Рішення від 07 жовтня 2026 р. у справі №756/7243/22 — Оболонський районний суд міста Києва

08.10.2026 Справа № 756/7243/22

Справа № 756/7243/22

Провадження № 2/756/71/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 жовтня 2026 року м. Київ

Оболонський районний суд міста Києва у складі:

головуючої судді - Тихої О.О.,

за участю секретаря судового засідання - Лук`янової Л.В.,

представника позивача - Невкритого В.Ю.,

представника третьої особи ОСОБА_2 - Демченка І.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект», треті особи: Реєстраційна служба Головного територіального управління юстиції у місті Києві, ОСОБА_2 , про скасування рішення про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно,

У С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 через представника - адвоката Невкритого В.Ю. звернулася до Оболонського районного суду міста Києва із зазначеною позовною заявою, в якій, з урахуванням її редакції від 03.10.2022, просила: поновити строк для подання позовної заяви; скасувати державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 за Товариством з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» (далі - ТОВ «Кей-Колект») (номер запису про право власності 8873966 від 19.02.2015).

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовувала тим, що на підставі договору купівлі-продажу від 15.04.2008 вона, на той час ОСОБА_3 , набула право власності на зазначену квартиру. Того ж дня квартиру передано в іпотеку Акціонерному комерційному інноваційному банку «УкрСиббанк» на забезпечення виконання зобов`язань за договором про надання споживчого кредиту № 11333486000. Після розірвання шлюбу 11.08.2012 їй присвоєно прізвище ОСОБА_3 .

Із витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 26.02.2015 позивачу стало відомо, що з 19.02.2015 власником квартири є ТОВ «Кей-Колект», право власності якого зареєстровано на підставі договору іпотеки № 82964 від 15.04.2008 та виписки з договору відступлення прав вимоги.

На думку позивача, рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності на квартиру за ТОВ «Кей-Колект» є незаконним, оскільки п. 5.2 договору іпотеки передбачено позасудове врегулювання шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки лише на підставі окремого договору про задоволення вимог іпотекодержателя, який між сторонами не укладався і державному реєстратору не подавався. Позивач також зазначила, що не отримувала повідомлення про відступлення права вимоги та про намір звернути стягнення на предмет іпотеки, договір факторингу № 4 від 11.06.2012 передбачав перехід лише прав грошової вимоги, копії договорів подавалися державному реєстратору не в повному обсязі, а ТОВ «Кей-Колект» не мало генеральної ліцензії Національного банку України на здійснення валютних операцій.

Постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.07.2015 у справі № 826/7122/15, якою рішення державного реєстратора було визнано протиправним і скасовано, постановою Великої Палати Верховного Суду від 28.08.2018 скасована з закриттям провадження у зв`язку з порушенням правил юрисдикції, що, за твердженням позивача, змусило її звернутися до суду в порядку цивільного судочинства. З повними текстами договору факторингу та договору відступлення прав вимоги представник позивача ознайомився у лютому 2022 року під час розгляду справи № 756/5293/21, що, на переконання позивача, є підставою для поновлення строку звернення до суду з даним позовом.

Ухвалою судді Оболонського районного суду міста Києва від 12.09.2022 відмовлено у задоволенні клопотання позивача про звільнення від сплати судового збору, позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою судді Оболонського районного суду міста Києва від 11.10.2022 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.11.2022 справу для розгляду передано судді Тихій О.О.

28.12.2022 до суду надійшли заперечення ТОВ «Кей-Колект» на позовну заяву, в яких представник відповідача просив у задоволенні позову відмовити. Зазначив, що на підставі договору факторингу № 4 від 11.06.2012 та договору відступлення прав вимоги за договорами іпотеки від 11.06.2012 ТОВ «Кей-Колект» набуло усі права кредитора за кредитним договором і права іпотекодержателя за договором іпотеки, включно з правом задовольнити свої вимоги шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки в позасудовому порядку. За п. 7.6 кредитного договору позичальник надала банку згоду на передачу його прав третій особі без додаткової згоди. Застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в розділі 5 договору іпотеки, за ст. 36 Закону України «Про іпотеку» прирівнюється до договору про задоволення вимог іпотекодержателя, а тому є належною правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на предмет іпотеки відповідно до ст. 37 цього Закону. Набуття фактором права вимоги за кредитним договором в іноземній валюті не потребувало генеральної ліцензії Національного банку України. Крім того, представник відповідача заявив про сплив позовної давності, оскільки про реєстрацію за ТОВ «Кей-Колект» права власності іпотечне майно позивач дізналася 26.02.2015, а після закриття провадження в адміністративній справі 28.08.2018 звернулася до суду лише у жовтні 2022 року.

11.05.2023 представник позивача подав пояснення на заперечення ТОВ «Кей-Колект», у яких підтримав доводи позовної заяви та послався на практику Верховного Суду щодо застосування ст. 36, 37 Закону України «Про іпотеку».

Представник третьої особи ОСОБА_2 - адвокат Ушакова Т.Є. подала пояснення від 15.05.2023, в яких просила у задоволенні позову відмовити. Зазначила, що власником квартири АДРЕСА_1 з 08.07.2021 є ОСОБА_2 , яка набула її на підставі договору купівлі-продажу, укладеного з ТОВ «Кей-Колект». Отже, на час звернення до суду ТОВ «Кей-Колект» не є власником спірної квартири, а вимога про скасування державної реєстрації права власності, якого у відповідача немає, не є ефективним способом захисту і заявлена до неналежного відповідача. Позивач не спростувала наявності в неї невиконаного кредитного зобов`язання, забезпеченого іпотекою, та пропустила строк позовної давності.

Ухвалою суду від 19.05.2023 задоволено клопотання представника позивача та витребувано у Міністерства юстиції України копію реєстраційної справи щодо реєстрації права власності на спірну квартиру за ТОВ «Кей-Колект».

Ухвалою суду від 06.09.2023 витребувано у Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) належним чином засвідчену копію зазначеної реєстраційної справи.

06.10.2023 з Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) надійшли корпії матеріалів реєстраційної справи № 584517080000 на 69 арк.

Ухвалою суду від 31.10.2023, занесеною до протоколу судового засідання, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Ухвалою суду від 15.01.2024 провадження у справі зупинено до набрання законної сили рішенням у цивільній справі № 757/38367/23-ц за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «УкрСиббанк», ТОВ «Кей-Колект» про визнання недійсними договору факторингу та договору відступлення прав вимоги.

Ухвалою суду від 18.11.2025 провадження у справі поновлено.

23.03.2026 до суду надійшла заява представника третьої особи ОСОБА_2 - адвоката Демченка І.П., в якій він просив у задоволенні позову відмовити, оскільки державна реєстрація не створює права власності, а скасування запису в реєстрі не вирішує спору про право на квартиру.

Крім того, 02.04.2026 представником третьої особи ОСОБА_2 - адвокатом Демченком І.П. подано до суду заяву про сплив позовної давності та відмову у позові. Зазначив, що позивач просить скасувати державну реєстрацію права власності, проведену 19.02.2015, тобто з пропуском трирічного строку, а посилання на неможливість раніше ознайомитися з документами суперечать усталеній судовій практиці.

У судовому засіданні представник позивача - адвокат Невкритий В.Ю. позовні вимоги підтримав з мотивів, наведених у позовній заяві, та просив їх задовольнити.

Представник третьої особи ОСОБА_2 - адвокат Демченко І.П. проти позову заперечував з мотивів, наведених у поясненнях і заявах третьої особи, та просив у задоволенні позову відмовити.

Представники відповідача та третьої особи у судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Суд, заслухавши учасників справи, дослідивши матеріали справи, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

На підставі договору купівлі-продажу квартири від 15.04.2008, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Морозовою С.В., ОСОБА_3 (після розірвання шлюбу 11.08.2012 - ОСОБА_1 ) набула право власності на квартиру АДРЕСА_1 , що підтверджується копією зазначеного договору та копією свідоцтва про розірвання шлюбу.

15.04.2008 між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» та ОСОБА_3 укладено договір про надання споживчого кредиту № 11333486000, за умовами якого банк зобов`язався надати позичальнику кредит в іноземній валюті у сумі 160 000 доларів США, що підтверджується копією кредитного договору, яка міститься в реєстраційній справі.

На забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором 15.04.2008 між банком та ОСОБА_3 укладено договір іпотеки № 82964, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Морозовою С.В. та зареєстрований у реєстрі за № 10175, предметом якого є зазначена квартира. Того ж дня до Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна внесено запис про заборону № 7023707, що вбачається з інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 25.02.2015 № 34164547.

11.06.2012 між Публічним акціонерним товариством «УкрСиббанк» та ТОВ «Кей-Колект» укладено договір факторингу № 4 та договір відступлення прав вимоги за договорами іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Саєнко Е.В. за реєстровими № 2459-2460. Згідно з витягами з додатків № 1 до зазначених договорів до ТОВ «Кей-Колект» перейшли права вимоги за кредитним договором № 11333486000 від 15.04.2008 та за договором іпотеки від 15.04.2008, укладеними з ОСОБА_3

АТ «УкрСиббанк» направило ОСОБА_5 повідомлення від 20.06.2012 № 12-21/15225 про відступлення прав вимоги за кредитним договором на користь ТОВ «Кей-Колект».

28.12.2012 до Державного реєстру іпотек внесено запис про іпотеку № 13454538, в якому іпотекодержателем квартири зазначено ТОВ «Кей-Колект», що вбачається з інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 25.02.2015 № 34164662.

ТОВ «Кей-Колект» направило ОСОБА_5 повідомлення від 12.11.2013 № 1506-ЮР про намір звернути стягнення на предмет іпотеки, в якому зазначило розмір заборгованості за кредитним договором станом на 12.11.2013 - 199 215,61 доларів США та запропонувало погасити її протягом тридцяти днів з моменту отримання листа. У матеріалах реєстраційної справи наявне рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення № 0315042659143, з якого убачається, що повідомлення про намір звернути стягнення на предмет іпотеки позивач отримала 31.12.2013.

19.02.2015 представник ТОВ «Кей-Колект» за довіреністю подав до Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві заяву про державну реєстрацію права власності на квартиру, зареєстровану за № 10294964, до якої додано, зокрема, договір іпотеки, кредитний договір, договір факторингу, договір відступлення прав вимоги, повідомлення про відступлення права вимоги, повідомлення про намір звернути стягнення та довідку-розрахунок заборгованості станом на 09.01.2015, що вбачається з картки прийому заяви № 19481381.

Рішенням державного реєстратора прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України Марченка О.А. від 25.02.2015 № 19619255 проведено державну реєстрацію права власності на квартиру за ТОВ «Кей-Колект». Згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 26.02.2015 № 34220189 запис про право власності № 8873966 внесено 19.02.2015, підставою виникнення права власності зазначено договір іпотеки № 82964 від 15.04.2008 та виписку з договору відступлення прав вимоги від 26.10.2014 № 4701.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.07.2015 у справі № 826/7122/15, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 24.09.2015, визнано протиправним і скасовано рішення державного реєстратора від 25.02.2015 № 19619255. Постановою Великої Палати Верховного Суду від 28.08.2018 зазначені судові рішення скасовано, провадження у справі закрито у зв`язку з порушенням правил юрисдикції адміністративних судів.

08.07.2021 між ТОВ «Кей-Колект» та ОСОБА_2 укладено договір купівлі-продажу квартири, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Легкобитом С.О. та зареєстрований у реєстрі за № 1706, за яким ОСОБА_2 придбала спірну квартиру.

Згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 08.07.2021 № 265084483 право власності ОСОБА_2 на квартиру зареєстровано 08.07.2021, номер запису про право власності 42895327, підстава - договір купівлі-продажу від 08.07.2021 № 1706.

Рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 21.12.2022 у справі № 756/5293/21, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 30.08.2023 та постановою Верховного Суду від 26.11.2025 (провадження № 61-18222св23), відмовлено, зокрема, у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до ТОВ «Кей-Колект», ОСОБА_2 про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири від 08.07.2021 та скасування рішення про державну реєстрацію права власності на квартиру за ОСОБА_2 .

Рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 13.05.2025 у справі № 757/38367/23-ц, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 29.07.2025, відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «УкрСиббанк», ТОВ «Кей-Колект», третя особа: ОСОБА_2 , про визнання недійсними в частині договору факторингу та договору відступлення прав вимоги за договорами іпотеки. Рішення набрало законної сили 29.07.2025.

Відповідно до ст. 4, 5 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Згідно зі ст. 12, 13, 81 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно з ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

У справі № 757/38367/23-ц брали участь ті самі особи, що й у цій справі: ОСОБА_1 , ТОВ «Кей-Колект» та ОСОБА_2 . Рішенням у зазначеній справі, яке набрало законної сили, встановлено, що договір факторингу № 4 від 11.06.2012 та договір відступлення прав вимоги за договорами іпотеки від 11.06.2012 відповідають вимогам ЦК України та Закону України «Про іпотеку»; за п. 1.2 договору відступлення прав вимоги до ТОВ «Кей-Колект» перейшли всі права іпотекодержателя за іпотечним договором № 82964 від 15.04.2008, укладеним з ОСОБА_5 , включаючи право звернення стягнення на предмет іпотеки; набуття ТОВ «Кей-Колект» права вимоги за кредитним договором в іноземній валюті не потребувало генеральної ліцензії Національного банку України; повідомлення про відступлення прав вимоги від 20.06.2012 позивач отримала особисто 03.07.2012.

За таких обставин доводи позивача про отримання ТОВ «Кей-Колект» лише права грошової вимоги, без права звернення стягнення на предмет іпотеки, про відсутність у ТОВ «Кей-Колект» генеральної ліцензії Національного банку України та про неповідомлення її про відступлення права вимоги повторного дослідження не потребують і не можуть бути підставою для задоволення позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно з ч. 3 ст. 26 зазначеного Закону у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються.

Відповідно до ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним. Підстави та межі витребування майна від добросовісного набувача визначені ст. 388 ЦК України.

У постанові Верховного Суду від 11.09.2024 у справі № 760/23802/19 (провадження № 61-528св24), ухваленій у подібних правовідносинах, коли іпотекодержатель звернув стягнення на предмет іпотеки в позасудовому порядку шляхом реєстрації за ним права власності, а згодом відчужив квартиру кінцевому набувачу, зазначено:

«У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними. Власник з дотриманням вимог статей 387 і 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання наступних рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника» (п. 36).

«Судове рішення про задоволення вимоги про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав є підставою для державної реєстрації права власності за позивачем тільки за умови, що на час вчинення реєстраційної дії це право зареєстроване за відповідачем, а не за іншою особою» (п. 37).

«…оскарження рішення про позасудове звернення стягнення на предмет іпотеки може бути належним способом захисту тоді, якщо майно не відчужене іпотекодержателем; якщо ж правовідносини сторін щодо спірного майна не мають договірного характеру, і це майно було відчужене іншій особі, то вимога про визнання незаконними дій щодо реєстрації права власності на предмет іпотеки, визнання протиправним і скасування рішення про таку реєстрацію є неефективними способами захисту» (п. 39).

«Оскільки іпотекодержатель звернув стягнення на предмет іпотеки (квартиру) у позасудовому порядку та надалі відчужив це майно кінцевому набувачу, який зареєстрував за собою право власності на нього, ефективним способом захисту прав та інтересів позивачки на квартиру є виключно позов про витребування її з володіння кінцевого набувача» (п. 40).

У зазначеній постанові Верховний Суд послався на висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в постановах від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18), від 09.11.2021 у справі № 466/8649/16-ц (провадження № 14-93цс20), від 21.12.2022 у справі № 914/2350/18 (914/608/20) (провадження № 12-83гс21).

У постанові Верховного Суду від 20.10.2021 у справі № 509/3995/15 (провадження № 61-7070св20) зазначено: «Належним відповідачем має бути така особа, за рахунок якої можливо задовольнити позовні вимоги. Суд захищає порушене право чи охоронюваний законом інтерес позивача саме від відповідача. Якщо позовна вимога заявлена до особи, яка не є учасником спірних правовідносин (тобто, не до тієї особи, яка має відповідати за цією вимогою), така особа є неналежним відповідачем».

Приватно-правовими нормами визначене обмежене коло підстав відмови у судовому захисті цивільного права та інтересу особи, до яких, зокрема, належать необґрунтованість позовних вимог (встановлена судом відсутність порушеного права або охоронюваного законом інтересу позивача), зловживання матеріальними правами, обрання позивачем неналежного способу захисту його порушеного права/інтересу, сплив позовної давності (постанови Верховного Суду від 08.11.2023 у справі № 761/42030/21 (провадження № 61-12101св23), Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 11.12.2023 у справі № 607/20787/19 (провадження № 61-11625сво22)).

Судом встановлено, що на час звернення позивача до суду 05.09.2022 спірна квартира вже вибула з власності ТОВ «Кей-Колект»: право власності на неї з 08.07.2021 зареєстровано за ОСОБА_2 на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу від 08.07.2021 № 1706. Вимоги ОСОБА_1 про визнання цього договору недійсним та про скасування державної реєстрації права власності ОСОБА_2 залишені без задоволення рішенням суду у справі № 756/5293/21, яке набрало законної сили. Відомості про право власності ТОВ «Кей-Колект» на квартиру за записом № 8873966 станом на час розгляду справи не є актуальними.

Позивач просить скасувати державну реєстрацію права власності на квартиру лише за ТОВ «Кей-Колект». Вимог щодо права власності ОСОБА_2 , зокрема вимоги про витребування квартири з чужого незаконного володіння, позивач у цій справі не заявила, ОСОБА_2 бере участь у справі як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору. Матеріали справи не містять клопотань позивача про заміну неналежного відповідача чи про залучення ОСОБА_2 до участі у справі як співвідповідача в порядку ст. 51 ЦПК України, хоча про відчуження квартири ОСОБА_2 позивачу було відомо на час подання позову, оскільки остання зазначена третьою особою вже в позовній заяві.

Скасування державної реєстрації права власності за ТОВ «Кей-Колект», право якого на квартиру припинилося ще до звернення позивача до суду, не призведе до поновлення права власності позивача, не вплине на зареєстроване право власності ОСОБА_2 і не забезпечить позивачу можливості володіти, користуватися та розпоряджатися квартирою. Отже, обраний позивачем спосіб захисту не є ефективним, а ТОВ «Кей-Колект» за заявленою вимогою не може забезпечити відновлення права, за захистом якого звернулася позивач.

Обрання позивачем неналежного та неефективного способу захисту є самостійною підставою для відмови в позові. З огляду на це доводи сторін щодо правомірності рішення державного реєстратора від 25.02.2015 № 19619255, зокрема щодо змісту застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в договорі іпотеки, необхідності укладення окремого договору про задоволення вимог іпотекодержателя, дотримання процедури звернення стягнення на предмет іпотеки та повноти документів, поданих державному реєстратору, на результат вирішення спору не впливають і окремої оцінки не потребують.

Докази, подані представником третьої особи ОСОБА_2 разом із клопотанням від 29.01.2026 (щодо реєстрації місця проживання осіб у спірній квартирі та стану заборгованості за житлово-комунальні послуги), не стосуються предмета доказування у цій справі, а тому відповідно до ч. 4 ст. 77 ЦПК України судом до уваги не беруться.

Щодо заяв про застосування позовної давності суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 256, 257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно з ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Згідно з ч. 1 ст. 48 ЦПК України сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач.

У постанові Верховного Суду від 15.03.2018 у справі № 220/606/16-ц (провадження № 61-4825св18) зазначено: «Третя особа не є стороною у спорі, а лише особою, яка бере участь у справі. Таким чином, заявити про застосування позовної давності може лише відповідач, його представник, або особи, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб». Аналогічний висновок викладено в постанові Верховного Суду від 01.08.2018 у справі № 133/1866/14-ц (провадження № 61-1212св17).

ОСОБА_2 бере участь у справі як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, і стороною у спорі не є. Тому заява її представника від 11.03.2026 про застосування позовної давності правових наслідків, передбачених ч. 4 ст. 267 ЦК України, не породжує.

Про сплив позовної давності також заявив відповідач ТОВ «Кей-Колект» у запереченнях на позовну заяву від 21.12.2022. Водночас, як зазначила Велика Палата Верховного Суду в постанові від 22.05.2018 у справі № 369/6892/15-ц (провадження № 14-96цс18), «перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстави його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності за відсутності поважних причин її пропущення, наведених позивачем».

Оскільки в позові відмовлено з підстав обрання позивачем неефективного способу захисту, позовна давність до спірних правовідносин не застосовується, а клопотання позивача про поновлення строку звернення до суду та питання про поважність причин пропуску позовної давності вирішенню не підлягають. З цих самих підстав не може бути задоволене і прохання представника третьої особи відмовити в позові через сплив позовної давності.

Вирішуючи справу, суд враховує, що, як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі «Проніна проти України» від 18.07.2006, заява № 63566/00, § 23).

За таких обставин суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог; інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі відмови в позові покладаються на позивача. Оскільки у задоволенні позову відмовлено, судовий збір у розмірі 992,40 грн, сплачений позивачем, залишається за позивачем.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 4, 5, 12, 13, 48, 51, 76-82, 89, 141, 223, 259, 263-265, 268, 273, 354, 355 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект», треті особи: Реєстраційна служба Головного територіального управління юстиції у місті Києві, ОСОБА_2 , про скасування рішення про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно - відмовити.

Витрати позивача ОСОБА_1 по сплаті судового збору у розмірі 992,40 грн покласти на позивача.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на його апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ).

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» (код ЄДРПОУ 37825968, місцезнаходження: 01103, м. Київ, вул. Менделєєва, 12, оф. 94/1).

Третя особа: Реєстраційна служба Головного територіального управління юстиції у місті Києві (код ЄДРПОУ 34481907, місцезнаходження: 01001, м. Київ, пров. Музейний, 2-Д).

Третя особа: ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ).

Суддя О.О. Тиха