Рішення від 12 жовтня 2026 р. у справі №727/9242/26 — Шевченківський районний суд м. Чернівців

Справа № 727/9242/26

Провадження № 2/727/3062/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 жовтня 2026 року м. Чернівці

Шевченківський районний суд м. Чернівців у складі:

головуючого судді - Танасійчук Н.М.,

за участю секретаря судового засідання - Маковійчук В.С.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , у якому просить стягнути з відповідачки на свою користь заборгованість за договором № 547917-КС-003 про надання кредиту від 17.11.2025 у розмірі 15 094,13 грн, яка складається із заборгованості за тілом кредиту - 5 818,20 грн, заборгованості за процентами - 6 095,47 грн, заборгованості за комісією - 229,30 грн та заборгованості за процентами річних відповідно до ст. 625 ЦК України - 2 951,16 грн, а також судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 662,40 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 17.11.2025 між ТОВ «БІЗПОЗИКА» та ОСОБА_1 в електронній формі з використанням інформаційно-комунікаційної системи кредитодавця укладено договір № 547917-КС-003 про надання кредиту, підписаний відповідачкою електронним підписом одноразовим ідентифікатором у порядку, визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію». На виконання умов договору позивач надав відповідачці кредит у розмірі 7 000,00 грн шляхом перерахування коштів на її платіжну картку № НОМЕР_1 на строк 24 тижні зі сплатою процентів за фіксованою ставкою 1 % на день та комісії за видачу кредиту в розмірі 1 400,00 грн. Відповідачка свої зобов`язання належним чином не виконала, сплатила лише 7 510,95 грн, внаслідок чого утворилася заборгованість у заявленому розмірі.

Позивач також зазначає, що проценти за користування кредитом нараховувалися виключно в межах строку кредитування, після 04.05.2026 нарахування не здійснювалися, а денна процентна ставка за договором відповідає вимогам ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування».

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Чернівців від 30 липня 2026 року відкрито провадження у справі та вирішено проводити її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи. Відповідачці встановлено строк для подання відзиву на позовну заяву.

Копію ухвали про відкриття провадження у справі разом із копією позовної заяви та доданими до неї документами відповідачка отримала особисто 24 серпня 2026 року, що підтверджується її підписом.

Відповідачка у встановлений судом строк відзиву на позовну заяву не подала, будь-яких заяв чи клопотань, у тому числі про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін, до суду не надходило.

Відповідно до ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно з ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у зв`язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Відповідачка зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , що відповідно до ч. 1 ст. 27 ЦПК України відноситься до територіальної юрисдикції Шевченківського районного суду м. Чернівців.

Дослідивши письмові докази у справі, суд встановив, що 17.11.2025 ТОВ «БІЗПОЗИКА» сформувало та направило ОСОБА_1 в особистому кабінеті інформаційно-комунікаційної системи кредитодавця паспорт споживчого кредиту та пропозицію (оферту) укласти договір № 547917-КС-003 про надання кредиту, підписані кваліфікованим електронним підписом директора товариства Тимощука Р.О.

Паспорт споживчого кредиту відповідачка підписала 17.11.2025 о 02:16:08 одноразовим ідентифікатором UA-0927, а пропозицію (оферту) акцептувала 17.11.2025 о 02:16:20 шляхом введення одноразового ідентифікатора UA-5111, надісланого на її номер телефону НОМЕР_2 , що підтверджується прийняттям (акцептом) пропозиції (оферти), договором № 547917-КС-003 та візуальною формою послідовності дій клієнта щодо укладення електронного договору.

Відповідно до умов договору № 547917-КС-003 про надання кредиту від 17.11.2025 (далі - договір) кредитодавець надав позичальнику кредит у розмірі 7 000,00 грн на засадах строковості, поворотності та платності (п. 2.1); строк кредитування - 24 тижні (п. 2.3); стандартна процентна ставка - 1 % в день, фіксована (п. 2.4); комісія за видачу кредиту - 1 400,00 грн, яка нараховується одноразово в дату видачі кредиту (п. 2.5); строк дії договору - до 04.05.2026 (п. 2.8); орієнтовна загальна вартість кредиту - 17 248,93 грн, загальні витрати за кредитом - 10 248,93 грн (пп. 2.9, 2.10); денна процентна ставка - 0,87 % (п. 2.12); дата видачі кредиту - 17.11.2025, дата повернення кредиту - 04.05.2026 (пп. 2.13, 2.14).

Пунктом 4.2.2 договору сторони погодили графік платежів, відповідно до якого позичальник зобов`язався здійснювати повернення кредиту, сплату процентів і комісії дванадцятьма платежами, кожні 14 днів, починаючи з 01.12.2025 по 04.05.2026, у розмірі по 1 440,00 грн (останній платіж - 1 297,54 грн), а загалом 17 137,54 грн, з яких 7 000,00 грн - тіло кредиту, 8 737,54 грн - проценти, 1 400,00 грн - комісія.

Пунктом 10.2 договору знижена процентна ставка встановлена в розмірі 1 % в день, тобто такому ж, як і стандартна, а тому відповідно до п. 4.2 договору нарахування процентів здійснювалося виключно за стандартною процентною ставкою.

Пунктом 7.5 договору передбачено, що у разі прострочення виконання грошового зобов`язання позичальник зобов`язаний сплатити кредитодавцю суму заборгованості з урахуванням 700 000 % річних від суми заборгованості в силу положень ст. 625 ЦК України, при цьому сукупна сума таких процентів річних не може перевищувати половини суми отриманого кредиту.

Невід`ємною частиною договору є Правила надання споживчих кредитів для продуктів «Кредит 4 місяці» та «Кредит 6 місяців» ТОВ «БІЗПОЗИКА», затверджені наказом директора від 29.09.2025 № 21-ОД, з якими відповідачка ознайомилася при реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі кредитодавця.

На виконання умов договору ТОВ «БІЗПОЗИКА» 17.11.2025 о 02:16 через надавача платіжних послуг ТОВ «ПрофітГід» перерахувало 7 000,00 грн на платіжну картку № НОМЕР_1 , емітовану АТ «Перший Український Міжнародний Банк», з призначенням платежу «Перерах. коштiв ОСОБА_1 ІПН НОМЕР_3 зг. кред.дог. №547917-КС-003 від 17.11.2025», що підтверджується підтвердженням ТОВ «ПрофітГід» щодо здійснення переказу грошових коштів (номер транзакції 46333-86112-39174). Номер зазначеної картки ( НОМЕР_1 ) збігається з номером, вказаним відповідачкою в анкеті клієнта при оформленні кредиту.

З розрахунку заборгованості за договором вбачається, що відповідачка здійснила платежі в рахунок погашення заборгованості 30.11.2025 - 1 440,00 грн, 14.12.2025 - 1 429,50 грн, 02.01.2026 - 1 968,69 грн, 02.02.2026 - 2 372,76 грн та 12.02.2026 - 300,00 грн, а всього - 7 510,95 грн. Починаючи з 13.02.2026 жодних платежів за договором відповідачка не здійснювала. Таким чином, факт отримання кредитних коштів і укладення договору відповідачкою фактично визнавався, а його часткове виконання свідчить про схвалення нею умов правочину.

Згідно з розрахунком заборгованості станом на 08.06.2026 та довідкою про стан заборгованості станом на 09.06.2026 загальна заборгованість відповідачки становить 15 094,13 грн, з яких: тіло кредиту - 5 818,20 грн, проценти - 6 095,47 грн, комісія - 229,30 грн, проценти річних відповідно до ст. 625 ЦК України - 2 951,16 грн, штрафи - 0,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до ч. 2 ст. 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. Згідно з ч. 1 ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі.

Відповідно до ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Згідно зі ст. 12 цього Закону якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, зокрема, електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Отже, без отримання одноразового ідентифікатора на номер мобільного телефону відповідачки та його введення в інформаційно-комунікаційній системі кредитодавця договір між сторонами не був би укладений. Суд дійшов висновку, що договір № 547917-КС-003 від 17.11.2025 укладено в належній формі, сторони досягли згоди з усіх його істотних умов, а відповідачка підписала його електронним підписом одноразовим ідентифікатором. Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19 (провадження № 61-16243св20).

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Договір недійсним не визнавався і відповідачка його не оспорювала.

Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору (ч. 2 ст. 1054 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України). Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Судом встановлено, що відповідачка отримала кредит у розмірі 7 000,00 грн, з яких повернула 1 181,80 грн. Строк кредитування сплив 04.05.2026, однак решту суми кредиту відповідачка не повернула. Доказів погашення заборгованості суду не надано. Відтак з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за тілом кредиту в розмірі 5 818,20 грн (7 000,00 - 1 181,80).

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22 листопада 2023 року № 3498-IX, який набрав чинності 24 грудня 2023 року, ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» доповнено частиною п`ятою, якою встановлено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %. Пунктом 17 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом № 3498-IX, максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %. Отже, починаючи з 24 грудня 2023 року денна процентна ставка за договорами про споживчий кредит має бути не більше 2,5 %, з 23 квітня 2024 року - не більше 1,5 %, а з 21 серпня 2024 року - не більше 1 %.

Відповідно до п. 12 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування» денна процентна ставка - це загальні витрати за споживчим кредитом за кожний день користування кредитом, виражені у процентах від загального розміру виданого кредиту. Денна процентна ставка розраховується за формулою, визначеною ч. 4 ст. 8 цього Закону: ДПС = (ЗВСК / ЗРК) / t ? 100 %, де ЗВСК - загальні витрати за споживчим кредитом, ЗРК - загальний розмір кредиту, t - строк кредитування у днях. Згідно з ч. 3 ст. 8 цього Закону обчислення денної процентної ставки має базуватися на припущенні, що договір залишається дійсним протягом погодженого строку та що кредитодавець і споживач виконають свої обов`язки на умовах та у строки, визначені в договорі.

Умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими Законом України «Про споживче кредитування», є нікчемними (ч. 5 ст. 12 цього Закону).

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 07 вересня 2026 року у справі № 552/672/23 (провадження № 61-4595сво25) виснував, що норма про максимальний розмір денної процентної ставки, передбачена Законом України № 3498-IX, є імперативною, а нікчемність умови про перевищення максимального розміру денної процентної ставки суд зобов`язаний враховувати ex officio (за власною ініціативою) незалежно від того, чи було заявлене заперечення споживачем. Водночас за відсутності підстав для застосування конструкції нікчемності умови оспорюваність умови чи договору про споживчий кредит або зміну договору про споживчий кредит суд без відповідної позовної вимоги споживача застосувати не може, тобто суд не може самостійно зменшити розмір процентів за користування кредитом.

Договір між сторонами укладено 17.11.2025, тобто після завершення перехідного періоду, а тому на нього поширюється обмеження максимального розміру денної процентної ставки в 1 %.

Перевіряючи умови договору на відповідність зазначеній імперативній нормі, суд встановив, що денна процентна ставка за договором, розрахована відповідно до ч. 4 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування», становить 0,87 % ((10 248,93 грн / 7 000,00 грн) / 169 днів ? 100 %), а номінальна процентна ставка за користування кредитом - 1 % в день. Отже, встановлений договором розмір денної процентної ставки не перевищує граничного значення, визначеного ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування», а підстави для висновку про нікчемність умови договору щодо розміру процентів відсутні. Відповідачка умови договору щодо процентів не оспорювала, зустрічних вимог про визнання їх несправедливими чи недійсними не заявляла.

Як роз`яснила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування.

З розрахунку заборгованості вбачається, що проценти нараховувалися щоденно за ставкою 1 % на фактичний залишок тіла кредиту протягом строку кредитування з 17.11.2025 по 04.05.2026 (169 днів) та загалом становлять 10 705,08 грн. Після 04.05.2026 нарахування процентів не здійснювалося, а розмір заборгованості залишався незмінним. Перевіривши розрахунок, суд вважає його арифметично правильним та таким, що відповідає умовам договору. З урахуванням сплачених відповідачкою 4 609,61 грн заборгованість за процентами становить 6 095,47 грн (10 705,08 - 4 609,61) та підлягає стягненню.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - це витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця для отримання, обслуговування і повернення кредиту. Згідно з ч. 2 ст. 8 цього Закону до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19 (провадження № 14-44цс21) дійшла висновку, що чинне законодавство не забороняє встановлення в договорі про споживчий кредит комісії, пов`язаної з наданням кредиту, якщо її розмір і порядок сплати погоджено сторонами та включено до загальної вартості кредиту.

Комісію за видачу кредиту в розмірі 1 400,00 грн сторони погодили в п. 2.5 договору, її включено до загальних витрат за кредитом, до розрахунку денної процентної ставки та до графіка платежів, а тому вимога про її стягнення є правомірною. З урахуванням сплачених відповідачкою 1 170,70 грн заборгованість за комісією становить 229,30 грн та підлягає стягненню.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Проценти річних, передбачені ч. 2 ст. 625 ЦК України, є мірою відповідальності боржника за прострочення виконання грошового зобов`язання.

Законом України від 15 березня 2022 року № 2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено пунктом 18, яким визначено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, в Україні з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року введено воєнний стан, строк дії якого неодноразово продовжувався і який триває на час ухвалення цього рішення.

Договір між сторонами укладено, а прострочення виконання відповідачкою грошового зобов`язання допущено в період дії воєнного стану. Отже, в силу імперативного припису п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України відповідачка звільнена від відповідальності, визначеної ст. 625 ЦК України, незалежно від того, що умовами п. 7.5 договору передбачено нарахування процентів річних у розмірі 700 000 %. З огляду на наведене у задоволенні позовних вимог про стягнення 2 951,16 грн процентів річних відповідно до ст. 625 ЦК України слід відмовити.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Відповідачка відзиву не подала, обставин, викладених у позовній заяві, не спростувала, доказів погашення заборгованості чи власного розрахунку суду не надала.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову та стягнення з відповідачки на користь позивача заборгованості за договором № 547917-КС-003 про надання кредиту від 17.11.2025 у розмірі 12 142,97 грн, з яких: тіло кредиту - 5 818,20 грн, проценти - 6 095,47 грн, комісія - 229,30 грн. У задоволенні позовних вимог в частині стягнення 2 951,16 грн процентів річних відповідно до ст. 625 ЦК України слід відмовити.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 141 ЦПК України у разі часткового задоволення позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір у розмірі 2 662,40 грн. Позовні вимоги задоволено на 80,45 % (12 142,97 грн / 15 094,13 грн), а тому з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2 141,86 грн (2 662,40 грн ? 12 142,97 грн / 15 094,13 грн).

Керуючись ст. ст. 12, 13, 76-81, 141, 247, 258, 259, 263-265, 268, 273, 274, 279, 354, 355 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» (код ЄДРПОУ 41084239, місцезнаходження: 01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, буд. 26, офіс 411) заборгованість за договором № 547917-КС-003 про надання кредиту від 17.11.2025 у розмірі 12 142,97 грн, яка складається із заборгованості за тілом кредиту - 5 818,20 грн, заборгованості за процентами - 6 095,47 грн, заборгованості за комісією - 229,30 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» (код ЄДРПОУ 41084239, місцезнаходження: 01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, буд. 26, офіс 411) судовий збір у розмірі 2 141,86 грн.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття постанови судом апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Чернівецького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Н.М. Танасійчук