Рішення від 12 жовтня 2026 р. у справі №726/2576/26 — Садгірський районний суд м. Чернівців

САДГІРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ЧЕРНІВЦІ

Справа № 726/2576/26

Провадження №2-о/726/64/26

Категорія

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.10.2026 м. Чернівці

Садгірський районний суд м. Чернівці у складі: головуючого судді Мілінчук С. В., за участі секретаря судового засідання Колісник А.Ю. розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Садгірського районного суду м. Чернівці цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє адвокат Мороз Євгенія Василівна, де заінтересована особа ІНФОРМАЦІЯ_1 , Міністерство оборони Украіни про встановлення факту родинних відносин,-

ВСТАНОВИВ :

Заявник ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про встановлення факту спільного проживання однією сім`єю з братом ОСОБА_2 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_2 під час виконання бойового завдання із захисту Батьківщини.

На обґрунтування заяви зазначив, що ОСОБА_2 є його рідним братом. Із 24.07.1998 до призову брата на військову службу 28.11.2024 вони постійно проживали однією сім`єю за адресою: АДРЕСА_1 , вели спільне господарство, мали спільний бюджет, спільно оплачували комунальні послуги, придбавали продукти та предмети побуту, утримували житло й піклувалися один про одного.

Зазначив, що після загибелі ОСОБА_2 звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_3 з питання оформлення одноразової грошової допомоги. Листом від 15.05.2026 № 6803 йому повідомлено про необхідність встановлення в судовому порядку факту належності до сім`ї загиблого та спільного проживання однією сім`єю, оскільки брат не залишив особистого розпорядження щодо виплати такої допомоги.

Посилаючись на те, що встановлення зазначеного факту необхідне для реалізації права на отримання одноразової грошової допомоги у зв`язку із загибеллю брата, заявник просив визнати його членом сімї його загиблого брата ОСОБА_2 та встановити факт їхнього спільного проживання однією сім`єю за вказаною адресою в період із 24.07.1998 до дня мобілізації останнього 28.11.2024.

Представник Міністерства оборони Украіни надіслав до суду письмові пояснення у яких зазначив, що вимога про визнання заявника членом сім`ї загиблого військовослужбовця не підлягає розгляду в судовому порядку, оскільки надання відповідного статусу здійснюється уповноваженими органами в адміністративному порядку, а брати загиблих військовослужбовців не належать до визначеного законодавством переліку осіб, які мають право на такий статус, за винятком окремих передбачених законом випадків.

Щодо вимоги про встановлення факту проживання однією сім`єю зазначив, що сам по собі факт спільного проживання брата із загиблим військовослужбовцем не є підставою для отримання одноразової грошової допомоги. На думку заінтересованої особи, заявник не довів перебування на утриманні загиблого, а також не підтвердив, що допомога від брата була постійним і основним джерелом його засобів до існування. Крім того, заявник є працездатним, перебуває у шлюбі та має дітей. У зв`язку з цим Міністерство оборони України вважало, що встановлення заявленого факту не матиме юридичних наслідків для заявника, та просило закрити провадження в частині вимоги про визнання його членом сім`ї загиблого військовослужбовця, а в задоволенні заяви про встановлення факту спільного проживання однією сім`єю відмовити.

Заявник та його представник у відповіді на письмові пояснення Міністерства оборони України заперечували проти наведених у них доводів, зазначаючи, що заявлена вимога стосується встановлення факту спільного проживання однією сім`єю, а не надання статусу члена сім`ї загиблого військовослужбовця. Вважали, що Міністерство оборони України безпідставно заперечує проти встановлення відповідного юридичного факту та ставить під сумнів юридичне значення спільного проживання братів.

На обґрунтування своєї позиції зазначили, що заявник і його брат тривалий час проживали за однією адресою, мали спільний побут і бюджет, спільно утримували житло та взаємно піклувалися один про одного. Зазначили, що брат заявника мав тяжкі захворювання та потребував постійного стороннього догляду, який забезпечував заявник. Просив не брати до уваги пояснення заінтересованої особи, а його заяву задовольнити.

У судовому засіданні заявник та його представник підтримали заяву з підстав, викладених у ній. Заявник пояснив, що тривалий час проживав із братом однією сім`єю за спільною адресою, вони вели спільне господарство, мали спільний бюджет, спільно несли витрати на утримання житла та взаємно піклувалися один про одного. Після загибелі брата заявник займався його похованням та залишився єдиним членом його сім`ї. Просив заяву задовольнити.

Представник ІНФОРМАЦІЯ_4 у судове засідання не зявився, будь - яких пояснень по суті позову не надав.

Представник Міністерства оборони Украіни ОСОБА_8 у судовому засіданні заперечував щодо задоволення позову з підстав викладених у своіх поясненнях долучених до матеріалів цивільноі справи.

Суд, вивчивши заяву, встановивши належність, допустимість та достовірність доказів, які мають значення для правильного вирішення справи, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, приходить до висновку про обґрунтованість заяви та необхідність її задоволення з таких підстав.

Згідно ч.1 ст. 319 ЦПК у рішенні суду повинно бути зазначено відомості про факт, встановлений судом, мету його встановлення, а також докази, на підставі яких суд установив цей факт.

Так, метою встановлення факту належності до сім`ї загиблого та спільного проживання однією сім`єю є можливість подальшої реалізації права заявника на отримання одноразової грошової допомоги у зв`язку із загибеллю брата.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є рідними братами, що підтверджується свідоцтвами про їх народження, відповідно до яких вони мають спільних батьків - ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

Із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 та загинув ІНФОРМАЦІЯ_5 під час виконання бойового завдання із захисту Батьківщини в районі населеного пункту Виїмка Бахмутського району Донецької області внаслідок бойової травми. Зазначені обставини підтверджуються донесенням від 03 червня 2025 року № 1626/1, лікарським свідоцтвом про смерть № 490 від 14 травня 2025 року та свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 .

Як убачається з витягу з Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин від 15 травня 2025 року № 20250515-3615 та витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 04 травня 2025 року у кримінальному провадженні № 12025262020001573, спочатку ОСОБА_2 обліковувався як особа, зникла безвісти 27 квітня 2025 року під час ведення бойових дій поблизу населеного пункту Виїмка Соледарської територіальної громади Бахмутського району Донецької області.

Згідно з донесенням від 03 червня 2025 року № 1626/1 членом сім`ї загиблого військовослужбовця зазначений його брат ОСОБА_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 . У зв`язку з відсутністю інших близьких родичів загиблого військовослужбовця сповіщення про його смерть надсилалися саме заявнику, що підтверджується сповіщенням № 19 від 14 травня 2025 року тимчасово виконуючого обов`язки командира військової частини НОМЕР_1 та сповіщенням сім`ї № 4711 від 16 травня 2025 року ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Матеріалами справи також підтверджується, що похованням ОСОБА_2 займався заявник. Відповідно до довідки комунального підприємства «Муніципальна ритуальна служба» від 20 травня 2025 року № 01-05/185 загиблого поховано 15 травня 2025 року на Садгірському кладовищі м. Чернівці по вул. Яна Налєпки. Крім того, згідно з наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 28 травня 2025 року № 151 заявника зазначено як члена сім`ї загиблого, якому здійснено передбачені законодавством виплати, зокрема допомогу на поховання та інші виплати. Також матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_2 посмертно нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня, який вручено його брату ОСОБА_1 .

Щодо обставин спільного проживання братів судом установлено таке.

Згідно з довідкою про реєстрацію/останнє місце проживання № 744386/2 від 24 вересня 2025 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у період із 24 липня 1998 року до призову останнього на військову службу 28 листопада 2024 року проживали за однією адресою: АДРЕСА_1 .

Факт їхнього спільного проживання та ведення спільного господарства за вказаною адресою також підтверджується актом № 294 від 22 грудня 2025 року, складеним сусідами та затвердженим директором ПП «Чернівцікомунбуд». Зміст цього акта узгоджується з іншими наявними у справі доказами щодо тривалого проживання братів в одному житлі.

Як убачається з рішення виконавчого комітету Чернівецької міської ради від 10 листопада 2015 року № 632/23, квартиру АДРЕСА_2 , яка надалі перейменована на АДРЕСА_3 , було передано у приватну власність у зв`язку з чим її виключено з числа гуртожитків. Відповідно до свідоцтва про право власності від 05 квітня 2018 року серії НОМЕР_3 та витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 25 квітня 2018 року співвласниками зазначеної квартири на праві спільної сумісної власності були ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_5 . Відомості про співвласників квартири також наведені в довідці Чернівецького МКБТІ від 28 грудня 2022 року № 2045.

Із ордера від 15 червня 1998 року № 17 вбачається, що зазначене житлове приміщення було надано матері братів ОСОБА_6 разом із членами її сім`ї, серед яких зазначені ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Наведені документи підтверджують, що брати проживали в одному житловому приміщенні протягом тривалого часу.

Надалі ОСОБА_2 подарував належну йому частку у праві власності на квартиру брату ОСОБА_1 на підставі договору дарування від 08 червня 2023 року, посвідченого приватним нотаріусом Суружіу Н. Д. ОСОБА_5 також подарував заявнику належну йому частку квартири на підставі договору дарування від 02 грудня 2024 року. Водночас, за твердженням заявника, після відчуження своєї частки ОСОБА_2 продовжував проживати у зазначеній квартирі як член сім`ї. Саме по собі відчуження частки у праві власності не спростовує факту подальшого проживання особи у цьому житлі, а тому відповідні обставини підлягають оцінці в сукупності з іншими доказами у справі.

Спільне утримання житла та несення витрат на його утримання підтверджуються довідкою ПП «Чернівцікомунбуд» від 26 травня 2026 року № 73 та довідкою-розрахунком ТОВ «Укрвторресурси» щодо оплати комунальних послуг. Зазначені документи суд оцінює як докази участі мешканців квартири у сплаті платежів, пов`язаних з утриманням житла. У сукупності з актом № 294 від 22 грудня 2025 року та довідкою про реєстрацію/останнє місце проживання вони мають значення для з`ясування характеру побутових відносин між братами.

Обставини взаємного піклування братів підтверджуються також медичними документами. Зокрема, ОСОБА_2 уклав декларацію з сімейним лікарем КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги "Садгора" Чернівецької міської ради» № 0001-МРА7-ТМАО від 01 липня 2022 року, а згодом - декларацію з сімейним лікарем ОСОБА_7 № 0001-ММЕ7-МХАО від 31 січня 2024 року. У відповідних деклараціях ОСОБА_1 зазначено довіреною особою пацієнта для повідомлення у разі настання екстреного випадку. Ця обставина свідчить про визначення братом заявника особою, з якою медичні працівники могли підтримувати зв`язок у разі необхідності, та узгоджується з доводами заявника щодо його участі у піклуванні про здоров`я брата.

Згідно зі свідоцтвами про смерть батьки братів - ОСОБА_3 та ОСОБА_6 - померли. Заявник також посилається на відсутність у загиблого дружини та дітей.

Відповідно до листа командира військової частини НОМЕР_1 від 06 грудня 2025 року № 4225, ОСОБА_2 за час проходження військової служби особистого розпорядження щодо виплати одноразової грошової допомоги не складав. Листом ІНФОРМАЦІЯ_3 від 15 травня 2026 року № 6803 заявнику повідомлено про необхідність звернення до суду для встановлення юридично значущих обставин, на які він посилається у зв`язку з оформленням одноразової грошової допомоги після загибелі брата.

Також матеріали справи містять свідоцтво про право на спадщину за законом від 31 жовтня 2025 року, видане заявнику після смерті ОСОБА_2 у межах спадкової справи № 38 за 2025 рік. Вказаний документ підтверджує оформлення заявником спадкових прав після смерті брата, однак питання спадкування та питання фактичного проживання однією сім`єю мають різний предмет доказування, тому цей доказ оцінюється судом лише в сукупності з іншими матеріалами справи.

Окрім досліджених доказів, суд виходить і з положень законодавства, яке визначає, що відповідно до ч.1 ст.2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

За приписами п.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен при вирішенні питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на справедливий і відкритий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

Відповідно до статті 41 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 року № 2232-XII виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов`язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року № 2011-XII, який визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлення єдиної системи їх соціального та правового захисту, гарантування військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливих умов для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни.

Згідно з частиною першою статті 3 Закону № 2011-XII дія даного Закону поширюється на військовослужбовців, які стали інвалідами внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов`язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісті.

Частиною першою статті 16 Закону № 2011-XII визначено, що одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання. Тобто, вищевказаний Закон пов`язує право на отримання одноразової допомоги з настанням певних обставин, а саме: у разі загибелі, у разі встановлення інвалідності, у разі встановлення ступеня втрати працездатності.

Відповідно до частини другої статті 16 Закону № 2011-ХІІ встановлено вичерпний перелік підстав, за наявності яких призначається і виплачується одноразова грошова допомога, зокрема, відповідно до пункту 1 одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби.

Особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цим Законом, можуть реалізувати його протягом трьох років з дня виникнення у них такого права.

Частиною 3 статті 16-2 Закону № 2011-XII передбачено, що розмір одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовця в період дії воєнного стану визначається Кабінетом Міністрів України. На виконання частини 3 статті 16-2 Закону № 2011-XII Постанову Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», якою визначаються умови виплати одноразової грошової допомоги в період дії воєнного стану.

Як вбачається з правового висновку, викладеного у Постанові Верховного Суду від 16 лютого 2021 року № 750/10356/16-а «…дата смерті військовослужбовця є визначальною обставиною для визначення дати виникнення у відповідних осіб права на отримання одноразової грошової допомоги та, відповідно, розміру для її нарахування».

Статтею 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (в редакції, що діяла на період виникнення правовідносин, тобто станом на дату смерті ОСОБА_2 ) визначено осіб, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги. Так, у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають члени сім`ї, батьки та утриманці загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста. Члени сім`ї та батьки загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста визначаються відповідно до Сімейного кодексу України, а утриманці - відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Статтею 3 Сімейного кодексу України встановлено, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

З цього законодавчо сформульованого поняття сім`ї випливає, що ознаками сім`ї є, зокрема, спільне проживання, спільний побут та ведення спільного господарства.

Важливе правове значення в контексті визначення поняття «сім`я», «член сім`ї» становить Рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року № 5-рп/99 пунктом 6 мотивувальної частини якої встановлено, що до кола членів сімї військовослужбовця належать його (її) дружина (чоловік), їх діти і батьки.

Конституційний суд також зазначив, що членами сім`ї, є, зокрема, особи, які постійно з ним мешкають і ведуть спільне господарство. До таких осіб належать не тільки близькі родичі (рідні брати, сестри, онуки, дід і баба), але й інші родичі чи особи, які не перебувають з особою у безпосередніх родинних зв`язках (брати, сестри дружини (чоловіка); неповнорідні брати і сестри; вітчим, мачуха; опікуни, піклувальники, пасинки, падчерки й інші). Обов`язковими умовами для визнання їх членами сім`ї, крім спільного проживання, є: ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у витратах та утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин.

Отже, законодавство не передбачає вичерпного переліку членів сім`ї та визначає критерії, за наявності яких особи складають сім`ю. Такими критеріями віднесення до кола членів однієї сім`ї є спільне проживання (за винятком можливості роздільного проживання подружжя з поважних причин і дитини з батьками), спільний побут і взаємні права й обов`язки осіб, які об`єдналися для спільного проживання. Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у Постанові від 31.03.2020 у справі № 205/4245/17 (провадження № 61-17628св19).

При встановленні факту наявності у осіб спільного побуту доцільно врахувати ознаки, визначенні у понятті домогосподарства, закріпленому у ст. 1 Закону України «Про Всеукраїнський перепис населення» від 19 жовтня 2000 року із змінами та доповненнями, згідно якої домогосподарство - сукупність осіб, які спільно проживають в одному житловому приміщенні або його частині, забезпечують себе всім необхідним для життя, ведуть спільне господарство, повністю або частково об`єднують та витрачають кошти. Такі особи можуть перебувати у родинних стосунках або стосунках свояцтва, не перебувати у жодних із таких стосунків або перебувати у декількох водночас. Домогосподарство може складатися з однієї особи.

Під спільним проживанням слід розуміти постійне фактичне проживання осіб за однією адресою, збереження ними у такому житлі переважної більшості своїх речей, зокрема щоденного побутового вжитку, сприйняття ними цього місця проживання як свого основного, незалежно від того, що будь-хто із них за особливістю своєї роботи/служби зумовлений тривалий час бути відсутнім за цим місцем проживання (несення військової служби, вахтовий метод роботи).

Спільний побут, в свою чергу, передбачає ведення особами спільного господарства, наявність спільного бюджету, витрат, придбання майна для спільного користування, в тому числі за спільні кошти та внаслідок спільної праці, спільна участь в утриманні житла, його ремонт, спільне харчування, піклування чоловіка та жінки один про одного/надання взаємної допомоги тощо.

Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 січня 2026 року у справі № 724/4104/24, провадження № 61-7992св25.

Таким чином, встановлення факту сімейних відносин та проживання однією сім`єю осіб, зокрема рідних братів, може мати юридичне значення та бути передумовою для реалізації особою певних прав, у тому числі права на звернення щодо призначення одноразової грошової допомоги у зв`язку із загибеллю військовослужбовця. З огляду на це суд вважає заяву обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Водночас суд зауважує, що встановлення судом юридичного факту саме по собі не означає автоматичного виникнення в уповноважених органів обов`язку вчинити певні дії, зокрема призначити та виплатити заявникові одноразову грошову допомогу. Рішення суду в цій справі підтверджує наявність відповідного юридичного факту, однак не підміняє процедуру розгляду питання про призначення такої допомоги та не вирішує наперед питання про наявність у заявника всіх передбачених законодавством умов для її отримання. Відтак установлення заявленого факту створює правові передумови для звернення заявника до компетентного органу з метою реалізації відповідного права, тоді як остаточне вирішення питання про призначення та виплату допомоги належить до повноважень уповноваженого органу й має здійснюватися в установленому законом порядку з урахуванням усіх обставин та вимог законодавства.

За змістом ст.ст.12, 13, 81 ЦПК України, суд розглядає справи в межах вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених ЦПК України випадках. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх позовних вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Відповідно до ст.89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Суд вирішує питання у сукупності, керуючись принципом верховенства права, вважає, що наданих доказів по справі достатньо для задоволення заявленої заяви. Окрім цього, вирішуючи питання щодо оцінки зазначених доказів, суд враховує, що цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням балансу вірогідностей. Суд повинен вирішити, чи існує вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує на довіру.

Оцінюючи надані у справі докази в їх сукупності, суд доходить висновку, що між заявником та його братом склалися сталі сімейні відносини, які не обмежувалися лише кровним спорідненням і спільним місцем реєстрації. Протягом тривалого часу вони проживали разом, були пов`язані спільним побутом, брали участь в утриманні житла, спільно вирішували повсякденні господарські питання та надавали один одному допомогу й підтримку. Сукупність установлених обставин свідчить про те, що брати сприймали спільне житло як місце свого постійного проживання, а їхні взаємини мали характер реальних сімейних відносин, заснованих на спільному побуті, взаємній турботі та підтримці.

При цьому суд виходить із того, що для визнання осіб такими, що проживали однією сім`єю, необхідна наявність сукупності відповідних ознак, зокрема спільного проживання, спільного побуту та взаємних прав і обов`язків. У цій справі зазначені ознаки знайшли своє підтвердження. Доводи заінтересованої особи не спростовують висновку про наявність між братами фактичних сімейних відносин. Так само відсутність перебування заявника на утриманні загиблого не спростовує факту спільного проживання однією сім`єю, оскільки ці обставини мають різний зміст і правове значення.

Суд також бере до уваги, що встановлення заявленого факту має для нього юридичне значення та спрямоване на реалізацію права на звернення до уповноваженого органу з питання призначення одноразової грошової допомоги у зв`язку із загибеллю брата. За таких умов, суд доходить висновку, що заява підлягає задоволенню у повному обсязі.

Керуючись статтею 3 Сімейного кодексу України, статтею 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» № 2011-ХІІ (в редакції, яка діяла станом на 23.03.2022 року), пунктом 6 Рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року № 5-рп/99, Постановою Кабінету Міністрів № 168 від 28.02.2022 року «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», статтями 13, 77-81, 259, 263-265, 268, 273, 293-295 Цивільного процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ :

Заяву задовольнити.

Визнати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_4 , Паспорт (ID-карта) НОМЕР_5 , орган, що видав 7310 від 29.07.2021 р., що зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 , членом сім`ї його брата ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , які з 24.07.1998 р. до дня мобілізації ОСОБА_2 28.11.2024 р., спільно проживали однією сімєю за спільною адресою АДРЕСА_1 .

Встановити юридичний факт того, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_4 , Паспорт (ID-карта) НОМЕР_5 , орган, що видав 7310 від 29.07.2021 р., що зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 , та його брат ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , з 24.07.1998 р. до дня мобілізації ОСОБА_2 28.11.2024 р., спільно проживали однією сімєю за спільною адресою АДРЕСА_1 .

Рішення може бути оскаржено до Чернівецького Апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи рішення може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня його підписання.

Головуючий суддяС. В. Мілінчук