Постанова від 24 травня 2026 р. у справі №752/12404/25 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 33/824/572/2026 Головуючий суддя у суді першої інстанції: Первушина О.С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 травня 2026 року суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду Сітайло О.М., розглянувши апеляційну скаргу особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 на постанову Голосіївського районного суду міста Києва від 09 жовтня 2025 року, -

ВСТАНОВИЛА:

Постановою судді Голосіївського районного суду міста Києва від 09 жовтня 2025 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) грн., з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 01.05.2025 року о 12 год. 35 хв., поблизу будинку №1Б по вулиці Кільцева Дорога в місті Києві, керував транспортним засобом «Hyundai Santa Fe», державний номерний знак НОМЕР_1 , у стані наркотичного сп`яніння, тобто вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Огляд на стан сп`яніння за згодою водія ОСОБА_1 проводився у КНП «Київська міська наркологічна клінічна лікарня «Соціотерапія», і згідно висновку № 002017 ОСОБА_1 01.05.2025 року перебував у стані наркотичного сп`яніння (опіоїди-метадон).

Не погоджуючись із зазначеною постановою, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову Голосіївського районного суду міста Києва від 09 жовтня 2025 року скасувати, провадження у справі закрити у зв`язку з відсутністю у його діях складу адміністративного правопорушення.

Апелянт вважає, що дана постанова є незаконною та підлягає скасуванню, справа - закриттю у зв`язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи; висновок складений без присутності ОСОБА_1 та поліцейського; огляд ОСОБА_1 проведено 01.05.2025 року, а висновок щодо результатів огляду був складений лише 08.05.2025 року, тобто через сім днів з дня події, протокол про адміністративне порушення було складено ще пізніше - 10.05.2025 року, а відтак, на думку апелянта, є недійсним.

Крім того, на момент події ОСОБА_1 був діючим військовослужбовцем Збройних Сил України, а тому у випадку вчинення адміністративного правопорушення питання про притягнення військовослужбовця має вирішуватися з урахуванням його особливого статусу.

Також ОСОБА_1 просить поновити строк на апеляційне оскарження постанови суду як такий, що пропущений з поважних причин, мотивуючи тим, що він отримав повний текст постанови лише 21.10.2025 року, що є поважними причинами пропуску строку на апеляційне оскарження, оскільки подання апеляційної скарги потребує вивчення та ознайомлення з повним текстом постанови Голосіївського районного суду міста Києва.

Розглянувши клопотання ОСОБА_1 , з метою забезпечення вільного доступу до правосуддя, реалізації положень Європейської Конвенції з прав людини та основоположних свобод, суд вважає за необхідне клопотання задовольнити та поновити йому строк на апеляційне оскарження як такий, що пропущений з поважних причин, оскільки у адміністративних матеріалах наявна розписка про отримання 21.10.2025 року ОСОБА_1 копії постанови.

У судове засідання суду апеляційної інстанції ОСОБА_1 , належним чином повідомлений про дату та час судового засідання, не прибув, причини не повідомив.

Заслухавши доповідь судді, вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, дослідивши докази, зібрані в адміністративних матеріалах, перевіривши доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга з наведених у ній підстав задоволенню не підлягає.

Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР 1 № 325722 від 10.05.2025 року ОСОБА_1 01.05.2025 року о 12 год. 35 хв., поблизу будинку №1Б по вулиці Кільцева Дорога в місті Києві, керував транспортним засобом «Hyundai Santa Fe», державний номерний знак НОМЕР_1 , у стані наркотичного сп`ягніння, чим порушив вимоги п. 2.9.А ПДР України, тим самим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.

Водночас, положеннями ст. 252 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що суд першої інстанції при розгляді справи про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 вказаних вимог закону дотримався в повному обсязі, з`ясував всі обставини, дослідив і належним чином оцінив всі докази та дійшов правильного висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, за обставин, викладених у постанові суду.

Положеннями ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачена відповідальність за керування транспортним засобом в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, повторно протягом року.

За змістом п. 2.9 (а) ПДР України водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Проте, ОСОБА_2 вимоги вказаного пункту ПДР дотримано не було.

Твердження апелянта про те, що висновок складений без присутності ОСОБА_1 та поліцейського, не є таким суттєвим порушенням, що ставить під сумнів доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КК України, а саме керування транспортним засобом у стані наркотичногосп`яніння.

Не впливають на законність рішення суду щодо винуватості ОСОБА_1 посилання на те, що протокол про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 складений 10 травня 2025 року, оскільки протокол складений після оформлення висновку щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 08.05.2025 року, та в присутності ОСОБА_1 .

Твердження апелянта про те, що на момент події він був діючим військовослужбовцем Збройних Сил України, а тому питання про притягнення його як військовослужбовця до адміністративної відповідальності має вирішуватися з урахуванням його особливого статусу, - є також безпідставними, позаяк у матеріалах справи відсутні докази, що ОСОБА_1 на момент зупинки виконував службові обов`язки військової служби чи проходження зборів, а був зупинений на цивільному автомобілі та у цивільному одязі.

Інших доводів на спростування висновків суду першої інстанції у цій частині адміністративні матеріали не містять і апелянтом не вказано.

Досліджені апеляційним судом докази є належними доказами у розумінні ст. 252 КУпАП та у своїй сукупності доводять винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме: керування транспортним засобом у стані наркотичного сп`яніння.

Отже, суд першої інстанції, дотримуючись вимог ст. ст. 251, 252 КУпАП, повно, всебічно та об`єктивно дослідив всі обставини справи в їх сукупності, дав оцінку кожному доказу із наведенням відповідних мотивів та дійшов обґрунтованого висновку про доведеність винуватості ОСОБА_1 у порушенні п. 2.9 ПДР України, тобто у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, належним чином вмотивувавши своє рішення.

Доводів, які стали би безумовними підставами для закриття провадження по справі за відсутністю складу адміністративного правопорушення апелянтом не наведено і при розгляді апеляційної скарги не встановлено.

Апеляційним переглядом справи про адміністративне правопорушення у межах апеляційної скарги не встановлено таких порушень, що унеможливили би прийняття законного та обґрунтованого рішення.

Враховуючи зазначене, апеляційний суд дійшов висновку, що постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою, тому її необхідно залишити без зміни, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Керуючись ст. 294 КУпАП, суддя -

ПОСТАНОВИЛА:

Клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження задовольнити, строк поновити.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Голосіївського районного суду міста Києва від 09 жовтня 2025 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, - без зміни.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя

Київського апеляційного суду О. М. Сітайло