Рішення від 12 жовтня 2026 р. у справі №635/8481/26 — Харківський районний суд Харківської області

Справа № 635/8481/26

Провадження № 2/635/7747/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 жовтня 2026 року Харківський районний суд Харківської області у складі:

головуючого судді Якішиної О.М.

за участю секретаря Старишко Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» звернулось до суду з позовом ОСОБА_1 про стягнення з останньої заборгованості за кредитним договором № 237500 від 26.01.2023 року у розмірі 11150 грн., судовий збір у розмірі 2662,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6000,00 гривень.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 21.06.2023 року між ТОВ «Клай Інвест» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 237500. За даним кредитним договором Товариство надає Клієнту фінансовий кредит на умовах строковості, зворотності, платності, а Клієнт зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим Договором. Кредит надається Клієнту в безготівковій формі у національній валюті на реквізити платіжної банківської картки, вказаної Клієнтом. Таким чином, Відповідач уклав Кредитний договір № 237500 від 21.06.2023 року із ТОВ «КЛАЙ ІНВЕСТ» (ЄДРПОУ: 42146903) та Відповідачу перераховані кредитні кошти на картковий рахунок № НОМЕР_1 в сумі 3000 грн.

Відповідачем не виконані належним чином кредитні зобов`язання, внаслідок чого 19.04.2024 року між ТОВ «Клай Інвест» та ТОВ «Діджи Фінанс» був укладений договір факторингу №568/ІК-24, відповідно до якого відбулося відступлення права вимоги за Кредитним договором № 237500 від 26.01.2023 року. Згідно Договору факторингу сума боргу перед Новим кредитором ТОВ «Діджи Фінанс» становить 11150 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту становить 3000 грн., заборгованість за відсотками становить 6650 грн., заборгованість за комісіями становить 00,00 грн., заборгованість за пенею становить 1500 грн.

Ухвалою суду від 17.08.2026 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито спрощене провадження у справі з повідомленням (викликом) сторін, клопотання представника позивача про витребування доказів задоволено.

15.09.2026 р. відповідач надала до суду відзив на позовну заяву, в якому просить суд застосувати строки позовної давності при розгляді справи. Крім того, не визнала суму нарахованих процентів в розмірі 6500 грн., вважаючи її необґрунтованою. Нею було здійснено платіж 11.07.2023 року на суму 1000 грн., однак позивач не надав належного обґрунтування порядку зарахування зазначеного платежу та його впливу на подальший розмір заборгованості, не обґрунтував належним чином яку саме процентну ставку передбачено кредитним договором; яким конкретним пунктом договору встановлено таку ставку; за який саме період здійснювалося нарахування процентів; яку формулу було застосовано при їх нарахуванні; яким чином отримано саме суму 6 650,00 грн; на яку суму заборгованості та за кожен конкретний день здійснювалося нарахування; на якій правовій підставі нарахування процентів продовжувалося після виникнення прострочення виконання зобов`язання. При цьому із самого розрахунку Позивача вбачається, що з 05.07.2023 року заборгованість визначається як прострочена, однак після виникнення прострочення Позивач продовжує нарахування процентів. За таких обставин відповідач не визнає нараховану суму процентів. Також заперечує проти задоволення позовної вимоги про стягнення пені в розмірі 1500 грн., вважаючи, що така вимога суперечить положенням ст.258 та пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦПК. Одночасно, відповідач заперечує проти стягнення з неї витрат на професійну допомогу в розмірі 6000 грн. у заявленому та просить суд відмовити у її стягненні, а у разі встановлення судом наявності підстав для розподілу таких витрат — зменшити їх розмір як неспівмірний із складністю справи, обсягом виконаних робіт, часом, необхідним для їх виконання, та ціною позову. У разі часткового задоволення позовних вимог просить здійснити розподіл судового збору пропорційно до розміру фактично задоволених позовних вимог, а не стягувати з Відповідача заявлену Позивачем суму 2 662,40 грн. у повному обсязі.

16.09.2026 р. представник позивача – Буряченко А.В. надала до суду відповідь на відзив, в якій зазначає, що 21.06.2023 року між ТОВ «КЛАЙ ІНВЕСТ» та ОСОБА_1 було укладено Договір про надання фінансового кредиту № 237500. У реквізитах та підписах сторін Договору зазначено електронний підпис фізичної особи — ОСОБА_1 , СL5725. Аналогічний електронний підпис відповідача міститься і на Додатку № 1 до Договору. Отже, наявність одноразового ідентифікатора та доступ до нього через особистий кабінет є підтвердженням того, що відповідач мав змогу ознайомитися з умовами кредитного договору та підтвердити свою згоду на їх виконання, що в свою чергу свідчить про належне виконання всіх процедур, передбачених договором. У розділі 9 Договору зазначено рахунок Позичальника № НОМЕР_1 . Таким чином, грошові кошти у розмірі 3 000,00 грн були перераховані на платіжну картку, реквізити якої відповідач самостійно зазначив під час оформлення кредиту, що підтверджується відповідною довідкою про перерахування кредитних коштів. Отже, позивач виконав свій обов`язок щодо надання кредиту, а відповідач, отримавши грошові кошти, набув статусу позичальника та прийняв на себе обов`язок повернути отриману суму і виконати інші передбачені Договором грошові зобов`язання. Після отримання відповідачем кредитних коштів у нього виник обов`язок належним чином виконувати умови укладеного Договору, зокрема щодо повернення кредиту, сплати процентів та, у разі прострочення, передбаченої Договором пені. Звертає увагу на те, що за загальним правилом строк позовної давності за кредитним договором № 237500 від 21.06.2023 не сплинув, оскільки його перебіг був призупинений на період дії карантину та воєнного стану. Відповідно до Закону України № 4434-IХ перебіг позовної давності відновлюється з 04.09.2025, тобто саме з цієї дати продовжується (а не завершується) її відлік. Таким чином, трирічний строк позовної давності за вказаним договором почне обчислюватися (продовжиться) з 04.09.2025, і спливе лише після спливу цього трирічного періоду - тобто 04.09.2028, якщо не буде інших підстав для його переривання чи зупинення. Також зазначає, що Договором визначено як розмір процентної ставки, так і порядок та період її застосування. Крім того, відповідно до п. 4.4.2 Договору, Клієнт зобов`язаний своєчасно повернути кредит та сплачувати проценти за користування кредитом і комісію у порядку, встановленому Договором. Додатком №1 до Договору сторонами було погоджено Графік розрахунків, у якому визначено загальну суму процентів за користування кредитом. Таким чином, заявлений до стягнення розмір процентів не перевищує погодженого сторонами розміру. При цьому відповідачем не надано належного та обґрунтованого контррозрахунку, який би спростовував правильність розрахунку позивача, не зазначено конкретного періоду, за який, на думку відповідача, проценти нараховані неправильно, а також не надано доказів повного погашення відповідної заборгованості. Саме лише заперечення проти розміру нарахованих процентів без наведення власного обґрунтованого розрахунку не спростовує розрахунок, наданий позивачем. Представник позивача вважає, що сторони при укладенні Договору прямо визначили правовий наслідок порушення відповідачем строку виконання грошового зобов`язання - нарахування пені. При цьому п. 3.4 Договору, сторони погодили конкретну черговість погашення заборгованості у випадку виникнення прострочення, відповідно до якої кошти Клієнта спрямовуються: 1) в першу чергу сплачується пеня за прострочення; 2) в другу чергу оплачуються відсотки за користування кредитом; 3) в третю чергу повертається сума кредиту. Наведене беззаперечно свідчить про те, що умова про пеню була невід`ємною складовою погодженого сторонами механізму виконання кредитного зобов`язання, а не була сформована позивачем виникнення спору. Відповідач, підписавши Договір одноразовим ідентифікатором, погодився з відповідними умовами та прийняв на себе обов`язок у разі порушення строків виконання грошового зобов`язання сплатити передбачену Договором пеню. Твердження відповідача про безпідставність нарахування пені суперечать безпосередньо змісту укладеного ним Договору. Таким чином, заявлена позивачем заборгованість не є результатом одностороннього визначення позивачем будь-яких платежів після виникнення спору. Її складові, розмір та порядок нарахування були визначені сторонами безпосередньо при укладенні Договору, з умовами якого відповідач погодився шляхом його підписання. Отже, нарахування пені у зв`язку з простроченням відповідачем виконання грошового зобов`язання відповідає як умовам укладеного сторонами Договору, так і правовій природі пені як виду неустойки. З огляду на викладене, заперечення відповідача щодо стягнення пені у розмірі 1 500,00 грн, процентів у розмірі 6 650,00 грн є необґрунтованими та спростовуються умовами Договору про надання фінансового кредиту № 237500 від 21.06.2023, Додатком № 1 до нього, документами щодо перерахування кредитних коштів та розрахунком заборгованості. Поряд з цим, представник позивача звертає увагу суду на те, що позивач проаналізувавши ринкову вартість надання юридичними компаніями юридичних послуг встановив, що ринкова вартість за складання позовної заяви у цивільних справах становить в середньому 6 150,00 грн., що підтверджується інформацією із сайтів щодо вартості надання послуг адвокатами. До складання позовної заяви у вартість витрат на правничу допомогу адвоката включено ще формування необхідних додатків та перед складанням позову проведення аналізу спірних правовідносин із наданням рекомендацій щодо захисту інтересів позивача. Таким чином, позивач надав разом із позовом усі необхідні докази отримання професійної правничої допомоги по справі, що підтверджують) співмірність та справедливість витрат на професійну правничу допомогу із складністю справи, часом, обсягом та ціною позову, а отже стягнення із відповідача витрат на професійну (правову) допомогу адвоката у розмірі 6 000,00 підлягають до задоволення. У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх грошових зобов`язань та необхідністю захисту порушеного права позивач був змушений звернутися за професійною правничою допомогою. При цьому позивач, реалізуючи своє право на отримання професійної правничої допомоги, передбачене законодавством України, самостійно та на власний розсуд обрав адвоката для представництва та захисту своїх прав та законних інтересів у цій справі.

Представник позивача у судове засідання не з`явилась, про дату, час і місце проведення судового розгляду повідомлена завчасно та належним чином, просила здійснювати розгляд справи у її відсутність та задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач у судове засідання не з`явилась, про дату, час і місце проведення судового розгляду повідомлена завчасно та належним чином.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть учать у справі фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши письмові докази, приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

21.06.2023 року між ТОВ «Клай Інвест» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 237500.

Відповідно до умов кредитного договору, Банк надає Позичальнику споживчий Кредит, а Позичальник зобов`язується повернути Кредит, сплатити проценти за користування Кредитом, інші Платежі, визначені даним кредитним договором.

Згідно п.1.1. договору, товариство надає Клієнту фінансовий кредит в розмірі 3000 грн. на умовах строковості, зворотності, платності (далі – кредит), а Клієнт зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим Договором.

Відповідно п.1.2. договору, Кредит надається строком на 14 днів, тобто до 19.07.2023. Строк дії договору 14 днів. Але в будь якому випадку, договір діє до повного його виконання Сторонами. Клієнт не має права ініціювати укладення додаткового договору для продовження строку кредитування та/або строку виплати кредиту, установлених договором.

Згідно п.1.3. договору, за користування кредитом Клієнт сплачує Товариству 1825 % (процентів) річних від суми кредиту в розрахунку 5 % (процентів) на добу. Тип процентної ставки – фіксована. Без письмової згоди Клієнта Товариство не має права збільшувати фіксовану процентну ставку за Договором.

Відповідно до п. 1.4. договору, кредит надається Клієнту в безготівковій формі у національній валюті на реквізити платіжної банківської картки, вказаної Клієнтом.

Згідно п.1.5. договору, кредит надається Клієнту в безготівковій формі у національній валюті на реквізити платіжної банківської картки, вказаної Клієнтом.

Відповідно п.1.6. договору, датою укладення цього Договору вважається дата перерахування грошових коштів на банківський рахунок Клієнта. 1.7. Невід`ємною частиною цього Договору є Публічна пропозиція (оферта) Товариства на укладення договору про надання фінансового кредиту за допомогою електронних засобів, яка розміщена на сайті Товариства www.cly.com.ua.

Згідно п. 3.1. Сторони домовилися, що повернення кредиту та сплата процентів за користування кредитом здійснюватимуться згідно з Графіком розрахунків, який є невід`ємною частиною цього Договору.

Відповідно до п.3.2. договору, сума кредиту, проценти за користування кредитом, нараховані штаф та/або пеня (у разі наявності) складають заборгованість за Договором. Заборгованість підлягає сплаті шляхом безготівкового перерахування коштів у розмірі суми заборгованості на поточний рахунок Товариства у строк, встановлений Договором.

Згідно п.3.3. договору, обчислення строку користування кредитом та нарахування процентів за цим Договором здійснюється за фактичну кількість календарних днів користування кредитом. При цьому проценти за користування кредитом нараховуються у відсотках від суми кредиту з першого дня надання кредиту Клієнту (перерахування грошових коштів на банківський рахунок, вказаний Клієнтом) до дня повного погашення заборгованості за кредитом (зарахування грошових коштів на поточний рахунок Товариство) включно. Нарахування і сплата процентів проводиться на залишок заборгованості за кредитом. Сукупна сума неустойки (штраф, пеня) та інших платежів, що підлягають сплаті споживачем за порушення виконання його зобов`язань на підставі договору про надання фінансового кредиту, не може перевищувати розміру подвійної суми, одержаної споживачем за таким договором, і не може бути збільшена за домовленістю сторін.

До копії кредитного договору № 237500 від 26.01.2023 р. позивач надав графік розрахунків, погоджений сторонами договору.

Кредитний договір укладено у формі електронного документа з використанням електронного підпису. Договір підписаний відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора CL5725.

Таким чином, суд вважає доведеним факт укладення кредитного договору № 237500 від 26.01.2023 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Клай Інвест».

Факт отримання відповідачем кредитних коштів підтверджується листом ТОВ «ПрофітГід», з якого вбачається, що 21.06.2023 р. о 13:46 год., на карту № НОМЕР_1 , було успішно перераховано грошові кошти в розмірі 3000 грн., номер транзакції: 38734-43618-49143, платник: ТОВ КЛАЙ ІНВЕСТ, код ЄДРПОУ 42146903, надавач платіжних послуг: ТОВ «ПрофітГід», код ЄДРПОУ: 39932827, ліцензія на переказ коштів без відкриття рахунку Національного банку України №21/991-рк від 29.05.2023 року, номер платіжної інструкції: A779799B297560CLY250042T2062142, призначення переказу: Видача кредита # НОМЕР_2 .

Також факт отримання відповідачем кредитних коштів підтверджується листом від АТ КБ «Приват Банк» від 01.09.2026 р., в якому зазначено, що на ім`я ОСОБА_1 банком було емітовано платіжну картку № НОМЕР_3 , з виписки про рух коштів по картковому рахунку вбачається, що 21.06.2026 на зазначену карту було зараховано кошти в розмірі 3000 грн.

Отже, суд доходить висновку, що відповідачу надано кредитні кошти, відповідно до умов та згідно порядку , визначеному кредитним договором.

Однак, відповідачем не виконані належним чином кредитні зобов`язання.

19.04.2024 року між ТОВ «Клай Інвест» та ТОВ «Діджи Фінанс» був укладений договір факторингу №568/ІК-24, відповідно до якого відбулося відступлення права вимоги за Кредитним договором № 237500 від 26.01.2023 року.

Згідно з вимогами Договору факторингу №568/ФК-24 від «19» квітня 2024 року, Кредитор передав (відступив), а Фактор (новий кредитор) прийняв Реєстр прав вимог за Договором, складений за формою згідно із Додатком № 1 до даного Договору. Кількість боржників: 11 555. Загальна сума заборгованості: 105 963 815,23 гри. (сто п`ять мільйонів дев`ятсот шістдесят три тисячі вісімсот п`ятнадцять гривень 23 копійки).

Згідно розрахунку заборгованості та реєстру боржників до договору факторингу сума боргу відповідача перед Новим кредитором ТОВ «Діджи Фінанс» становить 11150 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту становить 3000 грн., заборгованість за відсотками становить 6650 грн., заборгованість за комісіями становить 00,00 грн., заборгованість за пенею становить 1500 грн.

За змістом статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (частина 4 статті 203 ЦК України).

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

За змістом статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

Відповідно до частини 1 статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Приписами ч. 1ст. 530 ЦК України визначено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У пункті 5 частини 1 статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» (далі Закону) зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною 6 статті 11 Закону України «Про електрону комерцію». Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Частиною 5 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Верховний Суд у складі колегії суддів першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 524/5556/19 від 12.01.2021 року дійшов такого висновку: «Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і літер, або тільки цифр, або тільки літер, яку заявник отримує за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення. Оспорюваний договір про надання фінансового кредиту підписаний позивачем за допомогою одноразового пароля-ідентифікатора, тобто укладення між сторонами спірного правочину підтверджено належними та допустимими доказами».

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплачені відсотки.

Статтею 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно ч. 1 ст. 634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства.

Згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Положеннями ст. ст. 1077, 1078 ЦК України встановлено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Відповідно до ст. 1081 ЦК України клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.

При цьому, відповідно до положень ст. 1082 ЦК України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом.

Відповідно до ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ст. 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Згідно зі ст. 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

У відповідності до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд вважає обгрунтованими позовні вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованість за тілом кредиту в розмірі 3000 грн.

Щодо нарахування позивачем заборгованості за відсотками суд зазначає наступне.

Згідно п.1.1. договору, товариство надає Клієнту фінансовий кредит в розмірі 3000 грн. на умовах строковості, зворотності, платності (далі – кредит), а Клієнт зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим Договором.

Відповідно п.1.2. договору, Кредит надається строком на 14 днів, тобто до 19.07.2023. Строк дії договору 14 днів. Але в будь якому випадку, договір діє до повного його виконання Сторонами. Клієнт не має права ініціювати укладення додаткового договору для продовження строку кредитування та/або строку виплати кредиту, установлених договором.

Згідно п.1.3. договору, за користування кредитом Клієнт сплачує Товариству 1825 % (процентів) річних від суми кредиту в розрахунку 5 % (процентів) на добу. Тип процентної ставки – фіксована. Без письмової згоди Клієнта Товариство не має права збільшувати фіксовану процентну ставку за Договором..

Як вбачається з розрахунку заборгованості за кредитним договором № 237500 від 26.01.2023 р., нарахування позивачем відсотків здійснювалось після закінчення строку дії договору, що суперечить умовам договору.

Загальний розмір заборгованості за відсотками становить 2100 грн. (3000 х 5% х14), яка також підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

З приводу позовних вимог про пені в розмірі 1500 грн. суд зазначає наступне.

Відповідно до п.18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" № 64/2022 від 24 лютого 2022 року, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" № 2102-ІХ від 24 лютого 2022 року, в Україні введено воєнний стан з 05.00 год 24 лютого 2022 року, який триває донині.

З огляду на вказані норми, позичальник (відповідач) звільняється від обов`язку сплати неустойки (штрафів) та інших платежів у період дії в Україні воєнного стану, а тому позовні вимоги в частині стягнення пені до задоволення не підлягають.

З приводу застосування строку позовної давності суд зазначає, що позивачем він не пропущений.

Положеннями ст.ст. 256, 257 ЦК України визначено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно із ст.ст. 253, 254 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. Строк, що визначений роками, спливає у відповідні місяць та число останнього року строку.

Разом з тим, 24.02.2022 строком на 30 діб в Україні було введено воєнний стан відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України» «Про введення воєнного стану в Україні».

В подальшому, відповідно до Указів Президента України строк дії воєнного стану в Україні продовжувався і діє на даний час.

У свою чергу, пунктами 18, 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України визначено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.

Законом України від 14 травня 2025 року № 4434-IX «Про внесення зміни до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності», який набрав чинності з 04 вересня 2025 року, відновлено обчислення строків позовної давності.

Так, договір укладений сторонами строком до 19.07.2023 р. Трирічний строк позовної давності збігає 04.09.2028 р.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги ТОВ «Діджи Фінанс» підлягають частковому задоволенню в сумі 5100 грн., то відповідно до ст. 141 ЦПК України, розмір сплаченого позивачем судового збору при зверненні до суду з цим позовом підлягає стягненню з відповідача на його користь пропорційно задоволеним вимогам, а саме в розмірі 1217,78 грн.

У ч. 8 ст. 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Відповідно до частин першої четвертої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правової допомоги.

Представник позивача надав до суду договір про надання правової допомоги № 42649746/02 від 01.06.2026 року, з якого вбачається, що ТОВ «Діджи Фінанс»» уклало з ФОП ОСОБА_2 договір про надання юридичної допомоги. В п.4.8 договору про надання правової допомоги зазначені тарифи наданих клієнту послуг.

Як вбачається з детального опису робіт (наданих послуг), здійснених ВИКОНАВЦЕМ, необхідних для надання правничої (правової) допомоги за позовом ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» щодо стягнення кредитної заборгованості, виконавець надав клієнту правову допомогу загальною вартістю 6000,00 грн.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Відповідно до ч. ч. 1-6 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У постановах Верховного Суду у справі №905/1795/18 та у справі №922/2685/19, визначено, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

У справі №922/3812/19 Верховний Суд зазначив, що суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами ст. 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність». У разі відсутності у тексті договору таких умов (пунктів) щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом, суди, в залежності від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково.

Ті ж самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з його практикою, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. Так, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та є неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг. Вказаний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02 жовтня 2019 року у справі № 211/3113/16-ц (провадження № 61-299св17).

Суд вважає, що обґрунтованим та співмірним в даному випадку є витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3 000,00 грн., які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Оскільки позовні вимоги ТОВ «Діджи Фінанс» підлягають задоволенню частково, то відповідно до ст. 141 ЦПК України, витрати на правничу допомогу підлягають стягненню з відповідача на його користь пропорційно задоволеним вимогам, а саме в розмірі 1372,20 грн.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.12, 13, 141, 259, 263-265, 268, 280-284 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ТОВ «Діджи Фінанс» задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» (ЄДРПОУ: 42649746, адреса: 07406, Київська обл., м. Бровари, вул. Симона Петлюри, буд. 21/1, IBAN НОМЕР_5 в АТ «ПУМБ», МФО 334851) заборгованість за кредитним договором № 237500 від 26.01.2023 року у розмірі 5100 (п`ять тисяч сто) гривень 00 копійок.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» (ЄДРПОУ: 42649746, адреса: 07406, Київська обл., м. Бровари, вул. Симона Петлюри, буд. 21/1, IBAN НОМЕР_5 в АТ «ПУМБ», МФО 334851) суму судового збору в розмірі 1217,78 грн. та ви трати на правничу допомогу в розмірі 1372,20 грн.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.М.Якішина