Рішення від 12 жовтня 2026 р. у справі №727/14489/26 — Шевченківський районний суд м. Чернівців

Справа № 727/14489/26

Провадження № 2-о/727/441/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 жовтня 2026 року Шевченківський районний суд м. Чернівці в складі:

головуючого судді: Літвінової О.Г.

за участю секретаря судового засідання: Гавалешко Н.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернівці цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Перший відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Чернівці Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України,-

ВСТАНОВИВ:

Заявник ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України.

Посилалася на те, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є донькою ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Позивач зазначила, що вона разом із своєю матір`ю протягом всього життя постійно проживали в селищі Горностаївка Каховського району Херсонської області. Після початку повномаштабного вторгнення російської федерації на територію України 24 лютого 2022 року селище Горностаївка опинилося під тимчасовою окупацією російської федерації, дата припинення тимчасової окупації невідома. Зазначила, що на той час її мати була похилого віку (84 роки), мала захворювання та внаслідок стану здоров`я була мало мобільною, що істотно обмежувало її здатність до самостійного пересування. За таких обставин, з урахуванням стану здоров`я матері, вони не мали реальної можливості виїхати з тимчасово окупованої території України. У зв`язку із зазначеними обставинами вони продовжували проживати в селищі Горностаївка, де надалі настала смерть матері заявниці.

Вказала, що ІНФОРМАЦІЯ_3 о 18:45 її мати ОСОБА_2 , померла перебуваючи на території селища Горностаївка.

Похована на кладовищі у селищі Горностаївка Каховського району Херсонської області. Причина смерті: біологічна смерть. Ознак насильницької смерті не виявлено.

В подальшому, після смерті матері заявниця виїхала з тимчасово окупованої території України та наразі проживає у місті Чернівці Чернівецького району Чернівецької області, що підтверджується довідкою від 19.08.2026 №7726-5004138797 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, виданою Відділом по організації роботи з внутрішньо-переміщеними особами Департмаменту соціальної політики Чернівецької міської ради від 20 серпня 2026 року.

Також зазначила, що з метою державної реєстрації смерті матері, вона звернулась до Першого відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Чернівці Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України. Однак у проведенні державної реєстрації смерті їй було усно відмовлено з огляду на те, що на підтвердження факту смерті матері заявницею було надано свідоцтво про смерть, видане органом, створеним на тимчасово окупованій території України, яке не визнається державними органами України, як належний документ, що підтверджує факт смерті, та не є підставою для проведення державної реєстрації смерті відповідно до законодавства України.

У зв`язку з цим державна реєстрація смерті її матері на підставі зазначеного вище документа є неможливою, що своєю чергою унеможливлює отримання свідоцтва про смерть українського зразка та зумовлює необхідність звернення до суду із заявою про встановлення факту смерті її матері на тимчасово окупованій території України.

Ухвалою Шевченківського районного суду від 12 жовтня 2026 року відкрито провадження у справі.

Заявниця у судове засідання не з`явилася, подала до суду заяву, в якій просила розгляд справи провести без її участі, заявлені вимоги підтримує повністю.

Представник заінтересованої особи Перший відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Чернівці Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції у судове засідання не з`явилася. Заяви про розгляд справи без їхньої участі не надходило.

Враховуючи, що сторони по справі в судове засідання не з`явились, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд дослідивши письмові докази у справі, вважає, що заява підлягає задоволенню, так як обставини викладені в ній знайшли своє підтвердження у судовому засіданні.

Так, у відповідності до ст. 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності оспорюваних прав.

У відповідності до п. 8 ч.1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи, зокрема, про встановлення факту смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у п. 13 Постанови № 5 від 31.03.1995 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» (з подальшими змінами) заяви про встановлення факту смерті особи в певний час приймаються до провадження суду і розглядаються за умови подання заявниками документів про відмову органів реєстрації актів громадянського стану в реєстрації події смерті. Заявник зобов`язаний обґрунтувати свою заяву з посиланнями на докази, що достовірно свідчать про смерть особи у певний час і за певних обставин.

Частинами третьою-четвертою статті 49 ЦК України передбачено, що державній реєстрації підлягають народження фізичної особи та її походження, громадянство, шлюб, розірвання шлюбу у випадках, передбачених законом, зміна імені, смерть. Реєстрація актів цивільного стану провадиться відповідно до закону. Народження фізичної особи та її походження, усиновлення, позбавлення та поновлення батьківських прав, шлюб, розірвання шлюбу, зміна імені, смерть підлягають обов`язковому внесенню до Державного реєстру актів цивільного стану громадян в органах юстиції в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Підставою для встановлення факту смерті є підтверджені доказами обставини, які достовірно свідчать про смерть громадянина в певний час і за певних обставин.

Факт смерті особи в певний час встановлюється за умови подання заявником документів про відмову органів реєстрації актів цивільного стану зареєструвати факт смерті, яка обумовлюється несвоєчасним зверненням у ці органи або відсутністю документів, які стверджують подію смерті.

При зверненні до суду заявник зобов`язаний обґрунтувати свою заяву посиланням на докази, що достовірно свідчать про смерть особи у певний час і за певних обставин. Доказами, цього можуть бути: медичне свідоцтво, акт органів міліції, акт органів пожежного і водного нагляду та інші докази.

Згідно з частиною третьою статті 12, частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (статті 76 ЦПК України).

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування (статті 77 ЦПК України).

Статтею 78 ЦПК України передбачено, що суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).

Судом встановлено, що заявниця ОСОБА_3 є донькою ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження НОМЕР_1 від 25 серпня 1958 року, виданим Бюро запису актів громадського стану Виконавчого Комітету Горностаївської районної ради депутатів та трудящих Херсонської області, актовий запис №23.

Відповідно до свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_2 від 29 липня 1989 року виданий Відділом запису громадського стану Виконавчого комітету Горностаївської районної Ради народних депутатів Херсонської області заявниця уклала шлюб із ОСОБА_4 , у зв`язку з чим після державної реєстрації шлюбу їй було присвоєно прізвище « ОСОБА_5 ».

ОСОБА_2 , померла ІНФОРМАЦІЯ_3 в селищі Горностаївка Горностаївського району Херсонської області, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 видане 14.11.2025 року незаконно створеним та діючим на тимчасово окупованій території України Нижньосірогозьким районним відділом запису актів цивільного стану Управління запису актів цивільного стану Херсонської області, про що створено відповідний актовий запис № 170259950000300875008

Відповідно до протоколу встановлення смерті людини № 805 від 12.11.2025 виданого фельдшером Горностаївської підстанції Великолепетиської станції Е(С), незаконно створеної та діючої на тимчасово окупованій території України, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , померла ІНФОРМАЦІЯ_5 у с. Горностаївка Горностаївського району Херсонської області. Причиною смерті у протоколі вказано: біологічна смерть.

Відповідно до довідки №7726-5004138797 від 19.08.2026 року про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи заявниця ОСОБА_1 , є внутрішньо переміщеною особою, її фактичним місцем проживання є АДРЕСА_1 .

Згідно Наказу Міністерства розвитку громад та територій України «Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться «велися» бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією» від 28.02.2025 №376 с. Горностаївка Херсонської області, тимчасово окупована російською федерацією територія України.

У відповідності зі ст. 9 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» державна реєстрація актів цивільного стану проводиться з метою забезпечення реалізації прав фізичної особи та офіційного визнання і підтвердження державою фактів народження фізичної особи та її походження, шлюбу, розірвання шлюбу, зміни імені, смерті; державна реєстрація актів цивільного стану проводиться шляхом складення актових записів цивільного стану.

Згідно з ч. 1 ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» державна реєстрація смерті проводиться органом державної реєстрації актів цивільного стану на підставі: документа встановленої форми про смерть, виданого закладом охорони здоров`я або судово-медичною установою; рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час або про оголошення її померлою.

Відповідно до Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства Юстиції України 18 жовтня 2010 р. № 52/5 (з відповідними змінами та доповненнями) підставою для проведення державної реєстрації смерті є, зокрема, лікарське свідоцтво про смерть (форма № 106/о), форма якого затверджена наказом Міністерства охорони здоров`я України від 08.08.2006 № 545, рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час.

Указом Президента України В. Зеленським № 64/2022 від 24 лютого 2022 року, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Відповідно до ст. ст. 3, 8, 9 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права, утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави, а чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

У Консультативному висновку Міжнародного суду ООН від 21 червня 1971 року «Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії» зазначено, що держави - члени ООН, зобов`язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але «у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосована до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів».

Європейський суд з прав людини у справі «Лоізіду проти Туреччини» (Loizidou v.Turkey, 18.12.1996 §45) обмежився коротким посиланням на відповідний пункт названого висновку Міжнародного суду, але у справах «Кіпр проти Туреччини» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001) та «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» (Mozer v. The Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016) він приділив значну увагу аналізу цього висновку та подальшої міжнародної практики.

При цьому, ЄСПЛ констатував, що «Консультативний висновок Міжнародного Суду, що розуміється в сукупності з виступами і поясненнями деяких членів суду, чітко показує, що в ситуаціях, подібних до тих, що наводяться в цій справі, зобов`язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих de facto органів та інститутів (окупаційної влади) далеко від абсолютного. Для людей, що проживають на цій території, життя триває і це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, в тому числі й цим (ЄСПЛ). Вирішити інакше означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001, §96).

За вимогами частини 2 статті 319 ЦПК України, рішення суду про встановлення факту, який підлягає реєстрації в органах державної реєстрації актів цивільного стану або нотаріальному посвідченню, не замінює собою документів, що видаються цими органами, а є тільки підставою для одержання зазначених документів.

За викладених обставин надані заявником, свідоцтво про смерть, з врахуванням наведеної вище практики ЄСПЛ, як виняток, приймаються судом до уваги під час розгляду даної справи як такі, що підтверджують факт смерті особи на тимчасово окупованій території України.

Суд враховує, що проведення державної реєстрації смерті ОСОБА_2 не вбачається за можливе в будь-якому органі РАЦС на території, підконтрольній українській владі, оскільки відсутній належний документ, який відповідно до законодавства, підтверджує факт її смерті.

Встановлення даного факту, що має юридичне значення, необхідно заявниці для реєстрації смерті в єдиному державному реєстрі актів цивільного стану громадян України. Наявні у заявника документи не створюють правових наслідків та не дозволяють безпосередньо вчинити державну реєстрацію смерті органом РАЦС.

За таких обставин, оскільки заявниця фактично просить встановити факт смерті особи у певний час та в певному місці, що тягне за собою можливі юридичні наслідки, і такий факт підтверджений належними доказами, суд приходить до висновку, що вимоги заяви обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Згідно пункту 8 частини першої статті 430 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішення про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України.

Керуючись ст.ст. ст.ст. 4, 5, 10, 18, 133, 197, 206, 259, 263-265, 273, 293, 315, 317 ЦПК України суд, -

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: Перший відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Чернівці Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України - задовольнити.

Встановити факт смерті громадянки України - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_4 , місце народження: селище Горностаївка, Каховський район, Херсонська область, Україна, що мав місце ІНФОРМАЦІЯ_3 о 18:45 у селищі Горностаївка, Каховський район, Херсонська область, Україна, у віці 86 років, причина смерті: біологічна смерть.

Рішення підлягає негайному виконанню.

Копію рішення невідкладно надіслати до органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем ухвалення рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя: О.Г. Літвінова