Вирок від 06 жовтня 2026 р. у справі №759/14569/24 — Святошинський районний суд міста Києва

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

ун. № 759/14569/24

пр. № 1-кп/759/435/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2026 року місто Київ

Святошинський районний суд міста Києва в складі:

головуючого судді: ОСОБА_1 ,

за участю секретарів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві кримінальне провадження за № №62024080200000865 від 17.06.2024, відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Сімферополя АР Крим, громадянина України, колишнього заступника прокурора Чорноморського району АР Крим, останнє відоме місце перебування за адресою: АДРЕСА_1 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111 КК України,

сторони кримінального провадження:

прокурори - ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ,

захисник - ОСОБА_10 ,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_5 , нехтуючи вимогами Конституції, Законами України, Присягою працівника прокуратури, будучи службовою особою, яка займає відповідальне становище, працівником правоохоронного органу, достовірно знаючи про незаконність призначення ОСОБА_11 на посаду так званого «прокурора Республіки Крим», а також незаконного проведення на території Автономної Республіки Крим та міста Севастополя референдуму, достовірно знаючи, що Автономна Республіка Крим є невід`ємною частиною України, на території якої діють виключно закони України та міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, у березні 2014 року, більш точну дату та час органом досудового розслідування не встановлено, бажаючи допомогти в проведенні цієї підривної діяльності, посиленні окупації півострову та утворенні в АР Крим системи незаконних органів прокуратури Російської Федерації, погодився на незаконну пропозицію про продовження роботи у складі прокуратури АРК, а згодом - прокуратури Республіки Крим, без підпорядкування Генеральній прокуратурі Україні.

Продовжуючи свої умисні дії, ОСОБА_5 , перебуваючи у смт. Чорноморське АР Крим на посаді заступника прокурора Чорноморського району Автономної Республіки Крим, достовірно знаючи, що Автономна Республіка Крим є невід`ємною частиною України, на території якої діють виключно закони України та міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, у березні - серпні 2014 року, більш точну дату не встановлено, погодився на призначення його на посаду заступника прокурора Чорноморського району в незаконно створеній прокуратурі Чорноморського району Республіки Крим рф, виконував вказівки і розпорядження так званих керівників зазначеної прокуратури Республіки Крим.

Зокрема, продовжуючи свої злочинні дії, ОСОБА_5 , діючи добровільно та умисно на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності України, в порушення вимог Конституції та законів України, маючи стаж роботи в органах прокуратури, а тому достовірно знаючи, розуміючи та усвідомлюючи незаконність своїх дій, з метою зміцнення та посилення заходів тимчасової окупації території АР Крим, перебуваючи в приміщенні так званого «Чорноморського районного суду Республіки Крим рф» по вул. Кірова, буд. 19, смт. Чорноморське, діючи в інтересах Російської Федерації, 10.05.2018, точний час досудовим розслідуванням не встановлено, взяв участь як сторона обвинувачення - заступник прокурора Чорноморського району Республіки Крим рф незаконно створеної прокуратури Республіки Крим у справі № 1-31/2018, 02.04.2020, точний час досудовим розслідуванням не встановлено, взяв участь як сторона обвинувачення - заступник прокурора Чорноморського району Республіки Крим рф незаконно створеної прокуратури Республіки Крим у справі № 1-19/2020.

Окрім цього, продовжуючи свої дії, направлені на проведення підривної діяльності проти України, ОСОБА_5 з березня 2014 продовжує свою роботу в незаконно створених на тимчасово окупованій території Автономної Республіки Крим органах прокуратури та організовує і забезпечує діяльність незаконно утвореного правоохоронного органу на тимчасово окупованій території АР Крим.

Допомога ОСОБА_5 іноземній державі та її представникам у створенні та функціонуванні органів прокуратури російської федерації та на території АР Крим призвели до посилення заходів тимчасової окупації півострова Крим, завдяки чому окупація триває.

Судовий розгляд даного кримінального провадження здійснювався в межах передбаченого КПК України спеціального судового провадження, за відсутності обвинуваченого ОСОБА_5 (in absentia), з дотриманням вимог законодавства України.

Інформація про виклик обвинуваченого ОСОБА_5 , а також інформація про процесуальні документи надсилались та публікувались відповідно до вимог ст. 323 КПК України.

Суд також ураховує, що можливість розглянути справу і прийняти у ній рішення за відсутності обвинуваченого відповідає загальним засадам демократичного суспільства, стандартам судового розгляду, закріпленим, зокрема, в Резолюції (75) 11 Комітету Міністрів Ради Європи від 19 січня 1973 року «Про критерії, що регламентують розгляд, що здійснюється за відсутності обвинуваченого».

Чинне кримінально-процесуальне законодавство України надає обвинуваченому всі необхідні можливості в рамках спеціального судового провадження, щодо необхідності дотримання яких у справах за відсутності обвинуваченого (in absentia) зазначено в рішеннях ЄСПЛ, зокрема, надає право обвинуваченому бути терміново і докладно повідомленим мовою, яку він розуміє, про характер і підставу обвинувачення, мати достатній час і можливості для підготовки свого захисту, бути присутнім при розгляді справи, право на професійну правничу допомогу, право бути вислуханим, право оскаржити вирок тощо.

Проте обвинувачений ОСОБА_5 цими правами не скористався, до суду не з`явився, показань суду не надав, заяв, клопотань не подав за відсутності будь-яких перешкод для реалізації своїх прав на території України.

Дане кримінальне провадження здійснювалось з обов`язковою участю захисника, який був забезпечений державою.

Судом також встановлено, що стороною обвинувачення були здійснені всі можливі передбачені законом заходи щодо дотримання прав ОСОБА_5 як підозрюваного, обвинуваченого, зокрема на захист та доступ до правосуддя в кримінальному провадженні, в якому здійснювалося спеціальне досудове розслідування та спеціальне судове провадження (in absentia), що відповідає правовій позиції Європейського суду з прав людини (справа «Колоцца проти Італії», рішення від 12 лютого 1985 року; справа «Шомоді проти Італії», рішення від 18 травня 2004 року та інші).

Так, на підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 20.01.2017 у межах даного провадження проводилось спеціальне досудове розслідування (т. 1 а.с. 138-139).

Постановою слідчого в ОВС СВ управління з питань представництва інтересів громадян або держави в суді, протидії злочинності та корупції на тимчасово окупованій території півострова Крим Генеральної прокуратури України від 30.09.2015 підозрюваного ОСОБА_5 оголошено у розшук (т. 1 а.с. 136-137).

В той же час, ухилення обвинуваченого ОСОБА_5 від правосуддя суд оцінює як реалізацію останнім його невід`ємного права на свободу від самозвинувачення чи самовикриття (п/п. «g» п. 3 ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права, ст. 63 Конституції України), як одну з ключових гарантій презумпції невинуватості.

Зважаючи на специфіку спеціального судового провадження (ч. 3 ст. 323 КПК України), суд, зберігаючи неупередженість та безсторонність, надає особливого значення охороні прав та законних інтересів обвинуваченого як учасника кримінального провадження, яке відбувається за його відсутності, забезпеченню повного та неупередженого судового розгляду з тим, щоб до обвинуваченого була застосована належна правова процедура в контексті приписів ст. 2 КПК України з дотриманням всіх загальних засад кримінального провадження з урахуванням особливостей, встановлених виключно законом. Ці особливості вимагають від суду прискіпливої оцінки кожного поданого доказу обвинувачення, відтак поріг вимогливості до доказування у даному випадку має бути підвищений.

На підставі ухвали Святошинського районного суду міста Києва від 21.07.2025 судовий розгляд даного кримінального провадження здійснювався за відсутності обвинуваченого ОСОБА_5 в порядку спеціального судового провадження (in absentia) з обов`язковою участю захисника. Суд вважає, що стороною обвинувачення, а також судом здійснені всі можливі передбачені законом заходи щодо дотримання прав підозрюваного та обвинуваченого на захист та доступ до правосуддя, а ОСОБА_5 мав підстави усвідомлювати, що проти нього розпочато кримінальне провадження, мав чи мав би отримати оголошену підозру, відповідні виклики до слідчого, прокурора та суду.

Тимчасова окупація з боку РФ частини території України - АР Крим, яка розпочалася із збройного конфлікту, викликаного російською військовою агресією, починаючи з 20.02.2014, а також анексія з боку РФ цієї частини території України є загально відомими фактами, які за хронологією подій: а) констатовані нормативними, хоча і засудженими з точки зору міжнародного права, актами РФ, а також «нормативними актами» самопроголошених суб`єктів на території України в АР Крим, законність яких не визнається державою Україна, проте прийнятих судом у даному випадку до уваги, оскільки вирішується питання про відповідальність за вчинення злочинів, внаслідок яких були прийняті такі акти; б) встановлені національними нормативно-правовими актами, які є обов`язковими для застосування на території України; в) засуджені міжнародними актами колективного реагування, - а, відтак, ці факти не потребують окремого судового доведення.

Так, Постановою Ради Федерації Федеральних Зборів РФ «Про використання Збройних Сил Російської Федерації на території України» від 01.03.2014 № 48-СФ за результатами звернення Президента РФ, виходячи з інтересів безпеки життя громадян РФ, особового складу військового контингенту ЗС РФ, що дислокується на території України (АР Крим), надано згоду Президенту РФ на використання ЗС РФ на території України.

06.03.2014 Верховною Радою АР Крим прийнята Постанова «Про проведення загальнокримського референдуму». Указом Президента України від № 261/2014 від 07.03.2014 дія цієї Постанови Верховної Ради АР Крим була зупинена, а сама вона рішенням Конституційного Суду України № 2-рп/2014 від 14.03.2014 визнана неконституційною.

11.03.2014 Постановою Верховної Ради АР Крим прийнята «Декларація», якою проголошено АР Крим «суверенною державою» - «Республікою Крим». Указом Президента України від 14.03.2014 № 296/2014 дія цієї Постанови Верховної Ради АР Крим була зупинена, а сама вона рішенням Конституційного Суду України № 3-рп/2014 від 20.03.2014 визнана неконституційною.

Постановою Верховної Ради України від 15.03.2014 № 891-VII Верховна Рада АР Крим була розпущена.

17.03.2014 представники розпущеної «Верховної Ради АР Крим» прийняли Постанову № 1745-6/14 «Про незалежність Криму», за якою створено нелегітимне державне утворення «Республіка Крим», а також Постанову 1748-6/14 «Про правонаступництво Республіки Крим», за якою вищим органом влади «Республіки Крим» є «Державна рада Республіки Крим».

18.03.2014 «Державна рада Республіки Крим» підписала «Договір» між РФ та «Республікою Крим» про прийняття до РФ «Республіки Крим» та утворення у складі РФ нових суб`єктів, який вже 19.03.2014 рішенням Конституційного Суду РФ визнаний таким, що відповідає Конституції РФ, 20.03.2014 його ратифікувала більшістю голосів Держдума РФ, а 21.03.2014 - Рада Федерації Федеральних Зборів РФ, відтак, цей «Договір» набрав чинності 21.03.2014 року.

21.03.2014 прийнятий Закон РФ № 6-ФКЗ, яким прийнято до РФ «Республіку Крим» та утворені в складі РФ нові суб`єкти. «Республіка Крим» вважається прийнятою до РФ з дати підписання «Договору» (ст. 1 Закону РФ № 6-ФКЗ).

11.04.2014 «Державна рада Республіки Крим» прийняла «Конституцію Республіки Крим» як суб`єкта РФ.

Верховною Радою України 15.04.2014 прийнято Закон України № 1207-VII «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» (далі - Закон № 1207-VII), за яким перебування підрозділів ЗС РФ на території України з порушенням процедури, визначеної Конституцією та законами України, а також всупереч міжнародно-правовим актам, визнано окупацією частини території суверенної держави Україна, а територію АР Крим, відповідні води, територіальне море України, територію виключної (морської) економічної зони України, а також повітряний простір над цими територіями визнано тимчасово окупованими територіями України внаслідок збройної агресії з боку РФ.

Крім того, Верховною Радою України 21.04.2015 прийнято Постанову № 337-VIІI «Про Заяву Верховної Ради України «Про відсіч збройній агресії Російської Федерації та подолання її наслідків», згідно з якою констатовано початок такої агресії з боку РФ на території АР Крим 20.02.2014, яка завершилася воєнною окупацією та подальшою незаконною анексією цієї частини території України.

Резолюцією Генеральної Асамблеї ООН «Територіальна цілісність України» від 27.03.2014 № 68/262, «референдум», проведений в АР Крим 16.03.2014, визнано таким, що не має законної сили і не може бути основою для зміни статусу АР Крим.

Резолюціями Генеральної Асамблеї ООН «Стан у сфері прав людини в Автономній Республіці Крим та м. Севастополі (Україна)» від 19.12.2016 № 71/205 та від 19.12.2017 № 72/190, «Проблема мілітаризації Автономної Республіки Крим та міста Севастополь, Україна, районів Чорного та Азовського морів» від 17.12.2018, «Ситуація з правами людини в Автономній Республіці Крим та місті Севастополь, Україна» від 22.12.2018 послідовно засуджено тимчасову окупацію з боку РФ внаслідок військової агресії частини території України - АР Крим - підтверджено невизнання її анексії.

Вказані та інші аналогічні за оцінками вказаних подій резолюції Генеральної Асамблеї ООН, Закон України №1207-VII, постанови Верховної Ради України є нормативно-правовими актами, що становлять частину законодавства України, на підставі якого суд приймає рішення у справі.

Судом ретельно досліджені подані стороною обвинувачення докази на встановлення зв`язку між вищевказаними подіями та діями обвинуваченого безпосередньо в контексті висунутого йому обвинувачення.

Відповідно до рапорту старшого слідчого в ОВС слідчого 2-го відділу УСР в Київській області ДСР НП України від 24.06.2024 отримана інформація про ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111 КК України в діях ОСОБА_5 (т.2 а.48).

Даними довідки про отримання інформації щодо державної зради прокурора відділу прокуратури АР Крим із додатками до нього, відповідно до якої ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродж. м. Сімферополь, АР Крим, РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 . Паспорт громадянина України: серії НОМЕР_2 , виданий Красногвардійським ГУМВС України в Криму. Паспорт громаданина України для виїзду за кордон: серії НОМЕР_3 , виданий 13.08.2008, органом 0101, двйсний до 13.08.2018. Нерухоме майно: Згідно бази даних «Реєстр прав на нерухоме майно» станом на 2024 рік нерухоме майно у власності відсутнє. Транспортні засоби: згідно бази даних «Національна автоматизована інформаційна система Головний сервісний центр МВС України», станом на 2024 рік у власності автомобільний транспорт відсутній. Перетин державного кордону: за офіційними даними, ОСОБА_5 державний кордон України за останні 5 років не перетинав. Всупереч вимогам законодавства України, порушуючи Присягу працівника прокуратури України, після анексії Російською Федерацією Кримського півострова з 2014 року (точна дата не встановлена) пішов служити у незаконно створену прокуратуру «Республіки Крим» та виконувати вказівки і розпорядження так званих керівників зазначеної прокуратури (т.2 а. 49-82).

З протоколу огляду інтернет-видань від 17.06.2024 з додатками вбачається, що за допомогою браузера «Google Chrome» через пошукову систему «Google» здійснено пошук інформації за адресою: https://zakon.rada.gov.ua/laws/, де знайдено Постанову Верховної Ради України «Про самоусунення Президента України від виконання конституційних повноважень та призначення позачергових виборів Президента України» від 22.02.2014 року №757-VII, та Постанову Верховної Ради України «Про покладення на Голову Верховної Ради України виконання обов`язків Президента України згідно зі статтею 112 Конституції України» від 23.02.2014 року №764- VII (т.2 а.83-85).

З протоколу огляду інтернет - видань від 17.06.2024 з додатками вбачається, що за допомогою браузера «Google Chrome» через пошукову систему «Google», здійснено пошук інформації за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, де знайдено «Конституцию Республики Крым». Зазначеним актом визначаються основи конституційного устрою незаконно створеної «Республіки Крим», державний устрій, статус судової влади, органів прокуратури тощо. При натисканні на вкладку «Конституцию Республики Крым» відкривається нова сторінка із розміщеним в режимі перегляду та доступним для завантаження PDF-файл на 138 аркушах, де вказаний документ опубліковано російською мовою, українською та кримсько-татарською мовами (т.2 а.86-125).

Згідно протоколу огляду інтернет-видань від 17.06.2024 з додатками вбачається, що за допомогою браузера «Google Chrome» через пошукову систему «Google» здійснено пошук інформації за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3. та за вказаною адресою знайдено «Федеральный конституционный закон от 21.03.2014 г. № 6-ФКЗ О принятии в Российскую Федерацию Республики Крым и образовании в составе Российской Федерации новых субъектов - Республики Крым и города федерального значения Севастополя». Зазначеним актом Республіка Крим приймається до складу Російської Федерації у відповідності до Конституції Російської Федерації та ст. 4 Федерального конституційного закону від 21 березня 2014 року № 6 - ФКЗ «О порядке принятия в Российскую Федерацию и образования в ее составе нового субъекта Российской Федерации» (т.2 а.126-164).

Відповідно до протоколу огляду інтернет-видань від 17.06.2024 з додатками вбачається що за допомогою браузера «Google Chrome» через пошукову систему «Google» здійснено пошук інформації за призвищем на російській мові « ОСОБА_12 ». За результатами здійсненого пошуку відкриваються сайти, на яких міститься інформація за заданим критерієм пошуку, а саме:

- в ході моніторингу інформації в мережі Інтернет, а саме сайту «Миротворець» ІНФОРМАЦІЯ_5, було виявлено таблицю штатної чисельності прокуратур районної ланки «Республіки Крим» станом на 16.11.2015, де ОСОБА_5 займає посаду заступника прокурора прокуратури Чорноморського району;

- за даними сайту «Декларатор» ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_5 у 2017 році задекларував свої статки як тимчасово виконуючий обов`язки прокурора Чорноморського району;

- за даними сайту «Мировые суды России»: ІНФОРМАЦІЯ_6, y вкладці «информация по уголовному делопроизводству в первой инстанции» було виялено те, що у 2017 році ОСОБА_5 брав участь у судовому засіданні як прокурор;

- на сайті Чорноморського району ІНФОРМАЦІЯ_7 міститься роз`яснення ОСОБА_13 17.10.2018 про запровадження кримінальної відповідальності за необґрунтовану відмову у прийнятті на роботу або необґрунтоване звільнення особи, яка досягла передпенсійного віку як тимчасово виконуючого обов`язки прокурора Чорноморського району;

- під час аналізу судових актів, які розміщенні на офіційному сайті Російської Федерації ІНФОРМАЦІЯ_8, виявлені вироки та апеляційні постанови по наступним справам, в яких ОСОБА_5 приймав участь як сторона обвинувачення або справи розглядалися згідно його постанов, а саме за посиланнями:

1.ІНФОРМАЦІЯ_9 - міститься вирок Чорноморського районного суду «Республіки Крим» №1-112/2017 від 21.12.2017 по справі №1-112/2017, в якій ОСОБА_5 заначений як державний обвинувач;

2.ІНФОРМАЦІЯ_9 - міститься вирок Чорноморського районного суду «Республіки Крим» №1-31/2018 від 10.05.2018 по справі №1-31/2018, в якій ОСОБА_5 заначений як державний обвинувач;

3.ІНФОРМАЦІЯ_10 - міститься апеляційна постанова Верховного суду «Республіки Крим» №22-1136/2019 від 23.04.2019 по справі №22-1136/2019, в якій ОСОБА_5 заначений як в.о. прокурора Чорноморського району «Республіки Крим»;

4.ІНФОРМАЦІЯ_10 - міститься апеляційна постанова Верховного суду «Республіки Крим» №1-36/2020 22-2423/2020 від 24.09.2020 по справі №1-36/2020, в якій ОСОБА_5 заначений як заступник прокурора Чорноморського району «Республіки Крим»;

5.ІНФОРМАЦІЯ_11 - міститься вирок Чорноморського районного суду «Республіки Крим» №1-19/2020 від 02.04.2018 по справі №1-19/2020 в якій ОСОБА_5 заначений як державний обвинувач (т. 2 а. 165-203).

Згідно протоколу огляду інтернет-видань від 17.06.2024 з додатками вбачається, що за допомогою браузера «Google Chrome» через пошукову систему «Google» здійснено пошук інформації за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_12 - «Прокуратура Республики Крым» официальный сайт (мовою оригіналу). На вказаному інформаційному порталі міститься вкладка під назвою «Структура. Прокуратура Республики Крым» з текстом «Подробная структура прокуратур районного уровня», з вказаної вкладки виявлено документ в табличному варіанті з зазначенням прізвищ та посад осіб у прокуратурах районного рівня Республіки Крим, на яких вказано «Прокуратура Черноморского района - Заместитель прокурора ОСОБА_12 » (мовою оригіналу) (т.2 а. 204-206).

Згідно зі списком працівників органів прокуратури Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, які упродовж лютого - квітня 2014 року працювали в органах прокуратури АР Крим, а в подальшому були переведені на інші посади в органах прокуратури України, ОСОБА_5 у зазначеному списку відсутній, що свідчить про те, що він не був переведений для подальшого проходження служби до органів прокуратури України на території, підконтрольній Україні (т. 2 а. 214-224).

Відповідно до Указу Президента України ОСОБА_14 від 21.03.2014 (м. Ростов-на-Дону) №01/2014 «Про вихід з громадянства України» задоволено клопотання ОСОБА_5 про вихід з громадянства України (том 2, а.с. 118, 130). Разом з цим, даний Указ немає законної сили, оскільки він не підписаний Головою Верховної Ради України ОСОБА_15 , у зв`язку з самоусуненням Президента України від виконання конституційних повноважень та покладення на Голову Верховної Ради України виконання обов`язків Президента України, на момент підписання зазначеного Указу (т. 3 а.3-33).

Згідно відповіді Адміністрації Президента України від 17.10.2016 №03-01/3383, клопотання про вихід із громадянства України від ОСОБА_5 не надходило (т.3 а. 34).

Наказом Генерального прокурора України № 13дк від 01.12.2014 звільнено з посади заступника прокурора Чорноморського району Автономної Республіки Крим, з позбавленням класного чину «молодший радник юстиції», присвоєного наказом Генерального прокурора України від 11.04.2012 № 502к, за порушення «Присяги працівника прокуратури» (т. 3 а. 45-97).

Згідно з копії «Телефонного справочника органов прокуратуры Республики Крым Россия (по состоянию на 04.07.2014)» ОСОБА_5 являється заступником прокурора прокуратури Чорноморського району (смт. Чорноморське, вул. Кірова,6-а) та у довіднику містяться його контактні номери телефону (т.3 а.100-120).

Згідно вимоги ДІАЗ МВС України щодо судимостей стосовно ОСОБА_5 , відповідно до якої останній не притягувалась раніше до кримінальної відповідальності (т. 3 а. 121).

Відповідно до бази даних Державної міграційної служби України, ОСОБА_5 документований паспортом громадянина України серії НОМЕР_4 , виданим 10.03.1999 Красногвардійським РВ ГУМВС України в АР Крим, та паспортом громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_5 , виданим 13.08.2008, органом видачі 0101 (т.3 а.122-123).

Згідно відповіді Адміністрації Президента України від 30.06.2017 №46-01/1549, інформація щодо припинення громадянства України ОСОБА_5 відсутня (т.3 а. 125).

Відповідно до відповіді Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 14.06.2017 №09/01/11792, за наявними щоквартальними адміністративними даними депозитарних установ, поданими відповідно до Положення про порядок звітування депозитарними установами до Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, затвердженого рішенням Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 11.06.2013 №992, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.07.2013 за № 1126/23658, станом на 31.03.2017 ОСОБА_5 відсутній серед осіб, які володіють значними пакетами акцій емітентів (10 відсотків і більше статутного капіталу) (т.3 а.129).

Відповідно до ст. 4 Конституції України в Україні існує єдине громадянство.

Згідно з положеннями Закону України «Про громадянство України» від 18 січня 2001 року № 2235-III, який визначає підстави і порядок набуття та припинення громадянства України, законодавство у цій сфері ґрунтується на принципах: єдиного громадянства, якщо громадянин України набув громадянство іншої держави, то у правових відносинах з Україною визнається лише громадянином України; неможливості позбавлення громадянина України громадянства України; визнання права громадянина України на зміну громадянства; збереження громадянства України незалежно від місця проживання. Громадянство України припиняється внаслідок виходу з громадянства України за клопотанням громадянина України та втрати громадянства України внаслідок добровільного набуття повнолітнім громадянином України громадянства іншої держави. При цьому, вихід з громадянства України допускається, якщо особа набула громадянство іншої держави або отримала документ, виданий уповноваженими органами іншої держави, про те, що громадянин України набуде її громадянство, якщо вийде з громадянства України, а не допускається, якщо особі в Україні повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення. Добровільним набуттям громадянства іншої держави вважаються всі випадки, коли громадянин України для набуття громадянства іншої держави повинен був звертатися із заявою чи клопотанням про таке набуття відповідно до порядку, встановленого національним законодавством держави, громадянство якої набуто. Датою припинення громадянства України у всіх випадках є дата видання відповідного Указу Президента України. Громадянин України, який подав заяву про вихід з громадянства України або щодо якого оформляється втрата громадянства, до видання указу Президента України про припинення громадянства України користується всіма правами і несе всі обов`язки громадянина України.

За Законом України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» від 15 квітня 2014 року № 1207-VII, примусове автоматичне набуття громадянами України, які проживають на тимчасово окупованій території, громадянства РФ не визнається Україною і не є підставою для втрати громадянства України.

Судом не враховується Указ Президента України від 21.03.2014 (м. Ростов-на-Дону) №01/2014 «Про вихід з громадянства України», підписаний ОСОБА_14 , за яким задоволено клопотання громадяни України, зокрема ОСОБА_5 про вихід з громадянства України, оскільки Постанову Верховної Ради України «Про самоусунення Президента України від виконання конституційних повноважень та призначення позачергових виборів Президента України» було постановлено 22.02.2014 та ОСОБА_5 до Голови Верховної Ради України (згідно з Постановою Верховної Ради України «Про покладення на Голову Верховної Ради України виконання обов`язків Президента України» від 23.02.2014 виконував обов`язки Президента України ОСОБА_15 ), не звертався та відповідного Указу останній не постановляв.

Враховуючи приписи ст. 4 Конституції України, ст. ст. 2, 17-20 Закону України «Про громадянство України», ч. 4 ст. 5 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», ОСОБА_5 по теперішній час залишається громадянином України незалежно від місця його проживання. Можливе набуття ним як громадянином України, який проживає на тимчасово окупованій території, громадянства РФ не визнається Україною, відтак не може бути підставою для втрати ним громадянства України. Через оголошену ОСОБА_5 у межах даного провадження підозру у вчиненні кримінального правопорушення, не допускається і його вихід з громадянства України.

Суд дійшов висновку про те, що громадянин України ОСОБА_5 діяв свідомо та добровільно, оскільки маючи достатній рівень освіти, знань та життєвого досвіду, з березня 2014 не склав своїх повноважень як заступник прокурора Чорноморського району Автономної Республіки Крим, погодився на призначення його на посаду заступника прокурора Чорноморського району незаконно створеної прокуратури Республіки Крим, здійснюючи представництво Російської Федерації, в якості сторони обвинувачення, керуючись при цьому законодавством іноземної держави.

Таким чином, розглянувши кримінальне провадження з дотриманням положень ч. 1 ст. 337 КПК України, в межах висунутого обвинувачення, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожний доказ, наданий стороною обвинувачення, з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку, вважає зазначені докази належними, допустимими, достовірними та в сукупності достатніми для прийняття рішення про винуватість обвинуваченого ОСОБА_5 у вчиненні ним інкримінованого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111 КК України, поза розумним сумнівом.

Оцінюючи зазначені вище докази, кожний окремо, відповідно до вимог ст.ст.85, 86, 94, 98, 99 КПК України, суд вважає, що відомості, які вони містять, є допустимими доказами, оскільки під час досудового розслідування вони отримані в порядку встановленому Кримінальним процесуальним кодексом України. Крім того, вони також є належними доказами, оскільки прямо підтверджують існування фактів та обставин, що підлягають доказуванню в кримінальному провадженні, а також інших обставин, які мають значення для даного кримінального провадження та не викликають сумнівів щодо їх достовірності.

Захисник вважав, що стороною обвинувачення не доведено винуватість ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень поза розумним сумнівом, а також не доведено обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні. На думку захисника, досліджені судом документи жодним чином не підтверджують причетності ОСОБА_5 до вчинення інкримінованих йому кримінальних правопорушень, а також не підтверджують мотивів їх вчинення та інших обставин, на які посилається сторона обвинувачення, у зв`язку з чим просив виправдати ОСОБА_5 .

Наведені доводи захисника суд оцінює критично, оскільки вони спростовуються сукупністю досліджених у судовому засіданні доказів, які суд визнав належними, допустимими та достовірними і поклав в основу вироку.

За таких обставин, судом достовірно встановлено, що ОСОБА_5 своїми умисними протиправними діями, які виразились у державній зраді, тобто діянні, вчиненому умисно громадянином України на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності України: надання іноземній державі та її представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України, вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 111 КК України.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_5 суд, згідно з вимогами ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, який відповідно до ст. 12 КК України є особливо тяжким злочином, обставини їх вчинення, характер діяння, форму й ступінь вини, мотив вчинення кримінального правопорушення, дані про особу обвинуваченого та обставини, що пом`якшують та обтяжують його покарання.

Обставини, які відповідно до вимог ст. 66 КК України, пом`якшують покарання ОСОБА_5 , судом не встановлені.

Обставини, які відповідно до вимог ст. 67 КК України, обтяжують покарання ОСОБА_5 , судом не встановлені.

На підставі наведеного, суд вважає необхідним призначити ОСОБА_5 покарання у виді позбавлення волі в межах санкцій ч.1 ст.111 КК України, оскільки саме таке покарання, на думку суду, є необхідним та достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

Крім того суд враховує правові висновки, викладені у постанові колегії Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 22.05.2018 року по справі №753/18479/16-к (провадження №51-520км18) та постанові колегії Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 21.06.2022 року по справі №171/869/21 (провадження №51-838км22) в частині можливості призначення додаткового покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю, з огляду на положення, передбачені ч. 2 ст. 55 КК України, і вважає за необхідне, з урахуванням характеру злочину, вчиненого у зв`язку з зайняттям ОСОБА_5 посади заступника прокурора, призначити ОСОБА_5 додаткове покарання у виді позбавлення права обіймати посади в органах прокуратури та правоохоронних органах строком на три роки.

Цивільний позов не пред`являвся. Речові докази та процесуальні витрати відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.369-371, 373-376 КПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

ОСОБА_5 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111 КК України і призначити йому покарання у вигляді позбавлення волі на строк 13 (тринадцять) років з позбавленням права обіймати посади в органах прокуратури та правоохоронних органах на строк 3 (три) роки.

Строк відбування покарання ОСОБА_5 рахувати з моменту приведення вироку до виконання.

Вирок може бути оскаржений до Київського апеляційного суду через Святошинський районний суд міста Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Обвинуваченій та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення. Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.

Суддя ОСОБА_1