Постанова від 07 жовтня 2026 р. у справі №361/4254/24 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 361/4254/24 Головуючий у 1 інстанції: Писанець Н.В.

Провадження № 22-ц/824/16077/2026 Доповідач: Шебуєва В.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 жовтня 2026 року м. Київ

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів:

судді-доповідача Шебуєвої В.А.,

суддів Кафідової О.В., Оніщука М.І.,

секретар Тіткова І.Ю.,

розглянувши апеляційну скаргу адвоката Блажієвської Людмили Василівни, яка діє від імені та в інтересах ОСОБА_1 , на рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 26 травня 2026 року, ухвалене в м. Бровари в складі судді Писанець Н.В., в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Броварської міської ради Броварського району Київської області, Управління з питань комунальної власності та житла Броварської міської ради Броварського району Київської області, Міністерства оборони України, Київського квартирно-експлуатаційного управління, третя особа: Комунальне підприємство Броварської міської ради Броварського району Київської області «Броварське бюро технічної інвентаризації, про визнання недійсним свідоцтва про право власності на житло, скасування запису про реєстрацію права власності та визнання права власності,

в с т а н о в и в:

У травні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Броварської міської ради Броварського району Київської області, Управління з питань комунальної власності та житла Броварської міської ради Броварського району Київської області, Міністерства оборони України, Київського квартирно-експлуатаційного управління, третя особа: Комунальне підприємство Броварської міської ради Броварського району Київської області «Броварське бюро технічної інвентаризації, про визнання недійсним свідоцтва про право власності на житло, скасування запису про реєстрацію права власності та визнання права власності.

Зазначила, що розпорядженням органу приватизації Військової частини № НОМЕР_1 від 20 вересня 1993 року №22 було задоволено заяву ОСОБА_5 та передано квартиру АДРЕСА_1 у приватну власність ОСОБА_5 , та членам її сім`ї в складі сина ОСОБА_2 , онуки ОСОБА_3 та правнучки ОСОБА_6 , про що видано Свідоцтво про право власності на житло від 20 вересня 1993 року, що внесений відповідний запис №1-1791/1 у реєстрову книгу Броварського бюро технічної інвентаризації. Оригінал цього свідоцтва видано ОСОБА_2 як уповноваженому власнику квартири. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 померла. В подальшому від матері ОСОБА_3 їй стало відомо, що існує ще одне свідоцтво про право власності № НОМЕР_2 від 20 вересня 1993 року на вищевказану квартиру та таку реєстрацію внесено Броварським МБТІ у реєстрову книгу за №1-1781. Ця інформація підтверджується відомостями з довідки КП БТІ №1384 від 27 листопада 2018року, згідно з якими право власності на квартиру зареєстровано без її участі, на трьох осіб - ОСОБА_5 , ОСОБА_7 та ОСОБА_3 . На її звернення щодо надання інформації про власників квартири АДРЕСА_1 БТІ повідомило, що вона не була включена до кола таких власників та необхідність надання оригіналу свідоцтва про право власності на житло з її участю для здійснення такої реєстрації. З подальшого листування з БТІ вбачається відсутність у їх реєстрах підтверджуючих документів щодо здійсненого запису за №1-1781/1 та, навпаки, наявність запису Броварського МБТІ за №1-1781. ОСОБА_1 вважає, що записане у реєстрову книгу за №1-1781 свідоцтво про право власності на житло № НОМЕР_2 від 20 вересня 1993 року не відповідає документам, на підставі яких воно було видано. З метою доведення цих обставин її адвокатом було здійснено запит до Міністерства оброни України щодо знаходження військової частини № НОМЕР_1 , органом приватизації якої було виписано свідоцтво про право власності на квартиру за №1-1781/1. З отриманої відповіді №321/1084 від 06 лютого 2024року вбачається, що вказану військову частину було розформовано. З метою подальшого поновлення прав вона звернулась з листом до Управління з питань комунальної власності та житла Броварської міської ради Броварського району Київської області, а також БТІ із заявою про виправлення помилки та внесення дійсних відомостей стосовно власників квартири. Листом №02 від 04 січня 2024року Управління з питань комунальної власності повідомило, що відповідно архівних даних спірна квартира була приватизована на підставі розпорядження органу приватизації військової частини № НОМЕР_1 від 20 вересня 1993року №22 за участі 4 осіб, у тому числі. Також супровідним листом від 29 січня 2024року надало засвідчені копії архівних документів - розрахунок площі квартири, заяву ОСОБА_5 про приватизацію квартири, розпорядження органу приватизації військової частини № НОМЕР_1 від 20 вересня 1993 року №22, довідку про склад сім`ї наймача квартири, довідку форми3 від 03 вересня 1993 року №45, талон до ордера №135 від 01 серпня 1960 року. Листом №22 від 04 грудня 2023 року БТІ повідомило про неможливість виправлення помилки без оригіналу свідоцтва про право власності на житло, де буде вказано 4 співвласники квартири. Оригінал цього свідоцтва, як й інші документи на спірну квартиру, знаходиться у відповідача ОСОБА_2 , з яким вона та її родина мають напружені стосунки. Добровільно він відмовляється їх надати, отримати та надати БТІ оригінал свідоцтва є неможливим. Їй також було відмовлено у видачі дублікату вказаного свідоцтва з підстав необхідності звернення всіх співвласників квартири, у тому числі й ОСОБА_2 .

ОСОБА_1 просила:

визнати недійсним свідоцтво про право власності на житло від 20 вересня 1993року, що видане органом приватизації військової частини № НОМЕР_1 згідно з розпорядженням №22 від 20 вересня 1993року, яке посвідчує, що квартира АДРЕСА_1 належить на праві спільної власності ОСОБА_2 , ОСОБА_5 та ОСОБА_3 , й записане у реєстрову книгу Броварським МБТІ за №1-1781;

скасувати запис про реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_2 , ОСОБА_5 та ОСОБА_3 , вчинений та записаний Броварським МБТІ у реєстрову книгу за №1-1781;

визнати за нею право власності на 1/4 частину квартиру АДРЕСА_1 .

РішеннямБроварського міськрайонного суду Київської області від 26 травня 2026 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове про задоволення позову. Посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, неповне з`ясування судом першої інстанції обставин справи. Суд виходив з відсутності письмової згоди матері позивачки - ОСОБА_3 на участь малолітньої позивачки у приватизації спірної квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 . Проте станом на 01 вересня 1993 року чинне законодавство не передбачало необхідності надання окремої письмової згоди законного представника на участь малолітньої дитини у приватизації житла. Право позивачки на квартиру АДРЕСА_1 виникло безпосередньо в силу закону як особи, яка постійно проживала і була зареєстрована у квартирі як член сім`ї наймача. Приватизація квартири за участю позивачки була оформлена відповідним рішенням органу приватизації. Управління з питань комунальної власності та житла Броварської міської ради Броварського району Київської області у листі № 02 від 04 січня 2024 року на підставі наявних архівних матеріалів підтвердило, що квартира була приватизована на підставі розпорядження № 22 органу приватизації військової частини № НОМЕР_1 від 20 вересня 1993 року за участю 4 осіб, а саме: ОСОБА_5 - голова сім`ї, 1910 р.н., ОСОБА_2 - син, 1944 р.н., ОСОБА_3 - онука, 1971 р.н., а також позивачки ОСОБА_6 , 1991 р.н. Управлінням з питань комунальної власності та житла Броварської міської ради Броварського району Київської області були надані копії архівних документів щодо приватизації квартири за участю позивачки, а саме: розрахунок площі квартири, що безоплатно приватизується на 4-х осіб; заява наймача ОСОБА_5 про приватизацію квартири від 07 вересня 1993 року; розпорядження органу приватизації військової частини № НОМЕР_1 від 20 вересня 1993 року № 22; довідка про склад сім`ї наймача квартири; довідка форми 3 від 03 вересня 1993 року №45; талон до ордера №135 від 01 серпня 1960 року.Зі змісту вказаної заяви від 07 вересня 1993 року вбачається, що ОСОБА_5 , як наймач квартири, звернулася до органів приватизації військової частини № НОМЕР_3 , у повному господарському віданні якої перебувала квартира, із заявою про передачу квартири у приватну власність їй та членів її сім`ї - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та позивачці - ОСОБА_6 . До заяви було додано довідку військової частини № НОМЕР_1 про склад сім`ї наймача, відповідно до якої у квартирі проживали та мали право на житло на момент введення в дію Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_6 . За результатами розгляду зазначеної заяви розпорядженням органу приватизації військової частини № НОМЕР_1 від 20 вересня 1993 року № 22 заяву ОСОБА_5 було задоволено, а квартиру передано у приватну спільну власність усіх чотирьох зазначених осіб, включаючи малолітню ОСОБА_6 .На підставі цього розпорядження було видано Свідоцтво про право власності на житло від 20 вересня 1993 року, що записане Броварським бюро технічної інвентаризації у реєстрову книгу за № 1-1781/1.Сукупність наявних у справі доказів підтверджує не лише проживання позивачки ОСОБА_6 у квартирі та її право на участь у приватизації, а й безпосередньо факт здійснення приватизації за її участю та передачі їй квартири у спільну власність разом з іншими членами сім`ї. Жоден з учасників справи не заперечував обставин участі позивачки у приватизації квартири та не надав доказів на спростування поданих нею документів. Суд першої інстанції не врахував, що позивачкою заявлено також окрему вимогу про визнання за нею права власності на частину спірної квартири. Суд першої інстанції також безпідставно послався на пропуск позивачкою строків позовної давності, при цьому не дослідив питання коли саме вона дізналася або могла дізнатися про порушення свого права. Про порушення свого права позивачка дізналася лише у березні 2024 року після отримання листів БТІ № 28 від 13 березня 2024 року та № 27 від 23 березня 2024 року, в яких і було зазначено про відсутність за нею реєстрації права власності на вказану квартиру та про існування розбіжностей у реєстраційних записах щодо однієї й тієї самої квартири та відсутність документів, які б підтверджували один із таких записів. Суд не врахував, що на момент приватизації ОСОБА_6 було лише два роки, тобто вона була малолітньою дитиною, яка з огляду на свій вік об`єктивно не могла усвідомлювати юридичні наслідки приватизації, перевіряти склад її учасників, зміст правовстановлюючих документів та реєстраційних записів, а тим більше самостійно звертатися за захистом свого порушеного права.

Представник Міністерства оборони України подав відзив на апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 . Просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

ОСОБА_3 подала заяву, в якій зазначила, що не заперечує проти задоволення апеляційної скарги представника ОСОБА_1 .

В судовому засіданні представник ОСОБА_1 підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити із наведених у ній підстав.

Представник Київського квартирно-експлуатаційного управління при вирішенні справи покладався на розсуду суду.

В судове засідання ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , а також представники Броварської міської ради Броварського району Київської області, Управління з питань комунальної власності та житла Броварської міської ради Броварського району Київської області, Міністерства оборони України, Комунальне підприємство Броварської міської ради Броварського району Київської області «Броварське бюро технічної інвентаризації, не з`явилися, повідомлені про місце і час розгляду справи, а тому судова колегія дійшла висновку про можливість слухання справи за їх відсутності.

Вислухавши пояснення осіб, які з`явилися в судове засідання, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до листа Комунального підприємства Броварської міської ради «Броварське бюро технічної інвентаризації» від 27 листопада 2018 року №1384, довідки Комунального підприємства Броварської міської ради «Броварське бюро технічної інвентаризації» від 13 березня 2024 року №27 Комунальне підприємство повідомило, що згідно архівних даних станом на 31 грудня 2012 року право власності на об`єкт нерухомого майна, а саме, квартиру АДРЕСА_1 було зареєстроване за ОСОБА_2 , ОСОБА_5 та ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого органом приватизації військової частини НОМЕР_1 згідно розпорядження від 20 вересня 1993 року за №22 (а.с. 173, 178, 179 т. 1).

До вказаного листа Комунальним підприємством Броварської міської ради «Броварське бюро технічної інвентаризації» було долучено копію свідоцтва про право власності на житло від 20 вересня 1993 року № НОМЕР_2 , виданого органом приватизації військової частини НОМЕР_1 , в якому зазначено, що квартира за адресою: АДРЕСА_2 , належить на праві спільної власності ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_3 .

Вказане свідоцтво було записане у реєстровій книзі за №1-1781 (а.с. 174-175 т. 1).

Позивачка ОСОБА_6 зазначила, що 20 вересня 1993 року органом приватизації військової частини НОМЕР_1 ,розпорядження від 20 вересня 1993 року за №22 було видано інше свідоцтво про право власності на житло, в якому зазначено, що квартира за адресою: АДРЕСА_2 , належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_3 та ОСОБА_6 . Дане свідоцтво записане у реєстрову книгу за №1-1781/1.

При цьому в обґрунтування наведених доводів ОСОБА_6 надала лист Управління з питань комунальної власності та житла Броварської міської ради Броварського району Київської області від 29 січня 2024 року №3.02-06/02, до якого було додано копії документів щодо приватизації квартири АДРЕСА_1 , а саме:розрахунок площі квартири, що безоплатно приватизується; заява наймача ОСОБА_5 про приватизацію квартири від 07 вересня 1993 року; розпорядження органу приватизації військової частини № НОМЕР_1 від 20 вересня 1993 року № 22; довідка про склад сім`ї наймача квартири; довідка форми 3 від 03 вересня 1993 року №45; талон до ордера №135 від 01 серпня 1960 року (а.с. 15-22 т. 1).

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 померла, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_4 .

Відповідно до спадкової справи №89 за 1994 рік із заявами про прийняття спадщини щодо майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 звернулись ОСОБА_4 15 квітня 1995 року та ОСОБА_2 19 вересня 2003 року. До матеріалів спадкової справи долучено копію свідоцтва про право власності на житло від 20 вересня 1993 року № НОМЕР_2 , виданого органом приватизації військової частини НОМЕР_1 , записане в реєстраційну книгу №1-1781, відповідно до якого квартира за адресою: АДРЕСА_2 , належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_3

ОСОБА_1 порушила питання про визнання недійсним свідоцтва про право власності на житло від 20 вересня 1993 року, що видане органом приватизації військової частини № НОМЕР_1 згідно з розпорядженням №22 від 20 вересня 1993 року, яке посвідчує, що квартира АДРЕСА_1 належить на праві спільної власності ОСОБА_2 , ОСОБА_5 та ОСОБА_3 , і записане у реєстрову книгу Броварським МБТІ за №1-1781; скасування вчиненого Броварським МБТІ у реєстрову книгу запису за №1-1781про реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_2 , ОСОБА_5 та ОСОБА_3 ; визнання за нею права власності на 1/4 частину квартиру АДРЕСА_1 .

Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 не було надано доказів на підтвердження надання її матір`ю ОСОБА_3 письмової згоди на приватизацію спірної квартири з урахуванням її інтересів. Також за висновком суду ОСОБА_1 позов подано з пропуском строку позовної давності.

Колегія суддів не може погодитися із такими висновками суду першої інстанції.

Відповідно до положень ст.ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Частинами 3, 4 ст. 9 ЖК України визначено, що громадяни мають право на приватизацію квартир (будинків) державного житлового фонду, житлових приміщень у гуртожитках, які перебувають у власності територіальних громад, або придбання їх у житлових кооперативах, на біржових торгах, шляхом індивідуального житлового будівництва чи одержання у власність на інших підставах, передбачених законом. Ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.

Питання приватизації у 1993 році були врегульовані Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду» та ЖК України.

У ст. 1 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» визначено, що приватизація державного житлового фонду - це відчуження квартир (будинків) та належних до них господарських споруд і приміщень (підвалів, сараїв і т. ін.) державного житлового фонду на користь громадян України.

До об`єктів приватизації належать: квартири багатоквартирних будинків та одноквартирні будинки, які використовуються громадянами на умовах найму; незаселені квартири, частини будинків, одноквартирні будинки після закінчення їх будівництва, реконструкції, ремонту та поточного звільнення (стаття 2 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду»).

Згідно з ч.ч. 2-5 ст. 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» передача займаних квартир (будинків) здійснюється в спільну сумісну або часткову власність за письмовою згодою всіх повнолітніх членів сім`ї, які постійно мешкають в даній квартирі (будинку), в тому числі тимчасово відсутніх, за якими зберігається право на житло, з обов`язковим визначенням уповноваженого власника квартири (будинку).

Передача квартир (будинків) у власність громадян здійснюється на підставі рішень відповідних органів приватизації, що приймаються не пізніше місяця з дня одержання заяви громадянина.

Підготовку та оформлення документів про передачу у власність громадян квартир (будинків) і організацію продажу може бути покладено на спеціально створювані органи приватизації (агенства, бюро, інші підприємства).

Передача квартир (будинків) у власність громадян з доплатою, безоплатно чи з компенсацією відповідно до статті 5 цього Закону оформляється свідоцтвом про право власності на квартиру (будинок), яке реєструється в органах приватизації і не потребує нотаріального посвідчення.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» за громадянами, які не виявили бажання приватизувати займане ними житло, зберігається чинний порядок одержання і користування житлом на умовах найму.

Відтак, усі громадяни, зокрема наймачі квартир (будинків) державного житлового фонду та члени їх сімей, які постійно проживають у квартирі разом із наймачем або за якими зберігається право на житло, мають право на приватизацію за письмовою згодою усіх повнолітніх членів сім`ї.

Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду» не було передбачено необхідності надання окремої письмової згоди законного представника на участь малолітньої дитини у приватизації житла.

Позивачка ОСОБА_1 зазначила, що фактично вона приймала участь у приватизації спірної квартири, свідоцтво про право власності на квартиру було видано на чотирьох осіб - ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та на неї, але право власності на квартиру було зареєстровано на підставі іншого свідоцтва на трьох осіб - ОСОБА_5 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

До позовної заяви ОСОБА_1 було додано копію листа Управління з питань комунальної власності та житла Броварської міської ради Броварського району Київської області від 29 січня 2024 року №3.02-06/02, надісланого у відповідь на адвокатський запит.

До вказаного листа було долучено копії документів щодо приватизації квартири АДРЕСА_1 , а саме: розрахунок площі квартири, що безоплатно приватизується; заява наймача ОСОБА_5 про приватизацію квартири від 07 вересня 1993 року; розпорядження органу приватизації військової частини № НОМЕР_1 від 20 вересня 1993 року № 22; довідка про склад сім`ї наймача квартири; довідка форми 3 від 03 вересня 1993 року №45; талон до ордера №135 від 01 серпня 1960 року (а.с. 15-22 т. 1).

Відповідно до заяви наймача про приватизацію квартири від 07 вересня 1993 року, наймач квартири ОСОБА_5 просила оформити передачу у приватну власність квартиру АДРЕСА_1 на чотирьох осіб у рівних частках - на неї, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , а також ОСОБА_1 (а.с.17, т.1). Вказана заява була підписана всіма повнолітніми членами сім`ї, в тому числі і ОСОБА_3 , яка є матір`ю ОСОБА_1 .

До заяви було додано довідку військової частини № НОМЕР_1 про склад сім`ї наймача, відповідно до якої у квартирі проживали та мали право на житло на момент введення в дію Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_6 (а.с.20,т.1).

За результатами розгляду заяви ОСОБА_5 розпорядженням органу приватизації військової частини № НОМЕР_1 від 20 вересня 1993 року № 22 було задоволено заяву ОСОБА_5 , передано квартиру АДРЕСА_1 у приватну спільну власність. Відповідно до розрахунку площі квартири, що безоплатно приватизується, затвердженого розпорядженням від 20 вересня 1993 року № 22, розрахунок площі проведено на чотирьох осіб (а.с.16, т.1).

На підставі розпорядження органу приватизації військової частини № НОМЕР_1 від 20 вересня 1993 року № 22 було видано свідоцтво про право власності на житло від 20 вересня 1993 року, згідно з яким посвідчено, що квартира АДРЕСА_1 належить на праві власності чотирьом особам, а саме, ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_6 .

Іншого розпорядження органу приватизації військової частини№ НОМЕР_1 щодо приватизації квартир АДРЕСА_1 надано не було.

Надані ОСОБА_1 письмові докази доводять той факт, що квартира АДРЕСА_1 була приватизована на підставі розпорядження № 22 органу приватизації військової частини № НОМЕР_1 від 20 вересня 1993 року, за участю чотирьох осіб - ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , а також позивачки ОСОБА_6 . Натомість право власності на квартиру АДРЕСА_1 було зареєстроване в Комунальному підприємстві Броварської міської ради «Броварське бюро технічної інвентаризації» на підставі іншого свідоцтва про право власності на житло від 20 вересня 1993 року, записаного у реєстрову книгу Броварським МБТІ за №1-1781, в якому зазначено, що квартира АДРЕСА_1 належить на праві спільної власності трьом особам - ОСОБА_2 , ОСОБА_5 та ОСОБА_3 .

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 у зв`язку з їх недоведеністю.

Колегія суддів враховує, що свідоцтво про право власності на житло, яке не відповідає розпорядженню органу приватизації, не може бути підставою для виникнення права власності. Разом з тим, видане свідоцтво про право власності на житло від 20 вересня 1993 року про право спільної власності ОСОБА_2 , ОСОБА_5 та ОСОБА_3 на квартиру АДРЕСА_1 і зареєстроване Броварським МБТІ за №1-1781 не відповідає змісту розпорядження органу приватизації військової частини № НОМЕР_1 від 20 вересня 1993 року № 22. Відповідно до розпорядження органу приватизації військової частини № НОМЕР_1 від 20 вересня 1993 року № 22 та свідоцтва про право власності на житло від 20 вересня 1993 року, квартира АДРЕСА_1 була передана у часткову власність чотирьом особам - ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , та ОСОБА_6 . Наявність декількох свідоцтв, які відрізняються за змістом фактично вказує про наявність спору.

Також судом встановлено, що у ОСОБА_1 відсутній оригінал свідоцтва про право власності на житло від 20 вересня 1993 року, у зв`язку з чим вона не має можливості зареєструвати своє право у встановленому законом порядку. Наявність іншого свідоцтва про право власності на житло, яке до того ж було використане при реєстрації прав в БТІ, фактично свідчить про невизнання права позивачки на відповідну частку у спільному майні.

Враховуючи викладене, позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання недійсним свідоцтва про право власності на житло від 20 вересня 1993 року, що видане органом приватизації військової частини № НОМЕР_1 згідно з розпорядженням №22 від 20 вересня 1993 року, яке посвідчує, що квартира АДРЕСА_1 належить на праві спільної власності ОСОБА_2 , ОСОБА_5 та ОСОБА_3 , і записане у реєстрову книгу Броварським МБТІ за №1-1781; скасування запису про реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_2 , ОСОБА_5 та ОСОБА_3 , вчинений та записаний Броварським МБТІ у реєстрову книгу за №1-1781; та визнання за нею права власності на 1/4 частину квартиру АДРЕСА_1 , підлягають задоволенню.

Колегія суддів не вбачає підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , заявлених до Броварської міської ради Броварського району Київської області, Управління з питань комунальної власності та житла Броварської міської ради Броварського району Київської області, Міністерства оборони України, Київського квартирно-експлуатаційного управління, оскільки вказані особи не порушують і не оспорюють права ОСОБА_1 , а отже не є відповідальними особами за її позовними вимогами.

Враховуючи викладене, рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 26 травня 2026 року підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про задоволення позову ОСОБА_1 .

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, враховуючи характер позовних вимог з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню по 1958,53 грн. судового збору з кожного за подання позовної заяви та 2350,24 грн. судового збору з кожного за подання апеляційної скарги.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 382 ЦПК України, суд,

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу адвоката Блажієвської Людмили Василівни, яка діє від імені та в інтересах ОСОБА_1 , задовольнити.

Рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 26 травня 2026 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.

Задовольнити позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Броварської міської ради Броварського району Київської області, Управління з питань комунальної власності та житла Броварської міської ради Броварського району Київської області, Міністерства оборони України, Київського квартирно-експлуатаційного управління, третя особа: Комунальне підприємство Броварської міської ради Броварського району Київської області «Броварське бюро технічної інвентаризації, про визнання недійсним свідоцтва про право власності на житло, скасування запису про реєстрацію права власності та визнання права власності.

Визнати недійсним свідоцтво про право власності на житло від 20 вересня 1993 року, що видане органом приватизації військової частини № НОМЕР_1 згідно з розпорядженням №22 від 20 вересня 1993 року, яке посвідчує, що квартира АДРЕСА_1 належить на праві спільної власності ОСОБА_2 , ОСОБА_5 та ОСОБА_3 , і записане у реєстрову книгу Броварським МБТІ за №1-1781.

Скасувати запис про реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_2 , ОСОБА_8 та ОСОБА_3 , вчинений та записаний Броварським МБТІ у реєстрову книгу за №1-1781.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/4 частину квартири АДРЕСА_1 .

В частині позову ОСОБА_1 до Броварської міської ради Броварського району Київської області, Управління з питань комунальної власності та житла Броварської міської ради Броварського району Київської області, Міністерства оборони України, Київського квартирно-експлуатаційного управління відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 користь ОСОБА_1 1958,53 грн. судового збору за подання позовної заяви та 2350,24 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 1958,53 грн. судового збору за подання позовної заяви та 2350,24 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 1958,53 грн. судового збору за подання позовної заяви та 2350,24 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 12 жовтня 2026 року.

Суддя-доповідач Шебуєва В.А.

Судді Кафідова О.В.

Оніщук М.І.