Рішення від 30 вересня 2026 р. у справі №755/4560/26 — Дніпровський районний суд міста Києва

Справа №:755/4560/26

Провадження №: 2/755/5712/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"01" жовтня 2026 р. Дніпровський районний суд міста Києва в складі:

головуючого судді - Катющенко В.П.

при секретарі - Мовчан А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в приміщенні Дніпровського районного суду міста Києва, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Київської міської ради про визначення додаткового строку, для прийняття спадщини, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Дніпровського районного суду міста Києва з позовом у якому просить суд: визначити ОСОБА_1 додатковий строк у два місяці, з дня набрання рішенням суду законної сили, для подання заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач вказав про те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його батько ОСОБА_2 у віці 67 років ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ). Запис про його смерть зроблена 19.08.2025. Після його смерті відкрилась спадщина на майно, зокрема на: квартиру АДРЕСА_1 . Вказана квартира є останнім зареєстрованим місцем проживання покійного. ОСОБА_2 одружений не був, інших дітей, окрім нього, не мав. Заповіту ОСОБА_2 не залишив. 30.01.2007 шлюб між його батьками було розірвано Відділом реєстрації актів цивільного стану Печерського районного управління юстиції м. Києва. Ще до розірвання шлюбу ОСОБА_2 переїхав на постійне місце проживання до квартири АДРЕСА_1 . З часу повноліття позивача, вони з батьком спілкувалися не досить часто, але постійно підтримували зв`язки. Батько завжди був охайною людиною та дбав про себе та своє майно. Проте, з 2024 року, батько почав зловживати алкоголем. Він захарастив квартиру, водив незнайомців, напідпитку поводився агресивно. В останнє, він бачив батька на початку літа 2025 року. Під кінець літа 2025 року його телефон не відповідав. Про те, що його батько помер він дізнався від сусідів по будинку АДРЕСА_2 , десь в кінці листопада 2025 року - після кацапських обстрілів відбулись перші, довготривалі, відключення електроенергії та водопостачання, і він приїхав до батька щоб дізнатися про його стан, оскільки на телефон він не відповідав. Сусіди під будинком повідомили про його смерть. Точну дату смерті ніхто не знав. З часу відкриття спадщини він об`єктивно не мав змоги звернутися з заявою про прийняття спадщини у зв`язку із відсутності офіційного повідомлення про дату смерті мого батька. Станом на час подачі позову, позивач не може отримати свідоцтво про смерть батька з підстав: 1) його прізвище було записане як ОСОБА_3 (виправлено в березні 2026 року за зверненням до Дніпровського ВРАГС); 2) в свідоцтві про смерть батька зазначена дата його народження ІНФОРМАЦІЯ_3 , а в свідоцтві про шлюб дата вказана як 13.07.1958 р.; 3) дошлюбне прізвище мами різниться через неправильний переклад прізвища з російського (мова запису) на українську - ОСОБА_4 та ОСОБА_5 . Органи влади в м. Києві не сповіщали його про смерть батька. Батька поховали за рахунок бюджету м. Києва; відсутності доступу до його квартири - він не мав ключів. Стан виживання усіх киян, що розпочався з кінця листопада 2025 року, тільки з початку 2026 року зафіксовано 217 російських атак на українську енергетику. Станом на кінець грудня 2025 року росіяни здійснили понад 2000 ударів по енергомережах і близько 440 - по енергооб`єктах України. За місяць вони вибивали, у середньому, по 60 трансформаторів. Перед новорічними святами та після, окупанти обстрілювали Київ. Квартири були без світла тижнями, без води - по 3-4 дні, без тепла - залишаються досі. В ці періоди більшість державних та приватних установ не працювали. Період з листопада 2025 року по лютий 2026 року - це період виживання в м. Києві, в період обстрілів, відключення електрики, тепла та води. За вказаних умов, за наявності двох малолітніх дітей, яким необхідно опікуватися ( ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_5 ), питання спадщини та її оформлення було не на часі. Десь в кінці січня 2026 року позивач був на прийомі в Десятій київській державній нотаріальній конторі, де однією з умов прийняття від нього заяви на прийняття спадщини, було наявність свідоцтва про смерть спадкодавця (батька). Це свідоцтво він не можне отримати досі. 17.02.2026 позивач в черговий раз, приїхав до Десятої київської державної нотаріальної контори, де йому повідомили ту саму інформацію, про необхідність надати свідоцтво про смерть, для відкриття спадкової справи.

18.02.2026 позивач підписав з адвокатом Лоєм О.М. Договір про надання правової допомоги №03/02 та в цей же день підписав та направив на приватного нотаріуса Бродського В.В. заяву на прийняття спадщини (без додавання свідоцтва про смерть батька). 16.03.2026 коли позивач особисто з`явився до приватного нотаріуса Бродського В.В. і повторно написав заяву про прийняття спадщини після смерті батька, то отримав Постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії вих.№2/02-31. Підставою відмови було зазначено, що згідно Витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян №000056688987 від 23.02.2026, спадкодавець ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , тому він пропустив строк для прийняття спадщини, оскільки останній день подачі заяви припав на 01.02.2026. При цьому, нотаріусом йому було усно роз`яснено, що реєстрація смерті батька відбулась 19.08.2025. Проте, його заява не підпадає під дію пункту 20 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, де зазначено: у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 2102-ІХ, та протягом двох років з дня його припинення або скасування у випадку, якщо смерть фізичної особи зареєстрована пізніше ніж через один місяць з дня смерті такої особи або дня, з якого її оголошено померлою, строки, встановлені статтями 1269, 1270, 1271, 1272, 1273, 1276, 1277, 1283, 1298 цього Кодексу, обчислюються з дня державної реєстрації смерті особи. При цьому часом відкриття спадщини вважається день смерті спадкодавця або день, з якого спадкодавця оголошено померлим, незалежно від часу державної реєстрації смерті. Тобто, у ситуаціях, коли смерть не була зареєстрована вчасно, але пізніше ніж через один місяць, цей шестимісячний термін починається не з фактичного дня смерті, а з дня, коли була проведена державна реєстрація смерті особи. В випадку позивача, смерть була зареєстрована до одного місяця - через 18 днів з дня смерті батька. Відповідно, вказаний пункт 20 на нього не розповсюджується. Виходить так, що смерть батька була зареєстрована 19.08.2025 , проте помер він ІНФОРМАЦІЯ_1 , тому, останній день подачі заяви був 01.02.2026, а не 19.02.2026 . Відповідно, для прийняття спадщини в нього було не шість місяців, а 5 місяців і 12 днів - це законодавча норма. Відповідно, направивши поштою заяву про прийняття спадщини після смерті батька 18.02.2026 він пропустив строк прийняття спадщини на 17 днів.

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 01.04.2026 відкрито провадження у вказаній цивільній справі за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання з повідомлення учасників справи, витребувано докази у справі. Сторонам роз`яснено процесуальні права подати заяви по суті справи та встановлено відповідні строки.

Копію вказаної ухвали суду разом з копією позовної заяви з додатками відповідачем було отримано 14.04.2026, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового повідомлення.

Копію вказаної ухвали суду представник позивача отримав 04.04.2026, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.

11.05.2026 до суду від приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Бродського В.В. на виконання ухвали від 01.04.2026 надійшла копія спадкової справи № 04/2026 щодо спадщини померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 .

18.05.2026 від представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_8 надійшло клопотання про приєднання до матеріалів справи доказів.

29.06.2026 до суду від представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_8 надійшла заява про відкладення підготовчого засідання.

24.08.2026 до суду від представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_8 надійшло клопотання про приєднання до матеріалів справи доказів.

02.09.2026 від представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_8 надійшла заява, у якій останній просить суд, провести підготовче засідання у його відсутність. У заяві додатково вказав, що позовні вимоги підтримує, уточнень до позову не має, мирову угоду укласти не бажає, клопотань про витребування доказів та інших клопотань не має, ним повідомлені всі відомі йому обставини. Просить суд, призначити справу до судового розгляду.

Будь-яких заяв по суті справи від учасників справи не надійшло.

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 02.09.2026 закрито підготовче провадження у цій цивільній справі та призначено справу до судового розгляду по суті.

01.10.2026 до суду від представника позивача надійшла заява про розгляд справи у відсутність позивача та його представника, у якій останній позовні вимоги підтримав та просив задовольнити в повному обсязі.

Сторони у судове засідання не з`явилися, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу у відсутність сторін.

Згідно з ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності, доходить наступного.

Як убачається з матеріалів справи, позивачем у справі є ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 (а.с.9-11).

Згідно свідоцтва про народження ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 , виданого Ленінградським р-н м. Києва, останній народився ІНФОРМАЦІЯ_7 в м. Київ, батьками якого записані ОСОБА_2 та ОСОБА_9 , актовий запис № 64 (а.с.12).

30.01.2007 ОСОБА_2 та ОСОБА_9 розірвали шлюб, що підтверджується свідоцтвом про розірвання шлюбу серії НОМЕР_2 від 30.01.2007 виданого відділом реєстрації актів цивільного стану Печерського районного управління юстиції в м. Києві (а.с.96).

Відповідно по повного Витягу № 00060482627 від 19.08.2026 з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження, ОСОБА_10 народився ІНФОРМАЦІЯ_7 , батьками якого записані ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_12 ., ІНФОРМАЦІЯ_8 (а.с.90-95).

До вказаного Витягу було внесені зміни стосовно ОСОБА_11 , а саме: прізвище батька, матері та дитини. « ОСОБА_3 » змінено на « ОСОБА_13 », дата народження ОСОБА_2 змінена з « ІНФОРМАЦІЯ_9 » на « ІНФОРМАЦІЯ_2 ».

Отже, зазначений витяг підтверджує факт внесення змін до актового запису цивільного стану щодо персональних даних та підтверджує факт родинних стосунків, а саме як між батьком та сином, між померлим ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 .

Згідно інформації про задеклароване/зареєстроване місце проживання особи відділу з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Дніпровської РДА ОСОБА_2 був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 з 25.12.1978 по 19.09.2025 (а.с.52-53).

Згідно інформаційної довідки Київського міського бюро технічної інвентаризації КВ-2026 № 6527 від 05.03.2026 за даними реєстрових АДРЕСА_1 на праві власності зареєстрована за: ОСОБА_14 , ОСОБА_2 (в рівних долях) на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого Дніпровською райдержадміністрацією м. Києва 15.10.1998, (розпорядження № 43-48), зареєстрованого в Бюро 11.11.1998, за реєстровим № 236 (а.с.54).

Згідно повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про смерть від 16.03.2026 № 0057117977 ОСОБА_14 помер ІНФОРМАЦІЯ_10 (а.с.61-62)

Згідно повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про смерть № 00556688987 від 23.02.2026 ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 про що, складено актовий запис Київським відділом державної реєстрації смерті Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 19.08.2025, актовий запис № 12897 (а.с.37-38).

Після смерті ОСОБА_2 , 23.02.2026 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бродським Валерієм Володимировичем було заведено спадкову справу № 04/2026.

Як убачається із матеріалів спадкової справи, остання була заведена на підставі заяви ОСОБА_1 , яка подана 18.02.2026 (а.с.35).

Інших осіб, які б звернулися із заявами про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 , матеріали спадкової справи не містять.

За час свого життя ОСОБА_2 заповіту не склав, інші спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину після його смерті у Спадковому реєстрі не зареєстровані (а.с.41).

16.03.2026 ОСОБА_1 звернулася з заявою до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Бродського В.В. про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом на спадкове майно (а.с.55).

Постановою приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Бродським В.В. від 16.03.2026 відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на квартиру (її частка) номер АДРЕСА_1 , оскільки ОСОБА_1 , не подано документів, що свідчать про прийняття ним спадщини, в строк передбачений чинним законодавством України, а також не подано документів, які б свідчили про те, що він постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, і таким чином, відповідно до приписів частини 3 статті 1268 ЦКУ, вважається таким, що прийняв спадщину. Крім того, у відповіді відділу з питань державної реєстрації № 103/34/58 від 27.02.2026 отриманої на запит нотаріуса вих. № 44/02-14. Міститься інформація про те, що за останнім місцем реєстрації поживання спадкодавця крім нього (спадкодавця) інші особи не зареєстровані, тобто на момент відкриття спадщини спадкодавець та спадкоємець не мали спільного зареєстрованого місця проживання, щоб би свідчило про факт спільного проживання. В матеріалах спадкової справи відсутні документи, які б свідчили про вчасне прийняття спадщини іншими спадкоємцями, які б могли, в порядку встановленому частиною 2 статті 1270 ЦКУ, надати ОСОБА_1 згоду на подання ним заяви про прийняття спадщини ( а.с.63).

Суд, враховуючи наведене, беручи до уваги встановлені факти у сукупності, доходить наступного.

Загальні положення про спадкування врегульовані Главою 84 Книги шостої Спадкове право Цивільного кодексу України.

Відповідно до статей 1216, 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

За правилами статті 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Відповідно до норм статей 1261-1265 ЦК України, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки. У другу чергу право на спадкування за законом мають рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід як з боку батька, так і з боку матері. У третю чергу право на спадкування за законом мають рідні дядько та тітка спадкодавця. У четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини. У п`яту чергу право на спадкування за законом мають інші родичі спадкодавця до шостого ступеня споріднення включно, причому родичі ближчого ступеня споріднення усувають від права спадкування родичів подальшого ступеня споріднення. Ступінь споріднення визначається за числом народжень, що віддаляють родича від спадкодавця. Народження самого спадкодавця не входить до цього числа. У п`яту чергу право на спадкування за законом одержують утриманці спадкодавця, які не були членами його сім`ї. Утриманцем вважається неповнолітня або непрацездатна особа, яка не була членом сім`ї спадкодавця, але не менш як п`ять років одержувала від нього матеріальну допомогу, що була для неї єдиним або основним джерелом засобів до існування.

За правилами частини першої статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Відповідно до статті 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Подання заяви про прийняття спадщини є дією, що її повинен вчинити спадкоємець, який бажає прийняти спадщину у разі, коли він не проживав на час відкриття спадщини постійно зі спадкодавцем.

Для прийняття спадщини встановлено строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (частина перша статті 1270 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 1272 ЦК України, якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.

За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини (частина третя статті 1272 ЦК України).

Поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є такі, що пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Правила частини третьої статті 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть застосовуватися, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини визнані судом поважними.

Якщо ж у спадкоємця перешкод для подання заяви не було, а він не використав право на прийняття спадщини через брак інформації про смерть спадкодавця, незнання приписів закону тощо, тоді немає правових підстав для визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

Такі правові висновки викладено у постанові Верховного Суду України від 04.11.2015 у справі № 6-1486цс15, а також у постановах Верховного Суду від 17.10.2019 у справі № 766/14595/16, від 30.01.2020 у справі № 487/2375/18 (провадження № 61-10136св19), від 31.01.2020 у справі № 450/1383/18 (провадження № 61-21447св19).

Водночас, з урахуванням фактичних обставин конкретної справи поважними причинами пропуску строку суд може визнати, зокрема: 1) тривалу хворобу спадкоємців; 2) велику відстань між місцем постійного проживання спадкоємців і місцем розташування спадкового майна; 3) складні умови праці, які, зокрема, пов`язані з тривалими відрядженнями, в тому числі закордонними; 4) перебування спадкоємців на строковій службі у складі Збройних Сил України тощо.

Суд не може визнати поважними такі причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, як юридична необізнаність позивача щодо строку та порядку прийняття спадщини, необізнаність особи про наявність спадкового майна та відкриття спадщини, похилий вік, непрацездатність, невизначеність між спадкоємцями, хто буде приймати спадщину, брак коштів для проїзду до місця відкриття спадщини, несприятливі погодні умови тощо.

Подібні висновки викладені Верховним Судом у постановах від 17.03.2021 у справі № 638/17145/17, від 22.03.2023 у справі № 361/8259/18.

З урахуванням наведеного, якщо спадкоємець пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, закон гарантує йому право на звернення до суду із позовом про визначення додаткового строку на подання такої заяви.

За конкретних фактичних обставин кожної справи пропуск строку для прийняття спадщини суд має оцінювати з урахуванням тривалості такого пропуску та загальних засад цивільного законодавства, як-от розумність, добросовісність та справедливість.

Головною ознакою поважних причин такого пропуску є те, що вони унеможливлюють своєчасне звернення із заявою про прийняття спадщини.

Неподання заяви умисно чи з необережності (недбалості) не може бути підставою для визначення спадкоємцю додаткового строку для прийняття спадщини.

Вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. Оцінка поважності причин пропуску строку звернення із заявою про прийняття спадщини повинна, першорядно, стосуватися періоду від моменту відкриття спадщини й до спливу шестимісячного строку, встановленого законом для її прийняття. Саме протягом цього періоду мають існувати об`єктивні та істотні перешкоди для прийняття спадщини. Інші періоди досліджуються, якщо ці перешкоди почали існувати протягом шестимісячного строку та тривали до моменту звернення до нотаріуса або до суду.

Суди мають враховувати, що безпідставне надання додаткового строку для прийняття спадщини є порушенням правової визначеності як елемента правовладдя (верховенства права) та є незаконним втручанням у права спадкоємців, які прийняли спадщину, а у разі відсутності таких спадкоємців - інтереси територіальної громади, яка має право на визнання спадщини відумерлою.

Такі висновки викладені у постанові ВП ВС від 26.06.2024 у справі № 686/5757/23 (провадження № 14-50цс24).

Відтак, з наведеного убачається, що позивач має право на спадкування після смерті його батька - ОСОБА_2 , оскільки є спадкоємцем за законом у першу чергу спадкування. При цьому, останній звертався до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, однак у силу незалежних від нього обставин не зміг оформити спадкових прав на майно після смерті його батька - ОСОБА_2 , оскільки документи щодо народження позивача та смерті його батька містили розбіжності в прізвищах та в даті народження померлого, що зумовило пропуск позивачем відповідного строку для подання заяви про прийняття спадщини.

Згідно з правовою позицію ЄСПЛ у справі «Ілхан проти Туреччини» від 27.06.2000 при вирішення питання пропуску строку на вчинення дій має застосовуватись правило встановлення всіх обставин з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру. Вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Відповідно до ст. 3 Цивільного процесуального кодексу України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України в абз. 6 п.24 постанови №7 від 30.05.2008 «Про судову практику у справах про спадкування», вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Згідно з ст. 81 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Статтею 89 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Отже, за обставинами цієї справи, враховуючи наведені обставини, що стали підставою для пропуску позивачем встановленого строку для подання заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 , суд дійшов висновку про визнання поважними причин пропуску позивачем строку для подання заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у зв`язку з чим суд вважає обґрунтованим визначити позивачу - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП: НОМЕР_3 , додатковий строк у два місяці, з дня набрання рішенням суду законної сили, для подання заяви про прийняття спадщини за законом після смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Крім того, відповідно до ч.1 ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожна фізична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Аналізуючи вищевикладені доводи в їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог та задоволення позову ОСОБА_1 до Київської міської ради про визначення додаткового строку, для прийняття спадщини.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 1216, 1218, 1223, 1258, 1261, 1270, 1272 Цивільного кодексу України, Постановою Пленуму Верховного Суду України №7 від 30.05.2008 «Про судову практику у справах про спадкування», ст.ст. 2, 10, 13, 48, 49, 51, 76, 77-81, 89, 209, 210, 247, 265, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд -

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП: НОМЕР_3 , АДРЕСА_4 ) до Київської міської ради (код в ЄДРПОУ: 22883141, вул. Хрещатик, буд.36, м. Київ) про визначення додаткового строку, для прийняття спадщини - задовольнити.

Визначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП: НОМЕР_3 , додатковий строк у два місяці, з дня набрання рішенням суду законної сили, для подання заяви про прийняття спадщини за законом після смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_11 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Повний текст рішення складено 09.10.2026.

Суддя: