Постанова від 06 жовтня 2026 р. у справі №755/3834/26 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Апеляційне провадження: Доповідач - Кафідова О.В.

22-ц/824/14045/2026

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ Справа № 755/3834/26

07 жовтня 2026 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів Судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Кафідової О.В.

суддів - Оніщука М.І.

- Шебуєвої В.А.

при секретарі - Д`яченко М.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , який діє в своїх інтересах та інтересах малолітніх дітей: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 01 червня 2026 року, ухвалене під головуванням судді Котенко Р.В. у цивільній справі за заявою ОСОБА_1 , який діє в своїх інтересах та інтересах малолітніх дітей ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , заінтересовані особи: ОСОБА_4 , Служба у справах дітей та сім`ї Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації про видачу обмежувального припису,

в с т а н о в и в:

У березні 2026 року ОСОБА_1 діючи в своїх інтересах та в інтересах малолітніх дітей: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , звернувся до суду із вищезазначеною заявою, в якій просив заборонити ОСОБА_4 наближатися ближче ніж на 100 метрів до заявника та його малолітніх дітей незалежно від місця їх перебування, заборонити їй контактувати із заявником та його малолітніми дітьми будь-якими засобами зв`язку чи іншими засобами, зокрема, шляхом телефонних дзвінків, повідомлень, електронної пошти, соціальних мереж та месенджерів, зобов`язати ОСОБА_4 утримуватися від будь-яких форм психологічного насильства щодо заявника та його малолітніх дітей.

Заява обґрунтована тим, що заявник разом зі своїми дітьми проживають за адресою: АДРЕСА_1 . Співвласницею даної квартири є ОСОБА_4 , яка є родичкою сім`ї, а саме тіткою дружини заявника. Заявник зазначає, що фактично ОСОБА_4 у вказаній квартирі не проживає, однак періодично з`являється та вчиняє конфлікти, під час яких допускає образи, агресивну поведінку та психологічний тиск, що є реальною загрозою для психологічного благополуччя його сім`ї, зокрема, малолітніх дітей.

Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 01 червня 2026 року у задоволенні заяви відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що ОСОБА_4 , щодо якої заявник просить видати обмежувальний припис, є дружиною дядька дружини заявника, а, отже, ані заявник, ані його малолітні діти не є кровними родичами з ОСОБА_4 .

Доказів, що заявник та ОСОБА_4 є особами, які пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки, спільно проживають, матеріали справи не містять.

Враховуючи норми ЦПК України та Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», дружина дядька дружини заявника не підпадає під дію законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству, а, відтак, заявник, як і його малолітні діти, не відноситься до категорії осіб, які можуть подати до суду заяву про видачу обмежувального припису.

Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, 25 червня 2026 року ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Дарницького районного суду м. Києва від 01 червня 2026 року, ухвалити нове рішення, яким заяву про видачу обмежувального припису задовольнити, у разі якщо апеляційний суд дійде висновку про неможливість ухвалення нового рішення на підставі наявних матеріалів справи, прошу скасувати рішення суду першої інстанції та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги заявник вказує на те, що рішення є незаконним та таким, що підлягає скасуванню у зв`язку з неправильним застосуванням норм матеріального права, неповним з`ясуванням обставин справи, недослідженням доказів та невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи.

Основною підставою для відмови у задоволенні заяви став висновок суду про те, що ОСОБА_4 не є особою, на яку поширюється дія Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».

Проте такий висновок є помилковим.

Положення Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» спрямовані на захист осіб від домашнього насильства у сімейних та близьких відносинах і не обмежуються виключно кровною спорідненістю. Проте, суд надмірно звузив зміст Закону, фактично звівши його застосування виключно до випадків кровної спорідненості між особами.

Судом встановлено, що ОСОБА_4 була дружиною померлого дядька дружини заявника, тобто між сторонами існували тривалі сімейні та родинні зв`язки, які не заперечувалися учасниками справи.

При цьому суд не врахував, що конфлікти виникають саме у квартирі, де проживають малолітні діти заявника, а сама ОСОБА_4 регулярно з`являється у вказаному житлі та бере участь у конфліктних ситуаціях.

Суд також не надав належної оцінки поданим заявником доказам. Фактично суд не дослідив питання наявності чи відсутності психологічного насильства по суті, а відмовив у задоволенні заяви виключно з мотивів відсутності, на його думку, належного суб`єктного складу. Крім того, суд не врахував права та інтереси малолітніх дітей.

Також суд не врахував правову природу обмежувального припису як превентивного заходу захисту. Обмежувальний припис застосовується не як захід покарання, а як спосіб запобігання подальшим проявам домашнього насильства та забезпечення безпеки постраждалих осіб.

У вересні 2026 року ОСОБА_4 подала відзив на апеляційну скаргу, в якому просила її відхилити, а рішення суду першої інстанції - залишити без змін.

В судове засідання з`явилась заінтересована особа ОСОБА_4 , яка заперечувала проти задоволення апеляційної скарги.

ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся засобами поштового зв`язку.

З огляду на вище викладене колегія суддів вважає за можливе проводити розгляд справи за відсутності не з`явившихся сторін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, з таких підстав.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, що ОСОБА_1 разом зі своїми дітьми: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 проживають за адресою: АДРЕСА_1 .

Співвласницею вказаної квартири є ОСОБА_4 , яка є дружиною дядька дружини заявника.

Звертаючись до суду з відповідною заявою ОСОБА_1 посилався на те, що фактично ОСОБА_4 у вказаній квартирі не проживає, однак періодично з`являється та вчиняє конфлікти, під час яких допускає образи, агресивну поведінку та психологічний тиск, що є реальною загрозою для психологічного благополуччя його сім`ї, зокрема, малолітніх дітей.

Закон України від 07 грудня 2017 року № 2229-VIII «Про запобігання та протидію домашньому насильству» (далі - Закон № 2229-VIII) визначає організаційно-правові засади запобігання та протидії домашньому насильству, основні напрями реалізації державної політики у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, спрямовані на захист прав та інтересів осіб, які постраждали від такого насильства.

Згідно з пунктами 3, 5, 6, 7 частини першої статті 1 Закону № 2229-VIII домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь;

запобігання домашньому насильству - система заходів, що здійснюються органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями, а також громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, та спрямовані на підвищення рівня обізнаності суспільства щодо форм, причин і наслідків домашнього насильства, формування нетерпимого ставлення до насильницької моделі поведінки у приватних стосунках, небайдужого ставлення до постраждалих осіб, насамперед до постраждалих дітей, викорінення дискримінаційних уявлень про соціальні ролі та обов`язки жінок і чоловіків, а також будь-яких звичаїв і традицій, що на них ґрунтуються;

кривдник - особа, яка вчинила домашнє насильство у будь-якій формі;

обмежувальний припис стосовно кривдника - встановлений у судовому порядку захід тимчасового обмеження прав чи покладення обов`язків на особу, яка вчинила домашнє насильство, спрямований на забезпечення безпеки постраждалої особи.

У частині другій статті 26 Закону № 2229-VIII передбачено, що обмежувальним приписом визначаються один чи декілька таких заходів тимчасового обмеження прав кривдника або покладення на нього обов`язків: 1) заборона перебувати в місці спільного проживання (перебування) з постраждалою особою; 2) усунення перешкод у користуванні майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності або особистою приватною власністю постраждалої особи; 3) обмеження спілкування з постраждалою дитиною; 4) заборона наближатися на визначену відстань до місця проживання (перебування), навчання, роботи, інших місць частого відвідування постраждалою особою; 5) заборона особисто і через третіх осіб розшукувати постраждалу особу, якщо вона за власним бажанням перебуває у місці, невідомому кривднику, переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з нею; 6) заборона вести листування, телефонні переговори з постраждалою особою або контактувати з нею через інші засоби зв`язку особисто і через третіх осіб.

Згідно з частиною третьою статті 26 Закону № 2229-VIII рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків.

Оцінка ризиків - це оцінювання вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи (пункт 9 частини першої статті 1 Закону № 2229-VIII).

Відповідно до частини другої та третьої статті 3 Закону № 2229-VIII дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству незалежно від факту спільного проживання поширюється на таких осіб: 1) подружжя; 2) колишнє подружжя; 3) наречені; 4) мати (батько) або діти одного з подружжя (колишнього подружжя) та інший з подружжя (колишнього подружжя); 5) особи, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у шлюбі між собою, їхні батьки та діти; 6) особи, які мають спільну дитину (дітей); 7) батьки (мати, батько) і дитина (діти); 8) дід (баба) та онук (онука); 9) прадід (прабаба) та правнук (правнучка); 10) вітчим (мачуха) та пасинок (падчерка); 11) рідні брати і сестри; 12) інші родичі: дядько (тітка) та племінник (племінниця), двоюрідні брати і сестри, двоюрідний дід (баба) та двоюрідний онук (онука); 13) діти подружжя, колишнього подружжя, наречених, осіб, які мають спільну дитину (дітей), які не є спільними або всиновленими; 14) опікуни, піклувальники, їхні діти та особи, які перебувають (перебували) під опікою, піклуванням; 15) прийомні батьки, батьки-вихователі, патронатні вихователі, їхні діти та прийомні діти, діти-вихованці, діти, які проживають (проживали) в сім`ї патронатного вихователя. Дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству поширюється також на інших родичів, інших осіб, які пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки, за умови спільного проживання, а також на суб`єктів, що здійснюють заходи у сфері запобігання та протидії домашньому насильству.

Враховуючи наведене, встановивши, що ОСОБА_4 не входить у перелік осіб, визначених у частині 2 статті 3 Закону № 2229-VIII, не проживає спільно з ОСОБА_1 , не пов`язана із ним спільним побутом та не має взаємних прав і обов`язків, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що в даному випадку щодо ОСОБА_4 не може бути видано обмежувальний припис, передбачений статтею 26 Закону № 2229-VIII, а тому підстави для задоволення заяви відсутні.

Доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу, оскільки по своїй суті зводяться до незгоди з висновками суду щодо їх оцінки та неправильного тлумачення чинного законодавства, а тому апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції всебічно і повно з`ясував обставини справ та надав об`єктивну оцінку зібраним і дослідженим доказам.

Доводи апеляційної скарги щодо порушення судом норм процесуального права не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до частин першої статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Дарницького районного суду міста Києва від 01 червня 2026 року - без змін, оскільки підстави для скасування судового рішення відсутні.

Керуючись статтями 268, 367, 374, 375, 381-384, 389 ЦПК України, суд,-

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , який діє в своїх інтересах та інтересах малолітніх дітей: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 залишити без задоволення.

Рішення Дарницького районного суду міста Києва від 01 червня 2026 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складення повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повний текст постанови складено 12 жовтня 2026 року

Головуючий: Судді: