Рішення від 11 жовтня 2026 р. у справі №727/9248/26 — Шевченківський районний суд м. Чернівців

Справа № 727/9248/26

Провадження № 2/727/3064/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2026 року м. Чернівці

Шевченківський районний суд м. Чернівців у складі:

головуючої судді Танасійчук Н.М.,

за участю секретаря судового засідання Маковійчук В.С.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання фінансового кредиту № 11548-11/2024 від 06.11.2024 у розмірі 21 000,00 грн.

Позовні вимоги мотивовано тим, що 06.11.2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» (далі: ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП», первісний кредитор) та ОСОБА_1 в електронній формі уклали договір про надання фінансового кредиту № 11548-11/2024, за умовами якого первісний кредитор надав відповідачу кредит у розмірі 5 000,00 грн на умовах строковості, зворотності та платності. Первісний кредитор перерахував кошти на платіжну картку відповідача, а відповідач кредит не повернув і проценти не сплатив.

24.03.2025р. ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» уклали договір факторингу № 24032025, за яким позивач набув право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 11548-11/2024.

За розрахунком позивача заборгованість відповідача становить 21 000,00 грн, з яких: 5 000,00 грн за тілом кредиту, 6 000,00 грн за процентами, 10 000,00 грн за штрафом. Позивач просив стягнути з відповідача цю суму, а також судовий збір у розмірі 2 662,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 8 000,00 грн.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Чернівців від 03 серпня 2026 року суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі та призначив її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Згідно з відомостями про зареєстроване місце проживання, які отримав суд, відповідач зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 . Суд направляв відповідачу за цією адресою копію ухвали про відкриття провадження у справі разом із копією позовної заяви та доданих до неї документів. Поштове відправлення повернулося до суду з відміткою про відсутність адресата за вказаною адресою.

Відповідно до частини шостої статті 128 ЦПК України у разі відсутності в особи офіційної електронної адреси судові виклики та повідомлення здійснюються за адресою місця проживання, зазначеною в Єдиному державному демографічному реєстрі. Згідно з пунктом 3 частини восьмої статті 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання. Отже, суд належним чином повідомив відповідача про відкриття провадження у справі.

Відповідач відзиву на позовну заяву у встановлений судом строк не подав. За приписами частини восьмої статті 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Разом із позовною заявою представник позивача подав клопотання про витребування в АТ «Універсал Банк» відомостей про належність відповідачу платіжної картки № НОМЕР_1 та про зарахування на неї 5 000,00 грн. Суд вважає, що наявних у справі доказів достатньо для вирішення спору по суті, тому підстав для задоволення клопотання не вбачає. Мотиви такого висновку суд наводить нижче, в частині оцінки доказів надання кредиту.

Відповідно до частини тринадцятої статті 7 та частини п`ятої статті 279 ЦПК України суд розглянув справу без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами. Згідно з частиною другою статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу суд не здійснював.

Дослідивши письмові докази, суд встановив такі обставини.

06.11.2024 року ОСОБА_1 заповнив на вебсайті ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» заявку-анкету на отримання фінансового кредиту, у якій зазначив свої персональні дані, паспорт серії НОМЕР_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , місце реєстрації в АДРЕСА_2 , адресу електронної пошти, номер мобільного телефону НОМЕР_4 та номер платіжної картки отримувача НОМЕР_1.

Того ж дня первісний кредитор надав відповідачу паспорт споживчого кредиту, у якому визначив суму кредиту 5 000,00 грн, строк кредитування 120 днів, процентну ставку 1,00 % на день (365,00 % річних), загальні витрати за кредитом 6 000,00 грн та орієнтовну загальну вартість кредиту 11 000,00 грн.

06.11.2024 року о 08:10:54 ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» та ОСОБА_1 уклали договір про надання фінансового кредиту № 11548-11/2024 (далі: кредитний договір).

За пунктами 1.1, 1.2 кредитного договору товариство надає клієнту фінансовий кредит у розмірі 5 000,00 грн строком на 120 днів, дата надання кредиту 06.11.2024, кінцева дата погашення кредиту 05.03.2025.

Пунктами 1.4, 1.4.1 договору сторони погодили нарахування процентів у розмірі 1 % на день на залишок заборгованості, тип процентної ставки фіксований. Денна процентна ставка, розрахована за формулою (6 000,00 / 5 000,00) / 120 ? 100 %, становить 1,00 % і застосовується в межах строку кредитування.

Пунктом 1.6 договору визначено, що кредит надається в безготівковій формі на рахунок клієнта з використанням реквізитів платіжної картки № НОМЕР_1 і вважається наданим у день перерахування товариством суми кредиту.

Графіком платежів (Додаток № 1 до договору) сторони погодили чотири платежі: 05.12.2024 у сумі 1 500,00 грн, 04.01.2025 у сумі 1 500,00 грн, 03.02.2025 у сумі 1 500,00 грн та 05.03.2025 у сумі 6 500,00 грн (з яких 5 000,00 грн тіло кредиту).

Пунктом 5.3 договору передбачено, що в разі прострочення клієнтом сплати платежів товариство нараховує неустойку у вигляді штрафу в розмірі 100 % від суми простроченої заборгованості.

Відповідно до довідки ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» про ідентифікацію одноразовий ідентифікатор W0913 товариство надіслало відповідачу 06.11.2024 о 08:10:22 на номер телефону НОМЕР_4 , тобто на номер, який відповідач зазначив у заявці-анкеті. Цим ідентифікатором відповідач підписав заявку-анкету, паспорт споживчого кредиту, кредитний договір і графік платежів.

Згідно з листом ТОВ «ПЕЙТЕК» від 20.02.2026 № 20260220-931, яке надає ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» послуги з переказу коштів без відкриття рахунку за договором № 0902-2 від 09.02.2024, 06.11.2024 о 08:15:08 на платіжну картку НОМЕР_5 успішно перераховано 5 000,00 грн з призначенням «Виконання фінансових зобов`язань відповідно до укладеного договору № 11548-11/2024 від 2024-11-06», номер транзакції в системі ТОВ «ПЕЙТЕК» d35b0155-732a-4fa7-bd16-8eb948a651d6, номер транзакції в системі первісного кредитора 1580565, код авторизації 211294, банк-еквайр АТ «ПУМБ».

Згідно з розрахунком заборгованості первісний кредитор нараховував проценти з 06.11.2024 по 05.03.2025 по 50,00 грн щодня (1 % від суми кредиту), що за 120 днів становить 6 000,00 грн. Відповідач жодного платежу не здійснив. Після спливу строку кредитування проценти не нараховувалися.

Цим же розрахунком підтверджено, що за прострочення платежів первісний кредитор нарахував відповідачу штраф: з 06.12.2024 у сумі 1 500,00 грн, який надалі збільшувався з кожним простроченим платежем до 10 000,00 грн.

24.03.2025 року ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» (клієнт) та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» (фактор) уклали договір факторингу № 24032025, за яким клієнт відступив фактору права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами. Права вимоги переходять до фактора з моменту набрання договором чинності.

Відповідно до витягу з Реєстру боржників до договору факторингу № 24032025 від 24.03.2025 року позивач набув право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 11548-11/2024 від 06.11.2024 на загальну суму 21 000,00 грн, з яких: 5 000,00 грн основний борг, 6 000,00 грн проценти, 10 000,00 грн штраф. Актом приймання-передачі Реєстру боржників від 24.03.2025 сторони договору факторингу підтвердили передачу реєстру, а платіжною інструкцією № 5943 від 24.03.2025 позивач сплатив первісному кредитору 5 108 698,47 грн за відступлення права вимоги.

08.06.2026 року позивач надіслав відповідачу досудову вимогу № 24272328 про погашення заборгованості в сумі 21 000,00 грн.

Доказів погашення заборгованості відповідач суду не надав.

Щодо укладення кредитного договору в електронній формі.

Відповідно до статей 11, 509 ЦК України підставою виникнення зобов`язань є, зокрема, договори. Згідно зі статтями 626, 628, 629 ЦК України договір є домовленістю сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, його зміст становлять погоджені сторонами умови, і він є обов`язковим для виконання сторонами. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов (частина перша статті 638 ЦК України).

Згідно з частинами першою, другою статті 207 ЦК України правочин вважається вчиненим у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних) і він підписаний стороною (сторонами).

Пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний підпис одноразовим ідентифікатором становлять дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

За частинами третьою, шостою, дванадцятою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Статтею 12 цього Закону передбачено, що моментом підписання електронного правочину є, зокрема, використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Верховний Суд у постановах від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19 та від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19 зазначив, що електронний договір, підписаний за допомогою одноразового ідентифікатора, прирівнюється до договору в письмовій формі, а без отримання повідомлення з одноразовим ідентифікатором і його введення договір між сторонами не був би укладений.

Відповідач пройшов ідентифікацію на вебсайті первісного кредитора, заповнив заявку-анкету з власними персональними даними, отримав на свій номер мобільного телефону одноразовий ідентифікатор W0913 і використав його для підписання заявки-анкети, паспорта споживчого кредиту, кредитного договору та графіка платежів. Таким чином, сторони уклали кредитний договір у формі, передбаченій Законом України «Про електронну комерцію», і досягли згоди щодо всіх його істотних умов.

Щодо надання кредиту.

Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 ЦК України (частина друга статті 1054 ЦК України).

Лист надавача платіжних послуг ТОВ «ПЕЙТЕК» містить повний номер платіжної картки, перші та останні цифри якого збігаються з номером, що відповідач сам зазначив у заявці-анкеті та кредитному договорі, а також суму, дату й час переказу, номер транзакції, код авторизації, банк-еквайра та призначення платежу з посиланням на кредитний договір № 11548-11/2024. Переказ здійснено через чотири хвилини після підписання договору. Відповідач цих обставин не спростував і доказів неотримання коштів не надав. Суд вважає доведеним, що первісний кредитор надав відповідачу кредит у сумі 5 000,00 грн, а тому витребування додаткових доказів у банку не потрібне.

Щодо заборгованості за тілом кредиту та процентами.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. За частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Статтями 526, 530, 610, 612 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином у встановлений строк, а боржник, який не виконав зобов`язання у строк, вважається таким, що прострочив.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 виснувала, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування. Первісний кредитор нараховував проценти лише в межах строку кредитування з 06.11.2024 по 05.03.2025.

Суд також перевірив розмір процентної ставки на відповідність Закону України «Про споживче кредитування». Законом України від 22 листопада 2023 року № 3498-IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», який набрав чинності 24 грудня 2023 року, статтю 8 Закону України «Про споживче кредитування» доповнено частиною п`ятою, згідно з якою максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %. Пунктом 17 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом № 3498-IX, максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів 2,5 %; протягом наступних 120 днів 1,5 %.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду в постанові від 07 вересня 2026 року у справі № 552/672/23 (провадження № 61-4595сво25) виснував, що норма про максимальний розмір денної процентної ставки є імперативною. Умова договору, яка перевищує цей розмір, є нікчемною згідно з частиною п`ятою статті 12 Закону України «Про споживче кредитування», і суд зобов`язаний враховувати таку нікчемність за власною ініціативою, навіть якщо споживач цього не заявляв. Для договорів, укладених після завершення 240-денного перехідного періоду, максимальна денна процентна ставка не може перевищувати 1,0 %.

Кредитний договір сторони уклали 06.11.2024, тобто після завершення перехідного періоду. Денна процентна ставка за ним, розрахована за формулою частини четвертої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» (6 000,00 грн / 5 000,00 грн / 120 днів ? 100 %), становить 1,00 % і встановленого законом максимуму не перевищує. Отже, умова договору про розмір процентів не є нікчемною.

Строк повернення кредиту настав 05.03.2025року. Відповідач кредит не повернув і нараховані за строк кредитування проценти не сплатив. Розрахунок позивача в цій частині відповідає умовам договору, відповідач його не спростував. З відповідача підлягає стягненню заборгованість за тілом кредиту в сумі 5 000,00 грн та за процентами в сумі 6 000,00 грн.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав (частина перша статті 514 ЦК України). За договором факторингу фактор передає грошові кошти в розпорядження клієнта за плату, а клієнт відступає факторові своє право грошової вимоги до боржника (частина перша статті 1077 ЦК України).

Договором факторингу № 24032025 від 24.03.2025, витягом з Реєстру боржників, актом приймання-передачі реєстру та платіжною інструкцією про оплату ціни відступлення суд вважає доведеним, що ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло права вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 11548-11/2024 від 06.11.2024 та є належним позивачем у справі.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, в Україні введено воєнний стан, строк дії якого неодноразово продовжено. Воєнний стан діяв на момент укладення кредитного договору, нарахування штрафу та діє на час ухвалення цього рішення.

Законом України від 15 березня 2022 року № 2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» розділ IX «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено пунктом 18, згідно з яким у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Первісний кредитор нарахував відповідачу штраф з 06.12.2024року, тобто в період дії воєнного стану, за прострочення виконання грошового зобов`язання за кредитним договором. Така неустойка підлягала списанню в силу прямої вказівки закону. До позивача як нового кредитора право вимоги перейшло в обсязі, що існував на момент відступлення (частина перша статті 514 ЦК України), тому позивач не набув права вимагати сплати штрафу. Суд відмовляє в стягненні 10 000,00 грн штрафу.

Відповідно до статей 12, 13, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Суд розглядає справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи.

Оцінивши докази за правилами статті 89 ЦПК України, суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором у сумі 11 000,00 грн, з яких 5 000,00 грн тіло кредиту та 6 000,00 грн проценти. У стягненні 10 000,00 грн штрафу суд відмовляє. Позов підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу. Згідно з пунктом 3 частини другої статті 141 ЦПК України у разі часткового задоволення позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивач сплатив судовий збір у сумі 2 662,40 грн (платіжна інструкція № 39005 від 16.06.2026). Суд задовольнив позовні вимоги на суму 11 000,00 грн із заявлених 21 000,00 грн, тобто на 52,38 %. З відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у сумі 1 394,59 грн (2 662,40 грн ? 11 000,00 / 21 000,00).

Відповідно до частини другої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, яка сплачена або має бути сплачена відповідною стороною.

На підтвердження витрат позивач надав договір про надання правової (правничої) допомоги № 0107 від 01.07.2025, укладений з Адвокатським об`єднанням «Апологет», яким вартість правничої допомоги визначено у фіксованому розмірі 8 000,00 грн за одну кредитну справу; акт наданих послуг № 237 від 08.06.2026 щодо боржника ОСОБА_1 на суму 8 000,00 грн; детальний опис наданих послуг (6 год 30 хв: консультація, ознайомлення з матеріалами, погодження правової позиції, складення позовної заяви та подання її до суду); ордер на представництво інтересів позивача адвокатом Усенком М.І.

Згідно з частинами п`ятою, шостою статті 137 ЦПК України суд може зменшити розмір витрат на оплату правничої допомоги адвоката лише за клопотанням іншої сторони. Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц зазначила, що суд не може з власної ініціативи зменшити розмір таких витрат за відсутності відповідного клопотання сторони. Відповідач клопотання про зменшення витрат не подавав.

Ураховуючи часткове задоволення позову, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу пропорційно розміру задоволених вимог у сумі 4 190,48 грн (8 000,00 грн ? 11 000,00 / 21 000,00).

Керуючись статтями 4, 12, 13, 76-81, 89, 128, 133, 137, 141, 178, 259, 263-265, 268, 273, 279, 354 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» (код ЄДРПОУ 35234236, місцезнаходження: 79018, Львівська обл., м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, буд. 1, корп. 28) заборгованість за договором про надання фінансового кредиту № 11548-11/2024 від 06.11.2024 у розмірі 11 000 (одинадцять тисяч) грн 00 коп., з яких: 5 000,00 грн заборгованість за тілом кредиту, 6 000,00 грн заборгованість за процентами.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» (код ЄДРПОУ 35234236, місцезнаходження: 79018, Львівська обл., м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, буд. 1, корп. 28) судовий збір у розмірі 1 394 (одна тисяча триста дев`яносто чотири) грн 59 коп. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4 190 (чотири тисячі сто дев`яносто) грн 48 коп.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано до Чернівецького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Н.М. Танасійчук