Постанова від 23 вересня 2026 р. у справі №361/4538/24 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

вул. Солом`янська, 2-а, м. Київ, 03110

e-mail: inbox@kia.court.gov.ua

Унікальний номер справи 361/4538/24 Апеляційне провадження № 22-ц/824/16216/2026Головуючий у суді першої інстанції - Петришин Н.М. Доповідач у суді апеляційної інстанції - Оніщук М.І.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 вересня 2026 року місто Київ

Київський апеляційний суд у складі:

суддя-доповідач Оніщук М.І.,

судді Шебуєва В.А., Кафідова О.В.,

секретар Цалко Д.М.,

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова група "Оберіг", подану від його імені та в його інтересах адвокатом Алексєєвим Владиславом Вячеславовичем, на рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 26 травня 2026 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова група "Оберіг", третя особа: ОСОБА_2 , про відшкодування шкоди,

В С Т А Н О В И В:

У травні 2024 року до суду надійшла вищевказана позовна заява ОСОБА_1 до ТДВ «Страхова група «Оберіг», третя особа: ОСОБА_2 , про відшкодування шкоди.

В обґрунтування своїх вимог позивачка посилалася на те, що 10.09.2022, близько 07 хвилини 50 хвилин, водій ОСОБА_2 , керуючи автомобілем марки «Daewoo Lanos», д.н.з. НОМЕР_1 , рухаючись на 0 км + 600м. автодороги Т-1026 сполученням «Бровари-Требухів-Гора» у напрямку м. Бровари, що на території Броварського району Київської області, порушуючи вимог пунктів 2.3 б), д), 12.1 Правил дорожнього руху виїхав на смугу зустрічного руху, де допустив зіткнення із автомобілем марки «ВАЗ 21121», д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який рухався у напрямку від м. Бровари до с. Требухів Броварського району Київської області.

Унаслідок ДТП водій ОСОБА_3 загинув на місці події, пасажир цього ж транспортного засобу ОСОБА_4 , та пасажир автомобіля «Daewoo Lanos», д.н.з. НОМЕР_1 , ОСОБА_5 отримали тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості. Вироком Броварського міськрайонного суду Київської області від 12.04.2023 у справі № 361/5951/22 (провадження № 1-ка/361/682/23) ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, та призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки без позбавлення права керування транспортними засобами; на підставі ст. 75 КК України, ОСОБА_2 звільнено від відбування основного покарання з випробуванням та встановлено йому іспитовий строк тривалістю 3 роки, з покладенням обов`язків, передбачених ст. 76 КК України.

У результаті ДТП близькі родичі загиблого, зокрема, мати ОСОБА_1 зазнала шкоди. На дату ДТП цивільно-правова відповідальність водія автомобіля «Daewoo Lanos», д.н.з. НОМЕР_1 , застрахована у ТДВ «Страхова група «Оберіг». Позивач звернулася до відповідача із заявою про виплату страхового відшкодування, проте відповідач не здійснив виплату страхового відшкодування.

На підставі викладеного, позивачка ОСОБА_1 , з урахуванням відмови в частині позовних вимог, просила стягнути з ТДВ «Страхова група «Оберіг» шкоду, заподіяну смертю потерпілого, на умовах, встановлених статтею 1200 ЦК України, у розмірі - 234 000,00 грн; моральну шкоду, заподіяну неправомірними діями відповідача, у розмірі - 5 000,00 грн. Також позивачка просила стягнути з відповідача судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000,00 грн.

Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 26.05.2026 позов задоволено частково. Стягнуто з ТДВ "СК "Оберіг" на користь ОСОБА_1 шкоду, заподіяну смертю потерпілого, у розмірі 182000,00 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3800,00 грн. Стягнуто з ТДВ "СК "Оберіг" на користь держави 1820,00 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено (т. 2, а.с. 181-191).

В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, а також невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

В обгрунтування апеляційної скарги вказує на те, що загальна сума страхового відшкодування, виплачена ТДВ "СК "Оберіг" за загиблого потерпілого, насправді склала 93448,68 грн. (70200,00 грн. + 8215,64 + 3408,70 грн. + 11624,34 грн. = 93448,68 грн.).

Тобто, дійсний залишок до страхового ліміту у 260000,00 грн. становить 178175,66 грн. (260000,00 - 93448,68 = 166551,32), а не 182000,00 грн., як обчислив суд першої інстанції. Таким чином, різниця між розрахунками судді та фактичними даними страховика складає 15448,68 грн.

Крім того, на думку апелянта, поза увагою суду першої інстанції залишилося те, що у порушення п.п. "е" п. 53.2 ст. 35 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів" ані до матеріалів страхової справи, ані до позовної заяви не було долучено доказів щодо розмірів пенсій, наданих утриманцям внаслідок втрати годувальника, та взагалі доказів оформлення такої пенсії чи доходів загиблого.

У зв'язку з цим, апелянт критично ставиться до наданого Акту від 08.08.2023 та Довідки від 09.08.2023, які фактично були оформлені виключно за свідченнями сусідів позивачки, та вважає, що дані документи не є належними та допустимими доказами перебування позивачки на утриманні загиблого відповідно до положень Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів" (т. 2, а.с. 195-198).

Учасники справи у судове засідання не з'явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, про причини своєї неявки суд не сповістили.

Разом з тим, враховуючи положення ч. 2 ст. 372 ЦПК України, судом апеляційної інстанції визнано за можливе розглянути справу за відсутністю учасників справи, оскільки їх неявка не перешкоджає апеляційному розгляду справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Рішення суду оскаржено лише відповідачем та фактично лише в частині задоволених до нього позовних вимог про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок смерті потерпілого, у розмірі 182000,00 грн. Іншими учасниками справи рішення суду не оскаржено.

Заслухавши доповідь судді, вивчивши та дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, згідно Витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань про кримінальне провадження № 12022110000000343 від 10.09.2022, 10.09.2022 близько 07 години 50 хвилин водій ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , керуючи автомобілем «DAEWOO LANOS», реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухаючись по 1 км. автодороги Т1026 сполученням м. Бровари-с. Требухів в напрямку м. Бровари, здійснюючи маневр обгону виїхав на зустрічну смугу руху, де допустив зіткнення з зустрічним автомобілем «ВАЗ 21121», реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який рухався в напрямку с. Требухів. У результаті ДТП водій ОСОБА_3 загинув на місці, пасажир автомобіля «ВАЗ 21121» ОСОБА_4 , 1964 року народження, водій автомобіля «DAEWOO LANOS» ОСОБА_2 та пасажир ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , отримали тілесні ушкодження різного ступеня тяжкості.

Відомості про вказану дорожньо-транспортну пригоду внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 10.09.2022 року за № 12022110000000343, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.

За змістом Вироку Броварського міськрайонного суду Київської області від 12.04.2023 у справі № 361/5951/22, 10.09.2022 близько 07 хвилини 50 хвилин, водій ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , керуючи автомобілем марки «Daewoo Lanos», державний номерний знак НОМЕР_1 , рухаючись на 0 км + 600м. автодороги Т-1026 сполученням «Бровари-Требухів-Гора» у напрямку м. Бровари, що на території Броварського району Київської області, всупереч вимог пунктів 2.3 б), д) Правил дорожнього руху, затверджених Постановою КМУ № 1306 від 10.10.2001 та введених в дію з 01.01.2002, згідно з якими «для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, реагувати на її зміну, не відволікатися від керування цим засобом у дорозі; не створювати своїми діями загрози безпеці дорожнього руху», проявив злочинну самовпевненість, не був уважний під час керування транспортним засобом, не стежив за дорожньою обстановкою, не реагував на її зміну, внаслідок чого своїми діями створив загрозу безпеці дорожнього руху, а також, всупереч пункту 12.1 ПДР України, згідно з яким «під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним», після здійснення маневру обгону та повернення на свою смугу руху між двома попутними транспортними засобами, не обрав безпечну швидкість руху у даних дорожніх та погодних умовах, які обумовлювалися вологим дорожнім покриттям, внаслідок чого не впорався з керуванням транспортного засобу та виїхав на смугу зустрічного руху, де допустив зіткнення із автомобілем марки «ВАЗ 21121», державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який рухався у напрямку від м. Бровари до с. Требухів Броварського району Київської області.

Унаслідок дорожньо-транспортної пригоди водій автомобіля «ВАЗ 21121», д.н.з. НОМЕР_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , загинув на місці події, про вказані обставини свідчить копія свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 від 13.09.2022.

Крім того, у результаті зазначеної дорожньо-транспортної пригоди пасажир автомобіля «ВАЗ 21121», державний номерний знак НОМЕР_2 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , отримала тілесні ушкодження у вигляді переломів правої променевої кістки, шилоподібного відростка ліктьової кістки та 6 ребра ліворуч, які відносяться до категорії середнього ступеня тяжкості.

Пасажир автомобіля марки «Daewoo Lanos», державний номерний знак НОМЕР_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , отримав тілесні ушкодження у вигляді перелому хірургічної шийки правої плечової кістки, струсу головного мозку, множинних саден обличчя, гематоми повік обох очей, а також забійної рани носа, які відносяться до категорії середнього ступеня тяжкості.

Порушення водієм ОСОБА_2 вимог пунктів 2.3 б), д), 12.1 ПДР України перебувають у прямому причинному зв`язку з виникненням дорожньо-транспортної пригоди та настанням наслідків у вигляді смерті потерпілого ОСОБА_3 та спричиненням середньої тяжкості тілесних ушкоджень ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .

Вищевказаним вироком Броварського міськрайонного суду Київської області від 12.04.2023 у справі № 361/5951/22 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки без позбавлення права керування транспортними засобами; н підставі ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_2 від відбування основного покарання з випробуванням та встановлено йому іспитовий строк тривалістю 3 роки, з покладенням обов`язків, передбачених ст. 76 КК України.

Вказаний вирок суду першої інстанції у апеляційному порядку не оскаржувався та набрав законної сили 13.05.2023.

За змістом вироку суду від 12.04.2023, ОСОБА_2 у суді свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, визнав повністю та щиро розкаявся.

Зазначеним вироком суду від 12.04.2023 у справі № 361/5951/22 Броварський міськрайонний суд Київської області встановив вину саме ОСОБА_2 у порушенні ПДР України та причинно-наслідковий зв`язок між його діями та наслідками, що настали у зв`язку з цим у вигляді смерті потерпілого ОСОБА_3 , спричинення середньої тяжкості тілесних ушкоджень ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , а також пошкодження автомобіля марки «ВАЗ 21121», д.н.з. НОМЕР_2 .

21 листопада 1961 року Требухівським ЗАГС Броварського району Київської області зареєстровано шлюб між ОСОБА_6 , 1938 р.н., та ОСОБА_7 , 1936 р.н.. Прізвище дружини після реєстрації шлюбу « ОСОБА_8 ».

ІНФОРМАЦІЯ_5 народився ОСОБА_3 , про що свідчить копія свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 , виданого 05 листопада 1964 року Требухівським ЗАГС Бориспільського району Київської області. Батьком у свідоцтві записаний - ОСОБА_6 , матір`ю - ОСОБА_1 .

Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_5 , виданого 06.08.2003 року виконкомом Требухівської сільської ради Броварського району Київської області, ОСОБА_6 , помер ІНФОРМАЦІЯ_6 .

Згідно копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 , виданого 13.09.2022 року Броварським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Броварському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у віці 57 років помер ІНФОРМАЦІЯ_7 .

Із довідки про причину смерті від 12 вересня 2022 року відомо, що ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_7 внаслідок закритої травми грудної клітки та черепа.

З копій трудової книжки серії НОМЕР_6 , довідок № 1 та № 2 ТОВ «Альянс-55», виданих 19.09.2022 ОСОБА_9 , ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_7 , працював в ТОВ «Альянс-55» на посаді контролер на контрольно-пропускному пункті з 01 березня 2018 року (наказ від 26 лютого 2018 року № 4-К) по ІНФОРМАЦІЯ_7 (наказ від 19 вересня 2022 року № 15-К). Трудовий договір припинений у зв`язку зі смертю. За період з 01.01.2022 року по 10.09.2022р. загальний сукупний дохід ОСОБА_3 склав - 61 456,00 грн, утримано - 13 053,30 грн, видано - 48 402,80 грн.

Відповідно до посвідчення серії НОМЕР_8 , виданого 08.09.1998 Броварським РУСЗН Київської області, ОСОБА_1 є ветераном праці та водночас пенсіонером.

З акту обстеження житлово-побутових умов від 08.08.2023, складеного депутатом Броварської міської ради Броварського району Київської області VIII скликання ОСОБА_10 , встановлено, що за адресою: АДРЕСА_1 був зареєстрований та фактично проживав ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , - 10.09.2022), на момент смерті доглядав за своєю непрацездатною матір`ю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , яка перебувала на його утриманні, також вони вели спільне господарство.

Як вбачається з довідки старости Требухівського старостівського округу Виконавчого комітету Броварської міської ради Київської області від 09.08.2023, відповідно до Акту обстеження депутата Броварської міської ради Броварського району Київської області Драч Б.М. від 08.08.2023, до моменту своєї смерті ІНФОРМАЦІЯ_7 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , був зареєстрований по АДРЕСА_1 , постійно проживав, вів спільне господарство разом зі своєю матір`ю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , за вищевказаною адресою. На момент смерті ІНФОРМАЦІЯ_7 сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , позивач перебувала на його отриманні. Матеріалами справи встановлено, що 02 жовтня 2021 року між ОСОБА_2 та ТДВ «Страхова група «Оберіг», укладено договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АР/2315007, забезпечений транспортний засіб «DAEWOO LANOS», реєстраційний № НОМЕР_1 , VIN (номер кузова, шасі, рами) НОМЕР_9 , строк дії: з 00 год. 00 хв. 04.10.2021 до 03.10.2022, страхова сума на одного потерпілого: за шкоду, заподіяну життю і здоров`ю - 260 000,00 грн, за шкоду, заподіяну майну - 130 000,00 грн.

Також, як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 02 жовтня 2021 року між ОСОБА_2 та ТДВ «Страхова група «Оберіг» було укладено договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АР/2315007, забезпечений транспортний засіб «DAEWOO LANOS», реєстраційний № НОМЕР_1 , VIN (номер кузова, шасі, рами) НОМЕР_9 , строк дії: з 00 год. 00 хв. 04.10.2021 до 03.10.2022, страхова сума на одного потерпілого: за шкоду, заподіяну життю і здоров`ю - 260 000,00 грн, за шкоду, заподіяну майну - 130 000,00 грн.

15.09.2023 ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку на адресу ТОВ «Страхова група «Оберіг», надіслано повідомлення про ДТП, яка відбулася 10.09.2022, яке відповідач, згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, отримав 18.09.2023.

Цього ж дня, 15.09.2023 ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку на адресу ТОВ «Страхова група «Оберіг» надіслано заяву про виплату страхового відшкодування, яку відповідач, згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, отримав 18.09.2023.

Так, у ч. 1 ст. 13 ЦПК України закріплено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За змістом ст. 12 та ст. 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За приписами ч. 1 та ч. 3 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Як встановлено у ч. 6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

За приписами п.п. 8, 9 ч. 2 ст. 16 ЦК України, способом захисту цивільних прав та інтересів, окрім іншого, можуть бути відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, і відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Відповідно до частини 1 статті 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ч. 1 ст. 1177 ЦК України шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону.

Частиною 1 статті 1187 ЦК України визначено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

При цьому, згідно ч. 2 ст. 1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

У той же час у п. 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України вказано, що шкода, завдана взаємодією кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Згідно п. 50 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про страхування», в редакції, яка діяла на час настання ДТП, страхова виплата (страхове відшкодування) - грошові кошти, що виплачуються страховиком у разі настання страхового випадку відповідно до умов договору страхування та/або законодавства.

Страховим випадком згідно п. 59 Закону України «Про страхування» є подія, передбачена договором страхування або законодавством, ризик виникнення якої застрахований, з настанням якої виникає обов`язок страховика здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування або відповідно до законодавства.

Відносини в сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на момент виникнення спірних правовідносин був врегульований Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01 липня 2004 року № 1961-IV (втратив свою чинність 01.01.2025 на підставі Закону № 3720-IX від 21.05.2024) (далі - Закон № 1961-IV), який спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.

У статті 3 Закону № 1961-IV визначено, що метою здійснення обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, а також захист майнових інтересів страхувальників.

Страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого (стаття 6 Закону № 1961-IV).

Згідно п. 22.1 ст. 22 Закону № 1961-IV у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Відповідно до пункту 23.1 статті 23 Закону № 1961-IV шкодою, заподіяною життю та здоров`ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, є: шкода, пов`язана з лікуванням потерпілого; шкода, пов`язана з тимчасовою втратою працездатності потерпілим; шкода, пов`язана із стійкою втратою працездатності потерпілим; моральна шкода, що полягає у фізичному болю та стражданнях, яких потерпілий - фізична особа зазнав у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; шкода, пов`язана із смертю потерпілого.

За приписами п. 27.2 ст. 27 Закону № 1961-IV страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) здійснює відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого, на умовах, встановлених статтею 1200 Цивільного кодексу України, кожній особі, яка має право на таке відшкодування, рівними частинами. Загальний розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) утриманцям одного померлого не може бути меншим, ніж 36 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку.

У ч.ч. 1-3 ст. 1200 ЦК України у разі смерті потерпілого право на відшкодування шкоди мають непрацездатні особи, які були на його утриманні або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина потерпілого, народжена після його смерті.

Шкода відшкодовується, зокрема: 1) дитині - до досягнення нею вісімнадцяти років (учню, студенту - до закінчення навчання, але не більш як до досягнення ним двадцяти трьох років); 2) чоловікові, дружині, батькам (усиновлювачам), які досягли пенсійного віку, встановленого законом, - довічно; 3) особам з інвалідністю - на строк їх інвалідності; 4) одному з батьків (усиновлювачів) або другому з подружжя чи іншому членові сім`ї незалежно від віку і працездатності, якщо вони не працюють і здійснюють догляд за: дітьми, братами, сестрами, внуками померлого, - до досягнення ними чотирнадцяти років; 5) іншим непрацездатним особам, які були на утриманні потерпілого, - протягом п`яти років після його смерті.

Особам, визначеним у пунктах 1-5 частини першої цієї статті, шкода відшкодовується у розмірі середньомісячного заробітку (доходу) потерпілого з вирахуванням частки, яка припадала на нього самого та працездатних осіб, які перебували на його утриманні, але не мають права на відшкодування шкоди. До складу доходів потерпілого також включаються пенсія, суми, що належали йому за договором довічного утримання (догляду), та інші аналогічні виплати, які він одержував.

Особам, які втратили годувальника, шкода відшкодовується в повному обсязі без урахування пенсії, призначеної їм внаслідок втрати годувальника, та інших доходів.

Відповідно до висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц, у випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди.

У постанові від 05 грудня 2022 року у справі № 304/936/19 Об`єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду сформулювала такі правові висновки.

Згідно з пунктом 22.1 статті 22 Закону № 1961-IV у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Пунктом 27.2 статті 27 Закону № 1961-IV передбачено, що страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) здійснює відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого, на умовах, встановлених статтею 1200 ЦК України, кожній особі, яка має право на таке відшкодування, рівними частинами. Загальний розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) утриманцям одного померлого не може бути меншим, ніж 36 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку.

Зазначена норма права за способом викладення змісту є відсилочною, тобто містить посилання на іншу норму права, а саме на статтю 1200 ЦК України, та може застосовуватися лише в поєднанні із цією нормою.

Згідно з частиною першою статті 1200 ЦК України у разі смерті потерпілого право на відшкодування шкоди мають непрацездатні особи, які були на його утриманні або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина потерпілого, народжена після його смерті. Шкода відшкодовується, зокрема, дитині - до досягнення нею вісімнадцяти років (учню, студенту - до закінчення навчання, але не більш як до досягнення ним двадцяти трьох років).

Частиною першою статті 1202 ЦК України передбачено, що відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю потерпілого, здійснюється щомісячними платежами.

Тлумачення положень статей 1200 та 1202 ЦК України дає підстави для висновку, що одна із них визначає перелік осіб, які мають право на відшкодування шкоди, завданої смертю потерпілого, а інша - порядок відшкодування такої шкоди. Таким чином, вказані норми необхідно розглядати у взаємозв`язку, оскільки вони підлягають застосуванню як елементи єдиного механізму правового регулювання відносин із відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю потерпілого.

Положеннями пункту 36.2 статті 36 Закону № 1961-IV передбачено, що страховик (МТСБУ) у разі визнання вимог заявника обґрунтованими зобов`язаний прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його не пізніше ніж через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування.

У системному зв`язку зі статтями 1200, 1202 ЦК України положення пункту 27.2 статті 27 та пункту 36.2 статті 36 Закону № 1961-IV щодо строків відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого, необхідно розуміти таким чином: страховик (у випадках, передбачених Законом, - МТСБУ) здійснює відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого, кожній особі, яка має право на таке відшкодування, рівними частинами шляхом виплати страхових сум щомісячними платежами; перший платіж здійснюється не пізніше, ніж через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування.

Крім цього, пунктом 27.5 статті 27 Закону № 1961-IV передбачено, що відшкодування шкоди, пов`язаної із смертю потерпілого, може бути виплачено у вигляді одноразової виплати.

Отже, вказаною нормою передбачено право страховика, а не обов`язок відшкодувати шкоду, пов`язану зі смертю потерпілого, шляхом здійснення одноразової виплати.

Разом із тим, відповідно до абзацу другого частини першої статті 1202 ЦК України за наявності обставин, які мають істотне значення, та із урахуванням матеріального становища фізичної особи, яка завдала шкоду, сума відшкодування може бути виплачена одноразово, але не більше як за три роки.

01 січня 2004 року набрав чинності ЦК України, прийнятий 16 січня 2003 року, тоді як Закон № 1961-IV був прийнятий 01 липня 2004 року та набрав чинності 01 січня 2005 року. Положення частини першої статті 1198 ЦК України діє у незмінній редакції з часу набрання чинності цим Кодексом. Так само незмінними залишаються положення статті 25 Закону № 1961-IV.

Прийняття законів, які регулюють однопредметні цивільні відносини інакше, ніж ЦК України, можливе тільки з одночасним внесенням змін до цього Кодексу (аналогічний підхід зайняв Конституційний Суд України у Рішенні від 13 березня 2012 року № 5-рп/2012 у справі № 1-7/2012 за конституційним зверненням громадянки ОСОБА_11 щодо офіційного тлумачення положення частини четвертої статті 3 Закону України «Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва» (справа про заборону розірвання договорів інвестування житлового будівництва) (абзац сьомий підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини).

Отже, якщо ЦК України та інший нормативно-правовий акт, який має юридичну силу закону України, містять однопредметні положення різного змісту, то пріоритетними є положення ЦК України.

Зазначене узгоджується з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду у постановах: від 22 червня 2021 року у справі № 334/3161/17, провадження № 14-188цс20 (пункт 17), від 18 січня 2022 року у справі № 910/17048/17, провадження № 12-85гс20 (пункт 78), від 29 червня 2022 року у справі № 477/874/19, провадження № 14-24цс21.

Так, як вже зазначалося вище, внаслідок ДТП (страхового випадку), яка сталася ІНФОРМАЦІЯ_7, настала смерть потерпілого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Як вірно встановлено судом першої інстанції, на момент ДТП ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , мати загиблого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка є пенсіонеркою, перебувала у нього на утриманні.

На час ДТП потерпілий (загиблий) працював у ТОВ «Альянс-55» та отримував середню заробітну плату у розмірі 5 753,71 грн в місяць.

Згідно із Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік мінімальна заробітна плата становила 6 500 грн на місяць.

Отже, мінімально гарантований загальний розмір страхового відшкодування, пов`язаного з втратою годувальника, обрахований відповідно до п. 27.2 статті 27 Закону № 1961-IV, становить 234 000 гривень (36 місяців * 6500 грн).

Відповідно до договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АР/2315007 від 02.10.2021 ліміт відповідальності ТДВ «СГ «Оберіг» за шкоду, заподіяну життю і здоров`ю, становить - 260 000,00 грн. на одного потерпілого.

При цьому, як встановлено судом першої інстанції, у процесі розгляду справи ТДВ «СГ «Оберіг» здійснило виплату позивачам ОСОБА_4 , ОСОБА_9 , ОСОБА_12 та ОСОБА_1 моральної шкоди, у зв`язку зі смертю потерпілого ОСОБА_3 у розмірі - 19 500,00 грн кожному, а всього разом - 78 000 грн.

Тобто, максимальний розмір страхового відшкодування, за шкоду, пов`язану з втратою годувальника, по даному страхового випадку на одного потерпілого (померлого ОСОБА_3 ) становить - 182 000,00 грн (260 000,00 грн - 78 000,00 грн).

Таким чином, встановивши, що право на отримання цього страхового відшкодування має мати померлого ОСОБА_3 - позивачка ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , яка є пенсіонеркою та перебувала у нього на утриманні, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з ТДВ «СГ «Оберіг» на користь позивача ОСОБА_1 шкоди, пов`язаної з втратою годувальника, у розмірі - 182 000,00 грн.

Доводи апеляційної скарги про неправильне визначення судом першої інстанції залишку страхової суми колегія суддів відхиляє, адже наведені твердження не підтверджені належними та допустимими доказами, які б давали змогу встановити фактичне здійснення зазначених виплат, їх розмір, отримувачів, призначення та правову підставу.

Відповідно до частин першої, п`ятої та шостої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками справи, а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із частиною першою статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Відповідно до частини третьої цієї статті кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи та на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, а згідно із частиною четвертою статті 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням або невчиненням нею процесуальних дій.

Отже, саме на відповідача як на страховика, який посилається на здійснення додаткових виплат з метою зменшення розміру страхового відшкодування, покладається обов`язок довести обставини, що обґрунтовують таке заперечення.

Факт здійснення страхового відшкодування є обставиною, яка підлягає доказуванню, оскільки саме з ним відповідач пов`язує зменшення обсягу свого зобов`язання перед позивачкою. Така обставина може підтверджуватися належними документами, зокрема платіжними дорученнями з відмітками про виконання, банківськими виписками, документами страховика про здійснення виплати разом із доказами її фактичного виконання або іншими належними доказами, які в сукупності достовірно підтверджують перерахування відповідних коштів.

Проте в матеріалах справи відсутні належні докази, які б підтверджували здійснення відповідачем усіх виплат у зазначеному апелянтом розмірі - 93 448,68 грн. Саме лише посилання відповідача на відповідну суму в тексті апеляційної скарги не є доказом фактичного перерахування коштів та не дає змоги встановити, які саме виплати були здійснені, кому вони призначалися і чи підлягають вони врахуванню під час визначення залишку відповідної страхової суми.

З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що відповідач не довів належними та допустимими доказами фактичного здійснення виплат у частині, яка перевищує суму 78000 грн., враховану судом першої інстанції під час визначення залишку страхової суми.

Доводи апеляційної скарги про недоведеність перебування ОСОБА_13 на утриманні загиблого сина та відсутність доказів оформлення пенсії у зв`язку з втратою годувальника колегія суддів відхиляє, з огляду на наступне.

Відповідно до частини першої статті 1200 ЦК України право на відшкодування шкоди внаслідок смерті потерпілого мають не лише особи, які фактично перебували на його утриманні, а й непрацездатні особи, які на день його смерті мали право на одержання від нього утримання.

Отже, закон установлює альтернативні юридичні підстави виникнення права на відшкодування: фактичне перебування на утриманні померлого або наявність на день його смерті права на одержання від нього утримання.

Тому відсутність доказів призначення чи фактичного отримання пенсії у зв`язку з втратою годувальника сама по собі не виключає права особи на страхове відшкодування, передбачене статтею 1200 ЦК України та пунктом 27.2 статті 27 спеціального Закону.

Такий правовий висновок викладений, зокрема, у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 20 березня 2024 року у справі №381/1349/22. Верховний Суд наголосив на необхідності з`ясування не лише факту фактичного перебування позивача на утриманні померлого, а й наявності права на одержання від нього утримання на день смерті. Аналогічний підхід викладено в постановах Верховного Суду від 13 березня 2019 року у справі № 643/207/16-ц, від 6 травня 2020 року у справі № 742/554/19-ц, від 7 жовтня 2020 року у справі № 742/637/19-ц та від 8 вересня 2021 року у справі № 577/1316/20.

Таким чином, доводи апелянта про відсутність доказів оформлення пенсії у зв`язку з втратою годувальника ґрунтується на звуженому тлумаченні статті 1200 ЦК України та не спростовує можливості підтвердження відповідного права іншими належними доказами.

У свою чергу, як вірно встановлено судом першої інстанції, позивачка є матір`ю загиблого, досягла пенсійного віку, отримувала пенсійне забезпечення та на момент смерті сина проживала разом із ним за однією адресою.

Крім того, судом досліджено акт обстеження житлово-побутових умов від 8 серпня 2023 року та довідку від 9 серпня 2023 року, які містять відомості про склад домогосподарства, спільне проживання позивачки із сином та обставини її матеріального забезпечення.

Вказані докази у своїй сукупності містять відомості про обставини, що мають значення для вирішення питання про перебування позивачки на утриманні загиблого та потребують оцінки у взаємозв`язку з відомостями про його доходи, спільне проживання, матеріально-побутові умови сім`ї та інші встановлені обставини.

Відповідно до статей 76, 77, 78, 79 та 89 ЦПК України належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності визначаються судом під час розгляду справи.

Законодавство України не встановлює загального правила, за яким факт перебування особи на утриманні може бути підтверджено виключно документом про призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника.

За вказаних обставин, заперечення відповідача, засновані виключно на тому, що позивачка не надала документів про оформлення пенсії у зв`язку з втратою годувальника, не спростовують установлених судом першої інстанції обставин.

З вищенаведеного вбачається, що доводи апелянта щодо незаконності оскаржуваного рішення не грунтуються на вимогах закону, суперечать наявним у справі доказам та фактичним обставин справи, а отже не спростовують та не впливають на законність і обгрунтованість ухваленого судом рішення.

Таким чином, суд першої інстанції повно та всебічно розглянув справу, надав всім доводам сторін належну правову оцінку, оцінив належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності та постановив законне та правильне по суті рішення.

При апеляційному розгляді справи порушень норм матеріального і процесуального права, які є підставою для скасування рішення, в справі не виявлено.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду без змін.

При цьому, у зв`язку з залишенням апеляційної скарги без задоволення понесені відповідачем судові витрати (судовий збір за подання апеляційної скарги) відшкодуванню не підлягають.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 268, 367, 368, 372, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова група "Оберіг", подану від його імені та в його інтересах адвокатом Алексєєвим Владиславом Вячеславовичем, - залишити без задоволення.

Рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 26 травня 2026 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова група "Оберіг", третя особа: ОСОБА_2 , про відшкодування шкоди - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту може бути оскаржена до Верховного Суду.

Повний текст постанови складений 13 жовтня 2026 року.

Суддя-доповідач М.І. Оніщук

Судді В.А. Шебуєва

О.В. Кафідова