Постанова від 12 липня 2026 р. у справі №761/6568/26 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 33/824/2922/2026 Головуючий суддя у суді першої інстанції: Притула Н.Г.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 липня 2026 року суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду Сітайло О.М., за участю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Шевченківського районного суду міста Києва від 27 квітня 2026 року, -

В С Т А Н О В И Л А:

Постановою судді Шевченківського районного суду міста Києва від 27 квітня 2026 року ОСОБА_1 визнано винуватою у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п`ятдесят) грн.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 06.02.2026 року о 10 год. 25 хв., в м. Києві на вул. Павлівській, 22, керуючи автомобілем «Nissan Juke», державний номерний знак НОМЕР_1 , розпочинаючи рух, не переконалась в безпечності маневру, не врахувала погодних умов та здійснила наїзд на припаркований транспортний засіб «Volkswagen Golf», державний номер НОМЕР_2 , в результаті ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження. Своїми діями ОСОБА_1 порушила вимоги п. 10.1 ПДР України та вчинила правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП.

Не погоджуючись із постановою Шевченківського районного суду міста Києва від 27 квітня 2026 року, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Шевченківського районного суду міста Києва від 27 квітня 2026 року, провадження про притягнення її до адміністративної відповідальності закрити за відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

Апелянт уважає, що дана постанова є незаконною, судом не були дослідженні всі докази та фактичні обставини справи; паркувальний майданчик, на якому знаходився транспортний засіб ОСОБА_1 , не відноситься до автомобільної дороги відповідно ПДР України, тому ОСОБА_1 не була учасником дорожнього руху. Крім того, у протоколі про адміністративне правопорушення адреса місця вчинення ДТП вказано неправильно. На переконання апелянта саме через неналежне виконання комунальними службами своїх обов`язків (сніг своєчасно не прибирали, він танув та повторно замерзав, унаслідок чого дорожнє покриття перетворилося на суцільну крижану поверхню) сталася дана дорожньо-транспортна пригода.

Заслухавши доповідь судді, пояснення ОСОБА_1 , вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги.

Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №584476 від 06.02.2026 року ОСОБА_1 06.02.2026 року о 10 год. 25 хв., в м. Києві на вул. Павлівській, 22, керуючи автомобілем «Nissan Juke», державний номерний знак НОМЕР_1 , розпочинаючи рух, не переконалась в безпечності маневру, не врахувала погодних умов та здійснила наїзд на припаркований транспортний засіб «Volkswagen Golf», державний номер НОМЕР_2 , в результаті ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження. Своїми діями ОСОБА_1 порушила вимоги п. 10.1 ПДР України та вчинила правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП.

У письмових поясненнях ОСОБА_1 повідомила, що 06 лютого 2026 року, керуючи автомобілем «Nissan Juke», д. н. з. НОМЕР_1 , виїжджала з парковки в напрямку вул. Павлівської, 23. Під час виїзду через обледенілу дорогу та нечищений сніг її автомобіль понесло на припаркований перед нею транспортний засіб «Volkswagen Golf», д. н. з. НОМЕР_2 .

Потерпілий ОСОБА_2 у своїх поясненнях зазначив, що 06 лютого 2026 року поблизу вул. Павлівської, 23, залишив припаркований автомобіль; після спрацювання сигналізації повернувся і побачив, що в його автомобіль в`їхав інший транспортний засіб «Nissan Juke», д.н.з. НОМЕР_1 .

Дослідивши та оцінивши докази у справі, а саме: протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 584476 від 06.02.2026 року, пояснення ОСОБА_1 , пояснення потерпілого ОСОБА_2 , фотоматеріали з місця дорожньо-транспортної пригоди, на яких зафіксовано фактичні обставини події безпосередньо після її вчинення, а також дані схеми ДТП, суд апеляційної інстанції, керуючись положеннями статей 251, 252 КУпАП, дійшов висновку про доведеність порушення ОСОБА_1 вимог пункту 10.1 Правил дорожнього руху України та, відповідно, про наявність у її діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП.

Відповідно до пункту 1.10 Правил дорожнього руху України учасником дорожнього руху є особа, яка бере безпосередню участь у процесі руху на дорозі як пішохід, водій, пасажир, погонич тварин, велосипедист, а також особа, яка рухається в кріслі колісному.

Отже, ОСОБА_1 , виїжджаючи з паркувального місця та здійснюючи керування транспортним засобом, безпосередньо брала участь у процесі дорожнього руху, а тому була учасником дорожнього руху та, як водій, зобов`язана була дотримуватися вимог Правил дорожнього руху України.

Доводи апелянта про те, що дорожньо-транспортна пригода сталася внаслідок неналежного виконання комунальними службами своїх обов`язків, зокрема неприбирання льоду з території автомобільної стоянки, а тому вина ОСОБА_1 у вчиненні ДТП відсутня, суд апеляційної інстанції вважає необґрунтованими.

Згідно з пунктом 10.1 Правил дорожнього руху України перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху.

Установлені у справі обставини свідчать про те, що під час виїзду з паркувального місця ОСОБА_1 не врахувала дорожню обстановку, зокрема стан дорожнього покриття, та не обрала спосіб здійснення маневру, який би забезпечував його безпечне виконання. Унаслідок цього вона не впоралася з керуванням транспортним засобом та допустила зіткнення з іншим транспортним засобом.

Таким чином, наявність снігу чи льоду на дорожньому покритті сама по собі не звільняла водія від обов`язку, передбаченого пунктом 10.1 Правил дорожнього руху України, перед початком руху переконатися у безпечності маневру та врахувати дорожню обстановку. Навпаки, несприятливий стан дорожнього покриття зумовлював необхідність проявити підвищену обережність, відповідним чином оцінити дорожню обстановку та обрати безпечний спосіб виконання маневру.

За наявності відповідних правових підстав дії або бездіяльність комунальних служб щодо утримання території стоянки можуть бути оскаржені в установленому законом порядку. Водночас такі обставини не виключають обов`язку водія дотримуватися вимог Правил дорожнього руху України та не спростовують встановлених у цій справі обставин щодо порушення ОСОБА_1 вимог пункту 10.1 ПДР України.

Посилання апелянта на те, що у протоколі про адміністративне правопорушення зазначено іншу адресу місця дорожньо-транспортної пригоди, є неспроможними, оскільки судом апеляційної інстанції дана обставина ретельно з`ясовувалась і свого підтвердження не знайшла.

Крім того, дана обставина не впливає на висновки суду першої інстанції про доведеність винності ОСОБА_1 у вчиненні ДТП з огляду на наявність належних і допустимих доказів, які суд безпосередньо дослідив і дав їм належну оцінку у їх сукупності.

Зазначена розбіжність у відомостях щодо адреси місця події сама по собі не свідчить про відсутність події адміністративного правопорушення та не спростовує інших доказів, досліджених судом, зокрема фотоматеріалів, схеми ДТП, пояснень учасників події та інших матеріалів справи, які у своїй сукупності дають можливість встановити фактичні обставини дорожньо-транспортної пригоди та місце її вчинення.

Зокрема, місце події апелянтом не оспорюється, а лише його поштова адреса.

За таких обставин доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду щодо наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП.

Отже, суд першої інстанції, дотримуючись вимог ст. ст. 251, 252 КУпАП, повно, всебічно та об`єктивно дослідив всі обставини справи в їх сукупності, дав оцінку кожному доказу із наведенням відповідних мотивів та дійшов обґрунтованого висновку про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, належним чином вмотивувавши своє рішення. З такими висновками погоджується і суд апеляційної інстанції.

Враховуючи викладене, вважаю, що апеляційну скаргу ОСОБА_1 слід залишити без задоволення, а постанову Шевченківського районного суду міста Києва від 27 квітня 2026 року - без зміни.

На підставі викладеного, керуючись ст.294 КУпАП України, суддя,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Шевченківського районного суду міста Києва від 27 квітня 2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП - без зміни.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя

Київського апеляційного суду О.М. Сітайло