Постанова від 02 вересня 2026 р. у справі №754/6952/25 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Апеляційне провадження Доповідач- Ратнікова В.М.

№ 22-ц/824/7108/2026

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ Справа № 754/6952/25

03 вересня 2026 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів Судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Ратнікової В.М.

суддів - Кирилюк Г.М.

- Рейнарт І.М.

при секретарях - Уляницькій М.В., Козачук А.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Дубчак Лесі Сергіївни на рішення Деснянського районного суду міста Києва від 15 грудня 2025 року, ухвалене під головуванням судді Зотько Т.А., у справі за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,-

в с т а н о в и в:

У травні 2025 року Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.

Позовні вимоги обгрунтовувало тим, що з 01.05.2018 року Комунальне підприємство Виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» є виконавцем комунальних послуг, а саме: з 01.05.2018 року до 31.10.2021 року є виконавцем послуг з централізованого опалення та з централізованого постачання гарячої води (послуги з ЦО/ЦПГВ); з 01.11.2021 року, у зв`язку із зміною законодавства, позивач є виконавцем послуг з постачання теплової енергії та з постачання гарячої води (послуги з ТЕ/ПГВ).

На виконання вимог законодавства, КП «Київтеплоенерго», на підставі типових договорів, підготовлені та опубліковані/оприлюднені: договір про надання послуг з ЦО/ЦПГВ опублікований в газеті «Хрещатик» від 28.03.2018 року № 34 (5085) (надалі - Договір). Також на веб-сайті позивача оприлюднені типові індивідуальні договори про надання послуг з постачання теплової енергії та послуг з постачання гарячої води.

Підтвердженням повного і беззастережного акцепту (прийняття) умов як договору про надання послуг з ЦО/ЦПГВ, так і договору про надання послуг з ТЕ/ПГВ є, у тому числі, факт отримання послуг споживачем.

Будинок за адресою: АДРЕСА_1 в цілому під`єднаний до мереж тепло- та водопостачання, а тому відповідачі, які проживають в квартирі АДРЕСА_2 за зазначеною адресою, є споживачами послуг з ЦО/ЦПГВ, а з 01.11.2021 року споживачами послуг з ТЕ/ПГВ.

Відповідачі від послуг з ЦО/ЦПГВ, а з 01.11.2021 року від послуг з ТЕ/ПГВ, у встановленому чинним законодавством порядку, не відмовлялись (не відключались).

Отже, виникнення цивільних прав та обов`язків між позивачем та відповідачами підтверджується діями сторін, а саме: позивач щомісячно надає відповідачам послуги з ЦО/ЦПГВ, а з 01.11.2021 року послуги з ТЕ/ПГВ, надсилає відповідачам платіжні документи (рахунки) на оплату таких послуг, а відповідачі споживали надані послуги та зобов`язані оплатити їх вартість.

Відповідно до вимог законодавства споживач зобов`язаний оплачувати комунальні послуги у встановлені строки. Розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць.

Проте, відповідачі, у порушення вимог законодавства у сфері комунальних послуг, своєчасно не сплачували за спожиті послуги з ЦО/ЦПГВ та з ТЕ/ПГВ, в результаті чого утворилась заборгованість, яка станом на 31 березня 2025 року складає 100 679,58 грн: за період з 01.05.2018 року по 31.10.2021 року заборгованість за послуги з централізованого опалення в розмірі 17 445,84 грн, заборгованість за послуги з централізованого постачання гарячої води в розмірі 29 737,38 грн; за період з 01.11.2021 року заборгованість за послуги з постачання теплової енергії у розмірі 23 488,82 грн; заборгованість за послуги з постачання гарячої води у розмірі 27 743,96 грн.

Відповідно до вимог Закону України «Про житлово - комунальні послуги» від 24.06.2004 року, а також Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», споживачі послуг з ЦО/ЦПГВ зобов`язані були сплачувати внески за обслуговування вузлів комерційного обліку відповідних послуг.

Згідно вимог ст. 14 Закону України «Про житлово - комунальні послуги» від 09.11.2017 року, плата виконавцю за індивідуальним договором про надання послуги з ТЕ/ПГВ включає в себе також й плату за абонентське обслуговування.

За вищевказаною адресою у відповідачів також існує заборгованість у період до 31.10.2021 року зі сплати внесків за обслуговування вузла комерційного обліку послуг з централізованого опалення у розмірі 146,65 грн.

За період з 01.11.2021 року заборгованість з плати за абонентське обслуговування з послуг з постачання теплової енергії у розмірі 1357,57 грн, заборгованість з плати за абонентське обслуговування з послуг з постачання гарячої води у розмірі 759,36 грн.

Крім того, позивач на підставі договору про відступлення права вимоги (цесїї) від 11.10.2018 року № 602-18 (далі Договір цесії), укладеного між ПАТ «Київтеплоенерго» та Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» (далі - Новий Кредитор), набув право вимоги до відповідачів з оплати спожитих до 01.05.2018 року послуг з централізованого постачання гарячої води у розмірі 1216,45 грн.

Відповідачі, як боржники, що прострочили виконання грошового зобов`язання, на підставі положень статті 625 ЦК України зобов`язані також сплатити зазначену суму боргу з урахуванням інфляційної складової та трьох процентів річних.

Крім того, відповідно до статті 26 Закону України «Про житлово-комунальні послуги" у разі несвоєчасного здіснення платежів за житлово-комунальні послуги споживач зобов`язаний сплатити пеню в розмірі, встановленому в договорі, але не вище 0,01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення. Загальний розмір сплаченої пені не може перевищувати 100 відсотків загальної суми боргу. Нарахування пені починається з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку внесення плати за житлово-комунальні послуги.

Отже, згідно норм чинного законодавства позивачем було нараховано розмір 3% річних, інфляційних втрат та пені на суму простроченої заборгованості.

З урахуванням наведених обставин, позивач Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» просив суд стягнути солідарно з відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на його користь заборгованість за житлово-комунальні послуги у розмірі 120 577,70 грн., яка складається із:

заборгованості за спожиті до 01.05.2018 року послуги з централізованого гарячого водопостачання у розмірі 1216,45 грн (рахунок № НОМЕР_1 );

інфляційної складової боргу у розмірі 181,25 грн., трьох відсотків річних у розмірі 45,59 грн. (рахунок № НОМЕР_2 );

заборгованості за спожиті з 01.05.2018 року по 31.10.2021 року послуги з централізованого опалення у розмірі 17 445,84 грн (рахунок № НОМЕР_3 );

інфляційної складової боргу у розмірі 2599,43 грн., трьох відсотків річних у розмірі 649,56 грн. (рахунок № НОМЕР_2 );

заборгованості за спожиті з 01.05.2018 року по 31.10.2021року послуги з централізованого постачання гарячої води у розмірі 29 737,38 грн. (рахунок № НОМЕР_1 );

інфляційної складової боргу у розмірі 4430,87 грн., трьох відсотків річних у розмірі 1114,54 грн. (рахунок № НОМЕР_2 );

заборгованості за спожиті з 01.11.2021 року послуги з постачання теплової енергії у розмірі 23 488,82 грн. (рахунок № НОМЕР_3 );

інфляційної складової боргу у розмірі 2852,86 грн., трьох відсотків річних у розмірі 700,15 грн., пені у розмірі 851,86 грн. (рахунок № НОМЕР_2 );

заборгованості за спожиті з 01.11.2021 року послуги з постачання гарячої води у розмірі 27 743,96 грн. (рахунок № НОМЕР_1 );

інфляційної складової боргу у розмірі 3439,25 грн., трьох відсотків річних у розмірі 819,39 грн., пені у розмірі 996,92 грн. (рахунок № НОМЕР_2 );

заборгованості з плати за абонентське обслуговування послуг з постачання теплової енергії у розмірі 1357,57 грн (рахунок № НОМЕР_4 );

заборгованості з плати за абонентське обслуговування послуг з постачання гарячої води у розмірі 759,36 грн (рахунок № НОМЕР_5 );

заборгованості з обслуговування вузла комерційного обліку централізованого опалення у розмірі 146,65 грн (рахунок № НОМЕР_6 ), а також судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 3028,00, грн.

Рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 15 грудня 2025 року позов Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості задоволено.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" заборгованість за спожиті до 01.05.2018 року послуги з централізованого гарячого водопостачання у розмірі 1 216,45 грн; інфляційну складову боргу у розмірі 181,25 грн, три відсотки річних у розмірі 45,59 грн; заборгованість за спожиті з 01.05.2018 по 31.10.2021 послуги з централізованого опалення у розмірі 17 445,84 грн; інфляційну складову боргу у розмірі 2 599,43 грн, три відсотки річних у розмірі 649,56 грн, заборгованість за спожиті з 01.05.2018 по 31.10.2021 послуги з централізованого постачання гарячої води розмірі 29 737,38 грн; інфляційну складову боргу у розмірі 4 430,87 грн, три відсотки річних у розмірі 1 114,54 грн, заборгованість за спожиті з 01.11.2021 послуги з постачання теплової енергії у розмірі 23 488,82 грн; інфляційну складову боргу у розмірі 2 852,86 грн, три відсотки річних у розмірі 700,15 грн, пеню у розмірі 851,86 грн; заборгованість за спожиті з 01.11.2021 послуги з постачання гарячої води у розмірі 27 743,96 грн; інфляційну складову боргу у розмірі 3 439,25 грн, три відсотки річних у розмірі 819,39 грн, пеня у розмірі 996,92 грн; заборгованість з плати за абонентське обслуговування послуг з постачання теплової енергії у розмірі 1357,57 грн; заборгованість з плати за абонентське обслуговування послуг з постачання гарячої води у розмірі 759,36 грн, заборгованість з обслуговування вузла комерційного обліку централізованого опалення у розмірі 146,65 грн, судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 3 028,00 грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» витрати понесені по сплаті судового збору у розмірі по 1 514,00 грн з кожного з відповідачів.

Не погоджуючись з ухваленим рішенням суду першої інстанції, представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Дубчак Леся Сергіївна подала апеляційну скаргу, в якій за результатом апеляційного перегляду справи просить скасувати рішення Деснянського районного суду міста Києва від 15 грудня 2025 року та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» відмовити в повному обсязі.

Стягнути з Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» на користь ОСОБА_1 понесені ним судові витрати, з урахуванням положень процесуального закону.

В обґрунтування змісту вимог апеляційної скарги зазначає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції ухвалено з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення без належного з`ясування всіх обставин справи та без повного дослідження наявних в справі доказів.

Зазначає, що сторона відповідача не визнає нараховану позивачем заборгованість з відповідними нарахуваннями сум інфляції, 3% річних та пені, як такі, що нараховані безпідставно, без надання будь-яких доказів на підтвердження факту виникнення заборгованості та її розміру.

Позивачем не надано доказів належності та обґрунтованості зазначених сум у розрахунку: не наведено фактичні дані показників вузлів обліку (лічильників), а розрахунки виконані без пояснення формули нарахування.

Відповідач не отримав і не ознайомлений із методикою визначення обсягів споживання, що ставить під сумнів правомірність та обґрунтованість нарахувань.

Надання позивачем розрахунків без підтвердження даних, що відображають фактичне споживання, порушує встановлені законодавством принципи індивідуального обліку та обґрунтованості нарахувань, а відсутність методики та формул нарахування позбавляє відповідача ОСОБА_1 можливості перевірити законність і точність зазначених сум, що є грубим порушенням принципу прозорості та відкритості у взаємовідносинах між споживачем і постачальником послуг.

Також, у випадку нарахування позивачем розміру плати у відповідності до норм, позивач не зазначає в позові причини, чому не враховані показання лічильника гарячої води, наявного в квартирі відповідачів.

На переконання сторони відповідача, відсутність цих даних робить позов необґрунтованим, оскільки неможливо встановити точну суму та період виникнення заборгованості, а також перевірити правильність нарахувань інфляції та пені.

Також, у матеріалах справи відсутні відомості, зокрема: акти про готовність вузла комерційного обліку споживача до роботи у відповідний період часу (опалювальні періоди) в будинку за адресою: АДРЕСА_1 ; акт/акти перевірки стану вузла комерційного обліку теплової енергії споживача, відсутні відомості про наявність/встановлення в будинку лічильника обліку гарячого водопостачання, як і відсутні відомості про наявність чи відсутність лічильника обліку гарячого водопостачання в квартирі відповідачів. Довідки про обсяг споживання послуги з постачання теплової енергії/послуги з постачання гарячої води (загальнобудинкові), не містять дати складання, відсутні відомості про посадову особу, яка її склала. Відсутні будь-які акти зняття показників лічильника (акти обстеження, акти контрольного зняття), яким б підтверджувались зазначені в таких довідках показники.

Протягом усього часу розгляду справи в суді стороною позивача також не були надані належні і допустимі докази на підтвердження надання ним послуг в частині абонентського обслуговування послуг з постачання теплової енергії; абонентського обслуговування послуг з постачання гарячої води; з обслуговування вузла комерційного обліку централізованого опалення. Так, в матеріалах справи відсутні відповідні акти виконаних робіт, технічного контролю, ремонту, тощо, при цьому представник позивача не з`явився в судове засідання, подаючи клопотання про розгляд справи у свою відсутність.

А сам факт подання позивачем розрахунку заборгованості, проведеного ним самим, в обґрунтування заявлених вимог, не може свідчити про надання таких послуг.

Щодо заборгованості, яка начебто утворилась до 01.05.2018 року, сторона відповідача вважає, що ненадання повної копії договору про відступлення права вимоги не дає підстави стверджувати про те, що він набрав законної сили.

Крім того, надані позивачем докази не містять інформації про періоди, за які нарахована заборгованість до 01 травня 2018 року, та документів, які б підтверджували право ПАТ "Київенерго" на стягнення такої заборгованості, що може свідчити про те, що така заборгованість виникла в 2015 році, тобто, поза межами позовної давності, про застосування якої відповідач заявляв у відзиві.

Судом першої інстанції не враховано, що відсутність порушеного відповідачем приватного (цивільного) права (інтересу) позивача є самостійною підставою для відмови в позові (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 березня 2023р. в справі № 753/8671/21 (провадження № 61-550св22), постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 вересня 2023р. у справі № 582/18/21 (провадження № 61-20968 сво 21).

В апеляційній скарзі сторона відповідача наводить попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які апелянт поніс і які очікуює понести у зв 'язку із розглядом справи в Київському апеляційному суді, це витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 15 000,00 грн, у зв`язку з підготовкою та поданням апеляційної скарги, участю адвоката в судових засіданнях в Київському апеляційному суді, ознайомленням з матеріалами справи, підготовкою заяв та клопотань, письмових пояснень, тощо.

У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" - Балнецький Богдан Ігорович просить вимоги відповідача, викладені в апеляційній скарзі, залишити без задоволення, а рішення Деснянського районного суду міста Києва - залишити без змін.

Зазначає, що послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води в будинку відповідача в період виникнення заборгованості надавались в повному обсязі, а тому позивач має право вимагати від відповідача виконання обов`язку щодо оплати спожитих послуг.

Факт підключення будинку до централізованого опалення та постачання гарячої води в спірний період підтверджується нарядами на включення та відключення, які наявні в матеріалах справи, актом прийняття теплового вузла на облік, актом про готовність вузла комерційного обліку до роботи та оформленими відомостями обліку споживання теплової енергії мешканців будинку за адресою відповідачів.

Оскільки відповідач не передавав постійно показання лічильника, тому і нарахування відбувалися згідно до Закону України «Про житлово комунальні послуги» та Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджені Постановою КМУ від 21 липня 2005 року № 630.

Згідно приписів ст. ст. 319, 322 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власність зобов`язує. Власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

В судовому засіданні апеляційного суду відповідач ОСОБА_1 та його представники Дубчак Леся Сергіївна та ОСОБА_4 повністю підтримали доводи апеляційної скарги та просили скаргу задовольнити.

Представник позивача Комунального підприємства виконавчого органу Київради ( Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» Банецький Богдан Ігорович в судове засідання не з?явився, про день та час розгляду справи повідомлений у встановленому законом порядку. 14 травня 2026 року подав до апеляційного суду заяву, в якій зазначив, що проти доводів апеляційної скарги заперечує, просить залишити рішення суду без змін. Розгляд справи провести у його відсутності. З огляду на зазначене, колегія суддів вважає можливим розгляд справи у відсутності представника позивача

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання також не з?явилась, про день та час розгляду справи апеляційним судом повідомлялась у встановленому законом порядку, а тому суд вважає можливим розгляд справи у її відсутності.

Заслухавши доповідь судді Ратнікової В.М., пояснення відповідача ОСОБА_1 та його представників, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу, вивчивши наявні у справі докази, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарги не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 11 жовтня 2018 року між ПАТ «Київенерго» та КП «Київтеплоенерго» було укладено договір № 602-18 про відступлення права вимоги (цесії) до Додатки до нього, відповідно до яких ПАТ «Київенерго» відступило, а КП «Київтеплоенерго» набуло права грошової вимоги до боржників, щодо виконання ними грошових зобов`язань перед кредитором з оплати спожитих до 1 травня 2018 року послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання станом на 1 серпня 2018 року з урахуванням оплат, що отриманні кредитором за період 1 серпня 2018 до дати укладення цього договору. Перелік договорів, (особових рахунків), споживачів та сум грошових зобов`язань (основний борг), право вимоги яких відступається за цим договором, зазначається у додатку № 1 та додатку № 2 до цього договору.

Тобто, з 1 травня 2018 року по 31 жовтня 2021 року надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води здійснювало КП «Київтеплоенерго».

З 01 листопада 2021 року, у зв`язку зі зміною законодавства, КП «Київтеплоенерго» є виконавцем послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ОСОБА_2 зареєстровані за адресою: АДРЕСА_3 .

Будинок за адресою АДРЕСА_1 в цілому під`єднаний до мереж тепло - та водопостачання, а отже, відповідачі, які проживають в квартирі АДРЕСА_2 за зазначеною адресою, є споживачами послуг з ЦО/ЦПГВ, а з 01.11.2021 споживачами послуг з ТЕ/ПГВ.

В порушення вимог закону відповідачі своєчасно не сплачували за спожиті послуги, внаслідок чого станом на 31.03.2025 року заборгованість відповідачів складається із: заборгованості за спожиті до 01.05.2018 року послуги з централізованого гарячого водопостачання у розмірі 1216,45 грн (рахунок № НОМЕР_1); інфляційної складової боргу у розмірі 181,25 грн., трьох відсотків річних у розмірі 45,59 грн. (рахунок № НОМЕР_2 ); заборгованості за спожиті з 01.05.2018 року по 31.10.2021 року послуги з централізованого опалення у розмірі 17 445,84 грн (рахунок № НОМЕР_3 ); інфляційної складової боргу у розмірі 2599,43 грн., трьох відсотків річних у розмірі 649,56 грн. (рахунок № НОМЕР_2 ); заборгованості за спожиті з 01.05.2018 року по 31.10.2021року послуги з централізованого постачання гарячої води у розмірі 29 737,38 грн. (рахунок № НОМЕР_1 ); інфляційної складової боргу у розмірі 4430,87 грн., трьох відсотків річних у розмірі 1114,54 грн. (рахунок № НОМЕР_2 ); заборгованості за спожиті з 01.11.2021 року послуги з постачання теплової енергії у розмірі 23 488,82 грн. (рахунок № НОМЕР_3 ); інфляційної складової боргу у розмірі 2852,86 грн., трьох відсотків річних у розмірі 700,15 грн., пені у розмірі 851,86 грн. (рахунок № НОМЕР_2 );заборгованості за спожиті з 01.11.2021 року послуги з постачання гарячої води у розмірі 27 743,96 грн. (рахунок № НОМЕР_1 ); інфляційної складової боргу у розмірі 3439,25 грн., трьох відсотків річних у розмірі 819,39 грн., пені у розмірі 996,92 грн. (рахунок № НОМЕР_2 ); заборгованості з плати за абонентське обслуговування послуг з постачання теплової енергії у розмірі 1357,57 грн (рахунок № НОМЕР_4 ); заборгованості з плати за абонентське обслуговування послуг з постачання гарячої води у розмірі 759,36 грн (рахунок № НОМЕР_5 ); заборгованості з обслуговування вузла комерційного обліку централізованого опалення у розмірі 146,65 грн (рахунок № НОМЕР_6 ).

Задовольняючи позовні вимоги Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, суд першої істанції вважав встановленим факт порушення відповідачами прав позивача, тому позовні вимоги щодо стягнення з відповідачів заборгованості за послуги з постачання теплової енергії та послуги з постачання гарячої води, абонентське обслуговування та обслуговання вузлів комерційного обліку, а також 3% річних від сум боргу, їх інфляційної складової боргу та пені є законними і обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Суд апеляційної інстанції погоджується з такими висновками суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону рішення Деснянського районного суду міста Києва від 15 грудня 2025 року відповідає.

Відповідно до абзацу 10 частини першої статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24 червня 2004 року №1875-IV (що діяв на час виникнення спірних правовідносин) комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведення, газопостачання, опалення, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством.

Правовідносини з постачання фізичними особами центрального опалення та постачання гарячої води регулюються Правилами надання послуг з центрального опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630 (далі - Правила).

Відповідно до пункту 8 Правил послуги надаються споживачеві згідно з договором, що оформляється на основі договору про надання послуг з центрального опалення та постачання гарячої води.

Надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах. Договори про надання житлово-комунальних послуг укладаються відповідно до типових або примірних договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України або іншими уповноваженими законом державними органами відповідно до закону. Такі договори можуть затверджуватися окремо для різних моделей організації договірних відносин (індивідуальний договір та колективний договір про надання комунальних послуг) та для різних категорій споживачів (індивідуальний споживач, колективний споживач) (частини перша, друга статті 12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).

Договір про надання комунальної послуги укладається між виконавцем відповідної послуги та споживачем або особою, яка відповідно до договору або закону укладає такий договір в інтересах споживача, або з управителем багатоквартирного будинку з метою постачання електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку (частина перша статті 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).

Договір про надання комунальних послуг укладається строком на один рік. Якщо за один місяць до закінчення зазначеного строку жодна із сторін не повідомить письмово другу сторону про відмову від договору, договір вважається продовженим на черговий однорічний строк (частина третя статті 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).

Відповідно до частини четвертої статті 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» з пропозицією про укладання договору про надання комунальних послуг або про внесення змін до нього (крім індивідуальних договорів, укладених відповідно до частини п`ятої цієї статті) може звернутися будь-яка сторона, надавши письмово другій стороні проект відповідного договору (змін до нього), складений згідно з типовим договором. Якщо споживач (інша особа, яка відповідно до договору або закону укладає такий договір в інтересах споживача), який отримав проект договору (змін до нього) від виконавця комунальної послуги, не повідомив протягом 30 днів про свою відмову від укладання договору (внесення змін) та не надав своїх заперечень або протоколу розбіжностей до нього, а вчинив дії, які засвідчують його волю до отримання (продовження отримання) відповідної комунальної послуги від цього виконавця (у тому числі здійснив оплату наданих послуг), договір (зміни до нього) вважається укладеним у редакції, запропонованій виконавцем комунальної послуги, якщо інше не передбачено цим Законом.

Відповідно до частини сьомої статті 26 Закону договір про надання послуг з центрального опалення, послуг з центрального постачання холодної води, послуг з центрального постачання гарячої води, послуг з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), що укладається виконавцем із споживачем - фізичною особою, яка не є суб`єктом господарювання, є договором приєднання.

На виконання вимог Закону України «Про житлово-комунальні послуги» КП «Київтеплоенерго» підготовлено та опубліковано договір про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води в газеті «Хрещатик» від 28 березня 2018 року № 34 (5085). Зміст зазначеного договору відповідає змісту типового договору, затвердженого Правилами. Такі договори є договорами приєднання. Може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови.

Відповідно до частини першої статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Згідно зі статтею 642 ЦК України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей, тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Відповідно до норм ЦК України встановлено що, якщо особа вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, то договір вважається укладеним.

Підключення будинку до мереж централізованого опалення та/або постачання гарячої воли свідчить про надання послуг позивачем.

Відповідачі від мереж централізованого опалення та/або постачання гарячої води у встановленому чинним законодавством порядку не відмовлялися (не відключалися).

Отже, виникнення цивільних прав та обов`язків підтверджується діями сторін: постачальник надає послуги з централізованого опалення та постачає гарячу воду, надсилає споживачу платіжні документи (рахунки) на оплату послуг, а споживач має здійснювати оплату виставлених рахунків.

Частиною четвертою статті 263 ЦПК України встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду від 15 березня 2018 року у справі № 401/710/15-ц) зазначено, в залежності від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: 1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газопостачання, централізоване опалення тощо), 2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, освітлення місць загального користування, поточний ремонт тощо), 3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо) (частина перша статті 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).

Правовідносини, що виникають у сфері надання та споживання таких послуг, регулюються як нормами Цивільного кодексу України, так і Законом України «Про житлово-комунальні послуги», а також іншими нормативно-правовими актами у галузі цивільного, житлового законодавства та актів, що регулюють відносини у сфері надання житлово-комунальних послуг.

Пунктом 1 частини першої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачене право споживача вчасно одержувати якісні житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та згідно з умовами договору на надання таких послуг. Водночас, відповідно до пункту 5 частини третьої статті 20 цього Закону, такому праву прямо відповідає обов`язок споживача оплачувати надані йому житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Таким чином, відсутність договору про надання житлово-комунальних послуг не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Відповідно до витягу № 129207575 з Реєстру територіальної громади м. Києва про зареєстрованих осіб у житловому приміщенні станом на 10.04.2025 року за адресою АДРЕСА_3 зареєстровані ОСОБА_1 з 27.08.2013 року, ОСОБА_2 з 30.01.2017 року.

Таким чином, відповідачі, в розумінні Закону України «Про житлово-комунальні послуги», є споживачами комунальних послуг, які надаються позивачем, без укладеного з позивачем договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання гарячої води, теплової енергії та абонентського обслуговування, а тому не звільняються від оплати послуг у повному обсязі.

Також, з матеріалів справи вбачається, що протягом вказаного позивачем періоду відповідачі споживаючи комунальні послуги, не надсилали позивачу жодних скарг чи претензій (передбачених пунктом 37 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня №630 та статтями 27, 28 Закону України «Про житлово-комунальні послуги») щодо наявності послуг, якості чи кількості їх надання. Це свідчить про те, що позивач надавав відповідачам житлово-комунальні послуги належним чином, а саме: якісно, своєчасно та у повному обсязі.

Аналогічні висновки були зроблені у постановах Верховного Суду у справах від 29 листопада 2019 року № 645/5401/17 та від 31 жовтня 2019 року № 465/5138/15-ц.

Відповідно до положень статті 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.

Дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов`язаннями з оплати житлово-комунальних послуг.

Згідно розрахунку позивача заборгованість відповідачів за спожиті до 01.05.2018 послуги з централізованого гарячого водопостачання становить суму у розмірі 1 216,45 грн; інфляційна складова боргу у розмірі 181,25 грн, три відсотки річних у розмірі 45,59 грн; заборгованість за спожиті з 01.05.2018 року по 31.10.2021 року послуги з централізованого опалення становить суму 17 445,84 грн; інфляційна складова боргу у розмірі 2 599,43 грн, три відсотки річних у розмірі 649,56 грн, заборгованість за спожиті з 01.05.2018 року по 31.10.2021 року послуги з централізованого постачання гарячої води станогвить суму 29 737,38 грн; інфляційна складова боргу у розмірі 4 430,87 грн, три відсотки річних у розмірі 1 114,54 грн, заборгованість за спожиті з 01.11.2021 року послуги з постачання теплової енергії становить суму 23 488,82 грн; інфляційна складова боргу - 2 852,86 грн, три відсотки річних у розмірі 700,15 грн, пеня у розмірі 851,86 грн; заборгованість за спожиті з 01.11.2021 року послуги з постачання гарячої води становить суму- 27 743,96 грн; інфляційна складова боргу - 3 439,25 грн, три відсотки річних - 819,39 грн, пеня - 996,92 грн; заборгованість з плати за абонентське обслуговування послуг з постачання теплової енергії становить суму - 1 357,57 грн; заборгованість з плати за абонентське обслуговування послуг з постачання гарячої води становить суму - 759,36 грн, заборгованість з обслуговування вузла комерційного обліку централізованого опалення становить суму- 146,65 грн.

Зазначений розрахунок відповідачами у справі не спростовано. Контррозрахунок не надано. Натомість відповідачами у відзиві на позов в суді першої інстанції було заявлено про застосування судом позовної давності до заявлених вимог.

У справі № 755/13805/16-ц (провадження № 14-208цс21) вказано, що «суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позову. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи порушено право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушено, суд відмовляє у задоволенні позову через його необґрунтованість. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушено, але позовна давність спливла, і про це зробила заяву інша сторона спору, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності за відсутності поважних причин її пропуску, наведених позивачем (див., зокрема, постанови від 22 травня 2018 року у справі № 369/6892/15-ц, від 31 жовтня 2018 року у справі № 367/6105/16-ц, від 07 листопада 2018 року у справі № 575/476/16-ц, від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (пункт 73), від 28 листопада 2018 року у справі № 504/2864/13-ц (пункт 80), від 05 грудня 2018 року у справах № 522/2202/15-ц (пункт 61), № 522/2201/15-ц (пункт 62) та № 522/2110/15-ц (пункт 61), від 07 серпня 2019 року у справі № 2004/1979/12 (пункт 71), від 18 грудня 2019 року у справі № 522/1029/18 (пункт 134), від 16 червня 2020 року у справі № 372/266/15-ц (пункт 51), від 07 липня 2020 року у справі № 712/8916/17-ц (пункт 28), від 29 червня 2021 року у справі № 904/3405/19 (пункт 57), від 18 січня 2023 року у справі № 488/2807/17 (пункт 129).

Главою 19 ЦК України визначено строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу, тобто позовну давність.

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 ЦК України).

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частини третя та четверта статті 267 ЦК України).

Аналіз змісту наведених норм матеріального права у їх сукупності дає підстави для висновку, що до правових наслідків порушення грошового зобов`язання, передбачених статті 625 ЦК України, застосовується загальна позовна давність тривалістю у три роки (стаття 257 цього Кодексу).

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (стаття 267 ЦК України).

Порядок відліку позовної давності наведено у статті 261 ЦК України. Зокрема, відповідно до частини першої цієї статті перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Оскільки оплата комунальних послуг носить характер періодичних платежів, то позовна давність застосовується до кожного платежу.

Згідно зі статтею 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов`язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред`явити вимогу про виконання зобов`язання.

У частині 1 статті 266 ЦК України передбачено, що зі спливом позовної давності до основної вимоги вважаться, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно, тощо).

Відповідно до частини 4 статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Позовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач (частини перша та друга статті 264 ЦК України).

Законодавство може визначати певні обставини, які впливають на перебіг позовної давності і змінюють порядок її обчислення. До таких обставин відноситься зупинення перебігу позовної давності та її переривання, що передбачено статтями 263 та 264 Цивільного кодексу України.

Водночас, під час дії карантину та воєнного стану законодавець застосував нову конструкцію, якою тимчасово доповнив перелік обставин, які впливають на перебіг позовної давності, а саме, продовження позовної давності.

Так, постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» з 12 березня 2020 року на всій території України було встановлено карантин.

Законом України від 30 березня 2020 року № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» (далі - Закон № 540-IX) розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 12, відповідно до якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. Цей Закон набрав чинності 02 квітня 2020 року.

Відтак, початок продовження строку для звернення до суду потрібно пов`язувати саме з моментом набрання чинності 02 квітня 2020 року Законом № 540-IX.

Подібний правовий висновок висловила Велика Палата Верховного Суду в постанові від 06 вересня 2023 року у справі № 910/18489/20 (провадження № 12-46гс22).

Строк дії карантину неодноразово продовжувався, а відмінений він був з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року № 651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2».

Отже, під час дії карантину позовна давність була продовжена з 02 квітня 2020 року до 30 червня 2023 року.

Поряд із цим, Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» було введено воєнний стан в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України. Надалі строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався Указами Президента України, цей стан триває до теперішнього часу.

Законом України від 15 березня 2022 року № 2120-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» (далі - Закон № 2120-ІХ) розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 19, згідно з яким у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії. Закон № 2102-IX набрав чинності 17 березня 2022 року.

Надалі Законом України від 08 листопада 2023 року № 3450-ІХ «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо вдосконалення порядку відкриття та оформлення спадщини» (далі - Закон № 3450-ІХ) пункт 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України викладено в новій редакції, відповідно до якої у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану. Закон № 3450-ІХ набрав чинності 30 січня 2024 року.

Таким чином, в умовах дії воєнного стану строк звернення до суду (позовна давність) було продовжено від початку воєнного стану до 29 січня 2024 року, а після 30 січня 2024 року перебіг такого строку зупинився і такий стан триває.

Підсумовуючи, Велика Палата Верховного Суду зазначає, що в разі якщо позовна давність не спливла станом на 02 квітня 2020 року, то цей строк звернення до суду спочатку було продовжено (до 30 червня 2023 року - на строк дії карантину, а надалі до 29 січня 2024 року - на строк дії воєнного стану), а з 30 січня 2024 року перебіг строку звернення до суду зупинився на строк дії воєнного стану.

Дослідивши наданий позивачем розрахунок заборгованості суд встановив, що заборгованість відповідачів за спожиті до 01.05.2018 року послуги з централізованого гарячого водопостачання з урахуванням періодичних здійснених оплат, сформувалась починаючи з квітня 2018 року, відтак, станом на 02 квітня 2020 року позовна давність щодо позовних вимог про стягнення заборгованості за спожиті до 01.05.2018 року послуги з централізованого гарячого водопостачання, заборгованості за спожиті з 01.05.2018 року по 31.10.2021 року послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, не спливла, перебіг цього строку є зупиненим на час звернення позивача з вказаним позовом до суду (внаслідок продовження на строк дії карантину й подальшого зупинення його перебігу на строк дії воєнного стану), за таких обставин звернення до суду з позовними вимогами про стягнення заборгованості за спожиті до 01.05.2018 року послуги з централізованого гарячого водопостачання та заборгованості за спожиті з 01.05.2018 року по 31.10.2021 року послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води є повністю обґрунтованим та доведеним позивачем.

Статтею 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно положень постанови Кабінету міністрів України від 5 березня 2022 року № 206, до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги; припинення/зупинення надання житлово-комунальних послуг населенню у разі їх неоплати або оплати не в повному обсязі.

Нарахування 3% річних та інфляційних втрат на комунальні послуги, у випадку прострочення сплати коштів, було поновлено на підставі постанови КМУ від 29 грудня 2023 року № 1405, яка набрала чинності 30 грудня 2023 року, тобто такі нарахування проводяться з 31 грудня 2023 року.

З розрахунків заборгованості позивача вбачається, що 3% річних та інфляційна складова щодо заборгованості за централізоване опалення, яка виникла з липня 2015 року, позивачем нарахована за період з 01.01.2024 року по 31.03.2025 року.

Відповідачем контррозрахунку ні суду першої інстанції, ні суду апеляційної інстанції не надано.

Пунктом 10 частини 2 статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що споживач зобов`язаний у разі несвоєчасного здійснення платежів за житлово-комунальні послуги сплачувати пеню в розмірах, установлених законом або договорами про надання житлово-комунальних послуг.

У разі несвоєчасного здійснення платежів за житлово-комунальні послуги споживач зобов`язаний сплатити пеню в розмірі, встановленому в договорі, але не вище 0,01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення. Загальний розмір сплаченої пені не може перевищувати 100 % загальної суми боргу (ст. 26 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).

Позивачем здійснювалося нарахування пені у період з 01.01.2024 року по 31.03.2025 року. Позов до суду було подано у травні 2025 року.

Відповідачем не було надано контрозрахунку.

За наведених обставин колегія суддів приходить до висновку про законність та обгрунтованість рішення суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для задоволення позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги про те, що позивачем не надано акти про готовність вузла комерційного обліку споживача до роботи у відповідний період часу (опалювальні періоди) в будинку за адресою: АДРЕСА_1 ; акт/акти перевірки стану вузла комерційного обліку теплової енергії споживача, що відсутні відомості про наявність/встановлення в будинку лічильника обліку гарячого водопостачання, як і відсутні відомості про наявність чи відсутність лічильника обліку гарячого водопостачання в квартирі відповідачів, довідки про обсяг споживання послуги з постачання теплової енергії/послуги з постачання гарячої води (загальнобудинкові), не містять дати складання, відсутні відомості про посадову особу, яка її склала, відсутні будь-які акти зняття показників лічильника (акти обстеження, акти контрольного зняття), яким б підтверджувались зазначені в таких довідках показники, колегія суддів відхиляє, з огляду на наступне.

Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваний прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Верховний Суд зауважує, що у цивільному судочинстві діє принцип диспозитивності, який покладає на суд обов`язок вирішувати лише ті питання, про вирішення яких просять сторони у справі (учасники спірних правовідносин), та позбавляє можливості ініціювати судове провадження. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Формування змісту та обсягу позовних вимог є диспозитивним правом позивача.

Згідно з частиною першою статті 15, частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Отже, стаття 15 ЦК України визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Спосіб захисту цивільного права чи інтересу - це дії, які спрямовані на попередження порушення або на відновлення порушеного, невизнаного, оспорюваного цивільного права чи інтересу. Спосіб захисту цивільного права чи інтересу має бути доступним та ефективним.

Тлумачення вказаних норм свідчить, що завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту.

Схожий за змістом висновок зроблений в постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року у справі № 638/2304/17.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 463/5896/14-ц зазначено, що кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства (статті 15, 16 ЦК України). Цивільне право чи інтерес мають бути захищені судом у належний спосіб, який є ефективним.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003). При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідкв, дає найбільший ефект. Відтак ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бутіи адекватним наявним обставинам (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2019 року у справі № 826/7380/15, провадження № 11-778апп18).

Предметом даної справи є позов Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.

А відтак, предметом позову у даній справі не є визнання протиправними дій Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» щодо відсутності/наявності готовності вузла комерційного обліку споживача до роботи у відповідний період часу (опалювальні періоди) в будинку за адресою: АДРЕСА_1 ; стану вузла комерційного обліку теплової енергії споживача; щодо відсутності відомостей про наявність/встановлення в будинку лічильника обліку гарячого водопостачання чи відсутності лічильника обліку гарячого водопостачання в квартирі відповідачів, тощо. Як наслідок, у суду відсутні правові підстави надавати правову оцінку обставинам щодо яких не заявлено жодних позовних вимог.

Крім того, ні до суду першої інстанції, ні до суду апеляційної інстанції відповідачем не надано судового рішення, яке б набрало законної сили та яким був би встановлений факт протиправності дій Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» щодо перелічених вище обставин.

Доводи апеляційної скарги про те, що надання позивачем розрахунків без підтвердження даних, що відображають фактичне споживання послуг, порушує встановлені законодавством принципи індивідуального обліку та обґрунтованості нарахувань, а відсутність методики та формул нарахування позбавляє відповідача можливості перевірити законність і точність зазначених сум, що є грубим порушенням принципу прозорості та відкритості у взаємовідносинах між споживачем і постачальником послуг, правильності висновків суду першої інстанції не спростовують, оскільки відповідач не спростував належними та допустими доказами розмір заборгованості, нарахований позивачем, та не надав суду доказів повної чи часткової оплати ним вказаної заборгованості.

Тому суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку, що позивач має право вимагати від відповідача, як споживача послуг, їх оплати у повному обсязі за встановленими тарифами і розцінками, а відповідач, як сторона, що послуги отримала, але не виконала свої зобов`язання, допустив прострочення в оплаті, - зобов`язаний сплатити позивачу кошти за надані ним послуги.

Доводи апеляційної скарги про те, що ненадання повної копії договору про відступлення права вимоги не дає підстави стверджувати про те, що він набрав законної сили, не грунтуються на досліджених судом доказах, оскільки в матеріалах справи наявний договір від 11.10.2018 року, укладений між ПАТ «Київенерго» та КП (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» № 602-18 про відступлення права вимоги, за яким ПАТ «Київенерго» відступило право вимоги, а КП «Київтеплоенерго» набуло право вимоги до юридичних осіб, фізичних осіб, фізичних осіб-підприємців, щодо виконання ними грошових зобов`язань перед кредитором за боргами, які виникли до 11.10.2018 року. Сам факт того, що відповідачу не надали повну копію договору відступлення, жодним чином не впливає на дійсність цього договору та момент набрання ним чинності. Договір вважається укладеним і чинним з моменту його підписання, оскільки іншого не встановлено.

Доводи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції не було враховано, що відповідач у справі ОСОБА_1 є особою з інвалідністю ІІ групи, що підтверджується посвідченням серія НОМЕР_7 від 02.03.2016, правильності висновків суду першої інстанції також не спростовують, оскільки наявність статусу особи з інвалідністю II групи та відповідного посвідчення не звільняє споживача від обов`язку сплачувати за житлово-комунальні послуги та не є підставою для анулювання вже наявної заборгованості.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів апелянта по суті спору та їх відображення в оскаржуваному судовому рішенні, питання вмотивованості висновків суду, колегія суддів виходить з того, що у справі, яка розглядається, сторонам надано мотивовану відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені у апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правильних висновків суду першої інстанції.

В своєму рішенні у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 2958, ЄСПЛ зазначив про те, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції й зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бюрг та інші проти Франції» (Burg and others v. France), (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гору проти Греції» №2) [ВП], § 41» (Gorou v. Greece no.2).

Таким чином, доводи, викладені представником відповідача ОСОБА_1 адвокатом Дубчак Лесею Сергіївною в апеляційній скарзі, висновків суду першої інстанції не спростовують, на законність судового рішення не впливають.

Відповідно до статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів апеляційного суду вважає, що рішення Деснянського районного суду міста Києва від 15 грудня 2025 року ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому відсутні правові підстави для задоволення апеляційної скарги представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Дубчак Лесі Сергіївни.

Згідно з частиною 13 статті 141, підпунктами «б», «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції має вирішити питання щодо нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, у випадку скасування та ухвалення нового рішення або зміни судового рішення; щодо розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Оскільки апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Дубчак Лесі Сергіївни залишено без задоволення, а судове рішення без змін, то розподіл судових витрат судом апеляційної інстанції не здійснюється.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Дубчак Лесі Сергіївни залишити без задоволення.

Рішення Деснянського районного суду міста Києва від 15 грудня 2025 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.3 ст. 389 ЦПК України.

Головуючий: Судді: