Рішення від 12 жовтня 2026 р. у справі №727/5956/26 — Шевченківський районний суд м. Чернівців

Справа № 727/5956/26

Провадження № 2/727/2213/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 жовтня 2026 року м.Чернівці

Шевченківський районний суд м.Чернівці

в складі головуючого судді Танасійчук Н.М.

секретар судових засідань Маковійчук В.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Шевченківського районного суду м.Чернівці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, -

В с т а н о в и в :

Позивач ОСОБА_1 в особі свого представника – адвоката Ісопчука В.В. звернувся до Шевченківського районного суду м.Чернівці з позовом до відповідачки ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.

В позові посилається на те, що 15 вересня 2021 року між ним та відповідачкою був укладений шлюб, який зареєстровано Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Чернівці Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ), актовий запис № 1576.

Позивач вказує, що спільне життя з відповідачкою не склалося через відсутність взаєморозуміння, розходження поглядів на сімейні відносини та сімейні обов`язки. Почуття любові між ними втрачено, вони вже тривалий час не проживають разом як подружжя. Вважає, що примирення сторін є недоцільним та суперечить його інтересам, а збереження шлюбу суперечить його волі.

Просить шлюб між ним та відповідачкою розірвати.

Ухвалою Шевченківського районного суду м.Чернівці від 07 травня 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено проводити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

17 червня 2026 року відповідачка ОСОБА_2 подала до суду відзив на позовну заяву, в якому позов не визнала. Зазначила, що після укладення шлюбу вона переїхала до Сполучених Штатів Америки, де сторони постійно спільно проживають, обидвоє мають посвідки на постійне проживання в США. Від шлюбу у сторін народилася донька – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про існування якої позивач у позовній заяві не повідомив. Стверджує, що сторони ведуть спільний побут, підтримують подружні відносини, разом виховують дитину, відпочивають, відвідують друзів та родичів, а позов було подано тоді, коли вона з донькою тимчасово перебувала в Україні у родичів. Вказує, що подання позову стало для неї несподіванкою, вона зацікавлена у збереженні сім`ї та вважає, що існує реальна можливість примирення. На підтвердження своїх доводів додала скріншоти листування сторін та спільні фотографії. Просила відмовити у задоволенні позову та надати сторонам строк для примирення тривалістю шість місяців.

23 червня 2026 року представник позивача – адвокат Ісопчук В.В. подав відповідь на відзив, у якій зазначив, що погіршення сімейних відносин між сторонами розпочалося приблизно за рік до звернення до суду, між подружжям регулярно виникали конфлікти через різні погляди на спосіб життя, а остаточний розлад сімейних відносин настав наприкінці 2025 року. Після цього позивач прямо повідомив відповідачку про свій намір припинити шлюбні відносини та розірвати шлюб. З грудня 2025 року сторони фактично припинили подружнє життя, хоча вимушено проживали за однією адресою до від`їзду відповідачки з дитиною в Україну, а їхнє спілкування стосувалося лише побутових питань та забезпечення інтересів спільної малолітньої дитини. Фотографії, долучені відповідачкою, зроблені під час сімейних заходів виключно для дитини. Відповідачка була обізнана з наміром позивача розірвати шлюб, що підтверджується листуванням сторін, яке позивач долучив до відповіді на відзив. Позивач не має наміру на примирення, просив відмовити у наданні строку для примирення та розірвати шлюб.

26 червня 2026 року представник відповідачки – адвокат Черкез І.В. подала заперечення на відповідь на відзив, у яких зазначила, що твердження позивача про припинення подружніх відносин наприкінці 2025 року ґрунтуються лише на його власних поясненнях і не підтверджені належними доказами. Листування, на яке посилається позивач, відбулося на початку грудня 2025 року і сприймалося відповідачкою як звичайна суперечка подружжя, а після нього сторони продовжували проживати разом однією сім`єю аж до від`їзду відповідачки в Україну. Посилаючись на наявність у сторін малолітньої дитини, тривалість шлюбу та спільне проживання у США, просила відмовити у задоволенні позову, надати сторонам строк для примирення тривалістю шість місяців та зупинити провадження у справі.

Ухвалою Шевченківського районного суду м.Чернівці від 29 червня 2026 року клопотання ОСОБА_2 про надання строку для примирення задоволено, провадження у справі зупинено та надано сторонам строк для примирення терміном три місяці.

29 вересня 2026 року від представника позивача – адвоката Ісопчука В.В. надійшло клопотання про поновлення провадження у справі, в якому зазначено, що наданий судом строк для примирення сплив, підстави, з яких було подано позов, не змінилися, позивач від позовних вимог не відмовляється та бажає розірвати шлюб.

Ухвалою Шевченківського районного суду м.Чернівці від 30 вересня 2026 року провадження у справі поновлено та призначено справу до розгляду в судовому засіданні на 13 жовтня 2026 року.

Позивач та його представник – адвокат Ісопчук В.В. у судове засідання не з`явилися. Представник позивача подав до суду заяву, в якій просив розглянути справу без участі сторони позивача, позовні вимоги підтримав, просив шлюб розірвати.

Відповідачка ОСОБА_2 та її представник – адвокат Черкез І.В. у судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином: ухвалу суду від 30 вересня 2026 року про поновлення провадження та призначення справи до розгляду надіслано до електронного кабінету представника відповідачки – адвоката Черкез І.В., що підтверджується довідкою про доставку електронного документа. Відповідно до ч.5 ст.130 ЦПК України вручення судової повістки представникові учасника справи вважається врученням повістки і цій особі. Про причини неявки відповідачка та її представник суд не повідомили, заяв чи клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надходило.

Згідно з ч.1 ст.223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Відповідно до п.1 ч.3 ст.223 ЦПК України суд розглядає справу за відсутності учасника справи (його представника) у разі його неявки в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

З огляду на те, що відповідачка була належним чином повідомлена про розгляд справи, скористалася своїм правом на подання відзиву та заперечень, у яких виклала свою позицію щодо позову, а в матеріалах справи достатньо доказів для вирішення спору по суті, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін на підставі наявних у справі доказів.

У зв`язку з неявкою у судове засідання всіх учасників справи суд відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України постановив здійснювати розгляд справи без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Відповідно до положень ст.ст. 12, 13, 81 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках, а кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Дослідивши та проаналізувавши докази по справі, суд встановив наступне:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрували шлюб 15 вересня 2021 року у Відділі державної реєстрації актів цивільного стану у місті Чернівці Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ), про що складено актовий запис № 1576. Після державної реєстрації шлюбу прізвище дружини – ОСОБА_5 . Зазначене підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 .

Із копії свідоцтва про народження ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ) з номером державного запису № 146-2024-012209, виданого 04 квітня 2024 року Міністерством охорони здоров`я штату Вашингтон (США), та його перекладу на українську мову встановлено, що у шлюбі у сторін народилася донька – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьками якої записані ОСОБА_6 та ОСОБА_7 .

Відповідно до ч.1 ст.51 Конституції України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов`язки у шлюбі та сім`ї.

Відповідно до ст.16 Загальної декларації прав людини від 10 грудня 1948 року чоловіки і жінки користуються однаковими правами щодо одруження, під час шлюбу та під час його розірвання.

Відповідно до вимог ч.1 ст.24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.

Дружина та чоловік мають рівне право на повагу до своєї індивідуальності, своїх звичок та уподобань (ст.51 СК України).

Згідно з ч.ч.2-4 ст.56 СК України дружина та чоловік мають право вживати заходів, які не заборонені законом і не суперечать моральним засадам суспільства, щодо підтримання шлюбних відносин. Кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження є порушенням права дружини, чоловіка на свободу.

Відповідно до ч.3 ст.105 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду.

Згідно з ч.1 ст.110 СК України позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя. Обмежень щодо права позивача на пред`явлення позову, передбачених ч.2 ст.110 СК України, судом не встановлено, оскільки спільна дитина сторін досягла віку понад одного року, а доказів вагітності відповідачки матеріали справи не містять.

Відповідно до ст.111 СК України суд вживає заходів щодо примирення подружжя, якщо це не суперечить моральним засадам суспільства.

Згідно зі ст.112 СК України суд з`ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Відповідно до ч.7 ст.240 ЦПК України у справі про розірвання шлюбу суд може зупинити розгляд справи і призначити подружжю строк для примирення, який не може перевищувати шести місяців.

У п.10 постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 21 грудня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» роз`яснено, що вжиття судом заходів щодо примирення подружжя застосовується у випадках відсутності згоди одного з них на розірвання шлюбу. Якщо після закінчення призначеного судом строку примирення подружжя не відбулося і хоча б один з них наполягає на припиненні шлюбу, суд вирішує справу по суті.

Як встановлено судом, з урахуванням заперечень відповідачки, наявності у сторін малолітньої дитини та з метою збереження сім`ї, ухвалою суду від 29 червня 2026 року сторонам було надано строк для примирення терміном три місяці. Таким чином, суд вжив передбачених ст.111 СК України та ч.7 ст.240 ЦПК України заходів щодо примирення подружжя.

Однак наданий судом строк для примирення позитивних результатів не дав. Після його закінчення позивач в особі свого представника звернувся до суду з клопотанням про поновлення провадження у справі, у якому зазначив, що підстави для розірвання шлюбу не змінилися, а у заяві, поданій до судового засідання, підтримав позовні вимоги та наполягав на розірванні шлюбу. Відповідачка після поновлення провадження у справі будь-яких доказів примирення сторін, відновлення між ними сімейних відносин чи спільного проживання суду не надала, у судове засідання не з`явилася.

Оцінюючи доводи відповідачки про наявність між сторонами повноцінних сімейних відносин, спільне проживання у США до її від`їзду в Україну, спільні фотографії та листування, суд зазначає, що ці обставини стосуються періоду, який передував зверненню позивача до суду, та не спростовують того, що на час вирішення справи позивач послідовно і тривалий час, починаючи з грудня 2025 року, висловлює волю на припинення шлюбу. Ця воля не змінилася ні після подання відповідачкою заперечень, ні після спливу наданого судом строку для примирення.

Відсутність згоди відповідачки на розірвання шлюбу та її бажання зберегти сім`ю самі по собі не можуть бути підставою для відмови у позові, оскільки чинне законодавство не ставить розірвання шлюбу в залежність від згоди другого з подружжя, а примушування до збереження шлюбних відносин відповідно до ч.4 ст.56 СК України є порушенням права особи на свободу. Шлюб як добровільний союз жінки та чоловіка не може зберігатися всупереч волі одного з них.

Щодо посилання відповідачки на наявність у сторін малолітньої дитини, суд враховує, що відповідно до ч.8 ст.7 СК України регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини. Разом з тим, згідно з ч.1 ст.141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками не впливає на обсяг їхніх прав та обов`язків щодо дитини, не звільняє їх від обов`язку утримувати та виховувати доньку, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний та моральний розвиток. Доказів того, що розірвання шлюбу порушить права малолітньої ОСОБА_8 , суду не надано. Питання про місце проживання дитини та її утримання не є предметом цього спору і можуть бути вирішені батьками за взаємною згодою або в установленому законом порядку.

Отже, судом встановлено, що сімейне життя сторін не склалося, між ними відсутнє взаєморозуміння та існують різні погляди на сімейні відносини, сторони фактично не підтримують шлюбних відносин, вжиті судом заходи щодо примирення подружжя результату не дали, а позивач наполягає на розірванні шлюбу. Збереження шлюбу за таких обставин суперечило б інтересам позивача, що мають істотне значення, а шлюб існує формально.

Задовольняючи позов про розірвання шлюбу, суд виходить з того, що добровільність шлюбу – одна з основних його засад. Шлюб – це сімейний союз, при цьому слово «сімейний» засвідчує, що шлюб створює сім`ю, а слово «союз» підкреслює договірну природу шлюбу, яка зумовлює його добровільний характер. Шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Шлюб припиняється внаслідок його розірвання. Розірвання шлюбу засвідчує стійкий розлад подружніх стосунків. Позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя. Для поваги до права дружини або чоловіка на пред`явлення вимоги про розірвання шлюбу потрібен прояв другим з подружжя власної гідності, поваги до себе.

Судом не встановлено обставин відповідно до норм чинного законодавства, які б унеможливлювали розірвання шлюбу.

Відповідно до ч.2 ст.114 СК України у разі розірвання шлюбу судом шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу.

Враховуючи викладене, суд вважає, що шлюб між позивачем ОСОБА_1 та відповідачкою ОСОБА_2 , зареєстрований 15 вересня 2021 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Чернівці Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ), актовий запис № 1576, необхідно розірвати.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 7, 24, 51, 56, 105, 110-112, 114, 141 Сімейного кодексу України, ст.ст. 4, 12, 13, 76-81, 89, 130, 223, 247, 258, 259, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу - задовольнити.

Розірвати шлюб між ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженцем м.Чернівці) та ОСОБА_9 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженкою м.Чернівці), зареєстрований 15 вересня 2021 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Чернівці Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ), актовий запис № 1576.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Чернівецького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя: Танасійчук Н.М.