Постанова від 06 жовтня 2026 р. у справі №759/15361/26 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Апеляційне провадження Доповідач- Кафідова О.В.

№ 22-ц/824/14288/2026

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ Справа № 759/15361/26

07 жовтня 2026 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів Судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Кафідової О.В.

суддів - Оніщука М.І.

- Шебуєвої В.А.

при секретарі - Д`яченко М.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Ольховської Марини Миколаївни на ухвалу Святошинського районного суду міста Києва від 25 червня 2026 року, ухвалене під головуванням судді Журибеди О.М. у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації, третя особа: ОСОБА_2 про визнання незаконним рішенням, визнання права на доприватизацію кімнати у гуртожитку, зобов`язання вчинити певні дії, -

в с т а н о в и в:

У червні 2026 року ОСОБА_1 звернулась до Святошинського районного суду міста Києва з позовом до Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації, третя особа: ОСОБА_2 , в якому просила суд визнати незаконною відмову Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації у безоплатній передачі у власність ОСОБА_1 разом із її дочкою ОСОБА_2 в порядку доприватизації кімнати у гуртожитку за адресою: АДРЕСА_1 , за рахунок залишку невикористаних чеків з правом викупу надлишкової загальної площі кімнати у гуртожитку;

визнати за позивачем разом із її дочкою право на доприватизацію зазначеної кімнати у гуртожитку за рахунок залишку невикористаних чеків з правом викупу надлишкової загальної площі кімнати у гуртожитку;

зобов`язати Святошинську районну в місті Києві державну адміністрацію провести за ОСОБА_1 разом із її дочкою ОСОБА_2 доприватизацію кімнати у гуртожитку за адресою: АДРЕСА_1 , за рахунок залишку невикористаних чеків з правом викупу надлишкової загальної площі кімнати у гуртожитку на підставі заяви ОСОБА_1 від 08 квітня 2026 року.

Разом з позовною заявою позивач подав заяву про забезпечення позову в обґрунтування вимог якої зазначала, що право власності на зазначену кімнату у гуртожитку ні за ким не зареєстроване, а спір про право приватизації житлового приміщення передбачає наявність такого майна в натурі під час розгляду справи і до її завершення.

Посилалася на постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 грудня 2023 року у справі № 522/21977/21 та зазначала, що загроза утруднення або неможливості виконання рішення суду наявна тоді, коли у сторони спору до його вирішення є можливість розпорядитися об`єктом прав, що став предметом спору.

Зазначала, що відповідач наділений повноваженнями передати зазначену кімнату у гуртожитку як у користування, так і у власність третім особам до закінчення судового розгляду справи, що, на думку заявника, призведе до утруднення чи неможливості виконання рішення суду.

З огляду на вище викладене просила суд заборонити Святошинській районній в місті Києві державній адміністрації вчиняти будь-які дії щодо розподілу, перерозподілу, передачі у користування, надання, видачі ордера на вселення, укладення або зміни договору найму, вселення третіх осіб, оформлення передачі у користування чи у власність третім особам щодо кімнати № НОМЕР_1 житловою площею 17,6 кв. м у гуртожитку за адресою: АДРЕСА_2 .

Ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 25 червня 2026 року в задоволенні заяви представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_3 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації, третя особа: ОСОБА_2 про визнання незаконним рішенням, визнання права на доприватизацію кімнати у гуртожитку, зобов`язання вчинити певні дії- відмовлено.

Роз`яснено позивачу, що забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Не погоджуючись з такою ухвалою суду першої інстанції, 30 червня 2026 року представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Ольховська М.М. подала апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну скаргу задовольнити та скасувати повністю ухвалу від 25.06.2026 Святошинського районного суду м. Києва у справі № 759/15361/26, ухвалити нову постанову, якою заяву від 09.06.2026 про забезпечення позову задовольнити.

Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що ухвала суду першої інстанції постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Зазначає, що у зв`язку з тим, що право власності на зазначену кімнату у гуртожитку, в якій позивач постійно проживає та зареєстрована зі своєю дочкою, ні за ким не зареєстроване, кімната перебуває на обліку у відповідача як вільний житловий фонд, існує об`єктивний ризик видачі відповідачем ордера на відповідну кімнату третій особі, що критично ускладнить виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог щодо права позивача на приватизацію даної кімнати.

Позивач звертає увагу на те, що суд першої інстанції в спірній ухвалі оцінив наявність відповідних ризиків як абстрактну теорію, не взявши до уваги, що відповідний гуртожиток нещодавно було передано у комунальну власність громади, про що зазначено в позовній заяві. Вказує, що саме період зміни балансоутримувача є моментом найвищого ризику хаотичного перерозподілу нерухомого майна та помилок у базах даних.

При цьому позивач стверджує, що застосування судом відповідного заходу забезпечення позову, про який зазначено у письмовій заяві представника, завдасть відповідачу нульової шкоди, адже відповідна кімната і так перебуває у фактичному користуванні позивача та її дочки на законних підставах, на підставі відповідного ордера, це є їхнє зареєстроване місце проживання, яким відповідач не користується.

Натомість, за твердженням позивача, відмова у застосуванні судом заходів забезпечення позову створює ризик настання для позивача та її дочки негативних наслідків щодо втрати права на приватизацію відповідної кімнати у гуртожитку.

Зазначає, що суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні заяви про забезпечення позову, не дослідив визначені законодавством повноваження відповідача, відповідно до яких він до закінчення судового розгляду даної справи має право вчинити дії, які фактично позбавлять позивача права на приватизацію відповідної кімнати та призведуть до неефективності обраного позивачем способу захисту своїх прав у судовому порядку.

На думку апелянта, в даному випадку достатньо обґрунтованим припущенням є можливість відповідача в принципі визначати подальшу юридичну долю житлової кімнати у гуртожитку, право позивача на приватизацію якої є предметом спору в даній цивільній справі.

Звертає увагу, що вжиття судом заходів забезпечення позову, про які просить представник позивача в письмовій заяві від 09 червня 2026 року, не буде мати наслідком заподіяння шкоди ні відповідачу, ні третім особам, при цьому невжиття судом заходів забезпечення позову може мати наслідком заподіяння шкоди інтересам позивача та третій особі у справі.

Вказує, що невжиття зазначених заходів забезпечення позову до вирішення справи по суті може істотно ускладнити у разі задоволення позовних вимог поновлення порушених прав або інтересів, за захистом яких звернулася позивач.

В судове засідання з`явився представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Ольховська М.М., яка підтримала доводи апеляційної скарги та просила її задовольнити.

Представник Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації, третя особа: ОСОБА_2 в судове засідання не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись засобами електронного зв`язку. Відповідно до звітів про доставку вихідної кореспонденції Київського апеляційного суду, поштова кореспонденція була доставлена адресатам 24.09.2026.

З огляду на вище викладене колегія суддів вважає за можливе проводити розгляд справи за відсутності не з`явившихся сторін.

Заслухавши доповідь судді Кафідової О.В., обговоривши доводи апеляційної скарги вивчивши наявні у справі докази, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Відмовляючи у задоволенні заяви про забезпечення позову, суд першої інстанції посилався на те, що позивачем у поданій заяві не наведено вмотивованих аргументів щодо того, яким чином вжиття запропонованих заходів забезпечення позову у спосіб заборони Святошинській районній в місті Києві державній адміністрації вчиняти будь-які дії щодо спірної кімнати може практично забезпечити реальне та негайне виконання рішення суду у справі, предметом якої є немайнові вимоги про визнання незаконною відмови в безоплатній передачі у власність в порядку доприватизації кімнати у гуртожитку, визнання права на доприватизацію кімнати у гуртожитку та зобов`язання провести доприватизацію кімнати у гуртожитку.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до частини першої статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Відповідно до частини другої статті 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Пунктом 2 частини першої статті 150 ЦПК України передбачено, що позов забезпечується забороною вчиняти певні дії.

Пунктом 4 частини першої статті 150 ЦПК України передбачено, що позов забезпечується забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання.

Відповідно до частини третьої статті 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Забезпечення позову є процесуальним засобом, спрямованим на охорону матеріально-правового інтересу заявника та збереження можливості ефективного захисту або поновлення порушеного чи оспорюваного права у разі задоволення позову.

При вирішенні питання про забезпечення позову суд має з урахуванням доказів, наданих заявником, перевірити наявність спору між сторонами, з`ясувати обсяг позовних вимог, відповідність обраного виду забезпечення предмету позову, співмірність такого заходу, а також наявність обставин, які свідчать про те, що невжиття відповідного заходу може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист чи поновлення права позивача.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність передбачених процесуальним законом підстав для застосування заявленого позивачем заходу забезпечення позову, виходячи з наступного.

Предметом спору у цій справі є відмова Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації у безоплатній передачі у власність ОСОБА_1 разом із її дочкою ОСОБА_2 в порядку доприватизації кімнати АДРЕСА_3 , право позивача та третьої особи на доприватизацію цієї кімнати та зобов`язання відповідача провести її доприватизацію.

Отже, заявлений захід забезпечення позову стосується того самого житлового приміщення, щодо якого між сторонами виник спір.

Разом із тим сама по собі пов`язаність обраного заходу забезпечення з предметом спору не є достатньою підставою для його застосування.

Особа, яка звертається із заявою про забезпечення позову, має навести обставини, які свідчать про те, що невжиття відповідного заходу може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист чи поновлення порушених або оспорюваних прав чи інтересів, та надати суду докази на підтвердження таких обставин.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі розпорядження Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації від 26 лютого 2026 року № 501 позивачу 17 березня 2026 року було видано ордер № 0789-Г на право зайняття сім`єю з двох осіб жилого приміщення у гуртожитку на АДРЕСА_1 , жилою площею 17,6 кв. м, із зазначенням у складі сім`ї ОСОБА_1 та її дочки ОСОБА_2 .

Позивач та ОСОБА_2 зареєстровані за адресою спірного житлового приміщення.

Інформаційна довідка від 26 травня 2026 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек та Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо кімнати АДРЕСА_3 , містить відомості про відсутність зареєстрованих речових прав, права власності, іпотек та заборон відчуження щодо цього об`єкта.

Разом із тим зазначена інформаційна довідка не містить відомостей про прийняття відповідачем будь-якого рішення щодо розподілу або перерозподілу спірної кімнати, її передачі у користування чи власність іншій особі, видачі іншій особі ордера, укладення договору найму з іншою особою або підготовки до вчинення таких дій.

Матеріали справи також не містять відомостей про скасування виданого позивачу ордера № 0789-Г від 17 березня 2026 року, припинення права позивача та третьої особи на користування кімнатою № 124, їх виселення із зазначеної кімнати або про прийняття відповідачем будь-якого рішення, спрямованого на передачу цієї кімнати третім особам.

Довід апеляційної скарги про існування об`єктивного ризику видачі відповідачем ордера на відповідну кімнату третій особі у зв`язку з тим, що право власності на кімнату ні за ким не зареєстроване, сам по собі не підтверджує існування станом на час розгляду заяви реальної загрози вчинення відповідачем таких дій.

Посилання апелянта на те, що відповідач має можливість визначати подальшу юридичну долю житлової кімнати у гуртожитку, не свідчить саме по собі про наявність підстав для забезпечення позову.

У постанові Верховного Суду від 13 грудня 2023 року у справі № 522/21977/21, на яку посилається заявник, поряд із висновком щодо можливості розпорядження об`єктом спору також зазначено про необхідність при розгляді заяви про забезпечення позову з урахуванням наданих заявником доказів пересвідчитися в існуванні реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду, з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача та відповідність виду забезпечення позову заявленим вимогам.

Отже, наявність у відповідного суб`єкта повноважень стосовно об`єкта спору не звільняє заявника від необхідності обґрунтувати існування обставин, які свідчать про необхідність застосування заходів забезпечення позову у конкретній справі.

При розгляді заяви про забезпечення позову суд не вирішує питання про обґрунтованість позовних вимог по суті та не встановлює наперед наявність або відсутність у позивача права на доприватизацію спірного житлового приміщення.

Разом із тим вирішення заяви про забезпечення позову вимагає оцінки тих обставин і доказів, якими заявник обґрунтовує необхідність застосування відповідного заходу, оскільки саме з наявністю передбачених частиною другою статті 149 ЦПК України обставин закон пов`язує можливість забезпечення позову.

Доводи апеляційної скарги про те, що застосування заявленого заходу забезпечення позову не завдасть відповідачу шкоди, не спростовують висновку суду першої інстанції.

Відсутність, на думку заявника, негативних наслідків для відповідача від вжиття відповідного заходу не є самостійною передбаченою процесуальним законом підставою для забезпечення позову та не усуває необхідності доведення обставин, передбачених частиною другою статті 149 ЦПК України.

При цьому матеріали даної справи не містять доказів учинення відповідачем після видачі позивачу ордера № 0789-Г від 17 березня 2026 року будь-яких дій щодо розподілу, перерозподілу чи передачі спірної кімнати третім особам або доказів підготовки до вчинення таких дій.

Тому твердження про можливість втрати позивачем та третьою особою права на приватизацію кімнати внаслідок її майбутньої передачі іншій особі ґрунтується на припущенні про можливий розвиток подій, який на час розгляду заяви доказами не підтверджений.

З огляду на викладене колегія суддів приходить до висновку, що позивачем не доведено наявності обставин, які б свідчили про те, що невжиття заявлених заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист чи поновлення порушених або оспорюваних прав чи інтересів позивача.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов правильного по суті висновку про відсутність підстав для задоволення заяви про забезпечення позову, а доводи апеляційної скарги такого висновку не спростовують.

Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене, апеляційну скаргу ОСОБА_1 слід залишити без задоволення, а ухвалу Святошинського районного суду міста Києва від 25 червня 2026 року - без змін.

Керуючись статтями 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Святошинського районного суду міста Києва від 25 червня 2026 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Повний текст постанови складено 12 жовтня 2026 року

Головуючий: Судді: