Постанова від 09 вересня 2026 р. у справі №209/2065/24 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Апеляційне провадження Доповідач- Ратнікова В.М.

№ 22-ц/824/6739/2026

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ Справа № 209/2065/24

10 вересня 2026 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів Судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Ратнікової В.М.

суддів - Кирилюк Г.М.

- Рейнарт І.М.

при секретарі - Козачук А.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_1 на ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 25 листопада 2025 року, постановлену під головуванням судді Марфіної Н.В., у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

в с т а н о в и в:

У березні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Заочним рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 16 липня 2025 року, в якому ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 15 вересня 2025 року виправлено описку, позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» заборгованість за Кредитним договором № б/н від 08.02.2018 року на загальну суму 43904 (сорок три тисячі дев`ятсот чотири) гривень 23 копійки.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» судові витрати по сплаті судового збору в сумі 3028 гривень 00 копійки.

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 25 листопада 2025 року в задоволенні клопотання відповідача про поновлення процесуального строку звернення до суду із заявою про перегляд заочного рішення відмовлено.

Заяву відповідача про перегляд заочного рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 16.07.2025 року у справі №209/2065/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором -залишено без розгляду.

Не погоджуючись з постановленою ухвалою суду першої інстанції, відповідач ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій за результатом апеляційного перегляду справи просить скасувати ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 25 листопада 2025 року в справі № 209/2065/24, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

В обґрунтування змісту вимог апеляційної скарги зазначає, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції постановлена з порушенням норм процесуального права.

Апеляційна скарга мотивована тим, що вона не брала участі у розгляді справи та не мала можливості своєчасно реалізувати своє право на захист. Після отримання копії заочного рішення вона одразу вжила заходів для захисту своїх прав та звернулася за правничою допомогою. Після призначення адвоката вона без зволікань подала заяву про перегляд заочного рішення.

Вважає, що її дії свідчать не про недбалість, чи зловживання процесуальними правами, а про належну процесуальну сумлінність.

Суд першої інстанції не перевірив, чи є застосовані у цій справі процесуальні наслідки пропорційними заявленій меті забезпечення правової визначеності.

На переконання сторони відповідача, фактично наслідком ухвали стало повне позбавлення її можливості оскаржити заочне рішення, ухвалене без її участі. Такий наслідок є надмірним та непропорційним, оскільки не забезпечує справедливого балансу між принципом правової визначеності та її правом на ефективний судовий захист.

Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив. Відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду судового рішення суду першої інстанції - частина 3 статті 360 ЦПК України.

В судове засідання, призначене судом апеляційної інстанції, учасники справи не з`явились.

Про день та час слухання справи судом апеляційної інстанції учасники справи повідомлялись у встановленому законом порядку.

Відповідно до вимог статті 128, 130, 372 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи, а тому колегія суддів вважає можливим слухати справу у відсутності учасників справи.

Заслухавши доповідь судді Ратнікової В.М., вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 17 квітня 2024 року матеріали цивільної справи № 209/2065/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія "Еліт Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - передано за підсудністю до Заводського районного суду міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області.

Ухвалою Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 19 червня 2024 року відкрито провадження у справі № 209/2065/24.

10 квітня 2025 року від відповідача ОСОБА_1 до Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області надійшло клопотання про передачу позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Еліт Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором за підсудністю до Святошинського районного суду міста Києва.

Заводським районним судом м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області з витягу з реєстру територіальної громади №2025/004474927 від 04 квітня 2025 року встановлено, що ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , що належить до територіальної юрисдикції Дніпровського районного суду міста Києва.

Ухвалою Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 18 квітня 2025 року матеріали цивільної справи №209/2065/24 (провадження№ 2/208/228/25) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Еліт Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором передано за підсудністю до Дніпровського районного суду міста Києва.

Заочним рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 16 липня 2025 року, в якому ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 15 вересня 2025 року виправлено описку, позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» заборгованість за Кредитним договором № б/н від 08.02.2018 року на загальну суму 43904 (сорок три тисячі дев`ятсот чотири) гривень 23 копійки.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» судові витрати по сплаті судового збору в сумі 3028 гривень 00 копійки.

Відповідно до даних Єдиного державного реєстру судових рішень, до заочного рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 16 липня 2025 року, забезпечено надання загального доступу 17 липня 2025 року.

Копію заочного рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 16 липня 2025 року вручено відповідачу ОСОБА_1 і під розписку - 13 серпня 2025 року, про що свідчить розписка на обкладинці справи.

12 вересня 2025 року відповідач ОСОБА_1 а ознайомилась в приміщенні суду з матеріалами справи (а.с. 79, відмітка на на обкладинці справи).

29 жовтня 2025 року відповідач ОСОБА_1 засобами поштового зв?язку подала до суду першої інстанції заяву про перегляд заочного рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 16 липня 2025 року, в якій просила суд поновити строк на подання заяви про перегляд заочного рішення у справі № 209/2065/24 та прийняти цю заяву про скасування заочного рішення до розгляду, обгрунтовуючи клопотання тим, що з текстом заочного рішення вона ознайомилась 13 серпня 2025 року. Вона не є фахівцем в галузі права, не володіла інформацію про процесуальний порядок подання заяви про перегляд заочного рішення, про порядок обчислення строків для подання такої заяви та про наслідки пропуску строку. Після усвідомлення необхідності захисту своїх прав, вона 21 серпня 2025 року звернулась за отриманням правової допомоги і, з огляду на завантаженість системи безоплатної правової допомоги, адвоката їй було призначено лише 22 жовтня 2025 року. Після консультації з адвокатом відповідачка одразу прийняла рішення про подання заяви про перегляд заочного рішення.

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 25 листопада 2025 року в задоволенні клопотання відповідача про поновлення процесуального строку звернення до суду із заявою про перегляд заочного рішення, відмовлено.

Заяву відповідача про перегляд заочного рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 16.07.2025 року у справі №209/2065/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором -залишено без розгляду.

Ухвала суду мотивована тим, що відповідачка пропустила строк для подання заяви про перегляд заочного рішення, а наведені причин для поновлення цього строку не свідчать про наявність обставин, які були об`єктивно непереборними, тобто, не залежали від волі ОСОБА_1 , пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду з заявою про перегляд заочного рішення.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на таке.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї (далі - Конвенція), згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права. Забороняється відмова у розгляді справи з мотивів відсутності, неповноти, нечіткості, суперечливості законодавства, що регулює спірні відносини (стаття 10 ЦПК України).

Згідно зі статтею 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом, а відповідно до статті 6 Конвенції таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які мають бути справедливими.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції визначено право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

ЄСПЛ неодноразово наголошував, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (DIYA 97 v. UKRAINE, № 19164/04, § 47, ЄСПЛ, від 21 жовтня 2010 року).

Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови виконання процесуальних дій, сукупність цивільних процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та гарантій їх реалізації.

Колегією суддів апеляційного суду встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що заочним рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 16 липня 2025 року, в якому ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 15 вересня 2025 року виправлено описку, позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» заборгованість за Кредитним договором № б/н від 08.02.2018 року на загальну суму 43904 (сорок три тисячі дев`ятсот чотири) гривень 23 копійки. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» судові витрати по сплаті судового збору в сумі 3028 гривень 00 копійки.

Заочне провадження відповідно до ЦПК України є особливим порядком розгляду та вирішення цивільної справи за відсутності відповідача.

Перегляд заочного рішення судом, який його ухвалив, ЦПК України встановлює для відповідача особливий порядок оскарження заочного рішення - шляхом подання заяви про перегляд заочного рішення (статті 284-285), а також загальний порядок - апеляційне оскарження - для позивача (стаття 288).

Відповідно до частини другої статті 284 ЦПК України заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин (частини третя, четверта статті 284 ЦПК України).

Отже, законодавець встановив темпоральні обмеження для реалізації відповідачем права на перегляд заочного рішення.

Частиною 1 статті 120 ЦПК України передбачено, що строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом.

Відповідно до статті 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом.

Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Частинами першою-третьою статті 127 ЦПК України передбачено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

Інститут процесуальних строків є наскрізним та міжгалузевим інститутом процесуального права, а положення глави 6 «Процесуальні строки» розділу І «Загальні положення» ЦПК України застосовуються до всіх видів проваджень, на всіх стадіях цивільного судочинства, а також поширюються на процедури заочного розгляду цивільних справ.

Отже, якщо відповідач подає клопотання про поновлення пропущеного строку на подання заяви про перегляд заочного рішення, суд повинен застосувати загальні положення ЦПК України, а саме, статтю 127 цього Кодексу, у якій вказано, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними.

Відповідно до статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 червня 2024 року у справі № 756/11081/20 відступила від висновку, викладеного в постанові від 9 листопада 2021 року у справі № 214/5505/16, та сформулювала висновок про те, що оцінка поважності причин пропуску строку на подання заяви про перегляд заочного рішення належить до компетенції місцевого суду, до якого подана така заява. Наслідком пропуску строку для подання заяви про перегляд заочного рішення за умови відсутності поважних причин для його поновлення є залишення такої заяви без розгляду на підставі ч. 2 ст. 126 ЦПК України, а не без задоволення.

У питаннях оцінки поважності причин пропуску процесуального строку на оскарження як підстави для його поновлення Велика Палата Верховного Суду послідовно враховує критерії, сформовані у практиці ЄСПЛ, а саме: тільки наявність об`єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку оскарження з поважних причин; при цьому заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання (справа «Юніон Аліментаріа Сандерс С. А. проти Іспанії», пункт 109 ).

Усталеним у практиці ЄСПЛ є підхід щодо врахування таких обставин при оцінці поважності причин пропуску строку звернення до суду та прийняті рішень про його поновлення: 1) складність справи, тобто обставини і факти, що ґрунтуються на праві (законі) і тягнуть певні юридичні наслідки; 2) поведінка заявника; 3) поведінка державних органів; 4) перевантаження судової системи; 5) значущість для заявника питання, яке знаходиться на розгляді суду, або особливе становище сторони у процесі.

З огляду на сформовані критерії Велика Палата Верховного Суду зазначила, що при вирішенні питання про поновлення строку на подання заяви про перегляд заочного рішення підлягає оцінці, зокрема, процесуальна поведінка відповідача під час розгляду справи в суді, а також його дії після отримання інформації про постановлене рішення.

У справі, яка переглядається, обґрунтовуючи поважність причин пропуску строку на звернення до суду із заявою про перегляд заочного рішення, ухваленого 16 липня 2025 року, відповідач ОСОБА_1 а посилалась на те, що рішення суду вона отримала 13 серпня 2025 року та, враховуючи те, що не володіла інформацію про процесуальний порядок подання заяви про перегляд заочного рішення, про порядок обчислення строків для подання такої заяви та про наслідки пропуску строку, вона 21 серпня 2025 року звернулась за отриманням правової допомоги. З огляду на завантаженість системи безоплатної правової допомоги, адвоката їй було призначено лише 22 жовтня 2025 року та після консультації з адвокатом вона одразу прийняла рішення про подання заяви про перегляд заочного рішення.

Відмовляючи у поновленні процесуального строку та, залишаючи заяву відповідача про перегляд заочного рішення без розгляду, суд першої інстанції виходив, зокрема, з відсутності обставин, що об`єктивно перешкоджали заявнику (відповідачу у справі) звернутися до суду із заявою про перегляд заочного рішення у визначений процесуальним законом строк.

Суд першої інстанції прийняв до уваги, що копія заочного рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 16 липня 2025 року вручена відповідачу ОСОБА_1 і ОСОБА_2 і 13 серпня 2025 року, у резолютивній частині якого чітко описаний порядок перегляду заочного рішення за заявою відповідача та зазначені строки для подання відповідної заяви. Таким чином, відповідач ОСОБА_1 а мала 20 днів для подання заяви про перегляд заочного рішення і поновлення їй строку звернення до суду з такою заявою. Водночас, із заявою про перегляд заочного рішення відповідачка звернулась до суду 29 жовтня 2025 року, тобто, більш ніж через два місяці після отриманні копії заочного рішення суду.

З огляду на вищезазначене, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність поважних причин для поновлення строку на подання заяви про перегляд заочного рішення, оскільки станом на момент звернення до суду першої інстанції з відповідною заявою (29 жовтня 2025 року), строк пропущено.

Здійснюючи оцінку застосування судом першої інстанції норм процесуального права, колегія суддів апеляційного суду керується тим, що строки та порядок оскарження відповідачем заочного рішення чітко врегульовані положеннями ЦПК України в статтях 280 - 289 цього Кодексу.

Як передбачено частиною 3, 4 статті 284 ЦПК України учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Ураховуючи, що сторона відповідача була достеменно обізнана про існування судового провадження у справі №209/2065/24, їй вручено копію заочного рішення - 13 серпня 2025 року, суд першої інстанції обґрунтовано піддав сумніву об`єктивну неможливість подання відповідачкою ОСОБА_1 заяви про перегляд заочного рішення раніше 29 жовтня 2025 року.

Суд першої інстанції також слушно зазначив, що порядок оскарження і строки подання відповідачкою заяви про перегляд заочного рішення були роз`яснені їй у резолютивній частині цього рішення, а тому твердження відповідачки про її необізнаність про порядок і строки подання заяви про перегляд заочного рішення не знайшли свого підтвердження та не можуть свідчити про поважність причин пропуску строку на подання заяви про його перегляд.

Відхиляючи доводи відповідачки про те, що через завантаженість системи безоплатної правової допомоги, адвоката їй було призначено лише 22 жовтня 2025 року та після консультації з адвокатом вона одразу прийняла рішення про подання заяви про перегляд заочного рішення, суд першої інстанції обгурнтовано виходив із того, що в Україні система надання правничої допомоги є розгалуженою та нараховує тисячі фахівців в галузі права і адвокатів, тому невчасне отримання правової допомоги не можна віднести до об`єктивно непереборних обставин для реалізації процесуальних прав учасника справи.

Установивши відсутність у ОСОБА_1 об`єктивних непереборних труднощів для подання заяви про перегляд заочного рішення в строки, визначені статтею 284 ЦПК України, з дня отримання тексту заочного рішення та відсутність безумовних підстав для поновлення строку на звернення до суду з такою заявою, передбачених у частині третій статті 284 цього Кодексу, суд першої інстанції, з яким погоджується й апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для поновлення відповідачу ОСОБА_1 строку на подання заяви про перегляд заочного рішення та про залишення такої заяви без розгляду на підставі статті 126 ЦПК України.

Доводи апеляційної скарги відповідачки про те, що фактично наслідком постановлення такої ухвали стало повне позбавлення її можливості оскаржити заочне рішення суду, ухвалене без її участі, і такий наслідок є надмірним та непропорційним, оскільки не забезпечує справедливого балансу між принципом правової визначеності та її правом на ефективний судовий захист, ґрунтуються на власному тлумаченні заявником норм процесуального права.

Доступ до суду, як елемент права на справедливий судовий розгляд, не є абсолютним і може підлягати певним обмеженням у випадку, коли такий доступ особи до суду обмежується законом і не суперечить пункту першому статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція); якщо воно не завдає шкоди самій суті права і переслідує легітимну мету за умови забезпечення розумної пропорційності між використаними засобами і метою, яка має бути досягнута.

Складовою правової визначеності є передбачуваність застосування норм процесуального законодавства. ЄСПЛ зазначає, що сторони судового провадження повинні мати право очікувати застосування до їхньої справи чинних норм процесуального законодавства (рішення ЄСПЛ у справі «Дія 97» проти України» від 21 жовтня 2010 року).

Суд зобов`язаний перевірити дотримання відповідачем вимог статей 284, 285 ЦПК України, зокрема в частині строку подання заяви про перегляд заочного рішення, до прийняття такої заяви до розгляду. Суд не наділений правом, оминувши процесуальну дію щодо встановлення дотримання або порушення заявником строків звернення до суду, перейти до розгляду заяви по суті.

У питаннях оцінки поважності причин пропуску процесуального строку на оскарження як підстави для його поновлення суд послідовно враховує критерії, сформовані у практиці ЄСПЛ, а саме: тільки наявність об`єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку оскарження з поважних причин; при цьому заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання (справа «Юніон Аліментаріа Сандерс С. А. проти Іспанії», пункт 109 ).

Відмовляючи у поновленні процесуального строку та, залишаючи заяву про перегляд заочного рішення без розгляду, суд першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, виходив, зокрема, з відсутності обставин, що об`єктивно перешкоджали заявнику звернутися до суду із заявою про перегляд заочного рішення у визначений процесуальним законом строк.

Отже, доводи апеляційної скарги відповідача ОСОБА_1 , матеріали справи та зміст оскаржуваного судового рішення, не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.

Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів апеляційного суду вважає, що ухвала Дніпровського районного суду міста Києва від 25 листопада 2025 року є законною та обґрунтованою, постановлена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, підстав для її скасування немає, а тому апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_1 слід залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу - без змін.

Згідно з частиною 13 статті 141, підпунктами «б», «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції має вирішити питання щодо нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, у випадку скасування та ухвалення нового рішення або зміни судового рішення; щодо розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Оскільки апеляційну скаргу залишено без задоволення, а судове рішення без змін, розподіл судових витрат судом апеляційної інстанції не здійснюється.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 25 листопада 2025 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Головуючий: Судді: