Постанова від 02 серпня 2026 р. у справі №372/1231/26 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА[1]

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 серпня 2026 року суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду Сітайло О.М., розглянувши апеляційну скаргу захисника Бойка Юрія Анатолійовича в інтересах ОСОБА_1 на постанову Обухівського районного суду Київської області від 20 квітня 2026 року, -

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Обухівського районного суду Київської області від 20 квітня 2026 року ОСОБА_1 визнано винуватою у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП, та накладено на неї адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі сто неоподаткованих мінімумів громадян, що становить 1700 грн. 00 коп.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 ухилилася від виконання передбачених законодавством батьківських обов`язків щодо належного виховання неповнолітньої дитини - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який 23.02.2026 року близько 15 год. 00 хв. перебуваючи на уроці фізичної культури в академічному ліцеї № 5 Обухівської міської ради Київської області, кинув на мат однокласника ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , внаслідок чого останній отримав тілесні ушкодження, тобто вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст.184 КУпАП.

Не погоджуючись із постановою Обухівського районного суду Київської області від 20 квітня 2026 року, захисник Бойко Ю.А. в інтересах ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову Обухівського районного суду Київської області від 20 квітня 2026 року скасувати, провадження у справі закрити у зв`язку з відсутністю у її діях складу адміністративного правопорушення.

Апелянт обґрунтовує свої доводи тим, що висновки суду першої інстанції про її винуватість не відповідають фактичним обставинам, оскільки з протоколу про адміністративне правопорушення не вбачається у чому саме полягало ухилення ОСОБА_1 від виконання обов`язків щодо виховання її дитини - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не вказано які саме обов`язки, передбачені ст. 150 СК України, апелянт не виконала.

Заслухавши доповідь судді, дослідивши наявні у справі докази, перевіривши доводи апеляційної скарги, вважаю, що апеляційну скаргу слід задовольнити з наступних підстав.

Нормами ст.280 КУпАП визначено, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст.245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Вирішуючи справу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 , суд першої інстанції наведених вимог закону не дотримався.

Обґрунтовуючи висновок про доведеність винності ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП, суд першої інстанції в оскаржуваній постанові послався на докази: дані, які містяться в протоколі про адміністративне правопорушення серії ВАД № 9666627 від 24.02.2026 року; свідоцтво про народження, з якого вбачається, що дванадцятирічний ОСОБА_2 є сином ОСОБА_1 ; протокол прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію від 23.02.2026 року.

На переконання суду апеляційної інстанції, зазначені докази не містять об`єктивних даних, які свідчили б про ухилення ОСОБА_1 від виконання батьківських обов`язків.

Так, протокол містить виклад фактичних обставин, зафіксованих особою, уповноваженою на його складання; свідоцтво про народження підтверджує наявність родинних зв`язків між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ; заява про злочин є зверненням особи до правоохоронних органів щодо порушення її законних прав та інтересів, а також заподіяння їй фізичної та моральної шкоди.

Дослідивши наявні докази, на переконання суду апеляційної інстанції, суд першої інстанції належним чином не дотримався вимог ст.ст.7, 245, 252, 280 КУпАП, внаслідок чого дійшов необґрунтованого висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.184 КУпАП.

Так, частиною 1 статті 184 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей.

Апеляційний суд зауважує, що за змістом закону протокол про адміністративне правопорушення, пояснення особи, тощо є документами, що офіційно засвідчують подію адміністративного правопорушення і у розуміння ст.251 КУпАП є джерелом доказів, на основі яких ґрунтується повне, всебічне і об`єктивне з`ясування обставин справи та правильне її вирішення.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, зокрема з протоколу про адміністративне правопорушення від серії ВАД № 9666627 від 24.02.2026 року особою, уповноваженою на складання протоколу, не відображено в чому саме проявилася об`єктивна сторона вчиненого ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП, зокрема діяння (дії чи бездіяльність), що вказують на те, що ОСОБА_1 як мати ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків щодо виховання сина ОСОБА_2 (які саме дії вчинила чи не вчиняла ОСОБА_1 , спрямовані на ухилення від виконання батьківських обов`язків), як цього вимагає диспозиція ч.1 ст.184 КУпАП.

Крім того, сам факт конфліктної поведінки дитини не доводить ухилення батьків від виконання обов`язків щодо її виховання, необхідно довести саме неналежне виконання батьківських обов`язків, а не лише факт конфлікту.

Також, апеляційний суд звертає увагу і на те, що диспозиція ч.1 ст.184 КУпАП є бланкетною (тобто має відсильний характер до інших нормативних актів). Разом з цим, згідно змісту протоколу про адміністративне правопорушення від 01.03.2024 року жодне посилання в ньому на порушення ОСОБА_1 батьківських обов`язків, у тому числі визначених ст. 150 Сімейного Кодексу, відсутнє.

З урахуванням наведеного та встановлених судом апеляційної інстанції обставин, протокол про адміністративне правопорушення серії ВАД № 9666627 від 24.02.2026 року щодо ОСОБА_1 за ч.1 ст.184 КУпАП, в розумінні ст.251 КУпАП, є недопустимим доказом, оскільки процедуру його складення проведено з істотними порушеннями вимог ст.255 КУпАП.

Водночас із наданих стороною захисту доказів, отриманих під час опитування малолітніх ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , вбачається, що між ними протягом тривалого часу існують дружні відносини: вони разом катаються на велосипедах, проводять час, граючи в телефонні ігри. При цьому ОСОБА_3 зазначив, що ОСОБА_4 не бажав настання наслідків, пов`язаних із його травмуванням.

Отже, аналізуючи докази в справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , апеляційний суд дійшов висновку, що є обґрунтований сумнів того, що ОСОБА_1 ухиляється від виконання батьківських обов`язків щодо неповнолітнього сина.

З огляду на викладене, суд першої інстанції, вирішуючи справу, допустив неповноту судового розгляду, викладені в оскарженій постанові висновки щодо наявності в діях ОСОБА_1 ознак адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.184 КУпАП, не ґрунтуються на належно перевірених та допустимих доказах.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 року № 23-рп/2010 адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах, в тому числі, і закріпленої в статті 62 Конституції України презумпції невинності.

Відповідно до статті 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Згідно з п.1 ч.1 ст.247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю у діях особи складу адміністративного правопорушення.

Отже, сукупністю досліджених доказів в справі про адміністративне правопорушення не доведено винуватість ОСОБА_1 за ч.1 ст.184 КУпАП поза розумним сумнівом, тому апеляційний суд вважає необхідним постанову Обухівського районного суду Київської області від 20 квітня 2026 року скасувати, а провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 184 КУпАП - закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю в її діях складу даного адміністративного правопорушення,

Керуючись ст.ст. 294 КУпАП, суддя, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу захисника Бойка Юрія Анатолійовича в інтересах ОСОБА_1 задовольнити, постанову Обухівського районного суду Київської області від 20 квітня 2026 року, якою ОСОБА_1 визнано винуватою у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.184 КУпАП, скасувати, провадження у справі закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю в діях ОСОБА_1 події та складу адміністративного правопорушення.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя

Київського апеляційного суду О. М. Сітайло

Справа № 33/824/2741/2026 Головуючий суддя у 1-й інстанції: Кравченко М.В.

Суддя в апеляційній інстанції: Сітайло О.М.