Рішення від 11 жовтня 2026 р. у справі №756/2007/26 — Оболонський районний суд міста Києва

12.10.2026 Справа № 756/2007/26

Справа № 756/2007/26

Провадження № 2/756/4231/26

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 жовтня 2026 року м. Київ

Оболонський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді - Шролик І.С.,

секретар судового засідання - Дулина В.В..,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Публічного акціонерного товариства акціонерний банк «Укргазбанк» до ОСОБА_1 про стягнення штрафу за невиконання умов договору,

У С Т А Н О В И В :

Стислий виклад позовних вимог

06.01.2026 Публічне акціонерне товариство акціонерний банк «Укргазбанк» (далі - ПАТ АБ «Укргазбанк») через підсистему «Електронний суд» звернулося до Оболонського районного суду міста Києва із зазначеною позовною заявою, в якій просило стягнути з ОСОБА_1 на свою користь 730 300 грн штрафу за невиконання умов договору іпотеки.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що 27.02.2007 між АБ «Укргазбанк» та ОСОБА_2 укладено кредитний договір № 08/07/840, за умовами якого позичальнику надано кредит у розмірі 98670 доларів США строком до 27.02.2022.

На забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором між тими самими сторонами укладено договір іпотеки від 27.02.2007, предметом якого є майнові права на двокімнатну квартиру за договором про участь у фонді фінансування будівництва.

У зв`язку з неналежним виконанням позичальником кредитних зобов`язань рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 06.06.2011 із ОСОБА_2 стягнуто заборгованість та звернуто стягнення на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1 .

На стадії виконання цього рішення банку стало відомо, що ОСОБА_2 без його згоди відчужила квартиру ОСОБА_1 , у зв`язку з чим рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 08.09.2015 у справі № 756/5627/15-ц, зміненим рішенням Апеляційного суду м. Києва від 10.08.2016, звернуто стягнення на предмет іпотеки, що належить відповідачу.

На переконання позивача, відповідач як набувач предмета іпотеки в силу ст. 23 Закону України «Про іпотеку» набув статусу іпотекодавця з усіма його правами та обов`язками за договором іпотеки, зокрема обов`язком, передбаченим п. 3.3.10 договору іпотеки, негайно письмово повідомити іпотекодержателя про завершення будівництва предмета іпотеки та реєстрацію за собою права власності на нього з наданням відповідних доказів. Відповідач не повідомив банк про реєстрацію за собою права власності на квартиру та не надав доказів цього. Позивач вважає, що таке порушення є самостійною підставою для застосування передбаченої п. 4.5 договору іпотеки відповідальності у вигляді штрафу в розмірі вартості предмета іпотеки, визначеної п. 2.2 договору, тобто 730 300 грн.

Рух справи

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.02.2026 справу передано на розгляд судді Майбоженко А.М.

Ухвалою судді Оболонського районного суду міста Києва від 24.02.2026 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання, відповідачу встановлено п`ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали для подання відзиву на позовну заяву.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.08.2026 у зв`язку зі звільненням судді ОСОБА_3 у відставку справу передано на розгляд судді Шролик І.С.

Ухвалою судді від 06.08.2026 справу прийнято до провадження та призначено підготовче засідання на 11.08.2026.

Ухвалою суду від 11.08.2026 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 12.10.2026.

У встановлений строк відповідач відзив на позов не подав.

У судовому засіданні 12.10.2026 представник позивача підтримала заявлені вимоги зпідстав та мотивів викладених у позовній заяві, проти ухвалення заочного рішення не заперечувала.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, судова кореспонденція надсилалась відповдіачу на адресу місцярозташування предмета іпотеки, повернута без вручення адресату, зареєстрвоане місце проживання відповідача відсутнє, причин неявки суду не повідомив, відзиву на позовну заяву, заяв про відкладення розгляду справи чи про розгляд справи за його відсутності до суду не подав.

Згідно з ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

За таких обставин та за відсутності заперечень позивача, відповідно до ч. 1 ст. 280, ст. 281 ЦПК України суд ухвалив провести заочний розгляд справи.

Встановлені фактичні обставини

Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

27.02.2007 між ВАТ АБ «Укргазбанк», правонаступником якого є позивач, та ОСОБА_2 укладено кредитний договір № 08/07/840, за умовами якого ОСОБА_2 отримала кредит у розмірі 98 670 доларів США зі строком повернення до 27.02.2022, що підтверджується копією кредитного договору та встановлено рішенням Апеляційного суду м. Києва від 10.08.2016 у справі № 756/5627/15-ц.

Того ж дня між тими самими сторонами укладено договір іпотеки, за яким ОСОБА_2 передала в іпотеку майнові права за договором № 752019 про участь у фонді фінансування будівництва «Столиця-1» виду А від 09.08.2006, укладеним із ТОВ КБ «Столиця», а саме майнові вимоги щодо обов`язку забудовника після закінчення будівництва передати у її власність двокімнатну квартиру АДРЕСА_2 , що вбачається з п. 2.1 договору іпотеки.

Згідно з п. 2.2 договору іпотеки за згодою сторін предмет іпотеки оцінено в 730 300 грн. Пунктом 2.3 договору визначено, що після завершення будівництва збудована нерухомість залишається предметом іпотеки.

Пунктом 3.3.10 договору іпотеки на іпотекодавця покладено обов`язок «негайно в письмовій формі повідомити іпотекодержателя про те, що будівництво предмета іпотеки завершено і іпотекодавець зареєстрував за собою право власності на предмет іпотеки та надати іпотекодержателю докази цього».

Відповідно до п. 4.5 договору іпотеки «у разі порушення іпотекодавцем обов`язку, визначеного в п. 3.3.10 цього договору, сплатити на користь іпотекодержателя штраф в розмірі вартості предмета іпотеки згідно п. 2.2 цього договору».

Пунктом 7.6 договору іпотеки сторони домовилися, що після оформлення встановленого законодавством документа про право власності іпотекодавця на предмет іпотеки іпотекодержатель реєструє у встановленому законом порядку обтяження прав власника на нерухомість, яка продовжує бути предметом іпотеки.

Обтяження майнових прав іпотекою зареєстровано 27.02.2007 у Державному реєстрі іпотек за № 4557171 та 05.03.2007 у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна за № 4591139, що встановлено рішенням Апеляційного суду м. Києва від 10.08.2016 у справі № 756/5627/15-ц.

За договором про участь у фонді фінансування будівництва ОСОБА_2 отримала у власність двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 , що встановлено тим самим рішенням апеляційного суду.

Право власності ОСОБА_2 на квартиру АДРЕСА_3 виникло на підставі свідоцтва про право власності, виданого Головним управлінням житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) 20.10.2008 та зареєстрованого в Комунальному підприємстві «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна» 17.06.2010 за № 30716794, що вбачається з п. 1.3 договору купівлі-продажу квартири від 22.06.2010.

22.06.2010 ОСОБА_2 продала зазначену квартиру ОСОБА_1 за договором купівлі-продажу, посвідченим приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Сєтак В.Я. та зареєстрованим у реєстрі за № 6878. Згідно з п. 6.1 цього договору продавець гарантувала покупцю, що квартира під забороною (арештом) та в іпотеці (заставі) не перебуває.

Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 06.06.2011 (з урахуванням рішення Апеляційного суду м. Києва від 11.10.2011 та ухвали Апеляційного суду м. Києва від 22.11.2011) із ОСОБА_2 на користь АБ «Укргазбанк» стягнуто 105 912,90 доларів США заборгованості за кредитом та процентами, 105 008,80 грн пені, 32 895,30 грн комісії та звернуто стягнення на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1 , яка на праві приватної власності належить ОСОБА_2 , що встановлено рішенням Апеляційного суду м. Києва від 10.08.2016 у справі № 756/5627/15-ц.

У квітні 2015 року ПАТ АБ «Укргазбанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки. Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 08.09.2015 у справі № 756/5627/15-ц, зміненим рішенням Апеляційного суду м. Києва від 10.08.2016, в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 27.02.2007 № 08/07/840 звернуто стягнення на квартиру АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_1 на праві приватної власності на підставі договору купівлі-продажу від 22.06.2010, шляхом продажу з прилюдних торгів за початковою ціною продажу 730 300 грн, що підтверджується копією рішення Апеляційного суду м. Києва від 10.08.2016.

Доказів того, що до звернення до суду з цим позовом позивач пред`являв відповідачу вимогу про виконання обов`язку, передбаченого п. 3.3.10 договору іпотеки, чи про сплату штрафу, матеріали справи не містять. У позовній заяві позивач зазначив, що заходи досудового врегулювання спору не вживалися.

Застосовані норми законодавства

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Згідно з ч. 3 ст. 509 ЦК України зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно з ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

За змістом ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Згідно з ч. 1 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Частинами першою, другою ст. 23 Закону України «Про іпотеку» (у редакції, чинній на час переходу права власності на предмет іпотеки до відповідача) передбачено, що у разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою. Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов`язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.

Згідно з ч. 1 ст. 12 Закону України «Про іпотеку» у разі порушення іпотекодавцем обов`язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов`язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19) вказала, що «для того щоб неустойка не набула ознак каральної санкції, діє правило частини третьої статті 551 ЦК України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було б передбачити» (п. 8.24), а «для запобігання перетворенню неустойки на каральну санкцію суд має застосовувати право на її зменшення. Тож право суду на зменшення неустойки є проявом принципу пропорційності у цивільному праві» (п. 8.25).

Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК України).

Мотиви та висновки суду

Предметом спору є вимога іпотекодержателя до набувача предмета іпотеки про стягнення штрафу, встановленого п. 4.5 договору іпотеки за порушення обов`язку, визначеного п. 3.3.10 цього договору. Для задоволення такої вимоги позивач має довести, що саме на відповідача було покладено обов`язок, передбачений п. 3.3.10 договору іпотеки, та що саме відповідач цей обов`язок порушив.

Зі змісту п. 3.3.10 договору іпотеки вбачається, що обов`язок повідомлення пов`язаний із конкретною подією - завершенням будівництва предмета іпотеки та реєстрацією іпотекодавцем за собою права власності на збудований об`єкт. Цей обов`язок узгоджується з тим, що предметом іпотеки за договором були майнові права на квартиру в об`єкті незавершеного будівництва, а після завершення будівництва предметом іпотеки ставала збудована нерухомість (п. 2.3 договору), обтяження прав власника на яку іпотекодержатель мав зареєструвати після оформлення права власності іпотекодавця (п. 7.6 договору). Отже, повідомлення за п. 3.3.10 договору мало на меті поінформувати іпотекодержателя про виникнення в іпотекодавця права власності на збудований об`єкт.

Судом встановлено, що будівництво предмета іпотеки було завершено, а право власності на квартиру АДРЕСА_3 виникло в первісного іпотекодавця ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право власності від 20.10.2008, зареєстрованого 17.06.2010. Отже, обставини, з якими п. 3.3.10 договору іпотеки пов`язує обов`язок повідомлення, настали до набуття відповідачем права власності на квартиру, і цей обов`язок мала виконати ОСОБА_2 як іпотекодавець на той час.

Відповідач набув право власності на квартиру 22.06.2010 на підставі договору купівлі-продажу вже збудованої квартири, а не внаслідок завершення будівництва. Реєстрація набувачем права власності на квартиру, придбану за договором купівлі-продажу, не є тією обставиною, з якою п. 3.3.10 договору іпотеки пов`язує обов`язок іпотекодавця повідомити іпотекодержателя. Умова договору, яка встановлює підставу для застосування штрафної санкції, не може тлумачитися розширено, на шкоду особі, до якої така санкція застосовується.

Положення ч. 2 ст. 23 Закону України «Про іпотеку» визначають, що набувач предмета іпотеки набуває статус іпотекодавця і несе його обов`язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності. Ця норма гарантує збереження іпотеки та обов`язковість умов іпотечного договору для нового власника на майбутнє, проте не покладає на набувача відповідальності за порушення, допущені попереднім іпотекодавцем до переходу права власності. Неустойка є мірою цивільно-правової відповідальності, яка за змістом ст. 549, 611, 614 ЦК України застосовується до особи, яка порушила зобов`язання, за наявності її вини.

Позивач не надав доказів того, що після набуття права власності на квартиру у відповідача виник самостійний обов`язок повідомити іпотекодержателя про обставини, передбачені п. 3.3.10 договору іпотеки, та що саме відповідач цей обов`язок порушив.

Крім того, суд враховує, що інформаційна мета повідомлення, передбаченого п. 3.3.10 договору іпотеки, на час звернення позивача до суду була досягнута задовго до цього. Позивач щонайменше з 06.06.2011, коли судом було ухвалено рішення про звернення стягнення на квартиру АДРЕСА_3 як на предмет іпотеки, що належить ОСОБА_2 на праві приватної власності, був обізнаний про завершення будівництва та оформлення права власності на предмет іпотеки, а у квітні 2015 року сам звернувся до суду з позовом до відповідача як до власника цієї квартири. Пред`явлення у 2026 році вимоги про стягнення штрафу за неповідомлення про обставини, які були відомі позивачу понад п`ятнадцять років, не узгоджується із засадами добросовісності, розумності та справедливості (ч. 3 ст. 509 ЦК України).

Суд також звертає увагу на те, що визначений п. 4.5 договору іпотеки штраф дорівнює повній вартості предмета іпотеки, тобто вартості майна, за рахунок якого позивач уже має право задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням згідно з рішенням суду від 08.09.2015 у зміненій редакції від 10.08.2016. Доказів того, що неповідомлення про реєстрацію права власності завдало позивачу будь-яких збитків, суду не надано. Стягнення такого штрафу за порушення інформаційного обов`язку набуло б ознак каральної санкції, що суперечить компенсаційному характеру неустойки, на який вказала Велика Палата Верховного Суду в постанові від 18.03.2020 у справі № 902/417/18.

Щодо доводів позивача про те, що відповідач набув прав та обов`язків іпотекодавця як у силу закону, так і на підставі рішення суду, суд зазначає наступне. Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 08.09.2015 у справі № 756/5627/15-ц у редакції рішення Апеляційного суду м. Києва від 10.08.2016 вирішено вимогу про звернення стягнення на предмет іпотеки. Обставин порушення відповідачем п. 3.3.10 договору іпотеки цими рішеннями не встановлено.

Наведені позивачем постанови Верховного Суду у справах № 926/3371/17, № 916/2558/18, № 15/5009/1800/11, № 161/6253/15-ц, № 916/2828/18, № 922/1374/20 стосуються дійсності іпотеки для набувача предмета іпотеки та визначення належного відповідача за вимогою про звернення стягнення на предмет іпотеки. Висновку суду про відсутність підстав для стягнення з набувача штрафу за порушення, пов`язане з обставинами, що настали до набуття ним права власності, ці доводи не спростовують.

Неподання відповідачем відзиву не звільняє позивача від обов`язку довести обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог, оскільки заочне рішення ухвалюється на підставі наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 280 ЦПК України).

За таких обставин суд дійшов висновку, що позовні вимоги не доведені позивачем, є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Розподіл судових витрат

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки в задоволенні позову відмовлено, сплачений позивачем судовий збір у розмірі 8 763,60 грн відшкодуванню відповідачем не підлягає. Інших судових витрат сторони не заявляли.

На підставі викладеного, керуючись ст. 509, 526, 549, 551, 610, 611, 614 ЦК України, ст. 12, 23 Закону України «Про іпотеку», ст. 12, 13, 76, 81, 89, 141, 263-265, 268, 273, 280-282, 354, 355 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

У задоволенні позовної заяви Публічного акціонерного товариства акціонерний банк «Укргазбанк» до ОСОБА_1 про стягнення штрафу за невиконання умов договору - відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте Оболонським районним судом м. Києва за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги в тридцятиденний строк з дня його складення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя Ірина ШРОЛИК