась заборгованість.

Згідно із розрахунком позивача станом на 16.09.2019 у відповідача виникла заборгованість у розмірі 304 468,71 грн. з яких: 153 964 грн.- заборгованість по кредиту (поточна), 102 095,52 грн. - заборгованість по кредиту (прострочена), 46 690,23 грн заборгованість по процентах (поточна), 1 718,96 грн - заборгованість по процентах (прострочена).

14.01.2026 між Публічним акціонерним товариством Акціонерний Банк «УКРГАЗБАНК» та Товариством з обмеженою відповідальністю «БРАЙТ ІНВЕСТМЕНТ» укладено Договір купівлі-продажу (відступлення) прав вимоги зобов`язань за кредитними договорами фізичних осіб та дебіторською заборгованістю у вигляді грошових коштів, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Малим О.С., зареєстровано в реєстрі за №65.

Згідно з реєстром прав вимоги зобов`язань за договорами фінансової поруки до договору купівлі-продажу (відступлення) прав вимоги зобов`язань за кредитними договорами фізичних осіб та дебіторською заборгованістю у вигляді грошових коштів від 14.01.2026 ОСОБА_1 є боржником, права вимоги до якого передані до ТОВ «Брайт Інвестмент».

Платіжною інструкцією № 11 від 16.01.2026 року ТОВ «Брайт Інвестмент» як новий кредитор здійснило оплату ПАТ АБ «Укргазбанк» як первісному кредиторові ціну продажу прав вимоги зобов`язань за кредитними договорами фізичних осіб та дебіторською заборгованістю у вигляді грошових коштів на суму 4 837 805,91 грн.

Отже, Товариство з обмеженою відповідальністю «БРАЙТ ІНВЕСТМЕНТ» набуло статусу Нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до боржника ОСОБА_1 за відповідним кредитним договором № 212/2012 від 16.11.2012.

Таким чином, між сторонами виник спір щодо неналежного виконання умов кредитного договору, непогашення в повному обсязі відповідачем ОСОБА_1 заборгованості за вищезазначеним договором, що є порушенням законних прав та інтересів позивача.

До спірних правовідносин, які виникли між сторони, підлягають застосуванню наступні норми права.

За правилами статей 525, 526 і 527 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушення зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ч.1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

За змістом ч.1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно ч.1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ст. 606 ЦК України виконання зобов`язань може забезпечуватись неустойкою, порукою, гарантією, заставою, завдатком.

Відповідно до ст. 552 ЦК України, у разі порушення боржником зобов`язання забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед банком як солідарні боржники.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків.

Відповідно до ч. 2 ст. 553 ЦК України порукою може забезпечуватись виконання зобов`язань частково або в повному обсязі.

Згідно ч. 1 ст. 543 ЦК України у разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Відповідно до ч. 1 ст. 559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов`язання, а також у разі зміни зобов`язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Згідно ч. 4 ст. 559 ЦК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явить вимоги до поручителя.

За змістом п. 5.1 Договору поруки цей договір набирає чинності з моменту підпиcання Сторонами і діє до припинення забезпеченого ним зобов`язання позичальника за кредитним договором.

П.5.2 Договору поруки передбачено, що порука також припиняється якщо кредитор протягом трьох років з дня настання строку виконання зобов`язання не пред`явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов?язання не встановлений або встановлений моментом пред?явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред?явить позову до поручителя протягом одного року з дня укладення цього Договору.

Умови договору поруки про її дію до повного виконання зобов?язань за кредитним договором не означають установлення строку припинення поруки в розумінні статті 251 ЦК України, тому в такому разі підлягають застосуванню норми частини четвертої статті 559 цього Кодексу про припинення поруки, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов?язання не пред?явить вимоги до поручителя.

Зазначене відповідає правовому висновку Верховного Суду України, викладеному у його постанові від 03 лютого 2016 року (провадження № 6-1599цс15), який має враховуватись судом відповідно до частини першої статті 360-7 Цивільного процесуального кодексу України від 18 березня 2004 року №1618-IV.

З огляду на преклюзивний характер строку поруки й зумовлене його спливом припинення права кредитора на реалізацію забезпеченого порукою зобов?язання, застосоване в другому реченні частини четвертої статті 559 ЦК України словосполучення "пред?явлення вимоги" до поручителя протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов?язання як умови чинності поруки слід розуміти як пред?явлення кредитором у встановленому законом порядку протягом зазначеного строку саме позовної, а не будь-якої іншої вимоги до поручителя. Відповідний правовий висновок зазначений ВСУ у його постанові від 20 квітня 2016 року (провадження № 6-2662цс15).

Як вбачається зі змісту позовної заяви, позичальник припинив здійснювати погашення кредиту з лютого 2014 року, в той час, коли вимога поручителю пред`явлена шляхом подання позовної заяви лише 30.09.2019 року.

З врахуванням наведеного, порука припинила свою дію.

Як вже було зазначено, згідно з реєстром прав вимоги зобов`язань за договорами фінансової поруки до договору купівлі-продажу (відступлення) прав вимоги зобов`язань за кредитними договорами фізичних осіб та дебіторською заборгованістю у вигляді грошових коштів від 14.01.2026 ОСОБА_1 є боржником, права вимоги до якого передані до ТОВ «Брайт Інвестмент».

Матеріали справи не містять доказів відступлення права вимоги до поручителя ОСОБА_2 .

Однак у постанові ОП КЦС ВС від 2 березня 2026 року у справі № 2-3467/12 (провадження № 61-2593сво25) зазначено, що у разі відступлення права вимоги за основним зобов`язанням одночасно здійснюється відступлення і за додатковим (акцесорним) зобов`язанням, що відповідає правовій природі забезпечувальних зобов`язань та договору цесії. Забезпечувальні зобов`язання, які не мають самостійного характеру, наслідують долю основного зобов`язання і є невід`ємними від нього. Інші умови можуть бути визначені сторонами в договорі відступлення права вимоги.

ОП КЦС ВС зазначила, що з моменту переходу до нового кредитора права вимоги за основним зобов`язанням, порука за яким не припинилася, право вимоги до поручителя вважається таким, що одночасно перейшло до нового кредитора, якщо інше не передбачено договором відступлення права вимоги.

Проте вданому випадку судом встановлено, що порука припинила свою дію.

За таких обставин суд приходить до висновку, що ПАТ АБ «Укргазбанк» було відступлено ТОВ «Брайт Інвестмент» недійсну вимогу до поручителя ОСОБА_2 .

Таким чином, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову до відповідача ОСОБА_2 .

Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Визначаючи зміст правовідносин, які виникли між сторонами кредитного договору, суди повинні встановити: на які потреби було надано кредит, чи здійснювалось кредитування з метою задоволення боржником особистих економічних та побутових потреб. Установивши, що кредитування здійснювалось на споживчі потреби, суд повинен застосувати до встановлених правовідносин законодавство щодо захисту прав споживачів (постанова Верховного Суду України від 14 вересня 2016 року у справі № 6-223цс16).

За приписами п.22 ч.1 ст.1 Закону України «Про захист прав споживачів» споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Відповідно до п. 1.2 кредитного договору кредит надавався для фінансування в об`єкт будівництва, яким є квартира АДРЕСА_1 загальною площею 73, 78 кв.м. шляхом внесення коштів в АБ «Південний» відповідно до умов договору про участь у Фонді фінансування будівництва виду А №ФФС/А-6-87 від 123.11.2012 року.

Таким чином, вказаний кредит має статус споживчого.

За змістом ч. 4 ст. 16 ЗУ «Про споживче кредитування» у разі затримання споживачем сплати частини споживчого кредиту та/або процентів щонайменше на один календарний місяць, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла - щонайменше на три календарні місяці кредитодавець має право вимагати повернення споживчого кредиту, строк виплати якого ще не настав, в повному обсязі, якщо таке право передбачене договором про споживчий кредит. Кредитодавець зобов`язаний у письмовій формі повідомити споживача про таку затримку із зазначенням дій, необхідних для усунення порушення, та строку, протягом якого вони мають бути здійснені.

Однак Закон України «Про споживче кредитування» було прийнято

15 листопада 2016 року, в той час? коли кредитний договір укладено 16.11.2012 року.

Згідно з ст.58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Відповідно до ст.5 Цивільного кодексу України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

Таким чином, положення вказаного закону на дані правовідносини не поширюють свою дію.

Якщо кредитодавець згідно з договором про надання споживчого кредиту одержує внаслідок порушення споживачем умов договору право на вимогу повернення споживчого кредиту, строк виплати якого ще не настав, або на вилучення продукції чи застосування іншої санкції, він може використати таке право лише у разі: 1) затримання сплати частини кредиту та/або відсотків щонайменше на один календарний місяць, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла щонайменше - на три календарні місяці; або 2) перевищення сумою заборгованості суми кредиту більш як на десять відсотків; або 3) несплати споживачем більше однієї виплати, яка перевищує п`ять відсотків суми кредиту; або 4) іншого істотного порушення умов договору про надання споживчого кредиту. Якщо кредитодавець на основі умов договору про надання споживчого кредиту вимагає здійснення внесків, строк сплати яких не настав, або повернення споживчого кредиту, такі внески або повернення споживчого кредиту можуть бути здійснені споживачем протягом тридцяти календарних днів, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла - шістдесяти календарних днів з дня одержання повідомлення про таку вимогу від кредитодавця. Якщо протягом цього періоду споживач усуне порушення умов договору про надання споживчого кредиту, вимога кредитодавця втрачає чинність (частина десята статті 11 Закону про захист прав споживачів зі змінами, передбаченими Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо врегулювання відносин між кредиторами та споживачами фінансових послуг», який набрав чинності 16 жовтня 2011 року).

Наведені приписи дають підстави для висновку, що частина десята статті 11 Закону про захист прав споживачів у редакції, що була чинною до 10 червня 2017 року, встановила обов`язковий досудовий порядок врегулювання питання дострокового повернення коштів за договором про надання споживчого кредиту.

Отже, звернення до суду з позовом про дострокове повернення коштів за договором про надання споживчого кредиту замінює визначений Законом про захист прав споживачів порядок. Якщо кредитодавець звертається до суду з таким позовом, не виконавши вимоги частини десятої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» у редакції, чинній до 10 червня 2017 року, не дотримавши передбачений зазначеним договором порядок, який не має погіршувати порівняно із цим Законом становище споживача, то в останнього, як у позичальника, відсутній обов`язок достроково повернути кошти за договором про надання споживчого кредиту, а у суду відсутня підстава для задоволення відповідного позову у частині, яка стосується дострокового стягнення коштів за таким договором.

Як вбачається зі змісту п. 1.3 кредитного договору, кінцевий термін погашення кредиту було встановлено до 15.11.2027 року, позичальник зобов`язувався повернути кредит у цей строк або достроково.

Відповідно до пп. 4.2.4 п.4.2 кредитного договору банк має право вимагати дострокового повного виконання позичальником своїх зобов`язань по цьому Договору, включаючи повернення усієї суми кредиту, сплати процентів за користування кредитними коштами, штрафних санкцій у випадках невиконання позичальником своїх зобов`язань по цьому Договору, у тому числі, несвоєчасного виконання грошових зобов`язань (з прострочення їх виконання більше, ніж на один банківський день), що випливають з цього Договору.

Вимога про дострокове виконання позичальником своїх зобов`язань по цьому Договору направляється позичальнику у письмовому вигляді та підлягає виконанню у повному обсязі протягом 30 календарних днів з дати одержання повідомлення про таку вимогу від банку.

За змістом п.п. 4.3.5 п. 4.3 Договору Позичальник зобов`язується на вимогу банку достроково повернути кредит, сплатити нараховані проценти за користування кредитними коштами та можливі штрафні санкції, неустойки у випадках, передбачених цим Договором, договорами забезпечення та чинним законодавством України.

Матеріали справи досудової вимоги банку не містять.

Великою палатою ВС у постановах від 27.03.2019 року у справі № 521/21255/13-ц та від 03.07.2019 року у справі № 342/180/17 зазначено наступне.

Повідомлення (вимога) про дострокове повернення кредиту, яка направляється позичальнику та/або поручителю є формою досудового вирішення спору між контрагентами та вимогою сторони, права або законні інтереси якої порушено, про добровільне/безпосереднє врегулювання спору, вказує на зміну строку виконання основного зобов`язання й встановлює обов`язок кредитора пред`явити позов до боржника протягом трьох років, якщо інше не визначено кредитним договором (статті 257, 259 ЦК України). До поручителя ?протягом шести місяців, якщозакінчення строку поруки не встановлено самим договором (частина четверта статті 559 ЦК України), від дати порушення боржником встановленого банком строку для дострокового повернення кредиту, недотримання яких може нести ризик лише для кредитора про втрату в майбутньому права на задоволення своїх вимог у примусовому порядку через суд.

За змістом статей 526, 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок відповідно до умов договору, тобто, як особа, яка порушила права або законні інтереси іншого суб`єкта - кредитора, зобов`язаний поновити їх, не чекаючи на повідомлення (вимогу) про дострокове повернення кредиту чи звернення до суду із відповідним позовом.

Враховуючи, що вимоги кредитора та взяті позичальником зобов`язання за кредитним договором в добровільному порядку не виконані на час ухвалення судом рішення, а також частину другу статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час. Тому непред`явлення повідомлення (вимоги) про дострокове виконання зобов`язання з повернення кредиту, чи в разі її направлення: до встановленої дати дострокового добровільного повернення всієї суми кредиту й пов`язаних із ним платежів, або до закінчення терміну, визначеного кредитором у повідомленні (вимозі) для його дострокового добровільного повернення, саме по собі не є необхідною умовою подальшого задоволення позову.

Таким чином, направлення повідомлення (вимоги) про дострокове повернення кредиту стосується загального порядку досудового врегулювання цих спорів. Ненаправлення такого повідомлення кредитором не може свідчити про відсутність порушення його прав, а як наслідок, кредитор може вимагати їх захисту через суд - виконати боржником обов`язок з дострокового повернення кредиту.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 638/13683/15-ц (провадження № 14-680цс19) зазначено наступне.

«У постанові від 27 березня 2019 року у справі № 521/21255/13-ц, Велика Палата Верховного Суду відхилила довід касаційної скарги про те, що позивач перед зверненням до суду не виконав вимоги частини десятої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, і пункту 12 договору про надання споживчого кредиту, не направив досудове повідомлення (вимогу), з огляду на що не набув право на дострокове стягнення коштів за цим договором. Велика Палата Верховного Суду вказала, що боржник зобов`язаний виконати його обов`язок відповідно до умов договору. Тобто, порушивши права або законні інтереси кредитора, зобов`язаний поновити їх, не чекаючи на повідомлення (вимогу) про дострокове повернення кредиту чи на звернення до суду з відповідним позовом. Враховуючи приписи статей 526, 527 і 530 ЦК України, Велика Палата Верховного Суду зазначила про те, що направлення повідомлення (вимоги) про дострокове повернення кредиту стосується загального порядку досудового врегулювання відповідних спорів. Невиконання кредитором обов`язку з направлення такого повідомлення (вимоги) не означає відсутність порушення його прав, а тому він може вимагати у суді виконання боржником обов`язку з дострокового повернення кредиту. Враховуючи те, що вимоги кредитора й обов`язки боржника за договором про надання споживчого кредиту у добровільному порядку не були виконані на час ухвалення судового рішення, Велика Палата Верховного Суду у зазначеній постанові погодилася з аргументами суду апеляційної інстанції про наявність підстав для дострокового стягнення заборгованості.

Наведений висновок не враховує спеціальний порядок заявлення кредитодавцем вимоги про дострокове повернення коштів у разі неналежного виконання позичальником умов договору про надання споживчого кредиту. Тому Велика Палата Верховного Суду вважає за необхідне відступити від зазначеного висновку, конкретизувавши його так : суд, установивши, що кредитування відбулося для задоволення споживчих потреб позичальника, має застосувати до встановлених правовідносин приписи, які регулюють відносини споживчого кредитування, зокрема частини десятої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» у редакції, чинній до 10 червня 2017 року, в якій був встановлений обов`язковий досудовий порядок врегулювання питання дострокового повернення коштів за договором про надання споживчого кредиту.

Однак судом береться до уваги той факт, що позичальник припинив виконання своїх зобов`язань за кредитним договором, починаючи з лютого 2014 року, його зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , актуальні засоби зв`язку та адреса електронної пошти, як зазначено у позовній заяві, позивачу невідомі, у березні 2014 року відбулася анексія Криму російською федерацією.

АТ «Укрпошта» та інші українські логістичні оператори повністю припинили поштове сполучення із цим регіоном.

За таких обставин направлення позичальнику ОСОБА_1 вимоги про дострокове повернення кредиту не вбачалося можливим.

Судом встановлено, що позивач в повному обсязі виконав свої зобов`язання за вказаним кредитним договором, відкрив відповідачу ОСОБА_1 рахунок, виконував розрахунково-касове обслуговування та надав останньому кредитні кошти для інвестування в житлове будівництво у встановленому договором розмірі.

Разом із тим, відповідач не повернув отриманий кредит у встановлений договором термін та не сплатив нараховані відсотки.

Загальна сума заборгованості відповідача ОСОБА_1 перед банком, станом на 16.09.2019 pоку згідно розрахунку заборгованості складає 304 468,71 грн., яка утворилася з зв`язку з порушенням зобов`язань з боку відповідача та складається з поточної та простроченої заборгованості та кредиту та процентах.

Доказів на спростування викладених в позовній заяві обставин, відповідачем суду не надано.

З огляду вище наведеного, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог позивача до відповідача ОСОБА_1 та необхідність стягнення з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача заборгованості за кредитним договором № 212/2012 від 16.11.2012 року в сумі 304 468,71 грн.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при поданні позовної заяви сплачено судовий збір відповідно до платіжного доручення № 6454280 від 01.12.2021 року в розмірі 2 270,00 грн, тому суд вважає за необхідне стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача понесені ним витрати на оплату судового збору в сумі 2 270,00 грн.

Керуючись ст. 12, 13, 79-81, 141, 247, 258, 263-265, 280-282, 352, 354 ЦПК України, ст.ст. 509, 525, 526, 610, 611, 634, 1054 ЦК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «БРАЙТ ІНВЕСТМЕНТ» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БРАЙТ ІНВЕСТМЕНТ» заборгованість за кредитним договором № 212/2012 від 16.11.2012 року у розмірі 304 468,71 грн. (триста чотири тисячі чотириста шістдесят вісім ) грн 71 коп.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БРАЙТ ІНВЕСТМЕНТ» судові витрати по оплаті судового збору у розмірі 2270 (дві тисячі двісті сімдесят ) грн 00 коп.

В частині позову Товариства з обмеженою відповідальністю «БРАЙТ ІНВЕСТМЕНТ» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором- відмовити.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Київського апеляційного суду (частина перша статті 355 ЦПК України) шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення (частина перша статті 354 ЦПК України).

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду (пункт 1 частини другої статті 354 ЦПК України).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано (частина перша статті 273 ЦПК України). У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (частина друга статті 273 ЦПК України).

У разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення (частина четверта статті 268 ЦПК України). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (частина п`ята статті 268 ЦПК України).

Повне судове рішення складено та підписано 19.08.2026 року.

Повне найменування, ім`я сторін та інших учасників справи :

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Брайт Інвестмент» (код ЄДРПОУ 43115064, м.Дніпро, вул.Січових Стрільців, буд.9);

Відповідач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_3 );

Суддя