Рішення від 21 вересня 2026 р. у справі №636/10389/24 — Чугуївський міський суд Харківської області

ЧУГУЇВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

__________________________________________________________________________

Справа № 636/10389/24 Провадження № 2/636/2974/26

Дата

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 вересня 2026 року м. Чугуїв

Чугуївський міський суд Харківської області у складі:

головуючого судді Карімова І.В.,

за участю секретаря судового засідання Ріпи І.В.,

розглянувши у спрощеному позовному провадженні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ) «Фінансова компанія «Фінтраст «Україна» ( після зміни назви- ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал») до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2024 року ТОВ «Фінтраст «Україна» звернулось до суду з позовною заявою, сформованою в підсистемі «Електронний суд», про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором № 3960091 від 06.09.2023 у розмірі 89068,27 грн., сплаченого судового збору в сумі 2422,40 грн. та витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000 грн. Позовні вимоги мотивовані тим, що 06.09.2023 року між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ОСОБА_1 укладено договір № 3960091 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, відповідно до якого ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» зобов`язується надати клієнту грошові кошти в гривні на умовах строковості, зворотності, платності, а ОСОБА_1 зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов`язки, передбачені договором. За взаємною згодою сторони погодили наступні умови договору: відповідно до п. 1.2. тип кредиту- кредит, сума кредиту- 12600 грн. Згідно із п. 1.3 Договору строк кредиту 360 днів: з 06.09.2023 року по 31.08.2024 року. Періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 30 днів. На підставі погоджених умов, викладених в п. 2.1. договору, ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» надає кредит у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту на банківський рахунок фізичної особи за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки) за № НОМЕР_1 , яку відповідачкою вказано особисто під час укладання договору. Відповідно до зазначених вище умов договору ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» свої зобов`язання перед ОСОБА_1 виконало та надало їй кредит в сумі 12600 грн. шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку № НОМЕР_1 через послуги платіжного провайдера ТОВ "Універсальні Платіжні Рішення". При цьому відповідачка ОСОБА_1 здійснила всі необхідні дії, що визначені розділом 6. «Особливості укладення кредитних договорів зі споживачами в електронній формі через ITC товариства» Правил надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА», та уклала кредитний договір, підписавши його за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором «Х168». Таким чином, відповідачка має примірник оригіналу кредитного договору та паспорту споживчого кредиту. Доступ до особистого кабінету клієнта має тільки відповідачка.

24.05.2024 року ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» на підставі договору факторингу № 24/05/2024 за плату відступило, а ТОВ «ФК «Фінтраст «Україна» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за договором № 3960091 від 06.09.2023 року на загальну суму заборгованості 73948,27 грн., з якої: заборгованість за тілом кредиту -12 599,99 грн., заборгованість за процентами - 61348,28 грн.

Рішенням №251124/1 єдиного учасника Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» від 25.11.2024 року змінено найменування з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» на нове найменування Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал».

Позивач зазначає, що на підставі ст.ст. 512,514 ЦК України за договором факторингу № 24/05/2024 від 24.05.2024 року до ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» перейшло право грошової вимоги заборгованості до відповідачки на загальну суму заборгованості 73948,27 грн. Крім того, посилаючись на те, що станом на дату укладення договору факторингу від 24.05.2024 року №25/10/2024, строк дії договору № 4374299 від 06.09.2023 року не закінчився, ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» у період з 24.05.2024 по 22.07.2024 (60 календарних днів) здійснено нарахування процентів за стандартною процентною ставкою, у сумі 15 120 грн. Таким чином, відповідачка має заборгованість перед позивачем за договором № 3960091 від 06.09.2023 року загальною сумою 89 068,27 грн., яка складається з суми заборгованості за тілом кредиту -12 599,99 грн., заборгованості за процентами - 61348,28 грн. та нарахованих процентів ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» за 60 календарних днів в розмірі 15120 грн.

Ухвалою судді Чугуївського міського суду Харківської області ОСОБА_3. від 03.02.2025 відкрито провадження у вказаній справі. Згідно розпорядження в.о. керівника апарату Чугуївського міського суду Харківської області № 01-08/62 від 03.04.2025 «Щодо повторного автоматизованого розподілу невирішених судових справ», здійснено повторний автоматизований розподіл даної справи у зв`язку з відставкою судді ОСОБА_3. Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.04.2025 справу розподілено судді Чугуївського міського суду Харківської області Карімову І.В.

Ухвалою Чугуївського міського суду Харківської області від 07.04.2025 року відкрито провадження у справі, розгляд якої визначено проводити у спрощеному позовному провадженні з викликом сторін.

Заочним рішенням Чугуївського міського суду Харківської області від 28 листопада 2025 року позовні вимоги ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст «Україна» ( після зміни назви- ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал») задоволено частково: стягнуто з ОСОБА_1 на ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» заборгованість за договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 3960091 від 06.09.2023 у розмірі 81508,26 грн., що складається з заборгованості за тілом кредиту в розмірі 12599,99 грн., нарахованих процентів первісним кредитором 61348,28 грн., нарахованих процентів ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» за 60 календарних днів - 7559,99 грн., а також судовий збір у розмірі 2216,79 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5000 грн. В іншій частині в задоволенні позову відмовлено.

Ухвалою Чугуївського міського суду Харківської області від 24 березня 2026 року задоволено заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Лисенко А.О. про перегляд заочного рішення Чугуївського міського суду Харківської області від 28.11.2025 року, яке скасовано відповідно до ст. 288 ЦПК України. Розгляд справи призначено по суті у спрощеному позовному провадженні з викликом сторін.

01.07.2026 до суду через підсистему «Електронний суд» від представника відповідачки - адвоката Лисенко А.О. надійшов відзив на позовну заяву, в якому міститься прохання відмовити у задоволенні позову ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал». В обґрунтування відзиву зазначено, що позивачем не надано належних та допустимих доказів укладення кредитного договору саме з відповідачкою та отримання нею грошових коштів, оскільки у останній відсутній примірник оригіналу кредитного договору, а відповідачем не надано підтвердження із відповідних облікових систем, що договір підписано саме відповідачкою одноразовим ідентифікатором, щодо наявності електронного листування між сторонами договору. Зазначає, що лист платіжного провайдера ТОВ "Універсальні Платіжні Рішення" не є первинним документом в розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» , та з листа не вбачається за можливе встановити повний номер платіжної картки та на користь якої було здійснено переказ коштів. Між тим, у відзиві міститься посилання сторони відповідача й на те, що якщо суд все ж таки дійде висновку про доведеність позовних вимог в частині підписання договору та отримання кредиту, необхідно врахувати, що відповідачка з 27.08.2020 року й по теперішній час проходить військову службу за контрактом у військовій частині Державної прикордонної служби України. Зазначене є підставою для застосування імперативних норм Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», та відповідно проценти за користування кредитом відповідачці не мають нараховуватись та останньою сплачуватись, а отже вимога позивача про стягнення процентів задоволенню не підлягає. Також зазначено, що заявлений позивачем розмір витрат на професійну правничу допомогу є необґрунтованим та значно завищеним та таким, що не є співмірним зі складністю справи. Також у відзиві міститься прохання про розгляд справи за відсутністю відповідачки та її представника.

07.07.2026 до суду через підсистему «Електронний суд» від представника ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст капітал» адвоката Столітнього М.М. надійшла відповідь на відзив, в якій зазначено, що електронний кредитний договір укладений між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та відповідачкою шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію», вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеному в письмовій формі. Зарахування кредитних коштів на платіжну картку відповідачки, яку не6ю вказано особисто в заяві на отримання кредиту, відбулось через систему іРау.ua, на підставі укладеного договору про переказ коштів ФК-П-19/03-01 від 12.03.2019 року між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ТОВ «УНІВЕРСАЛЬНІ ПЛАТІЖНІ РІШЕННЯ». При укладенні кредитного договору його сторони передбачили нарахування процентів в розмірі 2% в день, порядок сплати процентів. Зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази про те, що відповідачка зверталась до первісного кредитора та/або позивача у встановленому порядку з відповідним пакетом документів щодо списання відсотків за кредитним договором до моменту звернення з позовною заявою до суду. Спірний договір було укладено 06.09.2023 року, тобто вже після початку проходження відповідачкою військової служби, і остання добровільно взяла на себе кредитні зобов`язання, усвідомлюючи свій стан військовослужбовця та пов`язані з ним обставинами. Також посилається й на те, що розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом. Стороною позивача документально доведено, що нею понесені витрати на професійну правничу допомогу. У зв`язку із зазначеним представник позивача просить позов ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» до ОСОБА_1 задовольнити у повному обсязі. Також просить розгляд справи проводити за відсутності представника позивача, не заперечує проти ухвалення заочного рішення. 24.07.2026 через підсистему «Електронний суд» надійшли заперечення (н7а відповідь на відзив), які за своїм змістом підтверджують позицію сторони відповідача, висловлену у відзиві на позовну заяву.

Учасники справи до судового засідання не з`явились, повідомлені про час та місце розгляду справи.

Враховуючи заяви сторін про розгляд справи за їх відсутності, суд вважає можливим розглянути справу без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, на підставі наявних матеріалів справи, що відповідає положенням ст. 247 ЦПК України.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд приходить до наступного.

Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. На підставі ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з частиною першої статті 15, частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Судом встановлено, що 06.09.2023 року між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ОСОБА_1 за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи товариства укладено електронний договір № 3960091 про надання коштів на умовах споживчого кредиту відповідно до Правил надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА», розміщених на його сайті, де в розділі 6 «Особливості укладення кредитних договорів зі споживачами в електронній формі через ІТС товариства» викладений алгоритм дії фізичних осіб, з якими укладається кредитний договір в електронній формі. Доступ до ІТС Товариства забезпечується через Вебсайт або мобільний за стосунок « Credit7». Електронна ідентифікація клієнта здійснюється при вході клієнта в Особистий кабінет, в порядку передбаченому Законом України «Про електронну комерцію» та внутрішніми документами Товариства, зокрема, шляхом перевірки Товариством правильності введення коду, направленого Товариством на номер мобільного телефону Клієнта, вказаний при вході в Особистий кабінет, та/або шляхом перевірки правильності введення Пароля до Особистого кабінету.

За взаємною згодою сторони договору узгоди наступні його умови: сума кредиту - 12600 грн, строк кредиту 360 днів: з 06.09.2023 року по 31.08.2024, зі сплатою процентів в розмірі 2% за кожен день, періодичність платежів зі сплати процентів кожні 30 днів. (пункти 1.2,1.3). Також підписано паспорт споживчого кредиту.

На підтвердження укладення цього договору позивачем надано оригінал електронного доказу, який було підписано 06.09.2023 о 19:34:04 одноразовим ідентифікатором «Х168», який був власноруч введений ОСОБА_1 . Інформація про прізвище, імя та по батькові відповідачки, місце її проживання,ідентифікаційний номер, паспортні дані, відомості про дату та час підписання договору згенеровано в момент підписання договору та містяться в розділі 10 «Реквізити та підписи сторін» та у відповідному розділі додатку №1 до кредитного договору.

Зазначене свідчить про те, що відповідачка ознайомилась на погодилась з умовами укладеного кредитного договору, сторони якого досягли усіх істотних умов та уклали в належній формі кредитний договір.

Відповідно до зазначених вище умов договору 06.09.2023 ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» свої зобов`язання перед ОСОБА_1 виконало та надало їй кредит в сумі 12 600 грн, шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну карту № НОМЕР_1 , яку ОСОБА_1 вказано особисто в заяві на отримання кредиту. Зарахування кредитних коштів відбулось через платіжну систему іРау.ua, на підставі укладеного договору про переказ коштів ФК-П-19/03-01 від 12.03.2019 року між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ТОВ «УНІВЕРСАЛЬНІ ПЛАТІЖНІ РІШЕННЯ»., яке надає послуги з переказу коштів в національній валюті без відкриття рахунків, внесене в державний реєстр фінансових установ ( свідоцтво серії ФК №342 від 02.10.2012) та отримало ліцензію Національного банка України. За інформацією ТОВ «Універсальні Платіжні Рішення» відповідно до зазначеного договору № 3960091 від 06.09.2023 було успішно перераховано грошові кошти у сумі 12600 грн на платіжну карту № НОМЕР_1 , яка як платіжна банківська картка містить захищені та притаманні лише конкретній особі обов`язкові реквізити, які надають змогу ідентифікувати платіжну систему та емітента.

Оскільки ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» не є банківською установою воно позбавлено можливості відкривати будь-які рахунки для клієнтів, формувати платіжні доручення та виписки за такими рахунками.

Факт користування відповідачкою кредитними коштами підтверджується розрахунком ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» заборгованості за кредитним договором № 3960091 від 06.09.2025 за період з 06.09.2023 по 24.05.2024 року включно, відповідно до якого відповідачкою здійснено оплату на рахунок первісного кредитора, які спрямовані на оплату тіла кредиту в сумі 0,01 грн. та оплату процентів за користування грошовими коштами у сумі 3918,00 грн.

Зазначені обставини не спростовані стороною відповідача. При цьому посилання представника відповідачки адвоката Лисенко А.О. на те, що з листа провайдера ТОВ "Універсальні Платіжні Рішення" не вбачається за можливе встановити повний номер платіжної картки, на яку було здійснено переказ коштів, у зв`язку з чим не доведено укладання кредитного договору, суд вважає безпідставними, оскільки стороною відповідача не надано на підтвердження вказаних заперечень доказів того, що зазначена картка не належала ОСОБА_1 , і остання оспорювала факт укладення кредитного договору у встановленому законом порядку. Доводи сторони відповідача про те, що лист платіжного провайдера ТОВ "Універсальні Платіжні Рішення" не є первинним документом в розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», не заслуговують на увагу, з огляду на таке.

Відповідно до пункту 1 статті 13 Закону Українир «Про електронну комерцію» розрахунки у сфері електронної комерції здійснюються відповідно до законів України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», інших законів та нормативно-правових актів Національного банку України. Розрахунки у сфері електронної комерції можуть здійснюватися з використанням платіжних інструментів, електронних грошей, шляхом переказу коштів або оплати готівкою з дотриманням вимог законодавства щодо оформлення готівкових та безготівкових розрахунків, а також в інший спосіб, передбачений законодавством України.

24.05.2024 року ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» на підставі Договору факторингу № 24/05/2024 за плату відступило, а ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» (нині - ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал») набуло право грошової вимоги до відповідачки. Відповідно до Витягу з реєстру боржників від 24.05.2024 до позивача відповідно до укладеного Договору факторингу від 24.05.2024 року №24/05/2024 перейшло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за договором № 3960091 від 06.09.2023 у загальній сумі 73948,27 грн., з якої: заборгованість за тілом кредиту - 12599,99 грн.; заборгованість за процентами- 61348,27 грн.

Відповідно до п. 1.3 договору № 3960091 від 06.09.2023 року строк кредиту 360 днів: з 06.09.2023 року по 31.08.2024 року. Станом на дату укладання Договору факторингу від 24.05.2024 року №25/10/2024, строк дії кредитного договору не закінчився. А тому, в межах строку дії договору, укладеного між первісним кредитором та відповідачем, ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» у період з 24.05.2024 по 22.07.2024 (60 календарних днів) здійснено нарахування процентів за стандартною процентною ставкою, у сумі 15120 грн., які позивач також просить стягнути з відповідачки.

Згідно п. 1 ч.1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. У зв`язку із зазначеним позивач є належним правонаступником ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та стягувачем за кредитним договором № 3960091 від 06.09.2023 року.

Рішенням №251124/1 єдиного учасника Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» від 25.11.2024 року змінено найменування з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» на нове найменування Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал».

При укладенні договору факторингу покупець права вимоги, діючи розумно з точки зору стороннього спостерігача має отримати від первинного кредитора належні та допустимі докази дійсності грошової вимоги, до яких належать первинні банківські документи про перерахування первинним кредитором своїх грошових коштів на рахунок позичальника. Позивач у даному випадку є сингулярним правонаступником первинного кредитора, тому має доводити дійсність висунутих проти позичальника грошових вимог. Той факт, що договір факторингу є дійсний і ніким не оспорений, не звільняє нового кредитора внаслідок свого правонаступництва прав та обов`язків первинного кредитора доводити перерахування кредитором своїх грошових коштів позичальнику. Тому на позивача покладається процесуальний обов`язок довести дійсність вимог первинного кредитора, а при доведеності цих обставин - на відповідача покладається процесуальний обов`язок їх спростувати. Іншій підхід до розподілу тягаря доказування, в межах концепції негативного доказу, - не відповідає принципу змагальності, ст. 12 ЦПК України.

Так, принцип змагальності полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження чи заперечення вимог. Простіше кажучи, позивач стверджує про існування певної обставини та подає відповідні докази, а відповідач може спростувати цю обставину, подавши власні докази. Про перевагу однієї позиції над іншою суд і виносить власне рішення. При цьому сторони не можуть будувати власну позицію на тому, що вона є доведеною, доки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу сама концепція змагальності втрачає сенс.

До таких правових висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 23 жовтня 2019 року у справі №917/1307/18.

З наданої стороною відповідача копії свідоцтва про шлюб, виданого 22 лютого 2025 року Першим відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, ОСОБА_6 та ОСОБА_1 зареєстрували шлюб 22 лютого 2025 року, актовий запис № 264. Прізвище після реєстрації шлюбу: чоловіка - ОСОБА_1 , дружини - ОСОБА_1 .

Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

У статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних праві обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до частини першої статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» моментом підписання електронної правової угоди є використання: - електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; - електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; - аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.

Кредитний договір підписаний боржником за допомогою одноразового пароля-ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами спірного правочину. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між заявником/кредитором та боржником/позичальником не був би укладений. Отже сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов правочину.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст.629ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За змістом ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом.

Відповідно до вимог ст.611ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків.

Як вбачається з матеріалів справи, у зв`язку з порушеннями умов кредитного договору за відповідачкою утворилась заборгованість зі сплати кредиту.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно з ч. 1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Звертаючись до суду з даним позовом, представник позивача просив стягнути нараховані в межах строку дії договору, укладеного між первісним кредитором та відповідачкою ОСОБА_1 , а також нараховані ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» проценти у період з 24.05.2024 по 22.07.2024 (60 календарних днів) в розмірі 15120,00 грн.

Заперечуючи проти позовних вимог в частині нарахування відсотків за кредитним договором, представник відповідачки адвокат Лисенко А.О. посилався на те, що відповідачка з 27.08.2020 року й по теперішній час проходить військову службу за контрактом у військовій частині Державної прикордонної служби України. Зазначене є підставою для застосування імперативних норм Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», та відповідно проценти за користування кредитом відповідачці не мають нараховуватись та останньою сплачуватись, а отже вимога позивача про стягнення процентів задоволенню не підлягає.

Представник позивача, заперечуючи вказані обставини, посилався на те, що відповідачка при укладенні договору не надала позикодавцю та позивачу відповідні документи на підтвердження зазначених обставин, і погодилась з укладеними умовами договору щодо нарахування процентів.

Суд, перевіривши доводи представників сторін щодо нарахування та стягнення процентів зв кредитним договором, приходить до наступного.

Згідно з ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Так, Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20 грудня 1991 року № 2011-XII (далі Закон № 2011-XII) визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Дія цього Закону поширюється на: 1) військовослужбовців Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення (далі - правоохоронних органів), Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, які проходять військову службу на території України, і військовослужбовців зазначених вище військових формувань та правоохоронних органів - громадян України, які виконують військовий обов`язок за межами України, та членів їх сімей; 2) військовослужбовців, які стали особами з інвалідністю внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов`язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти; 3) військовозобов`язаних та резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, і членів їх сімей; 4) членів добровольчих формувань територіальних громад під час їх участі у заходах підготовки добровольчих формувань територіальних громад, а також виконання ними завдань територіальної оборони України (частина 1 статті 3 Закону № 2011-XII).

Частиною 9 статті 1 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» визначено, що військовослужбовці - це особи, які проходять військову службу; військовозобов`язані - це особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний та воєнний час.

Так, статтями 1-2 Закону № 2011-XII передбачено, що військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.

У зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Водночас перелік пільг, які надаються військовослужбовцям та членам їх сімей, визначає стаття 14 Закону № 2011-XII.

Законом України від 20 травня 2014 року № 1275-VII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення оборонно-мобілізаційних питань під час проведення мобілізації" статтю 14 Закону № 2011-XII було доповнено пунктом 15 такого змісту: "Військовослужбовцям з початку і до закінчення особливого періоду, а резервістам та військовозобов`язаним з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом, не нараховуються".

У подальшому Законом України від 21 березня 2024 року № 3621-IX "Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист" було внесено зміни та викладено пункт 15 статті 14 Закону № 2011-XII в наступній редакції: Військовослужбовцям, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, на весь час їх призову, а військовослужбовцям під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення чи у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами та організаціями всіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля".

Підставами для отримання пільг військовослужбовцями під час дії особливого періоду є:

1. Для військовослужбовців, призваних на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період - довідка за формами 5 або 6 Інструкції з діловодства у Збройних Силах України, затвердженої наказом Генерального штабу Збройних Сил України від 07 квітня 2017 року №124 (далі - Інструкція) та витяг із наказу або довідка про призов військовозобов`язаного або резервіста на військову службу за призовом від час мобілізації, на особливий період, видана територіальним центром комплектування та соціальної підтримки (раніше - військовим комісаріатом), військовою частиною, органом військового управління, військовим навчальним закладом, установою та організацією Збройних сил України.

2. Для військовослужбовців, які проходять військову службу всіх видів, передбачених частиною шостою статті 2 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" (крім осіб, зазначених в пункті 1 цього листа), які брали або беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, які перебували або перебувають безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів - довідки за формами 5 або 6 Інструкції та довідка за формою, яка встановлена додатком 4 до Порядку надання та позбавлення статусу учасника бойових дій осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередньо участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення чи у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 року №413.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", особливий період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Особливий період в Україні діє з 18 березня 2014 року по теперішній час.

У постанові Верховного Суду від 15 липня 2020 року у справі № 199/3051/14 (провадження № 61-10861св18) викладено правовий висновок про перелік необхідних документів доведеності статусу особи, яка має право на пільги, визначені пунктом 15 частини третьої статті 14 Закону України "Про соціальний і правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей", який полягає у тому, що для звільнення від нарахування штрафів, пені та відсотків за користування кредитом мобілізовані позичальники повинні надати банку перелік документів, встановлений листом Міністерства оборони України від 21 серпня 2014 року № 322/2/7142.

Такими документами є: військовий квиток, в якому у відповідних розділах здійснюються службові відмітки, або довідка про призов військовозобов`язаного на військову службу, видана військовим комісаріатом або військовою частиною, а для резервістів - витяг із наказу або довідка про зарахування до списків військової частини, які видаються військовою частиною. На вказані пільги мають право лише мобілізовані позичальники.

З аналізу вищезазначених норм права вбачається, що для військовослужбовців за контрактом та осіб, які проходять інші види служби, право на кредитну пільгу виникає лише за умови безпосередньої участі у бойових діях або заходах із забезпечення оборони держави (тобто, участь: в антитерористичній операції (АТО), операції Об`єднаних сил (ООС), заходах із відсічі та стримування збройної агресії рф після 24 лютого 2022 року.

Якщо військовослужбовець брав участь у таких заходах хоча б один день, право на пільгу виникає з першого дня такої участі та діє протягом усього подальшого часу служби в особливий період. Навіть одноразова участь у бойових діях або заходах з оборони держави дає право на застосування кредитної пільги на весь подальший період служби.

Військовослужбовці за контрактом та осіб, які проходять інші види служби, повинні надати не лише базовий пакет документів, а й підтвердження безпосередньої участі у бойових діях або заходах із забезпечення оборони держави. Такими документами можуть бути: довідка за формою №12 про участь у бойових діях; або довідка, видана відповідно до додатків 1, 4 чи 6 до Порядку надання та позбавлення статусу учасника бойових дій осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередньо участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення чи у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 року №413, і які використовуються для надання статусу учасника бойових дій.

Як вбачається з наданої ОСОБА_1 копії довідки (форма 5) №08/1041 від 06.06.2025 військової частини НОМЕР_2 сержант ОСОБА_1 з 27.08.2020 року і на теперішній час дійсно проходить військову службу за контрактом у військовій частині НОМЕР_2 АДРЕСА_1 Державної прикордонної служби України.

Згідно посвідчення серії НОМЕР_3 від 16.07.2025 року, виданого ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_1 має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій (п.19 ч.1 ст. 6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального статусу»). Посвідчення безтермінове і дійсне на всій території України.

Тобто, ОСОБА_1 вже надано статус учасника бойових дій.

Таким чином, відповідачка як військовослужбовець, що надала вищезазначені документи, має право на пільги, визначені п. 15 ст. 14 Закону № 2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що вимоги ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» про стягнення з ОСОБА_1 процентів за договором позики в розмірі 76 468,28 грн. задоволенню не підлягають.

Питання щодо розподілу судових витрат суд вирішує відповідно до положень ст. 141 ЦПК України.

Так, згідно з ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи.

За змістом п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Згідно з позицією Європейського суду з прав людини, викладеної у рішенні у справі «East/West Alliance Limited» проти України»», заявник має право на компенсацію судових та інших витрат лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «Ботацці проти Італії» (Bottazzi v. Italy), № 34884/97).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі№ 755/9215/15-цта в постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03 жовтня 2019 року у справі№ 922/445/19 міститься правовий висновок про те, що розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги у разі надання відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Аналогічні висновки наведено також в постановах Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 648/1102/19та від 11 листопада 2020 року у справі № 673/1123/15-ц.

Суд має вирішити питання про відшкодування стороні, на користь якої відбулося рішення, витрат на послуги адвоката, керуючись принципами справедливості, співмірності та верховенства права.

Разом з тим, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02 липня 2020 року в справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19).

Розмір витрат має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом (професійна правнича допомога) робіт; часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт; обсягом наданих адвокатом послуг; ціною позову та значенням справи для сторони, у тому числі впливом вирішення справи та репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог співмірності, за клопотанням іншої сторони, суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 зроблено висновок, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд, за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000 грн. позивачем надано до суду: копію договору про надання правової (правничої) № 17/07-2024 від 17 липня 2024 року, укладеного між адвокатом Столітнім М.М. та ТОВ «Фінансовав компан6ія «Фінтраст Україна»; заявку на виконання доручення до вказаного договору № 17/07-2024 від 17 липня 2024 року, рахунок на оплату по договору про надання правової (правничої) № 17/07-2024 від 17 липня 2024 року, копію акту прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) до вказаного договору.

Сторона відповідача вказує на не співмірність заявленого розміру витрат на професійну правничу допомогу зі складністю справи.

Суд зазначає, що предметом спору в даній справі є стягнення заборгованості за кредитним договором. На теперішній час судова практика розгляду даної категорії справ є поширеною. Її вивчення, аналіз обставин справи та складання процесуальних документів, на думку суду, за наявності звичайної професійної підготовки в галузі права, об`єктивно не вимагає витрачання значного часу та зусиль адвоката.

Суд вважає, що заявлені витрати на правову допомогу у цій справі в сумі 10 000,00 грн. не є співмірними до розміру задоволених вимог та складністю справи, враховуючи, що її розгляд відбувся у порядку спрощеного позовного провадження та без участі представника позивача, отже, враховуючи фактично надані послуги адвоката, суд визнає необхідним стягнути з відповідачки на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4000,00 гривень.

Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позовні вимоги задоволено частково в розмірі 12599,99 грн. (тіло кредиту), тому судовий збір, який підлягає відшкодуванню позивачу, складає 342,68 грн. (2422,40 *12599,99 : 89068,27).

Згідно із п.13 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати збору, зокрема, звільняються учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності, Герої України - у справах, пов`язаних з порушенням їхніх прав.

Предметом спору в цій справі є стягнення заборгованості за договором позики, укладеним між позикодавцем та відповідачем, та наявність у останнього як учасника бойових дій пільг для звільнення від нарахування штрафів, пені та відсотків за користування кредитом.

У зв`язку із зазначеним вимоги позивача про стягнення на його користь з відповідача сплаченого судового збору в розмірі 2422,40 грн. задоволенню не підлягають. А понесені позивачем витрати відшкодовуються за рахунок держави (з державного бюджету) пропорційно до розміру задоволених позовних вимог в сумі 342,68 грн.

Керуючись ст.ст. 12, 141, 178, 211, 247, 258, 259, 264, 265, 268, 269, 279, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст «Україна» ( після зміни назви- ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал») до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» заборгованість за договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 3960091 від 06.09.2023 у розмірі 12599 (дванадцять тисяч п`ятсот дев`яносто дев`ять) грн. 99 коп. що складається з заборгованості за тілом кредиту, а також витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4000 (чотири тисячі ) грн.

В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

Понесені позивачем витрати відшкодовуються за рахунок держави (з державного бюджету) пропорційно до розміру задоволених позовних вимог в сумі 342 (триста сорок дві) грн. 68 коп.

Апеляційна скарга на рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Харківського апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія « Фінтраст Капітал», адреса місцезнаходження: м. Київ, вул. Завгородня, буд.15, офіс 118/2, ЄДРПОУ 559822.

Представник позивача: адвокат Столітній Михайло Миколайович, РНОКПП НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_2 , ел. пошта ІНФОРМАЦІЯ_2

Відповідачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ,РНОКПП НОМЕР_5 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , ел. пошта ІНФОРМАЦІЯ_4

Представник відповідача: адвокат Лисенко Андрій Олександрович, РНОКПП НОМЕР_6 , адреса для листування: АДРЕСА_3 , ел. пошта ІНФОРМАЦІЯ_4

Суддя І.В. Карімов