Постанова від 06 жовтня 2026 р. у справі №759/18981/23 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Апеляційне провадження: Доповідач - Кафідова О.В.

22-ц/824/14508/2026

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ Справа № 359/3963/23

07 жовтня 2026 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів Судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Кафідової О.В.

суддів - Оніщука М.І.

- Шебуєвої В.А.

при секретарі - Д`яченко М.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_1 на рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 03 лютого 2025 року, ухвалене під головуванням судді Кордюкової Ж.І., у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Сенс Банк», третя особа державний реєстратор Київської філії Комунального підприємства «Реєстрація нерухомості» Макаров Олег Вячеславович, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Малий Олексій Сергійович про стягнення збитків, -

в с т а н о в и в:

У жовтні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Акціонерного товариства «Сенс Банк» про стягнення збитків.

В обґрунтування позовних вимог зазначав, що згідно умов нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу квартири від 27.02.2020 Акціонерне товариство «Альфа-Банк» (після перейменування Акціонерне товариство «Сенс Банк») передав у власність ОСОБА_1 квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 94,80 кв. м.

Відповідно до пункту 1.6 договору продавець гарантував, що незастережних недоліків, які значно знижують цінність або можливість використання майна за цільовим призначенням, немає; від покупця не приховано обставин, які мають істотне значення для укладення цього договору; до моменту укладення договору майно нікому іншому не подароване, не продане, іншим способом не відчужене; майно під забороною (арештом) чи у заставі не перебуває, в податковій заставі не перебуває; майно як внесок до статутного капіталу юридичних осіб не передане; обмежень щодо використання майна за призначенням (сервітути тощо) немає; обтяжень, а також будь-яких прав у третіх осіб щодо майна немає.

Зазначав, що обставини, які в подальшому стали підставою для вилучення у нього квартири, виникли ще до її продажу, при цьому він, отримуючи квартиру у власність, не знав та не міг знати про наявність цих підстав.

Посилався на те, що постановою Київського апеляційного суду від 16 вересня 2020 року у справі № 759/5454/19 за позовом ОСОБА_2 до Акціонерного товариства «Альфа-Банк», державного реєстратора Київської філії Комунального підприємства «Реєстрація нерухомості» Макарова Олега Вячеславовича про визнання незаконним та скасування рішення державного реєстратора та скасування державної реєстрації прав власності Акціонерного товариства «Альфа-Банк» на квартиру АДРЕСА_2 рішення Святошинського районного суду м. Києва від 21 січня 2020 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким позов задоволено.

Вказував, що 26 липня 2023 року Велика Палата Верховного Суду прийняла постанову у справі № 759/5454/19, якою касаційну скаргу Акціонерного товариства «Альфа-Банк» залишено без задоволення, а постанову Київського апеляційного суду від 16 вересня 2020 року - без змін.

Також зазначав, що рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 30 серпня 2023 року у справі № 759/21952/20 задоволено позовні вимоги ОСОБА_2 та витребувано з чужого незаконного володіння ОСОБА_1 квартиру за адресою: АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_2 як законного власника.

Посилаючись на частину четверту статті 82 ЦПК України, вказував, що обставини, встановлені постановою Київського апеляційного суду від 16 вересня 2020 року та рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 30 серпня 2023 року, не потребують доказування.

Позивач зазначав, що добросовісна особа, яка придбаває нерухоме майно у власність або набуває інше речове право на нього, вправі покладатися на відомості про речові права інших осіб на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, та добросовісний набувач не повинен перевіряти історію придбання нерухомості та робити висновки щодо правомірності попередніх переходів майна.

Посилався на статтю 1192 ЦК України та зазначав, що розмір збитків, які підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи.

На підставі статей 16, 22, 655, 661 ЦК України просив позов задовольнити, стягнути з АТ «Сенс Банк» на його користь збитки у розмірі 6 584 910 грн та судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 13 420 грн.

Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 03 лютого 2025 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.

Стягнуто з АТ «Сенс Банк» на користь ОСОБА_1 збитки у розмірі 1 355 695 грн та судові витрати у розмірі 2 763,19 грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції в частині визначеного розміру збитків та відмови у задоволенні решти позовних вимог, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі позивач зазначає, що погоджується з висновками суду першої інстанції про законність вимог позивача та про стягнення збитків з відповідача.

Разом з тим вказує, що суд першої інстанції неправильно визначив розмір збитків позивача, які підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача, чим порушені майнові права позивача.

Зазначає, що під час судового розгляду ухвалою суду від 31 липня 2024 року у справі призначена судова оціночно-будівельна експертиза, на вирішення якої поставлено питання про ринкову вартість квартири станом на 05.09.2023.

Відповідно до висновку експерта № 003/24 від 23.08.2024 Приватного підприємства «Консалтингова група «Агро-експерт» ринкова вартість квартири загальною площею 94,8 кв. м, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , станом на 05.09.2023 становить 7 092 000 грн без ПДВ.

Апелянт зазначає, що представник АТ «Сенс Банк» у судовому засіданні 31 липня 2024 року заперечував проти призначення судової оціночно-будівельної експертизи, однак висновок експерта не спростував.

Вважає, що суд першої інстанції неправильно визначив розмір збитків позивача, які підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача. Порушені майнові права позивача.

Суд застосував одну і ту ж саму норму права, а саме статтю 661 Цивільного кодексу України, як для часткового задоволення позову, так і для відмови у задоволенні позовних вимог.

Суд порушив припис статті 1192 Цивільного кодексу України, відповідно до якої розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи.

Постановою Київського апеляційного суду від 29 липня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 03 лютого 2025 року - без змін.

Постановою Верховного Суду від 10 червня 2026 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, постанову Київського апеляційного суду від 29 липня 2025 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

В судове засідання з`явився представник позивача ОСОБА_1 адвокат Боровик І.В. який підтримав доводи апеляційної скарги.

Відповідач АТ «Сенс Банк» в судове засідання не з`явився, про дат, час та місце розгляду справи повідомлявся засобами електронного зв`язку. Відповідно до звіту про доставку вихідної кореспонденції Київського апеляційного суду, поштова кореспонденція була доставлена адресату 27.07.2026.

Третя особа державний реєстратор Київської філії Комунального підприємства «Реєстрація нерухомості» Макаров О.В., приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Малий О.С. в судове засідання не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись засобами поштового зв`язку, проте поштова кореспонденція не була вручена, причина «адресат відсутній».

З огляду на вище викладене колегія суддів вважає за можливе проводити розгляд справи за відсутності не з`явившихся сторін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та врахувавши висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 10 червня 2026 року, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що 27 лютого 2020 року між АТ «Альфа-Банк», правонаступником якого є Акціонерне товариство «Сенс Банк», та ОСОБА_1 укладено договір купівлі-продажу квартири, посвідчений 27 лютого 2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Малим О.С. за реєстровим № 252.

Відповідно до пункту 1.1 договору продавець передає у власність (продає), а покупець приймає у власність (купує) нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_2 , та сплачує за нього ціну, визначену договором.

Згідно з пунктом 1.2 договору майно належить продавцю на підставі договору іпотеки № 44.02/-13-529/1, посвідченого 24 квітня 2008 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ковальчуком С.П. за реєстровим № 4078.

Пунктами 1.5, 1.6 договору передбачено гарантії продавця про відсутність прав користування чи оренди майна та його частин у інших осіб, відсутність незастережених недоліків, обставин, прихованих від покупця та таких, що мають істотне значення для укладення договору, а також відсутність заборон, арештів, застави, податкової застави, обмежень щодо використання майна та будь-яких прав третіх осіб.

Відповідно до пункту 1.8 договору за адресою місцезнаходження майна зареєстрована ОСОБА_2 .

Відповідно до пункту 2.1 договору майно продано за ціною 1 355 695 грн без ПДВ, які сплачені покупцем на рахунок продавця. Своїми підписами сторони підтвердили проведення повного розрахунку. Зазначена ціна встановлена за згодою сторін договору, є остаточною та не підлягає будь-яким змінам.

Пунктами 3.1.2, 3.1.3 договору передбачено обов`язок продавця попередити покупця про права третіх осіб на відчужуване майно та про всі відомі йому недоліки відчужуваного майна.

З витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 27 лютого 2020 року вбачається, що квартира АДРЕСА_2 була зареєстрована на праві приватної власності за ОСОБА_1 , підстава виникнення права власності - договір купівлі-продажу квартири від 27 лютого 2020 року № 252.

Постановою Київського апеляційного суду від 16 вересня 2020 року у справі № 759/5454/19 визнано незаконним та скасовано рішення державного реєстратора Макарова О.В. Київської філії КП «Реєстрація нерухомості» про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 43995268 від 12 листопада 2018 року.

Також скасовано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про право власності № 28871270 від 09 листопада 2018 року на квартиру загальною площею 94,8 кв. м, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , за Акціонерним товариством «Укрсоцбанк».

Постановою Великої Палати Верховного Суду від 26 липня 2023 року постанову Київського апеляційного суду від 16 вересня 2020 року залишено без змін.

Рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 30 серпня 2023 року у справі № 759/21952/20 витребувано з чужого незаконного володіння ОСОБА_1 квартиру АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1691547080000, на користь ОСОБА_2 . Зазначене рішення набрало законної сили.

До позовної заяви ОСОБА_1 долучено звіт № 05092023 про незалежну оцінку трикімнатної квартири загальною площею 94,8 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 , складений суб`єктом оціночної діяльності ФОП ОСОБА_3 .

Із висновку про вартість майна, який є складовою зазначеного звіту, вбачається, що дата оцінки - 05 вересня 2023 року, мета оцінки - визначення ринкової вартості об`єкта, застосовано порівняльний підхід, а орієнтовна ринкова вартість квартири визначена у розмірі 6 584 910 грн.

У письмових поясненнях Акціонерне товариство «Сенс Банк» заперечувало проти визначеної позивачем вартості квартири та зазначало, що висновок у звіті ФОП ОСОБА_3 викликає сумніви щодо його правильності, оскільки, на думку банку, під час оцінки враховано сучасний дизайнерський ремонт, використання вартісних матеріалів та оздоблення квартири меблями, що суттєво вплинуло на визначену вартість.

Також банк посилався на замовлений ним звіт про оцінку квартири, виконаний ТОВ «Незалежна експертна компанія», відповідно до якого ринкова вартість квартири станом на 05 вересня 2023 року визначена у розмірі 2 511 000 грн.

У зв`язку з наявністю істотної різниці між поданими сторонами оцінками та необхідністю встановлення ринкової вартості спірної квартири ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 31 липня 2024 року призначено судову оціночно-будівельну експертизу.

На вирішення експертизи поставлено питання:

«Яка ринкова вартість квартири АДРЕСА_3 , станом на 05.09.2023?».

Проведення експертизи доручено Приватному підприємству «Консалтингова група «Агро-експерт».

Відповідно до висновку експерта № 003/24 від 23 серпня 2024 року ринкова вартість трикімнатної квартири площею 94,8 кв. м, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , станом на 05 вересня 2023 року становить 7 092 000 грн без ПДВ.

З дослідницької частини висновку вбачається, що експертом застосовано порівняльний методичний підхід, проведено аналіз ринку, відібрано об`єкти порівняння та здійснено відповідні коригування, у тому числі з урахуванням умов продажу, часу продажу, місця розташування, будівельних особливостей, технічного стану, стану внутрішнього оздоблення та площі об`єкта.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції посилався на те, що ОСОБА_1 як покупець майна, у якого майно було витребуване із чужого незаконного володіння на користь власника, має право відповідно до статті 661 ЦК звернутися до суду

з вимогою до продавця і вимагати відшкодування збитків, завданих вилученням у нього товару за рішенням суду з підстав, що виникли до моменту його продажу. З відповідача на користь позивача на відшкодування понесених збитків слід стягнути суму, сплачену за придбання квартири, у розмірі 1 355 695,00 грн, вказану в договорі купівлі-продажу.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів в повній мірі погодитись не може з огляду на наступне.

Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, четвертої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до частини першої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Згідно з частиною другою статті 22 ЦК України збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до частини третьої статті 22 ЦК України збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Відповідно до статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини першої статті 661 ЦК України у разі вилучення за рішенням суду товару у покупця на користь третьої особи на підставах, що виникли до продажу товару, продавець має відшкодувати покупцеві завдані йому збитки, якщо покупець не знав або не міг знати про наявність цих підстав.

Частиною другою статті 661 ЦК України передбачено, що правочин щодо звільнення продавця від відповідальності або щодо її обмеження у разі витребування товару у покупця третьою особою є нікчемним.

Згідно з частиною першою статті 623 ЦК України боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Відповідно до частини другої статті 623 ЦК України розмір збитків, завданих порушенням зобов`язання, доказується кредитором.

Частиною третьою статті 623 ЦК України передбачено, що збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов`язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, - у день пред`явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом. Суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення.

Відповідно до частини першої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Частиною другою статті 89 ЦПК України передбачено, що жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно з частиною третьою статті 89 ЦПК України суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до статті 110 ЦПК України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.

Під час нового розгляду справи колегія суддів враховує висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 10 червня 2026 року у цій справі.

Верховний Суд зазначив, що положення статті 661 ЦК України є частиною системи правил про наслідки евікції товару, тобто відсудження у покупця придбаного ним майна на підставі того, що продаж був незаконним.

Стаття 661 ЦК України не містить спеціальних правил щодо визначення складу та розміру таких збитків, а тому фактично відсилає до загальних положень статей 22 і 623 ЦК України.

Верховний Суд також зазначив, що положення частини третьої статті 623 ЦК України конкретизують загальний принцип повного відшкодування збитків, а ухвалюючи рішення про їх стягнення, суд має найбільш повно відновити порушене право кредитора.

Розмір збитків у разі вилучення товару за рішенням суду визначається за правилами частини третьої статті 623 ЦК України з урахуванням ринкових цін, а не виключно виходячи із суми, яка свого часу була сплачена покупцем за договором.

Верховний Суд у цій справі безпосередньо вказав, що апеляційний суд не надав належної оцінки висновку експерта від 23 серпня 2024 року № 003/24, у зв`язку з чим безпідставно дійшов висновку про стягнення на користь позивача лише суми, сплаченої за придбання квартири за договором купівлі-продажу від 27 лютого 2020 року.

Такі висновки узгоджуються з правовою позицією Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, викладеною у постанові від 03 липня 2023 року у справі № 369/6092/20, відповідно до якої розмір збитків у разі вилучення товару за рішенням суду визначається за правилами частини третьої статті 623 ЦК України з урахуванням ринкових цін.

У постанові Верховного Суду від 25 лютого 2026 року у справі № 756/10726/23 Верховний Суд погодився з висновком апеляційного суду про помилковість стягнення лише суми, зазначеної у договорі купівлі-продажу, та вказав, що продавець квартири повинен відшкодувати покупцеві збитки у вигляді дійсної вартості майна, а саме його ринкової вартості.

Аналогічний підхід підтверджено Верховним Судом у постанові від 29 липня 2026 року у справі № 569/7331/24, в якій зазначено, що стаття 661 ЦК України щодо визначення складу та розміру збитків відсилає до статей 22 і 623 ЦК України, а визначення збитків має забезпечувати найбільш повне відновлення порушеного права покупця. У цій справі Верховний Суд погодився зі стягненням збитків у розмірі ринкової вартості квартири, визначеної судовою оціночно-будівельною експертизою.

Застосовуючи наведені норми матеріального права та висновки Верховного Суду до обставин цієї справи, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідальність АТ «Сенс Банк» як продавця за правилами статті 661 ЦК України обмежується сумою 1 355 695 грн, сплаченою покупцем за договором купівлі-продажу.

Ціна договору купівлі-продажу визначає розмір грошового зобов`язання покупця перед продавцем на момент укладення договору, однак у разі подальшої евікції придбаного майна сама по собі не визначає розмір збитків, завданих покупцеві втратою майна.

З огляду на статті 22, 623, 661 ЦК України та наведені висновки Верховного Суду предметом визначення є дійсна ринкова вартість втраченого майна.

Частина четверта статті 390 ЦК України врегульовує окреме право добросовісного володільця вимагати від власника відшкодування витрат на невіддільні поліпшення у сумі, на яку збільшилася вартість майна.

Водночас наявність у добросовісного набувача такого окремого способу захисту не усуває передбаченого статтею 661 ЦК України обов`язку продавця відшкодувати покупцеві збитки, завдані евікцією, та не є підставою для автоматичного ототожнення різниці між історичною договірною ціною і ринковою вартістю квартири з вартістю здійснених позивачем поліпшень.

Висновок експерта № 003/24 визначає саме ринкову вартість квартири як об`єкта нерухомого майна станом на 05 вересня 2023 року, а не суму фактичних витрат ОСОБА_1 на ремонт чи суму, на яку окремі поліпшення збільшили вартість квартири.

Тому саме по собі встановлення того, що у період володіння квартирою позивач здійснював ремонтні роботи, не давало суду першої інстанції підстав обмежити передбачені статтею 661 ЦК України збитки виключно ціною договору.

Оцінюючи наявні у справі докази щодо ринкової вартості квартири, колегія суддів враховує, що у матеріалах справи містяться різні результати оцінювання: звіт, поданий позивачем, у якому вартість визначено у розмірі 6 584 910 грн; звіт, на який посилався АТ «Сенс Банк», - 2 511 000 грн; та висновок судового експерта № 003/24 - 7 092 000 грн.

Саме наявність істотної різниці між оцінками стала підставою для призначення судом оціночно-будівельної експертизи.

Висновок експерта № 003/24 містить відомості про об`єкт оцінки, дату, станом на яку визначалась його вартість, опис проведеного дослідження, обраний методичний підхід, об`єкти порівняння, проведені експертом коригування та кінцевий розрахунок ринкової вартості квартири.

Колегія суддів не встановила обставин, які давали б підстави визнати зазначений висновок неналежним, недопустимим чи таким, що не може бути використаний при встановленні ринкової вартості квартири.

Звіт, на який посилався АТ «Сенс Банк», містить інший результат оцінювання - 2 511 000 грн, однак саме наявність розбіжності між оцінками сторін обумовила необхідність проведення судової експертизи. При цьому такий звіт не містить оцінки висновку судового експерта № 003/24 та не спростовує застосованої судовим експертом методики, обраних ним об`єктів порівняння чи проведених коригувань, оскільки складений до проведення судової експертизи.

За таких обставин висновок експерта № 003/24 у сукупності з іншими доказами у справі підтверджує, що ринкова вартість втраченої ОСОБА_1 квартири станом на дату, безпосередньо наближену до часу звернення з позовом, перевищувала заявлений ним розмір збитків - 6 584 910 грн.

Водночас відповідно до принципу диспозитивності суд розглядає справу в межах заявлених позовних вимог.

ОСОБА_1 просив стягнути з АТ «Сенс Банк» 6 584 910 грн збитків та в апеляційній скарзі не збільшував цей розмір до встановлених судовою експертизою 7 092 000 грн.

Отже, висновок експерта про ринкову вартість квартири у розмірі 7 092 000 грн є доказом обґрунтованості заявленого позивачем розміру збитків, однак не є підставою для виходу суду за межі позовних вимог.

За таких обставин колегія суддів доходить висновку, що заявлена ОСОБА_1 до стягнення сума 6 584 910 грн не перевищує встановленої належним доказом ринкової вартості втраченого майна та підлягає відшкодуванню АТ «Сенс Банк» як продавцем квартири відповідно до статті 661 ЦК України.

Тому висновок суду першої інстанції про стягнення з АТ «Сенс Банк» лише 1 355 695 грн, сплачених за договором купівлі-продажу, ґрунтується на неправильному застосуванні норм матеріального права та не відповідає висновкам Верховного Суду щодо застосування статей 22, 623, 661 ЦК України.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково та ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до частини першої статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є, зокрема, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального права.

З урахуванням того, що висновок суду першої інстанції про наявність у ОСОБА_1 права на відшкодування збитків відповідно до статті 661 ЦК України є правильним, а помилка суду стосується визначення розміру такого відшкодування, рішення суду першої інстанції підлягає зміні в частині розміру стягнутих збитків.

Відповідно до частин першої, тринадцятої статті 141 ЦПК України у зв`язку зі зміною рішення та задоволенням позовних вимог у повному обсязі підлягає зміні і розподіл судових витрат.

Позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір у розмірі 13 420 грн, а за подання апеляційної скарги - 20 130 грн, які підлягають стягненню з АТ «Сенс Банк» на користь ОСОБА_1 .

Керуючись статтями 367, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.

Рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 03 лютого 2025 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.

Позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Сенс Банк», треті особи: державний реєстратор Київської філії Комунального підприємства «Реєстрація нерухомості» Макаров Олег Вячеславович, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Малий Олексій Сергійович, про стягнення збитків задовольнити.

Стягнути з Акціонерного товариства «Сенс Банк» на користь ОСОБА_1 збитки у розмірі 6 584 910 грн.

Стягнути з Акціонерного товариства «Сенс Банк» на користь ОСОБА_1 судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 13 420 грн та за подання апеляційної скарги у розмірі 20 130 грн.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена

в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складення повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повний текст постанови складено 12 жовтня 2026 року

Головуючий: Судді: