Вирок від 14 вересня 2026 р. у справі №760/4806/25 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 11-кп/824/3076/2026

№ 760/4806/25

Категорія КК: ч. 2 ст. 286 Доповідач в апеляційній інстанції - ОСОБА_1

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 вересня 2026 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду

в складі: головуючого судді ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю секретаря ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

обвинуваченого ОСОБА_6

захисника ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві кримінальне провадження по обвинуваченню

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, -

У С Т А Н О В И Л А:

Вироком Солом`янського районного суду м. Києва від 21 жовтня 2025 року ОСОБА_6 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, та призначено йому покарання покарання у виді 5 років позбавлення волі без позбавленням права керувати транспортними засобами. На підставі ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_6 від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки, з покладенням обов`язків, передбачених ст. 76 КК України.

Вирішено питання щодо речових доказів та процесуальних витрат у кримінальному провадженні.

Цим вироком встановлено, що ОСОБА_6 21.10.2024, о 09 год. 48 хв., керуючи технічно несправним автомобілем «ГАЗ-330210 ЗНГ», д.н.з. НОМЕР_1 , рухався по вул. В. Гетьмана зі сторони вул. О. Довженка в напрямку вул. О.Тихого у м. Києві, з метою зменшення швидкості керованого автомобіля, натиснув на педаль гальм, та, усвідомивши, що гальмування не відбулось у зв`язку з несправністю гальмівної системи, яка полягала у відсутності внутрішньої гальмівної колодки переднього лівого колеса, перестроївся у крайню праву смугу попутного напрямку руху, рухаючись по якій, не маючи технічної змоги зупинити транспортний засіб, допустив наїзд на нерухомий автобус «АТАМАН-А092Н6», д.н.з. НОМЕР_2 , який стояв на зупинці транспорту, якого по інерції відкинуло уперед, в результаті чого відбулося зіткнення з автобусом «РУТА 22», д.н.з. НОМЕР_3 , який стояв попереду.

Вказаними діями ОСОБА_8 порушив п. 1.3, 1.5, 2.3 а), б), 10.1, 31.4.1 а), в), д) та 31.4.5 г) Правил дорожнього руху України, що стало причиною дорожньо-транспортної пригоди, в результаті якої ОСОБА_9 отримала тяжкі тілесні ушкодження небезпечні для життя, які стали причиною її смерті; потерпілий ОСОБА_10 отримав тяжкі тілесні ушкодження; потерпіла ОСОБА_11 отримала середнього ступеню тяжкості тілесні ушкодження.

В апеляційній скарзі прокурор у кримінальному провадженні ОСОБА_12 , не оспорюючи фактичні обставини вчинення кримінального правопорушення та правильність кваліфікації дій обвинуваченого, просить вирок скасувати в частині призначеного покарання.

Ухвалити новий вирок, яким призначити ОСОБА_6 покарання за ч. 2 ст. 286 КК України у виді 5 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 роки. На підставі ст. ст. 75, 76 КК України звільнити ОСОБА_6 від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком на 3 роки.

Такі вимоги обґрунтовує тим, що не застосування судом до обвинуваченого додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами не мотивовано у вироку. При цьому, жодних підстав, які б дозволяли обґрунтовано і законно не позбавляти обвинуваченого права керувати транспортними засобами в ході судового розгляду не встановлено.

Звертає увагу на те, що поза увагою суду залишились конкретні обставини вчинення інкримінованого злочину, наслідки, що настали у вигляді смерті потерпілої та заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеню тяжкості іншим потерпілим, а тому подальше керування обвинуваченим транспортним засобом несе загрозу для оточуючих та для самого обвинуваченого.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який підтримав апеляційну скаргу та просив вирок суду скасувати в частині не призначення додаткового покарання, пояснення обвинуваченого та захисника, які просили відмовити в задоволенні апеляційної скарги, провівши судові дебати, заслухавши останнє слово обвинуваченого, вивчивши матеріали кримінального провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає її такою, що підлягає задоволенню з наступних підстав.

Винуватість ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, за обставин, викладених у вироку, доведена дослідженими судом доказами в порядку в порядку ч. 3 ст. 349 КПК України і в апеляційній скарзі прокурором не заперечується.

Кваліфікація дій обвинуваченого за ч. 2 ст. 286 КК України є правильною.

Відповідно до ст. 65 КК України суд призначає покарання у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинений злочин, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу; відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу; враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

На думку колегії суддів, при призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_6 , а саме при прийнятті рішення про не призначення додаткового покарання, передбаченого санкцією ч. 2 ст. 286 КК України, яке, крім того, не мотивовано, судом першої інстанції порушено загальні засади призначення покарання, визначені у вказаній вище нормі Кримінального кодексу України.

Так, судом не надано належної правової оцінки обставинам кримінального правопорушення, зокрема тому, що обвинувачений, в порушення вимог Правил дорожнього руху України, перед початком руху не переконався у справності транспортного засобу, що призвело до відсутності технічної змоги зупинити транспортний засіб, в результаті чого ОСОБА_6 допущено наїзд на нерухомий автобус, який стояв на зупинці громадського транспорту. Даний автобус, від удару, по інерції відкинуло уперед, в результаті чого відбулося зіткнення з іншим автобусом, який стояв попереду. В результаті вказаних обставин настала смерть однієї потерпілої та отримання двома іншими потерпілими тілесних ушкоджень середнього та тяжкого ступеню тяжкості.

Крім цього, судом не взято до уваги дані про те, що обвинувачений ОСОБА_6 неодноразово притягувався до адміністративної відповідальності за систематичне порушення ПДР України.

Зазначене у своїй сукупності, на думку колегії суддів, вказує на те, що ОСОБА_6 , залишаючись за кермом транспортного засобу, з огляду на фактичні обставини кримінального провадження та наслідки, може спричинити шкоду як іншим учасникам дорожнього руху, так і собі.

На думку колегії суддів, хоча обвинувачений і працює водієм, однак не застосування до нього додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами з огляду на викладене та систематичне порушення ним Правил дорожнього руху України, не зможе забезпечити реалізацію мети покарання та відповідно негативно вплине на сприйняття суспільством необхідності дотримання цих правил та запобігання вчиненню нових правопорушень іншими водіями.

Тому колегія суддів вважає слушними доводи апеляційної скарги прокурора. Запропонований стороною обвинувачення строк позбавлення ОСОБА_6 права керування транспортними засобами 3 роки відповідатиме меті покарання, визначеного ст. 50 КК України та є співмірним зі скоєним кримінальним правопорушенням.

Виходячи з наведеного, апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню, а вирок суду першої інстанції, на підставі ст. 414, ст. 420 КПК України, підлягає скасуванню в частині призначення покарання із ухваленням апеляційним судом свого вироку.

Керуючись ст. 404, ст. 405, ст. 407, ст. 420 КПК України, колегія суддів, -

З А С У Д И Л А:

Апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_13 задовольнити.

Вирок Солом`янського районного суду м. Києва від 21 жовтня 2025 року в частині призначення ОСОБА_6 покарання скасувати.

В цій частині ухвалити новий вирок, яким призначити ОСОБА_6 за ч. 2 ст. 286 КК України покарання у виді 5 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 роки. На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_6 звільнити від відбування основного покарання з випробовуванням, встановити іспитовий строк тривалістю 3 роки. Відповідно до ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_6 такі обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання та/або роботи.

В решті вирок Солом`янського районного суду м. Києва від 21 жовтня 2025 року, яким ОСОБА_6 засуджено за ч. 2 ст. 286 КК України, залишити без зміни.

Вирок Київського апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржений в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяця з дня його проголошення.

С у д д і :

____________ _________________ __________________

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3