Рішення від 12 жовтня 2026 р. у справі №727/9355/26 — Шевченківський районний суд м. Чернівців

Суд: Шевченківський районний суд м. Чернівців

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: позики, кредиту, банківського вкладу, з них

Дата: 12 жовтня 2026 р.

Справа: №727/9355/26

Суддя: Танасійчук Н. М.

Справа № 727/9355/26

Провадження № 2/727/3098/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 жовтня 2026 року м. Чернівці

Шевченківський районний суд м. Чернівців у складі:

головуючого судді - Танасійчук Н.М.,

за участю секретаря судового засідання - Маковійчук В.С.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «НОВИЙ КОЛЕКТОР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «НОВИЙ КОЛЕКТОР» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просить стягнути з відповідачки заборгованість за договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 5588565 від 04 червня 2025 року та додатковим договором до нього від 04 червня 2025 року в розмірі 17 364,94 грн, а також судові витрати: 2 662,40 грн судового збору та 273,78 грн витрат на надсилання відповідачці копії позовної заяви з додатками.

Позов обґрунтовано тим, що 04 червня 2025 року ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ОСОБА_1 в електронній формі уклали договір № 5588565, за яким відповідачка отримала кредит у розмірі 3 500,00 грн строком на 360 днів. Того ж дня сторони уклали додатковий договір і збільшили суму кредиту на 1 000,00 грн, до 4 500,00 грн. Кредитодавець перерахував кошти на платіжну картку відповідачки, а вона кредит не повернула, проценти та комісію не сплатила.

27 січня 2026 року ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» відступило ТОВ «НОВИЙ КОЛЕКТОР» право вимоги за цим договором на підставі договору факторингу № С7-270126-1. Станом на 27 січня 2026 року заборгованість становить 17 364,94 грн, з яких: 4 500,00 грн - тіло кредиту, 10 164,94 грн - проценти, 450,00 грн - комісія, 2 250,00 грн - штраф.

Ухвалою від 30 липня 2026 року суд відкрив провадження у справі та призначив її розгляд у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи. Цією ухвалою суд встановив відповідачці строк для подання відзиву.

Суд надіслав відповідачці копію ухвали про відкриття провадження разом з копією позовної заяви та додатками до неї за зареєстрованим місцем проживання. Цю ж адресу відповідачка самостійно зазначила в кредитному договорі. Поштове відправлення повернулося до суду з відміткою про відсутність адресата за вказаною адресою.

Згідно зі статтею 128 ЦПК України фізична особа, яка не має електронного кабінету, повідомляється за адресою зареєстрованого місця проживання, а днем вручення судової повістки є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місця її проживання. Суд виконав обов`язок щодо повідомлення відповідачки належним чином, і вона мала можливість подати відзив.

Відповідачка відзиву на позов не подала. Згідно з частиною восьмою статті 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Ціна позову становить 17 364,94 грн і не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тому справа є малозначною в силу пункту 1 частини шостої статті 19 ЦПК України. Суд розглянув її за правилами статті 279 ЦПК України без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Згідно з частиною другою статті 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

04 червня 2025 року о 18:48:17 ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» (код ЄДРПОУ 42753492) та ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) уклали договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 5588565 (далі - Кредитний договір). Відповідачка підписала його електронним підписом одноразовим ідентифікатором «19171», а Паспорт споживчого кредиту - одноразовим ідентифікатором «68123». Перед укладенням договору кредитодавець ідентифікував та верифікував відповідачку через BankID і надіслав їй одноразові ідентифікатори SMS-повідомленням на номер телефону НОМЕР_2 . Ці обставини підтверджують Моніторинг дій при оформленні кредитного договору, анкета-опитувальник клієнта та докази верифікації.

За умовами Кредитного договору (пункти 1.2-1.4.1):

- сума кредиту - 3 500,00 грн;

- строк кредитування - 360 днів, періодичність платежів - кожні 20 днів;

- комісія за надання кредиту - 350,00 грн, разова, нараховується в дату надання кредиту;

- стандартна процентна ставка - 0,95 % за кожен день користування кредитом протягом усього строку кредитування; тип ставки - фіксована;

- знижена процентна ставка 0,9025 % застосовується, якщо клієнт до 23 червня 2025 року включно сплатить суму не меншу за перший платіж за Графіком платежів;

- денна процентна ставка за стандартною ставкою - 0,9778 %.

Пунктом 6.3 Кредитного договору передбачено штраф у розмірі 75 % від суми невиконаного грошового зобов`язання на 2-й день кожного факту невиконання. Пунктом 6.4 визначено, що у разі встановлення законодавством мораторію на нарахування штрафних санкцій вони протягом дії такого мораторію не нараховуються та не сплачуються.

04 червня 2025 року о 18:53:32 сторони уклали Додатковий договір до Кредитного договору, підписаний відповідачкою одноразовим ідентифікатором «58655». Додатковим договором сторони збільшили суму кредиту на 1 000,00 грн, до 4 500,00 грн, а комісію за надання кредиту - до 450,00 грн. Денна процентна ставка за стандартною ставкою після збільшення суми кредиту становить 0,9772 %; загальні витрати за кредитом - 15 830,50 грн. Згідно з Графіком платежів (Додаток № 1 у редакції Додаткового договору) перший платіж у розмірі 1 253,23 грн підлягав сплаті 23 червня 2025 року, останній - 29 травня 2026 року. У примітці до Графіка платежів сторони зазначили, що комісія за надання кредиту не є додатковою або супутньою послугою кредитодавця.

Кредитодавець виконав свої зобов`язання. За листом ТОВ «ПЕЙТЕК» від 27 січня 2026 року № 20260127-1181, 04 червня 2025 року о 18:49:11 на платіжну картку відповідачки № НОМЕР_3 зараховано 3 500,00 грн із призначенням платежу «Виконання фінансових зобов`язань відповідно до укладеного договору № 5588565 від 2025-06-04». За листом ТОВ «УНІВЕРСАЛЬНІ ПЛАТІЖНІ РІШЕННЯ» від 27 січня 2026 року № 1-2701, 04 червня 2025 року о 18:54:20 на ту саму картку зараховано ще 1 000,00 грн. Номер картки збігається з реквізитами, які відповідачка зазначила в Кредитному договорі.

Відповідачка жодного платежу не здійснила. Згідно з розрахунком заборгованості станом на 27 січня 2026 року, підписаним директором ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА», за нею рахуються: 4 500,00 грн - тіло кредиту, 10 122,25 грн - проценти за користування кредитом, 450,00 грн - комісія за надання кредиту, 2 250,00 грн - штрафні санкції; загалом 17 322,25 грн. Кредитодавець нараховував проценти за ставкою 0,95 % на день (42,75 грн щодня від суми 4 500,00 грн) за період з 04 червня 2025 року по 26 січня 2026 року. Штраф нараховано 25 червня 2025 року (971,63 грн) та 15 липня 2025 року (1 278,37 грн).

27 січня 2026 року ТОВ «НОВИЙ КОЛЕКТОР» (фактор) та ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» (клієнт) уклали договір факторингу № С7-270126-1. За пунктом 2.1 цього договору фактор зобов`язався сплатити клієнту ціну продажу, а клієнт - відступити фактору права вимоги за кредитними договорами; з дати відступлення фактор стає єдиним кредитором за ними. Того ж дня сторони підписали Акт приймання-передачі Переліку № 1, а ТОВ «НОВИЙ КОЛЕКТОР» сплатило ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» ціну продажу в розмірі 2 354 374,57 грн, що підтверджує платіжна інструкція від 27 січня 2026 року.

Згідно з витягом з Переліку № 1 (Додаток № 2 до договору факторингу) до ТОВ «НОВИЙ КОЛЕКТОР» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за договором № 5588565 від 04 червня 2025 року на загальну суму 17 364,94 грн, з яких 4 500,00 грн - тіло кредиту, 10 164,94 грн - проценти, 450,00 грн - комісія, 2 250,00 грн - штраф.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з частиною першою статті 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Відповідно до частини другої статті 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми. Правочин, вчинений у електронній формі, вважається вчиненим у письмовій формі (частина перша статті 205, частина друга статті 207 ЦК України).

Згідно з частинами третьою, шостою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) може бути надана, зокрема, шляхом вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції, якщо особа, якій адресована пропозиція, до здійснення таких дій ознайомилася з умовами договору. Відповідно до статті 12 цього Закону, якщо електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Електронний договір, укладений у такий спосіб, прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Верховний Суд у постанові від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19 (провадження № 61-16243св20) зазначив, що без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення на мобільний телефон, без використання відповідного алгоритму входу на сайт товариства, без внесення логіна особистого кабінету, ідентифікатора особи, кредитний договір між сторонами не був би укладений.

Матеріали справи підтверджують, що відповідачка пройшла ідентифікацію в інформаційно-комунікаційній системі кредитодавця, ознайомилася з Паспортом споживчого кредиту, умовами договору та додаткового договору і підписала їх одноразовими ідентифікаторами, які кредитодавець надіслав на її номер телефону. Кошти надійшли на картку, яку зазначила відповідачка. Отже, сторони уклали Кредитний договір та Додатковий договір у формі, передбаченій законом, і погодили всі істотні умови.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

За договором факторингу одна сторона (фактор) зобов`язується передати або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника) (частина перша статті 1077 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Частина друга цієї статті визначає, що в разі неповідомлення боржника про заміну кредитора новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків, зокрема виконання боржником зобов`язання первісному кредиторові. Підпункт 5.1.3 Кредитного договору надає кредитодавцю право відступати право вимоги за договором. Матеріали справи не містять даних про те, що відповідачка сплачувала кошти ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» після відступлення.

Договір факторингу, Акт приймання-передачі Переліку № 1, витяг з Переліку № 1 та платіжна інструкція про сплату ціни продажу підтверджують, що 27 січня 2026 року ТОВ «НОВИЙ КОЛЕКТОР» набуло право вимоги до відповідачки за Кредитним договором. Тому позивач є належним кредитором і має право вимагати виконання зобов`язання.

Відповідно до статей 526, 530 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору у встановлений строк. Згідно з частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором. Ці правила застосовуються до кредитних правовідносин в силу частини другої статті 1054 ЦК України.

Позивач довів, що відповідачка отримала 4 500,00 грн кредиту. Доказів повернення цих коштів відповідачка не надала. Тому суд стягує з неї 4 500,00 грн заборгованості за тілом кредиту.

Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором. Відповідно до частини другої статті 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі.

Законом України від 22 листопада 2023 року № 3498-IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», що набрав чинності 24 грудня 2023 року, статтю 8 Закону України «Про споживче кредитування» доповнено частиною п`ятою. Згідно з нею максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %. Пунктом 17 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» встановлено перехідний період: протягом перших 120 днів з дня набрання чинності Законом № 3498-IX денна ставка не могла перевищувати 2,5 %, протягом наступних 120 днів - 1,5 %. Отже, з 24 грудня 2023 року денна ставка мала бути не більше 2,5 %, з 23 квітня 2024 року - не більше 1,5 %, а з 21 серпня 2024 року - не більше 1 %.

Об`єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду в постанові від 07 вересня 2026 року у справі № 552/672/23 (провадження № 61-4595сво25) дійшла висновку, що норма про максимальний розмір денної процентної ставки, передбачена Законом № 3498-IX, є імперативною. Умова договору, яка цю норму порушує, є нікчемною, і суд зобов`язаний враховувати таку нікчемність за власною ініціативою (ex officio), навіть якщо споживач цього не заявляв. Після завершення 240-денного перехідного періоду максимальна денна процентна ставка для договорів про споживчий кредит не може перевищувати 1,0 %.

Сторони уклали Кредитний договір 04 червня 2025 року, тобто після завершення перехідного періоду, тому до нього застосовується обмеження денної процентної ставки в 1 %. Денна процентна ставка, розрахована за формулою частини четвертої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» з урахуванням усіх загальних витрат за кредитом (процентів і комісії), становить 0,9778 % за первісною редакцією договору та 0,9772 % - після укладення Додаткового договору. Стандартна процентна ставка, за якою кредитодавець фактично нараховував проценти, становить 0,95 % на день. Жоден із цих показників не перевищує 1 %, тому умова договору про проценти є дійсною.

Відповідачка не сплатила перший платіж до 23 червня 2025 року, тож умова про знижену ставку не настала. Кредитодавець правомірно нараховував проценти за стандартною ставкою 0,95 %, як це передбачено пунктом 1.4.2 Кредитного договору.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18) зазначила, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. Строк кредитування за Кредитним договором становить 360 днів, останній платіж за Графіком платежів - 29 травня 2026 року. Кредитодавець нарахував проценти за період з 04 червня 2025 року по 26 січня 2026 року, тобто в межах строку кредитування.

Позивач просить стягнути 10 164,94 грн процентів. Однак розрахунок заборгованості, який позивач надав як доказ, містить суму нарахованих процентів 10 122,25 грн. Позивач не обґрунтував різницю в 42,69 грн і не надав розрахунку, який би її підтверджував. Витяг з Переліку № 1 фіксує лише обсяг переданих вимог, а не порядок їх нарахування. Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, на які посилається. Тому суд стягує проценти в доведеному розмірі - 10 122,25 грн, а в стягненні 42,69 грн відмовляє.

Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України та статтею 1056-1 ЦК України розмір і порядок плати за кредитом встановлюються договором. Комісію за надання кредиту в розмірі 450,00 грн сторони погодили в пункті 1.4 Кредитного договору в редакції Додаткового договору. Вона разова, нараховується в день надання кредиту, а у Графіку платежів сторони зазначили, що вона не є платою за додаткову чи супутню послугу. Комісія включена до загальних витрат за кредитом (15 830,50 грн) і врахована при розрахунку денної процентної ставки 0,9772 %, яка не перевищує граничного розміру, встановленого частиною п`ятою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування». Відповідачка про недійсність цієї умови не заявляла, а суд не встановив підстав для висновку про її нікчемність. Тому суд стягує 450,00 грн комісії.

Законом України від 15 березня 2022 року № 2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено пунктом 18. Згідно з ним у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 в Україні введено воєнний стан, дію якого неодноразово продовжено, і він триває на час ухвалення цього рішення. Кредитодавець нарахував відповідачці штраф 25 червня та 15 липня 2025 року, тобто в період дії воєнного стану. Пункт 6.4 Кредитного договору також передбачає, що в разі встановлення законодавством мораторію штрафні санкції не нараховуються та не сплачуються.

Отже, відповідачка звільнена від обов`язку сплатити штраф, і суд відмовляє в стягненні 2 250,00 грн.

Позивач довів наявність у відповідачки заборгованості за Кредитним договором у розмірі 15 072,25 грн, з яких: 4 500,00 грн - тіло кредиту, 10 122,25 грн - проценти за користування кредитом, 450,00 грн - комісія за надання кредиту. Суд задовольняє позов частково. У стягненні 42,69 грн процентів та 2 250,00 грн штрафу, а всього 2 292,69 грн, суд відмовляє.

Відповідно до частини першої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Згідно з пунктом 3 частини другої статті 141 ЦПК України у разі часткового задоволення позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивач сплатив 2 662,40 грн судового збору, що підтверджує платіжна інструкція від 19 червня 2026 року № 3720478875. Суд задовольнив позов на 86,8 % (15 072,25 грн із 17 364,94 грн). Тому з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню 2 310,88 грн судового збору.

Позивач також просить стягнути 273,78 грн витрат на надсилання відповідачці копії позовної заяви з додатками через ТОВ «Поштова служба «Е-ПОСТ». Частина перша статті 177 ЦПК України зобов`язує позивача до подання позову надіслати іншим учасникам справи копії позовної заяви та доданих до неї документів, якщо вони не мають електронного кабінету. Виконання цього обов`язку є умовою звернення до суду з позовом. Такі витрати позивач несе до відкриття провадження і незалежно від розгляду справи, тому вони не є витратами, пов`язаними з розглядом справи, у розумінні статті 133 ЦПК України. Суд відмовляє в їх відшкодуванні.

Керуючись статтями 12, 13, 81, 141, 178, 259, 263-265, 268, 274, 279, 352, 354, 355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «НОВИЙ КОЛЕКТОР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «НОВИЙ КОЛЕКТОР» (код ЄДРПОУ 43170298, місцезнаходження: 01133, м. Київ, вул. Алмазова Генерала, буд. 13, офіс 601) заборгованість за договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 5588565 від 04 червня 2025 року в розмірі 15 072 грн 25 коп., з яких: 4 500,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 10 122,25 грн - заборгованість за процентами, 450,00 грн - заборгованість за комісією.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «НОВИЙ КОЛЕКТОР» (код ЄДРПОУ 43170298, місцезнаходження: 01133, м. Київ, вул. Алмазова Генерала, буд. 13, офіс 601) - 2 310 грн 88 коп. судового збору.

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Чернівецького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття постанови судом апеляційної інстанції.

Суддя Н.М. Танасійчук

Оригінал: reyestr.court.gov.ua