Постанова від 07 жовтня 2026 р. у справі №761/20772/25 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 жовтня 2026 року

м. Київ

провадження № 22-ц/824/12298/2026

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Євграфової Є. П. (суддя-доповідач),

суддів: Поливач Л. Д., Стрижеуса А. М.,

при секретарі Мудрак Р. Р.

за участі: представника позивача - адвоката Лисенка Д. В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою адвоката Телейчука Максима Васильовича, в інтересах ОСОБА_1 ,

на заочне рішення Шевченківського районного суду міста Києва

у складі судді Кондратенко О. О.

від 08 вересня 2025 року

у цивільній справі № 761/20772/25 Шевченківського районного суду міста Києва

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції»

до ОСОБА_1

про стягнення заборгованості за кредитним договором,

У С Т А Н О В И В:

У лютому 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» звернулося до Шевченківського районного суду міста Києва з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 18.02.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 укладено договір № 4399200 про надання коштів на умовах споживчого кредиту в електронній формі за допомогою інформаційно-комунікаційної системи кредитодавця. За умовами зазначеного договору позичальнику надано кредит у розмірі 8 500 грн 00 коп. строком на 360 днів зі стандартною процентною ставкою 2,50 % на день. Надалі, 19.02.2024, сторонами було укладено додатковий договір до договору про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 18.02.2024 № 4399200, згідно з яким суму кредиту збільшено на 9 000 грн 00 коп., а загальний розмір наданого кредиту склав 17 500 грн 00 коп. із денною процентною ставкою 2,397 %. Первісний кредитор виконав свої зобов`язання у повному обсязі, перерахувавши кредитні кошти на платіжну картку відповідача двома траншами, що підтверджено відповідними довідками платіжних провайдерів.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем зобов`язань щодо повернення кредитних коштів та сплати відсотків утворилася заборгованість. На підставі договору факторингу № 23/09/2024 від 23.09.2024 ТОВ «Лінеура Україна» за плату відступило ТОВ «Українські фінансові операції» право грошової вимоги до боржника ОСОБА_1 . З урахуванням часткового погашення відповідачем заборгованості в сумі 8 750 грн 00 коп., яка була зарахована в рахунок відсотків, позивач просив суд стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором у загальному розмірі 174 550 грн 07 коп., з яких 17 500 грн 00 коп. становить заборгованість за тілом кредиту та 157 050 грн 07 коп. - заборгованість за відсотками, нарахованими за період з 18.02.2024 по 11.02.2025, а також судовий збір у розмірі 2 422 грн 40 коп. та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 10 000 грн 00 коп.

Заочним рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 08 вересня 2025 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Українські Фінансові операції» заборгованість за договором № 4399200 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 18.02.2024 та за додатковим договором від 19.02.2024 до договору № 4399200 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 18.02.2024, за період часу з 18.02.2024 по 11.02.2025 на загальну суму 174 550 грн 07 коп., 2 422 грн. 40 коп. - судовий збір, 4 000 грн 00 коп. - витрати на правничу допомогу.

В задоволенні іншої частини позовних вимог ТОВ «Українські Фінансові операції» відмовлено.

Ухвалою Шевченківського районного суду від 21 квітня 2026 року поновлено ОСОБА_1 строк на подання заяви про перегляд заочного рішення в даній цивільній справі. Заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 08 вересня 2025 року залишено без задоволення.

В апеляційній скарзі адвокат Телейчук М. В., в інтересах ОСОБА_1 , посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить скасувати заочне рішення в частині стягнення заборгованості за договором № 4399200 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 18.02.2024 та за додатковим договором від 19.02.2024 до договору №4399200 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 18.02.2024 на загальну суму 174 550 грн 07 коп. Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Українські Фінансові операції» заборгованість за договором № 4399200 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 18.02.2024 та за додатковим договором від 19.02.2024 до договору № 4399200 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 18.02.2024, за період часу з 18.02.2024 по 11.02.2025 на загальну суму 72 502 грн 50 коп., що складається з 17 500,00 грн заборгованість по тілу кредиту, 55 002 грн 50 коп. - заборгованість за відсотками

Апелянт, зазначає, що кредитний договір від 18.02.2024 та додатковий договір від 19.02.2024 укладені після набрання чинності Законом України від 22.11.2023 № 3498-IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», яким частину п`яту статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» доповнено нормою про те, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати 1 %. Скаржник стверджує, що нарахування позивачем процентної ставки у розмірі 2,50 % на день категорично суперечить імперативним вимогам зазначеного Закону, а тому заборгованість за відсотками має бути перерахована виходячи із ставки 1 % на день, що за його розрахунком становить 55 002 грн 50 коп. Водночас скаржник не заперечує факти укладення кредитного договору, одержання позичених коштів у загальному розмірі 17 500 грн 00 коп. та перехід права вимоги до нового кредитора.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач ТОВ «Українські фінансові операції» заперечує проти доводів скаржника, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін. Позивач зазначає, що сторони відповідно до статті 627 ЦК України погодили умови договору за взаємною згодою. Крім того, пунктом 17 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» встановлено перехідний період тривалістю 240 днів з моменту набрання чинності Законом № 3498-IX, протягом перших 120 днів якого максимальний розмір денної процентної ставки не міг перевищувати 2,5 відсотка, а протягом наступних 120 днів - 1,5 відсотка. Оскільки спірний договір та додатковий договір до нього були укладені у лютому 2024 року, тобто в межах перших 120 днів перехідного періоду, встановлена у договорі ставка 2,50 відсотка та 2,397 відсотка повністю відповідала чинному на той час законодавству. Позивач також наголошує на відповідній практиці Київського апеляційного суду та Верховного Суду.

В судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник позивача заперечив проти задоволення апеляційної скарги з підстав та доводів викладених у відзиві.

Відповідач та його представник у судове засідання не з`явились, про час, дату, та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Клопотання адвоката Телейчука М. В. про відкладення судового засідання колегією суддів залишено без задоволенню, оскільки наведені в ньому доводи не свідчать про поважність причин неявки представника. Долучений наказ № 58 стосується реалізації трудових прав Телейчука М. В. виключно як найманого працівника - менеджера з адміністративної діяльності ТОВ «Циклон Сервіс», що згідно із Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» не тотожно здійсненню незалежної професійної адвокатської діяльності та само по собі не звільняє його від виконання процесуальних обов`язків перед судом і клієнтом. Відповідно до статей 11 і 44 Правил адвокатської етики адвокат зобов`язаний надавати правничу допомогу сумлінно й добросовісно, а також не вчиняти дій, спрямованих на невиправдане затягування судового розгляду справи. Матеріали справи свідчать, що судову повістку на засідання доставлено адвокату до електронного кабінету ще 03.09.2026 о 18:50 (вручено 04.09.2026), отже, він був своєчасно й належним чином обізнаний про дату судового засідання за місяць до початку оформленої відпустки. За таких обставин видання наказу про надання відпустки від 01.10.2026 не свідчать про неможливість забезпечення участі в засіданні.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, з`ясувавши позиції учасників справи, дослідив матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву, колегія суддів виходить з наступного.

Задовольняючи позов частково суд першої інстанції виходив із того, що факт укладення кредитного договору та додаткового договору в електронній формі з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, а також факт перерахування кредитних коштів на платіжну картку відповідача повністю підтверджено належними доказами. Оскільки відповідач належним чином не виконав договірні зобов`язання, а право вимоги перейшло до позивача на підставі договору факторингу, позовні вимоги про стягнення боргу є обґрунтованими та доведеними. Витрати на правничу допомогу зменшено судом з урахуванням критеріїв розумності, співмірності та складності справи.

Колегія суддів погоджується з такими висновками з наступних підстав.

Встановлено і підтверджується матеріалами справи, що 18.02.2024 між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 укладено договір № 4399200 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, за умовами якого позичальнику надано 8 500 грн 00 коп. строком на 360 днів, зі стандартною процентною ставкою 2,50 % на день. 19.04.2024 між тими ж сторонами укладено додатковий договір, яким суму кредиту збільшено на 9 000 гривень 00 копійок, унаслідок чого загальна сума наданого кредиту склала 17 500 грн 00 копійок. Кредитні договори укладені в електронній формі відповідно до вимог Закону України «Про електронну комерцію», статей 205, 207, 638, 639, 1054, 1055 ЦК України та підписані позичальником електронним підписом із застосуванням одноразового ідентифікатора.

Факт зарахування кредитних коштів у сумі 8 500 грн 00 коп. та 9 000 грн 00 коп. на картковий рахунок відповідача підтверджується довідками платіжних систем ТОВ «Пейтек Україна» та ТОВ «Універсальні платіжні рішення». Факт укладення правочинів та отримання вказаних коштів відповідач в апеляційній скарзі не оспорює.

23.09.2024 між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «Українські фінансові операції» укладено договір факторингу № 23/09/2024, згідно з яким право грошової вимоги за кредитним договором № 4399200 від 18.02.2024 та додатковим договором від 19.02.2024 перейшло до ТОВ «Українські фінансові операції» відповідно до статей 512, 514, 516, 1077 ЦК України. Неповідомлення боржника про заміну кредитора не звільняє його від обов`язку погашення кредиту та сплати відсотків перед новим кредитором, що узгоджується із усталеною судовою практикою Верховного Суду.

Основним доводом апеляційної скарги є твердження відповідача про неправомірність застосування кредитодавцем процентної ставки 2,50% на день та необхідність обмеження розміру відсотків ставкою 1 відсоток на день на підставі частини п`ятої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування».

Надаючи оцінку вказаному аргументу, апеляційний суд враховує правові висновки щодо застосування норм права, викладені у постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 07.09.2026 у справі № 552/672/23 (провадження № 61-4595сво25), а також у постанові Верховного Суду від 09.10.2024 у справі № 582/202/22 (провадження № 61-15120св23).

Законом України від 22.11.2023 № 3498-IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», який набрав чинності 24.12.2023, статтю 8 Закону України «Про споживче кредитування» доповнено частиною п`ятою, якою передбачено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 відсотка.

Разом з цим, зазначеним Законом № 3498-IX розділ IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» доповнено пунктом 17, відповідно до якого тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %, а протягом наступних 120 днів - 1,5 %.

Як роз`яснено Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 07 вересня 2026 року у справі № 552/672/23, законодавець під час запровадження імперативного обмеження максимального розміру денної процентної ставки встановив перехідний період тривалістю 240 днів з поетапним зниженням граничної ставки. Перший етап охоплює період з 24.12.2023 по 21.04.2024, протягом якого максимальна денна процентна ставка для договорів, укладених у цей період, не могла перевищувати 2,5 %. Другий етап тривав з 22.04.2024 по 19.08.2024 зі зниженням граничної ставки до 1,5 відсотка. Лише після завершення 240-денного перехідного періоду, тобто з 20.08.2024, почало діяти постійне обмеження максимальної денної процентної ставки на рівні не більше 1,0 відсотка.

Договір про споживчий кредит № 4399200, на підставі якого заявлено позов, укладено 18.02.2024, а додатковий договір до нього - 19.02.2024, тобто в межах першого 120-денного етапу перехідного періоду, що тривав з 24.12.2023 по 21.04.2024. Встановлена сторонами у кредитному договорі від 18.02.2024 денна процентна ставка в розмірі 2,50 %, а в додатковому договорі від 19.02.2024 - 2,397 % повністю узгоджується із вказівкою пункту 17 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» і не перевищує встановленого на момент укладення договорів граничного нормативного рівня 2,5 % на день.

Відповідно до статей 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі статтею 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. У спірних правовідносинах умова договору щодо нарахування процентів відповідала імперативним приписам закону, чинним на день укладення правочину, відтак відсутні підстави вважати зазначену умову нікчемною. Крім того, відповідач не звертався до суду з позовом про визнання недійсними положень кредитного договору, не надавав належних доказів наявності вад власного волевиявлення при підписанні правочину за допомогою одноразового ідентифікатора.

Оскільки кредитодавець нарахував відсотки за користування кредитними коштами відповідно до погоджених умов кредитного договору та у межах нормативно дозволеного граничного розміру, встановленого чинним законодавством на час виникнення зобов`язання, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про законність розрахунку заборгованості, наданого позивачем, та наявність правових підстав для стягнення процентів у сумі 157 050 грн 07 коп. з урахуванням внесених боржником коштів.

Твердження відповідача в апеляційній скарзі про безумовну необхідність перерахунку заборгованості за ставкою 1 відсоток на день є безпідставним, оскільки таке тлумачення ігнорує законодавчо визначений перехідний період дії норм Закону України № 3498-IX та суперечить висновкам Верховного Суду щодо застосування зазначених положень законодавства.

Враховуючи наведене, суд першої інстанції повно і всебічно з`ясував обставини справи, належним чином оцінив надані сторонами докази за правилами статті 89 ЦПК України, ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим підстави для скасування або зміни оскаржуваного заочного рішення відсутні.

Відповідно до статті 141 ЦПК України у разі залишення апеляційної скарги без задоволення судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, покладаються на особу, яка подала апеляційну скаргу, та новому розподілу не підлягають.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 369, 374, 375, 381, 383 ЦПК України суд,

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу адвоката Телейчука Максима Васильовича, в інтересах ОСОБА_1 , залишити без задоволення.

Заочне рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 08 вересня 2025 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складений 12 жовтня 2026 року.

Судді Є. П. Євграфова

Л. Д. Поливач

А. М. Стрижеус