Постанова від 06 жовтня 2026 р. у справі №757/2974/26-ц — Київський апеляційний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 жовтня 2026 року м. Київ

Справа №757/2974/26-ц

Апеляційне провадження №22-ц/824/10690/2026

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача: Соколової В.В.

суддів: Желепи О.В., Нежури В.А.

за участю секретаря Липченко О.С.

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Арома Юкрейн» на ухвалу Печерського районного суду міста Києва про закриття провадження у справі, постановлену під головуванням судді Остапчук Т.В. 01 квітня 2026 року в м. Київ,

у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Арома Юкрейн» до Держави України в особі Офісу Генерального прокурора, Держави України в особі Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В

Короткий зміст позовних вимог.

У січні 2026 року ТОВ «Арома Юкрейн» звернулося у суд із позовом до Держави України в особі Офісу Генерального прокурора, Держави України в особі Державної казначейської служби України про стягнення 2 500 000 грн моральної шкоди.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції.

Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 01 квітня 2026 року провадження у справі за позовом ТОВ «Арома Юкрейн» до Держави України в особі Офісу Генерального прокурора, Держави України в особі Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди - закрито.

Ухвала мотивована тим, що ТОВ «Арома Юкрейн» просить стягнення моральної шкоди, завданої діями суб`єкта владних повноважень, така вимога не об`єднана з вимогою вирішити публічно-правовий спір і за своїм суб`єктним складом підпадає під дію статті 4 ГПК України, а тому зазначений спір підвідомчий господарському суду. Справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Враховуючи вищевикладене та положення пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України, суд прийшов до висновку про закриття провадження у справі.

Короткий зміст вимог і доводів апеляційної скарги.

Не погодилася із ухвалою суду першої інстанції позивач, його представником подано апеляційну скаргу, в якій заначено, що оскаржувана ухвала є незаконною та необґрунтованою.

В обґрунтування апеляційної скарги вказано, що суд першої інстанції не взяв до уваги, що в ч. 2 ст. 4 ГПК України та не з'ясував, що в ст. 20 ГПК України не зазначено справи про стягнення із Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету шляхом списання у безспірному порядку з Єдиного казначейського рахунку на користь юридичної особи коштів на відшкодування моральної шкоди, завданої уповноваженої особою органу державної влади.

Посилається на те, що суд першої інстанції не застосував вимоги п. 3 ч. 2 ст. 11 ЦК, де зазначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Звертає увагу, що відповідно до вимог ч. 1 ст. 15 ЦК кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, відповідно до п. 9 ч. 2 ст. 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди, а у ч. 1 ст. 20 ЦК України зазначено, що право на захист особа здійснює на свій розсуд.

На підставі викладеного, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Процесуальні дії учасників справи та суду.

У відзиві на апеляційну скаргу Офіс Генерального прокурора просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін.

Вважає, що суд першої інстанції повно та правильно встановив обставини, що мають значення для визначення юрисдикції спору. Дійшов правильного та обґрунтованого висновку про те, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

В судовому засіданні в режимі відеоконференції Білоконь А.В. в інтересах Офісу Генерального прокурора просила апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Представник ТОВ «Арома Юкрейн» в заяві від 18 вересня 2026 року просив про розгляд справи без їх участі.

Інші учасники справи в судове засідання не з`явились, про розгляд справи повідомлялися належним чином, причини своєї неявки не повідомили, тому колегія суддів, керуючись положеннями ч. 2 ст. 372 ЦПК України, вважає за можливе розглянути справу за їх відсутності.

Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, які з`явились в судове засідання, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість ухвали суду в межах апеляційного оскарження, колегія суддів виходить з такого.

Фактичні обставини справи.

У січні 2026 року ТОВ «Арома Юкрейн» звернулося у суд із позовом до Держави України в особі Офісу Генерального прокурора, Держави України в особі Державної казначейської служби України про стягнення 2 500 000 грн моральної шкоди.

Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 26 січня 2026 року відкрито провадження у справі та призначено її розглядом в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін в судове засідання (а.с. 16).

16 лютого 2026 року через підсистему Електронний суд надійшло клопотання Офісу Генерального прокурора про закриття провадження у справі.

Клопотання обґрунтовано тим, що спір у даній справі виник між юридичними особами та стосується стягнення шкоди, а тому в силу ст. 19 ЦПК України та ст. 20 ГПК України він не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства (а.с. 33-35).

Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 01 квітня 2026 року провадження у справі за позовом ТОВ «Арома Юкрейн» до Держави України в особі Офісу Генерального прокурора, Держави України в особі Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди - закрито.

Закриваючи провадження у справі районний суд виходив з того, що спір за своїм суб`єктним складом підпадає під дію ст. 4 ГПК України, а тому він підвідомчий господарському суду (а.с. 58-60).

Застосовані норми права.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Поняття «суд, встановлений законом» охоплює, зокрема, дотримання правил юрисдикції та підсудності. ЄСПЛ неодноразово наголошував: право на суд, встановлений законом, означає, що відповідний орган повинен мати компетенцію вирішувати питання, які належать до його повноважень, і діяти на основі принципу верховенства права (рішення у справі «Белілос проти Швейцарії», 29.04.1988; доповідь у справі «Занд проти Австрії», 12.10.1978).

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з ч.1 ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Статтею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Відповідно до частини другої статті 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Предметна та суб`єктна юрисдикція господарських судів, тобто сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції, визначена статтею 20 ГПК України у п. 15 ч. 1 якої визначена категорія справ - інші справи у спорах між юридичними особами, які здійснюють господарську діяльність, та/або фізичними особами - підприємцями.

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 червня 2022 року в справі № 357/5940/19 зазначено, що держава бере участь у справі через відповідний орган державної влади відповідно до його компетенції.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово визначала юрисдикцію розгляду спорів з державою за вимогами про відшкодування шкоди як таких, що є приватноправовими та підлягають розгляду в судах цивільної або господарської юрисдикції (в залежності від суб`єктного складу сторін), за умови, що такі вимоги не об`єднуються з вимогою вирішити публічно-правовий спір (постанови від 14 квітня 2020 року у справі № 925/1196/18, від 08 листопада 2019 року у справі № 454/1008/16-ц, від 27 лютого 2019 року у справі №405/4179/18, від 15 березня 2018 у справі № 461/1930/16-ц).

Аналогічний правовий висновок викладений і у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 27 червня 2018 року у справі №454/1668/17.

Мотиви, з яких виходить апеляційний суд

Виходячи з наведених норм чинного законодавства, в порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, в яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства, а предметом позову є цивільні права, які, на думку позивача, є порушеними, оспореними чи невизнаними.

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а по-друге, спеціальний суб`єктний склад цього спору, в якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа.

Оскаржуючи ухвалу суду першої інстанції про закриття провадження у справі, позивач акцентує увагу на тому, що чинне господарське законодавство не містить прямої вказівки на можливість розгляду господарськими судами позовів про відшкодування моральної шкоди на користь юридичної особи та стягнення з Державної казначейської служби за рахунок коштів державного бюджету. Проте цей довід є помилковим, оскільки критерієм розмежування судової юрисдикції у подібних справах є не окреме зазначення кожної можливої деліктної вимоги в тексті процесуального закону, а загальний характер спірних правовідносин та насамперед суб`єктний склад учасників.

У даній справі спір виник виключно між юридичною особою - ТОВ «Арома Юкрейн» та Державою в особі її уповноважених органів.

Доводи апеляційної скарги про необхідність застосування норм Цивільного кодексу України щодо права на захист та відшкодування моральної шкоди не спростовують висновків суду першої інстанції. Цивільне законодавство визначає матеріально-правові підстави виникнення обов`язку відшкодувати шкоду, однак саме по собі посилання на ці норми не змінює процесуальної природи спору та не наділяє суд загальної юрисдикції повноваженнями на розгляд спорів, які за своїм суб`єктним складом мають вирішуватися в іншому порядку.

Посилання позивача на те, що право на захист особа здійснює на власний розсуд, також не може бути прийняте до уваги. Диспозиційність у виборі способу захисту права не означає можливості на власний розсуд змінювати предметну чи суб`єктну юрисдикцію суду, визначену процесуальним законом. Обрання особою суду, який не має повноважень на розгляд конкретного спору, тягне за собою закриття провадження у справі.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджується з висновками районного суду, що товариство заявило вимогу до Держави України в особі Офісу Генерального прокурора, ДКС України лише про відшкодування моральної шкоди, така вимога не об`єднана з іншими вимогами і за своїм суб`єктним складом підпадає під дію ст.ст. 4,20 ГПК України, а тому зазначений спір підвідомчий господарському суду.

Отже, постановляючи оскаржувану у справі ухвалу, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами закону, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи. Оскільки, висновки суду відповідають фактичним обставинам справи, то підстави для скасування ухвали суду відсутні.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381- 384 ЦПК України, суд апеляційної інстанції

П О С Т А Н О В И В

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Арома Юкрейн» - залишити без задоволення.

Ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 01 квітня 2026 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 (тридцяти) днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя-доповідач: В.В. Соколова

Судді: О.В. Желепа

В.А. Нежура

Повний текст постанови складений 08 жовтня 2026 року.