Вирок від 12 жовтня 2026 р. у справі №632/931/25 — Златопільський міськрайонний суд Харківської області

Справа № 632/931/25

провадження № 1-кп/632/89/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 жовтня 2026 року м. Златопіль

Златопільський міськрайонний суд Харківської області у складі: головуючого судді – ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання – ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025221120000026 від 14 січня 2025 року щодо ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Первомайський Харківської області, громадянина України, має професійно-технічну освіту, не одружений, не працює, який на утриманні неповнолітніх дітей та батьків похилого віку не має, відповідно до статті 89 КК України судимості погашені, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 ,

якому висунуто обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 307 КК України,

сторони кримінального провадження та інші учасники судового провадження:

прокурор – ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

обвинувачений – ОСОБА_3 ,

захисник – ОСОБА_6 , –

ВСТАНОВИВ:

І. Формулювання обвинувачення, визнане судом доведеним.

Суд визнав доведеним, що обвинувачений ОСОБА_3 , вчинив кримінальне правопорушення у сфері обігу наркотичних засобів, а саме, незаконний збут наркотичного засобу, за таких обставин.

Так, обвинувачений ОСОБА_3 , будучи особою, яка страждає на наркотичну залежність та перебуваючи на замісній підтримувальній терапії метадоном, достовірно знаючи про незаконність операцій із наркотичними засобами, не пізніше 13 лютого 2025 року (точний проміжок часу не встановлено), придбав в одній з установ (ліцензованої Міністерством охорони здоров`я України на провадження господарської діяльності з медичної практики), розташованої на території міста Харкова щонайменше три таблетки лікарського засобу «Метадон-3Н» (точну кількість не встановлено), які були надані йому для лікування в межах замісної підтримувальної терапії. Надалі, у обвинуваченого ОСОБА_3 , який усвідомлював, що до складу лікарського засобу «Метадон-3Н» входить наркотичний засіб, обіг якого обмежено, – метадон, включений до списку № 1 таблиці II Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06 травня 2000 року № 770, виник протиправний умисел на незаконний збут зазначеного наркотичного засобу, всупереч вимогам статей 7, 8, 12, 13, 27, 36 Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори», статті 1 Закону України «Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживанню ними», а також наказу Міністерства охорони здоров`я України від 20 серпня 2008 року № 481.

Реалізуючи свій протиправний умисел, направлений на незаконний збут наркотичного засобу, обіг якого обмежено, 13 лютого 2025 року близько 11 год. 26 хв. обвинувачений ОСОБА_3 , зберігаючи при собі три таблетки лікарського засобу «Метадон-3Н», неподалік магазину «Бон Апетит» по вулиці Залізничній в місті Златопіль Лозівського району Харківської області, зустрівся зі ОСОБА_7 , яка здійснювала оперативну закупку наркотичного засобу – метадону.

Продовжуючи свої протиправні дії, спрямовані на незаконний збут наркотичного засобу, обвинувачений ОСОБА_3 без значного розриву в часі, близько 11 год. 26 хв. 13 лютого 2025 року, всупереч «Порядку провадження діяльності, пов`язаної з обігом наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів, та контролю за їх обігом», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 589 від 03 червня 2009 року, діючи умисно, з корисливого мотиву, перебуваючи неподалік магазину «Бон Апетит» по вулиці Залізничній в місті Златопіль Лозівського району Харківської області, передав ОСОБА_8 фрагмент блістеру, в якому знаходилось три таблетки медичного препарату «Метадон-3Н». отримавши від останньої 300 гривень, тим самим незаконно збувши наркотичний засіб, обіг якого обмежено – метадон, масою, в перерахунку на масу речовини 0,0748 грам.

Надалі зазначені три таблетки медичного препарату «Метадон-3Н», що містять у своєму складі наркотичний засіб, обіг якого обмежено – метадон, загальною масою 0,0748 г, були вилученні працівниками ВП № 1 Лозівського РВП ГУНП в Харківській області у ОСОБА_9 .

Таким чином, своїми умисними діями обвинувачений ОСОБА_10 , скоїв кримінальне правопорушення, передбачений частиною 1 статті 307 КК України, тобто – незаконний збут наркотичного засобу.

ІІ. Позиція обвинуваченого ОСОБА_3 щодо висунутого обвинувачення та висновки суду (щодо дослідження доказів).

Під час судового розгляду обвинувачений ОСОБА_10 не оспорював фактичні обставини кримінального правопорушення (дата, час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), які викладені в обвинувальному акті, вказавши, що вчинив кримінальне правопорушення за вищевикладених обставин, повністю визнає свою вину. При цьому сторона захисту, зокрема обвинувачений ОСОБА_10 зазначили, що не оспорюють правову кваліфікацію кримінального правопорушення за частиною 1 статті 307 КК України.

Допитаний під час судового розгляду обвинувачений ОСОБА_10 пояснив, що є особою, яка страждає на наркотичну залежність та перебуває на замісній підтримувальній терапії метадоном. 13 лютого 2025 року він перебував у медичному закладі міста Харкова, де отримав лікарський засіб «Метадон 3Н», призначений йому для лікування в межах зазначеної терапії. При цьому йому було відомо, що препарат надається виключно для особистого лікування та не призначений для передачі іншим особам. Того ж дня йому зателефонувала ОСОБА_9 , яка попросила продати їй метадон. Він погодився на її прохання та домовився про зустріч. Близько 11 год. 26 хв. 13 лютого 2025 року, перебуваючи неподалік магазину «Бон Апетит» на вулиці Залізничній у місті Златопіль Лозівського району Харківської області, він зустрівся зі ОСОБА_9 та передав їй фрагмент блістера, у якому містилися три таблетки лікарського засобу «Метадон 3Н». За це він отримав від неї грошові кошти в сумі 300 гривень. Зазначив, що усвідомлював протиправний характер своїх дій, розумів, що до складу лікарського засобу «Метадон 3Н» входить наркотичний засіб, обіг якого обмежено, — метадон, а відтак його незаконний збут тягне за собою кримінальну відповідальність. Попри це, він передав таблетки іншій особі за грошову винагороду, розуміючи, що використовує лікарський засіб не за призначенням, оскільки отримав його для власного лікування.

Обвинувачений підтвердив обставини передачі трьох таблеток ОСОБА_11 за 300 гривень та визнав, що вчинив неправомірно, оскільки не мав права розпоряджатися отриманим у межах замісної підтримувальної терапії препаратом у такий спосіб.

Також обвинувачений ОСОБА_3 зазначив, що під час проведення обшуку 28 березня 2025 року за місцем його мешкання: АДРЕСА_2 , у нього були вилучені купюра номіналом 100 гривень, листок призначення препаратів TOB «Медичний центр «Шанс».

Також обвинувачений ОСОБА_3 під час судового розгляду висловив щире каяття у вчиненому, зокрема визнав протиправність вчинених ним дій щодо збуту наркотичного засобу, усвідомлення їх суспільно небезпечного характеру та наслідків. Зазначив, що шкодує про вчинене, зробив для себе належні висновки та розуміє неприпустимість подібної поведінки. Прохав врахувати його стан здоров`я, ампутацію кінцівки, та не позбавляти його свободи. Запевнив суд, що надалі не допустить вчинення кримінальних правопорушень. З розміром витрат на залучення експертів у сумі 2387 грн. 70 коп. згоден.

Показання обвинуваченого ОСОБА_12 є послідовними, логічними і не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченим змісту обставин кримінального правопорушення, добровільності та істинності його позиції.

Враховуючи той факт, що обвинувачений ОСОБА_10 не оспорював фактичні обставини скоєного кримінального правопорушення, як вони встановлені в обвинувальному акті, а також не оспорював кваліфікацію кримінального правопорушення за частиною 1 статті 307 КК України, вислухавши думку прокурора та сторони захисту, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження без дослідження доказів у повному обсязі, обмежившись допитом обвинуваченого, суд дійшов висновку про недоцільність дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.

При цьому, судом з`ясовано в учасників судового провадження, чи правильно вони розуміють зміст цих фактичних обставин, чи не має сумнівів у добровільності їх позиції, та на виконання вимог ч. 3 ст. 349 КПК України роз`яснено їм, що у такому випадку учасники будуть позбавлені права оскаржити визнані обставини в апеляційному порядку.

Отже, у межах висунутого обвинувачення, відповідно до обвинувального акту, за згодою учасників судового провадження, суд, визнав доцільним розгляд кримінального провадження здійснити в порядку ч. 3 ст. 349 КПК України.

ІІІ. Частина статті закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальні правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений та висновки суду.

Визнавши покази обвинуваченого ОСОБА_12 належним та допустимим доказом у кримінальному провадженні, приймаючи до уваги, що останній не піддає сумніву фактичні обставини справи, правильність розуміння обвинуваченим змісту цих обставин, суд вважає винуватість обвинуваченого ОСОБА_12 у висунутому йому обвинуваченні доведеною повністю.

Отже, суд доходить до переконання про правильність кваліфікації дій обвинуваченого ОСОБА_12 за частиною 1 статті 307 КК України – незаконний збут наркотичного засобу.

ІV. Мотиви суду при призначенні покарання

Відповідно до вимог статей 50 і 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Згідно із рекомендаціями, викладеними у абзаці 2 пункту 1 постанови Пленуму ВСУ № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» від 24 жовтня 2003 року, призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов`язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.

Верховним Судом неодноразово зазначалось, що заходи примусу повинні ґрунтувалося на засадах законності, гуманізму, індивідуалізації та сприяти досягненню справедливого балансу між правами і свободами людини та захистом інтересів держави й суспільства (постанови від 31.01.2023 у справі № 759/6139/22, від 27.10.2022 у справі № 546/526/18, від 30.11.2022 у справі № 379/1657/18).

Відтак, призначаючи покарання обвинуваченому, суд враховує ступінь тяжкості скоєного кримінального правопорушення, зокрема, що обвинувачений ОСОБА_10 відповідно до вимог ст. 12 КК України вчинив тяжкий злочин, особу винного, обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання.

Вивченням відомостей про особу обвинуваченого ОСОБА_12 встановлено, що він має професійно-технічну освіту, не одружений, працював, не має на утриманні неповнолітніх дітей та батьків похилого віку, відповідно до вимог статті 89 КК України судимості погашені. на обліку в лікаря-психіатра не перебуває, натомість перебуває на обліку у лікаря нарколога на замісній підтримувальній терапії метадоном, має постійне місце проживання, де характеризується задовільно, має низку хронічних захворювань, унаслідок яких після перенесеного оперативного втручання йому було ампутовано ліву нижню кінцівку у вересні 2026 року.

Згідно із висновком досудової доповіді органу пробації та витягу з оцінки ризиків вчинення повторного кримінального правопорушення, обвинувачений раніше не засуджувався за кримінальні правопорушення, пов`язані з насильством, до адміністративної відповідальності за насильницькі правопорушення не притягувався, відомостей про прояви агресії чи погрози заподіяння шкоди життю та здоров`ю інших осіб не встановлено, обвинувачений висловлює готовність до позитивних змін у своєму житті, має намір пройти лікування від наркотичної залежності та працевлаштуватися офіційно, що свідчить про наявність у нього прагнення до соціальної адаптації та може бути враховано судом під час оцінки можливості його виправлення без ізоляції від суспільства. Ризик скоєння повторного кримінального правопорушення обвинуваченим ОСОБА_3 є середнім, ризик небезпеки для суспільства є середнім. Беручи до уваги інформацію, що характеризує особистість обвинуваченого ОСОБА_3 , його спосіб життя, результати оцінки ризиків, орган пробації вважає, що виправлення обвинуваченого можливо без ізоляції від суспільства. Застосування соціально-виховних заходів, що необхідні для впливу на поведінку особи з метою виправлення та запобігання вчиненню повторних кримінальних правопорушень, можливо здійснювати без цілодобового нагляду та контролю в умовах ізоляції.

Щодо обставин, які пом`якшують і обтяжують покарання обвинуваченого, суд доходить таких висновків.

Стороною обвинувачення в обвинувальному акті зазначено, що на стадії досудового розслідування з боку обвинуваченого ОСОБА_3 мало місце щире каяття.

Під час судового розгляду обвинувачений ОСОБА_3 щиро розкаявся у вчиненому, вину у висунутому обвинуваченні визнав у повному обсязі, висловив жаль з приводу вчиненого злочину, засудив свої дії та зазначив, що усвідомлює його протиправність і наслідки. Також повідомив, що зробив належні висновки зі своєї поведінки, готовий понести заслужене покарання та запевнив, що надалі не допустить вчинення подібного.

Враховуючи викладене, суд відповідно до вимог ст. 66 КК України визнає щире каяття обставиною, що пом`якшують покарання обвинуваченого.

Оскільки стороною обвинувачення в обвинувальному акті не зазначено обставин, що обтяжує покарання, суд, дотримуючись принципів змагальності та диспозитивності, констатує відсутність обставин, які обтяжують покарання відповідно до статті 67 КК України.

Отже, вирішуючи питання про вид та розмір покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , суд з урахуванням наведеного, зокрема, тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, даних, які характеризують обвинуваченого, наявності обставини, яка пом`якшує покарання обвинуваченого та відсутності обставин, яка обтяжують покарання, доходить висновку, щодо можливості призначення обвинуваченому покарання у виді позбавлення волі в межах визначених законом санкцій, передбачених частини 1 статті 307 КК України

Підстав для застосування ст. 69 КК України суд не знаходить, у зв`язку з тим, що судом встановлена лише одна обставина, що пом`якшують покарання обвинуваченого. Підстав для визнання будь-яких інших обставин такими, що пом`якшують покарання та істотно знижують суспільну небезпеку обвинуваченої та вчиненого ним кримінального правопорушення, окрім тієї, що наведена вище, суд не вбачає.

Вирішуючи питання про можливість застосування статті 75 КК України, суд бере до уваги правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 07 листопада 2018 року у справі № 297/562/17, відповідно до якої загальні засади призначення покарання (ст. 65 КК України) наділяють суд правом вибору однієї з форм реалізації кримінальної відповідальності – призначити покарання для реального відбування або звільнити особу від покарання чи від його відбування. Метою такої форми реалізації кримінальної відповідальності є не лише кара, а насамперед виправлення засудженого та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень. Верховний Суд також наголосив, що зазначена діяльність суду має дискреційний характер, оскільки потребує всебічного врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особи винного, а також обставин, що пом`якшують чи обтяжують покарання. Реалізація такої дискреції становить правозастосовну інтелектуально-вольову діяльність суду, у межах якої ухвалюється рішення про можливість або неможливість застосування статті 75 КК України.

Отже, оцінюючи конкретні обставини цієї кримінальної справи, що характеризують вчинене обвинуваченим кримінальне правопорушення, його. характер і наслідки, а також дані про особу винного як у загально-соціальному аспекті, так і з погляду його потенційної суспільної небезпеки, суд, керуючись принципом індивідуалізації покарання, доходить таких висновків.

Оцінюючи особу обвинуваченого та вирішуючи питання про можливість його виправлення без реального відбування покарання, суд ураховує сукупність обставин, що мають значення для індивідуалізації покарання, зокрема стан здоров`я обвинуваченого, характер і конкретні обставини вчиненого кримінального правопорушення, а також висновок органу пробації щодо можливості його виправлення без ізоляції від суспільства.

Так, суд бере до уваги, що обвинувачений має низку хронічних захворювань та переніс оперативне втручання, внаслідок якого втратив ліву нижню кінцівку. Хоча на цей час інвалідність обвинуваченому не встановлена, перенесене оперативне втручання, внаслідок якого він втратив ліву нижню кінцівку, об`єктивно обмежує його можливості у повсякденному житті та працевлаштуванні.

Водночас суд також ураховує характер інкримінованого кримінального правопорушення, пов`язаного з незаконним збутом наркотичного засобу, та не применшує суспільної небезпечності таких діянь. Разом із тим під час індивідуалізації покарання суд бере до уваги конкретні обставини справи, зокрема невелику кількість наркотичного засобу, що був предметом незаконного збуту.

Наявність у минулому судимостей, які на цей час погашені, також підлягає врахуванню під час оцінки особи обвинуваченого, однак сама по собі не виключає можливості застосування до нього положень статті 75 КК України та не свідчить про неможливість його виправлення без реального відбування покарання.

Крім того, відповідно до висновку досудової доповіді орган пробації визначив ризик небезпеки обвинуваченого для суспільства як середній та дійшов висновку про можливість його виправлення без позбавлення або обмеження волі на певний строк. Хоча такий висновок не має для суду наперед установленої сили, він у сукупності з іншими обставинами має значення для визначення доцільності застосування покарання без ізоляції від суспільства.

У сукупності наведені обставини, зокрема стан здоров`я обвинуваченого, наслідки перенесеного оперативного втручання, дані про його особу, погашені судимості, невелика кількість збутого наркотичного засобу та висновок органу пробації, дають суду підстави дійти висновку про можливість виправлення обвинуваченого без реального відбування покарання.

За таких обставин суд вважає можливим застосувати до обвинуваченого положення статті 75 КК України, звільнивши його від відбування призначеного покарання з випробуванням та поклавши на нього передбачені законом обов`язки на період іспитового строку. Суд переконаний, що здійснення контролю за поведінкою обвинуваченого протягом цього строку буде достатнім для забезпечення його виправлення та запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень.

V. Інші питання, які вирішуються судом при ухваленні вироку.

Відповідно до ст. 100 ч. 9 КПК України питання про спеціальну конфіскацію та долю речових доказів і документів, які були надані суду, вирішується судом під час ухвалення судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження.

Суд доходить висновку, що наркотичний засіб, обіг якого обмежено – метадон, необхідно знищити. Грошові кошти, що були вилучені, як дохід від продажу наркотичного засобу в розмірі 100 (сто) гривень конфіскувати в дохід держави на підставі статті 96-1, підпункту першого частини першої статті 96-2 КК України.

Процесуальні витрати, пов`язані із залученням експерту, в сумі 2387 (дві тисячі триста вісімдесят сім) грн. 70 (сімдесят) коп., відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 118, ч. 2 ст. 124 КПК України стягнути на користь держави з обвинуваченого ОСОБА_12 .

Запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, обраний відповідно до ухвали Златопільського міськрайонного суду Харківської області від 04 квітня 2025 року, яка діяла строком до 31 травня 2025 року, включно, щодо обвинуваченого ОСОБА_12 у цьому кримінальному провадженні не продовжувався. За відсутністю клопотань сторони обвинувачення, суд не вбачає підстав для обрання стосовно обвинуваченого ОСОБА_12 запобіжного заходу у цьому кримінальному провадженні.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 349, 366-368, 370, 371, 374, 376 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

ОСОБА_3 визнати винним у пред`явленому обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого частиною 1 статті 307 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років.

На підставі статті 75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування призначеного покарання, якщо він протягом визначеного судом іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов`язки.

Встановити ОСОБА_3 іспитовий строк тривалістю 2 (два) роки.

На підставі пунктів 1, 2 частини 1, пункту 2 частини 3 статті 76 КК України покласти на ОСОБА_3 такі обов`язки: 1) періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; 2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; 3) не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави витрати на залучення експерта в загальному розмірі 2387 (дві тисячі триста вісімдесят сім) грн. 70 (сімдесят) коп.

Речові докази по кримінальному провадженню:

1) наркотичний засіб, обіг якого обмежено – метадон, масою, в перерахунку на масу речовини 0,0748 грам – знищити, після набрання вироком законної сили;

2) документ від TOB «Медичний центр «Шанс» – залишити в матеріалах кримінального провадження.

Застосувати відповідно до статті 96-1, підпункту 1 частини 1 статті 96-2 КК України спеціальну конфіскацію та конфіскувати в дохід держави грошові кошти у розмірі 100 (сто) гривень.

Вирок може бути оскаржений в порядку статті 394 КПК України до Харківського апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги через Златопільський міськрайонний суд Харківської області протягом 30 (тридцяти) днів з дня його оголошення.

Судове рішення суду першої інстанції не може бути оскаржене в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.

Вирок суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Копія судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.

Роз`яснити обвинуваченому право подати клопотання про помилування, право ознайомитися із журналом судового засідання і подати на нього письмові зауваження.

Суддя: ОСОБА_1