Рішення від 05 жовтня 2026 р. у справі №695/4368/25 — Златопільський міськрайонний суд Харківської області

Справа № 695/4368/25

провадження № 2/632/358/26

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

"06" жовтня 2026 р. м. Златопіль

Златопільський міськрайонний суд Харківської області у складі: головуючого судді Библіва С.В., за участю секретаря Кузьменко М.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) у залі суду в місті Златополі Лозівського району Харківської області цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, суд

В С Т А Н О В И В:

Позивач ТОВ «Коллект Центр» звернулось до суду із вказаним позовом, у якому просить стягнути з відповідачки ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором №94652572000 від 07.08.2018 року у розмірі 40803,76 грн., сплачений судовий збір у розмірі 2422,40 грн., а також понесені витрати на правову допомогу у розмірі 16000,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 07.08.2018 між АТ «Укрсиббанк» та ОСОБА_1 укладено Договір № 94652572000 (далі Договір). Відповідно до умов Договору, Кредитодавець надав Позичальнику кредит у розмірі 15359,00 грн. на строк до 07.08.2021 року включно. За умовами Договору, Кредитодавець зобов`язувався надати Позичальнику кредит на умовах та в порядку, визначеному Кредитним договором, а Позичальник в свою чергу зобов`язався повернути Кредит та сплачувати плату за користування кредитом відповідно до умов Кредитного договору. Відповідно до Договору процентна ставка за Кредитним договором встановлюється в розмірі 75.00 % річних. Також, умовами Договору передбачено, що за користування кредитними коштами за кредитом понад встановлений Договором термін, розмір процентної ставки може бути змінений, та діятиме для строкової суми основної заборгованості на дату виникнення такого прострочення. Такий розмір процентної ставки застосовується для всієї простроченої суми основного боргу Позичальника за Договором, та починає нараховуватись на прострочену суму основного боргу з дати виникнення прострочення, а саме з наступного дня після дня не сплати або не повної сплати платежу встановленого у кредитному договорі, і нараховуються до моменту погашення такої заборгованості. Кредитодавець належним чином виконав свої зобов`язання за Договором, надавши Позичальнику кредитні кошти на загальну суму 15359,00 грн., що підтверджується виписками по рахунку (додається). Згідно з умовами Договору Позичальник зобов`язаний у встановлений Договором строк, повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, а також інші платежі передбачені цим Договором. Незважаючи на це, відповідачка не виконала свого обов`язку та припинила повертати наданий їй Кредит в строки, передбачені Договором. Підписанням договору відповідачка підтвердила, що вона ознайомлена з усіма його істотними умовами та їй була надана вся інформація, передбачена вимогами чинного законодавства.

25.09.19 було укладено договір № 147 відповідно до якого АТ «Укрсиббанк» відступило на користь ТОВ «ФК «Інвестохіллс Веста» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №94652572000. 26.09.2019 було укладено договір № 26-09/19/02 відповідно до якого ТОВ «ФК «Інвестохіллс Веста» відступило на користь ТОВ «Вердикт Капітал» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 94652572000. 03.10.2022 було укладено договір № 03-10/2022 відповідно до якого ТОВ «Вердикт Капітал» відступило на користь ТОВ «Коллект Центр» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 94652572000. Таким чином, ТОВ «Коллект Центр» наділено правом вимоги до відповідачки за договором № 94652572000. Станом на сьогоднішній день заборгованість за договором відповідачкою не погашається, проценти за користування кредитними коштами не сплачуються, у зв`язку з чим у відповідачки обліковується прострочена заборгованість. Загальний розмір заборгованості по поверненню кредитних коштів, сплаті процентів за користування кредитом та комісіями за Договором № 94652572000 від 07.08.2018 року, що підлягає стягненню з позичальника станом на день формування позовної заяви відповідно до розрахунку заборгованості, становить 40803,76 грн., з яких: - заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) 13523,84 грн.; заборгованість за нарахованими процентами за користування кредитом 25779,92 грн.

Ухвалою судді 12.01.2026 року провадження у справі було відкрито в порядку спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням сторін).

28.01.2026 року до суду від представника відповідачки, адвокати Чернишової О.Ю., надійшов відзив на позовну заяву, який в подальшому доповнювався додатковими поясненнями, в якому вона повністю заперечувала проти задоволення заявлених позовних вимог. Зокрема: по-перше, позивачем не доведено переходу до нього права вимоги за кредитним договором № 94652572000; по-друге, не надано по всіх договорах факторингу первісної документації щодо розрахунку заборгованості; по-третє, неможливо встановити які саме кошти, що вносилися відповідачкою, були зараховані в погашення тіла кредиту; по-четверте, відсотки з відповідачкою не узгоджувалися; по-п`яте, положення договору про сплату комісії є нікчемними і вона стягненню не підлягає; по-шосте, просила застосувати строк позовної давності; по-сьоме, перший договір факторингу від 25.09.2019 був укладений до закінчення строку кредитування 07.08.2021, тобто строк настання права вимоги у позивача не настав.

03.02.2026 року від представника позивача до суду надійшла відповідь на відзив з подальшим доповненням письмовими поясненнями із спростуванням позиції сторони відповідачки.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, повідомлявся належним чином про час, дату та місце розгляду справи, згідно позовної заяви, просив здійснювати розгляд справи за відсутності представника позивача, на задоволенні позову наполягає.

24.03.2026 року ухвалою суду клопотання представника позивача про витребування доказів задоволено.

Сторона відповідачки у судове засідання не з`явилася, про час, дату і місце розгляду справи повідомлялася у встановленому законом порядку, проте, від представника надано заяву про розгляд справи без участі сторони, проти задоволення заявлених вимог заперечує з підстав, викладених у відзиві на позов з додатковими письмовими поясненнями.

Враховуючи, що в справі є достатні дані про права і взаємовідносини сторін, сторони надали відповідні заяви, суд вважає можливим розглянути справу у відсутність сторін.

З урахуванням положень ст.247 ЦПК України, фіксування судового засідання не здійснювалось.

Суд вивчивши позовну заяву, відзив на позов, відповідь на відзив на позов, дослідивши та проаналізувавши письмові докази та матеріали справи окремо та у їх сукупності, суд встановив фактичні обставини та відповідні до них правовідносини.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 07.08.2018 уклала з АТ «Укрсиббанк» договір № 94652572000 про надання споживчого кредиту та отримала кредит у розмірі 15359,00 грн. на строк до 07.08.2021 року включно. Відповідно до п. 3.8. договору процентна ставка за кредитом встановлюється в розмірі 75% річних. За користування кредитом понад встановлені строки встановлюється процентна ставка у 82% річних.

Позивач свої обов`язки виконав у повному обсязі, шляхом надання відповідачці можливості розпоряджатись кредитними коштами на умовах, передбачених договором та в межах встановленого кредитного ліміту, що підтверджується випискою по рахунку відповідачки, наданою АТ «Укрсиббанк», наданою на виконання ухвали суду.

Відповідачка умови договору не виконала у повному обсязі, у зв`язку з чим виникла заборгованість в сумі 40803,76 грн., яка складається із: заборгованості за тілом кредиту у розмірі 13523,84 грн.; заборгованості за нарахованими процентами на дату відступлення прав вимоги в розмірі 25779,92 грн.; заборгованості за комісіями в розмірі 1500,00 грн.

Наявність заборгованості у зазначеному розмірі підтверджується розрахунком заборгованості, випискою по рахунку, з якої вбачається рух коштів по рахунку та якою підтверджується факт користування кредитом.

25.09.2019 між АТ «Укрсиббанк» та ТОВ «ФК «Інвестохіллс Веста» укладено договір факторингу № 147, відповідно до якого клієнт АТ «Укрсиббанк» відступає фактору ТОВ «ФК «Інвестохіллс Веста», а фактор зобов`язується прийняти права вимоги та в їх оплату зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату та на умовах, визначених цим договором.

Згідно з п. 4.1. Договору факторингу, право власності на права вимоги вважається таким, що перейшло від клієнта фактору, та право вимагати від боржників виконання всіх зобов`язань, в межах відступлених прав вимог у фактора виникає в день підписання акту приймання-передачі права вимоги, за умови сплати фактором суми фінансування у порядку, визначеному договором.

З копії платіжного доручення № 2 від 25.09.2019 та Акту приймання-передачі права вимоги від 25.09.2019 вбачається, що ТОВ «ФК «Інвестохіллс Веста» сплатило АТ «Укрсиббанк» ціну згідно вказаного договору факторингу та прийняло права вимоги в обсязі та на умовах, визначених договором та реєстром боржників.

Відповідно до Реєстру боржників до договору факторингу №147 від 25.09.2019, у вказаному реєстрі ОСОБА_1 під порядковим номером 227 значиться як боржник за договором №94652572000, сума заборгованості за яким 20113,40 грн., з яких: 13523,84 грн. - заборгованість за основним боргом, 5089,56 грн. - заборгованість за нарахованими процентами за користування кредитом; 1500,00 грн. - заборгованість за комісіями.

26.09.2019 між ТОВ «ФК «Інвестохіллс Веста» та ТОВ «ФК «Вердикт Капітал» укладено договір факторингу № 26-09/19/02, відповідно до якого клієнт ТОВ «ФК «Інвестохіллс Веста» відступає фактору ТОВ «ФК «Вердикт Капітал», а фактор зобов`язується прийняти права вимоги та в їх оплату зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату та на умовах визначених цим договором.

Відповідно до п. 3.1. Договору факторингу, сума фінансування, що надається фактором клієнту під відступлення права вимоги становить 1355603,61 грн.

Відповідно до п. 3.2. Договору факторингу, фактор зобов`язується сплатити клієнту суму фінансування до 07.10.2019, включно.

Згідно з п. 4.1. Договору факторингу, право власності на права вимоги вважається таким, що перейшло від клієнта фактору, та право вимагати від боржників виконання всіх зобов`язань, в межах відступлених прав вимог у фактора виникає в день підписання акту приймання-передачі права вимоги (додаток № 1, 2 до цього договору), що підписується одночасно з реєстром боржників в день підписання цього договору.

З копій платіжних доручень та Акту приймання-передачі права вимоги від 26.09.2019 вбачається, що ТОВ «ФК «Вердикт Капітал» сплатило ТОВ «ФК «Інвестохіллс Веста» ціну згідно вказаного договору факторингу. ТОВ «ФК «Інвестохіллс Веста» передало, а новий кредитор ТОВ «ФК «Вердикт Капітал» прийняло права вимоги в обсязі та на умовах, визначених договором та реєстром боржників.

Відповідно до витягів з Реєстру боржників до договору факторингу № 26-09/19/02 від 26.09.2019, у вказаному реєстрі ОСОБА_1 під порядковим номером 227 значиться як боржник за договором №94652572000, сума заборгованості за яким 20113,40 грн., з яких: 13523,84 грн. - заборгованість за основним боргом, 5089,56 грн. - заборгованість за нарахованими процентами за користування кредитом; 1500,00 грн. - заборгованість за комісіями.

Згідно з наданим ТОВ «Вердикт Капітал» копії розрахунку заборгованість відповідачки за вказаним кредитним договором станом на 03.10.2022 становить 40803,76 грн., з яких: 13523,44 грн. - заборгованість за основним боргом, 5089,56 грн. - заборгованість за відсотками на дату відступлення права вимоги; 20690,36 грн. - заборгованість за відсотками, нарахованими після відступлення права вимоги станом на 06.08.2021 року; 1500,00 грн. - заборгованість за комісіями.

03.10.2022 між ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Коллект Центр» укладено договір відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги № 03-10/2022, відповідно до якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, первісний кредитор ТОВ «Вердикт Капітал» відступає шляхом продажу новому кредитору ТОВ «Коллект Центр» належні первісному кредитору, а новий кредитор набуває у обсязі та на умовах, визначених цим договором права вимоги первісного кредитора до боржників, зазначених у додатках № 1 та № 3 до цього договору (реєстр боржників), включаючи права вимоги до правонаступників боржників, спадкоємців боржників, страховиків або інших осіб, до яких перейшли обов`язки боржників або які зобов`язані виконати обов`язки боржників, за договорами позики (кредитними договорами), з урахуванням усіх змін, доповнень і додатків до них. Новий кредитор сплачує первісному кредитору за права вимоги грошові кошти у розмірі та у порядку, визначених цим договором.

04.02.2025 між ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Коллект Центр» укладено додаткову угоду № 1/1 до договору про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги № 03-10/2022, відповідно до якої сторони у зв`язку із виявленням технічної помилки (опис) вирішили внести зміни в реєстри боржників, що є додатками до договору про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги № 03-10/2022.

З копії Акту зарахування зустрічних однорідних вимог, вбачається, що ТОВ «Коллект Центр» виконало зобов`язання перед ТОВ «Вердикт Капітал» за вказаним договором відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги.

Згідно копії акту прийому-передачі реєстру боржників від 03.10.2022 до договору відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги № 03-10/2022 від 03.10.2022, ТОВ «Вердикт Капітал» передало, а ТОВ «Коллект Центр» прийняло реєстр боржників.

Відповідно до копії витягу з Реєстру боржників від 03.10.2022 до договору відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги № 03-10/2022 від 03.10.2022, у вказаному реєстрі ОСОБА_1 під порядковим номером 393 значиться як боржник за кредитним договором, сума заборгованості за яким 40803,76 грн., з яких: 13523,44 грн. - заборгованість за основним боргом, 25779,92 грн. - заборгованість за відсотками за час кредитування станом на 06.08.2021 року; 1500,00 грн. - заборгованість за комісіями.

Згідно з наданим позивачем розрахунком заборгованість відповідача за вказаним кредитним договором становить 40803,76 грн., з яких: 13523,44 грн. - заборгованість за основним боргом, 25779,92 грн. - заборгованість за відсотками за час кредитування станом на 06.08.2021 року; 1500,00 грн. - заборгованість за комісіями.

ТОВ «Коллект Центр» жодних нарахувань за вказаним договором не здійснювало.

Відповідно до частин першої та другої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною першою статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини першої статті 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Відповідно до ст. 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства.

Згідно з частиною 1 статті 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

За правилами частини 2 статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до вимог статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Правилами статті 610 ЦК України унормовано, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно зі статтею 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Частинами 1 та 2 статті 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами, що прямо передбачено положеннями статті 629 ЦК України.

У Договорі про надання споживчого кредиту №94652572000, укладеному 07.08.2018 року між АТ «Укрсиббанк» та ОСОБА_1 , визначені всі істотні умови кредитного договору щодо виду послуг, строку дії договору, валюти, процентної ставки, умов повернення кредиту, відповідальності за порушення зобов`язань та інші.

Як це унормовано вимогами ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); правонаступництва; виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); виконання обов`язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Правилами ст. 513 ЦК України визначено, що правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні, яке виникло на підставі правочину, що підлягає державній реєстрації, має бути зареєстрований в порядку, встановленому для реєстрації цього правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до вимог ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням, як це визначено положеннями ст. 516 ЦК України.

Правилами ст. 517 ЦК України закріплено, що первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

Отже, з огляду на наведені обставини та докази у справі, вбачається, що відбулася заміна кредитодавця, на підставі укладених договорів факторингу, таким чином, ТОВ «Коллект Центр» набуло право грошової вимоги до відповідачки.

За правилами ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У відповідності до ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи.

За змістом ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до положень ст. 77-80 ЦПК України докази мають бути належними, допустимим, достовірними та достатніми.

Статтею 79 ЦПК України передбачено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Згідно зі ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Як убачається з матеріалів справи, свої зобов`язання АТ «Укрсиббанк» перед відповідачем виконало, перерахувало відповідачеві обумовлені кредитним договором кошти. Водночас, відповідач надані позивачем кредитні кошти не повернув, чим порушила права товариства.

Отже, позивачем доведений факт наявності заборгованості за Договором про надання споживчого кредиту №94652572000 від 07.08.2018 року.

На час розгляду справи судом відповідачкою не надано альтернативного розрахунку заборгованості за кредитним договором, а також даних, що свідчать про погашення заборгованості та про причини несвоєчасного погашення заборгованості за кредитним договором у добровільному порядку. Крім того, суду не надано беззаперечних, належних та допустимих доказів, які свідчать про наявність підстав звільнення відповідачки від відповідальності за порушення зобов`язання, відповідно до статті 617 ЦК України.

Враховуючи вищевикладене те, що відповідачка в добровільному порядку не виконує взяті на себе зобов`язання за кредитним договором, на даний час заборгованість у розмірі 40803,76 грн. не погашена, суд дійшов до висновку про задоволення позовних вимог, проте, часткове – в розмірі 39303,76 грн. за мінусом 1500,00 грн. комісій.

Щодо сум комісії в розмірі 1500,00 грн. суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. ч. 1 ст.11 Закону України «Про споживче кредитування», після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Згідно з ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування», умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Отже, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19.

Позивач просить стягнути комісію, яку ТОВ «УКРСИББАНК» фактично встановив, не зазначивши за які саме послуги ця комісія сплачується позичальником. Жодних доказів вчинення будь-яких дій, за які позикодавцем нараховувалася комісія, позивачем не надано.

Разом із тим, ч. 1 ст.11 Закону України «Про споживче кредитування» передбачено безоплатність надання позикодавцем певних послуг, до яких можна віднести видачу кредиту та його супровід.

Отже, умови договору про нарахування позивачем разової комісії при видачі кредиту є нікчемними, а відтак, у задоволенні вимог позивача щодо стягнення з відповідача комісії пов`язаної з наданням кредиту належить відмовити.

Щодо нарахування процентів. Первинний кредитор ТОВ «УКРСИББАНК» нарахував відсотки за користування кредитними коштами станом на день укладення договору факторингу з ТОВ «ФК «Інвестохіллс Веста» 26.09.2019 року в сумі 5089,56 грн., в той час, як строк кредитування закінчувався би 07.08.2021 року. Оскільки, як вже зазначалося, за договором факторингу до фактора перейшли всі права кредитора за первинним договором, зокрема, право здійснювати нарахування та стягнення процентів з дати переходу права власності на прав вимоги до кінця строку кредитування 07.08.2021 року. ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» донарахував відсотки за користування кредитними коштами з 26.09.2019 року по 06.08.2021 року в сумі 20690,36 грн., яку додав до суми відсотків нарахованих ТОВ «УКРСИББАНК» в сумі 5089,56 грн., що складає разом 25779,92 грн., яку позивач цілком законно просить стягнути з відповідачки, а тому, вказана позовна вимога разом із стягненням заборгованості за тілом кредиту в сумі 13523,84 грн. – підлягає задоволенню.

Щодо застосування строків позовної давності суд має зазначити, що позивач їх не пропустив.

Відповідно до ст. 256 ЦК України, позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Згідно ч. 4 ст. 267 ЦК України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну. Відповідно до ст. 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Відповідно до ст. 253 ЦК України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд. За загальним правилом згідно ч. 1ст. 261 ЦК України, перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Таким чином, зазначеними нормами закону початок перебігу позовної давності пов`язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, як з певними моментами (фактами), які свідчать про порушення прав особи. У зв`язку з цим початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право у примусово-судовому порядку.

Так, перебіг строку позовної давності має починатися в даному випадку з дати закінчення строку кредитування, а це 07.08.2021 року. Трирічний строк позовної давності за вказаними вимогами мав би сплинути 07.08.2024 року.

Сторона відповідачки прохала застосувати строк позовної давності.

Даючи оцінку доводам сторони відповідачки в цій частині, суд виходить з наступного.

Відповідно до п. 12 Перехідних та прикінцевих положень до ЦК України під час карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби, строки визначені статями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Крім того, відповідно до п. 19 Перехідних та прикінцевих положень до ЦК України у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

Отже, строки позовної давності не були пропущені позивачем, тому підстави для застосування наслідків спливу строку позовної давності у суду відсутні.

Питання щодо судових витрат судом вирішується відповідно до положень ст. 141 ЦПК України. Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (позов задоволено на 96,32%) та підлягає стягненню з відповідачки на користь позивача у сумі 2333,26 грн. (2422,40 грн. х 96,32%).

Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідачки витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката в сумі 16000,00 грн.

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Відповідно до положень частини першої, пунктів 1, 4 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Частинами 1 та 2 ст.141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Відповідно до ч. 1 статті 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст.1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Пунктом 9 ч. 1 ст.1 вказаного Закону встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п. 6 ч. 1ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Відповідно до статті 19 вказаного вище Закону, видами адвокатської діяльності, зокрема є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час, як це унормовано положеннями ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

При встановленні розміру гонорару відповідно до частини третьої статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» врахуванню підлягають складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, витрачений ним час, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.

Непогодження клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розміру гонорару при наданні доручення адвокату або в ході його виконання є підставою для відмови адвоката від прийняття доручення клієнта або розірвання договору на вимогу адвоката.

Тож домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, в межах правовідносин яких слід розглядати питання щодо дійсності такого зобов`язання.

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, і суд не вправі втручатися у ці правовідносини.

Статтею 137 ЦПК України, передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

До складу витрат на правничу допомогу включаються: гонорар адвоката за представництво в суді; інша правнича допомога, пов`язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов`язана зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов`язана зі справою.

Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу учасник справи має подати (окрім договору про надання правничої допомоги) детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (для визначення розміру гонорару, що сплачений або підлягає сплаті) та опис здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом (професійна правнича допомога) робіт; часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт; обсягом наданих адвокатом послуг; ціною позову та значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи та репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог співмірності, за клопотанням іншої сторони, суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява № 19336/04, п. 269).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Крім того, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При цьому, з урахуванням конкретних обставин, зокрема, ціни позову, суд може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи. Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо.

При розгляді справи «Гуриненко проти України» (рішення Європейського суду з прав людини від 18 лютого 2010 року, №37246/04) ЄСПЛ зазначив, що при розгляді питань компенсації витрат, понесених сторонами на отримання ними юридичної допомоги (в тому числі й під час розгляду їх справ в національних судах) задоволенню судом підлягають лише ті вимоги, по яким доведено, що витрати заявника були фактичними, неминучими, необхідними, а їх розмір розумним та обґрунтованим.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27 червня 2018 року по справі № 826/1216/16 висловила правову позицію про те, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Верховний Суд у своїй постанові від 03 травня 2018 року в справі №372/1010/16-ц дійшов висновку, що якщо стороною буде документально доведено, що нею понесені витрати на правову допомогу, а саме, надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат, стороні на користь якої ухвалено судове рішення.

Відповідно до договору про надання правової допомоги №01-07/24 від 01.07.2024, укладеному між клієнтом ТОВ «Коллект Центр» та Адвокатським об`єднанням «Лігал Ассістанс», предметом договору є надання юридичної допомоги в обсязі та на умовах, передбачених даним договором (п.1.1).

Згідно із заявкою на надання юридичної допомоги №2232 від 01.08.2025 визначено надання послуг, а саме: надання усної консультації, складання позовної заяви про стягнення боргу для подачі до суду вартість яких складає 16000,00 грн.

Суду надано Витяг з Акту №13 про надання юридичної допомоги від 31.08.2025, згідно з яким Адвокатським об`єднанням «Лігал Ассістанс» надано клієнту юридичні послуги відповідно до Договору №01-07/24 про надання юридичної допомоги від 01.07.2024 по справі за позовом до ОСОБА_1 про стягнення за договором №94652572000 на суму 16000,00 грн.

Враховуючи клопотання сторони відповідачки про зменшення витрат на правову допомогу, часткове задоволення позову, характер виконаних робіт з надання правової допомоги у зв`язку із розглядом справи, з урахуванням принципів співмірності та розумності судових витрат, критерію реальності адвокатських витрат, а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, її складності та виконаної роботи, в межах подання розгляду та вирішення позовної заяви, критерію необхідності подання відповідних документів, значимості таких дій у справі, та витраченого часу представником у даній справі, суд приходить до висновку про стягнення витрат на правничу допомогу та зменшення розміру таких до 5000,00 грн., які підлягають стягненню з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Коллект Центр».

Керуючись ст. 4, 10-13, 76-81, 141, 263-265, 268, 273, 280-283, 354, 355 ЦПК України,

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр», заборгованість за Договором про надання споживчого кредиту № 94652572000 від 07.08.2018 року у розмірі 39303,76 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» витрати зі сплати судового збору у розмірі 2333,26 грн. та витрати на професійну правову допомогу у розмірі 5000,00 грн.

В іншій частині у задоволенні позову відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР», місцезнаходження: м. Київ, вул. Мечнікова, 3, оф. 306, ЄДРПОУ: 44276926;

Відповідачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Повний текст рішення виготовлено 13.10.2026 року.

Суддя: С. В. Библів