Рішення від 18 лютого 2026 р. у справі №761/35060/25 — Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/35060/25

Провадження № 2/761/3714/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 лютого 2026 року

Шевченківський районний суд м. Києва

в складі:

головуючого судді: Кондратенко О.О.

за участі:

секретаря: Войновського О.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Шевченківського районного суду в м. Києві за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ?Свеа Фінанс? до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості

В С Т А Н О В И В :

В серпні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю ?Свеа Фінанс?(надалі по тексту - ТОВ ?Свеа Фінанс?) звернулось до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом до відповідача ОСОБА_2 , в якому просило суд:

-стягнути з ОСОБА_1 на його (ТОВ ?Свеа Фінанс?) користь заборгованість за договором позики №7375721 від 26 січня 2023 року, укладеного між ТОВ ?1 Безпечне агентство необхідних кредитів? та ОСОБА_1 на загальну суму 31 900, 00 грн., з яких: 8 000, 00 грн. - заборгованість за основним боргом, 23 900, 00 грн. - заборгованість по відсоткам, а також понесені судові витрати.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що 26 січня 2023 року між ТОВ ?1 Безпечне агентство необхідних кредитів? правонаступником якого є позивач та відповідачем ОСОБА_1 було укладено договір позики №7375721 (з фіксованою диференційованою процентною ставкою), шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 ЗУ ?Про електронну комерцію?, відповідно до умов якого, позикодавець надав позичальнику грошові кошти в сумі 8 000, 00 грн., строком на 30 днів з базовою процентною ставкою за перший день користування позикою (фіксована) 37.21% (фіксована); базова процентна ставка з другого дня користування позикою до дати повернення позики (фіксована) 2.50% (фіксована); знижена процентна ставка з другого дня користування позикою до дати повернення позики 0.01 % Процентна ставка за понадстрокове користування позикою (її частиною) за день, (не застосовується в період воєнного стану) 2.70 %.

В послідуючому, на підставі договору факторингу №01.02-47/23 від 11 липня 2023 року, укладеного між ТОВ ?1 Безпечне агентство необхідних кредитів? та ТОВ ТОВ ?Свеа Фінанс?, відповідно од якого ТОВ ТОВ ?Свеа Фінанс? набуло право вимоги до ОСОБА_1 за договором позики №7375721 від 26 січня 2023 року, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ ?1 Безпечне агентство необхідних кредитів?.

Первісний кредитор, за вищезазначеним договором позики свої зобов?язання виконав, надавши відповідачу відповідну суму кредитних коштів.

З огляду на те, що відповідач не виконує зобов?язання за вищезазначеним договором, виникла прострочена заборгованість, а саме у розмірі 31 900, 00 грн.

Оскільки відповідач, свої зобов?язання за вищезазначеним договором належним чином не виконує, щомісячні платежі за договором позики, і в терміни, встановлені умовами кредитного договору, не здійснює, заборгованість не повертає, у зв?язку з чим, позивач змушений звернутися до суду за захистом свого порушеного права.

27 січня 2026 року через систему Електронний суд від відповідача надійшов письмовий відзив на позову, в якому останній просив суд, відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Свої заперечення обґрунтовує тим, що згідно п.2.2 Кредитного договору строк позики (строк дії договору) становить 30 днів. Отже, датою повернення позики є 25 лютого 2023 року. З матеріалів справи слідує, що відповідач жодних коштів на погашення своїх боргових зобов?язань за кредитним договором не вносив. В свою чергу Позивач не надав суду доказів пролонгації договору. Вказане свідчить про невідповідність розрахунку суми боргу умовам договору.

Оскільки після спливу визначеного договором позики строку кредитування право позикодавця нараховувати передбачені договором проценти припиняється, з огляду на положення ст. 1048, 1049, 1050 Цивільного кодексу України, про що зазначено вище, а тому вимоги позивача щодо стягнення з відповідача процентів за кредитним договором за період після 25 лютого 2023 року задоволенню не підлягають.

За таких обставин, враховуючи узгоджений сторонами строк кредитування 30 днів, а також враховуючи відсутність належних та допустимих доказів щодо пролонгації строку дії кредитного договору, позовні вимоги про стягнення з відповідача процентів за користування кредитними коштами поза межами строку дії кредитного договору задоволенню не підлягають, а загальна сума боргу , яка підлягає до стягнення має складати 11 000 грн.

Щодо посилань відповідача на положення п. 6.5. Правил слід наголосити на тому, що матеріали справи не містять підтверджень, що саме надані фінансовою установою Правила надання грошових коштів у позику були надані при укладенні Кредитного договору Відповідача та який ознайомився і погодився з ними, підписуючи договір позики, а також те, що вказаний документ на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містив умови, зокрема й щодо пролонгації договору.

Надані Позивачем Правила надання грошових коштів у позику, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будьяких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку, в договорі, який безпосередньо підписаний відповідачем і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому правил приєднання як другої сторони до запропонованого договору. Тому, відсутні підстави вважати, що сторони не обумовили у письмовому вигляді умови пролонгації по кредиту. Також згідно п. 6 Кредитного договору: ?Позичальник має право продовжити строк користування Позикою (пролонгація). Продовження строку користування Позикою здійснюється за зверненням Позичальника в електронній формі через особистий кабінет Позичальника шляхом укладення додаткової угоди, що підписується із застосуванням одноразового ідентифікатора кожного разу під час реалізації Позичальником такого права?.

Натомість, така угода в матеріалах справи відсутня. Відповідач стверджує, що жодних платежів на користь відповідача на погашення заборгованості за Кредитними договором ним не здійснювалось. Проте, з розрахунків заборгованості, які містяться у матеріалах справи вбачається, що ОСОБА_1 нібито частково оплачував заборгованість за Кредитними договорами. Натомість, даний факт не відповідає дійсності та не є доведеним належними та допустимими доказами.

Відповідно до п. 6.12. Правил: ?Датою внесення коштів в рахунок погашення Заборгованості та штрафних санкцій вважається дата зарахування грошових коштів на поточний рахунок Товариства?.

Таким чином, єдиним належним та допустимим доказом погашення заборгованості за Кредитним договором можуть бути виключно виписки з банківського рахунку первісного Кредитодавця.

Отже, позивачем суду не надано доказів пролонгації Кредитного договору.

27 січня 2026 року між ОСОБА_1 та АБ ?Артема Кірюшина? укладено договір про надання правової допомоги. В цей же день, складено акт виконаних робіт по Договору. На виконання умов вищезазначеного договору, відповідачем здійснено платіж у розмір 6 500, 00 грн.

Враховуючи те, що судові витрати позивача пов`язані із наданням професійної правової допомоги у справі доведені належним чином копією Договору, актом виконаних робіт по Договору, квитанцією до прибуткового касового ордеру, а тому, у суду є усі підстави для стягнення судових витрат, пов`язаних із наданням професійної правової допомоги у справі № 761/35060/25 понесених відповідачем у сумі 6 500, 00 грн.

Відповідь на відзив відповідача від позивача не надходила.

Представник позивача в судове засідання не з?явився; про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином; просив суд, провести розгляд справи за його відсутності; на задоволенні позовних вимог наполягає в повному обсязі з підстав, викладених у позові.

Відповідач в судове засідання не з?явився; про час та місце розгляду справи повідомлений у встановленому законом порядку; надіслав письмовий відзив на позов ; свого представника для прийняття участі у розгляді справи не направив.

Суд, розглянувши подані сторонами документи, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Перевіряючи обставини по справі судом встановлено, що

Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, тобто обов`язок доказування покладений на сторони.

Нормою ст. 639 ЦК України передбачено, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Відповідно до ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 ЦК України).

Відповідно до положень ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Перевіряючи обставини по справі судом встановлено, що 26 січня 2023 року між ТОВ ?1 Безпечне агентство необхідних кредитів? та відповідачем ОСОБА_1 укладено Договір позики №7375721 (з фіксованою диференційованою процентною ставкою), відповідно до умов якого, позикодавець надав позичальнику грошові кошти в сумі 8 000, 00 грн., строком на 30 днів з базовою процентною ставкою за перший день користування позикою (фіксована) 37.21% (фіксована); базова процентна ставка з другого дня користування позикою до дати повернення позики (фіксована) 2.50% (фіксована); знижена процентна ставка з другого дня користування позикою до дати повернення позики 0.01 % Процентна ставка за понадстрокове користування позикою (її частиною) за день, (не застосовується в період воєнного стану) 2.70 %.

Договір підписано електронним підписом позичальника, відтворений, шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (електронного підпису gJgzGkD2Va, що був надісланий на вказану відповідачем/позичальником електронну адресу - ІНФОРМАЦІЯ_1 ) у порядку визначеному ст. 12 Закону України ?Про електронну комерцію?.

Згідно додатку №1 до Договору позики №7375721 від 26 січня 2023 року, сума кредиту за договором складає 8 000, 00 грн., проценти за користування кредитом в період часу з 26 січня 2023 року по 25 лютого 2023 року складають 3 000, 00 грн., загальна вартість позики складає 11 000, 00 грн.

Відповідно до п.5 договору позики № 7375721, підписанням цього договору позичальник підтверджує, що: позичальник ознайомився на сайті https://clickcredit.ua/informaciya з повною інформацією щодо позикодавця та його послуги, що передбачена ст.12 ЗУ ?Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг? та нормативно-правовими актами Національного банку України.

Згідно п.5.2. договору, позичальник ознайомився на сайті https://clickcredit.ua/informaciyaз Офіційними правилами програми лояльності для споживачів фінансових послуг ТОВ ?1 Безпечне агентство необхідних кредитів? (TM?ClickCredit?), в якій визначені умови застосування зниженої процентної ставки, а також із правилами постійно діючої акції під умовною назвою ?Економ? для споживачів фінансових послуг ТОВ ?1 Безпечне агентство необхідних кредитів? (ТМ ?ClickCredit?).

Позичальник до моменту підписання Договору вивчив цей Договір та Правила надання грошових коштів у позику за допомогою веб-сайту та мобільного додатку ?СlickCredit? (на умовах повернення позики в кінці строку позики), що розміщені на сайті https://clickcredit.ua/informaciya(надалі ?Правила?), їх зміст, суть, об`єм зобов`язань Сторін та наслідки укладення цього Договору, йому зрозумілі? (п.5.3, договору).

26 січня 2023 року ТОВ ?ФК ?Фінекспрес? перерахувало на рахунок відповідача ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 8 000, 00 грн., номер карти № НОМЕР_1 .

На спростування обставин, щодо ознайомлення з Правилами надання грошових коштів у позику, стороною відповідача суду не було надано жодного доказу.

Звертаючись до суду з вищезазначеним позовом, позивач зазначив, що кредитор, за вищезазначеним договором позики свої зобов?язання виконав, надавши відповідачу відповідну суми кредитних коштів.

Як вбачається із матеріалів справи, вони не містять виписки з особового рахунку відповідача. Однак, у своєму відзиві, відповідач у справі, визнав та не оспорював факту отримання грошових коштів, відповідно до вищезазначеного договору позики. Як і зазначив, що жодних проплат (погашення кредиту) на виконання умов договору позики ним здійснено не було.

Згідно з вимогами ст.629 ЦК України, договір є обов?язковим для виконання сторонами. Оскільки сторони уклали договір, вони набули взаємних прав та обов?язків.

Відповідно до ч.1 ст.526 ЦК України, зобов?язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк зобов?язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов?язується повернути кредит та сплатити проценти.

Положеннями ст.1049 ЦК України визначено, що позичальник зобов?язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов?язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов?язання (неналежне виконання).

Згідно ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов?язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов?язання внаслідок односторонньої відмови від зобов?язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов?язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до вимог ч.1 ст.612 цього Кодексу, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов?язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі статтею 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов?язання.

У статті 3 Закону України ?Про електрону комерцію? зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Відповідно до ст. 11 Закону України ?Про електронну комерцію?, електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз?яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Положеннями статті 12 Закону України ?Про електронну комерцію? визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України ?Про електронний цифровий підпис?, за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Стаття 652 ЦК України дає визначення, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму та укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді.

Відповідно до частини першої статті 638 ЦК України, договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі. Якщо є електронна форма договору, то і підписувати його потрібно електронним підписом, оскільки відповідно до частини першої статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України ?Про електронний цифровий підпис?, за умови використання коштів електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Не кожна електронна правова угода вимагає створення окремого електронного договору у вигляді окремого електронного документа. Електронний договір можна укласти в спрощеній формі, а можна класично - у вигляді окремого документа.

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.

Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі ?логін-пароль?, або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Також визнано, що електронний цифровий підпис є аналогом власноручного підпису та його накладення має рівнозначні юридичні наслідки із власноручним підписом на документах та паперових носіях, крім того підтвердив, що всі наступні правочини (у тому числі підписання договорів, угод, листів, повідомлень) можуть вчинятися мною та/або банком з використанням електронного цифрового підпису. Усе листування щодо цього договору просив здійснювати через мобільний додаток або через інші дистанційні канали, відповідно до умов договору.

Отже, підписання договору електронним підписом, відповідач підтвердив прийняття відповідних умов надання кредиту, а також, засвідчив, що він повідомлений кредитодавцем у встановленій законом формі про всі умови, повідомлення про які є необхідним відповідно до вимог чинного законодавства України.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що вищезазначений договір позики підписаний відповідачем за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами спірного правочину.

До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах: від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18 (провадження № 61-8449св19); від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19 (провадження № 61-7203св20).

Згідно з вимогами ст. ст.12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов?язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об?єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.

Згідно з вимогами ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

Письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору (ст.95 ЦПК України).

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч.1 ст.77 ЦПК України).

Судом встановлено, що, 28 серпня 2023 року між ТОВ ?1 Безпечне агентство необхідних кредитів? та ТОВ ?Росвен Інвест Україна? (перейменовано на ТОВ ?Свеа Фінанс?) було укладено Договір факторингу №01.02-47/23, відповідно до умов якого ТОВ ?Росвен Інвест Україна? набуло право вимоги до фізичних осіб боржників, в тому числі, за договором позики №7373721 від 26 січня 2023 року.

За платіжною інструкцією № 9273 від 29 серпня 2023 року ТОВ ?Росвен Інвест Україна? перерахувала ТОВ ?1 Безпечне агентство необхідних кредитів? - 918 879, 93 грн.

У відповідності до Витягу з реєстру боржників до договору факторингу №01.02-47/23 від 28 серпня 2023 року, до ТОВ ?Росвен Інвест Україна? перейшло право вимоги за договором позики №7375721 від 26 січня 2023 року.

Відповідно до ст. 55 ЦПК України, у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії цивільного пронесу. Усі дії, вчинені в цивільному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього так само, як вони були обов`язкові для особи, яку він замінив.

Стаття 514 ЦК України передбачає, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов?язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зі змісту ст. 512, 513 ЦК України слідує, що зміна кредитора у зобов`язанні здійснюється шляхом оформлення між первісним кредитором та новим кредитором відповідного договору в тій же самій формі, що і угода, за якою права відступаються. При цьому боржник не приймає ніякої участі в підписанні договору про відступлення та не є його стороною. У відповідності до ч.1 ст.516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Разом з тим, положеннями ст. 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов?язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов?язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов?язання клієнта перед фактором. Зобов?язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Відповідно до ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Частиною першою статті 1048 ЦК України визначено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Звертаючись до суду з вищезазначеним позовом, позивач зазначив, що відповідач не виконував взяті на себе зобов?язання за вищезазначеним договорам позики, кредит та проценти у повному обсязі не сплачені. Вказані обставини не оспорювались і самим відповідачем у письмовому відзиві на позов. Крім того, було звернуто увагу, що на виконання умов договору позики відповідачем взагалі не було здійснено жодного платежу.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов?язання, на вимогу кредитора зобов?язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки, поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма ч.1 ст.1048 ЦК України і охоронна норма ч.2 ст.625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно. Тому, за період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та ч.1 ст.1048 ЦК України, як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов?язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов?язання.

Вказані висновки щодо застосування ч.1 ст.1050 та ст.625 ЦК України у їх взаємозв?язку викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018р. у справі № 444/9519/12, від 04 липня 2018р. у справі № 310/11534/13-ц, від 31 жовтня 2018р. у справі № 202/4494/16-ц, від 04 лютого 2020р. у справі № 912/1120/16.

Згідно з розрахунком заборгованості наданим позивачем, відповідач має заборгованість по вищезазначеному договору позики станом на 28 серпня 2023 року, яка складає 31 900, 00 грн., з яких 8 000, 00 грн. - заборгованості за основним боргом, 23 900, 00 грн. - заборгованість по відсоткам.

Як передбачено в п.2.2 Договору, строк позики 30 днів, тобто з 26 січня 2023 року по 25 лютого 2023 року.

Суду не було надано доказів пролонгації строку користування кредитом (додаткової угоди), як і не надано оновлених графіків платежів, що складаються у зв?язку з продовженням строку кредитування (пролонгацією).

Отже, за таких умов договору, які були погоджені сторонами, кредитор має право нараховувати відсотки за договором лише 30 днів, починаючи з дня укладення договору.

Даним договором не передбачено нараховування відсотків після закінчення терміну дії договору, який складає 30 днів.

Матеріали справи не містять доказів про те, що позивач був ознайомлений саме з цими Правилами надання грошових коштів у позику, з огляду на їх мінливий характер, які долучені позивачем до позовної заяви. Правила не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов?язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені у договорі. Факт підписання договору позики не може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому додаткових умов кредитування за Правилами надання грошових коштів у позику.

А тому, судом не встановлено підстав для нарахування відсотків за понадстрокове користування коштами.

Натомість, відповідачем у письмовому відзиві підтверджено факт неналежного виконання взятих на себе зобов?язань в частині погашення існуючої заборгованості. У своєму письмовому відзиві, відповідач також зазначив, що позивачем проведено нарахування з порушенням строків дії договору та нараховано відсотки після його закінчення.

Отже, оскільки, умовами вищезазначеного договору позики №7375721 від 26 січня 2023 року, було визначено строк кредитування, а тому, позивач має право стягнути заборгованість по нарахованих та несплачених процентах за користування кредитними коштами у межах погоджених сторонами строків кредитування.

Доказів, які б свідчили, що строк дії договору позики №7375721 від 26 січня 2023 року було продовжено суду надано не було.

Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв?язок доказів у їх сукупності, суд прийшов до висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме: з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума заборгованості по договору позики №7375721 від 26 січня 2023 року у розмірі 11 000, 00 грн. (8 000, 00 грн. - заборгованість по тілу кредиту, 3 000, 00 грн. - заборгованість за відсотками за період часу з 26 січня 2023 року по 25 лютого 2023 року).

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір, пропорційно до задоволених позовних вимог у розмірі 853, 31 грн. (11 000, 00 грн. - розмір задоволених позовних вимог х 2 422, 40 грн. - сума сплаченого судового збору : 31 900, 00 грн. - розмір заявлених позовних вимог = 853, 31 грн.).

Щодо стягнення витрат понесених відповідачем на професійну правничу допомогу в сумі 6 500, 00 грн. необхідно зазначити наступне.

Згідно ч. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов?язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 133 ЦПК України, до витрат, пов?язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов?язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов?язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов?язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Також, у постанові Верховного Суду від 12.02.2020 р. в справі № 648/1102/19 вказано, що витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 ст. 137 ЦПК України).

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі ?Баришевський проти України? від 26.02.2015, пунктах 34-36 рішення у справі ?Гімайдуліна і інших проти України? від 10.12.2009, пункті 80 рішення у справі ?Двойних проти України? від 12.10.2006, пункті 88 рішення у справі ?Меріт проти України? від 30.03.2004 заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі ?Лавентс проти Латвії? від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

За умовами ч.ч. 3, 4 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

В той же час, необхідно зазначити, що при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, суду необхідно дослідити на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

При цьому, суд не зобов?язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо (правова позиція, викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у справі № 160/19098/21 від 01 лютого 2023 року).

На підтвердження вимог про стягнення судових витрат понесених ОСОБА_1 у зв?язку з розглядом в суді цієї справи, було надано до суду: копію Договору про надання правової допомоги від 27 січня 2026 року; копію акту виконаних робіт по договору про надання правової допомоги від 27 січня 2026 року; копію квитанції про прибуткового касового ордеру №17 від 27 січня 2026 року.

Відповідно до п.3 ч.2 ст.141 ЦПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позовні вимоги ТОВ ?Свеа Фінанс? задоволені частково, що складає 34, 48% від заявленої суми позовних вимог. А тому, з ТОВ ?Свеа Фінанс? на користь відповідача підлягають стягненню витрати, понесені останнім на правничу допомогу у розмірі 2 241, 20 грн., що складає 34, 48% від заявленої суми до стягнення - 6 500, 00 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 4, 5, 12, 13, 76 - 81, 89, 133, 141, 223, 258-261, 263-268, 274, 280, 282, 289, 352, 354, 355 ЦПК України; ст.ст. 11, 202, 205, 207, 512, 514, 525, 526, 530, 610,612, 626, 625, 628, 629, 634, 638, 639, 1048, 1050, 1054, 1077, 1082 ЦК України; ст.ст. 3, 11 Закону України ?Про електронну комерцію?, суд

В И Р І Ш И В :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю ?Свеа Фінанс? (код ЄДРПОУ 37616221, місцезнаходження: м. Київ, бул. Вацлава Гавела, 6) до ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ?Свеа Фінанс? заборгованість за договором позики №7375721 від 26 січня 2023 року у розмірі 11 000 (одинадцять тисяч) грн. 00 грн. витрати по сплаті судового збору у розмірі 853 (вісімсот п?ятдесят три) грн. 31 коп.

В задоволенні решти позовних вимог Товариству з обмеженою відповідальністю ?Свеа Фінанс? відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ?Свеа Фінанс? на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу у розмірі 2 241 (дві тисячі двісті сорок одна) грн. 20 коп.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: